Особливості юридичного перекладу на прикладі ЦК луїзіани



Скачати 107.98 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір107.98 Kb.
Давидова Н.О.

кандидат юридичних наук, доцент,

головний редактор науково-практичного фахового журналу "Право США"

м. Остін, США



ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ

НА ПРИКЛАДІ ЦК ЛУЇЗІАНИ

Процеси глобалізації знаходять відображення в усіх без винятку сферах життєдіяльності, тому все частіше правозастосовна практика звертається до досвіду іноземних держав. Під глобалізацією розуміють міжнародні процеси економічної, політичної і культурної інтеграції та стандартизації суспільних відносин, які поступово втрачають національну ідентичність. Вивчення іноземного права та законодавства неможливо без знання мови оригіналу або адекватного перекладу текстів. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Реалізація вказаної норми закону, тобто встановлення змісту норм іноземної держави для особи, що не володіє мовою оригіналу, неможливо без перекладу. Іноді заявляється про автентичність текстів нормативно-правового документу двома мовами, наприклад, тексти міжнародних конвенцій чи актів Європейського Союзу, але навіть в таких ситуаціях не можна сліпо вірити в ідентичність змісту. Міжнародна правова система використовує термін "самообман", суть якої зводиться до того, що ніби-то тексти міжнародного договору багатьма мовами є автентичними1. Тут не враховується дійсний стан речей. В реальності на всіх міжнародних зібраннях (Європейських чи міжнародних конференціях чи в парламентах держав з декількома державними мовами) делегати випрацьовують документ однією мовою. Автентичні тексти в робочому порядку погоджуються, тобто процес перекладу все ж таки відбувається, та може навіть мати результат у вигляді внесення корективів і модифікацій в первісний текст з метою влагодження можливих протиріч. Тлумачення законів та інших юридичних актів різними мовами, що ніби-то є автентичними, вимагає порівняння їх текстів. Таким чином, наявність деяких офіційних мов пов’язано з підвищеним ризиком порушення правової безпеки.

Труднощі перекладу пов’язані з тим, що право є тією галуззю, яка пов'язана з соціально-політичними та культурними особливостями країни. Знання іноземної мови є необхідним, але не єдиним для здійснення вірного перекладу юридичного тексту. Опанування понятійно-термінологічним апаратом є обов'язковою, але не є недостатньою умовою для вдалого перекладу; ще вимагаються досконалі знання культурних особливостей носіїв вихідної мови, специфічних конструкцій, що притаманні тільки їм. Залежність тексту від менталітету народу від соціокультурного контексту може призвести до того, що зміст тексту у вихідній мові не буде відповідати змісту мови перекладу навіть при абсолютно дослівній інтерпретації. Перекладач повинен володіти не лише філологічними знаннями та системними знаннями з юриспруденції, але й виступати посередником-компаративістом між відповідними правовими культурами. Порівняльна юридична лінгвістика тісно пов’язана з порівняльним правознавством, перекладач правових документів повинен бути фахівцем у компаративістиці. Він є посередником, що забезпечує читачу реалізацію права на отримання точної інформації, що міститься у творі. Іншими словами інформація від автора оригіналу буде надходити до читача крізь призму побаченого та усвідомленого перекладачем.

Юридичний переклад є загальновизнаним найбільш складним видом перекладу, оскільки інтерпретації підлягають поняття, що часто відсутні в мові, на яку робиться переклад. Виявлення термінологічних лакун в мові і пошук по можливості загальновідомих хоча б серед юристів замінників супроводжує роботу перекладача будь-якого правового тексту. Терміни в різних правових системах не є рівнозначними та взаємозамінними; кожен з них є терміном sui generis. Для кваліфікованого перекладу правового тексту особа повинна бути фахівцем щонайменше в двох сферах: лінгвістика та правознавство, при чому перекладач повинен бути фахівцем в праві держави, яка видала юридичний документ (рішення суду, нормативно-правовий акт, доктринальний матеріал) та в праві держави, на мову якої здійснюється переклад. Синтез юридичних та лінгвістичних знань є обов’язковою умовою отримання якісного результату. Спеціальна наука "правова лінгвістика" є відносно новим напрямом дослідження і покликана вирішувати різні проблеми лінгвістичного простору, наприклад, лінгвістична експертиза юридичних документів, створення рекомендацій по розробці текстів законів та інших нормативно-правових актів, теоретичні та практичні дослідження у сфері юридичного перекладу. На сторінках юридичних видань увага акцентується на правових проблемах мови, філологічно–мовних проблемах права. Юридичній лінгвістиці присвятили свої роботи С. Кравченко, В. Радецька, Б. Стецюк, Ю. Прадід, але ці автори не торкнулись питань юридичного перекладу. Алтайський університет в Російській Федерації певний час видавав журнал "Юрлінгвістика", що було присвячено питанням, що знаходяться на межі лінгвістики, юриспруденції, журналістики та соціальної психології. Особлива увага повинна бути приділена юридичному перекладу тому що перекладач є містком не тільки між двох мов та культур, але й двох соціальних сфер.

Ще однією відмінністю юридичного перекладу є підвищена відповідальність перекладача. Помилка при перекладі може спровокувати серйозні негативні матеріальні наслідки, що підвищує вимоги до кваліфікації перекладача. Вартість помилки при правовому перекладі може бути високою, тому для офіційного перекладу юридичних документів в Україні вимагається нотаріальне встановлення особи перекладача, його дієздатності та перевірки його кваліфікації.

Якість перекладу полягає в точності, зрозумілості та в хорошому стилі. Однак ці якості часто є взаємовиключними. Надання пріоритету тій чи іншій складовій перекладу залежить від типу юридичного тексту, мети перекладу, його функцій та адресату. Так, при перекладі резолютивної частини рішення чи вироку суду, що підлягає виконанню на території іншої держави, перевага повинна надаватись чіткості формулювань. При перекладі статей професорів права для періодичного видання (зокрема, автор є головним редактором україномовного науково-практичного фахового журналу "Право США", переважна більшість матеріалів для якого готується американськими юристами) зрозумілість та стиль повинні виходити на перше місце.

Два перекладачі навіть однакового рівня завжди перекладуть по-різному. Питання критики та зауважень до роботи перекладача.

Значну роботу по юридичному перекладу нормативно-правових актів іноземних держав зробило видавництво "Юридический центр Пресс", м. Санкт-Петербург в рамках серії кодексів під рубрикою "Законодавство зарубіжних країн".

Автор цієї статті мав досвід перекладу Цивільного кодексу американського штату Луїзіана з англійської на українську мову. Сполучені Штати та Україна є представниками країн, що належать до різних правових сімей. Зосередженням континентального права на території Сполучених Штатів є штат Луїзіана, правова система якого формувалась під впливом французького цивільного права. Труднощі перекладу ЦК Луїзіани пояснювались декількома обставинами. По-перше, Луїзіана являє собою живу лабораторію порівняльного права; право Луїзіани є справжнім гібридом між англо-американським та континентально-європейським правом2. ЦК Луїзіани містить терміни з обох правових систем і унікально поєднує непоєднувані речі. При перекладі термінів континентального права проблем майже не виникало, а при роботі з конструкціями англо-американського права питань було більше, ніж відповідей.

З одного боку, більшість понять континентального цивільного права мають аналог в українському праві, тому не викликало труднощів при пошуку термінів з діючого вітчизняного законодавства. Наприклад, "usufruct" було перекладено як узуфрукт, "servitude" - сервітут, "predial servitude" - предіальний сервітут, "natural servitude" - природний сервітут, "forced heirship" - право на обов’язкову частку у спадщині, "natural person" - фізична особа, "juridical person" - юридична особа, "legal capacity" - дієздатність, "corporeals and incorporeals" - тілесне та безтілесне майно, "movables and immovables" - рухоме та нерухоме майно, "fruits and products" - плоди і продукція. Вважаючи терміни римського права сталими та такими, що розуміються юристами на будь-якій мові без додаткових пояснень, було прийнято рішення не шукати українські еквіваленти латинським виразам. Зокрема в незмінному вигляді було залишено такі терміни як емансипація (emancipation), доміцилій (domicile), узуфрукт (usufruct), сервітут (servitude), суброгація (subrogation), новація (novation), бенефіціар (beneficiary), евікція (eviction), секвестр (sequestration), алеаторний договір (aleatory contract), антихрез (antichresis), деліктне зобов’язання (delictual obligation), легатарій (legatee). ЦК Луїзіани виділяє два види спадкування: за заповітом (testate succession) та за законом (intestate succession). Назва особи, що отримує спадок, залежить від того, що було підставою для спадкування. Спадкоємець за заповітом називається легатарій (legatee), а спадкоємець за законом – спадкоємець (heir).

З іншого боку термінологія англо-американського права є нехарактерною для нашої правової системи, і часто було неможливим віднайти адекватні терміни в українській спеціально-правовій мові та в українській загальновживаній мові. Текст вихідної і цільової мови належить до різних правових систем, відповідно в них повинні використовуватись різні формулювання, характерні для кожної з мов. Вивчення оригінального тексту кодексу проходило паралельно з пошуком термінологічних еквівалентів відповідних понять в нашій мові. Часто поставала проблема відсутності словесних конструкцій в українському праві і навіть в українській мові, які достатньо точно могли б описати терміни вихідної мови. Так як досягнення ідеального перекладу іноді є не можливим, то перекладач йде на різного роду компроміси. При можливості проводився пошук українського еквівалента, відомого вітчизняним юристам. Іноді неможливо обійтись без створення "термінологічних винаходів" [Київець, С. 276]3, але по можливості цього треба уникати. Подекуди для перекладу одного слова з ЦК Луїзіани на українську необхідно було використати цілий вираз, наприклад, "redhibition" було замінено на "розірвання договір купівлі-продажу через приховані недоліки речі", "interdiction" – "визнання особи недієздатною", "renunciation" – "відмова від прийняття права спадкування", "legitime" – "обов’язкова частка у спадщині", "disinherison" – "позбавлення спадщини", "confusion" – "поєднанням боржника та кредитора в одній особі". Ще більше труднощів викликає переклад термінів, що є унікальними не тільки для континентального права, а й також не характерні для американського права. Наприклад, "collation" було перекладено як повернення спадкоємцем раніше отриманого майна для включення його до загальної спадкової маси. Випадки, коли одне слово оригінального тексту перекладається словосполученням з 3-4 слів, ускладнює процес перекладу та переобтяжує кінцевий варіант тексту українською мовою.

При перекладі правових документів слід звертати увагу на лексичну безеквівалентність, оскільки у всіх мовах існують слова та сталі словосполучення, що не мають більш чи менш повних відповідностей у вигляді лексичних одиниць.



Другою проблемою перекладу було те, що ЦК Луїзіани мав три редакції (1808, 1825 та 1870 р.) На сучасному етапі діє редакція 1870 р. з численними змінами. Стиль, фразеологія, лексикологія та термінологія середини ХІХ ст. істотно відрізняється від сучасної англійської мови. Навіть американські юристи мають складнощі з читанням та розумінням деяких положень ЦК Луїзіани. В якості прикладів архаїзмів кодексу можна навести "tavern" – таверна, "tavern keeper" – утримувач таверни, "servants or domestics" – прислуга або хатні робітниці.

При перекладі слід дотримуватись принципу уніфікованості термінології при вживанні однокорінних слів. Наприклад, curator – опікун (curatorship – опіка), tutor – піклувальник (tutorship - піклування ), legacy – легат (legatee – легатарій).

Англійська юридична мова зазвичай має стиль legalese, що характеризується особливою формалізованістю, що проявляється у багатоскладових конструкціях, громіздких зворотах і специфічній термінології. Legalese – це специфічна мова з синтаксичним, пасивним способом побудови фраз і складнопідрядних речень, яка для пересічних громадян здається такою, що позбавлена змісту. Цей стиль частіше використовується при складанні нормативно-правових актів та судових рішень, однак іноді його можна зустріти навіть в повсякденному спілкуванні юристів. Сучасною тенденцією є поширення the Plain English movement, тобто загальновживаної, спрощеної англійської мови. Звертаючись до досвіду перекладу ЦК Луїзіани, слід зазначити, що переважна більшість його норм сформульовані без зловживання цим стилем. Лише поодинокі статті підтверджують прихильність до формалізованості.

Інструментарій перекладача займає значне місце в його роботі. Інструментарій включає в себе технічні та методичні засоби. Важливим технічним засобом при перекладі ЦК Луїзіани були численні електронні та паперові словники, серед яких слід виділити тлумачний словник юридичних термінів американського права4. Інтернаціональна стандартизація термінології на багатомовному рівні, її узгодження і гармонізація із національними термінологічними стандартами, впровадження і суворе дотримання термінологічних стандартів у різних сферах юридичної діяльності, зокрема у перекладацькій, є необхідним для забезпечення ефективної комунікації на міжнародному рівні. Очікувану в інформаційний вік користь було отримано від онлайн-форуму перекладачів "Мультитран" (http://www.multitran.ru/). Нажаль, українська мова відсутня на цьому ресурсі, але, враховуючи схожість та спільність походження української та російської мови, інформація з цього сайту часто була у нагоді. Методологічною допомогою в роботі став переклад ЦК Наполеона російською мовою під редакцією професора А. Довгерта5. Цивільний кодекс Наполеона 1804 року залишив відбиток не тільки на праві Франції, але й інших країн та територій, зокрема, права штату Луїзіани (хоча слід вказати, що іспанське право також мало істотний вплив на Луїзіану), провінції Квебек, Норвегії, Бельгії, Голландії, Люксембург, Італії, Ісландії, Іспанії, Португалії, Греції, багатьох країн Латинської Америки. Численні терміни ЦК Наполеона було запозичено Луїзіаною, тому переклад першого кодексу був корисним при пошуку перекладу деяких термінів другого кодексу.



Сподіваюсь, що зроблений переклад ЦК Луїзіани буде опубліковано в найближчому майбутньому, а проведена по перекладу робота дозволить широкому колу українських юристів та компаративістів, що не володіють англійською, ознайомитись з цим унікальним документом приватного права, що існує в країні загального права.
Література:

  1. Киевец Е., Ворошилова И., Мовчан Ю. DCFR: Lost in Translation, или трудности перевода // Приватное право. - № 2013. - №1. – С. 271-278.

  2. Butler W.E. Legal translation, International Adjudication, And Comparative Law // Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку: збірник наукових праць / за ред. Ю.С. Шемшученка. – л.: Львівський держ.унів.внутр.справ, 2012. – С. 86-95



1 Butler C. 92.

2 Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп.—М.: Дело, 2002. — С. 297 (всього 464 с.)

3 Assignability було перекладено як "відступкоздатність"; selfcontracting – "само укладання договору"

4 Black's Law Dictionary (Standard Ninth Edition), West, 2009. - 1920 p.

5 Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) /пер. с франц. В. Захватаев /отв. ред. А. Довгерт. – К.: Истина, 2006. – 1008 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал