Особливості соціалізації дітей у початковій школі на основі педагогіки В. О. Сухомлинського



Скачати 143.04 Kb.
Дата конвертації10.04.2017
Розмір143.04 Kb.
Особливості соціалізації дітей у початковій школі на основі педагогіки В.О.Сухомлинського. На часі українське суспільство потребує високогуманних особистостей, позаяк реалії нашого повсякденного життя відчувають дефіцит людяності, милосердя, співчуття, доброти. Все це посилюється прискоренням темпів життя, бурхливим розвитком засобів масових комунікацій. Закономірно, що для людини важливо, на якому рівні здійснюється її взаємодія та контакти з іншими людьми, як це впливає на її емоційний стан, самопочуття, життєвий тонус.

Для сучасної соціально-педагогічної науки є актуальною проблема, пов’язана із входженням особистості в соціум, тому питання соціалізації особистості досліджували філософи, педагоги та психологи. Так, система гуманістичних поглядів, створена українськими педагогами, філософами та діячами культури є надбанням громадської і педагогічної думки впродовж століть.

Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливої уваги надавав В.О. Сухомлинський. Безпосередньо педагогічну спадщину В.О. Сухомлинського вивчали М.Я. Антонець, Л.С. Бондар, Н.О. Гордуз, А.М.Луцюк, І.Є. Остапйовський, Т.П. Остапйовська, В.А. Поліщук, О.І. Янкович.

Проте питання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського у царині проблем соціалізації підростаючого покоління залишаються актуальними.

В.О. Сухомлинський стверджував, що «..нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу [ 1]. І в його науковій спадщині поняття «соціалізація» розглядається переважно як процес прилучення особистості до суспільства з метою розвитку її у взаємодії з навколишнім світом[ 5].

Розкриваючи змістове наповнення поняття «соціалізація», вчений, на відміну від своїх попередників, визначав «сходинки соціалізації», які сприяють формуванню і становленню особистості учнів(рис.1) [ 5]



Третя сходинка

Об’єднання соціального досвіду та соціальних зв’язків особистості учня української національної приналежності з соціальним досвідом усіх націй земної кулі для досягнення загального покликання всього людства - взаємопідтримки





Друга сходинка

Сприяння загальнолюдським і національним цілям на основі взаєморозуміння та згоди: підтримання дружніх зв’язків, надання взаємодопомоги в разі необхідності





Перша сходинка

Засвоєння й неухильне дотримання в діяльності та взаєминах виробленого людством правила – повага людини до іншої людини, до її особистості та особливостей



Рис.1. «Сходинки соціалізації» за В.Сухомлинським

Слід зазначити, що підґрунтям всієї системи соціалізації учнівської молоді В.О. Сухомлинський вважав наявність ідеї виховання, сутність якої полягає утому, що кожному народу властивий специфічний спосіб думок, своя власна система морально-етичних і естетичних рис і якостей, витоки яких у історії, традиціях, соціально-економічних, географічних і природних умовах. Тому доцільним є враховувати у процесі соціалізації історичний розвиток, психічний склад, природу і розвиток кожного народу, процес його становлення серед інших народів, рівень соціального досвіду і характер соціальних зв’язків, що визначають зміст і спрямованість їх морально-етичної та естетичної культури. Саме це впливає на красу й гармонію життєдіяльності людства в усьому світі[ 5].

Учений розглядає соціалізацію відповідно до мети виховання: формування вільної, духовно багатої, відносно автономної особистості, для якої характерна чистота та краса моральних відносин, чуйність і доброзичливість у ставленні до людей. У процесі взаємодії з оточенням кожна особистість має право вибору на основі своєї совісті, яка, за твердженням В.О. Сухомлинського, є тим безвідмовним засобом, який служить активним проявом «невідступності» від моральної вимоги, необхідності постійного самоконтролю.

Зазначу, що визначені В.О. Сухомлинським технології формування соціалізації на часі не втратили своєї актуальності [6]. Так, одним із чільних місць серед технологій виховання «совісті» є заохочення шкільної молоді до правди, передусім стосовно самого себе, до внутрішньої чистоти, до викриття неправди, фальсифікації фактів, фабрикації того, чого насправді не було й немає. При цьому особливого сенсу набуває колектив, в середовищі якого перебуває учень, і в якому формуються такі важливі особистісні цінності, як висока національна самосвідомість, любов і відданість Україні, готовність до праці в ім’я розквіту своєї Батьківщини.

У 50-60-х рр. вийшли з друку фундаментальні праці директора Павлиської школи В. Сухомлинського «Директор школи - керівник навчально-виховної роботи» та «Система роботи директора школи», в яких розкрито зміст, організацію навчально-виховного процесу, методи управління школою, які й донині є визначальними в гуманістичній стратегії управління процесом соціалізації дітей та учнівської молоді.

Соціалізуючий зміст навчально-виховного процесу, розроблений педагогом передбачає сукупність форм і методів роботи з учнями. А інструментарій управлінської діяльності директора школи та вчителів Павлиської школи полягає у проведенні уроків людяності, етичних бесід, засідань науково-педагогічної та педагогічної ради, психологічних семінарів, батьківського університету, традицій і звичаїв школи, що присвячені питанням особистісного, індивідуального підходу до учнів. При цьому соціальна роль і статус учителя, рівень його фахової майстерності — невід'ємні складові особистісної ролі педагога як агента соціалізації.

Власною педагогічною діяльністю, унікальним педагогічним експериментом В.О. Сухомлинський переконливо довів, що школа як соціальна інституція спроможна повноцінно виконувати всі свої функції за умови тісної співпраці з соціальним оточенням, як відкрита виховна система. "У школі, — зазначав Василь Олександрович, — навчають не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати світ, багатства науки й мистецтва. У школі учать жити" (8, т.2, с.337).

Суттєвим є те, що в його педагогічній системі дитина наділялася значною автономією. Тому у практиці життя Павлиської школи, у першу чергу, стверджувалася філософія суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя й учня. Як директор він неодноразово закликав педагогів «…дивитися на світ очима тих, кого ми виховуємо», звертатися до учнів «…як до однодумців, як до рівного собі». Він був, одним із перших педагогів радянської школи, педагогічна система якого містила в собі свідоме та цілеспрямоване використання діалогу, побудованого на рефлексивній активності учнів, емоційно довірливому спілкуванні, процесів самопізнання, самовиховання.

Таким чином у центр навчально-виховного процесу В.О. Сухомлинський поставив особистість дитини. Тому основою його концепції була повага і довіра до неї, визнання її унікальності та права на власний вибір.

На його думку формування всебічно гармонійно розвиненої та гуманної особистості можливе при комплексній реалізації завдань різних видів виховання. Зокрема, завдання морального виховання дітей полягають у наступному:

- оволодінні правилами та нормами моральної поведінки;

- розвитку моральних почуттів;

- формуванні моральних переконань;

- формуванні умінь і навичок моральної поведінки.

У свою чергу, громадянське виховання передбачає вирішення таких завдань, як виховання любові до Батьківщини; формування високої ідейності та патріотизму, гуманного ставлення до людей і обов'язок перед ними, турботливого ставлення до батьків, рідних, близьких; розуміння сенсу життя, добра і зла в ньому; виховання високих громадянських якостей.

Завданням розумового виховання є: формування розумової культури учнів, наукового світогляду; культури розумової праці школярів. Обгрунтовуючи ідею залучення учнів до розумової праці, В.О. Сухомлинський стверджував, що остання є не просто сидінням на уроці або дома за книжкою. Розумова праця – це зусилля думки. Мислення в учнів з’являється там, де є потреба відповісти на запитання, прагнучи до поєднання праці душі, мислення і рук. Важливе місце у цьому відводив проблемному навчанню, коли новий матеріал учитель подає як проблему, яку учні разом із ним повинні розв’язати. Ідею перетворення освіти у важливу життєву цінність педагог тісно пов’язував з відсутністю чи наявністю в учнів інтересу до навчання.

На його думку, естетичне виховання - діяльність педагога, спрямована на формування естетичних цінностей, почуттів і формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Естетичне виховання передбачає вирішення таких завдань: формування естетичних знань, смаків, почуття прекрасного; виховання любові до природи та навколишньої краси; становлення стійких оцінних критеріїв до творів мистецтва; оволодіння знаннями та вміннями творити прекрасне в житті.

На думку Сухомлинського, фізична культура є елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства, облагородження всіх інших сфер людської особистості. Тому фізичне виховання передбачає створення умов для нормального фізичного розвитку, для збереження та зміцнення здоров’я учнів; оволодіння учнями знаннями про організм людини; набуття учнями санітарно-гігієнічних навичок та вмінь; досягнення гармонії здорового тіла і духу.

В.О. Сухомлинський вважав, що трудове виховання – це виховання свідомого становлення до праці через формування звички та навичок активної трудової діяльності, трудових умінь і навичок, а також через підготовку учнів до праці та свідомого вибору професії.

За словами вченого, школа стає колискою народу, якщо в ній панують культ Науки, Праці, Матері, Батьківщини, Людини, культ Слова. Педагог вважав, що дитячий колектив створюється поступово, крок за кроком і розглядає його як дуже складну єдність кількох наріжних каменів: ідейної, інтелектуальної, емоційної, організаційної спільності. Стійкість, міцність одного наріжного каменя залежить від міцності, стійкості всіх інших. Для закладення початкових підвалин колективу надзвичайно важливо, щоб діти прагнули робити добро, утверджували добро своєю діяльністю і водночас були нетерпимі, непримиренні до зла. У своїх працях В.О. Сухомлинський зазначав, що колектив лише тоді є великою виховною силою, коли він увесь час духовно зростає; це можливо лише там, де сьогодні кожен розумніший, розвиненіший, щедріший серцем, ніж учора.

Серед вимог, які стоять перед директором, педагог виокремлював моральність, інтелект, вольові якості. «Перша, найголовніша і найважливіша якість, без якої педагог не може бути директором, як і не всяка людина може бути педагогом, – це глибока любов до дітей, органічна потреба в дитячому колективі, глибока людяність і здатність проникнути в духовний світ дитини. Необхідно зрозуміти та відчути в кожному із вихованців особисте, індивідуальне. Ця здатність, яка являється результатом високої педагогічної культури, визначається насамперед властивістю людини пізнавати світ серцем. Навчитися любити дітей не можна ні в якому навчальному закладі, ні з жодних книжок, ця здатність розвивається в процесі участі людини в громадському житті, її взаємовідносинах з іншими людьми» [2, с. 32]. Тому відносини у педагогічному колективі мають будуватися на принципах чуйності, дружби, колективізму, справжньої людяності, правдивості, чесності. Він радив вчителям: «…якщо ви сумніваєтесь в чомусь, скажіть прямо, не носіть в душі сумнівів, особливо невіри в дитину, для вихователя це дуже небезпечний тягар. Побачивши в тому чи іншому вчинку, в словах педагога невіру в людину або в силу виховання, я прагнув довести йому його неправоту, переконати в тому, що він помиляється. Саме переконати, а не впливати адміністративним шляхом – заставити, примусити» [2, c.38].

Серед великої кількості питань, які цікавили В.О. Сухомлинського як мислителя, директора школи, було одне – пов’язане з Особистістю Учителя. Організовуючи й уважно вивчаючи життя первинних колективів (педагогічного та учнівського), особливо досконало досліджував моральні аспекти виховання шкільного колективу, що охоплював вчителів і учнів, між якими, на його думку, «неможливо провести будь якої різкої грані, вони невід’ємні один від одного будь якою стіною, вони в своєму єднанні презентують шкільний колектив» [5, с. 207]. Щоб створити творче ядро педагогічного колективу однодумців-ентузіастів, йому необхідно було терпляче і творчо працювати з кожним вчителем над підвищенням його педагогічної і методичної майстерності. Вироблення загальних переконань та єдиного педагогічного креда сприяло створенню власної педагогічної етики вчителів Павлиської школи, основою якої було пізнання кожним членом колективу своєї учительської відповідальності як потреби в постійній творчій праці, прагненні постійному поповненні та розвитку знань. Як у первинному колективі, так і в загальношкільному, відношення між їх членами будувались на принципах взаємоповаги. Спонукання учнів на творчу, пізнавальну діяльність здійснювалось з урахуванням індивідуальних особливостей їх мотиваційної сфери. Це забезпечувало живий інтерес школярів на кожну творчу ініціативу з боку викладачів та створювало передумови для розвитку творчості дитини, виникненню в учнів автостимуляції. Основою організаційної форми такого спілкування, в процесі якого виникає і розвивається духовна єдність педагога та учня, є їх прагнення до знань, дух поваги до наукової думки, книги, до вчених, освічених людей.

Одним із суттєвих факторів діяльності по стимулюванню радості пізнання в теорії і практиці В.О. Сухомлинського було забезпечення єднання духовного життя вчителів та учнів у здійсненні вимог, що відносяться і до вчителів, і до учнів. При цьому велике значення стало в процесі створення міцного загальношкільного колективу на творчій основі створенню в ньому інтелектуальної і морально-психологічної атмосфери, в якій найбільш сприятливо здійснюється процес стимулювання радості пізнання.

Як бачимо, Василь Олександрович дійсно залишив по собі слід вічний, піклувався про навчання і виховання підростаючих поколінь, про підготовку висококваліфікованих педагогічних кадрів. Тому ініційовані ним педагогічні ідеї заслуговують на творче переосмислення сучасними педагогами.

Найважливішою ідеєю своєї педагогічної концепції В.О. Сухомлинський вважав виховання гуманізму й людяності, потреби в служінні людям. «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною, нікому невідомою пилинкою, писав він. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний».

У сучасній педагогічній практиці означена ідея відтворюється через концептуальні засади основних орієнтирів виховання учнів 1-11класів, тому і зміст виховної діяльності направлено на ціннісне ставлення до себе, до сім’ї, родини, людей, до праці, природи, мистецтва, до суспільства і держави. Тому в контексті соціалізації виховна робота здійснюється за такими напрямами, як:

- громадсько-правове виховання;

- національно-патріотичне виховання;

- морально-етичне виховання;

- художньо-естетичне виховання;

- фізичне вдосконалення і виховання потреби здорового способу життя;

- розвиток самоврядування;

- екологічне виховання;

- превентивне виховання;

- родинне виховання;

- трудове виховання.

Громадянська освіта як компонент соціалізації в школі здійснюється комплексно. Свою увагу вчителі вже у початковій школі приділяють розвитку в учнів умінь досліджувати аналізувати, висловлювати судження, робити висновки, давати оцінку різним явищам шкільного життя з точки правової освіти.

Національно - патріотичне виховання має системний характер і посідає чільне місце в системі роботи з учнями. Так, початкова школа навчає дітей української мови, традиціям українського народу, його звичаям. У всіх класах є куточки символіки; учні вивчають символи, обереги України, основні закони нашої держави, беручи участь у заходах з таких тем: «Свою Україну любіть», «Моя Україна - червона калина», «Політична культура молодої людини», «Прапор, герб - ознаки держави», «Я - громадянин України».

Керуючись девізом «Все творчо, інакше навіщо?» вчителі працюють з обдарованими учнями. Цікавими є інноваційні форми виховної роботи: щорічна конкурсна програма, присвячена Дню української мови й писемності, конкурс читців «Моя країна – Україна!», традиційними стали змагання присвячені Дню українського козацтва на свято Покрови, Свято села, на яких всі відчувають свою приналежність до великого українського народу. Однією з форм роботи розвитку самостійної пошукової діяльності з учнями є робота над проектами: « Народні свята та звичаї» (члени народознавчого клубу «Школярик-дошколярик» для 1-4 класів). У школах з метою створення належних умов для виявлення та підтримки обдарованих дітей, розвитку їх інтересів, схильностей і обдарувань та популяризації знань з курсів «Я у світі», «Я і Україна», започатковано щорічний Всеукраїнський інтерактивний конкурс юних суспільствознавців «Кришталева сова» для учнів 3-11 класів.

Не менш важливим чинником соціалізації дітей є культура їхньої поведінки, тому морально-етичне виховання в школі здійснюється у процесі безпосередньої участі учнів у виховних заходах, як класних, так і позакласних, під час котрих їх залучають до обговорення конкретних вчинків і спонукають до висновків. Свою думку вони вчаться підтверджувати прислів’ями, приказками, золотими правилами моралі, висловами видатних людей, схематичними зображеннями. Питання ставлять з метою прийняття учнями правильного рішення, викликаючи дітей на діалог. Вчителі використовують словесні, наочні методи, метод бесіди, ігрові ситуації «Назви протилежне слово», метод порівняння. Спонукають учнів до логічного мислення, ставлячи запитання «Чому?», «Поясніть як…» тощо. Працюють над розвитком в учнів зв’язного мовлення, вміння висловлювати власну думку, міркувати, працювати з книгою, в групі товаришів, в колективі та самостійно. Активно використовують мультимедійні презентації та створюють їх разом з учнями «Моральний вчинок», «Культура спілкування».

Трудове виховання підростаючого покоління – одна з основних складових у формуванні особистості нової людини. Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. У початковій школі в учнів на уроках трудового навчання виробляються елементарні прийоми, уміння і навички ручної обробки різних матеріалів, вирощування сільськогосподарських культур, ремонту навчально-наочного приладдя, виготовлення іграшок, різних предметів для школи. Учнів знайомлять з деякими професіями. Постійними стали виставки праці школярів «Український одяг для ляльок», «Космічні фантазії», «Мамина вишивка», аплікації з природного матеріалу.

Отже, підходи, обрані та впроваджені педагогами Павлиської школи, що знайшли своє місце і в сучасній школі, сприяють підготовці людини, яка не тільки знає і вміє здійснювати певні операції, а людини, в якій поєднано «знаннєві уміння» і соціально-культурну поведінку, ініціативність, здатність прогнозувати і досягати своєї мети. Така система соціалізації сприяє формуванню, вихованню людини, здатної створювати своє життя, самовизначитись, росту нового типу особистості – людей-імпровізаторів, здатних швидко приймати творчі рішення, адаптуватися у соціумі.

Наразі швидко змінюються наукові парадигми, практичні підходи й методи, а ідеї педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського, який продовжив найкращі традиції світової та вітчизняної педагогіки, залишаються актуальними.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Крилова І.В. Виховна система В.О.Сухомлинського:[ Електронний ресурс]. - Режим доступа: KazEdu.kz›referat/98427

  2. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу/ В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5 т. - К. : [б. в.], 1976-1977. - Т. І. - С. 403-637.

  3. Поліщук В.А., Янкович О.І. Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи. Курс лекцій / ТДПУ, Тернопіль, 2009. - 256 с.// В.О. Сухомлинський як соціальний педагог:[ Електронний ресурс]. - Режим доступа:info-library.com.ua›books-text-5139.html

  4. Остапйовський І.Є., Остапйовськая Т. П. Соціально-педагогічні погляди В. О. Сухомлинського :[ Електронний ресурс]. - Режим доступа: bo0k.net›index.php…

  5. Сухомлинський В. О. Процессоціалізації /В. О. Сухомлинський // Вибр. пед. твори. —Т. 1. — С. 448—450.

  6. Н. О. Гордуз. В.О.Сухомлинський про соціалізацію: технологічний аспект :[ Електронний ресурс].- Режим доступа: mdu.edu.ua›spaw2/uploads/files/11_7.pdf

  7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т. Т.4. /В.О.Сухомлинський. - К.: Радянська школа, 1976. - 640 с.

  8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський Вибрані твори : в 5 т. - К. : [б. в.], 1976-1977. - Т. 2. - С. 337.

9. Даценко О. Ідеї В.О.Сухомлинського у діалозі з сьогоденням // Сільський вісник. - 2003. - 17 травня. - C. 5

10. Цюпа I.В. Сухомлинський ( Добротворець ). - К., 1985. -216 с.



11. Сухомлинський В.О. Особистість учителя. Педагогічний колектив і всебічний розвиток вихованців. — Т. 1. - К.: Рад. шк., 1976.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал