Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»



Сторінка15/40
Дата конвертації23.12.2016
Розмір7.18 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   40

Розділ V Методичне забезпечення змісту освіти осіб із інвалідністю
Існуюча в Україні система спеціального навчання і виховання орієнтується на державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів.

Активний пошук нової побудови навчально-виховного процесу сприяв суттєвому удосконаленню змісту освіти і засобів навчання хворих дітей. Змінено структуру і навчальні плани, реорганізовано трудове навчання з метою підвищення його розвивального характеру і наближення до вимог сучасного виробництва; розроблено нові програми, які спрямовують школу на шлях наближення до життя; створено нові національні підручники.

Створено принципово нову дидактичну систему, в завдання якої входить гармонійний розвиток особистості, формування життєвої компетентності, вироблення життєвої стійкості, оволодіння технологіями життєтворчості.

Одним із основних документів, який забезпечує рівний доступ до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами, наступність між дошкільною та початковою загальною освітою, реалізація особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу, є Державний стандарт спеціальної початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, розкриває вимоги до змісту освіти таких дітей, а також державні гарантії у набутті ними освіти. Даний документ забезпечує:



  • рівний доступ до якісної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

  • наступність між дошкільною та початковою освітою;

  • особистісно зорієнтований навчально-виховний процес;



  • створення передумов для запровадження інтегрованого навчання

дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Структура стандарту спеціальної освіти охоплює Базовий навчальний план, характеристику змісту освіти та обов’язкові результати навчання. Зміст освіти і вимоги до його засвоєння у Державному стандарті початкової загальної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, подано за галузевим принципом – у шести освітніх галузях, що органічно продовжуються у змісті відповідних освітніх галузей основної і старшої школи.

Зміст спеціальної освіти передбачає формування в учнів мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання і вміння вчитися. Поряд із функціональною грамотністю, учні з порушеннями психофізичного розвитку мають набути достатнього особистісного досвіду соціальної взаємодії, культури спілкування та співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Реалізація основної мети передбачає розв’язання специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів. Основним із них є: попередження, корекція відхилень у психічному та фізичному розвиткові; формування компенсаторних способів діяльності як важливої передумови підготовки до навчання в основній школі; врахування у навчально-виховному процесі індивідуальних відмінностей і потенційних можливостей особистості, розвиток навичок саморегуляції, саморозвиток через соціальну взаємодію на основі знань, умінь і навичок мовленнєвої, зокрема, комунікативної діяльності і творчості; формування психологічної та методичної готовності педагогічного колективу до реалізації змісту спеціальної освіти.

Наявність такого документа, як Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку не тільки спричиняє подальший розвиток системи спеціальної освіти, але й створює додаткові передумови для рівного доступу до освіти дітей з вадами здоров’я у загальноосвітніх навчальних закладах.

Важливо, щоб дитина із психофізичними вадами якомога раніше потрапила до системи спеціального педагогічного впливу. За умов належно організованої корекційно-педагогічної та соціально-психологічної допомоги, більшість дітей успішно розвиваються, одержують необхідні для самостійного життя і праці знання, практичні вміння і навички. Шкільна освіта має забезпечити досягнення випускником соціальної зрілості, достатньої для подальшого самовизначення і самореалізації особистості в трудовій, суспільно-політичній, культурно-дозвіллєвій, сімейно-побутовій, освітній сферах життєдіяльності.

Організація навчально-виховного процесу у спеціальних загальноосвітніх навчальних в закладах (школах-інтернатах) незалежно від їх підпорядкування, типу і форм власності здійснюється відповідно до робочих навчальних планів, розроблених закладом на основі Типових навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України.



Структура Типових навчальних планів містить інваріантну та варіативну складові. Інваріантна складова є обов’язковою, сформованою на державному рівні та передбачає реалізацію освітніх галузей Базового навчального плану через навчальні предмети та курси, а також корекційно-розвивальні заняття. Варіативною складовою передбачено додаткові години на вивчення предметів інваріантної частини, курси за вибором, факультативи, індивідуальні та групові заняття. Зазначеними навчальними планами, окрім навчання, регламентується організація корекційно-розвивальної роботи з учнями: розвиток слухового і зорового сприймання, мовлення; корекція пізнавальної діяльності; формування навичок просторового орієнтування; соціально-побутове орієнтування; формування компенсаційних способів діяльності; практичне використання знань, умінь і навичок (предметно-практична діяльність); розвиток комунікативної діяльності і творчості; фізичний розвиток. Кожен вид порушення потребує розроблення своїх навчальних планів, особливої компенсаторно-корекційної роботи, спеціальних методик. Дані завдання спеціальної освіти у кожному виді закладу реалізуються своєрідно. Головним завданням спеціальних шкіл-інтернатів для дітей глухих та зі зниженим слухом є забезпечення реалізації прав громадянина з вадами слуху на загальну середню освіту, соціально-психологічну реабілітацію і трудову адаптацію, формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості, створення умов для оволодіння системою наукових знань про природу, людину, суспільство. Для виконання цих завдань необхідно озброїти учня з вадами слуху такими формами мовлення, як усна, писемна, дактильна та міміко-жестикуляційна. Це сприяє повноцінній комунікації особи з вадами слуху як у середовищі нечуючих, так і чуючих людей, а також оволодінню необхідною для життєдіяльності інформацією. Школа покликана забезпечити компенсацію втраченого слуху дитини шляхом розвитку збережених аналізаторів, формування усіх форм мовлення, слухо-зоро-тактильного сприймання, пам’яті, мислення тощо. Спеціальна школа-інтернат для глухих дітей у підготовчому, 1-5 класах працює за спеціальними оригінальними програмами, підручниками, посібниками, у 6-12 класах за навчальними програмами, підручниками та посібниками відповідно для 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. На початку 90-х років в Україні розпочалася робота над створенням нових оригінальних, національних програм та підручників для шкіл для дітей глухих та дітей зі зниженим слухом. Створено нові програми для початкових класів: українська мова з педагогічними технологіями (підготовчий, 1-5 класи), математика (підготовчий, 1-4 класи), людина і світ (підготовчий, 1-5 класи), предметно-практичне навчання (підготовчий, 1-4 класи), музична ритміка (підготовчий, 1-5 класи), фізична культура (підготовчий, 1-4 класи), образотворче мистецтво (1-7 класи), розвиток слухо-зоро-вібраційного сприймання та формування вимови (підготовчий, 1-5 класи). Вперше розроблено і видано навчальні програми для спеціальних класів для дітей зі складними порушеннями розвитку спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей глухих та зі зниженим слухом. Для середньої ланки - програми з фізичного виховання та трудового навчання для 5-10 класів. Готуються нові програми для глухих дітей з комбінованими вадами - українська мова, предметно-практичне навчання, математика. До програм підготовлено 14 підручників (12 з мови та 3 з математики у комплекті з зошитами, таблицями, методичними рекомендаціями). Триває робота над удосконаленням діючих програм і підручників та створенням нових. Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України спільно з науковими співробітниками Інституту спеціальної педагогіки НАПН України постійно проводиться робота над розробленням стандартів освіти у спеціальних школах для глухих дітей та критеріїв оцінювання знань цих дітей. У 2008 році видано оригінальну програму «Етика» (5-12 класи) для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушеннями слуху, яка зорієнтована на набуття учнями ключових компетенцій та сприяє повноцінній інтеграції в суспільство. У 2009-2010 навчальному році у навчальні плани для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для глухих дітей у підготовчі, 1-12 класи введено новий навчальний предмет «Українська жестова мова». Підготовлені начальні програми та навчальний посібник з «Української жестової мови» для підготовчих, 1-12 класів шкіл глухих. Також розроблені програми та навчально-методичні посібники з української жестової мови для дошкільних навчально-виховних закладів компенсуючого типу для дітей глухих та зі зниженим слухом. У спеціальних-школах інтернатах для дітей сліпих та зі зниженим зором створені необхідні умови для опанування змісту освіти на рівні зі здоровими однолітками, за умови створення для них спеціальних умов, використання у навчально-виховному процесі спеціальних методик та адаптованих до особливостей цих категорій дітей навчально-методичних посібників, підручників, дидактичних матеріалів, що передбачає:

  • наявність підготовчого класу, в якому діти сліпі та зі зниженим зором мають змогу пройти нелегкий процес адаптації до нових для них умов школи, починають опановувати грамоту(особливі труднощі при опануванні грамотою на основі шрифта Брайля зустрічаються у сліпих учнів), опанування якої для цієї категорії дітей триває довший час ніж для їх здорових однолітків;

  • невелику кількість учнів(8-12 чоловік в класі), що дозволяє приділяти більше уваги кожному з учнів;

  • кваліфікований персонал тифлопедагогів та дефектологів з багаторічним досвідом роботи;

  • наявність тифлокомплексів та іншого сучасного тифлотехнічного обладнання;

  • створення у школі охоронного режиму, правильного освітлення робочих місць та приміщень, для збереження залишків зору;

  • проведення заходів з медичної реабілітації: лікувально-профілактичних процедур, тренувальних вправ для зорового апарату на спеціальних тренажерах;

  • наявність бібліотеки, що забезпечена аудіокнигами, аудіопідручниками, підручниками шрифтом Брайля та збільшеним шрифтом й іншими посібниками.

Правильному розвитку особистостей учнів сліпих та зі зниженим зором сприяють корекційно-розвивальні заняття, передбачені Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів (ІІ ступінь) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, зокрема:

  • «Лікувальна фізкультура» (1-6 класи), основним завданням якої є коригування вторинних відхилень у фізичному розвитку (різні недоліки опорно-рухового апарату, серцево-судинного апарату, стопи, постави), що часто зустрічаються у дітей з порушеннями зору як вроджені, або набуті, зумовлені гіподинамією, хвороби;

  • «Ритміка» (1-9 класи) розвиває вміння вільно рухатися, що особливо важливо для даної категорії дітей, малорухомий спосіб життя якої зумовлений повною відсутністю або недостатністю зору;

  • «Соціально-побутове орієнтування» (1-9 класи) сприяє опануванню специфічних методів та прийомів ведення домашнього господарства та самообслуговування в умовах зорової недостатності;

  • «Розвиток мовлення» (1-7 клас) допомагає учням подолати специфічні труднощі у спілкуванні та оволодінні мовленням, які виникають у учнів сліпих та зі зниженим зором (амімічність або неадекватна міміка, формалізм у вживанні понять тощо);

  • «Корекція вад розвитку» (1-6 клас) допомагає виявити та вчасно подолати прогалини в уявленнях дитини про навколишній світ;

  • «Орієнтування у просторі» (1-9 класи) життєво необхідне сліпим учням, щоб володіти навичками вільно пересуватися на вулицях, в незнайомих приміщеннях тощо.

У 2005/2006 навчальному році розроблено навчальні програми для підготовчого, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих та зі зниженим зором, а також програми для підготовчого, 1-4 класів для дітей зі складним дефектом(з порушеннями зору та розумовою відсталістю).

Навчальні програми для дітей сліпих та зі зниженим зором поряд із загальноосвітніми вирішують і специфічні завдання, спрямовані на корекцію вторинних відхилень у розвитку дітей, обумовлених порушенням зору. У програмах передбачено поглиблену і цілеспрямовану пропедевтичну підготовку до системного вивчення навчальних предметів, перерозподіл навчального матеріалу за часом. У них повністю реалізується корекційно-розвивальна спрямованість спеціального навчання, конкретизовано шляхи і засоби корекції недоліків сенсорного, розумового, мовленнєвого і особистісного розвитку дітей з вадами зору.

У 2002 році вийшла друком «Програма компенсаторного розвитку», а в 2006 році видано «Наскрізні програми корекції розвитку дитини з вадами зору», метою яких є забезпечення ранньої інтеграції в суспільство через систему психічних новоутворень, що забезпечують безболісне входження дитини з вадами зору у світ предметів, людських стосунків через включення її у доступну діяльність.

В 2008 році були розроблені та видані: “Комплексна програма корекційних занять (розвиток та дорозвиток психічних і сенсорних функцій, соціально-побутове орієнтування, просторове орієнтування та мобільність)» для підготовчого, 1-4 класів, а також «Програми комплексної реабілітації незрячих учнів» (5-9 класи).



Розроблені та будуть видані оригінальні програми для спеціальних дошкільних навчальних закладів та початкової школи: «Корекційні програми спеціальних загальноосвітніх дошкільних закладів для дітей з вадами зору» (зображувальна діяльність; сенсорне виховання; ритміка; самообслуговування, культурно-гігієнічні навички; просторова орієнтація; логоритміка) ; “Програми корекційних занять ” для початкових класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі зниженим зором (розвиток мовлення; ритміка; соціально-побутове орієнтування; трудове навчання; образотворче мистецтво). Готується програма з лікувальної фізкультури для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для учнів зі зниженим зором. Все ще залишається актуальною потреба розроблення програм та підручників для занять корекційного блоку. Протягом останніх років уперше в Україні були створені національні підручники для дітей з особливими потребами, авторами яких є наукові і практичні працівники – фахівці-дефектологи, зокрема, для дітей з вадами зору було видано 78 підручників, з них для дітей зі зниженим зором - 27 підручників, шрифтом Брайля - 48 підручників. В основу навчання дітей із затримкою психічного розвитку покладені методи навчання у загальноосвітній школі з урахуванням специфіки засвоєння знань і умінь, зумовлених особливостями розвитку даної категорії учнів. Винятково важлива і необхідна спеціальна корекційна робота, яка має пронизувати викладання всіх навчальних предметів у навчальних закладах цього виду. Корекційна спрямованість навчально-виховного процесу у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах інтенсивної педагогічної корекції виявляється у:

  • структурі, що передбачає наявність підготовчого класу, меншу кількість учнів у класі, здійснення охоронного режиму, лікувально-профілактичних засобів, індивідуальних і групових корекційних занять;

  • навчальному плані, де збільшено кількість годин на вивчення найскладніших розділів програми: з рідної мови, математики, трудового навчання, введено нові розділи (ознайомлення з довкіллям, розвиток мовлення), передбачає спеціальні заняття з корекції та розвитку мови і мислення , рухової сфери (ритміка), заповнення прогалин у знаннях тощо;

  • змісті навчання, який спрямований на вивчення основ наук у поєднанні з виправленням недоліків психічної та пізнавальної діяльності, корекцію особистісних рис, спеціальній підготовці дітей до опанування важких розділів програми. Зміст окремих розділів і предметів не повторює програму загальноосвітньої школи, а розроблений спеціально (ознайомлення з довкіллям, ручна праця у підготовчому класі, ритміка);

  • системі та методах вивчення програмного матеріалу, що враховують особливості розвитку даної категорії дітей та їхні можливості.

Незважаючи на різноманітність причин, що обумовлюють затримку психічного розвитку, його прояви мають ряд типологічних для цієї групи дітей особливостей: інтелектуальна недостатність, яка особливо виявляється у навчально-пізнавальній діяльності, інертність, повільність мислення, схильність до конкретизації, недорозвиненість словесно-логічного мислення; порушення як імпресивної, так і експресивної мови, бідність мовного розвитку; нестійкість, підвищена розсіяність, недостатня концентрація та швидка розсіяність уваги; недостатність сформованості всіх видів сприймання (зорового. слухового, нюхового, шкіряного та ін.) і просторової орієнтації; порушення логічної, опосередкованої пам’яті; недорозвиток емоційно-вольової сфери (послаблення вольової активності, зниження ініціативи в інтелектуальній діяльності, неспроможність керувати своєю поведінкою, емоційна незрілість тощо).

У поєднанні зі швидкою втомлюваністю ці фактори серйозно гальмують навчання та розвиток дітей. У стані втоми у них можуть виникати імпульсивні рухи (у зв’язку з характерною для них незрілістю рухової системи в цілому), розгубленість, метушливість, у результаті чого допущені помилки ними не помічаються, виконання початих завдань не завершується. Навички формуються повільно. Новий або незвичний спосіб діяльності може спричинити незадоволення, а інколи і протест. Під впливом невдач у дитини із затримкою психічного розвитку швидко розвивається негативне ставлення до навчальної діяльності. Тому необхідно враховувати ці особливості в навчанні дітей із затримкою психічного розвитку і з допомогою корекційних засобів досягти нормалізації їх навчально-пізнавальної сфери. Необхідно правильно визначити тип затримки психічного розвитку і правильність вибору вчителем, вихователем, логопедом засобів педагогічної корекції.

В умовах спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату основні напрямки корекційної роботи спрямовані на:


  • Оздоровлення дітей, зміцнення їх здоров’я;

  • Врахування під час навчання наявного у кожного учня рівня знань, умінь і навичок з усіх навчальних предметів. Індивідуальні та групові заняття;

  • Корекція мимовільної поведінки та уваги учнів;

  • Корекція індивідуальних особливостей структури діяльності дітей;

  • Формування прийомів розумової діяльності в певній системі;

  • Корекція особистісних рис учнів;

  • Діагностична спрямованість роботи.

Спеціально розроблені навчальні плани з корекційно-розвивальною складовою забезпечують здійснення психолого-педагогічної, медичної, соціальної реабілітації дитини із ЗПР. Поряд із вищезазначеними заходами корекційно-розвивальної роботи провідним елементом навчально-виховного процесу є трудове навчання. Трудотерапія спрямована на відновлення, компенсацію порушених функцій, оволодіння вихованцями трудовими вміннями і навичками, які є основою для професійної підготовки.

Ефективна адаптація та інтеграція розумово відсталих дітей в суспільство неможливі без здобуття ними спеціальної освіти. Формування особистості дитини з недостатнім розумовим розвитком, забезпечення її соціально-психологічної реабілітації, трудової адаптації здійснюється у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах).

Головними завданнями спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для розумово відсталих дітей є:


  • забезпечення права дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, на здобуття певного освітнього рівня загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з корекційно-розвивальною роботою, медичною реабілітацією;

  • сприяння засвоєнню учнями норм етики та загальнолюдської моралі, міжособистісного спілкування, основ гігієни та здорового способу життя, початкових трудових умінь і навичок;

  • сприяння фізичному і психічному розвитку дітей;

  • допрофесійна та професійна підготовка, формування соціально адаптованої особистості;

  • забезпечення у процесі навчання й виховання системного кваліфікованого психолого-медико-педагогічного супроводу з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку учнів (вихованців).

Це передбачає наявність:

  • гнучкого навчального плану, який дозволяє врахування специфіку порушень;

  • різнорівневих програм, адаптованих для колективного і індивідуального навчання;

  • варіативного навчального навчання з пропедевтичним періодом.

Метою спеціального навчання дітей вказаної категорії є розумовий, фізичний, естетичний та мовленнєвий розвиток. У єдності з цим розв’язуються і спеціальні завдання – корекція пізнавальної, предметно-практичної та емоційно-вольової сфери, попередження виникнення побічних відхилень у розвитку. Спеціальна школа для дітей з вадами розумового розвитку є однією з найважливіших ланок системи безперервної освіти даної категорії осіб.

У зв’язку з обмеженістю пізнавальної діяльності, зокрема, ретардацією в опануванні складним матеріалом тих навчальних предметів, засвоєння яких вимагає активного застосування операцій аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування, опанування поняттями та їх системами, в структурі спеціальної школи виділяються три ступені: початковий (1-4), середній (5-9), старший (10) класи. Між ними забезпечується єдність і взаємозв’язок компонентів навчально-виховної і корекційної роботи, узгодження з віковими і психофізичними особливостями розвитку учнів. Організація навчального процесу передбачає застосування спеціальних методів і прийомів навчання та виховання.

На першому ступені здійснюється всебічне психолого-педагогічне вивчення учнів з метою виявлення рівня їх готовності до навчання і уточнення засобів індивідуального підходу до кожного з них. Особлива увага приділяється розумовому, мовленнєвому розвитку, оволодінню навичками особистої гігієни, самообслуговуванню, засвоєнню знань і практичних умінь, залученню учнів до суспільно корисної праці. Ознайомлення учнів з навколишнім природним і соціальним середовищем, з життям і працею людей, національними традиціями тощо.

На другому ступені, спираючись на вже сформовані знання й уміння, діти опановують систему загальноосвітніх знань та умінь й на основі цього набувають сучасних наукових уявлень про навколишній світ: природу, суспільство, людину і її працю. Посилена увага приділяється трудовому навчанню. Систематична і науково обґрунтована діагностика індивідуальних особливостей, трудових можливостей, нахилів, інтересів учнів є вагомим показником для визначення профілів їх майбутньої спеціалізації. Обсяг і складність змісту навчання із загальноосвітніх предметів і професійно-трудового навчання визначається особливостями психофізичного розвитку, потенційними можливостями в засвоєнні програмного матеріалу. Крім опанування загальноосвітніх предметів, проводяться спеціальні заняття з соціально-побутового орієнтування, виправлення вад мовлення, ритміки і лікувальної фізкультури, факультативні, індивідуальні та групові заняття.



Третій ступінь спрямований на профільну підготовку учнів та має велике значення для подальшої соціальної адаптації. Тому при більшості спеціальних шкіл, які мають достатню матеріально-технічну базу, відкриваються 10 класи, де здійснюється професійне навчання, зорієнтоване на ремісничу підготовку учнів. Трудова підготовка розумово відсталих школярів забезпечує досягнення таких показників її ефективності, які відповідали б вимогам повноцінної праці у сфері побуту, матеріального виробництва, обслуговування, сільського господарства, тобто виконання видів діяльності, пов’язаних з найбільш поширеними галузями народного господарства та доступних для опанування даною категорією учнів. Основоположна роль у трудовому навчанні відводиться змісту – педагогічно обґрунтованій, логічно впорядкованій і зафіксованій у навчальних програмах, підручниках і посібниках інформації, на основі якої учні засвоюють знання і трудові дії (навички та вміння), необхідні для їх трудової підготовки, та яка уможливлює проведення з ними корекційно-розвивальної роботи.

Добір змісту з трудового навчання для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей здійснюється на основі принципів: достатності (необхідності) для навчання праці і корекції розвитку розумово відсталих дітей з метою їх підготовки для самостійного життя та доступності для сприймання і засвоєння цією категорією дітей.



Одними із найпоширеніших профілів навчання в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для розумово відсталих дітей є «Взуттєва справа», «Будівельна справа», «Сільськогосподарська справа», «Квітникарство», «Швейна справа». Для забезпечення даних профілів розроблено відповідні програми і посібники. Опанування даних ремесел у школі дає можливість розумово відсталим дітям продовжити навчання у профтехучилищах та стати кваліфікованими робітниками.

У спеціальних загальноосвітніх закладах для дітей з тяжкими порушеннями мовлення навчаються діти, яків мають певні вади мовлення та потребують її корекції. Учні навчаються 10 років, що відповідає 9 річному терміну навчання в загальноосвітній школі. Це обумовлено тим, що на вивчення деяких предметів збільшується кількість годин. Пов’язано це зі складністю їх вивчення та засвоєння, обмеженістю словарного запасу, вадами усного та писемного мовлення.



Навчання відбувається за програмами та підручниками загальноосвітніх шкіл. Для шкіл даного виду Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти та Інститутом спеціальної педагогіки НАПН України розроблені та видані «Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення». Мовою навчання є українська або російська мови, також існують двомовні школи, де мовами навчання є, як російська, так і українська. З 2008\2009 н. р. до інваріантної частини увійшли нові предмети (так, починаючи з 5 класу почалось вивчення іноземної мови, етики, художньої культури, інформатики). Учні початкової ланки навчаються за спеціально розробленими підручниками.

Спеціальна школа для дітей з порушенням функцій опорно-рухового апарату забезпечує своїм вихованцям загальноосвітню підготовку на цензовому рівні, яка відповідає нормативним вимогам державного освітнього стандарту. Однак, відповідність цьому рівню може бути досягнута при дотриманні особливої змістовної і методичної спрямованості навчального процесу, в основі якого закладений корекційно-розвивальний принцип. Діти з важкими руховими порушеннями можуть оволодіти базовим компонентом лише в умовах максимальної індивідуалізації навчання. Навчання в початковій школі здійснюється за 4 роки (без підготовчого класу), термін навчання в основній школі збільшується на 1 рік. Збільшення термінів навчання пов’язано з уповільненим темпом психічного розвитку дітей, труднощами при оволодінні письмом і читанням внаслідок мовних і рухових порушень, необхідністю введення в навчальний план предметів корекційного циклу. Термін навчання в основній школі складає 6 років, загальний складає 12 років (з підготовчим класом – 13 років). В навчальний план включаються предмети корекційного циклу, індивідуальні і групові корекційні заняття. Все навчання має корекційно-розвивальний характер і спрямоване на подолання відхилень в фізичному розвитку, розвитку пізнавальної і мовної діяльності. Визначаючи зміст навчання в школі для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, враховуються як загальні завдання освіти і виховання учнів, так і спеціальні. Спеціальні корекційні завдання значною мірою визначають зміст навчання дітей цієї категорії. Зміст навчання для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату має ряд загальних рис зі змістом навчання в загальноосвітній школі:

  • освіта є цензовою, тобто забезпечує школярам освіту в обсязі відповідних ступенів загальноосвітньої школи;

  • в навчальних планах і програмах реалізується принцип послідовності вивчення предметів;

  • зміст навчання будується у відповідності з принципом єдності системи освіти;

  • побудова програм відповідає основним дидактичним принципам.

Найбільшою своєрідністю відрізняється зміст навчання в підготовчому класі і початковій школі. Навчання ведеться у відповідності до спеціально розроблених програм. Особлива увага приділяється формуванню рухів, які забезпечують правильну техніку письма. В програмах визначені основні вимоги до знань і умінь учнів. На ІІ і ІІІ ступенях освіти учні навчаються за програмами загальноосвітньої школи. В зв’язку із збільшенням термінів навчання в основній школі на 1 рік передбачається інший розподіл навчального матеріалу по рокам навчання в порівнянні з загальноосвітньою школою. Обсяг змісту всіх загальноосвітніх дисциплін відповідає масовій школі. Але в зв’язку з особливостями рухових і мовних порушень в учнів з дефектами опорно-рухового апарату має місце специфіка навчання, особливо на початкових етапах, з таких предметів як українська (рідна) мова, фізичне виховання, математика. Трудова підготовка включає в себе трудове навчання, професійну орієнтацію і професійну підготовку. У 5-10 класах трудове навчання поряд з виконанням корекційно-виховних завдань здійснює підготовку учнів до оволодіння однією з доступних їм професій. Для занять трудового навчання клас ділиться на 2 групи. Наповненість груп – не менше 5 чоловік. Корекційна підготовка передбачає заняття ЛФК, логопедичні заняття, індивідуальні і малогрупові заняття по формуванню і розвитку психічних процесів. Діяльність загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів зорієнтована на відновлення здоров’я, збагачення духовних і фізичних можливостей учнів, їхню соціальну адаптацію та самовизначення. Ефективність оздоровчої і виховної роботи в санаторних школах-інтернатах значною мірою залежить від раціональної системи навчання, виховання і лікування. В зв’язку з цим, організація навчально-виховного, лікувально-оздоровчого процесів в санаторній школі-інтернаті вимагають створення спеціальної навчально-матеріальної бази, яка сприятиме організації цілісного реабілітаційно-виховного процесу, так як програма відновлення здоров’я вихованців передбачає всебічну діагностику фізичного стану організму дитини, лікувальні та реабілітаційні заходи з використанням новітніх досягнень у галузі медичної науки та практики, сучасного медичного обладнання. Спеціальні школи (школи-інтернати) ІІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами (для дітей глухих та зі зниженим слухом, сліпих та зі зниженим зором, розумово відсталих, з порушеннями опорно-рухового апарату), функціонують як профільні з допрофесійною та професійною підготовкою. Випускники таких закладів одночасно із повною загальною середньою освітою оволодівають професією відповідно до рекомендацій лікарів: оператор ПК, бухгалтер, будівельник, швея, столяр та за іншими напрямами з урахуванням потреб регіонів. У складі таких спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) функціонують спеціалізовані класи з поглибленим вивченням предметів (Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Одеська, Тернопільська області, м. Київ). Неодмінною складовою успішної реалізації завдань системи загальної середньої освіти є якісне навчально-методичне забезпечення, впровадження в практику роботи інноваційних технологій навчання, нових, прогресивних форм і методів організації навчально-виховного процесу. Однією із провідних установ, яка займається реалізацією даних засад, є Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН постійно реалізує державну політику в галузі корекційної та інклюзивної освіти щодо задоволення потреб в науково-методичному забезпеченні змісту виховання і навчання дітей з особливими потребами та дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання; організовує програмно-методичне забезпечення навчальних закладів відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового; здійснює науково-методичне розроблення актуальних проблем корекційної освіти та соціальної реабілітації дітей і підлітків, готує пропозиції щодо удосконалення змісту, форм, методів розвитку навчання і виховання дітей у відповідних навчальних закладах та сім'ї. Діяльність Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, зокрема, відділу науково-методичного забезпечення корекційної та інклюзивної освіти щодо науково-методичного забезпечення змісту освіти спеціальних шкіл та закладів освіти, де навчаються діти з інвалідністю, проводиться за такими напрямками:

  • організація програмно-методичного забезпечення навчальних закладів відповідно до Державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами;

  • розроблення актуальних проблем корекційної освіти та соціальної реабілітації дітей і підлітків, готує пропозиції щодо удосконалення змісту, форм, методів розвитку навчання і виховання дітей у відповідних навчальних закладах та сім'ї;

  • методичне забезпечення змісту, впровадження технологій, засобів виховання і навчання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, а також в загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, навчальних закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, школах соціальної реабілітації та ПТУ для дітей і підлітків, що потребують особливих умов виховання, та забезпечує їх методичний супровід;

  • координація діяльності обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти в напрямку реалізації державної освітньої політики шляхом організації та проведення науково-методичних заходів Всеукраїнського рівня; виявлення, узагальнення і поширення кращого педагогічного досвіду, інноваційних технологій, а також розроблення науково-методичних посібників із закріплених напрямів;

  • вивчення та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвід розвитку системи корекційної освіти, інклюзивного навчання, соціальної реабілітації, поширення педагогічних інновацій та новітніх технологій, досягнень науки та передових ідей в практику;

  • вивчення потреби вище зазначених видів навчальних закладів у наукових розробках, навчально-методичній літературі, підготовка інформацій щодо забезпечення ввірених галузей необхідними виданнями;

  • проведення експертизи освітніх програм, підручників, методичних посібників, рекомендацій;

  • розроблення перспективних планів забезпечення корекційної та інклюзивної освіти, закладів соціальної реабілітації необхідними програмами та навчально-методичною літературою, враховуючи їхні потреби;

  • проведення організаційно-методичної роботи по створенню експериментальних навчальних закладів Всеукраїнського рівня для апробації засобів освіти, програм, інноваційних технологій; поширення результатів наукових досліджень;

  • здійснення підготовки та проведення науково-методичних конференцій, науково-практичних семінарів, виставок;

  • організація роботи комісії із спеціальної педагогіки Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України;

  • надання науково-методичної і практичної допомоги навчальним закладам для дітей, які потребують корекції вад фізичного та (або) розумового розвитку, загальноосвітнім санаторним школам-інтернатам, навчальним закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, школам соціальної реабілітації та ПТУ для дітей і підлітків, що потребують особливих умов виховання, організаціям та установам освіти.

Працівниками відділу постійно забезпечується якісний і своєчасний розгляд та експертиза рукописів навчально-методичної літератури для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів на засіданнях науково-методичної комісії зі спеціальної педагогіки Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України. Так, протягом 2010 року на засіданнях комісії було розглянуто 20 рукописів навально-методичної літератури та підготовлено відповідні документи для надання їм грифа МОН України. Спеціальні загальноосвітні навчальні заклади працюють за окремими навчальними планами та програмами з корекційно-розвивальною складовою, що забезпечує здійснення психолого-педагогічної, медичної, соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Особливістю програм для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, є їх структура, яка передбачає окрім загальноприйнятих компонентів – зміст та вимоги до знань і умінь учнів, обов’язковий – спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати. Він визначає основні напрямки роботи з конкретного розділу програми, які можуть бути здійснені на матеріалі вивчення змісту всього розділу за визначеними темами в першій колонці. Для задоволення потреби учнів з особливостями психофізичного розвитку у навчальній літературі видано наказ Міністерства освіти і науки України від 25.03.2008 р. № 243 «Про створення творчих колективів з розроблення навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку». Організовано творчі колективи із залученням працівників Національної Академії педагогічних наук України, викладачів вищих навчальних закладів, методистів, учителів, якими розроблено нові навчальні програми для 5-9 (10) класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, з урахуванням їх індивідуальних і типологічних особливостей. Всього для 5-9 (10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих, зі зниженим зором, глухих, зі зниженим слухом, із затримкою психічного розвитку, розумово відсталих, з тяжкими порушеннями мовлення, порушеннями опорно-рухового апарату підготовлено 467 програм. Дані програми розміщені на сайті МОН України - mon.gov.ua. Для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, протягом 2008-2009 років видано 49 програм, зокрема, для підготовчого, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для сліпих дітей видано «Комплексні програми корекційних занять», для 5-9 класів закладів даного виду видано «Програми комплексної реабілітації незрячих учнів», для 5-10 класів шкіл для розумово відсталих дітей видано програми з української мови і читання (автор Кравець Н.П.). Існує потреба у повному забезпеченні варіативної складової начального плану всіх видів спеціальних шкіл. Для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів даний блок предметів є найбільш важливим, оскільки включає в себе корекційні заняття, зміст яких спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів, саме ці заняття сприяють максимально можливому розвитку дітей. З метою науково-методичного забезпечення спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей проводиться робота з розроблення інструктивно-методичних рекомендацій щодо організації навчання і виховання дітей з помірною розумовою відсталістю. В останні роки в Україні спостерігається позитивна тенденція до розуміння значення, ролі і місця жестової мови у навчально-виховному процесі спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей глухих та зі зниженим слухом. Тому актуальним є питання розроблення методики навчання та використання жестової мови у навчально-виховному процесі в спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах. Створення середовища словесно-жестової двомовності сприяє розвитку особистості глухої дитини, позитивно впливає на отримання нею повноцінної освіти, підвищує інтелектуальний і загальнокультурний рівень учнів. З 2009 навчального року до навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для глухих дітей та дітей зі зниженим слухом введено навчальний предмет „Українська жестова мова” (Наказ МОН від 11.09.2009 р. № 852, та підготовлено інструктивно-методичний лист на його виконання від 05.10.2009р. № 1/9-684. У зв’язку з цим розроблено програму «Українська жестова мова» для підготовчих., 1-12 класів (автор Н.Б. Адамюк), яка проходить апробацію у закладах даного виду. Реалізація навчально-виховного та корекційного процесів неможлива без спеціальних підручників. Кожна категорія дітей-інвалідів потребує особливого підручника, в якому буде закладена специфіка корекційної роботи, що сприятиме повноцінному розвитку дитини. Кожен підручник для спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) є самобутнім зразком підручникотворення, неповторним у своєму змісті, структурі, оформленні, оскільки реалізує комплекс оригінальних методичних ідей. Ці підручники розроблено з урахуванням найголовніших сучасних тенденцій та наукових розробок у галузі спеціальної педагогіки, відповідно до існуючих освітніх стандартів та програм. Підручники для дітей з особливими освітніми потребами призначені для оптимізації педагогічного та корекційного впливу на розвиток дитини. Визначення тематики, подання матеріалу ґрунтується на особливостях психічного, інтелектуального та фізичного розвитку кожної категорії дітей. При цьому враховуються як загальні дидактичні принципи до змісту підручника, так і специфічні методи роботи. Одним з найскладніших та найкоштовніших є створення підручників шрифтом Брайля для сліпих дітей. Потребують спеціального друку і підручники для дітей зі зниженим зором. Їх особливістю є збільшений шрифт, що є запорукою доступності для даної категорії дітей. Відмінним від інших є підручники для дітей глухих та зі зниженим слухом. Так, їх зміст, окрім програмою, визначається особливостями мовленнєвого та загального розвитку нечуючої дитини. Навчальний матеріал у підручнику має подаватися точно, лаконічно, дозовано і зрозумілою для дітей глухих та дітей зі зниженим слухом мовою. Підручники для цих дітей повинні бути обов’язково максимально ілюстрованими, кольоровими, яскравими, наближеними до реальних об’єктів. У зв’язку з введенням у навчальні плани шкіл для дітей глухих та зі зниженим слухом предмету «Українська жестова мова» у підручниках мають знайти місце позначення понять жестової мови. В основу створення підручників для розумово відсталих дітей має бути покладено той навчальний матеріал, який дає можливість розширити та реалізувати зону актуального розвитку школярів. Система розподілу матеріалу в підручнику повинна забезпечувати поступовість від легкого до складнішого, від конкретного до абстрактного. Тексти та ілюстрації мають бути максимально спрощені і носити конкретний характер. Протягом 2008-2009р. для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, було видано 41 назву підручників. Забезпечення підручниками та навчальними посібниками учнів (вихованців) спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) здійснюється відповідно до Порядку забезпечення учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками, затвердженого спільним Наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 24.12.99 № 442/311/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2000 за № 14/4235 (із змінами). Під час навчання учнів у спеціальній школі (школі-інтернаті) ІІ і ІІІ ступенів використовуються як спеціальні програми і підручники, так і програми й підручники загальноосвітньої школи. У випадках, коли учні мають ускладнені вади психофізичного розвитку, дисграфію, дислексію, акалькулію і не можуть засвоїти програму з окремих предметів, педагогічна рада школи за поданням шкільної психолого-медико-педагогічної комісії та погодженням з батьками (особами, які їх замінюють) приймає рішення про переведення таких учнів на навчання за індивідуальними навчальними програмами. Індивідуальні навчальні програми розробляються вчителем на основі навчальних програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, та робочого навчального плану закладу, погоджуються з батьками (особами, які їх замінюють), розглядаються педагогічною радою і затверджуються керівником спеціальної школи (школи-інтернату). Навчальні досягнення таких учнів оцінюються за обсягом матеріалу, визначеного індивідуальною навчальною програмою. Навчально-реабілітаційний процес у спеціальній школі (школі-інтернаті) здійснюється з урахуванням особливостей психічного та фізичного розвитку учнів (вихованців) за змістом, формами і методами їх навчання, відповідного режиму дня, що забезпечує системність навчально-виховної, корекційно-розвивальної, лікувально-профілактичної роботи, реабілітаційних заходів. Навчально-виховний процес у спеціальній школі (школі-інтернаті) має корекційну спрямованість. Завдяки індивідуальному та диференційованому підходу в процесі навчання створюються передумови для подолання порушень психофізичного розвитку, засвоєння учнями (вихованцями) програмового матеріалу, розвитку їх здібностей, професійно-трудової підготовки, подальшої соціалізації.

Для проведення у повному обсязі корекційно-розвивальної, лікувально-профілактичної роботи в усіх спеціальних школах (школах-інтернатах) повинні бути спеціально обладнані кабінети:



  • логопедичні кабінети;

  • слухові кабінети;

  • плеоптичні кабінети;

  • кабінет дефектолога;

  • кабінети для проведення занять з ритміки;

  • кабінету ЛФК, масажу і вправ на тренажерах;

  • кабінети для занять із соціально-побутового орієнтування;

  • навчально-виробничі майстерні з урахуванням організації на їх базі поглибленого професійно-трудового навчання;

  • кабінети трудового навчання для учнів початкових класів;

  • кабінети психологічного розвантаження;

  • кабінет музики;

  • кабінети індивідуальної роботи;

  • кабінети: терапевтичний, фізіотерапії, стоматологічний, процедурний, кліматобальнеологічного лікування, басейн;

Всі кабінети мають обладнані спеціальними технічними засобами, зокрема комп’ютерами, інтерактивними дошками, проекторами, мультимедійними центрами, лінгафонними засобами, комп’ютерно-слухомовними тренажерами, комп’ютерними тифлокомплексами тощо.

Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної роботи досягається через забезпечення учнів відповідними засобами навчання та реабілітації, медичними виробами. Учні (вихованці) спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату забезпечуються засобами індивідуальної корекції, технічними та іншими засобами реабілітації, медичними виробами в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Традиційним в спеціальних школах (школах-інтернатах) стало проведення виставок-ярмарок педагогічних технологій, тижнів педагогічної майстерності, під час яких вчителі і вихователі знайомлять колег з досягненнями в справі навчання й виховання дітей з особливими освітніми потребами.

На сьогодні в Україні все активніше набувають поширення інноваційні освітні технології, в основу яких покладено принцип врахування інтересів дитини. Право таких дітей на інтеграцію в суспільство – основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення їм доступу до якісної освіти є основою їх інтеграції у суспільство.



Проблеми та шляхи їх вирішення.

Поряд із позитивними змінами, які відбуваються в спеціальній освіті за останнє десятиріччя, існує багато невирішених проблем. Зокрема:



  • послаблюється увага суспільства до потреб спеціальних закладів, погіршується їх матеріально-технічне забезпечення, розриваються налагоджені зв’язки з виробництвом.

  • гостро стоїть проблема забезпечення закладів освіти для дітей з особливостями психофізичного розвитку спеціальними підручниками та навчально-методичною літературою;

  • спеціальні заклади вкрай незадовільно забезпечуються наочними посібниками та спеціальним обладнанням. Це ускладнює реалізацію кінцевої мети - соціально-трудової адаптації та інтеграції випускників у суспільство.

  • діти-інваліди потребують спеціальних меблів, обладнання, спеціального протезування та лікування, які полегшують самообслуговування та життєву адаптацію.

Вирішення вищевказаних проблем забезпечить дітям-інвалідам їх повноцінну соціалізацію, доступність до всіх сфер життя - освіти, працевлаштування, соціального захисту, охорони здоров’я, житла, транспорту, відпочинку, культури, спорту.

Розділ VІ Науковий супровід модернізації освіти осіб із інвалідністю

Утвердження нової системи суспільних відносин, входження України до світового освітнього і наукового простору поставили на порядок денний комплекс соціально-педагогічних проблем, які потребують нових підходів і рішень, оперативної експертної оцінки, науково-методичного забезпечення на рівні сучасних вимог. Розбудова демократичної Української держави передбачає посилення ролі педагогічної і психологічної наук у формуванні громадянина нового суспільства, утвердження освіти як реальної соціальної цінності.

Наукова діяльність, зорієнтована на потреби сфери освіти, має виходити з розуміння її функцій, що відповідають реаліям сучасної епохи. Суть цього переосмислення полягає у висуненні на передній план завдання формування у підростаючого покоління не лише здатності засвоювати традиції минулого, здобувати і відтворювати знання, але й готовності на основі засвоєних знань самостійно аналізувати процеси і явища, що відбуваються навколо, активно прийняти нові умови життя, виявити власну ініціативу, самостійність, підприємництво. Сфера освіти має рішуче відкинути переважаючу парадигму пасивно-споглядального обслуговування наявних у суспільстві людських відносин і будувати свою діяльність за принципом випереджального конструювання нових гуманістичних відносин.

Сказане безпосередньо стосується й галузі освіти осіб з порушеннями психофізичного розвитку і, безумовно, її наукового „супроводу".

Визнання Україною Конвенції ООН про права дитини та Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей, Конвенції про права інвалідів посилило увагу громадськості до проблем дітей-інвалідів, викликало необхідність розроблення цілеспрямованих дій держави для створення найсприятливіших умов інтеграції до системи сучасних суспільних відносин. Незважаючи на кризові явища в суспільному та духовному розвитку, в Україні вживаються необхідні заходи не лише для того, аби зберегти набутий досвід спеціальної освіти, але й приймаючи його, виробити сучасні технології корекційно-компенсаторної роботи з цією категорією дітей і молоді, створити умови для реалізації їхнього права на вибір типу навчального закладу та змісту і форм освіти.



У результаті глибокого науково-теоретичного аналізу та різноаспектних експериментальних досліджень Інститутом спеціальної педагогіки НАПН України, який є єдиною науково-дослідною установою держави у цій галузі, було розроблено концептуальні засади розвитку теорії і практики спеціальної педагогіки, що знайшло своє відображення в таких доленосних документах, як:

  • Концепція реабілітації дітей-інвалідів та дітей з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями;

  • Концепція спеціальної освіти осіб з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки та перспективу;

  • Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом;

  • Концепція жестової мови;

  • Концепція державного стандарту освіти дітей з особливими потребами та ін.

Фактично було обґрунтовано необхідність перегляду існуючого підходу до спеціальної освіти, її мети, завдань, структури і змісту підготовки учнів до життя.

Нова методологія спеціальної освіти концентрується на особистісному та соціально-психологічному спрямуванні щодо дітей з особливими потребами, які потребують державної підтримки та допомоги, й водночас наголошується на необхідності активізації діяльності держави щодо їх соціального захисту. Значна увага звертається на переосмислення офіційно прийнятої в державі інтернатної моделі як єдиного і обов’язкового типу закладу. Визначено етапи, умови та механізми розвитку в Україні мережі варіативних спеціальних дошкільних і шкільних закладів, навчально-виховний процес у яких здійснюватиметься на засадах ранньої діагностики, з відповідними навчальними планами, програмами, підручниками, за обраними дитиною і батьками формами навчання.

Інститут спеціальної педагогіки НАПН України одночасно з удосконаленням традиційних технологій корекційного навчання розвиває нові підходи і технології, проводить апробацію сучасних моделей реабілітації, які не обмежують доступ до якісної освіти дітям з особливими потребами, але й розширюють коло спілкування зі здоровими ровесниками, набуття досвіду життєдіяльності.

Як результат втілення концептуальних засад у практику навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку, співробітниками Інституту спеціальної педагогіки НАПН України із залученням практичних працівників було підготовлено державний стандарт спеціальної освіти з корекційно-розвивальною складовою.

Успішно триває розроблення навчально-методичного забезпечення всіх ланок спеціальної освіти на основі оновленого змісту навчання.

Принципово важливою стало обґрунтування Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями психофізичного розвитку, що дало змогу відстежувати «прогрес» школярів та здійснювати моніторинг процес засвоєння знань, планувати корекційно-розвивальну роботу.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   40


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал