Особливості зв




Сторінка1/3
Дата конвертації30.11.2016
Розмір360 Kb.
  1   2   3

1 Міністерство освіти та науки України
Житомирський державний університет м. І. Франка Кафедра соціальної психології
Курсова робота

на тему

Особливості зв

язку тривожності з успішністю молодших школярів

Роботу виконала:
студентка 36 групи, заочного відділення, соціально – психологічного факультету
Домалевська Лариса Д.

Науковий керівник
Павлюк Ірина Володимирівна



Житомир
2009

2 План Вступ Розділ І. Теоретичне дослідження дітей молодшого шкільного віку.
1.1. Вікові особливості і психологічний аналіз психічного розвитку дітей початкової школи
1.2. Теоретичний аспект дослідження тривожності
1.3. Фактори дитячої тривожності, причини прояву і їх подолання
1.4. Особливості зв’язку тривожності з успішністю молодших школярів Розділ ІІ. Методи і методики дослідження при корекції тривожності у дітей початкової школи
ІІІ. Експериментальне дослідження тривожності у молодших школярів Методика діагностики тривожності Результати досліджень методики Методика дослідження рівня шкільної тривожності Результати досліджень методики Висновок Використана література

3 Вступ
Актуальність дослідження.
За останні п'ять років помітно збільшилась кількість інформації про катастрофи, соціальні та природні катаклізми, що само по собі актуалізує
проблему тривоги, оскільки на всі ці явища захисною реакцією людини у першу чергує страх. Діти частіше спостерігають ці прояви у дорослих і менше отримують від них уваги, а отже, відчувають необхідність усім ї, що також є ґрунтом для актуалізації страхів. Працюючи вихователем у дитячому садочку, я завжди особливу увагу звертала на дітей з підвищеним рівнем тривожності. Оскільки саме ці обставини є причиною багатьох дитячих проблем (головні болі, шкідливі звички, агресивність, надмірна збудливість, навіть нічний та денний енурез. Вивчаючи це питання глибше, дійшла висновку, що в основі всіх цих, здавалося б, різнопланових хворобі проблем лежить страх, закладений у ранньому дитинстві.
Об'єкт дослідження.
Об’єктом дослідження є діти молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження. Предметом дослідження вданій темі у нас є особливості прояву тривожності і її зв'язок з успішністю серед школярів молодших класів.
Гіпотеза дослідження
Ми припускаємо, що умови для факторів, що впливають на тривожність молодших школярів, залежать від вікових категорій, так як якщо візьмемо дітей першого класу, то у їх знання вчителі, ще не оцінюють на оцінки, а тривожність їх починає зростати у другому класі тому, що уже вчитель оцінює оцінками, відносно за нехороші оцінки діти можуть отримувати покарання і вдома від батьків, так що говорити що дитяча тривожність залежить тільки від вчителями не можемо допускати, це є різні фактори, над якими ми і працюємо вданій роботі.

4
Завдання дослідження

1.
Проаналізувати наукову літературу з питань вікових особливостей розвитку молодших школярів
2. Провести теоретично дослідження тривожності і її вплив на особистість Теоретично дослідити прояв тривожності серед дітей початкової школи Провести експериментальне дослідження тривожності у молодших школярів

5 Розділ І. Теоретичне дослідження дітей молодшого шкільного віку.
1.1. Вікові особливості і психологічний аналіз психічного розвитку дітей початкової школи Молодшими школярами вважають дітей віком від 6 - 10 років, які навчаються у 1— 4 класах сучасної школи. Цей віковий період завершує етап дитинства. Опановуючи новий для себе вид діяльності — навчання, молодші школярі ще багато часуй енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими, особистісне психічне життя і психічний розвиток, формуються психічні новоутворення, завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання, відкривають нові власні можливості і перспективи. Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку — навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтересі нова соціальна позиція. Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя дитини від 6 до 11 років. Основою для його визначення є час навчання дітей у початкових класах. Дошкільний і молодший шкільний вік розділяє симптом утрати безпосередності, який свідчить, що між бажанням щось зробити і самою діяльністю виникає новий момент — з'ясування, що дасть дитині конкретна діяльність. Цей симптом виявляється як внутрішня орієнтація втому, який сенс може мати для малюка здійснення діяльності задоволення чи незадоволення своїм місцем у стосунках із дорослим, іншими дітьми. Так уперше виникає емоційно-смислова орієнтувальна основа вчинку.
Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості.

6 Перехід дошкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність — вчиться — і значущість цієї діяльності оцінюють люди, які оточують її. Якщо гра дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з різних причин вважаючи, що дитині вже досить гратися, то навчання є обов'язковою діяльністю, до якої дорослі ставляться з особливою повагою. Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини всім ї. У молодшому шкільному віці відбувається зміна провідної психічної саморегуляції від мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає систематичного та обов'язкового виконання дитиною багатьох правил. Вона повинна вчасно приходити в школу, дотримуватися правил шкільного життя, виконувати завдання на уроці та вдома, долати труднощів навчальній роботі тощо. Дотримання цих правил вимагає вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати довільну діяльність свідомо поставленим цілям. Життя в школі пов'язане з особистістю вчителя. Його позиція стосовно дитини відрізняється від позиції батьків чи вихователя з дитячого садка, який певною мірою перебирав на себе функції батьків. Провідною діяльністю молодшого школяра стає навчальна діяльність, яка з першим кроком до школи опосередковує систему його стосунків з навколишнім світом. Але мине чимало часу, поки молодший школяр опанує її. Це не відбувається стихійно, яку минулому під час оволодіння грою, а потребує його великих особистісних зусиль, допомоги дорослих, насамперед педагога. Навчальна діяльність у початкових класах підпорядкована певним закономірностям. Одна з них полягає втому, що весь процес викладання відбувається у формі розгорнутого представлення дітям головних компонентів навчальної діяльності, в яку вони активно включаються.

7 Загальні психологічні особливості молодших школярів Дитина в цьому віці спрямована на інтелектуальні заняття, спорт тощо.
З'являється у структурі молодших школярів его (Я) суперего (над-Я). Е.
Еріксон називав цей вік латентним шкільним віком. В цьому віці дитина оволодіває елементарними культурними навичками, навчається у школі, провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил. З'являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому. У дітей цього віку з'являється любов до праці. Діти намагаються дізнатись, що із чого отримується і як воно діє. Інтерес до цього має підкріплюватись і задовольнятись оточуючими людьми.
Небезпека націй стадії розвитку дитинина думку Е. Еріксона та інших, у можливості появи почуття неповноцінності або некомпетентності. Механізм їх появи пов'язаний з тим, що у молодших школярів центром зосередження стає випробування себе, в результаті чого відбувається диференціація дітей, впевнених у собі і невпевнених. Саме у невпевнених починає розвиватись неповноцінність. За Е. Еріксоном центральною подією у молодших школярів є психосоціальний конфлікт — любов до праці проти почуття неповноцінності. Деякі психологи відзначають, що з 6 до 8 років у дітей зростає бажання спілкуватися з іншими дітьми і дорослими. У 4—5 класах деякі діти стають упертими і неслухняними. Ці зміни відбуваються під впливом багатьох факторів.
Формування ставлення учнів до школи і вчителя. Майже всі діти приходять до школи з прагненням вчитися, вони ставляться до учіння, як до серйозної, суспільно важливої діяльності. В перші дні навчання у школі майже кожна дитина намагається сумлінно ставитись до навчання. Як показало дослідження, майже у кожної дитинина цей час виникає певне уявлення про ідеального учня. Щоправда, цей ідеал ще досить нечіткий, але він відіграє

8 важливе значення у механізмі ставлення учнів до навчання. Проте, через деякий час ставлення окремих дітей до школи змінюється. У недосвідчених учителів значна частина учнів класу через три-чотири місяці починає виявляти байдужість до школи, небажання відвідувати її. Основною причиною цих негативних явищ є недосконалість організації навчально- виховного процесу, яка виявляється в недостатній активізації учбової діяльності учнів, зокрема і мисленні, у надмірному захопленні вправами, спрямованими на формування різних навичок. Для зміцнення позитивного ставлення учнів до школи важливо зважати на індивідуальні відмінності учнів, пам'ятаючи, що серед них є впевнені і невпевнені в своїх силах, що є діти, які намагаються проявляти активність, демонструючи цим ставлення до школи і вчителя, але є і такі, які прагнуть бути непоміченими у класі, чітко не виражають своє ставлення до школи
(ЛІ. Божович та ін.).
Важливе значення в навчанні має і ставлення учнів до вчителя. Прийшовши до школи, першокласники, особливо ті, що відвідували дитячий садок, не зразу звикають до того, як вчитель ставиться до них. Лише з часом, тривалість якого здебільшого залежить від особистих якостей вчителя, встановлюються нові для дітей діловій водночас довірливі стосунки з ними.
У молодших школярів учбова діяльність стає провідною і набуває характерних особливостей. Її основні компоненти дії і операції, за допомогою яких учні оволодівають змістом навчання мотиви і форми спілкування учнів з учителем та між собою результати навчання та його контроль і оцінка структура учбової діяльності, в якій набуття знань, умінь та навичок виступає як прямий її результат, складається поступово в міру того, як школярі навчаються її здійснювати, виробляють перші навички вміння вчитися. У порівнянні із дошкільниками складнішими стають цілі діяльності молодших школярів. Вони визначаються програмним змістом навчання. При характеристиці цільових компонентів навчання, які інших складових,

9 важливо диференціювати цілі, які ставить учитель і цілі, які усвідомлює і приймає, учень у процесі учіння. Класовод ставить перед собою мету домогтися, щоб його учні оволоділи визначеною навчальною програмою системою знань, умінь і навичок способами пізнавальної і практичної діяльності, формувати в учнів позитивне ставлення до учіння, засвоєння знань, формування умінь і навичок тощо. Учень має усвідомлювати мету, яку ставить перед ним учитель на кожному етапі навчання. Досвід показує, що майже всі першокласники у другій половині навчального року більш-менш чітко усвідомлюють мету, яку ставить перед ними учитель. Труднощі тут виникають утому, що далеко не всі молодші школярі, навіть при усвідомленні цілі навчання, приймають поставлену учителем ціль, тобто далеко не у всіх молодших школярів поставлена вчителем мета стає їх власною метою. Наприклад, деякі учні других і дещо більша кількість третьокласників здатні усвідомити, що від їх уважності залежить їх шкільна успішність. Проте, усвідомлення цього, ще не означає, що учні приймають мету бути уважними.
1.2. Теоретичний аспект дослідження тривожності Радикальні змінив житті суспільства зумовлюють змінив системі освіти. Сьогодні вперше в історії складаються умови для встановлення пріоритету між особистістю і системою. В умовах сучасного динамічного світу система з метою свого збереження і розвитку має більше спиратися на особистість, що є суб'єктом діяльності та взаємин, здатна до самостійного творення майбутнього (зокрема майбутнього системи. У Законі України Про освіту визначено стратегічну мету освіти розвиток людини як особистості й найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих

10 моральних цінностей, формування громадян, здатних на осмислений суспільний вибір, збільшення націй основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, фахівцями. Шкільна програма з її спрямованістю на формування ЗУН дає чиновникам від освіти необмежену владу над учителем, ставлячи його в позицію вічного боржника перед вимогливим кредитором, що автоматично проектує такі самі відносини й у взаємодії вчителя й учнів. Ці відносини накладають на дітей відбиток, що не сприяє їхньому особистісному розвитку. Коли психологи вивчали шкільну тривожність за допомогою методики Філіпса у х класах. Ця методика дає змогу визначити, які ситуації шкільного життя пов'язані з високою емоційною напруженістю і негативними переживаннями. Вона виявляє такі фактори шкільної тривожності переживання соціального стресу фрустрація потреби в досягненні успіху страх самовираження страх ситуації перевірки знань страх не відповідати сподіванням оточення низьку фізіологічну опірність стресу проблеми і страхи у взаєминах з учителями.
1. Найвищою емоційно напруженою, з негативними переживаннями, для дітей виявилася ситуація перевірки (особливо публічної) знань, досягнень, можливостей. Надмірно підвищений страх ситуації перевірки знань виявився в 77 % дітей, при дослідженні науковцями.
2. На другому місці — негативні емоційні переживання ситуацій, пов'язаних з необхідністю саморозкриття, презентації себе іншим, демонстрації своїх можливостей. Такий надмірно підвищений страх самовираження мають 68 % дітей.

11 3. На третьому місці — надмірно підвищений страх не відповідати сподіванням оточення — орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок, тривога з приводу оцінок інших, очікування негативних оцінок — 52 % дітей. Вивчаючи дослідження, яке було проведено науковцями психологами ми бачимо, що основна кількість дітей, що брали участь у дослідженнях, не мають низької фізіологічної опірності стресові. Лише 4 % дітей мають особливості психофізіологічної організації, що знижують їх здатність пристосовуватися до ситуацій стресогенного характеру, що підвищують імовірність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний фактор середовища. Отже це дає підстави впевнено говорити, що це явище характерне для нашої системи освіти загалом.
Отже розглянемо як впливає надмірна тривожність (страх) на
діяльність і розвиток особистості? За оптимального, нормального рівня — тривожність мобілізує — це ознака готовності людини діяти. Наприклад, якщо тривожність буде надто низькою, при переході проїжджої частини дороги людина може потрапити під машину. Але мобілізуюча функція тривоги діє в досить вузьких межах при сильних і стабільних переживаннях. Стійкий, високий рівень тривожності має негативний, дезорганізуючий вплив на діяльність і розвиток особистості дітей і підлітків незалежно від того, у якій формі та в якому вигляді вона виявляється. При високому рівні тривожність додає діяльності пристосовницький характер, негативно позначається на результативності діяльності й насамперед в оцінних ситуаціях (формується низький рівень домагань. При пристосувальному характері діяльності діяльність і спілкування здійснюються не за внутрішніми, властивими самій діяльності мотивами, а визначаються тривожністю, тобто зовнішнім стосовно діяльності, далеким мотивом.

12
А далі розглянемо як впливають ситуації тривожності на розвиток
особистості?
У психології є таке поняття, як «маски тривожності». Маски тривожності — це такі форми поведінки, що, маючи вигляд яскраво виражених ознак особистісних особливостей, породжуваних тривожністю, дозволяють людині водночас переживати її в пом'якшеному вигляді і не виявляти назовні. Такими масками найчастіше описуються агресивність, залежність, апатія, надмірна мрійність, облудність, лінощі. Маска не рятує
дитину, підлітка від суб'єктивних переживань тривоги, але дає змогу
більш-менш успішно приховати її від оточення і дає змогу регулювати
появу і рівень пережитої тривоги. Маски тривожності — це не тільки захист, ай способи регуляції та компенсації тривоги. Це зародкові, загальмовані або деформовані варіанти ефективних шляхів подолання труднощів.
А тепер розглянемо як людина використовує маски тривожності
Людина росте зі своїми масками, чим довше вони на неї надягнені, тим складніше зняти їх. На якомусь етапі дитина бачить, що дорослим усе складніше дати раду маскам. І зріст, і вага, і вуса, що пробиваються, потребують самоповаги (самоствердження. Самоповагу учень починає завойовувати сам. Те, чого йому недодали, він схильний забирати сам. Так з'являється неповага до вчителів, дорослих відчуження від них і вищий ступінь виявлення цього почуття — хамство і нахабність. Виникнувши один разі не зустрівши опору, воно наростає, як лавина. Звично, застосувати пасок ужене можна, лякати міліцією рано і мало користі, виганяти нікуди. Тоді пожинають гіркі плоди нашої системи освіти. Отже, сучасний освітній стандарт з його конкретними завданнями — є неадекватно спроектованою дією для досягнення стратегічної мети освіти з розвитку особистості. На наш погляд, досягнення стратегічної мети освіти — розвиток особистості — не залишиться декларацією, політичним гаслом і

13 відбудеться тільки втому випадку, якщо стратегічне рішення — шляхи і засоби (ресурси) досягнення цієї мети — спиратиметься на чітку мету.
Що означає чітко поставити мету ?
Чітко, добре поставлена мета — це мета, у якій
- є конкретний результат, який можна виміряти
- можливе просування до кінцевої мети малими кроками. Наявність таких завдань необхідна, тому що
- можна краще оцінити доречність наших дій
- можна краще переконати інших у правильності нашої точки зору
- зростає можливість досягнення бажаних результатів
- завдання корисні як нагадування проте, для чого починають дії. Найчастіше для досягнення однієї мети необхідно зробити низку різних дій, розв'язати низку різних завдань, так що легко забути про бажаний кінцевий результат. Якщо це трапляється, можна багато працювати, напружуючи всі сили, щоб домогтися успіху, і все-таки мало що вдасться. Зіставлення логічних зв'язків між загальними завданнями і конкретними робочими завданнями зменшить зайві зусилля, дії будуть більш узгодженими й результативними. Конкретизація стратегічної мети освіти — розвиток особистості — у проекті Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті нереалізована. Завдання повинні формулюватися і розроблятися на основі вивчення об'єктивних законів розвитку особистості, що визначають постановку мети і завдань. Чим більша відповідність між об'єктивними законами розвитку особистості й діяльністю з постановки мети і завдань, тим реальніша і важливіша мета, тим більший її вплив на процес розвитку особистості. Зрозуміло, повного збігу між вимогами об'єктивних законів розвитку особистості й метою немає і не може бути, тому що будь-яка мета - це тільки ідеальне наближення до об'єктивного процесу.

14 1.3. Фактори дитячої тривожності, причини прояву і мотивація її подолання Прикро, але саме ми, дорослі, вчимо дітей боятися, а коли починаємо розуміти, що це стає причиною хвороби (її наслідки — погана успішність у школі, невлаштованість особистого життя, відсутність роботи і друзів, різні види закомплексованості) намагаємося повернути все назад. Та, на жаль, програма, закладена в дитинстві, діє безвідмовно. Нарешті страх розростається і переходить зі свідомого у підсвідомість, діючи нарівні рефлексів. Враховуючи весь негативізм наслідків дитячих страхів, ми ставимо перед собою мету допомогти дітям цієї категорії якомога раніше позбутися дитячих страхів, стати успішними і впевненими у собі. Адже дитячий невроз страху
— це перш за все незрілість дитини, відсутність життєвого досвіду, нерозвинутість механізмів самозаспокоєння. Дезадаптація учнів при переході з дитячого садка до школи є досить виражена і великою мірою зумовлена об'єктивними факторами, пов'язаними з організацією навчального процесу й віковими особливостями учнів. Перехід до школи пов'язаний з віковим навантаженням на психіку дитини. Психічні і психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання у першому класі учні переживають період адаптації до початку навчання у першому класі. Труднощі можуть бути пов'язані також із певною деіндивідуалізацією, без наявності педагогічних підходів до учня. Стан дезадаптації, як відомо, пов'язаний із виникненням різних за походженням страхів у дітей. Наявність страхів у дитини є нормою (Л.
Малахів Психологія здоров'я дитини, але якщо страхів дуже багато, то це свідчить про наявність тривожності в психологічному стані дитини.
Шкільна тривожність починає формуватися в дітей ще в дошкільному
віці, але виявляється у першокласників, як прийнято вважати, внаслідок протидії дитини вимогам навчання і, як йому здається, через неможливість відповідати їм.

15 Проблем виникає багато, тому дуже важливо вчасно виявити учнів, які мають ризик шкільної дезадаптації, й почати з такими дітьми корекційну профілактичну роботу, надавати психологічну, емоційну та навчальну допомогу. Високі показники тривожності загалом можуть призвести до соматичних захворювань. Приблизно 30 % дітей мають високу тривожність. Це діти, в яких спостерігаються труднощів засвоєнні матеріалу, що зазвичай називають відсутністю здібностей неправильне формування ставлення до навчання відсутність правильних навичок навчальної роботи невміння працювати, долати труднощі нерозвиненість пізнавальних і навчальних інтересів. Річ утому, що неуспішність учнів часто виникає як наслідок відсутності індивідуального підходу до учнів або його недостатність. Шкільна тривожність, як вважає Амонашвілі, в період раннього шкільного виступає в ролі мотиваційної основи навчальної діяльності, заважаючи формуванню достовірних пізнавальних навчальних інтересів. Низька успішність, негативна дисципліна, суперечливість взаємовідносин з дорослими і ровесниками, поява негативних рис, негативні суб'єктивні переживання. Це неповний перелік факторів, з якими зіштовхуються в так званій шкільній дезадаптації учні початкових класів. Ось чому дуже важливо знати психологічний стан дитини, наявність у неї тривожності. Як ми знаємо тривожність — це психологічний стан підвищеного хвилювання, емоційного напруження людини. Тривожність може бути, як ситуаційна, (тимчасовий стан людини) і постійна (риса характеру особистості. Тривожність як емоційне напруження створюють відчуття страху в ситуації перевірки знань, страху невідповідності сподіванням оточуючих, проблеми у взаємовідносинах з учителем тощо. Страх, як відомо, блокує

16 пам'ять, і у стані емоційного напруження учень не може бути адекватним. За допомогою різних методик ми можемо діагностувати тривожність, і як наслідок, проводити корекційну роботу, допомагати знімати емоційне напруження, що, в свою чергу, може підвищити ефективність навчального процесу.
1.4. Особливості зв’язку тривожності з успішністю молодших школярів На початку життя малюків дорослі, вчать боятися, а коли починаємо розуміти, що це стає наслідком — погана успішність у школі, невлаштованість особистого життя, відсутність роботи і друзів, різні види закомплексованості. Тоді ми намагаємося повернути все назад. Та, на жаль, програма, закладена в дитинстві, діє безвідмовно. Нарешті страх розростається і переходить зі свідомого у підсвідомість, діючи нарівні рефлексів. Враховуючи весь негативізм наслідків дитячих страхів, отже ми поставили перед собою мету допомогти дітям цієї категорії якомога раніше позбутися дитячих страхів, стати успішними і впевненими у собі. Адже дитячий невроз страху — це перш за все незрілість дитини, відсутність життєвого досвіду, нерозвинутість механізмів самозаспокоєння. Серед причин невстигання в шкільному навчанні вагому роль посідає емоційний компонента саме рівень шкільної тривожності дитини. В цьому, напрямку необхідно з'ясувати, як дитина ставиться до оцінок який отримує зворотній зв'язок від батьків і учителів яка сфера діяльності дає можливість компенсувати неуспіху навчанні яка система міжособистісних, стосунків дитини яка допомога надається дитині зі сторони батьків яке ставлення в дитини до цього. Тривожним, невпевненим у собі дітям часто притаманні підвищена емоційність, збудливість. Повсякденні шкільні ситуації вони сприймають як джерело загрози.

17 Спочатку ми підбирали теоретичний матеріал з цієї проблеми, який ми висвітли у теоретичних розділах. Його опрацювання нам дало змогу глибше зрозуміти причини, систематизувати види страхів, їхні назви. Далі ми розпочали роботу із виявлення страхів в учнів 1-4 класів. Використовуючи різноманітний інструментарій, побачили серед учнів, в яких рівень розвитку страхів виходив за межі норми. За основу взяли таблицю Дитячі страхи (норма за А. Захаровим)», де зірочкою позначені страхи, які, переживають діти певної вікової категорії, розроблену московським психологом М. Кузьміною за результатами власних багаторічних досліджень. (Див. додаток таблиця 1). І також ми провели дві методики за якими ми дослідили і встановили діагностику тривожності а також рівень тривожності серед досліджуваних дітей 4 - го класу.

18 Розділ ІІ. Методи і методики дослідження при корекції тривожності у дітей початкової школи Декотрі фахівців галузі клінічної психології, психопатології та інших суміжних наук відзначають, що тривога виступає або як основна частина різних психопатологічних синдромів, або як базисна якому формуються психопатологічні або психосоматичні прояви. Таким чином, суб'єктивним джерелом агресивних дій переважно може бути тривожність як стан або як фундаментальна властивість особистості, що найтіснішим зв’язком пов'язана з порушеннями психічної діяльності. Тривожність, породжувана конфліктами й ворожістю, сама є наслідком дезадаптованості індивіда. Конфлікти й ворожість не знімають тривожності, а навпаки, підсилюють її, створюючи порочне коло, яке відбиває механізм дезадаптації, що виникає націй основі. Досліджуючи особливості проявів тривоги та їхню роль у генезі агресивної поведінки, ми дотримувалися концепції Ф. Б. Березіна про існування тривожного ряду, який є істотним елементом процесу психічної адаптації. Тривожний ряд включає кілька афективних феноменів, які закономірно змінюють один одного в міру виникнення й зростання тривоги відчуття внутрішньої напруженості - гіперстезичні реакції - власне тривога - страх - відчуття невідворотності катастрофи -тривожно-боязке порушення. Хочемо наголосити, що Вітчизняні психологи відзначають тривожність як прояв суб'єктивного неблагополуччя особистості або як індивідуально- психічну особливість, що виявляється в схильності людини до частих та інтенсивних переживань стану тривоги, а також у низькому порозі його виникнення. Зазвичай вона підвищена в разі нервово-психічних і важких соматичних захворювань, а також у здорових людей, які переживають наслідки психотравми.

19 Тривога може виявлятися як відчуття безпорадності, невпевненості в собі, безсилля перед зовнішніми чинниками, перебільшення їхнього загрозливого характеру. На думку декотрих авторів, тривога може призвести до неадекватного переконання про існування для особистості загрози збоку інших людей. Метою нашого дослідження було вивчення динаміки рівня тривожності і чинників, що сприяють її формуванню в учнів молодших класів, і як вона впливає на успішність. Спочатку ми підбирали теоретичний матеріал з цієї проблеми. Опрацювання матеріалу нам дало змогу глибше зрозуміти причини, систематизувати види тривожності. Далі ми розпочали роботу із виявлення тривожності в учнів 4 класів. Використовуючи різноманітний інструментарій, побачили серед цих учнів, в яких рівень розвитку тривожності виходив за межі норми. За основу взяли таблицю Дитячі страхи (норма за А. Захаровим)» (на С. 16), де зірочкою в робочому варіанті ми позначили страхи, які, переживають діти цієї вікової категорії. Після опитування нам стала відома картина від чого у наших дітей виникає тривожність. Найбільша тривожність у хлопчиків і у дівчаток викликають лікарі, а ще більше уколи, які їм роблять у школі медсестри. Також вони тривожаться коли згадується слово темнота, особливо найбільше це відмітили дівчатка. Велику тривожність ми спостерігали серед дітей і у хлопчиків і в дівчаток покарання за погані оцінки від батьків і запізнення до школи. Таблицю ми подаємо у додатку, уній видно всю картину загальної тривожності опитаних школярів четвертих класів. Далі ми провели з цими дітьми комплекс занять, які взяли із психологічної газети.

20 Комплекс занять на подолання тривожності Працюючи над проблемою подолання та профілактики тривожного стану у дітей дошкільного віку, психологи розробили комплекс занять для подолання цих проблем. Метою занять є допомогти дітям відчути себе впевненішими, розкутішими, активнішими, навчитися сміливіше спілкуватися з ровесниками і дорослими. Ми провели комплекс цих занять на подолання тривожності у дітей першого класу, м. Житомира ЗОШ № 5, з учнями четвертого класу, на групі продовженого дня за такими темами. ЗАНЯТТЯ № І ЗНАЙОМСТВО


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал