Особливості виховної роботи з важковиховуваними дітьми план Поняття важковиховуваності у сучасній психолого-педагогічній літературі



Сторінка2/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4   5

^ Три основні варіанти криміногенної позиції сім'ї:

- небажання виховувати дітей;

- невміння виховувати дітей;

- неспроможність виховати дітей.

Три основні форми криміногенного впливу в сім’ї:

- активне залучення неповнолітніх до пияцтва, вживання наркогенних речовин, бійки, сварки, розбещеність у сім'ї, скоєння злочинів;

-"пасивний" приклад безкарної антигромадської поведінки, яку підліток сприймає як стереотип звичайної повсякденної моральної поведінки;

- виштовхування дітей на вулицю, їх розчарування у батьках, відчуття власної ущербності, обділеності.



Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

1. Дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками.

2. Відсутність у дорослих стійких власних моральних установок.

3. Організація життя в сім'ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок.

4. Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини.

5. Недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.




^ До психолого-педагогічних факторів відносяться і недоліки

навчально-виховного процесу:

- відмова педагогів від індивідуального підходу, формальне ставлення до роботи; 

- низький освітній рівень більшої частини підлітків (звуження запитів, послаблення самоконтролю і спотворення самооцінки);

- недостатнє знання педагогом умов життя і виховання у сім'ї;

- відсутність об'єктивного підходу до виявлення причин недисциплінованої поведінки;

- негативне ставлення до учнів з низькою успішністю;

- прояв недовіри;

- відсутність єдності дій школи та сім'ї;

-соціальний дискомфорт (ізоляція, низький престиж, що негативно відбивається на поведінці, емоційних переживаннях).


^ Медико-біологічні фактори

Соціальна природа алкоголізму, наркоманії і токсикоманії зумовлена декількома факторами:

1. Оскільки сп'яніння знижує почуття тривоги, алкоголізм і наркоманія частіше зустрічаються там, де більше соціально напружених, конфліктних ситуацій. 

2. Випивка пов'язана з специфічними формами соціального контролю (ритуали - "цілеспрямоване пияцтво", ненормативна поведінка, засіб вивільнення від зовнішнього контролю).

3. Головний мотив пияцтва - бажання почувати себе впевнено і здаватися сильнішими (привернути до себе увагу).

4. Алкоголізм і наркоманія коріняться у внутрішньому конфлікті, зумовленому прагненням підлітка подолати тяжке почуття залежності.



^ 3. Педагогічна профілактика девіантної поведінки

3.1. Сутність профілактики правопорушень неповнолітніх

Спосіб життя, спрямованість учинків учнів з девіантною поведінкою вимагають корекційної роботи щодо запобігання та профілактики порушень ними норм моралі та права.

Педагогічна профілактика залежно від вибору об'єкта впливу, змісту профілактичної роботи містить у собі деякі аспекти соціальної профілактики: загальносоціальної, спеціальної, індивідуальної. Вона спрямована проти тих явищ соціального життя, які детермінують порушення норм моралі, і виступає як один із засобів правильної соціальної орієнтації людей, стимул суспільно значущої поведінки.



^ Функції профілактики багатогранні:

- діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці);

- реабілітуюча (перевиховання, подолання негативних проявів у поведінці);

- координуюча (координація зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні і подоланні асоціальної поведінки);

- прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх та ін.)

^ Профілактичні заходи можна розподілити на три типи:

Первинна профілактика - соціальна профілактика, спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збереженню життя дітей, і на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Масова і найбільш ефективна. Вона базується на комплексному системному вивченні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров'я і розвиток дитини.

^ Вторинна профілактика. Її завданням є якомога раніше виявити негативні зміни в поведінці дитини, що дає можливість також попередити їх подальший розвиток. Діагностика різних аспектів життєдіяльності учнів, індивідуальна корекція життєдіяльності і життєзабезпечення організму (звертати увагу на впертість, забіякуватість, образливість, озлобленість, лінощі, низькі пізнавальні інтереси, що веде до шкільної дезадаптації).

^ Третинна профілактика - цілеспрямована профілактика правопорушень неповнолітніх - сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці у більш важку стадію - індивідуальна. Містить заходи щодо виявлення і усунення конкретних недоліків сімейного, шкільного і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими підлітками, поведінка яких має відхилення від моральних і правових норм, з окремими групами, колективами з метою подолання несприятливих наслідків їх поведінки.

Профілактика - це не лише частина попереджувальної роботи, спрямованої на виявлення та усунення причин і умов правопорушень, а й система заходів перевиховання і формування особистості.

Профілактику слід розглядати і як систему колективних та індивідуальних виховних впливів, спрямованих на вироблення імунітету до негативних впливів оточуючого середовища з метою попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості і перебудови ставлення особистості до оточуючої дійсності в процесі перевиховання, а також розвитку почуття соціальної відповідальності.

^ Профілактична робота будується на базі:

- вивчення причин відхилень у поведінці;

- планування профілактичної роботи на основі педагогічної діагностики;

- урахування специфіки навчального закладу;

- урахування рівня розвитку колективу;

- необхідності залучення важковиховуваних учнів до діяльності (суспільно корисна праця);

- використання індивідуального підходу;

- залучення громадських організацій самоврядування. 



^ Психологічний аспект профілактичних дій педагога полягає у встановленні довірливих стосунків із важковиховуваними дітьми, реалізації соціально значущої мети - в охороні прав дитини, що складає основу для гуманістичних умов виховання.

Важливою умовою реалізації профілактичних заходів є педагогічний такт, який у вітчизняній педагогіці розуміють як складну професійну властивість учителя і вихователя. Такт передбачає відсутність надмірної вимогливості, брутальності, дріб'язкової прискіпливості, фамільярності, зверхності. .



^ 3.2. Використання можливостей педагогічної діагностики в профілактичній роботі

Відомий вислів К. Д. Ушинського: щоб виховати особистість в усіх відношеннях, треба знати її також в усіх відношеннях. Це та першооснова, без якої немислима грамотна корекційна робота. Специфіка - професійного завдання класного керівника в педагогічній профілактиці правопорушень визначається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, глибокого аналізу деструктивних факторів, які спричиняють девіантну поведінку неповнолітніх.



^ Діагностичний алгоритм

Дослідження свідчать, що інтеріоризація (засвоєння) особистістю цінностей, норм, відношень, зразків поведінки відбувається під інформаційним впливом того життєвого середовища, з яким найтісніше пов'язані соціальні та індивідуальні характеристики особистості.



^ Діагностика на рівні групи.

Мета: з'ясувати рівень психологічного комфорту учнів у груповому колективі шляхом анкетування, соціометрії (рівень сформованості колективу, наявність друзів, лідерів (позитивний та негативний), спосіб проведення вільного часу, характер стосунків (добрі, напружені, конфліктні, наявність мікрогруп, традиції, взаємодопомога); відносини між учнями учителями, майстрами.



^ Діагностика неблагополуччя в сім'ї

Програма вивчення важковиховуваного:

1. Анкетні дані вихованця.

2. Анкетні дані батьків. Атмосфера в сім'ї, внутрішньосімейні стосунки; як батьки ставилися до дитини в шкільні роки; чи є вони прикладом зараз, стосунки зараз; наявність судимостей; сім'я - повна, неповна, повторно створена, коли батько залишив сім'ю; як батьки ставляться до роботи, як часто міняють, чому; що стало причиною розпаду сім'ї (пияцтво, бійки, аморальний спосіб життя); матеріальні, побутові, житлові умови сім'ї.

3. Кількість дітей у сім'ї, місце навчання, характер взаємовідносин між дітьми (якщо недоброзичливі - чому?).

4. Умови виховання учня в сім'ї (наявність кімнати чи місця, хто більше займається дитиною (батько, мати, бабуся, дідусь, брат тощо), яку роботу вдома виконує учень, статус дитини в сім'ї, єдність вимог сім’ї і навчального закладу.

5. Статус учня в групі, взаємостосунки з однолітками (поважають, лідер, байдужі, недружелюбні, цькують, насміхаються) - причини. Хто має вплив, хто захищає чи карає?

6. Коротка характеристика здоров'я. Ставлення учня до спорту, здорового способу життя, наркогенних речовин.

7. На основі яких соціальних, психологічних, медико-біологічних ознак належить до важковиховуваних (неуспішність, помилки сімейного виховання, прорахунки навчально-виховної роботи, стан здоров'я).

8. Особливості поведінки в сім'ї, училищі. Ставлення до праці.

9. Особливості темпераменту, характеру, інтересів, пам'яті, уяви, уваги.

10. Профілактичні заходи щодо подолання важковиховуваності.


^ 3.3. Особливості педагогічного керівництва в роботі з важковиховуваними учнями

Ефективність педагогічного керівництва в профілактиці правопорушень учнів має досягатися, виходячи із принципів організації виховного процесу:

- включення важковиховуваних учнів у діяльність, що забезпечує розширення і розвиток відповідальності ;

- стимулювання самовдосконалення особистості;

- розширення морально-духовного змісту педагогічної аргументації норм і правил стосунків, вимог та ін. у колективній діяльності учнів.

Серед позитивних особливостей роботи вихователів, за якими важковиховувані учні визначали рейтинг учителів, були названі ознаки у такій послідовності:

- почуваєш себе поряд із ним легко та невимушено;

- вірить мені, поважає як людину;

- допомагає доброю порадою у скрутних ситуаціях;

- є бажання поділитися з ним своїми невдачами і радощами;

- не відчуваю страху перед ним;

- може захистити при несправедливому обвинуваченні;

- допомагає у налагодженні стосунків з однолітками, вчителями;

- справедливий, до всіх однаково вимогливий;

- не "вичитує" при всіх;

- підтримує, заохочує, хвалить при учнях;

- не "розбирає" на класних та батьківських зборах;

- не поспішає скаржитися батькам;

- життєрадісний, доброзичливий;

- не підвищує голос;

- правдивий, завжди відверто говорить "про життя";

- добрий, уважний, чуйний; .

- при аналізі конфлікту не перекладає всю провину на мене;

- добре викладає свій предмет;

- виконує свої обіцянки;

- працелюбний;

- організує допомогу у навчанні, бере в похід.

Не важко переконатися, що учні передусім цінують моральні, гуманні якості педагога, і навіть професійна майстерність стоїть далеко не на першому місці.

Серед негативних особливостей особистості вчителя-вихователя важковиховувані називають: черствість, байдужість, низький культурний рівень, невміння підтримувати дисципліну в класі, безпринципність, нещирість, необ'єктивність тощо. 

Однією з ефективних форм роботи викладацького колективу в системі профілактики правопорушень є психолого-педагогічні засідання методичної комісії класних керівників. Вони виконують діагностичну, проективну, реабілітаційну функції.



^ Діагностична функція полягає у визначенні причини, динаміки змін, вивченні якостей особистості, особливостей поведінки учня (стан здоров'я, розвиток, аналіз психологічної атмосфери сім'ї, статус учня в колективі, його ставлення до нього, праці, спрямованість інтересів, самооцінка тощо).

^ Проективна функція. Вона передбачає вироблення індивідуальної програми впливу на основі колективного обговорення. Педагогічні рекомендації даються батькам, класним керівникам, викладачам - предметникам, учнівським органам самоврядування, батьківському комітету. 

Індивідуальна програма на зміну поведінки учня:

1. Якісні засоби виховного впливу: залучення учня до активної діяльності за інтересами (спортивні, трудові, пізнавальні, естетичні).

2. Організація допомоги у навчанні з боку консультантів - одногрупників

3. Індивідуальна робота вчителя в позаурочний час .

4. Рейди членів батьківського комітету групи, училища з метою ознайомлення з організацією самопідготовки, дозвілля, становища сім'ї (повідомлення в органи влади, якщо сім'ї потрібна допомога).

5. Психологічні засоби впливу на емоційно-вольову сферу особистості: створення ситуації успіху на уроках з найважчих для учнів предметів.

6. Покращення умов сімейного виховання, застосування засобів адміністративного впливу на батьків, які згубно впливають на виховання дітей.

7. Щомісячне підведення підсумків – проведення групових зборів. 



^ Реабілітаційна функція. Її головна мета - захист інтересів дитини, яка потрапила в несприятливі умови - сімейні, навчально-виховні, у складну конфліктну ситуацію. Досвід показує, що нерідко неуважні вчителі намагаються позбавитися важкої дитини, індивідуальну роботу заміняють "відсівом". Стійка неуспішність або порушення дисципліни дратує вчителя, а озлоблення дитини стає причиною багатьох відхилень у поведінці, додає конфлікту в сім'ях. Страх перед покаранням травмує психіку дитини. Практика показує, що там, де проводиться кваліфікована діагностика, класному керівнику значно легше вирішувати проблеми позитивної установки у вихованні дитини.

Отже необхідно:

а) здобути багатопланову інформацію про поведінку підлітка і причини формування негативних якостей або здійснення протиправних учинив;

б) виділити домінуючі позитивні якості;

в) поєднати у вивченні діяльність, свідомість і ставлення учня;

г) розглянути взаємозв'язки і взаємозалежності підлітка в колективі;

д) оцінити роль сім'ї у вихованні підлітка;

є) скоординувати зусилля всіх суб'єктів виховання.

4. Методика організації позакласної виховної роботи з важковиховуваними

Загальновідомо, що соціалізація підлітка найактивніше проходить у галузі його позанавчальної діяльності, питома вага яких становить 40% усього активного часу учня. Це зумовлює пошук ефективних форм і методів педагогічного впливу на дітей і підлітків у позанавчальний період.

Важливою формою виховної роботи з важковиховуваними є гурткова діяльність. Її ефективність зумовлена дотриманням таких вимог:

1. Не створювати колективи лише з контингенту важковиховуваних. Це суперечить основному положенню педагогіки - перевиховання через соціально здоровий колектив. Ще А. С. Макаренко вважав недоцільним роздільне виховання важких і звичайних дітей.

2. Співвідношення важких і звичайних дітей. Досвід роботи з важковиховуваними учнями показав, що найбільш педагогічно обґрунтованим і оптимальним є співвідношення 35-40% важких і 60-65% благополучних дітей. 3. Урахування ступеня важковиховуваності підлітків.

4.Педагогічна доцільність організації життєдіяльності і стимулювання підлітків.

5. Встановлення особистісних і ділових стосунків.

6. Здійснення різноманітних видів діяльності.

7. Створення ситуації успіху в праці, реалізація в професійній діяльності, спілкуванні.

Все це дуже важка робота:

1. Нинішні підлітки звикли до споглядальної ролі на будь-якому святі.

2. Склалися стереотипи дозвілля (дискотека, відео, прогулянка вулицею).

Важковиховувані підлітки потребують посилення виховання правильних етичних уявлень, стійкої соціалізації, вироблення соціально позитивної і ефективно насиченої домінанти, мобілізації своїх особистих ресурсів, уміння контролювати себе, долати байдужість до соціального життя. Тому педагогічна психотерапія, як ніколи, повинна бути виховною, що активізує правильну соціалізацію особистості. Три форми педагогічної психотерапії:

Індивідуальна - початковий етап (довірлива бесіда): врахування особливостей учня, доброзичливість.

^ Групова - проведення заняття з групою з однаковими відхиленнями в поведінці.

Колективна - заснована на використанні позитивного впливу колективу (він об'єкт, і він же суб'єкт виховного впливу).

Метою таких занять може бути:

^ I. Розвиток необхідних якостей:

- рішучість, самостійність, ініціативність, хоробрість;

- сила волі, наполегливість у досягненні мети;

- працелюбність;

- впевненість у собі і в своїх силах, їх об'єктивна оцінка;

- уміння терпіти (витримувати втому і пов'язані з нею неприємні відчуття);

- уміння концентрувати думки та увагу, переключати їх з одного предмета на інший;

- уміння і здатність засвоювати нові навички, професійні дії;

- уміння пристосовуватися до постійно зростаючих навантажень (фізичних, розумових);

- уміння долати психологічні бар'єри (напруження під час спілкування, невпевненість, страх);

- активізація відпочинку і відновлення процесів в організмі (самонавіювальний сон і відпочинок);

- критичне ставлення до своїх недоліків, чесність і безкомпромісність у виконанні обов'язків.



^ II. Позбавлення від негативних рис і звичок:

- шкідливі звички (пристрасть до нікотину та алкоголю);

- невпевненість у собі, нерішучість;

- неспокій, тривога, страх;

- боягузтво;

- лінощі;-

- самовпевненість, зазнайство, переоцінка своїх можливостей; 

- нестійкість уваги, настрою;

- подразливість;

- нав'язливі стани (думки, відчуття, дії);

- порушення сну, запаморочення.

^ Пропагуючи різні форми профілактичної роботи з учнями, батьками, вчителями, поряд з традиційними методами (лекція, збори, семінар), можна широко використовувати ділові та рольові ігри.

Ділова (рольова) гра - це включення її учасників у придуману керівником (чи реальну) проблемну ситуацію і її подальший розвиток експромтом, без будь-якого сценарію. Кожен з учасників має лише рольову установку, яку він і реалізує в процесі гри. Таким чином забезпечуються умови для яснішого бачення ситуації, виявлення ініціативи і самостійності у розв'язанні поставлених завдань.

Скажімо, виникла конфліктна ситуація між учителем та учнем, був зірваний урок, втручання адміністрації не дало результатів. Конфлікт розрісся до гострого протистояння. Емоційна напруженість не дає можливості об'єктивно оцінити ситуацію.

Пропонується "програти" конфлікт з самого початку. З учнів вибирається "вчитель" і "учень" (тільки не учасники конфлікту). Моделюється конфлікт (максимально наближені жести, міміка, слова, інтонація). Стають очевидними прорахунки обох сторін. Дається об'єктивна колективна оцінка, після чого відбувається примирення, обопільні вибачення.

Прийом ділової (рольової) гри застосовується за наявності членів учнівського самоврядування, активу органів самоврядування. Такі знання сприяють творчому засвоєнню знань, умінь і навичок, розвитку мислення, інтересу до організації роботи.

Гру доцільно проводити в присутності психолога, завуча з виховної роботи ("Якби класним керівником був я", "Якби організатором дозвілля був я", "Якби керівником секції дисципліни і порядку в училищі був я", "Якби організатором трудових справ у був я").

Різновид рольової гри "Мозкова атака", коли колективними зусиллями учасників знаходиться вирішення певної проблеми, яка реально існує в житті групи.

Цінним є те, що у ділових, рольових іграх беруть участь і тихі, сором'язливі учні, і важковиховувані. Останні навчаються культури спілкування, стимуляції активності мислення, відчуття відповідальної самостійності (класний керівник не бере на себе роль арбітра, всі думки і міркування підтримуються і вислуховуються).



^ Різновид рольової гри "Вогонь по ведучому".

До початку заняття слухачі від ведучого отримують завдання підготувати питання, заперечення, які ставлять під сумнів ті чи інші положення, висновки і змушують шукати більш переконливі аргументи. В результаті ведучий свідомо викликає в учнів гострі запитання.

Найважливіша умова ефективності ігор - врахування, узагальнення і реалізація пропозицій, які поступають від учнів. Лише це надає іграм дійсно ділового характеру (повинні мати чітку структуру - мету, роль, зміст, сюжет, ситуацію, етапи, учасників з визначеними ролями).

Ділова (рольова гра) з проблемними ситуаціями.

Педагогічна рада "Правопорушення в училищі: проблеми та шляхи розв'язання"

^ 1. Аналіз проблемних ситуацій:

а) Учениця першого курсу в першому півріччі добре вчилася, була слухняною, активною, раптом стала некерованою, пропускає уроки, отримує погані оцінки. Ви - класний керівник. Ваша програма дій.

б) Ви - класний керівник однієї групи другого курсу. У групі є неформальний лідер. Він сильний, розумний, впливовий, вольовий. Але злий і жорстокий, мстивий, владолюбний. Програма ваших дій.

в) Батьки дуже пасивні щодо відвідувань училища, а в групі багато проблем. Група важка. Ви - класний керівник. Ваші дії?



^ Кожна група для відстоювання проектів розв'язань проблем отримує лише 10 хв.

2. Повідомлення директора навчального закладу (аналіз справ, результатів анкетування учнів, батьків, вчителів).

3. Пропозиції щодо удосконалення роботи з учнями, батьками.

Література

1. Бовть О. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків //Рідна школа, - 1999. - № 2. - С. 17-20.

2. Гербеев Ю. В. Готовим учителя к работе с несовершеннолетними нарушителями //Педагогика. - 1993. - № 5. - С. 61-65.

3. Козубовська І. Особливості спілкування з важковиховуваними// Дивослово. - 1998. - №7. - С 31-33.

4. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. -К., 1996.

5. Профілактика правопорушень серед учнівської молоді //Все для вчителя. - 2000. - №2. - С. 76-78.

6.Стурова М. П. Девиантное поведение несовершеннолетних как педагогическая проблема //Педагогика. -1999. - №7. - С. 38-41.

7.Шестопалова О. Адиктивна поведінка підлітка: сутність та можливості психокорекції //Рідна школа. - 2000. - № 9. - С. 27-30

Слід наголосити, що явище девіантності відноситься до такого класу надзвичайно складних і багатогранних явищ, які можуть бути вивчені тільки в результаті спільних зусиль учених. Останнім часом з`явилася нова спеціалізована галузь знань – девіантологія, яка досліджує різні аспекти девіантної поведінки. Відзначимо, що на сьогоднішній день ученими розроблені питання загальної та індивідуальної профілактики такого виду девіацій, як правопорушення, злочини неповнолітніх і набагато менше досліджень стосуються профілактики бродяжництва, алкоголізму, наркоманії, проституції.

Незважаючи на значну кількість досліджень проблеми девіантної поведінки неповнолітніх та її профілактики, здійснених російськими ученими, вони відзначаються певною фрагментарністю, в той час як рівень системного бачення вирішення проблеми залишається недостатнім.

Отож вивчення і творче переосмислення досвіду Російської Федерації (далі РФ) щодо попередження й подолання девіацій у поведінці неповнолітніх дозволить використати її позитивні здобутки задля уникнення прорахунків в організації профілактичної роботи з аналогічною категорією неповнолітніх в Україні.

З огляду на вище означене, нами здійснено вибір теми дисертаційного дослідження: "Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх у Російській Федерації (1990 – 2005 рр.)".




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал