Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»



Сторінка19/40
Дата конвертації23.12.2016
Розмір7.18 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   40

Розділ ІХ Експериментальна і науково-пошукова діяльність

Інноваційна за змістом і характером динаміка світових тенденцій розвитку суспільних процесів вимагає від України вибору випереджальної моделі подальшого розвитку та мобілізації соціальних ресурсів. Останнє суттєво впливає на систему освіти в цілому та її загальноосвітню складову зокрема. Інновації стають тим механізмом, який дає можливість здійснити в усіх галузях діяльності процес випереджального розвитку і забезпечити приєднання України до високотехнологічних держав.

Головна конкурентна перевага України пов’язана із можливістю розвитку її людського потенціалу, який значною мірою визначається якістю освіту. Саме у цій сфері – джерело забезпечення стійкого розвитку держави. За цих умов потрібна ідеологія самовизначення особистості, яка забезпечувала б проектування вірогідної моделі соціальної та індивідуальної поведінки людини в інноваційному суспільстві. Через освіту ми повинні виховати людину, здатну творити і сприймати зміни, нововведення. Йдеться про зміни технологій, інформації, знань, самих обставин життя. У суспільній свідомості важливо утвердити змінність, динамізм змін як адекватну сучасності рису життя, лише через яку держава може забезпечити стійкий розвиток, стабільне конкурентоспроможне й успішне суспільство. Для того, щоб готувати людину і суспільство до інноваційного типу життя, необхідно реформувати освіту, зробити її інноваційною за характером.



Пріоритетні напрями інноваційного розвитку освіти України означені у Концепції Державної цільової соціальної програми «Школа майбутнього» на 2007-2010 роки. У Концепції зазначається: «В Україні повинні забезпечуватися прискорений інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та реалізації особистості впродовж життя».

Особливої актуальності набувають проблеми створення інноваційного освітнього простору безперервної освіти осіб із інвалідністю, науково супроводу розроблення та апробації прогностичних моделей інноваційного розвитку інтегрованих закладів освіти, визначення параметрів та системоутворювальних характеристик інноваційних шкіл, що сприятиме якісній експертизі рівня інноваційної культури освіти.

На початку ХХІ століття зростає потреба у проведенні випереджальних прогностичних експериментів із різних аспектів становлення інноваційних соціально-прогностичних систем навчання і виховання осіб із інвалідністю, а також визначення нових граней психологічного, духовного забезпечення здоров’я вихованців, формування у них життєвої компетентності, здатності вирішувати складні питання у різних сферах життєдіяльності.

Особливо це актуально в умовах трансформації українського суспільства, соціальних зламів і криз. Школа має захистити і підтримати дитину, виробити у неї життєву стійкість, озброїти механізмами і технологіями самодопомоги, самореабілітації, розробки життєвих стратегій, життєвих проектів.

Допомога у соціальній компетентності повинна бути спрямована на розкриття потенціалу молодої людини в саморегуляції, самопізнанні, знаходженні особистісних смислів, інтеграції в соціокультурний простір. Цю місію можуть виконати інтегрована, інклюзивна середня і вища школа, яка будує навчально-виховний процес на наукових засадах, впроваджуючи прогресивні навчальні, реабілітаційні, психокорекційні, соціальні технології. На зламі століть соціальної значущості набувають питання трансформації інтернатних закладів у школи нового типу (центри, гімназії, комплекси, ліцеї тощо).

Становлення інтегрованих закладів освіти осіб із інвалідністю потребує переосмислення парадигми навчально-реабілітаційного процесу, оновлення змісту, форм і методів становлення особистості учня як суб’єкта життєтворчості, створення сприятливих умов для його фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я.

Однак, розв’язати складні проблеми комплексної реабілітації в рамках традиційної школи-інтернату надзвичайно складно. Це потребує від педагогічних колективів пошуку проектних, прогностичних експериментів з різних аспектів розвитку й саморозвитку особистості, реабілітаційної педагогіки.

Особливої значущості набувають питання наукового забезпечення проведення комплексних, системних експериментів, опанування педагогічними кадрами методології, технології їх організації.

На жаль, у цій справі поки що переважають непрофесіоналізм і некомпетентність, поверхові підходи. Аспектний, факторний підхід, коли експериментується певний напрямок педагогічного життя, який не охоплює школи в цілому, у єдності її змістових, технологічних, управлінських домінант, на наш погляд, сьогодні не є продуктивним. Педагогічний експеримент — це метод пізнання і метод дослідження педагогічних явищ, реалізації проективних моделей, спрямованих на досягнення нової якості навчально-реабілітаційного процесу на основі особистісно зорієнтованої реабілітаційної педагогіки, в основі якої лежать ідеї підходу до дитини як до суб'єкта життєтворчості. Без серйозного науково-методичного, соціологічного, психологічного, медичного, інформаційного забезпечення експеримент не досягне своєї мети. Тут важливо реалізувати системний, міжгалузевий підхід, об'єднавши зусилля педагогів, філософів, соціологів, психологів, медиків. Важливо глибоко продумати стратегічний, змістовий, технологічний, управлінський етапи проведення експерименту, визначити критерії оцінки результатів.

Безперервна освіта осіб з інвалідністю має носити випереджальний характер, що обумовлює потребу у прогностичному моделюванні її розвитку.

Інтуїтивний підхід щодо моделювання освітніх систем, який отримав найбільшого розповсюдження в сучасних умовах, не відповідає вимогам часу, не дає можливості своєчасно регулювати процеси розвитку освіти, що швидко ускладнюються. Суспільству вкрай необхідні стратегії розвитку безперервної освіти осіб із інвалідністю, моделі шкіл майбутнього, які б вели до створення прогресивних освітніх систем з найкращою якістю і ґрунтувалися на нових теоретичних і методологічних засадах.

Модель - стратегічний інструмент, який дозволяє зримо побачити внутрішню структуру досліджуваного об'єкта або процесу, систему факторів, ресурсного забезпечення і на основі виявлених тенденцій розвитку, екстраполюючи їх на майбутнє і вносячи зміни і в саму структуру, в умови її функціонування, прогнозувати і «програвати» можливі наслідки, зокрема і негативні, різних варіантів нововведень. Моделювання і використання моделей, таким чином, органічно зв'язане із прогнозуванням.

Але модель не лише забезпечує прогноз, але й робить його повнішим й обґрунтованішим, що, одначе, можливе лише на основі уже виявлених тенденцій, досвіду, інтерпретованого на основі ретроспективного аналізу, експертних оцінок, екстраполяції виявлених тенденцій на майбутнє із врахуванням сучасних «викликів» та концептуального тлумачення фактів. Основу прогностичних, інтегрованої моделі інклюзивної освіти становлять ідеї випереджального, стратегічного, ціннісно-зорієнтованого управління; єдності стабілізації і розвитку освіти через її оновлення; багатовимірність освітнього простору; пріоритет життєтворчих цілей і принципів проектно-цільового управління: цілеспрямованості, прогностичності, партисипативності, ініціювання і підтримки новацій, системного моніторингу. Прогностична модель відображає внутрішню, сутнісну організацію педагогічної системи, яка визначається метою її функціонування і розвитку.

Місія прогностичної моделі - визначення дерева проблем розвитку досліджуваного об'єкта, розкриття найбільш ймовірних його сценаріїв. Співставлення даних нормативного і дослідницького прогнозу дозволяє науково обґрунтувати перспективи розвитку педагогічної системи і тим самим створює надійні передумови для прийняття ефективних управлінських рішень на майбутнє.

Прогностична модель передбачає виділення основних показників, які характеризують компоненти інноваційної педагогічної системи, тобто цілі, зміст, засоби, організаційні форми і методи освіти, а також аналіз стану, суперечностей функціонування і визначення на цій основі перспективних проблем їх розвитку, знаходження прогностичних значень виділених показників базової моделі на основі вивчення тенденцій, розвитку, законів закономірностей їх функціонування. Прогностична модель передбачає визначення не лише варіантів можливого розв'язання перспективних проблем, але й виявлення того педагогічного ефекту, який очікується при використанні різних сценаріїв. Прогностична модель містить інформацію, яка може бути охарактеризована як випереджальна стосовно актуального стану науки практики. Головною ознакою прогностичної моделі інноваційного розвитку є те, що вона являє собою чітко сформульований зв'язок елементів, передбачає певну структуру, яка відображає внутрішні суттєві аспекти освітньої реальності.



Педагогічна система інклюзивної школи - багатовимірна і багатоаспектна, ніж її модель. Але модель має бути суттєвою, тобто необхідно виділяти у модельованому об'єкті найважливіші компоненти і зв'язки. Саме із допомогою моделей можливе відкриття тих властивостей об'єктів, які нам невідомі і які потім можна перевірити експериментально.

Наукове розроблення означеної проблеми зумовлене необхідністю створення альтернативних моделей функціонування загальної середньої освіти, що враховуватимуть інноваційний характер освіти й будуть відповідати запитам особистості, потребам соціально зорієнтованої ринкової економіки, а також інтеграції національної системи освіти у європейський і світовий освітні простори; створення сучасних за технологічним рівнем, навчально-методичним та інформаційним забезпеченням, кадровим потенціалом







інноваційних навчальних закладів.

Чим же відрізняється інноваційна школа від традиційної? Які її домінанти і якісні характеристики? Розкриємо це у таблиці.



Таблиця 27

Традиційна середня, (вища) школи

Інноваційна школа

Передача новому поколінню знань і досвіду

Розвиток і саморозвиток учнів як суб’єктів культури, творців і проектувальників свого життя

Підготовка учнів, студентів до майбутнього життя

Формування інноваційної потреби - жити в умовах постійних змін, бути ініціатором змін й активної соціальної дії

Пріоритет соціального замовлення

Пріоритет особистості, її замовлення на освіту

Прагнення сформувати слухняного виконавця, навченого діям у рамках ієрархічних структур

Орієнтація на виховання вільної, конкурентоспроможної особистості, здатної до критичного мислення, розв'язання життєвих проблем, активної діяльності й презентації себе на ринку праці

Мета навчання – здобуття усталених знань

Освоєння стрижневих життєвих компетенцій, соціальних і життєвих ролей, підхід до знання як інструмента, засобу розв’язання проблем.

Знання у відриві від життя


Орієнтація на розв'язання конкретних проблем, які стоять перед суспільством, людиною


Репродуктивний, пасивно-споглядальний тип навчання, учень - пасивний об'єкт виховних впливів


Інноваційний тип навчання, побудований на активних і інтерактивних методах: учень, студент - суб'єкт, партнер у навчально-виховному процесі

Учні, студенти приймають мету у готовому вигляді

Постановка, формулювання власних цілей і вибір способів їх досягнення

Орієнтація на середньостатистичного учня, студента


Вихід на індивідуальну життєву траєкторію розвитку та саморозвитку, врахування інтересів і потреб особистості. Створення системи захисту, корекції, супроводу

Принцип від «минулого до сучасного» в навчанні


Розвиток інноваційної культури, критичного мислення, здатність до безперервної самоосвіти й життєтворчості

Авторитарна педагогіка, централізовано-бюрократичний тип управління системою освіти і кожним навчальним закладом


Педагогіка і психологія життєтворчості як наука про творчість життя, плекання людини як суб'єкта і проектувальника свого життя, децентралізація і демократизація в управлінні освітою і навчальним закладом. Утвердження соціального партнерства

Режим функціонування


Режим випереджувального, проектного розвитку

Освітні заклади схожі між собою (одноманіття)


Кожна школа має своє творче обличчя, розвивається як відкрита, самоорганізовувана система. Різні типи інноваційних закладів освіти

Жорсткість програм

Гнучкі, варіативні, авторські програми

Нововведення мають епізодичний характер


Постійний інноваційний процес, який охоплює всі аспекти життя дитини й навчального закладу

В основі освітніх результатів знання, вміння і навички


Ключові життєві компетенції, оволодіння технологіями життєтворчості, вміння використовувати знання як інструмент розв'язання життєвих проблем.

Постійна діагностика і моніторинг рівня розвитку життєвої компетентності відповідно до сензитивних періодів життя


Інноваційна школа у своєму становленні та розвитку передбачає експериментальну стадію. Правомірним є введення у науковий обіг поняття «інноваційний експеримент», коли йдеться про істотні зміни,пов’язані із зламом певних методичних структур, відмовою від старих форм і прийомів роботи та зміною їх новими підходами, про впровадження нових педагогічних технологій - у таких випадках епітет «інноваційний» у поєднанні з терміном «експеримент» доречний, виправданий.

Інноваційний експеримент повинен виконувати не лише вузько оцінну функцію, але й прагматичну (вивчати умови ефективності впровадження новацій) та прогностичну (визначати подальші напрямки розвитку інноваційного-навчального закладу).

Інноваційні школи «запроектовані» або «приречені» на постійний пошук, постійний розвиток, постійну передачу з рук у руки не результатів пошуків, а самого процесу породження нового, а це ускладнює управління педагогічними процесам у таких навчальних закладах. Аналіз практики становлення і розвитку інноваційних шкіл свідчить про те, що існує серйозна суперечливість між бурхливим зростанням педагогічних ініціатив і відсутністю або слабкістю управлінських механізмів, що регулюють і формують інноваційні процеси. Таким чином, інноваційна школа передбачає здійснення кардинальних системних змін у життєдіяльності осіб із інвалідністю, кінцева мета якої - виховання вільної, конкурентоздатної, компетентної особистості, що вміє приймати рішення і нести за них відповідальність.

Реформування освіти – це не тільки реформа методів, скільки реформа всього життя особистості, розширення можливостей компетентного шляху. Тому інноваційні заклади здійснюють ідею неперервності виховання, освіти культури, даючи особистості нові виміри життя, що ґрунтуються на філософії життєтворчості і соціальної мобільності.

В Україні здійснено лише перші кроки до створення безперервної інноваційної освіти осіб із інвалідністю, переведення закладів освіти із режиму функціонування в режим випереджального інноваційного розвитку. Зокрема, зусилля науковців і практичних працівників зосереджені на:



  • створенні Всеукраїнського інноваційного простору, зорієнтованого на виховання духовної і моральної особистості, забезпечення компетентнісно спрямованої освіти осіб із інвалідністю;

  • науковому обґрунтуванні прогностичних моделей інклюзивної освіти, проектуванні та практичній реалізації інноваційних педагогічних систем спеціальної освіти;

  • науково-методичному супроводі компетентнісно спрямованого навчально-виховного процесу у взаємозв’язку змістових, проектно-технологічних, особистісних і управлінських параметрів;

  • обґрунтуванні змісту і методики формування ключових компетенцій для різних сфер життєдіяльності осіб із інвалідністю;

  • впровадженні інструментарію психологічного супроводу самовиховання і саморозвитку особистості.

Вчені Національної Академії педагогічних наук України проводять експериментальні роботи на базі 882 експериментальних закладів освіти України. У ході проведення 127 експериментів різних рівнів, зокрема 18 всеукраїнських, експериментально апробовуються 149 педагогічних інновацій. Слід відзначити продуктивність і перспективність проведення експериментів всеукраїнського рівня, таких, як «Проектування і практичне забезпечення компетентнісно спрямованого інноваційного розвитку Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру» (2006-2012 рр.), «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку шляхом запровадження їх інклюзивного навчання» (2008-2013 рр.) «Науково-методичні засади комплексної медичної, психологічної, соціальної реабілітації дітей із полісенсорними порушеннями та глибокими порушеннями зору в контексті раннього втручання» (2007-2019 рр.) «Про проведення експерименту щодо організації інтегрованого навчання осіб з особливими освітніми потребами у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від форм власності та підпорядкування» (2008-2011 рр.)

Крім всеукраїнських, у більшості областей проводяться регіональні експерименти із різних аспектів комплексної реабілітації осіб з особливими потребами.



В останні роки із ініціативами проведення експериментів виступають громадські організації інвалідів. Зокрема, всеукраїнська громадська організація «Український конгрес інвалідів» виступила з ініціативою проведення експерименту щодо створення шкіл персонального навчання осіб з інвалідністю.

Міністерство освіти і науки України координує науково-пошукові дослідження з підвищення ефективності навчально-виховної роботи, допрофесійної та професійної підготовки, соціальної реабілітації вихованців спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів всіх типів (Дніпропетровська, Івано-Франківська, Запорізька, Львівська, Одеська, Харківська, Хмельницька та інші області, м. Київ).

На основі напрацьованих експериментальних матеріалів з питань комплексної реабілітації дітей-інвалідів з порушеннями зору у Львівському навчально-реабілітаційному центрі "Левеня", починаючи з 2007/2008 навчального року, запроваджено науково-педагогічний експеримент Всеукраїнського рівня "Науково-методичні засади комплексної психолого-педагогічної, медичної, соціальної реабілітації дітей з полісенсорними порушеннями та глибокими порушеннями зору в контексті раннього втручання" (наказ МОН від 14.03.2008 № 174), зазначеному закладу надано статус експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня.

Навчально-реабілітаційний центр "Левеня" (далі - Центр) був організований у 1999 році з метою розроблення та апробації системи раннього корекційно-педагогічного впливу на дітей з вадами зору в умовах навчального закладу нового типу з метою підготовки дитини з порушенням зору до інтеграції в середовище здорових однолітків. Успішна реалізація науково-пошукових досліджень сприяла удосконаленню функціонально-змістової діяльності закладу.

В даний час у Центрі навчаються, виховуються в комплексі з системними реабілітаційними заходами понад 200 дітей з різними вадами зору віком від 0 до 12 років ( у тому числі діти сліпі, зі зниженим зором, сліпоглухі, з складними вадами).

Основні напрями діяльності Центру:


  • поетапна розроблення програми і базової моделі ранньої діагностики як
    складової комплексної психолого-педагогічної, медичної, соціальної
    реабілітації дітей з вадами зору;

  • створення відповідної системи навчальної, виховної, реабілітаційної
    роботи;

  • створення спеціальних умов для корекційної спрямованості навчання,
    виховання, подолання порушень фізичного і психічного розвитку,
    формування мовлення, відновлення здоров'я;

  • здійснення індивідуального та диференційованого підходу у навчанні
    та комплексній реабілітації дітей з вадами зору з урахуванням
    особливостей їх психофізичного розвитку;

  • надання системної консультативної, психолого-педагогічної допомоги
    дітям з вадами зору та їх батькам (особам, які їх замінюють);

  • залучення батьків (осіб, які їх замінюють) до участі в реабілітаційній
    роботі;

  • організація в установленому порядку підготовки, перепідготовки та
    підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, які працюватимуть з
    дітьми з складними порушеннями розвитку.

Навчально-реабілітаційний центр "Левеня" працює за авторськими методиками та програмами, розробленими директором Ремажевською В.М., кандидатом педагогічних наук, яка очолює кафедру корекційної педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

В червні 2009 року на базі НРЦ «Левеня» відбувся всеукраїнський науково-практичний семінар «Науково-методичні засади психолого-педагогічної діагностики та корекції зорового сприймання у дітей з вадами зору молодшого шкільного віку» для педагогів спеціальних шкіл для сліпих дітей та дітей зі зниженим зором, де були представлені авторські корекційні програми для учнів спеціальної школи 1 ступеня.

В жовтні на базі НРЦ «Левеня» відбулась зустріч з питань сліпоглухоти, виявлення сліпоглухих дітей в школах для глухих дітей та зі зниженим слухом, якісної діагностики та організації реабілітації дітей даної категорії. В рамках цієї зустрічі пройшов науково-практичний семінар «Діти з полісенсорними порушеннями: шляхи соціальної адаптації та інтеграцїі в суспільство».

Особливої уваги заслуговує Всеукраїнська науково-практична конференція «Науково-методичні засади забезпечення права на освіту дітей-інвалідів шляхом впровадження інноваційних технологій», яка відбулась відповідно до плану роботи Міністерства освіти і науки України 26-28 квітня 2010 року у м. Львові на базі НРЦ «Левеня» за участю провідних спеціалістів України, Росії, Білорусії, Чехії, Польщі, Латвії, Литви, Німеччини, США.



Метою конференції було ознайомлення з вітчизняним та зарубіжним досвідом ранньої діагностики та реабілітації дітей з сенсорними порушеннями, визначення оптимальної моделі ранньої допомоги таким дітям в Україні. В рамках конференції обговорювались питання спільних моделей та підходів до ранньої допомоги в країнах Східної Європи, нових методик діагностики та корекції дітей з сенсорними порушеннями, організації роботи ПМПК щодо виявлення та створення індивідуальної програми реабілітації дітей з вадами слуху і зору раннього віку. Особливістю даної конференції була активна участь головних спеціалістів з офтальмології, неврології, психіатрії Міністерства охорони здоров'я України, спеціалістів провідних клінік та представників університетів. На даний момент найпроблемнішим питанням експерименту на початку формувального етапу є збір інформації про сліпоглухих дітей в Україні та регулярне поповнення спільної з медиками бази даних про сліпих і слабозорих дітей раннього віку. З метою підвищення ефективності підготовки до самостійного життя та праці дітей з особливими освітніми потребами у Підкамінській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом Бродівського району за сприяння Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації успішно завершено науково-педагогічний експеримент "Поглиблене професійно-трудове навчання як засіб соціалізації дітей з порушеннями слуху" (спільний наказ МОН та НАПН України від 25.01.2002 №41/2). Враховуючи науково-педагогічну ініціативу Інституту спеціальної педагогіки Національної Академії педагогічних наук України, Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації щодо запровадження у зазначеному навчальному закладі наступного етапу науково-дослідної роботи, спрямованої на розроблення науково-педагогічних засад професійного навчання, соціалізації учнів з порушеннями слуху в умовах навчально-виховного комплексу, з 2010 року запроваджено науково-педагогічний експеримент «Науково-методичні засади організації професійного навчання дітей з вадами слуху в умовах навчально-виховного комплексу».

Очікувані позитивні результати: науковий аспект - обґрунтування структурно-функціональної моделі навчально-виховного комплексу «Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів - професійно-технічний навчальний заклад»; реалізація можливостей професійно-трудової підготовки учнів з порушеннями слуху з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей; навчально-методичний аспект - розроблення для загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються діти з порушеннями слуху, та професійно-технічних навчальних закладів навчальних планів, програм професійно-технічної підготовки, навчально-методичних матеріалів, методичних рекомендацій для педагогів; соціальний аспект - підготовка науково-методичних рекомендацій щодо системного підходу до забезпечення соціалізації учнів з порушенням слуху, включення їх у сучасні економічні та соціальні відносини; реалізація професійної майстерності та повне розкриття творчих можливостей педагогічних працівників. У цьому контексті перспективним є також експеримент щодо створення школи життєзнавства, який проводиться на базі Володарської санаторної школи-інтернату Київської області. З 2006 року Міністерством освіти і науки України спільно з НАПН України запроваджено науково-пошукові дослідження з розроблення науково-педагогічних основ навчання дітей з аутизмом, сліпоглухих. В рамках спільної діяльності міністерством підтримана пропозиція Хмельницької обласної ради про розроблення та реалізації проекту "Геліос" спільно з Українським фондом соціальних інвестицій в частині реалізації Концепції ранньої соціальної реабілітації щодо дітей з порушеннями зору на базі Кам'янець-Подільського навчально-виховного комплексу з центром реабілітації дітей з порушеннями зору. З 2006 р. продовжується науково-педагогічний експеримент з комплексної психолого-педагогічної, медичної, соціальної реабілітації у Хортицькому національному навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі (Запорізька область) який працює у складі дошкільного відділення, загальноосвітньої школи професійно-технічного, вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації. Головним управлінням освіти і наук Київської облдержадміністрації продовжується науково-пошуковий експеримент регіонального рівня з проблеми «Інтегроване навчання дітей з обмеженими можливостями в умовах загальноосвітньої школи». У школах-садках: „Барвінок" Голосіївського району, „Паросток Подільського району м. Києва здійснюється апробація експериментальної програми „Соціальна адаптація та інтеграція дітей з особливими освітніми потребами шляхом їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах".

Організовано інклюзивне навчання в експериментальних групах дошкільних навчальних закладів м. Києва: № 67 Шевченківського р-ну (діти з порушеннями слуху), №№ 662, № 291 Оболонського р-ну (діти з синдромом Дауна), в яких навчаються 20 дітей з інвалідністю дошкільного віку.

Для системної роботи з дітьми-інвалідами, створення цілісної системи їх реабілітації у поєднанні з навчанням рішенням Івано-Франківської міської Ради у 2000 р. створено навчально-реабілітаційний центр на базі спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів №№ 1, 2 та реабілітаційно-педагогічного центру, заснованого у 1996 році за ініціативою батьків дітей-інвалідів.

Центр підпорядкований органам управління освіти. Метою його діяльності є здійснення комплексної психолого-медико-педагогічної реабілітації дітей-інвалідів за методами особистісно зорієнтованого навчально-реабілітаційного процесу, запровадження індивідуальних реабілітаційних програм з урахуванням особливостей психофізичного розвитку, обсягу фізіологічних резервів вихованців.

Запроваджуються інноваційні форми навчання й реабілітації дітей-інвалідів у Харківській області. Насамперед, це дистанційне, інтегроване навчання, створення навчально-реабілітаційних центрів, навчально-виховних комплексів різних форм власності. Створенню рівних умов для доступу до якісної освіти сприяє угода, укладена Головним управлінням освіти і науки Харківської облдержадміністрації з Харківським центром реабілітації молодих інвалідів та членів їх сімей "Право вибору" щодо розроблення у м. Харкові моделі відкритої освіти для осіб з особливими потребами. Особлива увага у цьому проекті приділяється дітям, які не можуть відвідувати школу через важкі порушення здоров'я.

Досвід роботи зазначених навчально-реабілітаційних центрів свідчить про ефективність запровадження комплексної соціальної реабілітації дітей-інвалідів у закладах системи освіти.

Слід відзначити, що в Україні на базі 9 вищих навчальних закладів у 2009 році розпочався експеримент із проблем організації інтегрованого навчання осіб із інвалідністю.

У ряді вузів впроваджується Тимчасове положення «Про організацію інтегрованого навчання осіб з інвалідністю у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від форм власності та підпорядкування».

У Положенні зазначено, що:

основними завданнями в організації системи інтегрованого навчання для осіб з інвалідністю є:



  • забезпечення права вільного вибору вищого навчального закладу та форми навчання;

  • створення спеціальних навчально-реабілітаційних умов та системи комплексного супроводу (корекційно-реабілітаційного, психолого-андрагогічного, соціального, соціально-середовищного, соціально-культурного, медичного, валеологічного, спортивно-фізкультурного, правового, організаційного, архітектурно-середовищного, матеріально-технічного тощо);

  • поєднання навчально-виховного процесу з індивідуальними корекційно-реабілітаційними заходами;

  • збереження і зміцнення духовно-морального, фізичного, психічного та соціального здоров'я;

  • підвищення якості навчально-виховного процесу та сприяння ефективному здобуттю професії.

  • організація взаємодії навчального закладу з місцевими органами виконавчої влади, державними та недержавними установами (громадськими організаціями, фондами тощо), які працюють у сфері медико-соціального реабілітування, освіти та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Науково-теоретичними принципами інтегрованого навчання осіб з інвалідністю є:

  • побудова освітньо-реабілітаційного процесу як особистісно зорієнтованої системи;

  • вільний вибір видів супроводу навчання;

  • диференційований підхід до розроблення індивідуальної навчально-реабілітаційної програми відповідно до нозології;

  • поєднання форм та змісту навчально-виховного процесу з індивідуальними корекційно-реабілітаційними заходами, системної взаємодії всіх елементів навчально-реабілітаційного простору вищої освіти;

  • застосування інноваційних моделей навчання на основі наукових засад андрагогіки та реабілітології;

  • поетапне адаптування осіб з інвалідністю до навчального процесу у вищому навчальному закладі;

  • системне та послідовне впровадження сучасних технологій (дистанційних, комп'ютерних тощо) оптимізації вищої освіти.


Організація інтегрованого навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі

Інтегроване навчання осіб з інвалідністю може здійснюватися у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації державної, комунальної та приватної форм власності.

Види, зміст і обсяги необхідного комплексного супроводу осіб з інвалідністю у вищому навчальному закладі здійснюється відповідно до індивідуальної навчально-реабілітаційної програми осіб з інвалідністю (надалі - індивідуальна навчально-реабілітаційна програма).

Індивідуальна навчально-реабілітаційна програма розробляється та затверджується навчально-реабілітаційною комісією навчального закладу відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда (постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.07 № 757), Державної типової програми реабілітації інвалідів (постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.06 № 1686), індивідуального навчального плану студента (Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 № 161), державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій України (Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"') та Типової навчально-реабілітаційної програми особи з інвалідністю. Індивідуальна навчально-реабілітаційна програма складається як на весь період навчання, так і на кожний навчальний рік окремо.

Індивідуальна навчально-реабілітаційна програма є додатком до індивідуального навчального плану особи з інвалідністю та формується після відповідної заяви до адміністрації вищого навчального закладу щодо виду супроводу навчання.

Нормативний термін навчання студента з інвалідністю визначається галузевими стандартами вищої освіти. Граничний термін навчання може перевищувати нормативний відповідно до рішення навчально-реабілітаційної комісії, але не більше трьох років без врахування академічних відпусток.


Академічна група інтегрованого навчання

У вищому навчальному закладі створюється академічна група (групи) в якій спільно навчаються особи з інвалідністю (однієї чи декількох нозологій) з особами, які не мають інвалідності. З огляду на особливі комунікативні та фізичні потреби осіб з інвалідністю можлива організація їхнього навчання у спеціальних академічних групах.

Формування академічних груп інтегрованого навчання здійснюється згідно заяви особи з інвалідністю та індивідуальної навчально-реабілітаційної програми.

Куратором академічної групи інтегрованого навчання є співробітник вищого навчального закладу, права і функціональні обов'язки якого визначені окремим посадовим положенням, що затверджується керівником навчального закладу.


Навчально-реабілітаційна комісія вищого навчального закладу

Навчально-реабілітаційна комісія (надалі - Комісія) вищого навчального закладу є організаційно-консультативним органом адміністрації і створюється наказом керівника вищого навчального закладу з метою упорядкування та ефективної організації навчально-реабілітаційного процесу для осіб з інвалідністю. Комісія діє згідно з Положенням про навчально-реабілітаційну комісію, затвердженим керівником навчального закладу.

Комісія створюється у складі кураторів академічних груп інтегрованого навчання, досвідчених викладачів, завідувачів кафедр, представників адміністрації закладу, юриста, фахівців з фізичного реабілітування, психологів (практичних, медичних та спеціальних), педагогів (корекційних та соціальних), спеціалістів з технічних засобів реабілітування, представників студентського самоврядування, а також інших необхідних фахівців, залежно від потреб вищих навчальних закладів.

До роботи Комісії залучаються лікарі та інші фахівці, які працюють у державних органах місцевих адміністрацій у сфері освіти і науки, соціального захисту та праці, охорони здоров'я та молоді, обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, громадських організацій.

Комісія спільно з навчально-реабілітаційним підрозділом закладу:


  • надає рекомендації особам з інвалідністю щодо вибору напряму підготовки і спеціальності при прийомі до вищого навчального закладу;.

  • затверджує індивідуальні навчально-реабілітаційні програми;

  • надає адміністрації консультації щодо організації інтегрованого навчання та навчально-реабілітаційного процесу;

  • вирішує стратегічні та поточні питання розвитку системи інтегрованого навчання.


Навчально-реабілітаційний підрозділ вищого навчального закладу

Навчально-реабілітаційний підрозділ вищого навчального закладу є структурним підрозділом навчального закладу (факультету, інституту, філії). Підрозділ створюється наказом керівника навчального закладу за погодженням з Міністерством освіти і науки України з метою задоволення індивідуальних освітніх потреб осіб з інвалідністю різних нозологій.

Підрозділ діє на підставі чинного законодавства України, статуту вищого навчального закладу, цього Положення та положення про Підрозділ, затвердженого керівником вищого навчального закладу.

Керівник і штатні співробітники Підрозділу призначаються керівником вищого навчального закладу. Керівником Підрозділу організується робота волонтерів.



Підрозділ виконує функції:

  • складання індивідуальних навчально-реабілітаційних програм та контролю за їх виконанням;

  • планування навчально-реабілітаційної роботи, моніторинг її ефективності;

  • організації кваліфікованого корекційно-реабілітаційного, психолого-андрагогічного, соціального, соціально-середовищного, соціально-культурного, медичного, валеологічного, спортивно-фізкультурного, правового, організаційного, архітектурно-середовищного, матеріально-технічного та інших видів супроводу осіб з інвалідністю;

  • консультування адміністрації навчального закладу у створенні безбар'єрного архітектурного середовища та спеціалізованої матеріально-технічної бази;

  • сприяння впровадженню спеціальних інформаційних та навчальних технологій;

  • підготовки спеціалізованого навчально-методичного забезпечення та науково-методичного обґрунтування різних аспектів інтегрованого навчання;

  • моніторингу, соціально-побутових та санітарно-гігієнічних умов проживання.-осіб з інвалідністю у гуртожитках;

  • консультування навчального закладу та його навчальних підрозділів щодо організації інтегрованого навчання осіб з інвалідністю, планування навчально-виховної роботи та подальшого покращення навчально-реабілітаційного процесу;

  • адаптування осіб з інвалідністю до навчання в умовах вищої освіти;

  • супроводу осіб з інвалідністю, що навчаються за денною (очною), вечірньою,заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання;

  • допомоги випускникам у працевлаштуванні та подальшому адаптуванні до професійної діяльності;

  • підготовки науково-педагогічних та інших працівників вищого навчального закладу до роботи з особами з інвалідністю різних нозологій шляхом підвищення їх кваліфікації, проведення семінарів та ознайомчих лекцій;

  • просвітницької діяльності серед осіб без інвалідності щодо аспектів інтегрованого навчання у вищому навчальному закладі;

  • організації волонтерської роботи за напрямами діяльності Підрозділу;

  • участі у підготовці осіб з інвалідністю до навчання в умовах вищого навчального закладу;

  • проведення профорієнтаційної роботи серед учнів з інвалідністю, організація підготовчих курсів;

  • консультування кафедр вищого навчального закладу у підготовці навчальної інформації (тексти лекцій, підручники, малюнки, графіки, таблиці тощо), у тому числі в альтернативних формах - (в електронній, мультимедійній формах, за абеткою Брайля) для врахування потреб в освітніх послугах осіб з інвалідністю певних нозологій;

  • координації всіх служб закладу щодо організації комплексного супроводу навчання осіб з інвалідністю;

  • забезпечення послідовності, комплексності та безперервності виконаних реабілітаційних заходів, оцінку їх результатів та ефективності.


Водночас розгортанню подальшої експериментально-пошукової роботи щодо модернізації освіти сприяло б розроблення Державної програми стратегії інноваційного розвитку освіти в Україні, а також регіональних програм щодо створення інноваційного простору на рівні областей, регіонів, закладів освіти.

Подальшого вивчення потребують проблеми концептуального обґрунтування та експертизи діяльності інноваційних шкіл. На всеукраїнському рівні важливо більше уваги приділяти координації зусиль у визначенні пріоритетів інноваційної діяльності закладів освіти осіб з інвалідністю.

Сьогодні надзвичайно важно реалізувати в масштабі держави пошуковий проект "Інноваційні школи України", об’єднавши зусилля Міністерства освіти і науки України, НАПН, НАН України, обласних управлінь освіти і науки. Доцільно створити банк досвіду діяльності інноваційних закладів освіти осіб із інвалідністю. Актуальними є питання технології проектування компетентнісно зорієнтованого навчання і виховання, моделювання, прогнозування інноваційного розвитку навчального закладу, впровадження проектно-цільового управління. Особливої значущості набуває розробка прогностичних моделей


розвитку школи, проведення випереджальних, формувальних експериментів
із метою визначення перспектив інклюзивної, спеціальної освіти в Україні. Важливого значення в утвердженні особистісно зорієнтованого навчання і виховання набуває створення програми життєтворчості особистості, у якій було б відображено розмаїття потенційних можливостей дитини для визначення власного буття, життєвої стратегії, життєвого кредо. У цьому контексті важливо глибше впроваджувати нові підходи до становлення гімназій та ліцеїв, інтернатів-комплексів, колегіумів на базі шкіл-інтернатів, а також створити інноваційний банк передового педагогічного досвіду, перспективних освітньо-реабілітаційних технологій. Конче необхідно розробити проект «Школи нового типу на базі інтернатних закладів», організувати постійно діючий семінар з питань діяльності закладів інноваційного типу, визначити науково-практичні центри. Отже, будь-яке реформування навчального закладу лише тоді є перспективним, коли воно охоплює весь комплекс проблем, працює на випередження, спрямоване на інноваційний тип розвитку, що зрештою реалізує принципи і підходи педагогіки життєтворчості. Атмосфера актуалізації та переосмислення життя в Україні потребує нового педагогічного бачення і зміни парадигми у напрямку розвитку й саморозвитку особистості, відновлення фізичних, моральних і духовних сил молодої людини з особливими потребами.

Потребують подальшого теоретичного та практичного розв'язання проблеми забезпечення єдності педагогічної, фізичної, медичної, соціальної реабілітації; розроблення змісту та технологічного забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку й саморозвитку дитини; опанування педагогами досконалих діагностичних, терапевтичних, корекційних методів. Нам усім, говорячи словами Софії Русової, «належить відповісти: що то є та дитина, задля якої ми мусимо утворити відповідно до її особливості атмосферу, і як до неї ставитися, щоб виховання дало найкращі результати».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   40


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал