Освіти І науки, молоді та спорту україни




Сторінка3/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
2.2.11.
Стратегічна перебудова
Після призначення в жовтні 2008 р. Френсіса Гаррі Генеральним директором
ВОІВ приступила до реалізації основної програми, спрямованої на краще оснащення Організації для вирішення проблем у швидко змінюємому середовищі інтелектуальної власності.

26
Питання для самоперевірки

1. Які передумови підписання конвенції ВОІВ
2. Яка мета
Конвенціі
, що засновує ВОІВ
3. Скільки країн входять до складу
ВОІВ
4.
Які
функції ВОІВ
5. Який склад адміністрації ВОІВ
6.
Які
керівні органи ВОІВ
7. Який вищий орган ВОІВ та як він формується

8.
Як формується
Координаційний комітет
9. Чи входить ВОІВ до складу ООН та на яких умовах
10.
Як формується
Міжнародне бюро ВОІВ
11. Які основні види діяльності ВОІВ
12. Які послуги ВОІВ
13. Союзи ВОІВ
14. Як формуються постійні комітети ВОІВ
15.
Як формується
Програма і бюджет ВОІВ
16. Функції Зовнішніх бюро ВОІВ
17. Стратегічні цілі ВОІВ
18. Партнерські ініціативи ВОІВ

27
3.
ГРУПА ДОГОВОРІВ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ
ОХОРОНИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1.
Паризька конвенція про охорону промислової власності

Паризька конвенція про охорону промислової власності
[10]
(
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_123/print
)
прийнята в Парижі 20 березня
1883 року. Переглянута у Брюсселі 14 грудня 1900 р., у Вашингтоні
2 червня 1911 р., у Гаазі 6 листопада 1925 р., у Лондоні 2 червня 1934 р., у
Лісабоні 31 жовтня 1958 р., у Стокгольмі 14 липня 1967 р., змінена 2 жовтня
1979 р.
Дата вступу в силу для України
25 грудня 1991 р. Кількість країн, що приєднались станом на 01.12.2012 р. – 174 країни (табл.2).
Таблиця
2
Статистика приєднання до Паризької конвенції
Рік
Кількість країн, що приєднались
1970 75 1980 87 1990 97 2000 160 2012 174
3.1.1.
Передумови підписання конвенції та приєднання до неї України
Необхідність міжнародної охорони інтелектуальної власності стала очевидною
, коли іноземні учасники відмовились приймати участь в
Міжнародній виставці винаходів у Відні у 1873 році, тому, що вони

боялися
, що
їх розробки будуть вкрадені і отримають комерційне використання
(застосування) в інших країнах.

28
3.1.2.
Завдання та мета Паризької конвенції
Головне завдання конвенції
[10] – створення Союзу з охорони промислової
власності (Паризького) і встановлення єдиних для держав- учасниць правил надання правової охорони об'єктів промислової власності.
Конвенція спрямована на максимальне спрощення процедури надання міжнародної правової охорони об'єктам промислової власності за заявками, поданими у країнах-учасницях.
Обєктами охорони
Паризька
конвенція
проголосила
обєкти
промислової власностіпатенти (
patents може перекладатись як винахід),
корисні моделі, промислові знаки, товарні знаки, знаки обслуговування,
фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця
походження, а також припинення недобросовісної конкуренції (ст.1 (2)).
В
ст. 1(3) йдеться про те, що “промислова власність розуміється в найбільш широкому значенні і розповсюджується не тільки на промисловість і торгівлю у власному значенні слова, але також і на галузі сільськогосподарського виробництва
і добувної промисловості та на всі продукти промисловості чи природного походження, наприклад: вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба
, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно”.
3.1.3.
Основні положення Паризької конвенції
Основні
положення можна умовно поділити на чотири категорії:
1) національний режим;
2) право конвенційного пріоритету;
3) загальні положення;
4) адміністративні положення Конвенції (тут не розглядаються)
3.1.3.1.
Принцип національного режиму означає
, що громадяни будь- якої
держави-учасниці в питаннях охорони промислової власності користується в інших державах-учасницях Конвенції такими самими правами
, які ці держави-учасниці надають своїм громадянам.
Інакше кажучи, іноземний патентовласник в іноземній державі- учасниці
користується тими ж правами, що і її власні громадяни.

29
Зазначене правило поширюється також і на тих осіб, які не є громадянами країни-учасниці, але мають постійне місце проживання або дійсне та серйозне промислове чи торговельне підприємство в країні- учасниці
. Недостатньо мати поштову скриньку або орендувати невелике приміщення без реальної діяльності.
Відповідно конвенції, національний режим застосовується у відношенні всіх переваг, що надаються різними національними законодавствами своїм громадянам
. Це означає, що національне законодавство однаково застосовується як до громадян своєї країни, так і для громадян інших країн- учасниць
. У цьому відношенні принцип національного режиму виключає будь- яку можливість дискримінації громадян інших країн-членів.
Однак застосування національного законодавства до громадянина
іншої
країни Союзу не перешкоджає йому в придбанні більш вигідних прав, спеціально передбачених у Паризькій конвенції.
Принцип національного режиму необхідно застосовувати без збитку таким правам. Тобто країна Союзу не може відмовитися надавати громадянинові
іншої країни Союзу права охорони, спеціально передбачені в
Паризькій конвенції, лише на тій підставі, що такі права не передбачені в національному законодавстві цієї першої країни.
Принцип національного режиму відігравав і відіграє істотну роль в правовій охороні об'єктів промислової власності. Він є однім із наріжних каменів системи, яка гарантує охорону не тільки прав іноземців, а й є надійним заслоном проти будь-якої дискримінації. Без цієї норми буває просто неможливо одержати правову охорону об'єктів промислової власності.
3.1.3.2.
Право конвенційного пріоритету означає
, що на основі звичайної
заявки на право промислової власності, що подана заявником в одній з країн-членів, той же заявник (чи його правонаступник) може протягом 6 або 12 місяців просити охорону в усіх інших країнах-членах. Ці більш пізні заявки згодом будуть розглядатися, так якби вони були подані в той же день, як і перша заявка. Іншою мовою, ці більш пізні заявки мають

30
статус пріоритетних по відношенню до всіх заявок, що мають причетність до того ж винаходу і які подані після дати подання першої заявки
Право пріоритету зберігається за заявником на винаходи, корисні
моделіпротягом 12, для інших обєктів промислової власності
(
промислові зразки, товарні знаки) – протягом 6 місяців.
Передбачено також, витребовування права пріоритету (строки тіж, що й
вище) після розміщення патентоспроможних винаходів, корисних моделей
, промислових зразків, а також товарних знаків для продуктів, що експонуються на офіційних чи офіційно визнаних міжнародних виставках, які
організовані на території однієї з цих країн
Право пріоритету, таким чином, дає можливість подавати заявку на об’єкт промислової власності в будь-яку країну-учасницю Конвенції чи в кілька країн-учасниць одночасно чи протягом року і його-заявка не може бути відхилена на тій підставі, що вона втратила новизну через раніше подану заявку. Проте заявка має бути подана в межах 6 чи 12 місяців від дати першого подання заявки.
3.1.3.3.
Загальні положення Конвенціі
Положення стосовно патентів.
• Принцип незалежності патентів
Зазначений принцип означає, що видача патенту на новий винахід в одній країні
не зобов'язує жодну іншу країну-члена видавати патент на той самий ви- нахід
. Не можна також відмовити у видачі патенту на винахід, визнати патент недійсним
, припинити його дію в будь-якій країні-члені лише на тій підставі, що в
якійсь країні було відмовлено у видачі патенту на той самий винахід, визнано його недійсним, він більше не підтримується або припинено його дію. Тобто доля певного патенту на винахід в одній країні жодним чином не впливає на долю аналогічного патенту в іншій країні.
• Право винахідника на імя
Відповідно до ст. 4 ter Паризької конвенції, винахідник має право бути згаданим у патенті на винахід. У національних законодавствах це положення

31
реалізується по-різному (Раніше в Україні, наприклад в 90-х роках винахідник згадувався на бланку патенту, на цей час винихідники на бланку патенту не зазначаються
, але зазначаються в описі)..
• Право на видачу патенту, якщо він стосується продукту, що
підпадає під обмеження чи скорочення
У
видачі патенту не може бути відмовлено і патент не може бути визнаний недійсним на підставі того, що продаж продукту, який запатентований чи виготовлений запатентованим способом, підпадає на підставі
національного законодавства під обмеження чи скорочення.
• Видача примусових ліцензій
Конвенція забезпечує
можливість прийняття країнами
-членами законодавчих положень, що передбачають видачу примусових ліцензій. Метою примусових ліцензій є запобігання зловживанням, які можливі при здійсненні виключних прав на винахід, наприклад невикористанню або недостатньому використанню
. Примусова ліцензія не може вимагатися з приводу невикористання чи недостатнього використання до закінчення чотирирічного строку
, рахуючи від дати подання заявки на патент, чи трьох років від дати видачі
патенту, причому має застосовуватися строк, що закінчується пізніше
; у видачі примусової ліцензії буде відмовлено, якщо патентовласник доведе
, що його бездіяльність була зумовлена важливими причинами.
• Позбавлення прав на патент
Позбавлення прав на патент може бути передбачене лише у випадку, коли видача примусових ліцензій виявиться недостатньою для запобігання цим зловживанням. Жодна дія по позбавленню прав чи по скасуванню патенту не може статися до закінчення двох років з моменту видачі першої примусової
ліцензії.
• Вільне застосування запатентованих об'єктів
У
кожній з країн Союзу не розглядаються як порушення прав патентовласника застосування засобів, що складають предмет патенту, в конструкції
чи при експлуатації транспортних засобів, пересування інших

32
країн
Союзу чи допоміжного обладнання для цих засобів пересування, коли зазначені засоби пересування тимчасово чи випадково знаходяться в даній країні.
Обов'язкові норми щодо товарних знаків.
Незалежність

товарних

знаків
.

Ст
. 6 Конвенції встановлює важливий принцип
- незалежність товарних знаків у різних країнах Союзу, і зокрема, незалежність заявлених або зареєстрованих товарних знаків у країні походження від заявлених або зареєстрованих в інших країнах Союзу.
Незалежно від походження знака, реєстрацію якого запитують, за певних умов подання заявки, і реєстрації знака країна Союзу може застосовувати тільки своє внутрішнє законодавство. Одержання і підтримка реєстрації товарного знака у будь-якій країні Союзу не може залежати від подання заявки, реєстрації
, продовження дії чи анулювання реєстрації, відмови в реєстрації того самого знака у країні походження знака або в будь-якій іншій країні.
Ст
. 5 С. (1) Паризької конвенції стосується обов'язку використання
зареєстрованих товарних знаків
. Якщо цю вимогу не виконують, товарний знак може бути викреслений із реєстру. Під «використанням», як правило, розуміють продаж маркованих товарним знаком товарів, хоча національне законодавство може тлумачити виконання вимоги використання товарного знака ширше. Реєстрація товарного знака може бути анульована з причини невикористання останнього лише по закінченні «справедливого строку» і лише, якщо володілець не надасть виправдання причини своєї бездіяльності.
Знак

для

ідентичних

або

схожих

товарів
.

Коли один і той самий знак застосовують для ідентичних або схожих товарів два або більше підприємців, яких розглядають як співволодільців товарного знака, одночасне застосування останнього не перешкоджатиме реєстрації товарного знака, а також не обмежуватиме охорону в будь-якій країні Союзу, якщо тільки таке застосування не вводить громадськість в оману або не суперечить публічним інтересам
(наприклад, якщо суттєво різняться за якістю продавані під одним і тим самим товарним знаком товари).

33
Загальновідомий

знак
.

Конвенція зобов'язує країну-член відмовляти в реєстрації
або анулювати її, а також забороняє застосовувати товарний знак, якщо його можна сплутати з іншим товарним знаком, який уже є добре відомим у цій країні-члені. Дія цієї статті полягає в розповсюдженні охорони на товарний знак, який є добре відомим у країні-члені, навіть якщо він не зареєстрований
і не використовується в цій країні. Тобто охорона добре відо- мого знака відбувається не в результаті його реєстрації, яка запобігає реєстрації або застосуванню товарного знака іншими особами, а внаслідок простого факту наявності
в нього «репутації». Чи є товарний знак добре відомим у країні-члені, визначають компетентні адміністративні або судові органи.
Заборона

реєстрації

та

використання

товарного

знака
.

Ст
. 6
bis
Конвенції
зобов'язує країни-члени відмовляти в реєстрації або визнавати реєстрацію недійсною, а також забороняти використовувати в якості товарних знаків та їх елементів розрізнювальні знаки країн - членів і міжнародних міжурядових організацій (державні герби, прапори та інші емблеми, офіційні знаки та клейма контролю і гарантії, а також будь-яке наслідування їх з погляду геральдики). Для реалізації цих положень встановлюють процедуру, згідно з якою розрізнювані знаки держав-членів і міжурядових організацій надсилають до Міжнародного бюро ВОІВ, яке, у свою чергу, надсилає відомості про них всім країнам-членам.
Передання

товарного

знака
.

Для визнання дійсності передання товарного знака у країні-члені достатньо, щоб частина промислового або торговельного підприємства
, розташована в цій країні, була передана придбавачеві разом із виключним правом виготовлення або продажу продуктів, маркованих переданим знаком
. Але ця вимога не мусить поширюватися на частини підприємства, що знаходяться в інших країнах.
Незалежність

реєстрації

товарного

знака
.

Характер маркованих товарним знаком товарів жодним чином не повинен перешкоджати реєстрації знака. Це означає
, що охорону здійснюють незалежно від того, можна чи не можна продавати в
цій країні товари, щодо яких запитують таку охорону.

34
Тимчасова

охорона

товарних

знаків
.

Товарні
знаки, що належать товарам, експонованим на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, які проводять на території будь-якої країни-члена, одержують, як і патенти, тимчасову охорону у країнах-членах.
Охорона

знаків

обслуговування
.

Відповідно до Паризької конвенції країни
-члени охороняють також знаки обслуговування (знаки, що використовуються підприємствами, які надають послуги), але реєстрації таких знаків не вимагають. Це положення не зобов'язує країну-члена виокремлювати знаки обслуговування у своєму законодавстві. Країна-член може виконати це положення тільки шляхом запровадження законодавчої охорони знаків обслуговування
, а й надаючи таку охорону за допомогою інших засобів, наприклад законів про боротьбу з недобросовісною конкуренцією.
• Конвенція проголошує правило, за яким країни Союзу зобов'язані охороняти промислові зразки.
• Такі ж обов'язкові правила встановлені щодо фірмових найменувань, найменувань місць походження і зазначень походження та недобросовісної конкуренції
Охорона

фірмових

найменувань.

Ст
. 8 Паризької конвенції встановлює, що фірмові найменування слід охороняти у всіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки або реєстрації незалежно від того, чи є вони частиною товарного знака
, чи ні. Визначення фірмового найменування і спосіб охорони встановлюює
національне законодавство.
Паризька конвенція до об'єктів промислової власності відносить найменування місць походження і зазначення походження.
Обидва ці об 'єкти традиційно відносяться до більш широкого поняття географічних зазначень
. Проте практика їх розмежувала.
Зазначення походження товарів включають будь-яке найменування, вказівку
, позначення або інший знак, який відноситься до даної країни або розташованого в ній місця, внаслідок чого створюється враження, що товари, марковані
цим позначенням, походять із цієї країни або місця. Прикладами

35
зазначення походження є назви країн (Німеччина, Японія тощо) або міст ( Київ,
Париж тощо), коли вони використані у товарах, аби зазначити місце їх виготовлення чи їх походження.
Найменування місць походження мають більш вузьке значення, і можуть вважатися спеціальним видом зазначення походження. Найменування місця походження
є географічна назва країни, регіону або місцевості, які позначають продукт
, в ній створений, якості і характеристики якого зумовлені виключно або особливо оточуючою географічною обстановкою, включаючи природний і людський чинники (наприклад, "Шампанське", "Вологодське масло",
"Моршинська вода").
3.1.4.
Недобросовісна конкуренція
Паризька конвенція до об'єктів промислової власності відносить і
недобросовісну конкуренцію,
оскільки остання дуже тісно пов'язана саме з охороною цих об'єктів.
Стаття
10
bis зобов'язує країни Союзу забезпечувати громадянам країн- членів
Союзу ефективний захист від недобросовісної конкуренції.
Недобросовісною конкуренцією Конвенція визнає
будь-яку дію, що суперечить чесним звичаям у промислових та торговельних справах.
Відповідно до Конвенції мають бути заборонені:
1) всі дії, здатні будь-яким чином викликати змішування стосовно підприємства
, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента
; це не тільки застосування тотожних або схожих знаків або найменувань
, але і застосування інших засобів, що можуть викликати плутанину
: форма упакування, стиль і оформлення продуктів, використання відповідних ринків збуту або пунктів поширення, вид реклами і т. ін.;
2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;
3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної
діяльності може ввести в оману громадськість стосовно

36
характеру
, способу виготовлення
, властивостей
, придатності
для застосування або якості товарів.
Питання для самоперевірки

1. Що спонукало країни Європи шукати більш ефективні засоби міжнародної
охорони об'єктів промислової власності?
2. Які наслідки проведення міжнародної виставки 1873 р. (м. Відень)?
3. В якому році підписана Паризька конвенція?
4. Які існують об'єкти промислової власності?
5. Що означає принцип національного режиму?
6. Що означає право конвенційного пріоритету?
7. Поясніть загальні положення конвенції стосовно патентів.
8. Поясніть загальні положення конвенції стосовно товарних знаків.
9. Поясніть загальні положення конвенції стосовно фірмових найменувань
10. Якщо заявник подав заявку на промисловий зразок в Україні
11.04.2012 р., а 11.06.2012 р. запросив охорону у Польщі, де знаходиться заявка
, що відноситься до подібного ж промислового зразка з пріоритетом від
15.05.2012 р., то кому належить право пріоритету у Польщі?
11. Заявник 10.11.2011 р. подав в Україні заявку на патент на винахід,
25.12. 2011 р. запросив охорону на той же об'єкт у Німеччині, де вже існує заявка на аналогічний винахід, поданий 9.06.2011 р. Якій заявці належить право пріоритету в Німеччині?
12. Які міри відповідно до Паризької конвенції виникають у випадку невикористання винаходу?
13. У чому полягає принцип незалежності патентів?
14. Що відноситься до недобросовісної конкуренції?
15. Наведіть приклади недобросовісної конкуренції.

37
3.2.
Група договорів, які стосуються винаходів

3.2.1.
Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію
Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію [11]
(
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/999_001_
прийнята Страсбурзі 24 березня
1971 року, зі змінами від 28 вересня 1979 року.
Дати приєднання України.
Підписано 17.12.2008 р. Ратифіковано
07.04.2009 р. Вступ в силу 07.04. 2010 р.
Кількість країн, що приєднались станом на 01.12.2012 р. – 62 країни
(табл. 3).
Таблиця
3
Статистика приєднання до Страсбурзької угоди
Рік
Кількість країн, що приєднались
1975 17 1980 25 1990 25 2000 45 2012 62
3.2.1.1
Передумови підписання
Для забезпечення орієнтації в патентній документації та пошуку матеріалів
, відповідних до запиту, необхідна класифікація винаходів, описів патентів та авторських свідоцтв за тематичними рубриками.
Історично в кожній промислово розвинутій країні у XIX-XX сторіччях створювались свої національні системи класифікації винаходів (НКВ), серед яких
: американська, англійська, германська та японська.
Серед національних класифікацій потрібна була єдина міжнародна патентна класифікація, для полегшування пошуку на новизну в патентних документах різних країн.

38


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал