Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»



Сторінка18/40
Дата конвертації23.12.2016
Розмір7.18 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   40

Пріоритети діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій в 2010-2011 навчальному році

- своєчасне виявлення дітей раннього та дошкільного з порушеннями психофізичного розвитку;

- щорічний аналіз рівня забезпечення особливих освітніх потреб дітей в областях;

- розроблення обґрунтованих пропозицій щодо розширення можливостей задоволення освітніх потреб дітей з ПФР в кожній області,

- моніторинг стану реалізації особливих освітніх потреб (забезпечення належної якості освіти) дітей, які обстежені в ПМПК і перебувають на навчанні в загальноосвітній школі;

- сприяння розгортанню мережі спеціальних груп в і спеціальних класів в тих загальноосвітніх навчальних закладах, які не забезпечили умов організації інклюзивного навчання;

- науково-методична підтримка діяльності вчителя в інклюзивному класі .

Основні завдання розвитку психолого-медико-педагогічних консультацій

Центральній ПМПК:

- посилити контроль Центральної психолого-медико-педагогічної консультації МОН України за діяльністю обласних ПМПК; - вжити заходи для організації курсів підвищення кваліфікації для консультантів обласних та районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій



управлінням освіти і науки:

- проводити колегії з питань аналізу рівня задоволення освітніх потреб дітей, які потребують корекції фізичного та або розумового розвитку; - сприяти створенню належних умов для роботи консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій, забезпечувати їх повноцінним кадровим складом, належним приміщенням, обладнанням;

- продовжити розбудову мережі районних (міських) ПМПК;

- припинити практику залучення до роботи в обласних та районних (міських) ПМПК фахівців на громадських засадах, при створенні районних (міських) ПМПК передбачити різноманітними формами оплати праці їх працівників;

- розширення мережі спеціальних груп та спеціальних класів для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку в загальноосвітніх навчальних закладах.

Розділ VIII Підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів – основа якісної освіти
Зміни у змісті і структурі безперервної освіти осіб із інвалідністю мають глибинний характер і потребують розв’язання проблеми підготовки корекційного вчителя-інноватора, який володіє проектним мисленням, перспективними педагогічними технологіями, є суб’єктом особистісного і професійного зростання, вміє досягти нової педагогічної мети.

Напрям професійної переорієнтації корекційного педагога – від просвітництва до здійснення життєтворчої та культуротворчої місії, від маніпулятивної, авторитарної педагогіки до педагогіки особистісно зорієнтованої, педагогіки співробітництва. Вчитель – архітектор життя, гідного людини.

Місія корекційного педагога полягає в тому, щоб не лише забезпечити трансляцію знань, але й бути людиною культури і духовних цінностей, провідником цілей державотворення і демократичних змін в освіті осіб із інвалідністю.

Домінантною стає підготовка педагога, діяльність якого не обмежується викладанням власного предмета, фахівця, який здатний здійснювати міждисциплінарні зв’язки й усвідомлює значущість професійних знань у контексті соціокультурного простору. Важливими є його вміння організувати навчальний процес як педагогічну взаємодію, спрямовану на розвиток особистості, її підготовку до розв’язання завдань життєтворчості.

Реалізуючи гуманітарну природу своєї професії, вчитель як вихователь, організатор навчального процесу не обмежується оцінкою навченості учнів, а стимулює їхні особисті досягнення.

З огляду на нову ситуацію в освітньому просторі України педагог повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, змісту, форм навчання.

Атмосфера актуалізації і переосмислення життя в Україні вимагає нового педагогічного бачення і зміни парадигм у напрямку розвитку нових компетенцій, адекватних завданням інтегрованого, інклюзивного навчання.



Особливої ваги набувають активне використання і розвиток багатого фонду напрацьованих наукою і практикою ідей, технологій, а також організація випереджальних, пошукових експериментів. Масштабні завдання щодо розроблення моделей безперервної освіти осіб із інвалідністю обумовлюють потребу в учителях нової інтеграції, які володіють творчим мисленням, інноваційною культурою, здатні генерувати нові ідеї.

Педагогічна креативність є системоутворювальним фактором професійної компетентності вчителя. Творчість не просто вдосконалює педагогічну діяльність, а виступає її сутнісною ознакою. Творчість передбачає наявність в особистості педагога здібностей, мотивів, знань, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Педагогічна творчість пов’язана із пошуком оптимальних і нестандартних педагогічних рішень, складних проблем освіти осіб із інвалідністю, здатністю педагога до самовдосконалення і самоосвіти, розробки нових методик, форм, прийомів, до формування індивідуального стилю професійної діяльності. Зрештою, кожний учитель прагне досягти вершин творчої зрілості, у процесі освоєння психології творчого самовиховання, педагогічної майстерності. В Україні протягом десятиліть сформувалась цілісна система підвищення професійної компетентності вчителя, розвитку його творчого потенціалу.

Структурна модель підготовки вчителя до творчості включає в себе як державні, так і громадські інституції, які спрямовують свої зусилля на створення оптимальних умов для самореалізації сутнісних сил педагога. Головна увага звертається на розвиток домінантних якостей особистості педагога, які формують здатність до творчості. До таких «базових якостей» належить:

-підсистема спрямованості: позитивне уявлення про себе, бажання пізнати себе, творчий інтерес, готовність до пошуку нової інформації, мотивація досягнень.

- підсистема характерологічних особливостей учителя: самостійність, ініціативність, упевненість у своїх силах та здібностях, емоційна активність.
- підсистема творчих умінь: проблемне бачення, здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей, здатність до дослідницької діяльності, розвинене уявлення, здатність до подолання інерції мислення, до міжособистісного спілкування.

- підсистема індивідуальних особливостей, психічних процесів: альтернативність мислення, дивергентність мислення, асоціативність пам’яті, пошуково-перетворювальний стиль мислення.

Структурна особистісно зорієнтована модель підготовки вчителя до творчої діяльності реалізує принципи свободи вибору, проблемно-ситуативної організації навчання, стимулювання самоосвіти та самостійності, принцип розвитку творчого потенціалу та морально-вольової сфери, науково-методичного супроводу.

Принцип свободи вибору не звужується лише до варіативності навчальних планів і програм, а вимагає реальної свободи вибору педагогом мети і змісту навчання, форм і методів його організації та здійснення. Принцип свободи вибору орієнтує також розробку цільової програми професійного розвитку і саморозвитку, враховуючи індивідуальність та унікальність кожного педагога.

Принцип проблемно-актуальної організації підготовки спрямований на актуальні проблеми реформування спеціальної школи. Фахівцю важлива не дисципліна, що вивчається, а її роль у вирішенні професійних завдань або життєвих проблем,які виникають у конкретних ситуаціях.

Сутність принципу стимулювання самоосвіти педагога полягає в тому, щоб спрямувати становлення змістоутворювальних мотивів діяльності, допомагати вчителеві йти шляхом саморозвитку, самостійного осмислення й використання нового знання у професійній та самоосвітній діяльності.

Важлива увага звертається на пріоритетність розвитку творчого потенціалу кожного педагога, на різнорівневу стратегію, диференціацію та індивідуалізацію.

Розвиток творчого потенціалу вчителя будується на засадах наукової діагностики.



Невід’ємною складовою спеціальної освіти дітей із особливими потребами та успішності їх соціалізації є підготовка корекційних педагогів.



В Україні створено сучасну систему підготовки майбутніх педагогів для роботи в усіх типах спеціальних навчальних закладів, яка здійснюється на базі 12 вищих педагогічних університетів. Як і в попередні роки зберігається тенденція щодо збільшення кількості корекційних педагогів з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

В Україні в спеціальних і санаторних школах-інтернатах працює близько 12 тисячі педагогів, зокрема, майже 4 тисячі педагогів-дефектологів.

Таблиця 27
Кількість спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, для дітей які потребують корекцію фізичного та (або) розумового розвитку, та кількість вчителів в них (разом із сумісниками)

Спеціальні школи-інтернати

Кількість шкіл-інтернатів

Кількість учителів (із сумісниками)

Школи для глухих дітей

31

964

Школи для дітей зі зниженим слухом

25

856

Школи для сліпих дітей

6

200

Школи для дітей зі зниженим зором

29

897

Школи інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із ЗПР)

35

1066

Школи для розумово відсталих дітей

224

5863

Школи для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату

21

615

Школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення

15

529

Всього:

387

10990

Санаторні школи-інтернати для дітей із різними захворюваннями

64

1767


Водночас, незважаючи на позитивні зрушення, низьким залишається відсоток працюючих у спеціальних школах інтернатного типу корекційних педагогів. Майже половина педагогічного персоналу та більшість вчителів професійно-трудового навчання учнів не мають відповідної фахової освіти. Це негативно позначається на якості освітніх, соціально-педагогічних послуг та ефективності корекційної роботи з найбільш уразливою категорією учнів.

Діяльність учителя спеціальної школи має спільну з учителем загальноосвітньої школи психолого-педагогічну і загальнокультурну спрямованість. Однак, вона і глибоко специфічна. У навчально-виховному процесі корекційному педагогу доводиться розв’язувати складні завдання і проблеми, зумовлені порушеннями психічного розвитку, поведінки, емоційно-вольової сфери в більшості учнів. У своїй роботі йому доводиться будувати навчальний процес на педагогічно обґрунтованому виборі змісту, форм і методів, які забезпечують набуття учнями знань, умінь і навичок. Водночас корекційному педагогу доводиться створювати спеціальні умови для корекції недоліків розвитку в учнів процесів сприймання і уявлень, мислення і мовлення, інтересу і потреб, пам’яті та емоційно-вольової сфери. Крім того, корекційний педагог на кожному уроці розв’язує складну задачу – побудову своїх стосунків з учнями, враховуючи що їхня нервова й психічна система ослаблені. Це засвідчує, що підготовка вчителя спеціальної школи педагогічно і соціально зумовлена, що він повинен бути не просто спеціалістом високого рівня, а фахова його підготовка має відповідати спеціалізації діяльності шкіл інтернатного типу.

Річ у тім, що навчально-виховний процес у загальноосвітній школі зорієнтований на дитину, яка «нормально» розвивається, не потребує спеціального корекційного впливу та диференційованого підходу до вибору змісту, форм і методів навчання. Водночас, через недорозвиток навчально-пізнавальної діяльності, емоційно-вольової, сенсорної сфери та своєрідність поведінки діти з особливостями психофізичного розвитку потребують особливих умов навчання, особливого системного психолого-педагогічного супроводу у поєднанні з корекційно-розвивальною роботою. Без такої цілеспрямованої роботи команди-фахівців навчання дитини в загальноосвітній школі втрачає будь-який сенс і приречено на неуспіх.

Отже, вчителем інклюзивного навчання може працювати особистість, яка має спеціальну підготовку та професійно здійснює корекційно-педагогічну діяльність. При цьому варто звернути особливу увагу на термін «професійно». Професійно педагогічну діяльність здійснює кожен вчитель загальноосвітнього навчального закладу з вищою педагогічною освітою. Втім, тільки спеціально підготовлений вчитель зможе організувати навчальний процес в інклюзивному класі відповідно до загальних закономірностей психічного розвитку особистості та кризових явищ відхилень у розвитку і поведінці дітей, які потребують особливих умов навчання. Отримавши першооснови спеціальних знань і умінь, вчитель інклюзивної освіти у навчально-виховному процесі зможе визначити джерела і механізми формування особистості, стратегію педагогічної діяльності з цією категорією дітей, спрямувавши її на подолання чи попередження труднощів у навчанні та поведінці, відповідно до структури порушень прогнозувати подальшу динаміку розвитку учнів.



Підготовка вчителя до роботи в закладах з інклюзивною формою навчання є багатогранною і багатоаспектною проблемою, міждисциплінарною і в той же час комплексною. Вона може базуватися як на основі сучасної системи знань майбутніх вчителів із загальної педагогіки, психології і методик викладання освітніх галузей у загальноосвітній школі з включенням до навчального плану певної системи медичних (клініка, психопатологія, невропатологія) та дефектологічних знань (корекційна педагогіка, спеціальна психологія, спеціальні методики). Все це вимагає творчого підходу до підготовки вчителя інклюзивного навчання. Він має забезпечити якісне засвоєння освітнього змісту, передбаченого державним стандартом і навчальними програмами базової або повної загальної середньої освіти, формування особистісних якостей з максимально можливим рівнем соціалізації та самореалізації. Одночасно у навчально-виховному процесі він має здійснювати корекційно-педагогічну діяльність, спрямовувати її на попередження відхилень у розвитку і поведінці дітей, їх корекцію педагогічними засобами, спираючись на діагноз причин цих відхилень і особистість учня.

Найсприятливіший для психічного розвитку та корекції пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, діяльності, особистості дитини є дошкільний і молодший шкільний вік. Від ефективності педагогічної діяльності вчителя початкової школи (дошкільного закладу), якості корекційно-розвивальної роботи залежить успішність розвитку компенсаторних процесів й готовність дітей до подальшого навчання. Це аксіома, яка не потребує доведення. Тому найбільш підготовленим до роботи в класі з інклюзивним навчанням у початковій школі є фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» зі спеціальності «Дефектологія і початкова (корекційна) освіта», а асистентом вчителя фахівець зі спеціальності «Корекційна освіта (за нозологіями)». Очевидно це передбачає внесення незначних змін до діючих навчальних планів до окремих профільних галузей.



У старших класах з інклюзивним навчанням педагогічну діяльність здійснюють вчителі-предметники, які прослухали обов’язковий навчальний курс «Основи інклюзивної педагогіки». Навчальна програма курсу розроблена авторським колективом викладачів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Рішенням Вченої ради університету та у 2010–2011 навчальному році ця навчальна дисципліна включена до переліку обов’язкових спецкурсів за напрямом підготовки 0101 Педагогічна освіта.

У структурній моделі підготовки корекційних педагогів до творчої діяльності чільне місце належить Університету менеджменту освіти НАПН України, обласним інститутам післядипломної освіти, які прагнуть будувати свою роботу на проектно-цільових, діагностичних, прогностичних засадах. Активна психолого-педагогічна підготовка вчителів на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти зорієнтована на:

  • пошук й оволодіння новими знаннями, прогресивними технологіями навчання і виховання реабілітаційної педагогіки, розвиток інноваційної культури педагога;

  • розвиток уміння творчо використовувати прогресивний педагогічний досвід в інклюзивній освіти;

  • стимулювання пошуку оригінальних шляхів розв’язань проблеми у нестандартних ситуаціях,які виникають у діяльності корекційного педагога.

Головна місія післядипломної освіти полягає в тому, щоб стимулювати процес розвитку, розкриття креативного і духовного потенціалу особистості педагога. Сучасна система післядипломної педагогічної освіти має бути спрямована на:

  • задоволення інтересів педагогів у постійному підвищенні їх професійного, загальнокультурного рівнів;

  • розвиток творчого потенціалу фахівців, оволодіння ними методологічною компетентністю;

  • активну інноваційну, психолого-педагогічну підготовку фахівців, освоєння ними інтерактивних методів навчання, перспективних освітніх технологій;

  • стимулювання самоосвіти та саморозвитку педагога. Досягнення нової якості післядипломної освіти неможливо уявити без глибокого проникнення у сутність і потреби розвитку педагогічної, акмеологічної культури педагогічних кадрів. Творчий учитель, якому надає цілеспрямовану допомогу післядипломна освіта, це такий вчитель, який:

  • допомагає учневі стати творцем і проектувальником свого життя;

  • усвідомлює смисл і мету освітньої діяльності зі свого предмета, зв’язує їх з творчою самореалізацією сутнісних сил дітей;

  • наділений здатністю бачити індивідуальні здібності учнів і вибудовувати їх навчання у відповідності з індивідуальною траєкторією розвитку і саморозвитку дитини;

  • спроможний організувати супроводжувальне навчання: використовує особистий досвід і можливість учнів, допомагає їм визначити мету, забезпечує їх вибором видів діяльності, вчить співвідносити свою мету із результатом, застосовує доступні дітям форми рефлексії і самооцінки;

  • вміє бачити дитячі відкриття та інші форми культурного самовираження учнів, допомагає їх розвитку;

  • володіє різними формами організації індивідуальних творчих робіт учнів;

  • вміє підготувати якісну характеристику освітніх змін учня, оцінити багатогранну палітру розвитку його особистих якостей;

  • здатний до особистісного творчого зростання, рефлексивної діяльності, усвідомлення внесених змін.

Розвиток цих якостей учителя є стратегічним орієнтирами змісту діяльності закладів післядипломної освіти щодо докорінної перебудови змісту, технологій підвищення методологічної професійної психолого-педагогічної компетентності педагогічних працівників.

Шляхи якісних змін змісту, форм і методів післядипломної освіти сфокусовані навколо реалізації стратегії індивідуалізації навчального процесу «особистість – суб’єкт управління» За такого підходу зміщуються акценти з передання нормативного змісту післядипломної освіти на розвиток індивідуальних систем професійних моделей, які включають особистісно-гуманістичну орієнтацію, системне бачення педагогічних технологій, зарубіжного та вітчизняного досвіду.

Заміна інформаційного підходу в післядипломній освіти на інтелектуально-особистісний розвиток педагога допоможе йому активніше використовувати інтерактивні методики, відмовлятися від усталених стереотипів.

Змінюється стратегія системи післядипломної освіти: навчальні плани цієї системи поставлені перед необхідністю працювати не стільки на функціонування, скільки на її розвиток, що передбачає зміну репродуктивних завдань на проектні, дослідницькі, на виявлення освітніх потреб, вивчення специфіки освітніх процесів у системі післядипломної освіти.

Коротко розкриємо основні напрями діяльності інститутів післядипломної освіти у контексті навчання осіб із інвалідністю. У практиці інститутів післядипломної педагогічної освіти реалізуються такі принципи, як:



  • гуманізації, що забезпечує введення людського фактора в процес професійного, культуротворчого, особистісного розвитку педагогічних працівників, сприяє створенню позитивних умов для самореалізації їх як активних членів суспільства, здатних до свідомого осмислення та оцінювання власного досвіду й особистісних якостей;

  • демократизації освітнього процесу в цілому та запровадження демократичних засад функціонування системи післядипломної освіти, що передбачає активну участь усіх учасників освітнього процесу у здійсненні різних заходів, ініціативу знизу, вільний обмін думками, зіткнення точок зору, запровадження альтернативних освітніх моделей;

  • варіативність форм і змісту навчання, програм, засобів, що забезпечує вільну орієнтацію особистості в освітньому просторі з урахуванням персональних запитів педагогічних працівників та соціально-економічних умов функціонування освіти;

  • наступності, послідовності й перспективності, що сприяє поглибленню, розширенню набутих раніше знань і досвіду, набуття освіти впродовж усього життя, а також дозволяє дорослому залишатися в динаміці пошуку, спрямованості в майбутнє;

  • врахування вікових та індивідуальних психофізичних особливостей у процесі навчання дорослих, їх соціального статусу й ролі;

  • інтерактивності навчання, що передбачає постійну активну взаємодію всіх учасників навчального процесу (спів навчання, взаємонавчання), які є рівноправними, рівнозначними суб’єктами освітньої діяльності

  • співробітництва, що визначає особистісно зорієнтоване спілкування, з збагачення змісту навчання цікавими матеріалами, залучення педагогів до самоаналізу, самооцінки власної діяльності, формування вміння педагогічної рефлексії;

  • свідомості, що базується на розумінні дорослим необхідності пізнання невідомого, цілеспрямованій діяльності у процесі здобуття й засвоєння нових знань;

  • багатоваріантності та гнучкості форм системи післядипломної освіти, що передбачає застосування різних механізмів підвищення професійної майстерності, періодичний перегляд змісту освітнього процесу відповідно до змін потреб педагога й регіону;

  • мотиваційного забезпечення, що охоплює мобілізацію і спрямування на досягнення загальних та особистісних цілей, безперервний пошук унікального значення й призначення власної діяльності, допомагає мотиваційного закріпити інтерес до максимального шукання самого себе.

Найпродуктивніше у контексті навчання осіб із інвалідністю працює Донецький обласний інститут післядипломної освіти, який сформував освітньо-реабілітаційний простір регіону, створив систему моніторингу регіональної системи освіти, науково-методичне забезпечення цієї системи.

Одним із перспективних напрямів модернізації системи післядипломної педагогічної освіти є впровадження компетентнісно зорієнтованого підходу.

Оптимальним і продуктивним засобом модернізації системи післядипломної педагогічної освіти на засадах компетентнісно зорієнтованої освіти осіб з інвалідністю є педагогічне проектування.

Педагогічне проектування дозволяє забезпечувати адекватну реакцію освіти осіб із інвалідністю на зміни соціокультурного та інформаційного середовища, зміни у змісті освіти осіб із інвалідністю, формах і методах навчання.



Проектування у системі післядипломної освіти спрямовується на розробку та впровадження інноваційних підходів, осмислення стратегії розвитку.

Пілотні та програмно-цільові проекти, розроблені Донецькими обласним інститутом післядипломної освіти, є важливим механізмом і етапом переходу до інноваційної педагогічної діяльності.

Проектування в системі післядипломної педагогічної освіти сприяє активізації творчого потенціалу педагогів, закладів освіти, методичних служб, які є суб’єктами педагогічних інновацій: генерують інноваційні ідеї та творчі задуми, ініціюють інноваційну діяльність.

Під впливом зазначених тенденцій у системі відбувається зміна парадигми освіти та моделей навчання. Нові моделі навчання об’єднуються під назвою «інноваційні, діяльнісні», моделі, що засвідчує використання для їх реалізації нових нетрадиційних принципів і діяльнісних підходів.

Проектна діяльність забезпечує конструктивні зміни в технології побудови навчальних програм для дорослих на основі різниці між наявними (до курсів) та необхідними (курси + міжатестаційна діяльність) компетенціями.

Розроблення та реалізація програмно-цільових проектів сприяла створенню інноваційної моделі регіональної системи післядипломної педагогічної освіти на засадах відкритості, безперервності, інноваційності.

У цьому контексті особливо продуктивними є реалізація в області проекту «Проектування та науково-методичне забезпечення компетентнісно спрямованої спеціальної освіти осіб із обмеженими можливостями здоров’я», який сприяв створенню оптимальних умов для самореалізації кожної дитини, формуванню багатовимірного освітньо-реабілітаційного простору, зорієнтованого на індивідуальний розвиток особистості, через навчання і виховання за моделлю: «школа – вуз І – ІV рівня акредитації – ринок праці»; реалізацію особистісно зорієнтованого підходу до розвитку, навчання і виховання дітей та підлітків через адаптацію інноваційних освітніх технологій на всіх ступенях навчання, розробленню соціально-адаптованої моделі випускника спеціальної школи; визначенню ключових компетенцій учнів, які формує спеціальний заклад через систему корекційно-педагогічного процесу; впровадженню нових ефективних форм індивідуальної роботи з учнями, які мають порушення здоров’я; експериментальному моделюванню, виявленню і створенню умов для задоволення, як пізнавальних потреб дитини, так і потреб самоствердження особистості; організації психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного, корекційного процесу: визначенню психолого-педагогічного, освітнього, допрофесійного маршруту кожної дитини, враховуючи її психофізіологічні особливості та реальні можливості; визначенню умов і засобів інтегрування суспільних інтересів у повноцінному функціонуванні школи-інтернату: соціалізації дітей на принципах гуманізму, національних та загальнолюдських ідеалах; підготовці освітян до інклюзивної освіти в обласній школі із проблем «Організаційно-педагогічні умови інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітній простір».

Протягом 2009-2010 навчального року на факультеті підвищення кваліфікації комунального закладу «Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти» за даним напрямом пройшли курсову підготовку 25 директорів інтернатних навчальних закладів обласної комунальної власності, 178 педагогічних працівників шкіл-інтернатів. Основними принципами реалізації завдань щодо підготовки та перепідготовки педагогів для здійснення навчально-реабілітаційної роботи у навчальних закладах Харківської області є формування їх професійної мотивації та навчальної діяльності шляхом залучення до участі в інноваційних тематичних спецкурсах. Так, у 2009-2010 навчальному році проведено наступні спеціальні курси: «Основи корекційної педагогіки» (1 група 35 слухачів—педагогів), «Моделювання корекційної роботи логопеда» (2 групи, 68 слухачів-педагогів), «Особливості роботи з соціально дезадаптованими дітьми (3 групи, 106 слухачів-педагогів), «Корекційно-розвивальна робота при аутизмі» (3 групи, 106 слухачів-педагогів).

Проведення лекційних занять для різних категорій педагогічних
працівників загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності
передбачає висвітлення питань запровадження інклюзивного та
інтегрованого навчання дітей (професійний модуль).

Комунальний заклад «Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти» забезпечує науково-методичний супровід роботи адміністрацій інтернатів, ліцеїв обласної комунальної власності, загальноосвітніх навчальних закладів різних типів з питань інклюзії, та рівного доступу осіб з інвалідністю до здобуття відповідного рівня базової та повної загальної середньої освіти (постійно діючі семінари-тренінги для директорів, їх заступників з навчально-виховної роботи у межах реалізації завдань програмно-цільових проектів «Компетентнісний підхід до організації навчально-виховного процесу (2007-2010 роки)», «Створення системи роботи з кадровим резервом, новопризначеними керівниками дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів в умовах післядипломної педагогічної освіти (2008-2011 роки)», що дозволяє на місцях активізувати роботу з продовження навчання осіб з фізичними та розумовими вадами. Протягом 2009-2010 навчального року відділом педагогічного менеджменту комунального закладу «Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти» проведено 14 обласних науково-методичних семінарів (охоплено 372 директора, заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, завідувачів дошкільних навчальних закладів області).

Згідно з ліцензією Міністерства освіти і науки України з 2008 року в Дніпропетровському інституті післядипломної педагогічної освіти розпочались заняття студентів на факультеті перепідготовки педагогічних працівників, де навчається 120 педагогів, які протягом 2011-2012 н.р. здобудуть спеціальність «Корекційна педагогіка» та будуть успішно працювати як у спеціальних, та і загальноосвітніх навчальних закладів щодо впровадження і реалізації послуг дітям з особливими освітніми потребами в інклюзивній освіті.

Кафедра корекційної педагогіки спільно з відділом дошкільної освіти соціального захисту дитинства та виховної роботи бере участь у виконанні плану дій Головного управління освіти і науки облдержадміністрації щодо впровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх закладах в Дніпропетровській області до 2012 року.

З метою створення навчально-реабілітаційних закладів комплексного типу для навчання, реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливостями в розвитку на кафедрі корекційної педагогіки створюється Центр інклюзивної освіти.

Якісне вирішення проблем навчання , виховання, корекції та соціальної адаптації дітей сьогодні знаходиться у прямій залежності від рівня перепідготовки спеціалістів. В умовах реабілітаційного простору особливо актуального значення набуває особистість корекційного педагога та оволодіння ним професійними знаннями та вміннями.

Тому в моделі перепідготовки спеціаліста для сучасної системи спеціальної освіти при Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти провідною визначено компетентність корекційного педагога.

Лабораторія шкіл-інтернатів всю науково-методичну, експериментальну та пошукову роботу спрямовує на підвищення професійної майстерності, компетентності педагогічних працівників інтернатних закладів, їхнього фахового рівня, розвиток у педколективах творчості та ініціативи.

Методична робота сконцентрована на:



  • розвитку традиційних і пошуку інноваційних ефективних форм і

методів методичної роботи з педагогічними кадрами спецшкіл-інтернатів, логопедичних пунктів загальноосвітніх шкіл та дошкільних навчальних закладів;

  • вивчення, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду;

  • здійснення експериментальної та дослідницької роботи;

  • проведення курсової та семінарської перепідготовки, спрямованої на

підвищення професійної кваліфікації вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів.

До читання лекцій на курсах, семінарах систематично залучаються науковці з Інституту корекційної педагогіки і психології НПУ імені М.П. Драгоманова, Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНУ.

З метою проектування та моделювання інноваційних педагогічних систем інтернатного закладу, спрямованих на розвиток компетентності, життєздатності особистості, яка вміє вирішувати життєві проблеми, приймати відповідальні рішення, при лабораторії успішно працює обласна творча група педагогічних працівників спецшкіл-інтернатів з теми: «Проектна технологія як засіб реалізації компетентнісно зорієнтованого підходу в навчанні і вихованні учнів з особливими потребами».

Головне завдання творчої групи полягає в тому, щоб дитина зрозуміла та осмислила своє життя, навчилася самостійно вирішувати як щоденні життєві завдання, так і складні проблеми, стала життєво компетентною, соціально активною.

Вже три роки педагогічні колективи спецшкіл-інтернатів здійснюють дослідницько-пошукову роботу щодо впровадження методу проектів у навчально-виховний процес. Ними підготовлено і реалізовано до трьохсот проектів з різних напрямів.

Участь педагогів у педагогічних проектах суттєво впливає на зростання педагогічної майстерності.

Кінцевим продуктом проектів стають розробки різноманітних методичних рекомендацій щодо запровадження в практику роботи сучасних технологій, укладання педагогами збірок кращих уроків та виховних занять, друкування власних доробок у фахових журналах, участь у конкурсах «Освітні перегони», «Надія року», «Педагог року», обласних та Всеукраїнських педагогічних виставках та конкурсах, розробці авторських програм навчання та виховання.

Особливо слід відмітити педколективи таких спецшкіл-інтернатів, як Березівської зі зниженим слухом, Житомирської для глухих дітей, Бердичівської для розумово відсталих дітей-сиріт та Любарської для розумово відсталих дітей.

Зокрема, за період з 2007 по 2010 роки діяв Всеукраїнський благодійний проект «Добро починається з тебе». В конкурсі взяли участь учні загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій та 4 спецшколи-інтернати із Житомирської області. У номінації «Культурологічні проекти» перше місце здобув проект Житомирської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для глухих дітей «Запали лампадку віри в серце людини». За перемогу школа була нагороджена сертифікатом на 5 тис. грн. Від імені благодійного фонду «Обдаровані діти – майбутнє України» Влада Прокаєва вручила сертифікат на 10 тис. грн., а від компанії «Нові горизонти» школа одержала обладнання для ігрової та спортивної кімнат. Проект Бердичівської спецшколи-інтернату став лауреатом конкурсу.

У Березівській спецшколі-інтернаті педагогами спільно з учнями підготовлено і реалізовано більше п’ятдесяти проектів різних типів, починаючи з довкілля і завершуючи випускним класом. Враховуючи особливості слабочуючої дитини, всі педагоги прагнуть до того, щоб теми проектів були спрямовані на розв’язання конкретних практичних задач, актуальних для повсякденного життя, що потребують від учнів знань з різних предметів, творчого мислення, дослідницьких навичок. Тому найпоширеніші з них стали дослідницькі, інформаційні, творчі, соціально значущі проекти. Вчителі індивідуальної слухо-мовної роботи реалізовують проекти, які сприяють розвитку слухового сприймання, зв’язного, діалогічного мовлення, прагнення спілкуватися словесною мовою. В школі велика увага приділяється проведенню виховної роботи за проектною технологією спільно з батьками. Це різноманітні спортивні та інтелектуально-розважальні проекти: «Тато, мама і я – спортивна сім’я», «Міс Україночка», «Наша родина має таланти» та ін.

Ціннісне ставлення дитини до інших людей є одним з головних результатів виховного впливу на вихованців Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Найкраще корекційному впливу підлягають емоційно-вольові прояви дитини з вадами інтелекту в процесі різноманітної практичної діяльності, під час якої виявляються показники моральної вихованості – єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова та діла, наявність життєвої позиції. Такі проекти, як «Добро починається з тебе» (з акціями «Гришковецький ярмарок», «Урок доброти», «Помічники Миколая»), «Школа добрих справ для малюків», «Простір милосердя», «Селище – наш рідний дім, хай буде чисто й добре в нім» та ін.) формують морально-етичні норми, правила поведінки в суспільстві, практичне застосування засвоєних дітьми економічних знань та навичок, розширюють зони контактів з позашкіллям, духовну підтримку людей похилого віку.

Багато цікавих та змістовних проектів підготовлено колективами Любарської, Довбиської, Вишевицької та Житомирських спецшкіл-інтернатів.

Тому участь у проектуванні сприяє розвитку у дітей з особливими потребами дослідницьких і творчих здібностей, уміння самостійно здобувати знання, розвиває комунікативні вміння і навички. А саме головне –вибору своєї власної позиції в житті.



Обласні інститути післядипломної педагогічної освіти здійснюють науковий і методичний супровід впровадження інклюзивної освіти. У цьому контексті заслуговує уваги досвід Запорізького, Кіровоградського, Миколаївського, Сумського, Рівненського, Сумського, Херсонського, Хмельницького, Тернопільського обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Приміром, в Запорізькій області практикуються семінари-практикуми, тренінги для різних категорій освітян із питань розроблення моделей інклюзивної освіти. Практикується проведення курсової підготовки керівників освіти із теорії і практики інклюзивної освіти. У Запорізькому, Сумському, Херсонському обласних інститутах запроваджено спецкурси «Інклюзивна освіта». Разом з тим діяльність інститутів післядипломної освіти у контексті розроблення і впровадження прогностичних моделей інноваційного розвитку освіти осіб із інвалідністю потребує удосконалення, наповнення новою філософією практики перепідготовки педагогічних кадрів. Важливою складовою курсової підготовки корекційних педагогів є формування у них готовності до інноваційної діяльності, розвиток інноваційної культури. Інноваційна культура розкриває якісні параметри тих перетворень, які здійснюються в освіті осіб із інвалідністю. Інноваційна культура - це синтез компетентності педагога, створеного ним інноваційного продукту та інноваційної діяльності.

Важливою складовою інноваційної культури інтегрованої школи є її інноваційний потенціал - складне утворення, що охоплює сукупність умов і ресурсів для успішного здійснення інноваційних процесів та їх розвитку. Інноваційний потенціал закладу включає: інноваційний потенціал керівника, колективу, соціальні, матеріальні, соціокультурні умови. За типом інноваційного потенціалу школи нововведення бувають радикальні або базові, модифікаційні удосконалення, або передбачають раціоналізацію окремих напрямків навчально-виховного процесу; комбінаційні - нове конструювання, поєднання елементів тощо. Що ж таке інноваційний потенціал педагога? Це сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, готовність удосконалювати свою діяльність, володіння професійною компетентністю. Наявність інноваційного потенціалу зв'язано із такими параметрами: - творчою здатністю генерувати і продукувати нові ідеї, а, головне, проектувати і моделювати їх у практичних формах, формах діяльності; - культурно-естетичною розвиненістю, що передбачає інтелектуальну, емоційну розвиненість; - відкритістю особистості до нового, до альтернативних точок зору тощо. Інноваційний потенціал особистості керівника складається із професійної компетентності, готовності до організації інноваційної діяльності в школі; системи особисто-ділових якостей керівника.


Нові підходи до змісту розвитку акмеологічної, креативної культури вимагають пошуку адекватних інноваційних методів і технологій навчання. Якщо у традиційному навчальному процесі слухач - пасивний реципієнт знань, то у проектно-рефлексивному, діяльнісному він - суб'єкт різноманітної навчальної активності. Провідне місце в активному навчанні належить організаційно-діяльнісним іграм, найрізноманітнішим тренінгам, беручи участь у яких педагоги не просто вивчають, але й діють, рефлексують свої дії, реалізують розроблені проекти.

Діяльнісно-рефлексивне навчання як засіб підвищення професійної компетентності знаходить свою оптимальну організаційну форму в модульній організації навчального процесу, який, у свою чергу, спирається на активні методи групового навчання. Змістом навчання педагога в інституті післядипломної педагогічної освіти стає розвиток інноваційних освітніх практик, в яких закладені конструктивні ідеї щодо реформування середньої та вищої школи на засадах педагогіки і психології життєтворчості. Автором освітнього проекту можна вважати того педагога, діяльність якого відповідає критеріям :



  • його ідея повинна містити в собі передумову нової освітньої практики;

  • він повинен уміти конструктивно і з розумінням ставитись до критики своєї ідеї, бути здатним на її проблематизацію і розвиток;

  • слухач має взяти на себе відповідальність за розробку і впровадження інноваційної ідеї (самовизначення на розвиток, а також володіти методологічною культурою й організаційними здібностями). Завдання розвитку освітніх практик викликає до життя ще одну принципову позицію в системі педагогічної діяльності, спрямованої на розвиток, - управління ініціативами. Інститути усіляко стимулюють найрізноманітніші ініціативи педагогів, надають їм кваліфіковану допомогу. Нова соціокультурна функція інститутів як центрів розвитку освітніх практик вимагає докорінної перебудови структури і змісту роботи кафедр, діяльність яких спрямовується на забезпечення педагогічної дії, озброєння засобами методологічної діяльності, на розвиток проектної культури педагогів. Таким чином, інститути післядипломної освіти повинні стати центрами розвитку ініціативної освітньої практики.

Таке лідерство може бути здійснено за рахунок:

  • адаптації і поширення досвіду альтернативної педагогіки;

  • аналізу і розробки актуальних і перспективних проблем реформування освіти осіб із інвалідністю (підтримка і моніторинг перспективних досліджень і експериментів, рефлексивне до оформлення практичних педагогічних ініціатив;

  • підготовка авторів освітніх проектів;

  • колективно-ігрових і тренінгових способів підвищення кваліфікації;

  • розгортання в інститутах випереджальних стратегічних розробок

із проблем і технологій освіти осіб із інвалідністю.
Серйозної уваги потребує перебудова діяльності інститутів, факультетів підвищення кваліфікації, які працюють при вищих навчальних закладів, їх спрямованість на підготовку викладачів до кваліфікованої допомоги студентам-інвалідам.

У системі інноваційного педагогічного навчання на перший план виходить потенціал педагога, його здатність бути суб’єктом інноваційної діяльності. Готовність до реалізації інноваційної діяльності може бути сформована тільки в контексті цілісності основних структурних компонентів інноваційної діяльності: мотиваційного, креативного, технологічного і рефлексивного.

Технологічна складова професійно-педагогічної культури спрямована на становлення особистісно-творчої концепції педагогічної діяльності і її смислу; формування цілісності педагогічної діяльності; розвиток рефлексивної і суб’єктної позицій вчителя; включення вчителя в інноваційну діяльність; орієнтація на прогресивний варіант особистісно-творчої самореалізації; сходження від типових технологій до особистісно-креативних.


Сьогодні як ніколи об'єктивно назріла необхідність введення дисципліни «Основи педагогічних технологій», «Основи корекційної педагогіки» до системи вищої і післядипломної освіти. Вивчення змінить смислові акценти підготовки, оскільки не тільки знайомить з освітніми технологіями, але й сприяє виробленню певних технологічних умінь та навичок.

Введення дисципліни «Основи педагогічних технологій» є логічним продовженням курсу із проблем педагогічної майстерності. Курс повинен бути практично зорієнтованим у змістовому і технологічному плані, наповнений тренінгами, організаційно-діяльнісними іграми, співробітництвом і співтворчістю студентів і викладачів, знайомством із передовим педагогічним досвідом, педагогічною компаративістикою, елементами проектування педагогічних технологій. Освоївши курс, педагоги зможуть усвідомлено вибирати моделі професійної поведінки і реалізації різних педагогічних механізмів їх впровадження. Особливо важливо використати досвід вузів та інститутів післядипломної освіти Луцька, Миколаєва, Полтави, Харкова щодо озброєння вчителів перспективними педагогічними технологіями.

Запровадження в Україні безперервної освіти осіб із інвалідністю буде ефективним за умови визначення стратегічних пріоритетів.

На сьогодні такими є:


  • методологічний, адже сьогодні педагогічна робота не може здійснюватися на застарілих методологічних засадах. Визначення пріоритетів розвитку концептуальних основ освіти осіб із інвалідністю не може базуватися лише на зміні проголошуваних лозунгів, необхідне глибоке вивчення передового світового досвіду, оцінювання доцільності впровадження у вітчизняний освітньо-реабілітаційний простір;

  • концептуальний, що вимагає розробки концептуальних основ навчання для всіх категорій фахівців, відмову від інтуїтивного підходів до його організації. Особливу проблему становить розроблення концептуальних основ підготовки керівних кадрів освіти, адже ця категорія працівників досі цілеспрямовано не готувалася;

  • змістовий, оскільки швидкі темпи оновлення суспільства, соціального життя в країні, реформування педагогічної системи зумовлюють вимоги до оперативного реагування післядипломної освіти на запити інклюзивної практики. А це вимагає поточного відстеження, оцінювання відповідних змін, своєчасного введення відповідного змісту у процес навчання осіб із інвалідністю.

  • технологічний, адже освіта осіб із інвалідністю не може здійснюватися за традиційними формами. Це стосується як технік, так і методик роботи, так і створення нових систем навчання. Сьогодні вкрай актуальною є розроблення системи дистанційного навчання, що створюватиме реальні можливості для всіх фахівців підвищувати або отримувати нову освіту відповідно до індивідуальних запитів і можливостей.

Це вимагає перетворень відповідних засобів на різних рівнях, а саме:

  • запровадження державних стандартів щодо рівня кваліфікації педагогічних працівників, запровадження системи підтвердження професійної кваліфікації для всіх освітніх працівників;

  • підвищення впливу інститутів післядипломної педагогічної освіти на освітні реабілітаційні процеси;

- покращення матеріально-технічної бази системи післядипломної освіти, особливо стосовно забезпечення навчально-методичними посібниками на базі науково визначених дидактичних основ навчання дорослих, впровадження дистанційних форм підвищення кваліфікації з використанням сучасних інформаційних технологій;

- створення ефективної системи визначення якості професійної підготовки та рівня фахової компетентності, яка зможе гарантувати, що люди, яким доручено долю дітей і молоді з інвалідністю, є професійно зрілими, що їх професійний рівень зростає відповідно до змін, які відбуваються в суспільстві.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   40


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал