Освіти І науки, молоді та спорту україни




Сторінка11/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
пріоритету діє протягом
12-
ти місяців від дати подання першої заявки. День подання заявки не включається до цього періоду.
Рішення надати право селекціонеру вимагає проведення експертизи.
Здійснюючи таку експертизу, орган Договірної сторони може вирощувати сорт або проводити інші необхідні випробування, поставити вимогу виростити сорт чи здійснити інші необхідні випробування, або врахувати результати вже проведених випробувань.
Дії стосовно розмножувального матеріалу сорту, що охороняється,
потребують дозволу селекціонера на
:
• виробництво чи репродукцію (розмноження);
• доведення до кондицій для розмноження;
• пропонування для продажу;
• продаж чи будь-яку іншу форму збуту;
• експорт;
• імпорт;
• зберігання для будь-яких цілей, зазначених в підпунктах вище.
Право селекціонера не поширюється на:
• дії, учинені приватно та в некомерційних цілях,
• дії, учинені для експериментальних цілей,
• дії, учинені для створення інших сортів.
Договірна
Сторона в розумних межах, і за умови збереження законних
інтересів селекціонера, може обмежити його право стосовно будь
-якого сорту для надання фермерам можливості використовувати для цілей розмноження
, у власних господарствах, рослинний матеріал, який вони отримали шляхом вирощування на власних земельних ділянках цього сорту.
Право селекціонера надається на обмежений термін
, по спливу якого сорти, що охороняються таким правом, стають суспільним надбанням.

133
Виходячи з суспільних інтересів і щоб уникнути можливих зловживань, право селекціонера підлягає контролю.
Мінімальний строк не може бути меншим 20-ти років від дати надання права селекціонера. Для дерев і винограду, мінімальний строк не може бути меншим 25-ти років від указаної дати.
Важливо зазначити, що право селекціонера не застосовується при використанні
сорту для дослідницьких цілей, включаючи використання для цілей селекції, тобто створення нових сортів рослин.
Основна діяльність УПОВ
заключається у сприянні розвитку міжнародної
гармонізації і співробітництва, головним чином між державами- членами
Союзу, а також в наданні допомоги державам у підготовці законодавств у сфері охорони прав на сорти рослин. Для ведення успішної міжнародної
торгівлі потрібні однорідні і, як мінімум, взаємо порівнянні правила
Нові
сорти рослин охороняються з метою сприянню розвитку сільського господарства а також захисту інтересів селекціонера.
Поліпшені
сорти є необхідним і вигідним у економічному сенсі елементом кількісного і якісного розширення виробництва продуктів харчування
і отримання джерел енергії і сировини, що відновлюються.
Створення нових сортів рослин потребує значних знань, трудових витрат
, матеріальних ресурсів, коштів і часу. Отримання певних виключних прав на новий сорт створює кращі можливості для успіху селекціонерів при компенсації
власних розходів і отриманні додаткових коштів для наступних капіталовкладень
. Відсутність охорони прав селекціонера робить ці цілі важко досяжними, оскільки ніщо не заважає третім особам займатися розмноженням посадкового матеріалу сорту, що створений селекціонером, і здійснювати комерційний збут без всілякого визнання його праці.
Стаючи членом УПОВ
держава заявляє про свої наміри охороняти права селекціонерів на основі принципів, що отримали міжнародне визнання
і
підтримку. Вона надає національним селекціонерам можливість отримувати

134
правову охорону в інших державах-членах Союзу і стимулює іноземних селекціонерів до вкладення коштів в селекцію рослин і виробництво посадкового матеріалу на власній території. Членство в УПОВ дає державі можливість ділиться власним досвідом і використовувати досвід інших держав
-членів УПОВ, а також вносити свій вклад у розвиток світової селекційної
роботи. Для досягнення цієї цілі необхідні постійні зусилля по розвитку співробітництва на міжурядовому рівні, що припускає допомогу спеціалізованого секретаріату.
Факт того, що Конвенція УПОВ визначає основні концепції охорони
сортів,
які підлягають обов'язковому включенню до національних законодавств держав-членів Союзу, веде до більшої взаємної відповідності цих законодавств і сприяє більшої однаковості при практичної реалізації систем охорони.
Ця однаковість посилюється, по перше, за рахунок здійснення в межах
УПОВ
конкретної діяльності, спрямованої на розробку рекомендацій, типових угод і форм, і, по друге, за рахунок ролі УПОВ, як форуму для обміну думками і досвідом.
В УПОВ розроблено докладне зведення загальних принципів для
проведення експертизи сортів рослин на предмет наявності відмінних ознак
, однорідності і стабільності.
Тісна співпраця між державами-членами Союзу здійснюється у сфері
експертизи сортів рослин заснована на домовленостях, у відповідності до яких одна держава-член Союзу проводить експертизу на прохання інших
держав або одна держава-член Союзу у якості основи для прийняття
рішення про надання права селекціонера приймає до уваги результати
експертизи, отримані іншими державами
. Шляхом таких домовленостей держави
-члени Союзу можуть скорочувати витрати у зв'язку з практичним застосуванням національних систем охорони, а селекціонери, при відносно низьких витратах, мають можливість отримати правову охорону в декількох державах

135
Держави
-члени УПОВ і Секретаріат УПОВ підтримують контакти і оказують юридичну, адміністративну і технічну допомогу урядам все більшої кількості
держав, що проявляють зацікавленість до діяльності Союзу, а також до охорони прав на сорти рослин. Регулярні контакти підтримуються також з багатьма міжурядовими і міжнародними організаціями.
Інформація про розвиток законодавства в сфері охорони сортів у світі публікується у Бюлетені "Plant Variety Protection" (Охорона сортів рослин
).
Рада
УПОВ складається з представників членів Союзу. Кожна держава, що
є членом Союзу, має в Раді один голос. У відповідності до Акту 1991 року для деяких міжурядових організацій також передбачена можливість стати членом Союзу. Завданням Ради є забезпечення інтересів і сприяння розвитку
УПОВ, а також прийняття програми і бюджету Союзу. Чергові сесії
Ради проводяться раз в рік, в разі необхідності можуть скликатися надзвичайні
сесії. Рада заснувала ряд комітетів, які засідають один чи два рази на рік.
Керівництво
Секретаріатом УПОВ (так зване "Бюро Союзу") здійснює
Генеральний секретар. На основі Угоди про співробітництво, яка укладена з
Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) – Генеральний директор
ВОІВ є Генеральним секретарем УПОВ.

136
Питання для самоперевірки
1. Які передумови підписання конвенції Міжнародної конвенції по охороні
нових сортів рослин?
2. Яка мета Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин
?
3. Чи передбачена Міжнародною конвенцією по охороні нових сортів рослин можливіть охорони сорту у вигляді охоронного документа на промислову власність?
4. В якій послідовності були підписані Конвенція, що засновує
ВОІВ
, договір про патентну кооперацію та Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин?
5. Що таке Міжнародний союз з охорони нових сортів рослин?
6. Чи має право селекціонер вибирати Договірну Сторону?
7. Який обсяг права селекціонера?
8. Які обов'язкові винятки з права селекціонера?
9. На який термін надається право селекціонера?
10. Чи може держава-член проводити експертизу на прохання інших держав
?
11. Чи існує видання де публікується інформація про розвиток законодавства в сфері охорони сортів у світі?
12. Хто є генеральним секретарем УПОВ?

137
7.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
(
ТRIPS)
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності [41]
(Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights скорочено
Т
RIPS, але часто вживається також ТРІПС)
(
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/981_018
)
Метою угоди
є розробка та узгодження принципів створення нормативно
-правової бази для лібералізації міжнародних торгових відносин
, встановлення стандартів захисту прав інтелектуальної власності та порядок
їх правозастосування.
Угода передбачає, що кожна країна-член СОТ повинна виконувати зобов 'язання, що випливають з інших міжнародних угод з прав
інтелектуальної
власності, доповнюючи їх зобов'язаннями ТРІПС та гарантуючи
, що в кожній країні-учасниці будуть створені та застосовані суворі
процедури примусу для захисту прав інтелектуальної власності.
Угода
ТРІПС створює Раду ТРІПС в якості органу Конференції міністрів світової організації торгівлі (СОТ). Р
Структура
Угоди.
Частина
I - загальні принципи.
Частина
II містить стандарти захисту різних видів інтелектуальної власності
: авторського права і суміжних прав, торгових знаків, географічних зазначень
, промислових зразків
, патентів
, топологія
(топографія)
інтегральних мікросхем, комерційної таємниці.
Частина
III регламентує заходи примусу до дотримання прав
інтелектуальної
власності.
Частина
IV описує процедури придбання і докази таких прав.
Частина
V погоджувальні процедури
Частина
VІ тимчасові угоди в частині VI
Частина
VІІ організаційні та прикінцеві положення

138
Основним принципом Угоди є принцип національного режиму, за яким громадяни однієї країни-члена користуються в іншій країні- члені
таким же правовим режимом як і її власні громадяни щодо охорони права інтелектуальної власності. До уваги приймаються лише ті
винятки, які встановлені міжнародними угодами, а саме: а
) в тому, що стосується промислової власності, цей принцип застосовується до всіх прав, встановлених Паризькою конвенцією про охорону промислової власності; б
) в тому, що стосується авторського права, цей принцип застосовується до всіх прав, встановлених у Бернській конвенції з охорони літературних і художніх творів; в
) в тому, що стосується прав, які відносяться до інтегральних мікросхем
, цей принцип застосовується до всіх прав, встановлених у
Вашингтонському договорі, який ще не вступив в силу, про
інтелектуальну власність у відношенні інтегральних мікросхем; г) в тому, що стосується прав, які відносяться до виконавців, виробників фонограм
і організацій мовлення, це зобов'язання застосовується тільки у відношенні
прав, передбачених Римською конвенцією.
Другим принципом Угоди є принцип найбільшого сприяння, який встановлює, що будь-які переваги, пільги, привілеї або імунітет, надані
членом Угоди громадянам будь-якої іншої держави (незалежно від членства), надаються невідкладно і безумовно громадянам усіх країн
-членів за можливими окремими винятками.
Угодою встановлені обов'язкові стандарти параметрів окремих об 'єктів інтелектуальної власності. Ці стандарти мінімальні, але держави
, які приєдналися до Угоди, нижче зазначених в ній параметрів опускатися не можуть. Частина II Угоди ТРІПС якраз і визначає ці стандарти
, які стосуються наявності, обсягу і використання прав

139
інтелектуальної
власності. Це означає, що в країні-члені Угоди громадяни мають бути наділені такими-то передбаченими Угодою правами
. Обсяг зазначених прав має бути не вужчим за визначений
Угодою
. Чинне законодавство країни-члена Угоди має забезпечити реальне виконання зазначених прав. Зрозуміло, що мова йде про права у сфері
інтелектуальної власності.
Угода
ТРІПС визначає конкретні параметри щодо восьми об'єктів
інтелектуальної
власності:
1. патентів;
2. промислових зразків;
3. товарних знаків;
4. географічних зазначень;
5. топографій інтегральних мікросхем;
6. охорони закритої інформації;
7. авторського права і суміжних прав;
8. контролю за антиконкурентною практикою через договірні ліцензії
Розглянемо аспекти угоди
ТРІПС
за окремими об’єктами інтелектуальної власності

7.1.
Аспекти ТRIPS, що стосуються промислової власності

7.1.1.
Аспекти ТRIPS, що стосуються
винаходів
Патенти видаються для будь-яких винаходів, незалежно від того, чи є вони продуктами або процесами в усіх сферах технології за умови, що вони є
новими
, мають винахідницький рівень і є промислово придатними. Термін "винахідницький рівень" та "промислово придатний" в цьому договорі

140
можна вважати синонімами термінів "неочевидний" та "корисний" відповідно
Держава
-учасниця ТRIPS може не допускати патентування винаходів та перешкоджати їх комерційному використанню, з метою захисту, зокрема, громадського порядку або суспільної моралі, охорони життя або здоров'я людей
, тварин чи рослин.
Члени можуть також не дозволяти патентування методів лікування патентування рослин та тварин.
Виключні права
, що надаються власнику патенту коли об'єктом патенту є продукт
- перешкоджати третім сторонам,
які не мають дозволу власника
, виробляти, використовувати, пропонувати до
продажу
, продавати або імпортувати для цих цілей зазначений продукт; коли об'єктом патенту є процес
- перешкоджати третім сторонам, які
не мають дозволу власника, використовувати процес або: використовувати,
пропонувати на продаж
, продавати або імпортувати для цих цілей принаймні
продукт
, який було безпосередньо отримано шляхом цього процесу.
Власники патенту також повинні мати право передавати або
передавати у спадщину патент чи укладати ліцензійні угоди.
Держави повинні вимагати від заявників, які бажають одержати патент
, щоб вони розкривали суть свого винаходу достатньо ясно і повно з
тим
, щоб кваліфікована у відповідній галузі особа могла використати винахід
, а також можуть вимагати від заявників вказати найкращий
відомий їм спосіб використання винаходу на дату подання заявки або при домаганнях на пріоритет - на дату пріоритету.
Держави можуть вимагати від заявника, який бажає одержати патент,
надати
інформацію, яка стосується його відповідних заявок та видачі йому
іноземних патентів.
Можуть бути обмеження з виключних прав, що надаються патентом,
за умови, що такі винятки не будуть суттєво суперечити нормальному
використанню патенту та завдавати суттєвої шкоди законним інтересам

141
власника патенту, з огляду на інтереси третіх сторін (наприклад, надзвичайна ситуація і т.д.
).
Описані
можливі дії стосовно ліцензування (перехресна ліцензія) в державі
-учасниці у випадку наявності двох патентів, причому використання
«другого» патенту неможливе без порушення іншого патенту «першого». та
Повинна існувати можливість судового перегляду будь
-якого рішення щодо анулювання або втрати права на патент.
Строк дії охорони не повинен закінчуватися до закінчення двадцятирічного періоду від дати подання заявки.
Патенти на спосіб виготовлення продукту; обов'язок доведення.
Якщо суттю патенту є спосіб отримання продукту, органи судової влади повинні мати право наказувати відповідачу довести, що спосіб для
отримання
ідентичного продукту відрізняється від запатентованого способу.
У
зв'язку з чим Члени повинні передбачати, що принаймні за однієї з наступних обставин будь
-який ідентичний продукт, коли він виробляється без дозволу власника патенту, повинен, за відсутністю доказу протилежного,
вважатися отриманим в результаті
запатентованого способу:
• якщо продукт, отриманий запатентованим способом, є новим;
• якщо
існує значна ймовірність того, що ідентичний продукт був виготовлений
із використанням даного способу і власник патенту був не в
змозі
шляхом прийнятних зусиль визначити спосіб, який фактично використовувався
Держава-учасниця має можливість передбачати
, що "обов'язок
доведення ", повинен існувати тільки для порушника, який підозрюється.
7.1.2.
Аспекти ТRIPS, що стосуються промислових зразків

Держави-учасниці повинні
забезпечувати охорону незалежно розроблених промислових зразків, які є новими АБО оригінальними.
Держави можуть передбачити, що зразки не є новими або оригінальними, якщо вони не дуже відрізняються від відомих зразків або комбінацій ознак

142
відомих зразків
. Держави можуть передбачити, що такий захист не поширюється на зразки через
, головним чином, технічні або функціональні міркування
Держава-учасниця
повинна гарантувати
, що вимоги щодо забезпечення охорони текстильних зразків, особливо щодо будь-яких витрат
, експертизи або публікації, суттєво не зменшать можливості звертатися
і отримувати таку охорону. Члени вільні виконувати це зобов 'язання через закон про промислові зразки або авторське право.
Власник промислового зразка
, що охороняється, повинен мати
право перешкоджати третім сторонам
, які не мають дозволу власника на виробництво
, продаж або імпорт продукції, яка містить у собі або включає
зразок
, який є копією або майже скопійований зі зразка, що охороняється, якщо такі дії здійснюються з комерційною метою.
Держави-учасниці можуть надавати обмежені винятки щодо охорони промислових зразків за умови
, що такі винятки не будуть безпідставно
суперечити нормальному
застосуванню
промислових зразків, що охороняються
, і не будуть безпідставно завдавати шкоди законним інтересам власників промислових зразків, що охороняються, з урахуванням законних
інтересів третіх сторін.
Захист надається на щонайменше 10 років.

7.1.3.
Аспекти ТRIPS, що стосуються товарних знаків

Об'єкт, що охороняється - будь-яке позначення або сполучення
позначень
, за допомогою яких можна відрізнити товари або послуги одного
підприємства від товарів або послуг іншого підприємства, являє собою
товарний знак
, якй має право бути зареєстрований як товарні знаки.
Якщо позначенню не притаманна здатність відрізняти відповідні товари та послуги
, Держави-учасниці можуть запровадити реєстрацію в

143
залежності від розрізнювальної здатності, що набувається завдяки
використанню
.
Держави
-учасниці можуть вимагати як умову реєстрації, щоб позначення сприймалися візуально.
Держави
-учасниці можуть передбачити, що реєстрація залежатиме від
використання
. Однак фактичне використання товарного знака не
повинно бути умовою для подання заявки на реєстрацію. Заявка не повинна відхилятися лише на тій підставі, що використання, яке передбачалося
, не відбулося до закінчення трирічного періоду від дня подання заявки.
Характер товарів або послуг
, для яких має використовуватися товарний знак
, ні в якому разі не повинен бути перешкодою для реєстрації товарного знака
Держави
-учасниці повинні публікувати кожний товарний знак або до його реєстрації, або відразу після того, як він був зареєстрований, і надавати
достатні можливості для подання звернення про анулювання реєстрації
.
Крім того
, Члени можуть надавати можливість для подання заперечення проти реєстрації товарного знака.
Власник зареєстрованого товарного знака повинен мати виключне право
забороняти всім третім сторонам, які не мають згоди власника,
використовувати в процесі торгівлі ідентичні або схожі позначення для
товарів чи послуг, які є ідентичними або схожими на ті, стосовно яких
реєструється товарний знак, де таке використання призвело б у
результаті до ймовірності плутанини.
При визначенні, чи є товарний знак загально відомим, Держави-
учасниці повинні
брати до уваги обізнаність відповідного сектора широкого загалу про цей товарний знак, у тому числі відомість на території відповідної
Держави
-учасниці, яка була отримана в результаті просування товарного знака.
Застосовується mutatis mutandis щодо товарів

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал