П ередмова




Сторінка12/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.86 Kb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21
6.2. Експорт та імпорт товарів і послуг
Експортом називають продаж продукції, виробленої у своїй країні, з метою подальшого використання або перепродажу на території
інших країн.

128
Імпортом називають закупки продукції, що була вироблена в інших країнах, з метою подальшого використання чи перепродажу на території
своєї країни.
Всі експортно-імпортні операції розподіляють на дві групи. Перша — торгівля товарами (матеріальними продуктами, такими як взуття, посуд, меблі тощо.
Оскільки переміщення таких товарів з країни до країни піддається сприйняттю зором, його часто називають видимим експортом та імпортом. До другої групи експортно-імпортних операцій належить торгівля послугами (нематеріальними продуктами, такими як банківські, транспортні чи консалтингові послуги. Оскільки послуги не мають конкретного матеріального вираження, торговельні операції з ними називають невидимим експортом та імпортом».
Часто експорт відіграє провідну роль у фінансовому успіху компанії.
Значна частка продукції таких відомих компаній, як Toyota
1
, Airbus
2
,
Caterpillar
3
припадає на зарубіжних замовників. Це дозволяє створити десятки тисяч робочих місць на підприємствах цих компаній, і значно більше на підприємствах постачальників запасних частині комплектуючих.
Торгівля має також велике значення для економік цілих країн. Наприклад, у 2007 р. частка експорту в ВВП Китаю становила 40 %, а
Нідерландів — понад 60 % Експорт та імпорт послуг суттєво відрізняється від товарного імпорту та експорту. Одержання доходу відпродажу послуг іноземним резидентам розглядається як експорт послуга плата за послуги — як їх імпорт.
Послуги часто називають невидимими благами. У міжнародних економічних відносинах продається і купується велика кількість різноманітних послуг, проте до найважливіших для міжнародного бізнесу належать туризм, послуги з перевезення, фінансові та бухгалтерські послуги, консалтинг, реклама, різного роду інжинірингові роботи тощо.
6.3. Прямі та непрямі експортно-імпортні операції
Здійснення міжнародних торговельних операцій може проходити як самостійно, такі через посередників (прямі та непрямі
експортно-імпортні операції. Кожен з методів є характерним для окремих країн та окремих категорій товарів і послуг Toyota — найбільша японська автомобілебудівна корпорація, також надає фінансові послуги і має кілька додаткових напрямів у бізнесі Airbus — одна з найбільших авіабудівних компаній, що виготовляє однойменні
пасажирські, вантажні, військово-транспортні літаки Caterpillar — американська корпорація, що виробляє землерійно-транспортну техніку, будівельне устаткування, дизельні двигуни, енергетичні установки.

129
Наприклад, в Японії товари традиційно проходять від виробника до кінцевого споживача через значну кількість торговельних посередників,
кожен з яких додає до ціни свою торговельну надбавку. Через це ціна на один і той самий японський товар всередині країни-виробника та він- шій країні (наприклад, США, де існує традиція щодо залучення мінімальної кількості посередників) може суттєво відрізнятися.
Реалізація товарів на зарубіжних ринках без залучення торговельних посередників часто використовується в операціях з сільськогосподарською продукцією, сировиною, різного роду обладнанням тощо.
Безпосередня участь виробників-експортерів у реалізації своєї продукції закордоном кінцевому споживачу (прямий експорт) має ряд переваг і недоліків. З одного боку, експортер має доступ до споживача, а отже — може швидше реагувати на зміни попиту ікон юнктури ринку, смаків і бажань покупців, їх ставлення до бренду та ін. З другого витрати на самостійну реалізацію можуть бути дуже суттєвими і перекривати додаткові вигоди від безпосередньої участі експортера у кінцевій реалізації продукту. До переваг непрямого експорту, в першу чергу, належить економія витратна просування і збут продукції, тому непрямий експорт часто застосовується для реалізації закордоном різного роду споживчих товарів, дрібного промислового обладнання.
6.4. Організація експортної діяльності фірми
Коли фірма виходить на зовнішні ринки, досягнувши певних успіхів у реалізації продукції на внутрішньому ринку, для здійснення експортної діяльності часто можуть використовуватися ті ж спеціалісти і схеми роботи, що застосовувалися у діяльності в межах своєї країни. Наприклад, за організацію експорту можуть відповідати працівники відділу збуту.
Збільшення обсягів зарубіжних продаж може сприяти заснуванню на підприємстві окремого експортного відділу, який би відповідав тільки за зовнішньоекономічну діяльність, здійснюючи та координуючи процеси укладення договорів, транспортування, реклами, ціноутворення, а також операції з іноземною валютою тощо. Часто керівники відділу експортує громадянами тієї ж країни, звідки походить і фірма,
і мають спеціальну освіту з міжнародного маркетингу, фінансів тощо.
Мірою розширення обсягів зарубіжної діяльності фірма відчуває потребу в підвищенні кваліфікації своїх кадрів, і тому може додатково

130
наймати спеціалістів з експортної документації, фінансування міжнародної торгівлі та ін. Часто таких спеціалістів шукають серед працівників міжнародних банків, транспортних компаній, компаній з управління експортом.
Мірою зростання частки експорту в загальному обсязі реалізації
продукції компанія може створювати окремий міжнародний підрозділ,
що має здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Метою діяльності такого підрозділу є координація між внутрішнім і міжнародним напрямами роботи фірми. Керівнику такого підрозділу підпорядковані
голови іноземних дочірніх компаній.
У подальшому процесі інтернаціоналізації, фірми часто формують
глобальну організаційну структуру, складність роботи якої полягає втому, що її менеджери мають одночасно координувати виробництво,
фінансовий менеджмент, маркетинг та інші аспекти діяльності фірми в різних країнах світу для досягнення економії та синергії в глобальному масштабі.
З метою здійснення реалізації своєї продукції в інших країнах великі компанії можуть створювати юридично незалежне і відокремлене від виробничого збутове підприємство. Так, корпорація General
Electric
4
створила International Electric Company
5
, а дрібні та середні
компанії зі свого боку можуть засновувати спільні збутові фірми чи асоціації.
Непрямий експорт може також здійснюватись шляхом відкриття у країнах-імпортерах так званих викруткових заводів, тобто підприємств, де відбувається лише збирання кінцевої продукції з окремих імпортованих до країни вузлів та агрегатів. Така продукція вважається принаймні частково виробленою всередині країни, адже, як правило,
операції з кінцевого збирання виконуються найманими працівниками з місцевого населення, атому ставлення місцевих рад до іноземних фірм-виробників у таких випадках значно лояльніше. Зменшується розмір митних зборів, скорочуються транспортні витрати, витрати на пакування і заробітну плату тощо. Прикладами таких фірм є корпорації американська багатогалузева корпорація, найбільший у світі виробник багатьох видів техніки, включаючи локомотиви, енергетичні установки, газові турбіни, медичне устаткування, освітлювальної техніки, пластмаси тощо International Electric Company — фінська компанія, що розробляє та виробляє
високоякісну електроніку для медичних, промислових і військових цілей Ford — американська автомобілебудівна компанія, виробник автомобілів марки «Форд».

131
6.5. Експортна стратегія фірми
Успіх запланованих зовнішньоекономічних операцій фірми залежить не тільки від урахування всіх особливостей ведення бізнесу в міжнародному масштабі, ай від чітко сформульованих і дотриманих довгострокових цілей, іншими словами — від обраної стратегії
здійснення експортної діяльності.
Термін стратегія походить від давньогрецьких слів «stratos» (армія) і «agein» (вести. Стратегією підприємства вважають комплекс заходів, що забезпечує йому досягнення поставлених цілей. Експортною стратегією називають комплексний план експортної діяльності фірми,
розроблений для забезпечення конкурентоспроможності її продукції
на зовнішніх ринках.
Виокремлення конкретних цілей сприяє переходу від загального напряму експортного розвитку фірми до чітко сформульованих планів роботи. Стратегія визначає, за допомогою яких засобів, методів та інструментів планується досягнути встановлених цілей.
Стратегія фірми, на відміну від тактики, діє протягом кільком планових періодів і дає відповіді на питання який і «як»:
• який ринок обрати;
• які конкурентні переваги можна одержати;
• якою буде ціна товару (послуги, що пропонуються;
• як можна випередити або перемогти конкурентів тощо.
Теоретики і практики зовнішньоекономічної діяльності виділяють значну кількість різного роду стратегій, які можна систематизувати і
узагальнити за окремими характеристиками. Експортна бізнес- стратегія може набувати одну з трьох форм диференціювання, лідерство у витратах або фокусування.
Стратегія диференціювання вимагає розробки продуктової політики на зовнішньому ринку, цінової політики, політики просування і дистрибуції, які б суттєво відрізняли товари чи послуги даної фірми від товарів чи послуг конкурентів. Основою цієї відмінності може бути висока якість,
модність, надійність або інші явні характеристики. Як приклад можна згадати автомобілі Mersedes, ручки Parker
8
чи годинники Omega
9

7
Zinger — американська корпорація, виробник космічної і військової техніки, а також швейних машинок, електрообладнання, двигунів, меблів та іншої продукції Parker — товарний знак авторучок та інших канцелярських товарів фірми Pen Company.
9
Omega — марка швейцарських годинників.

132
Якщо фірма може довести переваги свого товару покупцям, вона дістає можливість встановити підвищену ціну або захистити себе від цінової
конкуренції збоку менш якісних марок. Наприклад, фірма Mercedes-
Benz
10
незмушена опускати ціни на люксові авто, що коштують 50—
100 тис. дол. США, коли український АвтоЗаз
11
знижує ціни на «Таврії»
чи «Славути», ціна яких становить близько 5 тис. дол. США.
Стратегія лідерства у витратах може бути досягнута через систематичне зменшення витратна виробництво і збут продукції або встановлення меншої норми прибутку. Просування товару фірми, що дотримується такої стратегії, відбувається завдяки рекламуванню низької ціни або, наприклад, шляхом реалізації через економні канали збуту (інтернет-магазини або великі складські приміщення, розташовані за містом, тощо. Такої стратегії дотримується фірма Bic
12
зі своїми дешевими ручками або АвтоЗаз зі своїми недорогими авто.
Стратегія фокусування передбачає зосередження зусиль на певних сегментах споживчого ринку або на окремих областях чи регіонах географічного ринку. Наприклад, швейцарська компанія Ste. Suisse
Microelectronique et d’Horlogerie
13
SA (SMH), що випускає популярні
годинники Swatch, зосереджує увагу на продажу цієї недорогої лінії
годинників молодим людям, що слідкують за модою, в Європі, Північній Америці та Азії.
Існує кілька стратегій проникнення фірми на зарубіжні ринки, основними серед яких є:
• стратегія прямого експорту;
• стратегія непрямого експорту;
Стратегія прямого експорту передбачає створення експортного відділу для роботи на зовнішніх ринках або використання власних торгових представників для пошуку зарубіжних клієнтів, або використання торговельних посередників-представників, або створення закордонних відділів продаж чи дочірніх компаній.
Стратегія непрямого експорту передбачає дії закордоном через
іншу фірму, тобто через незалежного посередника Mercedes-Benz — марка німецьких автомобілів, а також назва компанії, що спеціалізується на випуску легкових і вантажних автомобілів та автобусів АвтоЗаз — український виробник легкових автомобілів розташований у
Запоріжжі.
12
Bic — одна з фірм-лідерів з виробництва канцелярських виробів, запальничок і бритв The Swatch Group AG — швейцарська компанія, найбільший у світі виробник годинників (близько 25% світових продаж).

133
6.6. Використання
посередників
у зовнішній торгівлі
Торговельне посередництво включає широкий набір послуг з перепродажу товарів, пошук зарубіжних партнерів, допомога уведенні переговорів та укладанні зовнішньоторговельних угод, послуги з кредитування торговельних операцій та їх страхування, організація рекламних кампаній, технічного та інформаційного обслуговування кінцевих споживачів тощо.
Торгово-посередницькими фірмами називають такі, що не залежать від виробника і споживача продукції в господарському та юридичному плані, не є їх структурними підрозділами або дочірніми компаніями. Посередники працюють з метою одержання прибутків від різниці в цінах або комісійної винагороди. Торгово-посередницькі фірми, як правило, здійснюють лише комерційну діяльність, проте інколи можуть також додатково обробляти придбані товари.
Переваги від використання торговельних посередників включають економію коштів на збут в іншій країні, а також використання чужого досвіду, зв’язків і капіталу.
Основні відмінності між різними типами торговельних посередників полягають утому, чи має посередник право підписувати угоди з третіми особами, а також — за чий рахунок і від чийого імені він може діяти. До основних видів зовнішньоторговельних посередників належать торговельні агенти-представники, брокери, комісіонери, дис- триб’ютори.
Торговельні агенти-представники представляють інтереси експортера на ринку. Вони здійснюють маркетингові дослідження, збирають та аналізують інформацію щодо різного роду законодавчих і технічних вимог, організують рекламні та кампанії, допомагають у переговорах та укладанні контрактів тощо. Таким чином, ці посередники діють від імені експортера таза його кошти і в результаті одержують комісійну винагороду у розмірі, як правило, 2—5 % від обсягів продаж або заздалегідь обумовлену суму.
Брокери є посередниками, що встановлюють контакти між продавцем і покупцем товару чи послуги. Вони не виступають як одна зі сторін в угоді купівлі-продажу та діють на підставі доручення. За надання посередницьких послуг брокери одержують винагороду у розмірі, як правило, 2—3 % від обсягів продаж, що має назву бро-

134
кередж. Брокери не представляють інтереси іншої сторони і не одержують від неї винагороду, крім випадків, коли це оговорено зазда- легідь.
Комісіонери за дорученням експортера здійснюють торговельні
операції за його рахунок, але від свого імені. Тобто угода купівлі- продажу укладається між імпортером та комісіонером. Оскільки посередник-комісіонер сам не купує товару експортера, а тільки реалізує його імпортерові — існує ризик несплати. Посередник може гарантувати експортеру оплату проданого товару, і така гарантія має назву делькредере (del credere). Зворотна комісійна операція,
коли імпортер доручає комісіонеру придбати певні товари на зарубіжному ринку, має назву індент (indent). Ще одним різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Продаж товарів відбувається зі складу посередника.
Дистриб’юторами називають торговельних посередників, що здійснюють діяльність від свого імені і за власний рахунок. Посередник виступає однією зі сторін у договорах як з експортером, такі з імпортером. При цьому дистриб’ютор може як здійснювати звичайну перепродажу товару, такі укладати договір реалізації цього товару на території певної країни в обумовлений термін. Наприклад, автосалони можуть укладати угоди з Mitsubishi Motors
Corporation
14
на реалізацію її продукції через власні збутові мережі.
Таких посередників залежно від країн їх походження та діяльності,
а також особливостей діяльності можуть називати дилерами, прин- ципалами, операторами тощо.
Як було зазначено вище, метою діяльності торговельних посередників є отримання прибутку. В міжнародній торгівлі застосовують кілька основних способів визначення розміру винагороди:
• посередник отримує різницю між ціною експортера і ціною імпортера посередник отримує узгоджений відсоток від ціни експортера;
• посередник отримує суму, що складається з відсотків від ціни експортера і різниці в цінах експортера та імпортера;
• посередник отримує суму, що покриває понесені ним витрати,
плюс обумовлений відсоток від суми витрат (така схема визначення розміру винагороди має назву cost plus — витрати плюс Mitsubishi Motors Corporation — марка японських автомобілів, а також назва компанії, що спеціалізується на випуску легкових і вантажних автомобілів і автобусів. Види зовнішньоекономічних операцій

Крім звичайного експорту та імпорту товарів і послугу світовій практиці широко застосовуються також інші види зовнішньоекономічних операцій, пов’язаних із торгівлею. До них належать товарооб- мінні операції, ліцензування, франчайзинг, управлінські контракти,
міжнародний лізинг та ін.
До групи товарообмінних операцій (або операцій зустрічної торгівлі) входять бартерні, торговельні компенсаційні угоди та промислові
компенсаційні угоди.
Зустрічною торгівлею називають зовнішньоторговельні угоди, при укладанні яких у документах фіксуються тверді зобов’язання експортерів та імпортерів здійснити повний або частково збалансований обмін товарами. В останньому випадку різниця у вартості покривається грошовими платежами.
Це найбільш відомий вид міжнародної торгівлі, який раніш полягав у натуральному обміні товарами. Зустрічна торгівля була витіснена товарно-грошовими відносинами, але в сучасних умовах дістала новий змісті набула суттєвого розвитку. Її частка становить 25—30 % загального обсягу міжнародних торговельних операцій.
Ініціаторами розвитку зустрічної торгівлі є імпортери, які в умовах нестачі валюти можуть здійснювати закупівлі необхідних товарів з повною або частковою їх оплатою поставками своїх товарів. В умовах загострення проблеми збуту, експортери вимушені йти на отримання від покупців не грошового еквіваленту реалізованих товарів, а інших товарів, які вони або використовують у власному виробничому процесі, або реалізують на ринку.
Обов’язковою ланкою у зустрічній торгівлі є банки. Вони відкривають для сторін спеціальні рахунки, на яких ведеться облік вартісної
сторони операції.
За версією експертів ООН, логічно виділити три такі види міжнародних зустрічних торговельних угод:
• бартерні угоди (barter торговельні компенсаційні угоди (commercial промислові компенсаційні угоди (industrial compensation).
Бартерні угоди є найбільш традиційним різновидом зустрічної торгівлі і являють собою обмін товарами, в якому не використовуються гроші, проте вартість товарів, що обмінюються, має грошовий вираз.
Вартісна оцінка використовується з метою забезпечення еквівалентно-

136
сті обміну. В бартерних контрактах фіксуються натуральні обсяги товарів, які беруть участь в обміні. У чистому вигляді бартер є найменш поширеним видом зустрічної торгівлі.
Торговельні компенсаційні угоди передбачають здійснення комерційних операційна невеликі суми. Товари, що використовуються для обміну, як правило, є різнорідними і безпосередньо не пов’язаними один з одним, а їх партії є нерівноцінними (обмін партії меблів вартістю тис. дол. США на партію насосів вартістю 65 тис. дол. США з відповідною доплатою).
Промислові компенсаційні угоди використовуються для продажу пов’язаних між собою товарів, як правило, великими обсягами і на значні суми (обмін партії двигунів на еквівалентну, або нееквівалентну, за вартістю партію літаків, укомплектованих такими двигунами).
Ліцензування передбачає укладання угоди, відповідно до якої фірма, що знаходиться водній країні, продає компанії іншої країни ліцензію (дозвіл) на використання своєї інтелектуальної власності (патентів,
торгової марки, фірмової назви, авторських прав або секретів виробництва) в обмінна виплату роялті (винагороди. Наприклад, фірма Disney
15
може видати німецькій швейній компанії дозвіл навипуск дитячих піжам із зображенням Мікі Мауса
16
на умовах, що табу- де відраховувати їй обумовлений відсоток від загального обсягу продаж цієї продукції.
Франчайзинг є особливою формою ліцензування, суть якої полягає
в тому, що фірма, яка перебуває водній країні (франчайзер), надає
компанії з іншої країни (франчайзі) дозвіл на використання своєї технології виробництва, а також бренду, торгової марки і логотипу в обмінна виплату роялті. Наприклад, McDonald’s Corporation
17
продає
права на відкриття ресторанів швидкого харчування по усьому світу.
Управлінський контракт є угодою, згідно з якою компанія з однієї
країни, надає фірмі з іншої країни послуги з управління її потужностями за певну винагороду. Управлінські контракти набули особливого поширення серед великих готельних компаній. Такі фірми, як тане завжди володіють дорогими готелями, що розташовані у Walt Disney — одна з найбільших корпорацій індустрії розвагу світі Мікі Маус — герой американських мультфільмів, створений за участю Уолта
Діснея у 1928 р McDonald’s Corporation — американська корпорація, найбільша в світі мережа ресторанів швидкого харчування Marriott International — американська міжнародна мережа готелів Hilton — велика мережа готелів, що належить корпорації Hilton Hotels
Corporation.

137
багатьох країнах світу і носять їх імена. Часто вони просто здійснюють управління цими готелями на умовах, зазначених вище.
Міжнародний лізинг прийнято розуміти як звичайну покупку основних фондів (наприклад, устаткування) закордоном з наступною передачею їх у лізинг (довгострокову оренду з правом викупу) підприємцю своєї або третьої країни.
Міжнародний лізинг можна розділити на експортний та імпортний.
Кількість країн, резиденти яких беруть участь в угоді, може бути необмеженою. Угоди міжнародного лізингу є доволі привабливими для виробників, оскільки можуть здійснюватись, наприклад, за умови більш сприятливого податкового режиму іншої країни. Лізингоотри- мувачі, в свою чергу, можуть мати додаткові переваги, сплачуючи іноземному лізингодавцю менші відсотки, ніжу середньому порідній країні. Таким чином, лізингові операції стали невід’ємним компонентом стабілізації та розвитку економік багатьох країн.
Толлінгові операції є переробкою іноземної сировини з подальшим вивезенням готової продукції. Таким чином, виробничі підприємства продають не товар, а послуги з його переробки чи виробництва. Такий вид діяльності також називають операціями з переробки
давальницької сировини. Він дозволяє контрагентам ввозити на територію країни сировину і вивозити готову продукцію, не сплачуючи мита і податку на додану вартість. В Україні, наприклад, операції з давальницькою сировиною часто здійснюються підприємствами легкої промисловості.
Інжиніринг являє собою інженерно-консультаційні послуги дослідного, проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного характеру, підготовку техніко-економічного обґрунтування проектів, розробку рекомендацій у сфері організації виробництва і
управління, тобто комплекс комерційних послуг з підготовки і забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, з обслуговування та експлуатації виробничих, інфраструктурних та інших об’єктів.
Міжнародний інжиніринг є популярним і поширеним видом зовнішньоекономічних операцій і відрізняється від звичайного інжинірингу великою кількістю нюансів та особливостей, які мають бути враховані працівниками інжинірингової фірми у зв’язку з відмінностями у виробничих стандартах, екологічних вимогах, законодавстві, кліматичних умовах, демографічній та економічній ситуації в інших країнах.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал