Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»



Сторінка6/40
Дата конвертації23.12.2016
Розмір7.18 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40

Розділ ІІІ Забезпечення права на якісну освіту осіб з інвалідністю
У ст. 53 Конституції України наголошується, що «…держава забезпечує доступність та безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм власності; надання державних стипендій та пільг учням і студентам». Законами України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за особами з інвалідністю закріплюється право та встановлюється державні гарантії на здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям, бажанням та інтересам з урахуванням медичних показань і протипоказань до наступної трудової діяльності.

Гарантоване право громадян на освіту незалежно від стану здоров’я забезпечується диференційованою мережею безперервної освіти та створенням спеціальних умов для навчання осіб з інвалідністю.
3.1 Дошкільна освіта

Дошкільна освіта сприяє реалізації прав дитини, закріплених законодавчими міжнародними документами, зокрема права на охорону здоров'я, права на освіту, права на участь в іграх, права на збереження своєї індивідуальності, права на захист від усіх форм фізичного, психічного насильства, приниження, зловживання, відсутності турботи чи недбалого і грубого поводження. Принципи державної політики у галузі освіти відображені у Законі України «Про освіту» (1996), який проголошує освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

У сфері дошкільної освіти, як обов'язкової первинної складової частини системи освіти України, державна визнає її пріоритетну роль та створює належні умови для її здобуття. Державна політика здійснюється за такими напрямами:



  • надання всебічної допомоги сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини;

  • забезпечення доступності та безоплатності дошкільної освіти в державних та комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти( Базового компонента дошкільної освіти );

  • піклування про збереження і зміцнення здоров'я, психологічного і фізичного розвитку дітей;

  • сприяння збереженню та розвитку мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Принципи дошкільної освіти:

  • доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

  • рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку дитини;

  • єдність розвитку, виховання, навчання та оздоровлення дітей;

  • єдність виховних впливів сім'ї і дошкільного навчального закладу;

  • наступність та перспективність між дошкільною й початковою загальною середньою освітою;

  • відповідність змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти, які забезпечуються мережею дошкільних навчальних закладів, особливостям розвитку та стану здоров'я дитини дошкільного віку.

Стратегія дошкільної освіти спрямована на:

  • розвиток мережі дошкільних навчальних закладів різних типів та форм власності відповідно до освітніх та національно-культурних потреб населення;

  • забезпечення якісної дошкільної освіти як гаранта готовності дитини продовжувати освіту;

  • розвиток дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей;

  • формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду;

  • запровадження різних альтернативних форм здобуття дошкільної освіти.

Дошкільна освіта дітей з інвалідністю сприяє розвитку та саморозвитку їх особистості, забезпечує соціально-психологічну реабілітацію та адаптацію дітей шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу у комплексі з корекційно-розвивальною та лікувально-оздоровчою роботою, готує їх до навчання у школі. Законами України "Про дошкільну освіту", "Про реабілітацію інвалідів в Україні" дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, за рахунок держави гарантовано право на здобуття дошкільної освіти в державних та комунальних дошкільних навчальних закладах із гнучким режимом роботи, їх утримання, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітування, індивідуальними засобами навчання, орієнтації та сприйняття інформації, створення безбар’єрного освітнього середовища.

Систему закладів дошкільної освіти дітей з інвалідністю становлять:

  • будинки дитини – дошкільні навчальні заклади для дітей віком до чотирьох років;

  • спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років;

  • дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові;

  • дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечується фізичний, розумовий та психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, надання системної консультативно-методичної допомоги сім’ям, включення батьків до процесу виховання та реабілітування дитини, а також здійснюється оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома.

В Україні створену розгалужену мережу спеціальних дошкільних навчальних закладів. Вона охоплює 142 спеціальних дошкільних навчальних заклади для всіх категорій дітей, а також корекційні групи, які відкриті при 1,8 тис. дитячих садків звичайного типу. Усього вихованням в них охоплено понад 76,1 тис. дітей. Саме в цих закладах закладається основа для подальшого спеціального (слухового, зорового, мовленнєвого) та загального розвитку дитини.

За останні роки спостерігається тенденція до збільшення захворюваності дітей дошкільного віку, що спонукає органи освіти впроваджувати перспективні моделі інтегрованого дошкільного навчання і виховання.



Діаграма 2

Діаграма 3

Діаграма 4
Всього:


1784


Діаграма 5


76053



Всього:

Серед загальної кількості дітей, які відвідують заклади та групи спеціального призначення:

- 55,6 % дітей, які мають порушення мови; - 20,0 % дітей з порушеннями опорно-рухового апарату; - 13,4 % дітей з порушеннями зору; - 7,1 % дітей із затримкою психічного розвитку; - 1,9 % дітей з розумовою відсталістю; - 0,9 % дітей з порушеннями слуху; - 1,1 % дітей з іншими захворюваннями.

Діаграма 6

У зазначених дошкільних навчальних закладах організовано комплексну систему навчання та виховання дітей з урахуванням особливостей їх розвитку.

Комплектування дошкільних навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, проводиться відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України від 27.03.2006 № 240/165 "Про Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу" . Набуває поширення і нова модель комплексної підтримки дитини з вадами розвитку в умовах сім’ї, що передбачає активну участь всіх членів сім’ї в реабілітаційному процесі - це здійснення соціально-педагогічного патронату сім’ї, яка виховує дитину з вадами розвитку. Завдяки соціально-педагогічному патронату спеціалісти зможуть відвідувати дитину вдома, стимулювати її розвиток в ході спеціальних занять, здійснювати цілеспрямоване навчання батьків вмінням та засобам специфічної взаємодії з дитиною з особливими потребами в повсякденному житті. Для забезпечення права дітей-інвалідів на доступ до освіти Міністерством освіти і науки України було підготовлено та видано інструктивно-методичний лист від 17.12.2008 № 1/9-811 "Про здійснення соціально-педагогічного патронату", яким визначено механізм допомоги дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, поступової повної або часткової інтеграції їх у суспільство, надання методичної і консультативної допомоги сім’ї, включення батьків у процес виховання, навчання та реабілітації дитини; забезпечення на рівні держави кожній дитині права на доступність і безоплатність дошкільної освіти, залучення до дошкільної освіти більшої кількості дітей. Однією з основних умов успішної корекційно-педагогічної допомоги є забезпечення раннього виявлення і ранньої діагностики відхилень в розвитку дитини для визначення її особливих освітніх потреб. Важливою умовою успішної ранньої корекції дітей є своєчасне надання допомоги, бо з часом у дітей втрачається важливий період високої чутливої дитячої психіки до коригуючого впливу. І тільки створення життєздатної системи виявлення ранньої діагностики, безперервного навчання дітей з психофізичними вадами нормалізує їх інтеграцію в сучасну систему соціальних відносин. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2009 № 1124 було затверджено "Положення про центр розвитку дитини", в якому одним із завдань є надання методичної і консультативної допомоги сім’ї, включення батьків у процес виховання, навчання та реабілітації дитини; взаємодія з окремими службами, громадськими організаціями з метою сприяння всебічному розвитку особистості дітей, особливо тих, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, адаптації їх до умов соціального середовища.

Обов'язковим також є облік дітей дошкільного віку, в тому числі і дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, що дає можливість здійснювати відповідну консультативно-роз’яснювальну роботу з батьками. Для батьків, які вирішили виховувати дитину самостійно, передбачається організація консультативних пунктів, центрів роботи з батьками, де б вони могли отримати кваліфіковану консультацію педагогів та інших спеціалістів з питань виховання та навчання дітей удома тощо. Широке залучення батьків дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, до освітнього процесу дасть можливість не тільки збільшити кількість дітей, охоплених дошкільною освітою, а й вміло поєднати сімейне виховання із суспільним. Адже взаємини з рідними – перша сходинка гуманізації дитини: це уважне й шанобливе ставлення до батьків та інших членів родини; уявлення про дружні стосунки, турботу, чуйність; готовність допомогти тощо. Законом України "Про дошкільну освіту" дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, за рахунок держави гарантовано право відвідування державних і комунальних дошкільних навчальних закладів з гнучким режимом роботи, їх утримання, забезпечення засобами пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, іншими засобами індивідуальної корекції.



Таблиця 7

Кількість дітей відповідно до видів порушень у ДНЗ, які мають групи спеціального (корекційного) призначення

Області

Кількість дітей відповідно до видів порушень

порушення слуху

порушення зору

затримка психічного розвитку

розумова відсталістю

порушеннями опорно-рухового апарату

порушення мовлення

Інший профіль

АРК

-

419

298

61

451

1844

-

Вінницька

-

465

12

-

238

284

-

Волинська

61

113

-

19

133

287

18

Дніпропетровська

20

922

1176

125

1583

3372

526

Донецька

70

1044

701

428

4066

6078

265

Житомирська

7

107

290

13

356

1061

12

Закарпатська

-

44

12

12

78

87

27

Запорізька

-

379

226

44

721

1289

-

Івано-Франківська

-

86

13

16

44

226

-

Київська

28

82

-

-

219

2546

52

Кіровоградська

11

353

-

18

349

783

82

Луганська

-

830

235

18

556

1995

46

Львівська

28

322

445

26

586

2151

32

Миколаївська

-

186

116

65

13

1078

-

Одеська

48

161

50

59

92

1303

79

Полтавська

41

433

193

19

154

187

20

Рівненська

-

239

21

35

27

171

-

Сумська

7

208

39

35

209

1208

10

Тернопільська

24

438

11

26

965

210

-

Харківська

119

385

77

64

349

1640

161

Херсонська

14

185

99

85

194

1130

-

Хмельницька

30

461

-

43

346

1562

78

Черкаська

20

336

13

40

773

1423

-

Чернівецька

-

161

-

31

27

252

-

Чернігівська

-

228

114

166

94

628

27

м. Київ

92

1309

120

320

741

2033

-

м. Севастополь

8

206

118

24

993

1718

-

Всього

628

10102

4379

1692

14357

36546

1435


Дошкільна освіта дітей з вадами зору

На сьогодні в Україні сформувалася розгалужена мережа спеціальних дошкільних закладів для дітей з порушеннями зору. Фактично в кожній області функціонує декілька таких дошкільних закладів, або відкриті групи при загальноосвітніх дошкільних закладах.

Столиця займає одне з провідних місць в Україні щодо створення та забезпечення мережі дошкільних закладів компенсуючого та комбінованого типів для дітей з вадами зору. Важливо відзначити, що, незважаючи на складні соціально-економічні умови, ця мережа не лише зберігається, але й розширюється. На даний час в м. Києві існує 14 дошкільні навчальні заклади та 1 НВК школа-дитячий садок „Пізнайко” І ступеня для дітей з порушенням зору. Майже кожний район м. Києва має розгалужену мережу дошкільних навчальних закладів для дітей з порушеннями зору, в яких загалом виховується понад 1500 дошкільнят. У дошкільному навчальному закладі для дітей з порушеннями зору № 501 функціонує одна група для незрячих.

До спеціальних дошкільних навчальних закладів для дітей з вадами зору приймаються діти віком від 2-х до 7-и років з такими зоровими порушеннями: астигматизм, короткозорість, далекозорість, ністагм, косоокість, амбліопія, глаукома, катаракта, атрофія зорових нервів, а також з комбінованими порушеннями (зору і мовлення) та різними вродженими аномаліями розвитку органу зору. Комплектування груп здійснюється з урахуванням віку дітей та ступеня порушення зору, наповнюваність груп не перевищує 10-12 дітей, що відповідає принципу індивідуалізації та диференціації навчання. Режим роботи дошкільних закладів – п’ятиденний. Для зручності батьків є групи для цілодобового перебування дітей, в більшості закладів функціонують ясельні групи.

Робота в ДНЗ здійснюється за трьома основними напрямами: лікувально-відновлювальний, навчально-виховний та корекційно-виховний, які забезпечують не тільки можливість засвоєння дітьми загальноосвітньої програми, але й розвиток та охорону функцій зорового аналізатора, корекцію та компенсацію вторинних відхилень в розвитку дітей та їхню соціальну адаптацію.

Дошкільна освіта дітей із порушеннями слуху

На сьогодні в Україні діє мережа спеціальних дошкільних закладів для дітей з порушеннями слуху, яка нараховує 28 установи.

До дітей з порушеннями слуху відносять дві категорії: глухі діти і діти зі зниженим слухом. Вони відрізняються ступенем порушення слухової функції та з здатністю опановувати словесне мовлення, використовуючи слухові враження. Залишки слуху у дітей зі зниженим слухом дозволяють їм природним шляхом, на основі слухового сприймання, певною мірою опановувати словесне мовлення. Глухі діти не в змозі самостійно, природним шляхом, без застосування спеціальних навчальних методик опановувати словесне мовлення.

Заклади, в яких надається спеціальна допомога дошкільникам з порушеннями слуху:



  1. Спеціальні садочки та ясла-садочки.

  2. Реабілітаційні центри («ВАБОС», «Аврора», «СУВАГ» та ін.).

  3. Заклади інклюзивного типу, в яких перебувають і навчаються діти з порушеннями слуху із дітьми із збереженим слухом.

За умов надання вчасної медико-технічної (слухопротезування індивідуальними слуховими апаратами або операція з кохлеарної імплантації) та педагогічної (регулярне проведення занять із сурдопедагогом) допомоги діти з порушеннями слуху обох категорій, які не мають інтелектуальних порушень, можуть досягти у своєму пізнавальному та мовленнєвому розвиткові показників максимально наближених до норми.

Обидві категорії дітей потребують тривалої педагогічної корекції у пізнавальній та мовленнєвій сферах впродовж всього раннього, переддошкільного, дошкільного, а у майбутньому і шкільного віку.

Від того, наскільки вчасно почали надавати спеціальну допомогу дитині з порушенням слуху і наскільки правильно вона була побудована, залежить можливість опанування навчального матеріалу у школі та отримання повної середньої та вищої освіти у звичайні терміни.

До недавнього часу вважалося, що з дитиною з порушенням слуху потрібно розпочинати спеціальне навчання (зі спеціалістом та батьками) до дворічного віку. В останні роки, у зв’язку з розвитком педагогічних та медичних технологій, ця межа змістилася спочатку до одного року, потім до шести, пізніше – до трьох, навіть до одного місяця.

Існують різні підходи до навчання дітей з порушеннями слуху. Одні віддають перевагу словесному, інші – жестовому мовленню або поєднують різні комунікативні системи у навчальному процесі і повсякденному спілкуванні. У різні роки розроблено і впроваджено у практику багато методів навчання словесного мовлення як найбільш складної та важливої для соціалізації проблеми. Діти з порушеннями слуху суттєво відрізняються як за станом слуху, так і за іншими показниками. Тому у багатьох країнах використовують одночасно різні підходи у їхньому навчанні.

Основні сучасні стратегії надання педагогічної допомоги дітям з порушеннями слуху:



  • рання педагогічна допомога та психолого-педагогічний супровід сімей (консультування батьків, планування та контроль навчальних успіхів тощо), починаючи з перших місяців життя;

  • розширення мережі закладів, в яких надається допомога дітям з порушеннями слуху з наданням батькам можливості вибору навчального закладу (загальноосвітні дошкільні заклади, заклади інклюзивного типу, спеціальні заклади, реабілітаційні центри, центри ранньої допомоги, інформаційні центри та ін.);

  • варіативність педагогічних технологій з наданням батькам можливості обирати педагогічний підхід, який найбільше підходить конкретній дитині та враховує запити батьків.

Дошкільна освіта дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР)

Серед 20-25% дітей, які мають труднощі у навчанні у масовій початковій школі, до 10% з них із ЗПР (затримкою психічного розвитку). Загалом для дітей із ЗПР в країні створено спеціальні заклади компенсуючого типу (близько 30) та спеціальні класи при загальноосвітніх школах (близько 900). У масових закладах таким дітям практично неможливо надати необхідний комплекс психолого-педагогічних послуг, тому вони швидко стають важковиховуваними (замкнені, тривожні або навпаки агресивні).

ЗПР є найпоширенішим дитячим розладом з різним ступенем прояву і означає, що психологічний розвиток дитини відстає від вікової норми. Якщо йдеться про легкі прояви ЗПР, то їх можна скоригувати в умовах загальноосвітньої установи. Якщо ж дитину обстежили в психолого-медико-педагогічній консультації і визначили їй місце навчання в спеціальному дошкільному закладі для дітей із ЗПР, то, очевидно, що у неї наявні більш глибокі порушення.

У таких дітей дуже часто виявляється несформованість:



  • знань і уявлень про навколишній світ;

  • пізнавальних процесів (уява, сприймання, увага, пам'ять), розумових дій та операцій;

  • мовлення;

  • емоційно-вольових процесів, що забезпечують здатність учня довільно діяти, сприймаючи і вирішуючи навчальні завдання;

  • навчальної мотивації, яка проявляється в інтересі до школи, навчання, в усвідомленні обов'язків школяра.

Внаслідок взаємодії біологічних (наявність легких порушень функціонування центральної нервової системи), та соціальних (несприятливі умови виховання) чинників, у дітей із ЗПР можуть спостерігатися психічні розлади, що характеризуються такими емоційними станами, як тривога, різноманітні фобії, депресії, що в кінцевому результаті можуть призводити до виникнення порушень соціальних контактів, зниження успішності, невпевненості в собі, низької самооцінки.

Відставання психічного розвитку дітей стосується не лише їхнього інтелекту, а й особистості, що виявляється в особливостях поведінки, стосунках з однолітками, обмеженості інтересів та здібностей. Деякі діти мають періодичні зміни настрою, які часто не можна пов'язати із зовнішніми чинниками; періоди підвищеної дратівливості, агресивності змінюються апатичністю, байдужістю до успіхів і невдач. Ці діти часто не вміють підпорядковувати свої бажання шкільним правилам і здебільшого поводять себе, як дошкільнята.

Дослідження психологів вказують на те, що діти із ЗПР здатні до навчання і розвитку в умовах індивідуального або групового (у малій групі) колекційного навчання, спеціальної роботи з розвитку мовлення, саморегуляції та ін.
Дошкільна освіта дітей з вадами розумового розвитку

Статистика говорить про те, що в Україні приблизно 225 тис. розумово відсталих осіб, з них 88 тисяч дітей. Близько 15 тисяч дітей «не охоплені» жодними програмами, 31,6 тис. перебувають в інтернатних закладах.

Українське законодавство гарантує та регулює надання всім дітям, в тому числі і дітям з вадами розумового розвитку, безкоштовної освіти у державних освітніх закладах. Існує низка законів України, які відображають прагнення держави та уряду України розробити нові підходи до соціального поліпшення дітей і дорослих з порушеннями психофізичного розвитку, надання всього спектру соціальної, психолого-педагогічної, медичної, фізичної допомоги з метою інтеграції їх у суспільство.

Мережа державних освітніх закладів покликана задовольнити освітні потреби дітей з вадами розумового розвитку. В залежності від віку, стану здоров’я дитини та побажань їх батьків, діти можуть відвідувати дошкільні установи, школи, реабілітаційні центри. Направлення в обраний батьками дитини освітній заклад діти отримують після проходження ними психолого-медико-педагогічної комісії.

Освіта дітей з проблемами розумового розвитку розпочинається з дошкільних дитячих установ. Це можуть бути дитячі садки, дитячі садки з цілодобовим перебуванням, санаторні дитячі садки, окремі групи при дошкільних дитячих установах для дітей з даною нозологією.

У дошкільних дитячих установах знаходяться діти віком від 3 до 7 років. Однакових за віком дітей поєднують у групи по 6-8 чоловік. Передбачено чотирирічне перебування дитини у дитячому садку. Існують молодша, середня, старша та підготовча група. У кожній віковій групі створені необхідні умови для життя, різнобічної діяльності та спілкування дітей. В спеціальних дитячих садках проводиться комплексне навчання дітей із вадами розумового розвитку за державними навчальними програмами.

Діти з інтелектуальною недостатністю, крім звичайних потреб, мають специфічні, які спричинені діагнозом «розумова відсталість». Специфічність потреб пов’язана з особливостями діагнозу. Дитина зі зниженим інтелектом не може адекватно та у достатній мірі усвідомлювати різні аспекти потреб, наприклад, дотримання здорового способу життя, здорового та нешкідливого харчування, особистої гігієни, розуміння симптомів нездоров’я, власних сексуальних потреб тощо. Тому дитина з інтелектуальною недостатністю постійно потребує:


  • сторонньої допомоги для прийняття рішень з особистих та майнових питань, опіки та піклування, усвідомлення та реалізації своїх конституційних прав та основних свобод,

  • щоденного супроводу соціального працівника для вирішення соціальних, медичних, матеріальних проблем та втручання у разі їх незадоволення,

  • спеціальної допомоги у навчанні та застосуванні знань у повсякденній практиці;

  • особливого захисту від зловживань та задля безпеки,

  • постійного догляду і допомоги у задоволенні щоденних фізіологічних потреб,

  • допомоги у набутті та підтриманні навичок самообслуговування, ведення домашнього господарства, спілкування, соціальних взаємин, подолання стресів тощо,

  • визнання з боку оточуючих як особистості, а не носія певного діагнозу, спілкування та уваги,

  • допомоги при самовизначенні, здійсненні вибору та реалізації особистісного потенціалу.

Дошкільна освіта дітей з вадами мовленнєвого розвитку

Статистичні дані свідчать про те, що в одній лише Київський області за 2009-2010 навчальний рік було виявлено 6855 дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку.

У системі дошкільної освіти логопедичну допомогу дітям надають дошкільні заклади та дитячі будинки компенсувального та комбінованого типу з групами для дітей з вадами мовлення, сенсорними та інтелектуальними порушеннями, дошкільні групи при школах-інтернатах для дітей і підлітків, які мають вади в мовленнєвому, розумовому або фізичному розвитку.

До дошкільних навчальних закладів (груп) для дітей з порушеннями мовлення зараховуються діти, які мають тяжкі мовленнєві розлади, ринолалію, заїкуватість, фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення при збереженому слусі та інтелекті. Комплектування груп здійснюється за віковими ознаками з урахуванням характеру і рівня мовленнєвого недорозвинення. Для дітей з однорідними мовленнєвими розладами створюються окремі групи з обов'язковим індивідуальним обліком їх мовленнєвого розвитку. У групи для дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями зараховуються діти з 2-х років (ринолалія, заїкуватість, загальне недорозвинення, алалія, афазія, дизартрія); з 4-х років (фонетико-фонематичне недорозвинення, дислалія). Тривалість перебування дітей з порушеннями мовлення встановлюється ПМПК в залежності від рівня та ступеня мовленнєвого порушення: із загальним недорозвитком мовлення та заїкуватістю – від зарахування до початку шкільного навчання; з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення – до 1 року. У разі необхідності тривалість перебування може бути продовжено місцевими органами управління освітою з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації. Не зараховуються до дошкільних навчальних закладів (груп) зазначеного типу діти, які мають виражені порушення слуху, зору; розумово відсталі; з психопатоподібною поведінкою, хворі на епілепсію, шизофренію; з тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату, які самостійно не пересуваються і потребують особливого догляду. Базовою є програма «Я у світі». Корекція мовленнєвого розвитку відбувається за адаптованими програмами російських авторів. У даний момент співробітники лабораторії Інституту спеціальної педагогіки НАПН України працюють над розробкою вітчизняних програмно-методичних комплексів навчання дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку.

У зв’язку зі збільшенням кількості дітей із вадами мовлення є певні зміни і в системі надання дошкільної логопедичної допомоги:


  • зростають можливості раннього виявлення дітей з мовленнєвими вадами завдяки профілактичним оглядам дітей у поліклініках, дошкільних закладах загального типу; більш обізнаними із закономірностями та особливостями мовленнєвого онтогенезу в нормі та при патології стали сьогодні педіатри, які, звертаючи увагу на відхилення у психічному, мовленнєвому розвитку дитини, дають батькам рекомендації щодо звернення до психоневролога, логопеда;

  • збільшилася кількість ставок логопедів у міських, районних дитячих поліклініках по лінії МОЗ України (зараз така ставка вводиться на 10 тис. дітей, обов’язковою є посада логопеда в районних центрах для обслуговування дітей та підлітків, що мешкають у сільській місцевості);

  • враховуючи значні компенсаторні можливості дитячого організму і значний ефект корекційного впливу на мовленнєву систему дитини саме в її дошкільному віці, збільшується кількість ДНЗ компенсувального та комбінованого типу з наявністю в них логопедичних груп; до того ж у спеціальні мовленнєві групи можна зараховувати дітей з важкими вадами мовлення з двох років, у разі необхідності дитина перебуває в такій групі протягом кількох років.

Однак, недостатнім залишається матеріально-технічне забезпечення логопедичного кабінету: логопеди часто не мають комп’ютера та спеціальних комп’ютерних програм для корекції й розвитку мовлення, інших технічних засобів, які є досить ефективними в системі логокорекційної роботи. У зв’язку з тим, що структура мовленнєвих порушень ускладнюється (мовленнєві порушення можуть бути включеними в синдроми нервових, нервово-психічних захворювань), логопедам не завжди вистачає досвіду щодо діагностики та корекції важкої мовленнєвої патології, забезпечення комплексного підходу за участю інших спеціалістів, визначення того, які з обраних засобів корекції є оптимальними для даної дитини.

Хоча дитині дошкільного віку логопедична допомога може надаватися і по лінії МОЗ (логопедичний кабінет дитячої поліклініки, реабілітаційний центр), і по лінії МОН (логопедична група у ДНЗ компенсувального, комбінованого типу, починає розбудовуватися мережа логопунктів при ДНЗ загального типу).

Що стосується дітей з окремими, негрубими за ступенем тяжкості недоліками у розвитку мовлення, то їх, як правило, не направляють до спеціальних груп дитячих садків. Батьки можуть отримувати консультації логопеда в районній дитячій поліклініці за місцем проживання, потім за пропозицією спеціаліста приводити дитину в призначений час на логопедичні заняття.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал