Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства науково-теоретичне та методичне забезпечення



Скачати 260.07 Kb.

Дата конвертації01.01.2017
Розмір260.07 Kb.

ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА
(НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОБЛАСНОГО ПРОЕКТУ)
Відділ освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації
Районний методичний кабінет
Методичний вісник
2015

Відділ освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації
Районний методичний кабінет
ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
ОСОБИСТОСТІ
ГРОМАДЯНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА
(НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ТА МЕТОДИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛАСНОГО ПРОЕКТУ)
Методичний вісник
Електронна версія вісника: http://www.osvita-verh.dp.ua/
(Розділ: методична робота)
2015

ЗМІСТ

І. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Кафедра педагогіки та психології ДОІППО
Програма обласного науково-методичного проекту
«Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»…………..............................................................
1-8
Кафедра педагогіки та психології ДОІППО
Орієнтована тематика педагогічних рад на першому
(підготовчому) етапі роботи над обласним науково- методичним проектом «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»………………….
9-10
Кафедра педагогіки та психології ДОІППО
Тематика психолого-педагогічних семінарів з проблеми соціалізації особистості громадянського суспільства……………………………………………………
11-12
Кафедра педагогіки та психології ДОІППО
Критерії соціальної компетентності та громадянської активності учнів різного віку……………………………….
13-17
ІІ. НАУКОВО- МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Вознюк Л.І.,
доцент кафедри освітнього менеджменту
ДОІППО, кандидат педагогічних наук
Методичні рекомендації до реалізації
Програми обласного науково-методичного проекту
«Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»…………………………………………………..
18-23


Науково - теоретичне забезпечення обласного проекту
Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства

У статті опубліковано програму обласного науково-методичного
проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського
суспільства». Програмою визначено мету, завдання, основні пріоритети
проекту та очікувані результати.
Ключові слова:соціалізація, загальнолюдська і національна культура,
соціально-політична адаптація, соціально-професійна орієнтація.

Демократичні перетворення в Україні обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні завдання навчальних закладів – виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства.
Сучасна демократія вимагає від людини готовності і здатності до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усві- домлення своїх прав і обов'язків, себе як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни.
Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість; активну позицію кожної людини, зокрема, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм тощо.
'' Метою освіти, - зазначено у Законі України «Про освіту», - є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору...''
Такі глобальні завдання вирішуються у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та моделей поведінки.
Цей складний та багатофакторний процес досліджували та аналізували такі відомі вітчизняні і закордонні вчені як А.Адлер, І.Д.Бех,
М.Р.Бітянова, А.А.Бодалев, Л.І.Божович, Д.Джеймс, М.І.Монахов,
Л.В.Сохань, О.В.Сухомлинська, М.М.Рубінштейн, К.Роджерс, Й.Г.Фіхте.
Підготовлено
кафедрою педагогіки та психології
ДОІППО


2
У запропонованому проекті термін «соціалізація» визначається як накопичення людиною соціального досвіду та відтворення його у власній життєдіяльності. Процес соціалізації характеризується такими ознаками як періодичність та динамічність протікання. Найбільш важливим періодом соціалізації є дошкільний та шкільний вік, коли дитина не лише набуває знання, формує власний світогляд, але і отримує навички самоконтролю, взаємодії з колективом, уміння вирішувати складні життєві ситуації. Саме у навчально-виховному процесі відбувається розвиток усіх складових самовдосконалення особистості, у першу чергу потреби у самоствердженні та самореалізації, що є невід’ємною частиною соціального становлення сучасної людини.
Складовими процесу соціалізації є:
1. Підготовка до суспільного життя: формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.
2. Оволодіння загальнолюдською і національною культурою:
формування цілісного світогляду, опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав та свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримки загальної безпеки.
3. Соціально-політична адаптація: розвиток навичок спілкування, культури комунікацій, самопізнання, самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу, політичної ситуації, власної позиції тощо.
4. Соціально-професійна орієнтація: усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, нахилів, мотивації майбутнього соціального і професійного розвитку.
У цілому, концепція проекту відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти
України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти.
Головна мета проекту: визначення освітніх стратегій соціалізації особистості, розробка показників соціального розвитку учнів різних вікових груп, удосконалення системи психолого-педагогічного супроводу як важливого чинника процесу соціалізації.

3
Основні завдання проекту

Аналіз наукової літератури з проблеми, визначення освітніх стратегій соціалізації особистості у навчально-виховному процесі.

Відбір пакету методів та методик діагностики соціального портрету учнів різних вікових груп.

Створення «банку інформації» відповідно до теми та завдань дослідження.

Запровадження гнучкої системи організації навчального процесу, що відповідає сучасним тенденціям розвитку освітньої галузі та науково обґрунтованим концепціям соціалізації особистості демократичного суспільства.

Розробка та впровадження моделей розвивального освітнього середовища, що сприяє процесу соціалізації та формуванню громадської активності учнів

Підготовка педагогів області до запровадження основних ідей проекту через удосконалення системи курсової підготовки та активізацію методичної роботи у регіоні.

Розробка рекомендацій, спрямованих на самоосвіту, створення можливостей для особистісного та професійного зростання педагогічних працівників у процесі роботи над проектом.
У процесі розробки проекту було висунуто припущення, що ефективність соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності освітнього закладу може зростати за умов:

педагогізації середовища, взаємодії з громадськістю, створення позитивного іміджу освіти, навчального закладу, конкретного педагога;

підвищення рівня психолого-педагогічної культури учасників освітнього процесу, забезпечення психолого-педагогічного супроводу соціалізації учнів різного віку;

створення розвивального освітнього простору навчального закладу з метою врахування індивідуальних особливостей та можливостей самоактуалізації та самореалізації учнів;

використання
інноваційних освітніх технологій для формування цілісного світогляду, соціальної компетентності та громадської активності учнів;

впровадження нових методів контролю знань та оцінювання з метою формування навичок рефлексії та розвитку оцінної складової самосвідомості учнів;

розширення рольового простору кожної дитини за рахунок її включення у систему суспільно корисних справ, шкільного самоврядування, педагогічно вмотивованих доручень;

актуалізацію підготовки учнів до свідомого вибору життєвих перспектив та майбутньої професії;

4

використання методів педагогічної корекції для вирішення актуальних проблем виховання та реалізації індивідуального підходу до учнів;

гуманізації міжособистісних стосунків, створення позитивного мікроклімату у дитячих колективах;

аналізу, узагальнення та впровадження педагогічного досвіду, накопиченого у процесі роботи над проектом.

Учасники проекту: кафедри, відділи, лабораторії ДОІППО, методичні служби регіону, освітні заклади різних типів.
Рівні участі у проекті

Науково-теоретичний - кафедри ДОІППО, наукові установи
України, залучені для консультацій та розробки науково- методичних матеріалів.

Науково-методичний - методичні служби всіх рівнів.

Експериментальний - навчальні заклади, що проводять науково- експериментальну роботу та апробацію нових навчальних матеріалів та технологій.

Загальний - освітні заклади усіх типів та рівнів.
Основні пріоритети проекту

Визначення показників, що характеризують соціальний розвиток особистості на різних вікових етапах.

Розробка пакету діагностичних матеріалів для дослідження процесу соціалізації учнів.

Моніторинг якості навчання та соціальної компетентності школярів.

Запровадження педагогічних стратегій соціалізації особистості, визначених у процесі роботи над проектом.

Використання інноваційних технологій навчання з метою стимулювання самоосвіти, самовдосконалення та посилення соціальної компетентності учнів.

Впровадження інформаційних технологій, активізація дослідницької діяльності школярів.

Формування позитивної мотивації навчання та вибору майбутньої професії.

Допомога учням в оволодінні стратегією життєвого проектування та самореалізації особистості.

Зміцнення фізичного, психічного та психологічного здоров’я молоді, запровадження здоров’язберігаючих технологій освітнього процесу.

Підготовка педагогічних кадрів до використання інноваційних освітніх технологій та реалізації завдань проекту.

5
Методи дослідження. Науковий аналіз філософської та психолого- педагогічної літератури, спостереження, анкетування, опитування, тестування, аналіз педагогічного досвіду колективів навчальних закладів та окремих вчителів та вихователів ДНЗ.
Наукова новизна дослідження полягає у розробці моделей соціалізації особистості на рівні регіональної освіти та конкретного навчального закладу, визначенні педагогічних стратегій, що сприяють ефективності процесу соціалізації учнів різних вікових груп, науковому обґрунтуванні шляхів реалізації проблеми, забезпеченні експертизи отриманих результатів.
Практична значимість роботи над проблемою пов’язана з можливістю залучення до дослідницької діяльності широкого кола педагогічних працівників та накопичення досвіду використання ефективних педагогічних стратегій соціалізації учнів.
Етапи роботи над проблемою
Підготовчий. Конкретизація проблеми на рівні регіонів та окремих педагогічних колективів, планування роботи творчих груп, створення
«банку інформації» з питань соціалізації, розвитку соціальних компетенцій учнів, визначення основних показників для системного відстеження, діагностика рівня готовності педагогічних колективів до роботи над проблемою, організація роботи психолого-педагогічних семінарів з проблеми соціалізації учнівської молоді. (Додаток № 2)
Організаційно-моделюючий. Наукове обґрунтування стратегій соціалізації учнів різного віку, розробка відповідних проектів на рівні конкретних освітніх установ, координація діяльності методичних служб різних рівнів в забезпеченні умов для підвищення творчої активності педагогічних кадрів.
Практичний. Розробка та апробація системи діяльності навчального закладу, або вчителя, вихователя, спрямованої на розвиток соціальних компетенцій особистості, масове запровадження новітніх педагогічних стратегій та конкретних технологій соціалізації, накопичення досвіду управління інноваційними процесами в освітній діяльності.
Коригуючий. Аналіз та корекція накопиченого педагогічного досвіду, визначення його основних ідей для широкого запровадження, аналіз матеріалів попередніх зрізів діагностики рівня розвитку соціальних компетенцій учнів та їх навчальних досягнень. Вивчення та експертна оцінка накопиченого педагогічного досвіду (при визначенні ефективності досвіду доцільно використовувати науково обґрунтовані критерії:

6 актуальність, оригінальність, новизна, стабільність, збалансованість і комплексність результатів, раціональність витрат часу, зусиль, засобів, відповідність реальним можливостям основної маси вчителів і матеріальної бази).
Підсумковий. Узагальнення перспективного педагогічного досвіду, підведення підсумків роботи педагогічних колективів з проблеми соціалізації учнів, підготовка матеріалів для публікації, науковий аналіз матеріалів моніторингу, підготовка підсумкових наукових конференцій, обмін досвідом між регіонами області.
Очікувані позитивні результати
На рівні регіональної системи освіти: активізація творчої активності педагогічних кадрів, підвищення рівня психолого-педагогічної культури та фахової майстерності педагогів, запровадження педагогічних стратегій та
інноваційних навчально-виховних технологій, спрямованих на розвиток соціальної компетентності учасників педагогічного процесу, зростання якості освіти та виховання, вдосконалення системи психолого- педагогічного супроводу розвитку особистості школярів, що забезпечує максимально сприятливі умови для задоволення освітніх потреб, розвитку самосвідомості, самореалізації кожної дитини у творчому середовищі, збільшення кількості випускників, що обрали професію, яка в найбільшій мірі відповідає їхнім здібностям та потребам суспільства, конкретного регіону тощо.
На рівні особистості фахівця. Усвідомлення пріоритетів освіти, спрямованої на комплексне впровадження педагогічних стратегій соціалізації особистості, впровадження інноваційних педагогічних технологій розвитку соціальних компетенцій учнів, зростання прагнення до самовдосконалення, самоосвіти та самореалізації, включення в систему науково-дослідної роботи, накопичення передового педагогічного досвіду, який може бути запровадженим у масову практику.
На рівні особистості учня Активізація механізмів соціалізації та адаптації, формування позитивного образу-Я, залучення до системи діяльності, що стимулює розвиток громадянської активності та зростання рівня життєвої компетентності учнів.

7
Науково-теоретичне забезпечення

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначення основних показників соціальної компетентності, уточнення та конкретизація їх для учнів різного віку, розробка педагогічних стратегій соціалізації особистості в умовах модернізації освіти.

Розробка тематики психолого-педагогічного семінару з проблеми соціалізації особистості демократичного суспільства. (Додаток № 3)

Розробка питань для обговорення на педагогічних радах навчальних закладів. (Додаток № 2)

Розробка спецкурсу для слухачів «Освітні стратегії соціалізації особистості демократичного суспільства»».

Підготовка рекомендацій щодо використання форм, методів, технологій соціалізації учнів.
Науково-методичне забезпечення

Організація роботи проблемного психолого-педагогічного семінару
«Освітні стратегії соціалізації особистості демократичного суспільства». (Додаток № 3)

Включення у план курсової підготовки лекцій та спецкурсів відповідної тематики.

Розробка рекомендацій щодо організації роботи над проектом на кожному з етапів.

Розробка критеріїв соціальної компетентності та громадської активності учнів різного віку.

Проведення науково-практичних конференцій, проблемних семінарів, педагогічних читань з проблем розвитку креативності учасників педагогічного процесу.

Вивчення та узагальнення досвіду роботи над проектом.
Діагностичне забезпечення

Розробка програми комплексного моніторингу соціальної компетентності школярів для створення банку інформації, аналізу та розробки науково обґрунтованих рекомендацій..

Запровадження загального моніторингу впровадження проекту
«Освітні стратегії соціалізації особистості демократичного суспільства», розробка програм розвиваючої та корекційної роботи з учнями та дитячими колективами.

Діагностика розвитку соціальної компетентності учнів різних

8 вікових груп на основі визначених показників системного дослідження з використанням комплексу надійних валідних методик, що відповідають нормативним вимогам, порівняння узагальнених даних на кожному з етапів реалізації проекту.

Щорічна діагностика динаміки розвитку професійної компетентності педагогічних працівників і колективів в умовах роботи над проектом.
Видавнича діяльність

Висвітлення питань роботи над проектом в обласних педагогічних виданнях «Джерело», «Нива знань», фахових педагогічних видання
Всеукраїнського рівня.

Підготовка науково-методичних та практичних матеріалів:
- збірка «Соціалізація особистості у сучасній освіті»;
- статті з питань розвитку соціальної компетентності та громадської активності учнів;методичні рекомендації щодо впровадження педагогічних стратегій соціалізації особистості у процесі викладання конкретних дисциплін та позакласній роботі навчального закладу, монографії.

9
Науково-теоретичне забезпечення обласного проекту
Для обговорення на педагогічних радах


У статті опубліковано орієнтовну тематику педагогічних рад
на першому (підготовчому) етапі роботи над обласним науково-
методичним проектом «Освітні стратегії соціалізації особистості
громадянського суспільства».
Ключові слова:педагогічне проектування,стратегічні орієнтири,
внутрішня диференціація, громадянська свідомість, дослідницькі
компетенції, ціннісні орієнтації, аналітична культура учителя………..


Стратегічні орієнтири освітньої політики України. Педагогічні проекти навчального закладу та їх реалізація.

Освітня ініціатива як стратегія формування моделі сучасної школи.

Педагогічне проектування процесу соціалізації учнів різних вікових груп.

Система педагогічних впливів, спрямованих на соціалізацію учнів.

Створення гуманістичного освітнього середовища навчального закладу як чинник успішної соціалізації учнів.

Формування психологічного образу класу, школи (на основі дослідження та аналізу мікроклімату у дитячих колективах та ставлення учнів до школи).

Виховання Людини-Патріота як пріоритетна складова процесу соціалізації особистості.

Психологічний комфорт у навчанні як умова ефективної соціалізації учнів.

Залежність успішності учнів від вибору моделей, методів, технологій.

Використання внутрішньої диференціації як засіб реалізації особистісно - зорієнтованого підходу.

Організація самостійної активної пізнавальної діяльності учнів на рефлексивній основі.
Підготовлено
кафедрою педагогіки та психології
ДОІППО


10

Системна та цілеспрямована діяльність педагогічного колективу навчального закладу з проблеми формування громадянської свідомості учнів.

Створення дидактичних моделей з інтерактивною складовою як засіб підвищення якості навчання.

Інноваційні системи контролю і оцінки якості знань та їх вплив на формування самооцінки учнів.

Формування дослідницьких компетенцій учнів на уроках та у позакласній роботі: здобутки, перспективи, плани на майбутнє.

Професійне самовизначення як чинник соціалізації та адаптації учнів.

Методи та прийоми створення ситуації успіху як напрямок соціалізації особистості.

Дослідження та аналіз системи ціннісних орієнтацій учнів у нових соціально-економічних реаліях України.

Реалізація розвивально - корекційного напрямку у діяльності класного керівника.

Актуальні проблеми удосконалення аналітичної культури вчителя
(нові підходи до аналізу уроку на основі системно-діяльнісного підходу).


11
Науково-теоретичне забезпечення обласного проекту
Психолого – педагогічні семінари з проблем соціалізації особистості


У статті опубліковано орієнтовну тематику психолого-
педагогічних семінарів на першому (підготовчому) етапі роботи
над обласним науково-методичним проектом «Освітні стратегії
соціалізації особистості громадянського суспільства».
Ключові слова:соціалізація особистості, психологічна
культура навчального закладу, тайм-менеджмент, критичне
мислення, дивергентне мислення, розвивальний освітній простір,
науково-дослідницька
діяльність,
стрес,
агресія,
екстремізм………………….....


Психолого-педагогічні проблеми соціалізації особистості в умовах демократизації суспільства: етапи, види, педагогічні стратегії.

Збереження духовного, морального та фізичного здоров’я учасників педагогічного процесу як чинник соціалізації особистості.

Актуальні проблеми підвищення психологічної культури навчального закладу.

Сучасні моделі психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами.

Профілактична робота з дітьми, сім’ї яких опинилися у складних життєвих обставинах.

Навчальна та міжособистісна взаємодія педагогів та учнів: конфлікти та шляхи їх вирішення.

Психолого-педагогічні методи профілактики агресії та екстремізму у молодіжному середовищі.

Психологічний захист як зворотна реакція учня на стресову ситуацію. Допомога дитині у подоланні стресу.

Тайм-менеджмент (система управління часом) педагога. Причини дефіциту часу. Методи тайм-менеджменту.
Підготовлено
кафедрою педагогіки та психології
ДОІППО


12

Організація проектної та науково-дослідної діяльності учнів на уроках та у позакласній роботі.

Стратегії творчої діяльності, методи та прийоми розвитку критичного та дивергентного мислення учнів.

Творча діяльність як засіб особистісного зростання та гармонізації стосунків учнів.

Формування етичних норм як інструменту соціально- психологічного впливу на розвиток відповідальної поведінки учнів.

Формування психолого-педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками.

Особливості організації життєдіяльності дитини у сучасному довкіллі.

Профілактика стресового стану учнів під час ЗНО та перед ДПА.

Психогігієна педагогічної діяльності.

Моделювання та побудова розвиваючого освітнього простору навчального закладу.

Шляхи адаптації та соціалізації дітей вимушених переселенців.

Понятійний апарат, методи та методики психолого-педагогічного дослідження.


13
Науково-теоретичне забезпечення обласного проекту
Критерії оцінки соціальних якостей учнів



У статті опубліковано критерії оцінки соціальних якостей
учнів різного віку: учнів початкових класів, 5-6 класів, 7-9 класів та
10-11 класів.
Критерії оцінки соціальних якостей учнів початкових класів:
• товариство — наявність друзів, добровільна участь у колективних заняттях, спортивних іграх, прагнення поділитися своїми радощами з друзями, безкорислива допомога другу, бажання не підвести свій клас;
• повага до старших — ввічливість, слухняність, надання посильної допомоги вчителям, батькам, дорослим;
• доброта — доброзичливість, турботливе ставлення до молодших, готовність поділитися іграшками, книгами та ін. з товаришами, любов до тварин;
• чесність — щирість, правдивість, звичка не брати без дозволу чужі речі, визнання своїх помилок, виконання обіцянок;
• працелюбність — сумлінне навчання, виконання обов'язків з ведення домашнього господарства; активна участь у колективному обслуговуванні, в суспільно корисній праці, інтерес до занять з праці;
• бережливість — охайний зовнішній вигляд, порядок в особистих речах, дбайливе ставлення до шкільного майна;
• дисциплінованість — старанність, дотримання правил поведінки в школі, на вулиці, вдома, у суспільних місцях, виконання вимог колективу класу;
Підготовлено
кафедрою педагогіки та психології
ДОІППО


14
• допитливість — інтерес до всього нового, невідомого, звернення
із запитаннями до оточуючих, любов до читання;
• прагнення бути сильним, спритним — дотримання режиму дня та правил особистої гігієни, щоденне виконання ранкової зарядки,
інтерес до занять фізкультурою, активна участь у спортивних змаганнях.
Критерії оцінки соціальних якостей учнів 5—6 класів:
• патріотизм — знання рідного краю, інтерес до минулого та сьогодення своєї Батьківщини, активна участь у суспільно корисній праці, любов та дбайливе ставлення до природи;
• товариство — прагнення бути у колективі, разом з друзями, надання безкорисної допомоги друзям, поважне ставлення до думки уповноважених колективу, товариські стосунки між хлопчиками та дівчатками, намагання не підвести свій клас;
• повага до старших — ввічливість, слухняність, ініціативність у наданні необхідної допомоги старшим;
• доброта — турботливе ставлення до молодших, звичка ділитися з друзями, любов до тварин;
• чесність — щирість, правдивість, звичка не брати без дозволу чужі речі, визнання своїх помилок; виконання обіцянок;
• працелюбність — сумлінне навчання, постійна зайнятість корисною працею, звичка до самообслуговування в школі та вдома, сумлінне виконання своїх обов'язків з домашнього господарства, активна участь у суспільно корисній праці;
• прагнення оволодіти різними трудовими навичками;
• бережливість — догляд за утриманням речей; бережливе ставлення до суспільного майна, нетерпимість до фактів псування майна;
• дисциплінованість — сумлінне відвідування навчальних занять, повсякденне дотримання правил для учнів, швидке й точне виконання розпоряджень старших, виконання вимог колективу;
• самостійність — наявність навичок самостійної діяльності та поведінки, намагання обходитися без сторонньої допомоги; наявність власної думки стосовно різних питань; прояв ініціативи в заняттях та
іграх;

15
• допитливість — інтерес до всього нового, невідомого, любов до читання, заняття в гуртках;
• любов до прекрасного — охайний зовнішній вигляд, інтерес до уроків з літератури, участь у художній самодіяльності, здатність помічати красу в навколишньому середовищі, намагання все робити красиво;
• прагнення бути сильним, спритним - дотримання правил особистої гігієни, щоденне виконання ранкової зарядки, інтерес до занять фізкультурою, активна участь у спортивних іграх.
Критерії оцінки соціальних якостей учнів 7 — 9 класів:
• патріотизм — знання історії Батьківщини, сучасних важливих подій у державі, почуття гордості за свою Батьківщину, добровільна участь у суспільно корисній праці; любов та бережливе ставлення до природи, до суспільного майна;
• колективізм — участь в усіх справах свого класу, звичка надавати безкорисливу допомогу, виконання рішень колективу, вимогливість до друзів, поєднання суспільних та особистих інтересів, дружні стосунки між хлопчиками та дівчатками;
• гуманність — позитивне ставлення до оточуючих, повага до старших, надання допомоги тим, хто її потребує, доброта, любов та турботливе ставлення до всього живого;
• чесність — щирість, правдивість, виконання обіцянок, звичка не брати без дозволу чужі речі, нетерпимість до обману, крадіжок;
• сумлінне ставлення до праці — сумлінне навчання, постійна зайнятість корисними справами, прагнення досягти високої якості результатів праці; вдумливе ставлення до вибору майбутньої професії;
• дисциплінованість — повсякденне дотримання правил для учнів, швидке й точне виконання доручень дорослих, виконання вимог колективу, боротьба за дисципліну в класі;
• активність — бажання відповідати на уроках, доповнювати відповіді інших, добровільна участь у суспільному житті класу,
ініціативність, нетерпляче ставлення до недоліків минулого;
• сміливість — здатність подолати почуття страху, готовність прийти на допомогу з ризиком для себе, відкрита критика недоліків

16 товаришів, готовність відстоювати свою особисту думку, рішучість, непримиренне ставлення до несправедливості;
• сила волі — здатність примусити себе робити те, що не хочеться, але необхідно зробити, звичка доводити розпочату справу до кінця, уміння долати труднощі, успіхи у самовихованні; самокритичність — звичка прислухатись до думки друзів, здатність усвідомлювати свої помилки, критичне ставлення до результатів своєї праці, намагання позбавитися недоліків у поведінці;
• стриманість — відсутність прагнення відокремитися серед оточуючих; відсутність звички хвалитися, простота у стосунках;
• допитливість — систематичне читання літератури, періодичної преси; звичка користуватися словниками, довідниками та ін., заняття у факультативах;
• естетичний розвиток — охайний зовнішній вигляд, інтерес до уроків літератури, малювання, співів, відвідування театрів, виставок, концертів, знання та розуміння видатних творів літератури та мистецтва, участь у художній самодіяльності, намагання все робити красиво;
• прагнення бути сильним, спритним — правильна постава, звичка щоденно робити фізичну зарядку, участь у спортивних змаганнях, іграх, походах, систематичні заняття будь-яким видом спорту.
Критерії оцінки соціальних якостей учнів 10-11 класів:
• патріотизм — знання історії Батьківщини, сучасних важливих подій у державі, інтерес до її майбутнього, добровільна участь у суспільно корисній праці; дбайливе ставлення до природи, активна підготовка до захисту Батьківщини;
• інтернаціоналізм — інтерес до культури та мистецтва інших народів, дружба з людьми інших національностей, добровільна участь у заходах інтернаціонального характеру, посильна участь у наданні братньої допомоги працівникам інших держав;
• колективізм — участь в усіх справах свого колективу, звичка надавати товаришам допомогу, виконання рішень колективу, вимогливість до товаришів, поєднання суспільних та особистих
інтересів, боротьба за честь свого колективу;
• гуманність — доброта, турботливе ставлення до молодших, повага до старших, добровільна допомога тим, хто її потребує;

17
• чесність — правдивість, дотримання єдності слова та справи; відвертість; звичка не брати без дозволу чужі речі, визнання своїх помилок;
• сумлінне ставлення до праці — сумлінне навчання, своєчасне виконання необхідної праці, високі результати роботи, систематична допомога вдома по господарству, глибокий інтерес до певної сфери трудової діяльності;
• дисциплінованість — повсякденне дотримання правил для учнів, швидке й точне виконання розпоряджень старших, боротьба за високу дисципліну в колективі, знання і дотримання основних законів своєї держави;
• відповідальність — сумлінне виконання своїх обов'язків, своєчасне і точне виконання взятих обов'язків, звичка доводити розпочату справу до кінця, готовність відповідати за свої вчинки та вчинки товаришів;
• принциповість — стійкість поглядів та переконань, звичка відкрито висловлювати та відстоювати свою думку, самокритичність, здатність об'єктивно оцінювати вчинки своїх товаришів;
• цілеспрямованість — наявність конкретних життєвих цілей, відданість своєму життєвому ідеалу;
• активність — участь у суспільному житті класу та школи,
ініціативність, організаторські уміння, оптимізм; боротьба з недоліками;
• допитливість — начитаність, широкий кругозір, систематичне розширення своїх знань у різних галузях науки та техніки;
• естетичний розвиток — охайний зовнішній вигляд, культура мови, поведінки, вміння співати, танцювати, систематичне відвідування театрів, виставок, концертів, знання і розуміння видатних творів літератури та мистецтва, намагання у творчості дотримуватися принципів краси;
• прагнення фізичного вдосконалення — правильна постава, звичка кожного дня робити зарядку, регулярні заняття у спортивній секції.

18
Науково-методичне забезпечення обласного проекту
Методичні рекомендації щодо реалізації обласного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»



У статті опубліковано зміст стратегій, завдань Програми
обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії
соціалізації особистості громадянського суспільства» та
рекомендації щодо їх реалізації.
Ключові слова:соціальна компетентність, соціально -
компетентна
особистість,фактори
педагогічного
впливу,
суб’єкти соціалізації особистості…

Проблема розробки освітніх стратегій щодо соціалізації особистості громадянського суспільства викликана соціально- економічними умовами, які переживає Україна зараз та необхідністю вирішення важливих завдань реформування змісту вітчизняної освіти.
Зокрема мова йдеться про нові освітні стандарти, нові педагогічні технології, які кардинально змінюють зміст освіти. Адже інтеграція у світовий та європейський освітній простір вимагає від України трансформаційних зрушень не тільки у технологічному аспекті, а й у вихованні соціально компетентної особистості.
Окрім того концепція переходу України до сталого розвитку потребує виховання відповідальної, толерантної духовно-зрілої особистості, яка здатна самостверджуватися на засадах цінностей демократичного громадянського суспільства. Тому Програма обласного науково-методичного проекту
«Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» (далі Програма) спрямована на удосконалення системи виховання соціально компетентної особистості, що в повній мірі відповідає державній освітній політиці і забезпечує, таким чином, становлення зрілого громадянського суспільства в Україні.
Вознюк Л.І., доцент кафедри освітнього
менеджменту
ДОІППО, кандидат
педагогічних наук


19
Нормативно-правовою
основою
Програми
є діюче нормативно-правове забезпечення освіти, зокрема Конституція
України, Закони України „ Про освіту ”, „ Про загальну середню освіту
”, “ Концепція національно-патріотичного виховання ”, проект
"Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років"
інші нормативно – правові документи, які регулюють зміст та діяльність у системі шкільної освіти.

Важливим у реалізації Програми є понятійно-категорійний
апарат, який складається з усіх робочих визначень поняття
«соціалізація особистості», «соціальна компетентність», звернення до яких передбачається в рамках реалізації даного проекту, а також зв'язків між ними. Це надає результатам роботи над проблемою однозначність трактування, логічну стрункість і посилює їх практичну значущість.

Під поняттям «соціалізація особистості» ми розуміємо процес становлення особистості як активного суб’єкта громадянського суспільства. У
концепція розвитку особистості Е. Еріксона
соціалізацію особистості представлено як процес формування особистості у певних соціальних умовах, опанування людиною соціального досвіду, у ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності й орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, що прийняті в суспільстві або групі.
Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, що прийняті в даному суспільстві. Відповідно до цього
у навчальних закладах мають бути створені необхідні умови для
соціалізації учнів. Мова йдеться не тільки про матеріально-
технічні, а й кадрові, психолого-педагогічні, інформаційні та інші
ресурси, які суттєво впливають на соціальну зрілість особистості.

Іншим важливим поняттям, яке має бути в полі зору наших освітян, є поняття «соціально компетентна особистість», яке вітчизняні вчені трактують як придбану здатність особистості гнучко орієнтуватися в постійно змінних мінливих соціальних умовах та ефективно взаємодіяти з соціальним середовищем. Ми також вважаємо, що поняття «соціальна компетентність» співвідносне з поняттям
«соціальна зрілість». Тому ці два поняття є для нас ключовими.
Вітчизняний вчений В. В. Радул, трактує соціальну зрілість як той стан, що розкриває стан сформованості особистості через призму певного соціального середовища. В її зміст включено активну життєву позицію та досягнення єдності виховання та самовиховання і прагнення самої особистості до якомога скорішого досягнення соціальної зрілості.
Сохань Л.В. та Єрмаков І.Г. визначають соціальну компетентність як багатогранну характеристику особистості, яка своєю

20 багатокомпонентністю охоплює всю множину та глибину функціонуванння особистості в соціумі. Оскільки особистість – істота соціальна, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із соціальним середовищем, так і самопочуття та самосприйняття
особистості в мінливому соціумі. При цьому соціальна компетентність передбачає як достатній рівень вміння будувати партнерські стосунки, так і здатність до кооперації на рівноправній основі. Окрім того, поняття «соціальна компетентність» розглядається сучасними
вченими і як здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях.
Загалом теоретичний аналіз різних наукових підходів до розуміння феномену соціальної компетентності дає змогу відмітити, що найчастіше його розуміють як якісну характеристику особистості; здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі наявних знань про неї, що дають змогу зрозуміти основну закономірність соціальної ситуації; уміння знаходити інформацію в невизначеній ситуації та будувати свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності; уміння задовольняти бажання, спираючись на норми тощо.
Звертаємо увагу освітян на те, що одним із найважливіших завдань компетентісно спрямованої освіти є виховання соціальної зрілості учня як визначального фактора життєвого успіху людини.
Вітчизняні дослідження теорії та практики педагогічної діяльності виявили перелік інтегральних компетентностей, формування яких відбувається в загальноосвітній ланці освіти: культурна, соціальна, навчальна, соціальна, громадянська, інформаційно-комунікативна та здоров’язберігаюча. Рада Європи розробила загальну класифікацію з п’яти груп компетентностей, першою з яких є група соціальних компетентностей, до яких входять знання про соціальну реальність, уміння та навички взаємодіяти з нею та соціально-особистісні характеристики індивіда, які відповідають за ефективність виконання ним певної соціальної ролі. Таким чином, громадянську та
інформаційно-комунікативну компетентності деякі дослідники справедливо вважають складовими комплексу соціальної компетентності особистості.

21
Теоретичною основою даної Програми є наукові праці з проблем формування соціальної компетентності особистості, авторами яких є:
І.Д. Бех, І.А. Зязюн, Л.Г. Коваль, О.Л. Кононко, І.А. Костюк, В.Г. Кузь,
М.П. Лукашенко, В.Ш. Масленнікова, В.В. Москаленко, Н.Г. Ничкало,
В.М. Оржеховська, Г.П. Пустовіт, В.В. Радул; праці зарубіжних науковців (А. Біне, П. Бове, А. Гавкіт, О. Декролі, Е. Клапаред,
Е. Мейман, П. Наторп, Е. Торндайк, С. Френе, А. Фер’єр). Основними методологічними ідеями стали: ідея взаємодії особистості й суспільства, що створює сприятливе або несприятливе середовище для розвитку задатків особистості (Л.С. Виготський); ідея використання потенціалу середовища, “ педагогізації середовища ” з метою виховання гармонійної особистості (С.Т. Шацький); ідея про становлення системи цінностей особистості як основний результат виховання (І.Д. Бех, В.П. Зінченко, О.Л. Кононко, Б.Г. Мещеряков та
інші); ідея особистісно орієнтованого підходу до виховання особистості
(І.Д. Бех); ідея навчального змісту як засобу соціального розвитку особистості учня (І.Д. Бех, О.Л. Кононко та інші).
Стратегії Програми обласного науково-методичного проекту
«Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»:
-
Спрямованість на розвиток соціальної компетентності учнів як важливої складової системи дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.
-
Максимальна наближеність навчально-виховного процесу до життєвої дійсності, активне включення особистості в усі сфери внутрішньо шкільного середовища, життя суспільства, держави.
-
Оптимізація процесу соціалізації особистості засобами
інноваційного наповнення освітнього середовища.
-
Забезпечення суб'єкт-суб'єктної взаємодії цілеспрямованого процесу підготовки старшокласників до життя у постійно змінних швидкоплинних умовах сьогодення.
Програма спрямована на виконання таких завдань:
- виховання соціальної зрілості учня як визначального фактора життєвого успіху людини;
- формування активної життєвої позиції особистості як важливої умови громадянської зрілості;
- розвиток життєтворчих навичок як основи життєвої компетентності людини.

22
Змістовно-смислове наповнення Програми являє собою проекцію основних положень щодо розвитку соціальної компетентності особистості. Відповідно до цього
Програма обласного науково- методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» спрямована на керування не особистістю, а процесом її розвитку. Це означає, що пріоритет у роботі вчителя віддається процесу соціалізації, тобто прийомам опосередкованого педагогічного впливу через відмову від традиційних методів і перехід на діалогічні методи спілкування, спільний пошук істини, розвиток через створення ситуацій, що виховують, різноманітну творчу діяльність.
Суб'єктами спільної діяльності у процесі соціалізації
особистості є учні, вчителі, батьки, громадськість, органи управління освітою та органи місцевого самоврядування, а також інші суб’єкти діяльності, зокрема, методичні служби, Дніпропетровський обласний
інститут післядипломної педагогічної освіти, засоби масової
інформації, інше.
Важливе значення у реалізації програми відіграють фактори
педагогічного впливу на розвиток соціальної компетентності учня.
Серед них:
-
Розвинене освітнє середовище школи.
-
Сприятливі внутрішкільні комунікації (партнерство у стосунках, взаємоповага).
-
Спрямованість на формування соціальної компетентності особистості, особистісно-зорієнтований підхід в організації навчально-виховного процесу).
-
Шкільні традиції.
-
Доцільне
і оптимальне використання
інформаційно- комунікаційних та інших інноваційних технологій.
Таким чином, успішне реалізація програми забезпечить можливість ефективно реалізувати основні принципи виховання соціально компетентної особистості та збагатити навчально-виховний процес новими формами та методами виховної роботи на засадах
інноваційної педагогіки та психології.
Тому у новому навчальному році рекомендуємо:

Організувати роботу творчих груп за напрямами:
-
Особливості соціалізація особистості в умовах євроінтеграції сучасної освіти.
-
Становлення особистості в сучасному громадянському суспільстві.

23
-
Педагогічний вплив на розвиток соціальної компетентності особистості.
-
Соціальна компетентність особистості в сучасному життєвому вимірі.
-
Фактори педагогічного впливу на розвиток соціальної зрілості особистості.
-
Особливості взаємодії учня та вчителя у процесі соціалізації особистості.
-
Педагогічні умови успішної соціалізації учнів.

Обговорити на педагогічних радах такі питання:
-
Роль педагога в розвитку соціальної зрілості учнів.
-
Вплив нових педагогічних технологій на процес соціалізації особистості.
-
Нові підходи до розвитку громадянської активності учнів.
-
Розвиток соціальної компетентності особистості в умовах
інноваційних освітніх змін.
-
Шляхи реалізації Програми обласного науково-методичного проекту
«Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».

Розглянути на предметних методичних об’єднаннях,
методичних комісіях, профільних (предметних) кафедрах проблеми формування соціальної компетентності особистості в контексті виконання навчальних програм та державних освітніх стандартів.

У системі самоосвіти педагогічних працівників рекомендуємо розглянути поняттєвий апарат проблеми, зокрема поняття
«соціалізація» та «соціальна компетентність». Звертаємо також увагу на систематизацію педагогічних технологій, які впливають на становлення соціальної зрілості учнів.
Сподіваємося, що робота над новою Програмою обласного науково-методичного проекту
«Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» принесе позитивні зміни у розвитку освіти як Дніпропетровщини, так і України в цілому.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал