П ередмова




Сторінка11/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.86 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21
знижка найчастіше залежить від кількості купованого товару;
знижка за оборот (бонусна) установлюється за певною шкалою залежно від досягнутого обороту протягом узгодженого сторонами терміну
(звичайно одного року. Вона має заохочувальний характері надається продавцем своєму постійному (оптовому) покупцю на основі спеціальних бонусних угод, але в контракті не вказується. На деякі види машині устаткування бонусна знижка досягає 15—30 %, на сировинні та сільськогосподарські товари вона обчислюється в межах 1—2 %. У торгівлі сировинними і продовольчими товарами застосовуються надбавки за підвищену якість (боніфакція) і знижки за знижену якість (рефакція);
знижка за кількість чи серійність за умови купівлі заздалегідь визначеної зростаючої кількості товару, величина знижки залежить від характеру вторговування;
дилерська знижканадається виробниками своїм постійним агентам та іншим посередникам зі збуту і може становити в середньому від роздрібної ціни;
спеціальна знижка — надається на пробні партії товару і замовлення;
сезонна знижка — надається закупівлю товару поза сезоном;
знижка при продажі устаткування, яке було у вжитку, — довід початкової ціни;
експортна знижканадається продавцями при продажі товарів
іноземним покупцям понад ті знижки, які діють для покупців внутрішнього ринку;

116
знижка за повернення раніше купленого товару — визначається у розмірі 20—30 % прейскурантної ціни і застосовується при поверненні покупцем товару застарілої моделі, придбаного в цій фірмі широко практикується при продажі автомобілів, побутової електроніки, електрообладнання.
Відповідно до українського законодавства ціна вважається суттєвою складовою договору купівлі-продажу. Водночас за законодавством ряду країн визнаються чинними договори, у яких ціна не вказується.
Валюта ціни. Ціна в контракті може бути виражена у валюті краї- ни-експортера, імпортера або у валюті третьої країни. З огляду на це експортер, як правило, прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений утому, щоб установити ціну у валюті, яка знецінюється.
Валюта платежу — це валюта, в якій здійснюється платіж. Валюта ціни не обов’язково повинна збігатись з валютою платежу. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переведення однієї валюти в іншу.
Встановлення валютних курсів називається котируванням валюти.
Котирування буває двох видів:
♦ пряме — визначає кількість національної валюти за одиницю
іноземної;
♦ непряме (зворотне) — визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти.
Співвідношення між двома валютами, яке випливає з курсів цих валют до третьої валюти, називається крос-курс.
Валютні поправки. Застосовуються для зменшення валютних ризиків. Можуть бути дво- і односторонніми. В першому випадку здійснюється перерахунок сум платежу у разі зміни курсу валюти платежу (застосовується, зокрема, в торгівлі з країнами, що розвиваються).
Односторонні поправки застосовуються в торгівлі з розвиненими країнами і на їх основі також перераховується сума платежу.
5.4. Фінансові умови контракту
До фінансових умов контракту належать способи платежу;
форми розрахунків і засоби розрахунків.
Способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару стосовно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу готівкою, авансовий і у кредит.

117
Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами. Вони практично тут не застосовуються. Поняття готівковий платіж використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.
Готівковий платіж залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару імпортер отримав комплект документів,
передбачених у контракті імпортер отримав комплект документів і
право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Звичайно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера — остання.
Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше — під часі навіть до початку виконання замовлення.
З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з другого забезпечує виконання зобов’язань, узятих імпортером за контрактом, і,
якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодування своїх збитків.
Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Авансу товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і
комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина. Авансу грошовій формі визначається у відсотках від контрактної вартості замовлення. Найчастіше аванс становить 15—20 від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту.
Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає
кредит іншій, такий кредит називається ще і фірмовим товарним кредитом.
Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10 % від капіталу покупця.
Проте фактично така межа залежить від фінансового стану покупця,
ділових відносин між партнерами тощо.
Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80—85 %, іншу частину покупець виплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов’язання за контрактом
118
За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові
(до одного року, середньострокові (від одного до п’яти років) і довгострокові (від п’яти до десяти років і більше. У контракті обумовлюються вартість кредиту, виражена у відсотках річних, термін використання кредиту, термін погашення кредиту, пільговий період, протягом якого не відбувається погашення процентів за кредит та інші умови.
Форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:
1. Банківський переказ — це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспон- дента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, в якій одержують кошти. У зовнішньоекономічних розрахунках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати:
• боргових зобов’язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах;
• рекламацій за постачання неякісної продукції;
• авансових платежів;
• розрахунків нетоварного характеру.
Схема розрахунків шляхом банківських переказів така 1) експортер пересилає імпортеру документи, передбачені контрактом) імпортер виписує доручення своєму банку перерахувати кошти на рахунок експортера (постачальника. Розрахунки банківським переказом більш вигідні для покупця, але вони не захищають інтереси експортера Розрахунки за відкритим рахунком полягають у продажу товарів у кредит, при цьому в експортера немає гарантій одержання платежу від імпортера. Тому такі розрахунки застосовуються тоді, коли існують регулярні і стабільні ділові відносини між покупцем і виробником
(наприклад, асоційованими членами транснаціональних корпорацій) і
немає законодавчих обмежень.
Розрахунки по відкритому рахунку передбачають, що експортер відвантажує на адресу покупця товар, надсилає йому відповідні документи та записує суму у дебет рахунку покупця. Цей рахунок відкривається не в банку, а ведеться підприємством-постачальником. Імпортер повинен оплатити одержані товари протягом заздалегідь обумовленого строку, при цьому він розпоряджається товарами на свій розсуд.
3. Інкасо означає операції, здійснювані банками на підставі одержаних інструкцій з документами, метою яких є таке:
• одержання акцепту або платежу залежно від угоди;
• видачі комерційних документів проти акцепту або проти платежу;
• видачі документів на інших умовах.

119
Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, бувають та- кими:
фінансові — документи, за якими здійснюються розрахунки за контрактом (переказні векселі, чеки, платіжні розписки або інші документи);
комерційні — документи, що надають право власності на товарі супроводжують його (відвантажувальні документи, документи направо власності).
Існує два види інкасо:
1) чисте — означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами) документарне — означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо лише останніх документів.
У зовнішньоекономічній діяльності в основному використовують документарне інкасо, тому що воно краще захищає інтереси постачальника. Постачальник має бути впевнений, що комерційні документи потраплять до покупця лише після оплати продукції.
4. Акредитив є угодою, що відмежована від договору купівлі- продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися.
Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється
Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, які
розроблені і затверджені Міжнародною торговою палатою (1993). Ці Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, згідно з якою банк, що дієза розпорядженням та на підставі інструкції свого клієнта, повинен зробити платіж третій особі або за наказом клієнта сплатити чи акцептувати, чи негоціювати (тобто купити чи взяти на облік) тратти проти передбачених документів, якщо було додержано всіх умов акредитива.
Отже, документарний акредитив — це грошове зобов’язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експортера.
Банк, який видає зобов’язання, повинен виконати платіж експортеру або забезпечити здійснення платежу іншим банком. Коли банк виставляє акредитив, він надає гарантію платежу від імені свого клієнта.
Тому банк погоджується на виставлення акредитива тільки у випадку,
коли він довіряє своєму клієнту.
Залежно від рівня забезпечення платежу для продавця документа-
рні акредитиви поділяються на:
• безвідзивні;
• відзивні
• непідтверджені;
• підтверджені.

120
У зовнішній торгівлі доцільно застосовувати тільки безвідзивні ак-
редитиви, оскільки безвідзивний акредитив може бути змінений чи відмінений тільки після отримання згоди всіх сторін цього акредитива.
Відзивний акредитив дозволяє іноземному покупцеві, навіть після відвантаження товарів, змінити чи відмінити цей акредитив без попереднього повідомлення експортера.
Непідтверджений акредитив означає, що банк експортера обмежується тільки повідомленням експортера про відкриття акредитива і
платить тільки втому випадку, якщо банк імпортера перерахує йому відповідну суму.
Підтверджений акредитив — це зобов’язання двох банків (один з яких, як правило, перебуває у країні експортера, а інший — у країні
покупця).
5.5. Особливості міжнародних розрахунків
Міжнародні розрахунки є системою організації і регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами,
фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.
Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами і
послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод.
Основні суб’єкти міжнародних розрахунків: експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують. Вони вступають у певні відносини між собою з приводу руху товаросупроводжувальних документів і поточного оформлення платежів.
При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. У сучасних умовах банки виступають не тільки в ролі посередників між експортерами та імпортерами. Вони виконують функції
кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також у ролі гарантів (залежно від умов платежу. Банки можуть висувати вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які
експортери та імпортери зобов’язані брати до уваги.
Рівень впливу банків у міжнародних розрахунках залежить від низки факторів масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, участі
фірм і підприємству зовнішньоекономічній діяльності, купівельної

121
спроможності валюти, спеціалізації банків, їх фінансового становища і
ділової репутації. Великий вплив на здійснення міжнародних розрахунків має також загальний рівень розвитку кредитно-банківської системи та її інститутів в країні і регіонах країни. В зв’язку з цим систему міжнародних розрахунків можна розглядати як відносно самостійну,
яка має свої особливості, а саме:
по-перше, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, ай міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями;
по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах,
тому на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів, а також участь тієї чи іншої країни в міжнародних розрахунках можливе тільки на основі конвертованої валюти;
по-третє, в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.
Валютні обмеження є інструментами законодавчої або адміністративної заборони, засобом лімітування і регламентації операцій резидентів і нерезидентів з валютою й іншими валютними цінностями. Звичайно валютні обмеження спричинюють негативні наслідки. Вони звужують можливості і підвищують витрати валютного обміну та платежів за зовнішньоторговельними угодами, однак вони об’єктивно необхідні. Це пов’язано насамперед з нестачею валюти, наявністю зовнішньої заборгованості, погіршенням платіжного балансу. Валютні
обмеження у такій ситуації вводяться з метою концентрації валютних цінностей в руках держави, вирівнювання платіжного балансу, підтримання валютного курсу валюти своєї країни.
Валютні обмеження здійснюються різними способами блокуванням виручки експортерів відпродажу товарів у певній країні повного або часткового обов’язкового продажу валютної виручки експортерами центральному банку або іншим уповноваженим банкам забороною оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою регулюванням строків платежів по експорту та імпорту та ін.
Основні терміни та поняття
Політика цінова, ціна світова, ціна експортна, ціна імпортна, ціна з наступною фіксацією, ціна ковзаюча (змінна, ціна рухома, ціна тверда, ціна індикативна, ціна опублікована, ціна розрахункова, ак-

122
редитив, валюта платежу, валюта ціни, знижка загальна, інкасо,
обмеження валютні, переказ банківський, ризик валютний, розрахунки по відкритому рахунку.
Контрольні запитання, завдання
та проблеми для обговорення
1. Чи відмінність у поняттях валюта і гроші. Визначте економічний зміст терміна конвертована валюта. У чому полягає різниця між ціною платежу і валютою платежу. У чому полягають особливості ціноутворення на зовнішньому ринку. Які існують джерела інформації просвітові ціни Які з них є
найдостовірнішими, а які найдоступнішими українським суб’єктам
ЗЕД?
6. Що визначає базис ціни. Які застосовуються знижки у зовнішній торгівлі Поясніть їх роль та значення. Поясніть застосування терміна готівковий розрахунок стосовно зовнішньоторговельних операцій. У яких випадках при здійсненні зовнішньоторговельних операцій використовують авансові платежі. Як форми розрахунків впливають на ціну контракту. Яка форма розрахунків найбільш вигідна експортеру. Яка форма розрахунку більш вигідна імпортеру. У яких випадках сторонам вигідно використовувати акредитивну форму розрахунку?
Тести
1. За способом фіксації ціни бувають такими:
а) м’які, незмінні, ковзаючі;
б) тверді, ковзаючі, з наступною фіксацією;
в) незмінні, з наступною фіксацією, м’які.
2. Якої цінової поправки не існує:
а) на сезонність;
б) на інфляцію;
в) на погодні умови;
г) на кількість.

123
3. При затвердженні валютних умов контракту фіксують:
а) ціну контракту, спосіб платежу, форму платежу;
б) валюту ціни, валюту платежу, засоби уникнення валютних ризиків;
в) форму платежу, валюту платежу, спосіб платежу.
4. Який спосіб платежу не використовується при оплаті вели-
ких партій товару:
а) готівковий;
б) комбінований;
в) в кредит;
г) авансовий.
5. Які ціни використовуються у довгострокових контрактах:
а) тверді та ковзаючі;
б) ковзаючі;
в) ціни з наступною фіксацією та ковзаючі;
г) тверді.
6. Які знижки надаються у зовнішній торгівлі за кількість про-
даної продукції6
а) сконто і привілейована;
б) бонусна і прогресивна;
в) прогресивна, привілейована.
7. Знижка сконто надається за:
а) кількість проданого товару;
б) готівковий розрахунок;
в) велику партію купленого товару;
г) купівлю товару поза сезоном.
8. Ціна, яка розраховується в процесі виконання контракту
шляхом перерахунку базисної ціни з урахуванням зміну ви-
тратах виробництва, називається:
а) ковзаюча;
б) базисна;
в) тверда;
г) з наступною фіксацією.
9. При поставках комплектного устаткування ціна фіксується:
а) окремо за кожну комплектуючу деталь;
б) за кожний окремий комплектуючий виріб, апарат;
в) будь-яким з вищевказаних способів.
10. При бартерних угодах ціни встановлюються:
а) в цінах світового рівня;
б) на основі оцінки торгівельно-промислової палати країни кожного з конрагентів;
в) за домовленістю;
г) будь-яким з вищевказаних способів.
11. Базис ціни — це:
а) собівартість експортованого товару;
б) вартість товару з упаковкою і транспортуванням;

124
в) фактору визначенні кінцевої ціни товару, який показує чи входять витрати з доставки товару до її ціни.
12. Чи збігається валюта ціни з валютою розрахунку:
а) так;
б) ні;
в) залежить від домовленості між контрагентами.
13. Ціни на масові товари, сировину та енергоносії зазвичай
визначають:
а) ціни аукціонів;
б) біржові котирування;
в) довідкові ціни;
г) статистичні ціни.
14. Який вид цінових поправок використовується при визна-
ченні ціни на товар, що поставляється нефіксованими пар-
тіями:
а) на уторгування;
б) на термін поставки;
в) на кількість.
15. Який вид цінових поправок використовується в умовах
економічної нестабільності в країні одного з контрагентів:
а) на умови платежу;
б) на інфляцію;
в) на термін поставки.
16. Який вид знижки з цін використовується при розпродажу
специфічного товару:
а) сконто;
б) на уторгування;
в) привілейована;
г) сезонна.
17. При поставках товарів різної якості та асортименту по од-
ному контракту ціна встановлюється у такий спосіб:
а) окремо за одиницю товару кожного виду, сорту, марки;
б) за кожний комплектний виріб;
в) у будь-який з вищенаведених способів.
18. Якщо протягом терміну дії контракту ціна на товар змінила-
ся, то джерелом інформації про середньосвітову ціну, на яке
будуть орієнтуватися контрагенти є:
а) статистичні ціни;
б) довідкові цінив) те джерело інформації, яке було обумовлене в контракті.
21. Умови платежу — це:
а) спосіб і порядок здійснення фінансових розрахунків та гарантії
виконання сторонами взаємних зобов’язань;
б) зазначені у контракті валюта і сума платежу;
в) обидва названі вище варіанти.

125
22. Яка форма платежу не використовується при виконанні зо-
внішньоторговельного контракту:
а) передоплата;
б) готівкова оплата;
в) акредитив;
г) інкасо;
д) відкритий рахунок.
23. Передоплата може здійснюватись:
а) у розмірі повної вартості товару, що поставляється;
б) частково;
в) у будь-якому розмірі.
24. До засобів платежу відносять:
а) акредитив, переказ, готівку;
б) чек, вексель, переказ (телеграфний, поштовий);
в) готівку, інкасо, акредитив.
25. Інкасо буває:
а) документарне і чисте;
б) комерційне та фінансове;
в) переказне тане переказне;
г) підтверджене і непідтверджене.
Література
1. Закон України від 16.04.91 № 956-XII Про зовнішньоекономічну діяльність. Електронний ресурс. — Режим доступу 2. Закон України від 3 груд. 1990 р. Про ціни та ціноутворення»
[Електронний ресурс. — Режим доступу. Закон України від 3 квіт. 1997 р. Про податок на додану вартість Електронний ресурс. — Режим доступу. Закон України від 11 лип. 1996 р. Про ставки акцизного збору і
ввізного мита на окремі товари (продукцію Електронний ресурс Режим доступу. Закон України від 05.02.92 № 2097-XII Про Єдиний митний тариф Електронний ресурс. — Режим доступу nzed=2097-12 6. Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Постанова Кабінету Міністрів України від 13 груд. 2000 р. Електронний ресурс. — Режим доступу:

126
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1819-2000 7. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів Постанова Кабінету Міністрів України від 25 груд. 1996 р. Електронний ресурс. — Режим доступу 8. Про удосконалення порядку формування цін Постанова Кабінету Міністрів України від 18 груд. 1998 р. Електронний ресурс. Режим доступу. Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика : навч. посібник для студ.
вищ. навч. закл.] / Тормоса Ю. Г. — К КНЕУ, 2001. — 122 с. Торгова Л. В. Основи зовнішньоекономічної діяльності : навч.- метод. посібник для студ. вищ. навч. закл.] / Торгова Л. В, Хитра О. В. — Львів : Новий світ, 2006. — 512 с. Дідківський МІ. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства:
навч. посібник для студ. вищ. навч. закл.] / М. Дідківський — К.:
Знання, 2006. — 462 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

Р о з діл. Історія виникнення та сучасна роль
зовнішньоторговельних операцій
Історично першими видами зовнішньоекономічних операцій стали експорт та імпорт. Проте у сучасних умовах поширення набули також інші форми міжнародного бізнесу зустрічна торгівля, лізинг, інжиніринг, франчайзинг та ін. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності,
компанії мають обирати ті форми господарських операцій, які найбільше задовольнять поставленим цілям.
На початку становлення міжнародні економічні відносини зводилися переважно до здійснення зовнішньоторговельних операцій. Відомо, що
іще дві тисячі років до нашої ери північноафриканські племена провадили торговельні операції з Ассирією та Вавілонією, обмінюючи фініки на оливкову олію та спеції. Ще до 500 р. дон. е. китайські торговці експортували шовк та нефритові вироби до Індії та Європи, в результаті чого сформувалися відомі торговельні шляхи. Успіх Древньої Греції та Древнього Риму значною мірою пояснюється їх активною зовнішньоторговельною діяльністю. У середньовіччі центром світової торгівлі була Італія:
такі міста, як Флоренція, Генуя та Венеція мали величезний політичний і
навіть військовий вплив саме тому, що в них відбувалася значна частка міжнародних комерційних і банківських операцій. Відкриття Америки, її
колонізація, а згодом — створення окремих держав стали можливими не в останню чергу завдяки реалізації інтересів міжнародних торговців Таким чином, роль міжнародних торговельних операцій, насамперед базових зовнішньоторговельних угоду розвитку світової економіки зі
всією очевидністю треба назвати визначальною.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал