П ередмова




Сторінка13/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.86 Kb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21
138
Основні терміни та поняття
Бартерні угоди, торговельні компенсаційні угоди, промислові компенсаційні угоди, ліцензування, франчайзинг, управлінський контракт, міжнародний лізинг, толлінгові операції, інжиніринг.
Контрольні запитання, завдання
та проблеми для обговорення
1. Назвіть основні форми міжнародних ділових операцій. Які форми ділових операцій є найбільш поширеними у міжнародному бізнесі. Чим експорт та імпорт товарів відрізняється від експорту та імпорту послуг. У чому полягають переваги кожного з таких видів експорту а)
прямого; б) непрямого. Яким чином може змінюватись організаційна структура підпри-
ємства-експортера у міру збільшення обсягів його зовнішньоекономічної діяльності. Охарактеризуйте основні види експортної стратегії фірми. Які існують види торговельних посередників і в чому полягає
відмінність між ними. Якими є причини здійснення товарообмінних операцій. Визначте сутність основних типів товарообмінних операцій. У чому полягає суть операцій з ліцензування, лізингу, толлінгу,
інжинірингу?
Тести
1. Невидимою торгівлею називають:
а) торгівлю товарами;
б) торгівлю послугами;
в) міжнародну торгівлю;
г) зустрічну торгівлю.
2. Прямими експортними операціями називають:
а) операції без участі торгових посередників;
б) операції за участю торгових посередників.

139
3. До переваг непрямого експорту можна віднести:
а) економію на витратах щодо дослідження зарубіжних ринків;
б) економію на винагороді послуг торгових посередників;
в) економію на виробничих витратах.
4. Образний вислів «викрутковий завод означає:
а) на такому заводі виробляють викрутки;;
б) на такому заводі здійснюють лише кінцеву збирання продукції з завезених вузлів та агрегатів;
в) на такому заводі не використовують працю машин.
5. Якщо фірма має замету здобути конкурентні переваги на
основі покращення якості продукції, то стратегія, яку вона ре-
алізує на ринку, називається:
а) стратегія фокусування;
б) стратегія диференціювання;
в) стратегія лідерства у витратах.
6. Стратегія фокусування передбачає зосередження зусиль на:
а) певних сегментах споживчого ринку чи окремих географічних регіонах б) на максимальному зменшенні виробничих та збутових витрат.
7. Торговельні агенти-представники відрізняються від комісі-
онерів тим, що:
а) діють від імені таза рахунок продавця, у той час як комісіонери діють від власного імені, але за рахунок експортера;
б) діють від свого імені і за свій рахунок, у той час як комісіонери діють від власного імені, ай за рахунок експортера;
в) діють від свого імені й за рахунок продавця, в той час як комісіонери діють від імені продавця і його за рахунок.
8. Компенсаційні операції передбачають таке:
а) здійснення обміну рівноцінними партіями товарів;
б) здійснення обміну нерівноцінними партіями товарів;
в) підвищення відшкодування збитків, якщо вони виникли з вини продавця.
9. Різновидом операцій з ліцензування можна назвати:
а) франчайзинг;
б) факторинг;
в) інжиніринг.
10. До переваг операцій з переробки давальницької сировини
можна віднести:
а) відсутність необхідності сплати мита і ПДВ за ввезену сировину і
вивезену готову продукцію;
б) можливість інтенсивного або повного використання існуючих у фірми виробничих потужностей;
в) обидва варіанти вірні.

140
Література
1.
Chapman
S.
D. British-Based Investment Groups Before 1914,
Economic History Review. vol. 38 (1985). — Р. 230-235.
2. Гриффин Р, Пастей М. Международный бизнес / Перс англ.
под ред. А. Г. Медведева. — . е изд. — СПб. : Питер, 2006. —
1088 с. Информационная система торговых представительств России
[Електронний ресурс — 2010. — Режим доступу 4. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции:
пер. с англ. / Дж. Дэниелс, Л. Х. Радеба. — М. : Дело, 1998. —
784 с. Торгова Л. В. Основи зовнішньоекономічної діяльності : [навч.- метод. посіб.] /. Л. В. Торгова, О. В. Хитра. — Львів : Новий Світ —
2000», 2006. — С. 315.
6. Управління зовнішньоекономічною діяльністю Текст : навч. по- сіб. / І. І. Дахно та ін.] ; за ред. І. І. Дахно. — К. : Центр учбової літератури с. Управління зовнішньоекономічною діяльністю навч. посібник /
заг. ред. А. І. Кредісова. — : 2-ге вид, випр. і доп. — К. : ВІРА-Р,
2002. — 552 с.

Р о з діл bibІНВЕСТИЦІЇbbУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
7.1. Сутність іноземних інвестицій
та основні їх типи
Однією із форм міжнародної підприємницької діяльності є
іноземні інвестиції — передача капіталу резидентами однієї країни для подальшого його використання в економіці іншої країни. Такі інвестиції поділяються на дві великі категорії — прямі іноземні інвестиції
(foreign direct investments, FDI) та портфельні інвестиції (portfolio investments, PI). Основна відмінність між цими типами інвестицій полягає утому, якою мірою інвестор хоче контролювати вкладений капітал брати активну участь в управлінні компанією, в яку вкладено кошти, чи пасивно одержувати дохід від інвестицій.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ, FDI)це вкладання капіталу з метою придбання і реального контролю над певними об’єктами власності (підприємствами та іншими активами) в інших країнах. При цьому країна, на території якої розташована штаб-квартира материнської
компанії, називається країною походження інвестицій (home а країна, на території якої ця компанія веде бізнес, — приймаюча краї-
на (host country). Як приклад прямих іноземних інвестицій можна назвати придбання компанією Ford Motor Company контрольного пакета акцій шведської компанії Volvo Corporation. Після придбання цих акцій із материнської компанії Ford до компанії Volvo були направлені
фахівці, завданням яких стало здійснення контролю над діяльністю компанії, інтегрування її роботи з програмами маркетингу, що провадиться корпорацією Ford по всьому світу.
Портфельні інвестиціїце придбання іноземних фінансових активів без мети здійснення контролю над діяльністю фірм, що їх випустили (емітентів. Портфельні інвестиції є пасивним володінням цінними паперами (такими як акції, облігації, депозитні сертифікати тощо),
які не дають інвестору права брати активну участь в управлінні діяльністю емітента цих цінних паперів чи здійснювати контроль над його діяльністю.

142
Головною мотивацією формування портфеля іноземних інвестицій
є пошук прийнятної ставки дохідності на інвестований капітал, а також прагнення інвестора до зниження рівня ризику на основі географічної диверсифікації портфелю інвестицій. Прикладом портфельних
інвестицій може слугувати придбання тисячі звичайних акцій компанії німецьким пенсійним фондом. Завдяки такому вкладанню капіталу пенсійний фонд мав намір збільшити свій прибуток від капіталу,
а не одержати контроль над процесом прийняття рішень у компанії
Sony.
7.2. Основні теорії міжнародного інвестування
Багато економістів у різні часи приділяли увагу міжнародному інвестуванню. У зв’язку з цим існують різні теорії, що обґрунто- вують природу, причини і закономірності розвитку іноземного інвес- тування.
Теорія конкурентних переваг. Згідно з цією теорією переваги компанії пов’язані із володінням цінними активами (ownership advantage theory). Такі переваги компанії обумовлені наявністю цінних активів,
які компанія може використовувати для проникнення на ринки інших країн, діючи за допомогою прямих іноземних інвестицій (ПІІ). До складу таких цінних активів може входити, наприклад, передова технологія, широковідома торгова марка або можливість одержання економії від масштабу. Як приклад можна навести компанію яка побудувала підприємства на території країн Азії, Європи, Австралії, Південної та Північної Америки, щоб мати можливість діставати вигоду із запатентованих технологій і торгової марки, що здобули всесвітню популярність. З цієї ж причини основний конкурент компанія Komatsu, побудувала свої заводив Азії, Європі та США.
Теорія конкурентних переваг, пов’язаних із володінням цінними активами, тільки частково розкриває причини прямого інвестування закордоном. Зокрема, теорія не пояснює, чому компанії треба віддати перевагу виходу на іноземний ринок за допомогою ПІІ замість того,
щоб використовувати свої конкурентні переваги на міжнародному ринку іншими способами, наприклад, за допомогою експорту продукції,
розширення сфери діяльності на умовах франчайзингу або продажу ліцензійна використання власних технологій іноземним компаніям.
Наприклад, компанія Mcdonald’s успішно діє на міжнародному ринку,

143
використовуючи франчайзинг як основний спосіб відкриття ресторанів швидкого обслуговування Mcdonald’s в усьому світі, тоді як компанія задовольняє споживчий попит на ринках інших країн за допомогою експорту своєї продукції.
Теорія інтерналізації. Теорія інтерналізації дає відповідь на поставлене вище питання на підставі концепції трансакцій них витрат.
Трансакційні витрати (transaction costs) — це витрати на укладання угоди, тобто витрати, пов’язані зведенням переговорів з укладання контракту, відстеження зазначених у ньому умова також приведенням контракту вдію. Керівництвом компанії має бути ухвалене рішення проте, як компанії краще зробити придбати чи побудувати власне підприємство закордоном і управляти ним або укласти контракт з іноземною фірмою на управління підприємством на підставі франчайзингового договору, ліцензійної угоди або договору поставки.
За теорією інтерналізації (internalization theory), віддавати перевагу прямому інвестуванню (іншими словами, випуск продукту, що буде реалізовуватись на міжнародному ринку, слід здійснювати в рамках корпорації, необхідно у випадку, якщо витрати наведення переговорів з укладання контракту, відстеження зазначених у ньому умова також приведення вдію контракту з іншою компанією вищі порівняно з витратами, яких вимагає пряме інвестування капіталу у власні закордонні підприємства. Наприклад, основні конкурентні переваги компанії Toyota це висока якість продукції, що випускається, і передові технології виробництва. Досягти цих переваг на іноземних підприємствах за допомогою укладання контрактів з іншими фірмами на виконання відповідних робіт важко. Отже, компанії Toyota вигідніше підтримувати роботу власних підприємств зі складання автомобілів в інших країнах.
З теорії інтерналізації випливає висновок, що у разі низького рівня трансакційних витрат компаніям більш вигідно укладати контракти з
іноземними фірмами та провадити комерційну діяльність на міжнародному ринку через продаж ліцензійна використання своїх торгових марок або правна відкриття підприємств на умовах франчайзингу.
Наприклад, компанія Mcdonald’s досягла значного успіху в продажу франшиз на відкриття ресторанів швидкого обслуговування під маркою. Оскільки компанії вдалося досягти більших успіхів у скороченні трансакційних витрат при укладанні угод з франчайзі, вона
і далі продовжує використовувати франчайзинг як основний метод ведення бізнесу за кордоном.
Еклектична теорія Даннінга. Теорія інтерналізації розкриває причини виходу компаній на міжнародний ринок за допомогою прямих

144
іноземних інвестицій. Однак ця теорія не дає відповіді на запитання проте, чому закордоном слід розміщувати виробничі потужності з випуску продукції, — незалежно від того, чи належать ці потужності
самій компанії, чиє її підрядниками. Іншими словами, чи дістає компанія конкурентні переваги від розміщення виробництва на території
других країн?
Розв’язанню цієї проблеми присвячена еклектична теорія, розроблена
Джоном Даннінгом (John Dunning). Еклектична теорія (eclecti»c theory) це універсальна теорія прямих іноземних інвестицій, що поєднує аналіз трьох аспектів ведення бізнесу на іноземних ринках) переваги від володіння цінними активами) переваги від розміщення виробництва закордоном і переваги від інтерналізації процесу випуску продукції або надання послуг.
Згідно з цією теорією процес прямого вкладення капіталу в закордонні підприємства впливає як на міжнародну комерційну діяльність компанії, такі на її внутрішньокорпоративну діяльність. Відповідно до еклектичної теорії Даннінга ведення бізнесу закордоном за допомогою прямих іноземних інвестицій доцільно у разі виконання таких умов:
1. Наявність конкурентних переваг, обумовлених володінням цін-
ними активами. Компанія повинна мати унікальні конкурентні переваги, які дозволили б їй успішно конкурувати з іноземними компаніями на їхніх ринках. У число активів, які можуть забезпечити такі
конкурентні переваги, входить торгова марка, запатентована технологія, можливість одержання економії від масштабу та ін. Наприклад,
компанія Caterpillar має всі три названі перевагами в конкурентній боротьбі, яку веде в Бразилії з місцевими компаніями. Наявність переваг від розміщення виробничих потужностей
за кордоном. Ведення бізнесу за допомогою розміщення потужностей закордоном має бути більш вигідним порівняно з розміщенням потужностей на вітчизняних підприємствах. Наприклад, компанія випускає бульдозери на підприємствах, розташованих у
Бразилії, що дозволяє одержувати вигоду від більш низьких витратна робочу силу в цій країні, а також уникати високих тарифних обмежень на експорт продукції, випущеної американськими підприємствами компанії. Наявність переваг від інтерналізації ведення бізнесу. Компанії
має бути вигідніше управляти своїми підприємствами за кордоном,
чим наймати незалежну місцеву фірму для виконання відповідних робіт. Здійснення такого контролю дає компанії переваги в таких випадках коли приведення контракту до виконання та відстеження перед-

145
бачених у контракті дій місцевої компанії вимагає більших витрат коли місцева компанія незаконно привласнює запатентовану технологію;
коли неадекватні дії місцевої компанії завдають шкоди репутації компанії та її торговій марці.
7.3. Прямі іноземні інвестиції та їх форми
Прямі іноземні інвестиції (foreign direct investment, FDI) це придбання іноземних активів з метою здійснення контролю над ними. Цікавим і, можливо, найвидатнішим в історії США прикладом прямих іноземних інвестицій є так звана доларова угода, коли голландський першопрохідник Пітер Мінейт (Peter Minuet) викупив він- дійського вождя острів Манхэттен за мішок скляного намиста.
Існує кілька форм прямих іноземних інвестицій) будівництво нових підприємств (так звана стратегія greenfield);
2) придбання діючих підприємств (стратегія придбань, або стратегія) створення і участь у спільних підприємствах.
Стратегія будівництва нових підприємств передбачає організацію діяльності підприємства з нуля (слово «greenfield» (зелене поле) в англійській назві цієї стратегії — це метафора новий об’єкт зводиться на ділянці недоторканної землі, вкритій зеленими травами. Дотримуючись такої стратегії, компанія купує або бере в оренду ділянку землі,
будує на ній нові виробничі або сервісні об’єкти, наймає і/або переводить менеджерів, рядових службовців і робітників, після чого починає
експлуатацію нового об’єкта. Виробниче підприємство компанії Fuji
Film, розташоване в штаті Південна Кароліна, слугує прикладом інвестицій у нове будівництво, так само які складальне підприємство компанії В у штаті Алабама та компанії Nissan в англійському місті Сандерленд.
Стратегія будівництва нових підприємств має ряд переваг. По- перше, компанія має можливість вибрати під будівництво ділянку, яка найкраще задовольняє необхідним вимогам, і побудувати на ній сучасне підприємство, оснащене новітнім устаткуванням. Відкриття таких підприємств створює нові робочі місця, тому місцева владав багатьох випадках пропонує компаніям різні економічні стимули, щоб залучити будівництво на свою територію. Такі стимули дозволяють компаніям скоротити загальний обсяг витрат.

146
Крім того, за названої стратегії компанії починають діяльність на закордонному ринку з чистого аркуша. Менеджерам не доводиться мати справу з існуючими боргами, модернізувати застаріле обладнання або вкладати багато зусиль у зміну старим методам роботи, які до того ж перебувають під захистом профспілок, що не бажають іти на компроміс. Наприклад, керівництво компанії GM вважає самою більшою перевагою нового підприємства вмісті Айзенах (колишня Східна
Німеччина) можливість впроваджувати японські методи виробництва та управління трудовими ресурсами, не вступаючи при цьому в боротьбу з робітниками, що не бажають відмовлятися від звичних методів.
Крім того, компанія має можливість дотримуватися зручних для неї
темпів адаптації до національної культури ведення бізнесу, замість того, щоб негайно братина себе зобов’язання з управління придбаною діючою компанією. Дослідження показують, що імовірність вибору стратегії будівництва нових об’єктів замість придбання діючих підприємств перебуває в прямої залежності від глибини культурних відмінностей між середовищем ведення бізнесу в рідній країні компанії
та в країні, куди вкладаються інвестиції.
З другого боку, стратегія будівництва нових підприємств має також і ряд недоліків. По-перше, успішна реалізація цієї стратегії вимагає часу і терпіння. По-друге, земельна ділянка, що розташована у зручному місці, може виявитись занадто дорогою або недоступною.
Будівництво нового підприємства спричиняє необхідність узгодження багатьох питань із місцевими й загальнодержавними нормативними актами.
Крім того, компанія повинна контролювати будівництво нового підприємства, також найняти місцевих робітників і підготувати їх до виконання своїх обов’язків на необхідному рівні ефективності. І нарешті, будівництво нових об’єктів може підсилити негативне ставлення громадськості до компанії як до закордонного підприємства. Наприклад, керівництво компанії Disney стикається з рядом труднощів такого роду в процесі будівництва тематичного парку Паризький Дисней- ленд. Незважаючи нате що французький уряд погодився продати компанії Disney необхідну ділянку землі за договірною ціною, керівництво було неготове встановити контакти з французькими будівельними підрядниками. Тому у менеджерів компанії виникли численні труднощів плані спілкування з художником, який пропонував різних відтінків рожевого кольору для готелю, перш ніж фахівці
компанії схвалили необхідний для них тон. Церемонія урочистого відкриття парку опинилась награні зриву, коли місцеві підрядники зажадали виплати 150 млн дол. за виконання додаткових робіт (як вони

147
стверджували) на замовлення компанії Disney. Крім того, у компаній виник конфлікт з французькими працівниками, які не бажали сприймати американські трудові цінності та стандарти, як того вимагало керівництво компанії.
Стратегія придбання існуючих підприємств. Це стратегія придбання діючих компаній, які ведуть бізнесу країні, що приймає інвестиції.
Без сумніву, процес підготовки угоди про придбання компанії, до якого залучені юристи, представники регуляторних органів та інші фахівці,
може виявитися складним. Проте основний мотив використання такої
стратегії простий. Купуючи діючу компанію, покупець одержує контроль над підприємствами, персоналом, технологією, торговими марками
і маркетинговими мережами купленої фірми. При цьому всі підрозділи придбаної компанії продовжують функціонувати й генерувати прибуток мірою того, як компанія-покупець інтегрує нову структуру у свою міжнародну стратегію. Також на відміну від стратегії будівництва нових підприємств стратегія придбання не вимагає збільшення виробничих потужностей уданій галузі промисловості. В умовах надлишку виробничих потужностей це очевидна перевага.
У деяких випадках міжнародні компанії купують місцеві фірми тільки для того, щоб проникнути на ринки закордонних країн. Наприклад, компанія Procter&Gamble проникнула на мексиканський ринок побутових паперових виробів, придбавши фірму Loreto у її власника компанії Grupo Carso SA. Такий крок дозволив Procter&Gamble дістала у розпорядження виробничі потужності Loreto, широковідомі торгові марки паперових серветок і туалетного паперу цієї компанії, а також діючу систему реалізації продукції. Так само компанія American
Eagle Outfitters придбала канадські мережі магазинів з торгівлі молодіжним одягом Вгаеmаг і Thriftys. Придбання 150 торговельних точок дозволило американській компанії роздрібної торгівлі швидко проникнути в широкий сегмент канадського ринку.
В інших випадках стратегія придбання може застосовуватися як спосіб радикальної зміни стратегії компанії. Наприклад, державна компанія Saudi Arabian Oil Co. спробувала знизити залежність від видобутку сирої нафти за допомогою покупки нафтопереробних компаній, таких якнайбільша філіппінська компанія Petron Corporation і південнокорейська компанія Ssangyong Oil Refining Company. У 1974 р.
після приватизації керівництвом колишньої державної голландської
поштової та телефонної компанії Koninklijke РТТ Netherland було ухвалене рішення про інтернаціоналізацію бізнесу, щоб компанія змогла вистояти в конкурентній боротьбі на нерегульованому ринку Євросоюзу. Щоб підвищити конкурентоспроможність, компанія придбала ав-

148
стралійську фірму TNT Ltd., і це дозволило їй об’єднати діяльність своїх підрозділів, які надають поштові послуги, зі службою доставки термінових посилок компанії Проте стратегія придбання діючих підприємств також має ряд недоліків. Компанія-покупець бере на себе всі зобов’язання (фінансові, управлінські та ін.) фірми, що купується. Наприклад, якщо в придбаній компанії сформувалися незадовільні трудові відносини,
не сплачені внески до пенсійного фонду, компанія не виконувала зобов’язання з забезпечення заходів проти забруднення навколишнього середовища, компанія-покупець бере на себе відповідальність за вирішення всіх цих проблем. Як правило, компанії, що купує,
необхідно витратити значну суму коштів ще до початку отримання доходів від діяльності придбаної фірми. Наприклад, при покупці
розважального конгломерату МСА компанії Matsushita довелося виплатити суму 6,6 млрд дол. США відразу ж після укладання угоди. Навпани, стратегія будівництва нових підприємств дозволяє
компанії розширювати діяльність поступово, а також розподіляти
інвестиції на більш тривалий період.
Спільні підприємства (СП, joint ventures) створюються, коли не менше двох компаній домовляються про спільну діяльність через створену компанію, яка є юридично відокремленою від материнських компаній і завданням якої є підтримка взаємних інтересів засновників.
Спільне підприємство є власністю компаній-засновників у співвідношенні, про яке вони домовились між собою.
Створення спільних підприємств надає фірмі такі переваги спрощується можливість проникнення на нові ринки відбувається диверсифікація ризиків (розподіл ризиків між учасниками СП); здійснюється обмін знаннями і досвідом виникає синергічний ефекті зявляються конкурентні переваги.
Існує три типи управління спільним підприємством. По-перше,
спільне управління створеним підприємством можуть здійснювати самі компанії-засновники. При цьому кожна компанія призначає на ключові посади у спільному підприємстві своїх представників, які
мають звітуватись перед материнськими компаніями. По-друге, одна із материнських компаній може взяти на себе основну відповідальність за діяльність спільного підприємства. По-третє, для управління спільним підприємством можуть бути найняті незалежні
менеджери. Третій підхід виглядає найбільш доцільним, оскільки незалежні менеджери концентрують зусилля на тому, що дає вигоду спільному підприємству, а не прагнуть підіграти керівництву компаній-засновників.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал