Особливості виховної роботи з важковиховуваними дітьми план Поняття важковиховуваності у сучасній психолого-педагогічній літературі



Сторінка5/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4   5

Суспільні зміни, що відбуваються сьогодні, змінюють умови розвитку і життєдіяльності дітей тому і цінові умови існування частіше всього загрожують їх виживанню, здоров’ю основам соціального захисту. Такі фактори як побутові негаразди, недостатній рівень сімейного виховання, відсутність цінностей, знаходять своє відображення в поведінці дітей.

Можна «…виділити слідуючи групи дітей, які потрапили в складну життєву ситуацію: діти з асоціальних сімей; педагогічно занедбані діти; діти, які потрапили в проблемні ситуації; діти, які відчувають дефіцит спілкування». . Також у збірнику визначені джерела загрози для таких дітей:

в сім’ї – образ життя, поведінка батьків, яку не сприймають діти, насильство і агресія в сім’ї;

в соціумі – надлишок інформації з телебачення, відео, Internet, ЗМІ;

в самому собі - важливість формування життєвих орієнтирів, цінностей, невміння взаємодіяти з оточуючими, важливість самоусвідомлення, внутрішня одинокість, хвилювання за власну неповносправність і т. п.,

з однолітками – відносини, які побудовані на підпорядкуванні і залежності, випробування себе й інших, протиправні форми самоствердження і т. п.;

в освітніх закладах – відсутність мотивації до навчання, авторитарний стиль спілкування, конфліктна обстановка, перевантаження, недостатня професійна компетентність педагога.

Крім того, слід враховувати, що такі діти частіше всього порушують правила поведінки, що може привести до виникнення конфліктної ситуації у спілкуванні та конфлікту з іншими дітьми, з педагогами.

В такому разі ціль класного керівника - створити для таких дітей сприятливі реабілітаційні умови для особистісного зростання, успішної соціалізації, самореалізації, розширення умінь, знань, навичок за різноманітними напрямами діяльності; сприятливого перебування їх в колективі, заснованого на підтримці і довірі; організації змістовного дозвілля, яке сприяє формуванню культури поведінки дитини у спільній діяльності з однолітками, батьками, педагогами; стимулювати дітей на використання власних резервів, тоді можливо буде успішно вирішувати проблеми дітей (замкнутість, дефіцит спілкування, невпевненість в собі, відсутність взаєморозуміння з батьками, педагогами, однолітками).

Класному керівникові необхідно враховувати природу конфлікту і самому обрати відповідний стиль поведінки, бо він не завжди знає обставини дитячого життя, лише здогадується про мотиви вчинків, не завжди уявляє відносини між дітьми, тому він не повинен припускатись помилки при оцінюванні поведінки або пред’являти завищені вимоги, щоб не було конфронтації з боку дитини.

Необхідно намагатися дізнатись якомога більше про те, як учні живуть, як ведуть себе поза школою, які відносини в сім’ї, індивідуальні особливості, знаходити різноманітні форми взаємодії з ними і їх батьками. Обов’язково організувати роботу з батьками з метою їх педагогічної освіти, підвищення рівня знань із сімейного виховання, залучати батьків до проведення шкільних заходів спільно з дітьми, що буде сприяти поліпшенню умов розвитку, навчання, виховання дитини. Можна провести заходи, такі як: «Проектування власних вчинків», батьківські збори «Сім’я як виховний інститут», «Особливості поведінки дитини в сім’ї», бесіди «Режим дня учнів», «Сімейні обов’язки і доручення», «Умови для розвитку та виховання дітей в сім’ї», родинне свято «Джерела родинного виховання», виставка малюнків «Сім’я очима дітей», прес-діалог «Секрети виховання», цикл тематичних вечорів «Традиції і сімейні захоплення», диспут «Internet і наші діти», ситуаційні практикуми «Розмови з дитиною», практичні заняття «Батьки і діти: етика взаємовідносин», цикл відкритих уроків «Культура поведінки дитини», круглий стіл «Син і донька на порозі кохання», дискусія «Конфлікт або компроміс», цикл спортивних змагань «Коли скінчились уроки» тощо.

Низка важливих проблем щодо виховання культури поведінки учнів, які постають перед класним керівником, пов'язана з тим, що підлітки активно долучаються до вживання алкогольних напоїв та куріння, особливо в загальних місцях. В Україні щорічно збільшується кількість підлітків, які вживають алкоголь. 91 відсоток юнаків і дівчат в віці 15 – 16 років пробували алкоголь. «Хтось підрахував, що в Україні курять до 40 відсотків хлопців віком до 18 років. Це ті, кому законом не дозволено продавати алкоголь і цигарки, хоча у світі саме неповнолітні широко купують майже мільйон пачок.»

Ця проблема постала на рівні держави. 21 січня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1824-VI «Про внесення змін до державно – законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», який передбачає заборону вживати пиво в закладах охорони здоров'я та навчальних закладах, в громадському транспорті, закладах культури, в закритих спортивних приміщеннях та місцях проведення масових заходів, на дитячих майданчиках, в державних установах. Це стосується також вживання «лонгеру», «джин – тоніку» та інших слабоалкогольних напоїв.

В позаурочний час за межами школи учні відвідують загальні громадські місця.При відвідуванні потрібно нагадувати учням на значення самих різних правил поведінки в громадських місцях і орієнтувати на їх обов'язкове дотримання. Наприклад – відвідування театру. По дорозі в театр учні користуються громадським транспортом. Необхідно навчити їх, що зайшовши в транспорт не треба поспішати сісти на місце доки не буде впевненість, що поруч немає літніх і немічних людей, маленьких дітей; не забувати поступатись місцем старшим; дотримуватись правил етикету в транспорті – не розмовляти голосно в транспорті, стримувати негативні емоції, бути люб'язними, уважними до інших. Ще до відвідування театру необхідно з учнями програвати ситуації поведінки в театрі і транспорті, познайомити з театральним словником (партер, ложа, фойє, куліси, амфітеатр, бельетаж і таке інше). Після відвідування театру обговорити саму виставу, героїв, режисерську роботу, проаналізувати рівень власної культури поведінки в транспорті і театрі, написати твір, провести вікторину, випустити стінну газету тощо з тим, щоб закріпити в учнів отриманий досвід і спонукати їх прагнути до подальшого відвідування закладів мистецтва і культури.

Ефективно вирішувати зазначені ситуації щодо культури поведінки учнів в школі і в громадських місцях може допомогти класному керівникові проведення, наприклад, таких заходів: аукціону «Продаємо шкідливі звички», дебатів «Посієш звичку – пожнеш характер», «Здоров'я втратиш – все втратиш», бесід «Ти в громадському місці», «Культура стосунків між людьми», «Вмій дорожити мудрістю старших», циклу «Як себе вести в громадських місцях – театрі, музеї, на екскурсії, концерті, виставці тощо», дискусії «Світ старшокласника. Що ми знаємо про нього», проблемні столи «Не все те, що приємно тобі, приємно іншим», «Культура поведінки підлітка. Як її виховувати», рольову гру «Комунікабельність – запорука мого успіху», диспутів «Марні розваги – марні сподівання», «Невизнаний авторитет – чи дійсно я розумію самого себе», тренінгів «Вчимось думати позитивно», «Допустив нетактовність – умій вибачитись», класних годин «Вчитель і учень – етика відносин», «Дбай про своє ім'я », «Біля входу до пекла», «Перший підсумок життя», ситуаційних практикумів «Міжособистісні стосунки треба плекати і берегти», оформлення інформаційної вітрини «Як протидіяти шкідливим звичкам», лекції «Головна норма поведінки – повага до Людини», усного журналу «Легка дорога нікуди не веде», тематичного вечора «Гармонія душі і зовнішньої поведінки», вікторини «Стандарти споживання», класних зборів «Роль спілкування у встановленні довірливих стосунків між учнем, учителем, батьками» тощо.

У ХХ1 столітті новим вектором розвитку для людства стали інформаційні технології, нові технічні і програмні рішення. У зв'язку з цим постійно відбувається реформування і модернізація рівня інформаційної культури, одночасно виникає протиріччя між багатим доступом до різноманітних телекомунікаційних ресурсів і вибірковим підходом до рівня інформаційної культури. І сьогодні, коли і дорослі і діти мають доступ до інформаційних ресурсів Інтернету, все більше набувають популярність такі сервіси як «однокласники», «контакт» і багато інших. Виникає загроза необмеженого, безконтрольного з боку педагогічного суспільства впливу віртуальних засобів на свідомість і поведінку дітей. Тому необхідно створювати умови організаційного, методичного, психологічного супроводження спілкування і діяльності учнів у віртуальних мережах, формувати в учнів навички роботи в них і основи інформаційної культури; створити їх власний інформаційний простір у всесвітній мережі і мережеве суспільство спілкування учнів, включити їх в позитивне спілкування і соціально-значущу діяльність за допомогою сучасних інформаційних технологій; навчити учнів, що комп’ютер може бути використаний як засіб корисного дозвілля, сформувати культуру користувача, елементами якої є не тільки навички, уміння і знання, а й мережевий етикет, ігрова культура, гігієна спілкування з комп’ютерною технікою; створити сайт класу з довідковою інформацією для батьків і дітей з методичними рекомендаціями про використання різних освітніх технологій і сучасних методик виховання; програмним забезпеченням, порадами-рекомендаціями психологів; розміщувати на сайті роботи дітей, їх досягнення, тощо; обробляти різні матеріали на комп’ютері і створювати архів класу; організовувати дистанційну підтримку, наприклад: позашкільний навчальний заклад – класному керівникові школи; дистанційне спілкування в клубах різного спрямування, наприклад – літературному, сімейному, тощо; дистанційне навчання учнів – волонтерів для участі в різних акціях, програмах. Класний керівник може запропонувати учням теми для мережевого спілкування, наприклад: «Спілкування на Internet – майданчику», «Діти – кращі люди в світі», «Сфери пізнання», «Мої найважливіші плани», «Інформація – зброя боротьби з шкідливими звичками», «Молодь і вибори – перспектива», «Відкритий простір для самопідготовки до життя», «Соціалізація у віртуальній мережі», «Цікавинки з сторінок електронної енциклопедії», «Загальна комфортність у школі» тощо.

Однією з складових культури поведінки людини є мовний етикет.

«Мовний етикет - система «стійких формул спілкування, рекомендованих суспільством для встановлення мовного контакту співрозмовників, підтримання спілкування у виразній тональності відповідно до їх соціальних ролей і рольових позицій відносно один одного в офіційних і неофіційних обставинах» (

Виховання культури поведінки учня сьогодні неможливо розглядати без виховання мовного етикету.

«Виховання мовне – цілеспрямоване прищеплення дітям низки гуманістичних цінностей, пов'язаних з вивченням мови. Зокрема, розуміння ролі мови для людини; мислення рідною мовою у контексті культури свого народу; вимогливість до культури власного мовлення, естетична потреба у художньому слові. Культура мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю та інтонаційною виразністю мовлення.»

Класному керівнику необхідно визначити пріоритетність завдань щодо мовного виховання учнів, послідовність їх впровадження, запланувати відповідні заходи і здійснити оцінку їх результативності.

Учні спілкуються вдома, в школі, в громадських місцях, в офіційних і неофіційних ситуаціях тощо.

Одним із завдань класного керівника є навчання учнів тому, як організовувати своє спілкування за певними правилами, бо особливості мовлення пов'язують їх з оточуючими, служать показниками культури й вихованості; тому що культура мовлення проявляється в умінні не тільки говорити, а й в умінні вислуховувати свого співрозмовника; навчання тому, що дотримуючись правил мовлення учні засвідчать свою доброзичливість, приязнь, тактовність, ввічливість, шанобливе ставлення до співрозмовників. Це може стати чудовою можливістю для наближення до учнів, кращого їх розуміння і досягнення взаєморозуміння.

Класний керівник повинен організувати роботу так, щоб учні вміло застосовували засвоєне, щоб стали хорошими співрозмовниками і за столом, і в театрі, і в побуті, і в школі, щоб мова була чистою і збагаченою, щоб легше було висловлювати свої думки, щоб те, чому навчились, сприймали як обов'язкове життєве правило, наприклад:



  • важливо навчитися слухати іншу людину, не перебивати її під час розмови;

  • важливо розуміти іншу людину. Кожний співрозмовник повинен спочатку викласти думку опонента під час полеміки і, тільки отримав від нього підтвердження, що його думка зрозуміла, може її заперечувати;

  • потрібно навчитися щиро цінити людину. Культурна і розвинена людина завжди знайде в іншій хороші якості;

  • потрібно бути уважним до людей;

  • розуміти, що спілкування – це виховання корисних звичок, тренування вчинків, гідної поведінки.

Крім того, вчити учнів знанню правил ведення бесіди в будь-якій ситуації, наприклад:

  • постійно поширювати власний запас слів. Знаходити пояснення новому слову в словнику, або запитати у дорослих і тільки потім його застосовувати;

  • не засмічувати свою мову лайливими словами;

  • під час полеміки не намагатися у всьому бути правими: форма незгоди повинна бути коректною;

  • у загальних місцях не розмовляти дуже голосно, щоб не чули сторонні люди, але й не говорити також і тихо, щоб люди не дуже напружували слух;

  • не обговорювати занадто вузькі проблеми, які крім вас нікому не цікаві;

  • не пліткувати, про відсутніх не говорити погано;

  • не принижувати інших, не намагатися ображати співрозмовника і не підвищуватись за його рахунок;

  • не говорити про речі, які можуть неприємно зачепити співрозмовника.

Це можна успішно зробити, проводячи протягом року низку виховних заходів таких як, наприклад: бесіди «Навчитись слухати і чути», «Не ображай словом», цикл тренінгів «Оволодіваємо мовним етикетом», дискусія «Не красять людину жаргон і вульгарність», літературний вечір «У рідній мові черпай натхнення», тематичний вечір «У культурної людини і слова мов перлини», класні години «Доброму вчинку – добре слово», «Будь вірним своєму слову», вікторина «Як ми спілкуємось», конкурс «Кращі слова для друга», круглий стіл «Мова в нашому житті», зустріч з представниками мистецтва «Вічні цінності рідної мови», диспут «Мистецтво вести бесіду», усний журнал «Сучасна мова, яка вона?», ситуаційні практикуми «В громадських місцях знай що говорити, як себе вести » тощо.

Сьогодні мало хто може уявити себе без мобільного телефону як засобу оперативного зв'язку і спілкування. Він витісняє з нашого життя не тільки листування, живі розмови, а й стаціонарні телефони. Сьогодні розмови учнів у школі по мобільному телефону є надзвичайною проблемою і визивають занепокоєння – спілкуються будь з ким, будь скільки часу, на уроках і перервах, використовуючи при цьому дуже часто жаргон, ненормативну лексику, скорочення.

На культуру розмови учнів по мобільному телефону класному керівникові необхідно звернути особливу увагу. Створюючи ситуації телефонних розмов з друзями, телефонні діалоги, сценарії розмов з батьками та інші заходи, класний керівник прищеплює норми поведінки, правила етикету телефонних розмов учням, шанобливе ставлення до співрозмовника; вимагає від учнів не розмовляти під час уроків по телефону; вчить, що розмова має бути якомога коротшою і призначена для розв'язання невідкладних справ, а в позаурочний час в приватній розмові учні можуть більше спілкуватися в невимушеній формі, але з утриманням етикету телефонної розмови. З давнини нашими предками складалися погляди і вироблялись традиції щодо зовнішності і краси людини. Зовнішність – це не тільки фізичний образ, а й статура, хода, жестикуляція, міміка, особливості мови.

У сучасні часи у молоді змінюються погляди і ціннісні орієнтири на зовнішній вигляд і красу. Еталонами краси і моди для неї все частіше стають епатажні (ті, що навмисно порушують загальноприйняті норми і правила, щоб вразити оточуючих) особистості з шоу – бізнесу (актори, співаки, танцюристи, ді-джеї тощо), представники молодіжної субкультури (байкери, рокери, трейсери, тощо). Широко розповсюджується мода у юнаків і дівчат на татуювання (наколювання візерунків на тіло особливою фарбою) та пірсинг (проколювання частин тіла для фіксації прикрас).

«Молодим людям, перш ніж зважитися на таке «оздоблення» свого тіла, варто згадати традиції нашого народу, згадати, як високо споконвіку в нас цінувалася дівоча честь і скромність, порахуватися з тим, що подумають люди про них та їхніх батьків, та найголовніше – чи не зашкодять вони своєму здоров'ю.

Лікарі – практики вважають, що проколювання ділянок тіла пов'язані з небезпекою, особливо, коли воно здійснюється самотужки або так званими фахівцями, які навчилися цієї справи від друзів, з журналів та відео. Таким «фахівцям» бракує підготовки, вони, як правило, не дотримуються гігієни і недостатньо знають анатомію. А це серйозна проблема, адже проколом невідповідного місця тіла можна спричинити надмірну кровотечу або ж завдати довгочасного, а то й непоправного пошкодження відповідного нерва.»

Хлопці одягаються екстравагантно, роблять зачіски під форми укладки волосся різних племен і народів, навіть не знаючи про їх традиції і про те, який зміст несуть ці зачіски. Дівчата оголюють спину і живіт не тільки на дискотеках, а й у громадських місцях, в холодні і морозні дні, забуваючи про те, що це може стати в наступному загрозою для їх здоров'я, масово бажають схуднути, бо статури їх «кумирів» є прикладом для наслідування.

Щоб протистояти таким явищам класний керівник повинен ретельно підготуватися до просвітницької і профілактичної роботи з учнями та їх батьками щодо негативних наслідків «сліпого» наслідування моді, модифікації тіла, заподіяння шкоди власному здоров'ю. Запланувати і провести відповідні заходи, наприклад:цикл класних годин «Краса зовнішня і внутрішня», бесіди «В кожному з нас є красиве», «Мода змінна – цінності вічні », конкурси дівочої краси «Чарівне поруч», «Коса – природна краса», дискусію «Культура одягу в школі», диспути «Татуювання – мода чи мистецтво», «Зробити людину кращою», «Пірсинг – краса чи загроза», екскурс «Азбука моди», заочну подорож «Красиве в житті », проектування «Створюємо моду в школі»,турнір «Шлях до себе», свято «Краса в косі – з гордістю її носи», зустрічі з представниками модельних агентств «Виховання смаку – потреба сьогодення», зустріч з лікарями «Наслідки пірсингу і татуювання», батьківські збори «Мода, якою захоплюється наші діти » тощо.



З метою надання практичної допомоги класним керівникам в оновленні та удосконаленні знань про методики і технології; запровадженні інноваційних методів і засобів виховання культури поведінки учнів; у здійснені проектувальної діяльності; у визначенні перспектив реалізації позитивних досягнень у практику методичним службам міського та районного рівнів доцільно було б провести цикл семінарів з відповідної тематики. Методичним об'єднанням класних керівників міського та районного рівнів передбачити проведення заходів з класними керівниками щодо виховання культури поведінки учнів на основі досвіду інтеграційної діяльності науки та практики, педагогів-новаторів, творчо працюючих педагогів.

Практичне використання зазначених рекомендацій дасть можливість класним керівникам загальноосвітніх навчальних закладів прогнозувати та корегувати результат власної діяльності, своєчасно вирішувати актуальні проблеми з питань виховання культури поведінки учнів.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал