П ередмова




Сторінка8/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.86 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21
83
Законодавство передбачає певні повноваження і функції державних органів, що здійснюють нагляді контроль за дотриманням анти-
демпінгових правил. Постачальники, обвинувачені в демпінгу, як правило, піддаються суворим санкціям аж до прийняття рішень відповідними судовими інстанціями, уповноваженими розглядати претензії державних органів щодо нагляду за дотриманням антидемпінгового законодавства. Антидемпінгові правила діють також і у відносинах міжнаціональними виробниками.
Контрольні запитання,
завдання та проблеми для обговорення
1. Які рівні має система регулювання світогосподарських зв’язків?
2. Дайте визначення поняттю державне регулювання економіки. Які різновиди має зовнішньоекономічна політика за пріоритетами
її здійснення. З якою метою здійснюється ліберальна зовнішньоторговельна політика. Визначте цілями регулювання зовнішньоекономічної діяльності в
Україні?
6. Який вигляд має принципова структура державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Які органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать до центральних. Що входить до компетенції Кабінету Міністрів України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Які засоби входять до складу адміністративних методів державного регулювання економіки. Які засоби входять до складу економічних методів державного регулювання економіки?
Тести
1. Назвіть вищий орган управління ЗЕД в Україні:
а) Міністерство економіки України;
б) Верховна Рада України;
в) Кабінет Міністрів України;
г) Національний банк України.

84
2. Економічна політика держави, спрямована на стимулювання
розвитку національної економіки та її захисту від іноземної
конкуренції, — це:
а) лібералізація;
б) протекціонізм;
в) інтенсифікація;
г) децентралізація.
3. У чому полягає відмінність між економічними та адміністра-
тивними методами регулювання ЗЕД:
а) економічні методи стимулюють ЗЕД, а адміністративні — обмежують;
б) економічні методи діють непрямо, адміністративні — опосередковано в) економічні методи підвищують ефективність ЗЕД, адміністративні знижують;
г) економічні методи застосовуються до експорту, адміністративні до імпорту.
4. Оберіть перелік заходів державного регулювання ЗЕД:
а) ліцензування, квотування, мито, комбінування, калькулювання,
кредитування, страхування;
б) ліцензування, квотування, антидемпінгові процедури, технічні бар’єри,
мито, калькулювання, оперативне регулювання, кредитування;
в) ліцензування, квотування, антидемпінгові процедури, технічні
бар’єри, мито, оперативне регулювання, кредитування, страхування, фінансування.
г) калькулювання, відшкодування збитків.
5. Ліцензування як метод регулювання ЗЕД — це:
а) надання дозволу користування винаходом;
б) надання дозволу на експортно-імпортні операції;
в) укладання угоди про передачу правна використання ліцензії,
ноу-хау, товарних знаків та ін.
г) обмеження імпорту.
6. Квота — це:
а) сума грошового внеску члена міжнародного кооперативу;
б) вартісне або кількісне обмеження експортно-імпортних операцій;
в) рівновага у купівельній спроможності двох валют;
г) вид податку у зовнішній торгівлі.
7. З якою метою держава застосовує експортний митний та-
риф:
а) для захисту національних товаровиробників від небажаної іноземної конкуренції;
б) для захисту національних товаровиробників від небажаної іноземної конкуренції та поповнення доходів держави;
в) для обмеження вивозу із країни окремих видів продукції та поповнення доходів держави;
г) для страхування комерційних ризиків.

85
8. З якою метою застосовується митне декларування товарів:
а) для упорядкування та обліку грузопотоку через кордон, а також як основа для стягнення мита;
б) для статистичного обліку експортно-імпортних операцій;
в) для заборони вивозу окремих видів товарів;
г) для обмеження імпорту.
9. Технічні бар’єри — це:
а) перевірка імпортної техніки на комплектність;
б) перевірка експортної техніки на відповідність вимогам стандартів;
в) перевірка відповідності імпортної продукції вимогам міжнародних та національних стандартів;
г) митний огляд товарів.
10. Домовленість у міжнародних договорах та угодах, за якої
одна держава надає іншій такі ж сприятливі умови, якими ко-
ристуються або буде користуватися у подальшому будь-яка
третя держава на території першої, — це режим:
а) найбільшого сприяння;
б) спеціальний;
в) міжнародний;
г) винятковий.
Література
1. Положення про міністерство економіки України від 26 травня р. № 777 (п) // Офіційний вісник України. — 2007. —
№ 39. — С. 1563. Режим доступу. Положення про Міністерство закордонних справ України від липня 2006 р. № 960 (п) // Офіційний вісник України. —
2006. — № 28. — С. 2022.
3. Горін Н. В. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності навч. посіб. — К. : Знання, 2008. — 330 с. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
підприємства: навч. посіб. — Донецьк ДонДУУ, 2004. — 154 с. Крегул Ю. І. Організаційно-правові засади управління економікою
України: навч. посіб. — К. : Київ. нац. торг.-екон. унт, 2004. — 398 с. Термінологічний словник з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Г. М. Дроздова, ВВ. Зякун. — Донецьк ДонДУУ, 2006. — 114 с. Швайка Л. А. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності Підручник. — К. : Знання, 2008. — 462 с. Офіційний веб-сайт державної митної служби України —
http://www.kmu.gov.ua/dmsu/control/
9. Офіційний веб-сайт Міністерства закордонних справ України —
http://www.mfa.gov.ua/

Р о з діл ВИДИ, СТРУКТУРА,
ЗМІСТ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
4.1. Сутність, особливості та види
зовнішньоекономічних контрактів
Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору
(контракту) дано в ч. 6 ст. 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність [1], а саме зовнішньоекономічний договір (контракт)
— матеріально оформлена угода двох чи більше суб’єктів зовнішньо-
економічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності Верховна Рада України в 1999 р. прийняла Закон України Про внесення змін до ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність. Нині вимоги до контракту формулюються так Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше непередбачено міжнародним договором
України чи Законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати здору- чення, статутних документів, договорів та інших підстав, які несу- перечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності Наказом Міністерства економіки таз питань економічної інтеграції
України № 201 від 06.09.2001 року затверджено Положення проформу зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (додаток В) Форма зовнішньоекономічного договору визначається місцем його укладення. Якщо дотримані вимоги законодавства України, то укладена закордоном угода не може були визнана недійсною внаслідок недотримання форми.

87
Права та обов’язки сторін контракту визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не домовляться про інше. Місце укладення угоди визначається згідно з законами України.
Також у п. 6 Положення зазначається Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, вибраної сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження. Якщо домовленість між сторонами угоди щодо цього відсутня — застосовується право країни, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності Сторона, яка відповідно до змісту контракту може виступати:
• продавцем у договорі купівлі-продажу;
• наймодавцем у договорі майнового наймання;
• ліцензіаром у ліцензійному договорі;
• охоронцем у договорі зберігання;
• комітентом (консигнантом) у договорі комісії (консигнації);
• довірителем у договорі доручення;
• перевізником у договорі перевезення;
• експедитором у договорі транспортно-експедиційного
• обслуговування;
• кредитором у договорі кредитування;
• дарувальником у договорі дарування;
• поручителем у договорі поруки;
• заставником у договорі застави.
До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно- монтажних робіт застосовується право країни, де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.
До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої
спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.
До зовнішньоекономічного договору (контракту, укладеного на аукціоні, у результаті конкурсу, на біржі, застосовується право країни,
на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.
До праві зобов’язань за зовнішньоекономічним договором (контрактом, не вказаним у цій статті, застосовується право країни, де заснована або має місце проживання, або основне місце діяльності Сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту, що має
вирішальне значення для його змісту.
У разі приймання виконання за зовнішньоекономічним договором
(контрактом) береться до уваги місце проведення такого приймання,
оскільки сторони не погодили інше [2].

88
Основні функції зовнішньоекономічних контрактів, незважаючи на наявність розбіжності суджень фахівців щодо існування тієї чи іншої з них, можна визначити так:
• ініціативна;
• програмно-координаційна;
• інформаційна;
• гарантійна;
• правозахисна У міжнародній практиці використовують різні зовнішньоекономічні договори. Основні види зовнішньоекономічних контрактів такі: разового постачання з періодичним постачанням на постачання комплектного устаткування на постачання комплектного устаткування з оплатою в грошовій формі з оплатою в товарній або змішаній формі;
на управління під ключ колективні.
Контракт разового постачання — одноразова угода, що передбачає постачання узгодженої кількості товару до визначеної дати, терміну, періоду часу. Постачання товарів робиться один або кілька разів протягом установленого терміну. Після виконання прийнятих зо- бов’язань юридичні відносини між сторонами і, власне, контракт припиняються. Разові контракти можуть передбачати як короткі, такі тривалі терміни постачання.
Контракт з періодичним постачанням передбачає регулярне
(періодичне) постачання визначеної кількості, партій товару протягом встановленого умовами контракту терміну, який може бути короткостроковим (один рік, і довгостроковим (5 — 10 років, а іноді й біль- ше).
Контракти на постачання комплектного устаткування передбачають наявність зв’язків між експортером і покупцем — імпортером устаткування, а також спеціалізованими підприємствами, що беруть участь у комплектації такого устаткування. При цьому генеральний постачальник організує і відповідає за повну комплектацію і своєчасність постачання, а також за якість.
Контракти з оплатою в грошовій формі. Контракти з оплатою в грошовій формі передбачають розрахунки у визначеній сторонами валюті із застосуванням обумовлених у контракті способів платежу (готівковий платіж, платіж з авансом і в кредиті форм розрахунку (інкасо, акредитив, чек, вексель).
Контракти з оплатою в товарній або змішаній формі. Значного поширення в сучасних умовах набули контракти з оплатою в змішаній формі, наприклад, при будівництві на умовах цільового кредитування підприємства під ключ, коли оплата витрат відбувається частково в

89
грошовій, а частково в товарній формі. Контракти з оплатою в товарній формі — бартерні угоди (товарообмінні і компенсаційні договори),
передбачають простий обмін погоджених кількостей одного товару на
інший. У цих угодах встановлюється або кількість товарів, що взаємно постачаються, або обумовлюється сума, на яку сторони зо- бов’язуються поставити товари.
♦ Останніми роками з’явилися нові види зовнішньоекономічної діяльності, пов’язані з управлінням, будівництвом та ін. Найбільш поширеними з них є такі:
Контракти на управління (management contracts) — є засобом, за допомогою якого фірми можуть направити частину свого управлінського персоналу, надаючи підтримку фірмі в іншій країні, чи виконувати спеціалізовані управлінські функції протягом визначеного періоду за встановлену плату. Контракти на управління, як правило, укладаються на термін від трьох до п’яти років із фіксованою оплатою або оплатою, що залежить від обсягу виробництва, а невід прибутку.
Контракти під ключ» (turnkey projects) — передбачають укладання контракту на будівництво підприємств, що передаються за встановлену плату власнику, коли вони повністю готові до експлуатації.
Фірми, що реалізують проекти під ключ, часто є виробниками промислового устаткування вони поставляють частину устаткування згідно з проектом. Особливо часто такими проектами займаються будівельні фірми.
Платежі по проектах під ключ здійснюються поетапно, мірою виконання запланованих робіт. Початковий платіж звичайно становить % вартості контракту, 50—65 % виплачується уході виконання запланованих за проектом робіт, решта — коли підприємство фактично вже працює відповідно до умов контракту.
Колективні контракти. Одним із найбільших секторів ринку колективних контрактів, що бурхливо розвиваються, стали проекти,
які є надто великими для однієї компанії. З початку проекту кілька компаній різних країн погоджуються розділити між собою високі
витрати і рівень ризику, пов’язані з розробкою ряду компонентів,
необхідних для кінцевого виробу потім провідна (головна) компанія купує компоненти у фірм, кожна з яких виконувала визначену частину розробок.
Складання будь-якого контракту, утому числі контракту купівлі- продажу — надто копітка робота, яка вимагає великих витраті часу.
Тому ділові партнери прагнуть до уніфікації та стандартизації контрактів. У практиці міжнародної торгівлі широко використовуються різні
типові форми контрактів. Вони стали розроблятися великими експор-

90
терами й імпортерами ще наприкінці XIX ст. За деякими підрахунками, у наш час на світовому ринку використовується понад 10 млн типових контрактів.
Типовий контракт — це розроблений за встановленими правилами документ, який містить ряд уніфікованих умов, прийнятих у практиці
міжнародної торгівлі, тобто наперед узгоджених, типових умов.
Типові контракти на світовому ринку можуть використовуватися в різних формах. Найбільш поширеною формою є такий типовий контракт, в якому викладаються і формулюються належним чином статті,
що містять загальні умови купівлі-продажу. А в тих статтях, умови яких вимагають узгодження, залишається місце для уточнення (так звана друга частина типового контракту. Після узгодження в контракт вносяться індивідуальні умови угоди, і він вважається готовим до підписання. Інколи у всіх пунктах залишається місце для уточнення.
Другу частину типового контракту становлять статті, умови яких вимагають узгодження. Це статті, які містять умови про предмет контракту, ціну товару, його якісні властивості, терміни поставок, умови платежу та ін.
Особливість другої частини типового контракту полягає втому, що статті, які містять загальні умови, друкуються на звороті контракту чи
інших аркушах, а статті, умови яких вимагають узгодження, друкуються на титульній стороні контракту.
Є й такий варіант типового контракту, в якому загальні умови ку- півлі-продажу не викладаються. Вони наперед узгоджені і на них робиться посилання на зворотній стороні контракту, а на лицевому боці
друкуються мінімум 3 — 4 статті, умови яких вимагають узгодження
(тобто про кількість, ціну, терміни та інколи про якість доставки).
Використання типового контракту може здійснюватися двома способами) беззаперечне приєднання одної зі сторін до умов кінцевої форми типового контракту, яку запропонувала інша сторона) використання типового контракту як зразка, який може бути змінений відповідно до конкретної угоди.
Частіше типовий контракт, розроблений однією зі сторін угоди,
береться за зразок і на його основі через узгодження кожної статті,
кожної умови контракту розробляється індивідуальний контракт, який підписується сторонами.
Типові форми контрактів розробляють в основному великими експортерами певного виду продукції, об’єднаннями промисловців і підприємців, асоціаціями, союзами, торгово-промисловими палатами, біржовими комітетами. Наприклад, типові контракти на промислову

91
сировину розробляють союзи підприємців. Це, як правило, національні
союзи.
Проте стосовно багатьох товарів — зернових, лісо- і пиломатеріалах, шкірсировинних — велике значення мають типові контракти, розроблені міжнародними союзами підприємців.
Найбільше поширення в торгівлі зерновими, масляними товарами,
цукром, кольоровими металами, бавовною, натуральним каучуком тощо дістали типові контракти, розроблені біржовими комітетами.
Галузеві об’єднання розробляють, як правило, кілька варіантів типових контрактів для кожного виду товарів. Різниця між цими варіантами полягає звичайно в методі визначення ціни (ФОБ, СІФ тощо)
способу доставляння товару (цілими пароплавами чи дрібними відпра- вками); напрямку перевезення, що може вплинути на упаковку товару,
умови страхування та ін.
Велику увагу розробці типових контрактів приділяє Європейська
економічна комісія (ЄЕК) ООН. Під керівництвом ЄЕК розроблено понад 30 варіантів типових контрактів і загальних умов купівлі- продажу, частково, договір купівлі-продажу зернових загальні умови експортних доставок машинного обладнання загальні умови монтажу машинного обладнання закордоном загальні умови купівлі-продажу для експорту товарів довготривалого користування та інших металовиробів серійного виробництва загальні умови купівлі-продажу цитрусових та ін.
Типові форми контрактів є обов’язковими для сторін тільки за їх згодою. Як правило, зміст таких угод ґрунтується направі і практиці
країни-розроблювача. І це необхідно враховувати українським підприємцям, які укладають контракт з іноземним партнером.
4.2. Техніка підготовки, укладання
та виконання зовнішньоекономічного контракту
У міжнародній комерційній практиці використовують різні
способи підписання експортно-імпортних угод. Найбільш поширеним
є укладання контракту між сторонами, що є безпосередніми контраге- нтами.
Суб’єкти, що є сторонами зовнішньоторгового договору (контракту) купівлі-продажу, повинні мати повноваження на підписання договору згідно з законами України із урахуванням її міжнародних дого-

92
ворів. У випадку, якщо зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен тільки її підпис. Від імені інших суб’єктів
ЗЕД зовнішньоекономічний договір підписують дві особи та, що має
таке право відповідно до посади і згідно з документами заснування фірми, та особа, вповноважена дорученням, виданим за підписом керівника суб’єкта ЗЕД, одноосібно, якщо документи заснування не передбачають іншого.
Права та обов’язки сторін зовнішньоторгового контракту визначаються правом місця його підписання, якщо сторони не узгодили іншого, і відображаються в умовах контракту.
Підписання зовнішньоекономічного контракту являє собою ряд дій сторін (контрагентів) під час узгодження його умов.
Початковим етапом є попередні переговори, які ще називають
«трактацією угоди. Це серйозний і складний процес. Тим, хто починає безпосередню роботу з узгодження всіх конкретних умов (статей)
майбутнього контракту, можна порекомендувати таке:
• вкрай важливо чітко уявляти мету угоди, тобто те, що потрібно зробити і на одержання якого результату ці дії спрямовані. Щоб успішно вирішити цю проблему, доречно створити модель майбутньої
операції, визначити послідовність та строки її здійснення, врахувати можливі ризики. Необхідно обміркувати, що повинен зробити кожен з партнерів. І тільки після цього можна приступати до формулювання умов договору, звертатися за консультаціями до спеціалістів, готувати всі необхідні документи;
• проект майбутнього договору кожному з партнерів краще готувати самостійно, не покладаючись повністю на здійснення організаційно-технічних заходів іншою стороною, оскільки кожна зі сторін орієнтована передусім на реалізацію власних інтересів таким чином,
ви зможете реалізувати свої інтереси.
• договір необхідно підписувати лише після того, як його переглянув
і завізував юрист цієї фірми, або фірми, що надає юридичні послуги;
• формуючи умови договору, неприпустима двоїстість висловлювань, розпливчастих фраз, нечіткості;
Реалізація типової зовнішньоторгової угоди проходить ряд етапів,
які складаються з послідовних стадій її підготовки.
Можна виділити чотири основні етапи оформлення типової зов- нішньоторгової угоди купівлі-продажу.
Перший етап. Встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером. Цей етап складається з таких стадій) вимога покупця відомостей про товар чи виклик на торги продавця) одержання відповіді) перевірка продавцем платоспроможності покупця і підтвердження її.
Реалізація цієї частини угоди вимагає оформлення і підтвердження зазначених дій такими основними документами: запити, ініціативні
листи, відповіді на запити, оферти (тверда чи вільна, банківські чи комерційні відправлення та ін.
Оферта — письмова пропозиція продавця покупцю про продаж товарів на визначених ним умовах. Тверда оферта — це письмова пропозиція на продаж відповідної партії товарів одному можливому покупцю з вказівкою строку відповіді, упродовж якого продавець не може зробити пропозицію іншим покупцям. Якщо покупець згоден з пропозицією продавця, він надсилає лист-підтвердження, що містить акцепт. Якщо незгоден конт- роферти з вказівкою умов угоди. Вільна оферта — робиться, як правило,
одночасно на одну і ту ж партію товарів багатьом покупцям і не містить строку для відповіді. Якщо покупець згоден з умовами даної оферти, він підтверджує цей факт твердою офертою.
Якщо ініціатива в пошуку товару виходить від покупця в процесі
переговорів, його звернення до продавця, де висувається пропозиція вислати оферту, називається запитом.
Другий етап. Оформлення замовлення покупцем.
Стадії цього такі) письмове повідомлення покупця про доставку товарів чи надання послуг) встановлення графіка доставок;
3) визначення мінімальної ціни) прийняття замовлення.
Оформлення угоди на другому етапі супроводжується такими до-
кументами: замовлення, акцепт пропозиції покупця, проект контракту, акцепт (підтвердження, згода) твердої оферти продавця, зустрічна оферта, графік доставки, індент (закупівельний ордер).
Оформлення замовлення покупцем фактично означає письмову вказівку про доставку йому товарів чи надання послуг. Замовлення оформляється частіше всього на спеціальному бланку зоб рунтуван- ням ціни. Одночасно складається закупівельний ордер, тобто супрово- джувальний лист чи індент (закупівельний ордер, орієнтований на експорт. Замовлення не стає контрактом до моменту одержання письмової згоди підписати договірна попередніх умовах.
Третій етап. Забезпечення доставки і розрахунків.
Стадії цього такі) визначення контрактної ціни;



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал