П е д а г о г І ч н І н а у к и постановка проблеми



Скачати 80.95 Kb.

Дата конвертації23.12.2016
Розмір80.95 Kb.

75 Випуск. ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ
Постановка проблеми. Сучасність вимагає інноваційного вчителя, який готовий до засвоєння найкращих досягнень науки та інновацій в освіті та їхнє впровадження у шкільну практику. У зв’язку з цим надзвичайно важливим і корисним залишається досвід видатних педагогів, учених. Серед педагогів- мислителів провідне місце займає особистість Василя Олександровича Сухомлинського. Творчо застосовуючи педагогічні ідеї АС. Макаренка, С. Т. Шацького, уточнюючи та коригуючи набутий власний досвід Сухомлинський прагнув знайти таке поєднання теорії і практики, яке б найповніше відповідало вимогам підростаючого покоління. Він завжди говорив, що без знань, які були досягнуті протягом багатьох років, без осмислення та використання теоретичної спадщини неможлива висока культура педагогічної праці. Тому він часто звертався до педагогів Я. А. Ко- менського, Й. Ф. Песталоцці, Г. С. Сковороди, Ж. Ж. Руссо, КД. Ушинського, МІ. Пирогова, М. О. Добролюбова та ін. Осягаючи та пере- осмислюючи вже відоме, педагог боровся за утвердження й розвиток нового, інноваційного. Хоча в його педагогічному досвіді термін інновація не зустрічається, однак уся багаторічна педагогічна діяльність В. О. Сухомлинського була наповнена інноваційним змістом ідей, пошуком їхнього впровадження. Інноваційна діяльність Сухомлинського зорієнтована не тільки на особливості процесу оновлення, внесення нових елементів у традиційну систему освітньої практики, ай органічно поєднує в собі характеристику індивідуального стилю діяльності педагога. Вона є вищим ступенем педагогічної творчості, впровадження нового в педагогічну практику, спрямовану на формування творчої особистості, і водночас враховує соціально- економічні та політичні змінив суспільстві й проявляється в ціле покладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту й технологій інноваційного навчання.
Аналіз останніх досліджень і публіка-
цій. Психолого-педагогічна наука та шкільна практика нині стоїть перед альтернативним вибором або вона й далі розвиватиметься в руслі традиційних понять, підходів щодо тлумачення поняття дитина, або наповнить новим культуротворчим, життєздатним, духовним змістом навчання й виховання. Саме ця теза булав основі практичної філософії виховання В. О. Сухомлинського. Його плідна, насичена невтомним творчим пошуком педагогічна діяльність, жива участь у вдосконаленні системи освіти його вихованців є яскравим і повчальним прикладом беззастережної відданості улюбленій справі, що може слугувати прикладом для наслідування кожному, незалежно від його життєвих прагнень, професійних інтересів, суспільного визнання.
Постановка завдання. Розкрити зміст інноваційних технологій, які мали місце в практиці педагогічної діяльності В. Сухомлинського.
Виклад основного матеріалу. Найважливішим завданням виховання як специфічного процесу, що певною мірою не залежить від навчання, є формування свідомості. Завченим, формування свідомості це перетворення знань у власні переконання, які формуються тоді, коли вихованець усвідомлює істину в процесі активної діяльності, переймається глибокими інтелектуальними, моральними, естетичними почуттями. Найважливішими передумови переконаності для Сухомлинського були активна діяльність, вчинки, праця, боротьба з труднощами.
О. ГУЗИНЕЦЬ В. О. Сухомлинський про інноваційні технології навчання
УДК 371: 37.017
О. ГУЗИНЕЦЬ
м. Київ
В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ІННОВАЦІЙНІ
ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ
У статті йдеться про педагогічну спадщину В. Сухомлинського, представлено його багатоліт-
ній досвід застосування інноваційних технологій у розв’язанні питань, пов’язаних із навчанням і
вихованням.
Ключові слова інновація, інноваційні технології, педагогічний досвід, навчально-виховний
процес.

76 НАУКОВИЙ В І СНИ КМ НУ ІМЕНІ В . ОСУ Х ОМ ЛИН С Ь КОГО Засвоєння знань, набуття практичних навичок є однією зі складних пізнавальних діяльностей дітей, яка здійснюється під керівництвом учителя. Важливим стимулом цієї діяльності є пристрасне бажання вчитися, оволодівати знаннями. Завдання вчителя полягає втому, щоб постійно розвивати у дітей позитивне почуття, задоволення навчанням, щоб із цього почуття виник і утвердився емоційний стан – пристрасне бажання вчитися. Усвідомлення мети навчання – найважливіший стимул навчальної діяльності учнів. Виховання цього бажання нерозривно пов’яза- не з усією системою навчально-виховної роботи школи і здійснюється воно насамперед на уроці. Водночас педагог наголошував на тому, що основним обов’язком кожного школяра є навчання. Він був глибоко переконаним утому, що без ґрунтовних знань і розвиненого мислення, без справжньої освіченості нема й не може бути за сучасних умові успішної продуктивної праці. Сухомлинський був переконаний утому, що педагогічна теорія розвивається до тих пір, поки вона живе, збагачується й удосконалюється в досвіді, новаторській праці тисячі педагогів. Тому він наполегливо добивався, щоб кожний учитель, вихователь був непросто споживачем педагогічних знань, а дослідником і реалізатором. Він писав Справжній учитель, не може жити без творчості педагогічна праця за своєю природою, за внутрішньою логікою немислима без елемента наукового дослідження, вона завжди має бути осяяна світлом і виступати як джерело нової думки, нових теоретичних узагальнень. Якщо ви хочете, щоб педагогічна праця давала вчителеві радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворилось на нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежку дослідження. [1 ] До новатики вченого, педагога залічують ідеї та міркування щодо навчальної взаємодії між учнем і вчителем на всіх етапах навчального процесу, що є ключовим у розумінні психологічної основи інноваційних методів навчання. Процес навчання – це насамперед людські стосунки. Ось чому ставлення учнів дона- вчання зумовлюється насамперед ставленням учителя до них, його душевною теплотою та чуйністю, прикладом і переконуванням. Людяність учителя – шлях не тільки до серця, ай розуму дитини. Дитина, стверджував Сухомлинський, найкраще сприймає, осмислює і запам’ятовує знання тоді, коли вона їх переживає. Беземоційного ставлення до знань, без задоволення, інтересу, подиву, захоплення, упевненості та інших позитивних переживань неможливе успішне навчання. Тому учитель повинен неформально викладати матеріал, а звертатися й до живої думки, ідо почуттів учнів. Тобто любити свою професію і своїх вихованців. Сухомлинський вважав, що без щирої, невдаваної, мудрої й осмисленої любові й поваги до дітей немає й уміння виховувати їх. Посилаючись на свої багаторічні спостереження, педагог твердив – розумна любові повага роблять дитину здатною піддаватися впливові педагога. Вчитель завжди повинен бачити перед собою непросто школяра, а людину, особистість. Він має бути не тільки наставником, ай другом учнів, разом із ними переборювати труднощі, переживати, радіти й засмучуватися. Найкращий вчитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, забуває що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його вустах стає могутнім знаряддям впливу на молоду людину, яка формується. Тобто створення ситуації успіху, яка полягає в цілеспрямованому збоку педагога виборі комплексу зовнішніх умов, що сприяють отриманню учнями задоволення, прояву спектру позитивних емоцій і відчуттів. Успіх розглядається як мотив до саморозвитку, самовдосконалення. Інноваційною того часу була й ідея про взаємодію вчителя й учнів у будь-якій діяльності. Такий зв’язок може виникати лише за умови взаємоповаги, шанобливого ставлення один до одного, у діалозі, полілозі, міжособистісних взаємовідносинах, позитивному оцінюванні, створенні ситуації успіху. Всі ці категорії не можуть розвиватися без поваги до думки іншої людини, до її позиції, без бачення в опонентові особистості. Ефективність будь-якого методу багато в чому залежить від того, наскільки правильно О. ГУЗИНЕЦЬ В. О. Сухомлинський про інноваційні технології навчання

77 Випуск. ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ обрано спосіб взаємодії, форму комунікації учасників навчального процесу (учнів і вчителя. Часто в існуючій системі освіти основною формою комунікації залишається монолог. Спочатку педагогу монологічній формі передає знання учням, а потім вони повертають йому ці знання, знову ж у вигляді монологічних відповідей. Інколи навчання відбувається в діалозі вчителя й учнів, шляхом бесіди, однак при цьому вчитель є своєрідним полюсом, навколо якого концентрується вся комунікація учасників навчального процесу. Водночас, традиційне навчання ставить замету передати учням і домогтися якомога більшого засвоєння ними обсягу знань. Учитель транслює вже осмислену й диференційовану ним інформацію, визначає навички, які необхідно сформувати в учнів, а завдання учнів – якомога точніше відтворити знання та способи діяльності, створені іншими. Отримані в процесі такого навчання знання учня є певним обсягом інформації з різних навчальних предметів, що існує в його свідомості у вигляді тематичних блоків, котрі не завжди мають смислові зв’язки. У контексті інноваційного навчання знання набувають іншої форми. Учень одержує інформацію не у вигляді вже готової системи знань від педагога, а в процесі власної активності. Під час взаємодії на занятті з іншими учнями та вчителем учень опановує систему апробованих способів діяльності щодо себе, соціуму, світу взагалі, засвоює різні механізми пошуку знань в індивідуальній та колективній діяльності. Метою традиційного навчання є залучення учнів до запропонованої учителем пізнавальної діяльності, передати учням і домогтися засвоєння ними якомога більшого обсягу знань, а інтерактивного – створення умов для навчання, за яких учень сам буде відкривати, здобувати й конструювати знання та власну компетентність у різних галузях життя. Останнє спрямовує на формування ідейних, моральних переконань, у якому учень, зауважував В. О. Сухомлинський, « є не пасивним об’єктом, а активним борцем зате, що утверджується в його душі [ 2 ]. Тому основне завдання школи повинно бути спрямоване на збагачення у вихованців досвіду боротьби, створення й забезпечення такої обстановки, яка б сприяла розвиткові соціальної, громадської, інтелектуальної, моральної активності учнів, коли вчитель не тільки учить, показує як практично треба діяти, ай спрямовує, активізує, самостійну думку і працю учнів. Інноваційна діяльність, будучи складним та багатоплановим феноменом, своїм змістом охоплює процес взаємодії індивідів, спрямований на розвиток, перетворення об’єкта, на переведення його в якісно новий стан системну діяльність щодо створення, освоєння та застосування нових засобів особливий вид творчої діяльності, що об’єднує різноманітні операції та дії, спрямовані на одержання нових знань, технологій, систем. Усі ці вияви характеризують інноваційну діяльність у педагогічній сфері. Зауважимо, що педагогічна діяльність Сухомлинського є одним із видів інноваційної продуктивної діяльності. Серед її обов’язко- вих компонентів особливу роль відіграє творчість. Надбання світової і вітчизняної педагогіки, сучасні науково-педагогічні дослідження та практичний досвід багатьох поколінь педагогів переконують у необхідності творчого елементу в педагогічній діяльності. Інноваційні процеси, інноваційна педагогічна діяльність без нього просто неможливі. Специфіка педагогічної творчості полягає втому, що її об’єктом і результатом є творення особистості, а не образу, яку мистецтві. Основою педагогічної творчості вчителя, В. О. Сухомлинський вважав професійну компетентність. До професійної компетентності уналежнював: професійні знання, досвід, освіченість, позитивне ставлення до праці, особистісні якості, які необхідні для досягнення необхідного результату. Хороший вчитель, на думку вченого-практика, – це
– людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними
– людина, що добре знає науку, на основі якої побудований предмет, котрий він викладає
– людина, яка знає педагогіку і психологію, розуміє та відчуває, що без знання науки про виховання працювати з дітьми неможливо
– це людина, яка досконало володіє вміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї справи [4]. О. ГУЗИНЕЦЬ В. О. Сухомлинський про інноваційні технології навчання

78 НАУКОВИЙ В І СНИ КМ НУ ІМЕНІ В . ОСУ Х ОМ ЛИН С Ь КОГО На сучасному етапі реформування вітчизняної освіти, зокрема початкової, напрацювання та педагогічний досвід Василя Сухомлинського набувають особливих ознак. Досконалішим і різноманітнішим стає зміст початкової освіти, який направлений на врахування потреб, здатностей і психологічних властивостей учнів варіативність, гнучкість, мобільність, адаптивність, здатність реагувати на змінив освітньому просторі саморозвиток особистісних якостей як учителя, такі учнів. Застосування інноваційних технологій навчання направлені на досягнення позитивних міжособистісних взаємин в учасників навчального процесу, де не тільки вчителі беруть на себе відповідальність за процес навчання, ай учні відповідають за результати навчання. Характерною особливістю роботи учнів з творчим вчителем, писав В. О. Сухомлинський, є дослідницький підхід до предмета вивчення. За таким підходом учневі не даються готові висновки чи доведення правильності тієї чи іншої істини. Учитель мотивує учнів до висунення декількох пояснень, пошуку в самій діяльності підтвердження й спростування висунутих гіпотез. Учні доводять одне і спростовують інше – як практикою у вузькому розумінні цього слова, тобто безпосередніми спостереженнями над фактами і явищами, такі опосередкованим мисленням. Знання при цьому не пасивно засвоюються, як звикли говорити вчителі, а здобуваються активними зусиллями. Отримані у такий спосіб знання стають переконаннями, і учні дорожать ними.
Висновки і перспективи досліджень.
Відтак, застосування інноваційних технологій учителем під час навчання не може транслювати у свідомість учнів готових знань, а має організувати їхню самостійну пізнавальну діяльність, проблемне навчання, самостійне виконання учнями різноманітних розумових операцій, таких як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація. Він має поєднувати різні форми організації розумової діяльності учнів (індивідуальну, парну, групову, забезпечуючи постійний процес обміну думками між учасниками педагогічної взаємодії.
Список використаних джерел
1. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи / В. О. Сухомлинський // Вибрані творив томах. — Т. 4. — К, 1977 р.
2. В. О. Сухомлинський. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибрані творив томах Т. 4. — К, 1977 р.
3. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. — Кг. Сухомлинський В. О. Розумова праця і зв’язок школи з життям / В. О. Сухомлинський. Вибрані творив томах. — Т. 5. — К. 1977 р. с. 53—69 5. Українська педагогіка в персоналіях навч. посібник для студентів ВНЗ у 2 кн. - Кн. 2. : ХХ століття за ред. О. В. Сухомлинської. — К. : Либідь,
2005. — С. 380—386. О. ГУЗИНЕЦЬ В. О. Сухомлинський про інноваційні технології навчання
O. HUZYNETS
Kyiv
V. O. SUKHOMLYNSKYI ABOUT THE INNOVATIVE TECHNOLOGIES OF TRAINING
The article deals with pedagogical heritage of V. Sukhomlynskyi, whose long-term experience in the ap-
plication of innovative technologies in solving issues related to training and upbringing is presented.
Key words: innovation, innovative technologies, teaching experience, educational process.

А. ГУЗИНЕЦ
г. Киев
В. А. СУХОМЛИНСКИЙ О ИННОВАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЯХ ОБУЧЕНИЯ
В статье раскрыто педагогическое наследие В. Сухомлинского, представлен его многолетний
опыт применения инновационных технологий в решении вопросов обучения и воспитания.
Ключевые слова инновация, инновационные технологи, педагогический опит, учебно-
воспитательный процесс.
Стаття надійшла до редколегії 11.07.2014


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал