Особливості особистісних




Сторінка3/3
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.55 Mb.
1   2   3
Педагог
Молодий Професіонал Досвідчений Починається процес освоєння професії, оволодіння і прийняття норм професійної діяльності, підвищується професійна мотивація, ідентифікація Я педагог, пошук сенсу життя, зміна цінностей. Складається професійний тип особистості, підвищується рівень продуктивності, продовжується творчий розвиток, наявні конкретні життєві цілі, стабілізуються ціннісні орієнтації, спостерігається внутрішня послідовність образу Я. Накопичено значний професійний досвід, виділяються спеціальні якості та вміння, аналізується і узагальнюється професійний досвід, спостерігається впевненість в життєвій позиції, стабільність.

32 Як ми бачимо з малюнку, особистісні утворення педагогів змінюються відповідно до життєвих ситуацій. На першому етапі розвитку ми спостерігаємо становлення педагога в професійній діяльності, набувається професійна спрямованість – розуміння і внутрішнього прийняття цілей і завдань професійної діяльності, а також співзвучних з нею інтересів, установок, переконань і поглядів, визначається сенс життя, що зв'язаний з труднощами дорослішання і входження в самостійне життя. Другий етап розвитку характеризується тим, що досвідчені педагоги мають конкретні життєві цілі, тверезо оцінює свої можливості. У випадку досягнення більш високих рівнів у професійній діяльності й успіху в ній у педагога підсилюється загальна мотивація, відбувається творчий розвиток себе як особистості засобами професії. Складається професійний тип особистості з характерної для нього манерою діяльності, спілкування і поводження, інтересами, установками і традиціями. Педагог професіонал, як бачимо з малюнку, має значний професійний досвід, досягнуті індивідуальні вершини в праці, творчий потенціал, який вкладений удану галузь. При цьому професійні домагання, як правило, залишаються стабільними. Аналізується і узагальнюється професійний досвід. Що стосується особистісного розвитку, то тут ми спостерігаємо зміцнення системи соціальних ролей з домінуванням деяких з них і ослабленням інших. Він здобуває упевнену життєву позицію і стабільність. Варто зазначити, що особистісні утворення, на кожному з етапів розвитку педагога, трансформуються в більш якісніші. Якщо на першій фазі ми спостерігаємо становлення в професійній і особистісній сфері то в подальшому ці ж особистісні утворення формуються в стабільні характеристики (цінності, переконання, установки) якими керується педагога в професійній діяльності і в особистому житті, тим самим удосконалюючи їх. Окрім того, індивідуальні характеристики людини (установки, потреби, інтереси, рівень домагань, особливості інтелекту й ін. ) можуть як сприяти формуванню професійної майстерності і творчому підходові до трудової

33 діяльності, такі перешкоджати (наприклад, у випадку відсутності загальних професійних здібностей — активності, саморегуляції, тощо, приводити до більш швидкої професійної деформації. З іншого боку, професійна діяльність впливає (позитивно або негативно) на особистісний онтогенез (наприклад на формування самооцінки, самосвідомості, тощо. Таким чином, особистість розвивається лише тоді, коли відбуваються суттєві зрушення в її життєвому і професійному досвіді, що призводить до нового сприймання себе і навколишнього світу.

Висновок до І розділу Проблема особливостей особистісних утворень нарізних етапах професійної діяльності ще недостатньо вивчена, атому її поглиблений аналіз є не лише цікавим, алей може принести корисні знання як в теорії (зокрема, в педагогічній психології) такі на практиці. Становлення особистості педагога розпочинається з розгляду його, як суб’єкта професійної діяльності, що вимагає визначення того, наскільки він активний в освітньому процесі, якою мірою він є суб’єктом, а не пасивним виконавцем, які психічні явища набуваються ним як суб’єктом. Вихідним етапом формування суб’єкта є процес пізнання самого себе, який містить дві складові пізнавальний циклі пізнання своєї особистості. У професійній діяльності розвиток особистості відбувається особливо інтенсивно, оскільки він концентрує у собі основну активність суб'єкта. Науковцем Є. Клімовим виділені основні фази розвитку професіонала, що розкривають цілісний життєвий шлях і системні відносини, що характеризують особистість, а саме це оптант, адепт, адаптант, інтернал, майстер, авторитет, наставник. При аналізі психології особистості вчителя виділяють перш за все ті особливості, риси, прояви особистості, які відповідають вимогам педагогічної професії, забезпечують успішне оволодіння повноцінної педагогічною діяльністю, тобто здобувають професійно педагогічну

34 значимість. В.А.Крутецкій і Е.Г. Балбасова виділили в структурі професійно значущих якостей особистості вчителя чотири підструктурних блоки
1) ідейно-етичний моральний вигляд
2) педагогічна спрямованість
3) педагогічні здібності - загальні і спеціальні
4) педагогічні вміння та навички Специфіка педагогічної діяльності полягає втому, що основним знаряддям праці вчителя є його власна персона – особистість, яка й визначає результати його практично педагогічної роботи. Варто зазначити, що особистість учителя розвивається і формується в системі суспільних відносин, у залежності від духовних і матеріальних умов його життя і діяльності, але перш за все - в процесі педагогічної діяльності та педагогічного спілкування. На кожній віковій стадії професійне й особистісне становлення відрізняються своїм змістом і динамікою. Ми акцентуємо увагу на закономірностях особистісного і професійного онтогенезу в період дорослості (зрілості, тому що вона характеризується, по-перше, продовженням розвитку і формування особистісних (психічних і соціально- психологічних) якостей і, по-друге, найбільшою активністю в плані професійної діяльності. Так, перша фаза періоду зрілості, на наш погляд, триває приблизно з 20 до 30 років життя і характеризується тим, що людина прагне до самостійного, незалежного життя, усвідомлює себе дорослою і повноправною. Настає період зустрічі із супутником життя, утворення власної родини і народження дітей. Відсутність подібного досвіду може привести до замикання людини на самій собі і прагненню до виключення будь яких контактів. В професійній діяльності знаходиться або на фазі адепта коли вибір професії вже зроблений і починається (продовжується) процес її освоєння, або на фазі адаптації, тобто оволодіння і прийняття норм

35 професійної діяльності і професійного спілкування, Варто зазначити, що протягом цього часу виникають нові внутрішні протиріччя перші життєві успіхи і чекання, праця і побут стають буденними й у результаті відбувається нове зниження почуття свідомості і повноти буття. З'являється потреба в підведенні проміжних підсумків і одночасно у відчутних змінах, надалі професійному росту формується відповідальність за інших. Людина переглядає цінності і зміст свого буття. Другої фази періоду зрілості (від 30 до 40 років. Людина ставить конкретні життєві цілі і має в наявності деякі результати просування до них, суб'єктивно переживаючи цей вік як апогей життя. У зв'язку з цим, встановлюється самооцінка особистості, у якій відбиті результати життєвого шляху як цілого, життя як розв'язуваної задачі. Стабілізація основних психічних структур, ціннісних орієнтації, рівня домагань супроводжується підвищенням стабільності і внутрішньої послідовності образа Я . Продовжується і професійний онтогенез. У випадку досягнення більш високих рівнів у професійній діяльності й успіху в ній у людини підсилюється його загальна мотивація, відбувається творчий розвиток себе як особистості засобами професії. Третя фаза періоду зрілості (40/45—55/60 років, має своїми головними рисами подальше зміцнення системи соціальних ролей з домінуванням деяких з них і ослабленням інших. Людина здобуває упевнену життєву позицію і стабільність. Зростають індивідуалізація особистісного розвитку, соціальна відповідальність за світі реалістичність самооцінки. Людина здобуває нову рівновагу і прихильність до родини, хоча розвиток особистості ще не закінчено. Накопичено значний професійний досвід, досягнуті індивідуальні вершини в праці, мається творчий потенціал, вкладений і вкладений удану галузь. Можливе продовження творчої діяльності і професійного самовизначення, що виражаються в аналізі й узагальненні свого професійного досвіду і передачі його наступному поколінню

36 На кожному життєвому/професійному етапі розвитку людина характеризується новими особистісними утвореннями. Вони можуть як сприяти формуванню професійної майстерності і творчому підходові до трудової діяльності, такі перешкоджати професійному становленню наприклад, у випадку відсутності загальних професійних здібностей — активності, саморегуляції, тощо, приводити до більш швидкої професійної деформації. З іншого боку, професійна діяльність впливає (позитивно або негативно) на особистісний онтогенез, наприклад на формування самооцінки, самосвідомості, тощо. Зі зростанням внутрішнього локусів контролю вчителя високого рівня педагогічної майстерності ефективніше впоратися з труднощами навчально- виховного процесу. У той же часу педагогів низького рівня педагогічної майстерності часті професійні невдачі, які призводять до підвищення стрес- реакцій, що негативно позначаються на внутрішній локалізації контролю над значимими подіями, що, в свою чергу, сприяє виробленню у них механізму протидії стресу за типом захисної екстернальності Таким чином, особистість розвивається лише тоді, коли відбуваються суттєві зрушення в її життєвому і професійному досвіді, що призводить до нового сприймання себе і навколишнього світу.

37
Розділ ІІ Методи, методика та процедура дослідження
особистісних утворень педагогів

2.1. Загальна характеристика методів дослідження та їх
психологічне обґрунтування
Перед вітчизняною психодіагностикою сьогодні постає чимало завдань, пов’язаних із необхідністю теоретико-методологічного самоосмислення, самовизначення і подальшого саморозвитку як відносно самостійної галузі психологічної науки і практики
Протягом останніх п’ятнадцяти років саме гуманістична психологія основу якої складають феноменологічна і екзистенційна психологія) набула певного поширення. Проте якщо її теоретичні засади активно відпрацьовуються і застосовуються нашими фахівцями, то методичні технології проникнення в сутність людської душі лише в окремих випадках становлять предмет наукового чи практичного інтересу. Тому одним з найбільш перспективних для розвитку вітчизняної психодіагностики вбачається шлях поглибленого і систематичного вивчення світового досвіду, а також активної розробки власних системних методологічних моделей, орієнтованих на оцінювання сутнісних, оптичних горизонтів психічного світу. Попри зростання уваги до проблеми особистісної зумовленості процесу формування суб’єкта діяльності, як зазначається у останніх публікаціях, до сьогодні є дефіцит досліджень на предмет удосконалення принципів і методів вивчення особистісних властивостей і якостей, зокрема, змісту й динаміки мотивів суб’єкта діяльності на етапах його становлення як професіонала.
У емпіричному розв’язку висунутих у дослідженні задач теоретичним підґрунтям слугували такі неодноразово апробовані у чисельних прикладних дослідженнях психодіагностичні принципи, як
принцип
наукової
обґрунтованості. Він передбачає, по-перше, обґрунтованість і доречність

38 здійснення психологічної діагностики по-друге, обґрунтованість і визначення задач такого відбору, наприклад, діагностика здатності людини до навчання, оволодіння даною професією, до умов реалізації цієї діяльності або конкретної професії, до прогнозування досягнення виконавцем належної результативності тощо по-третє, визначення і належна аргументація вибору даного контингенту осіб, що підлягають відбору (обсяг вибірки, загальна спрямованість її членів до оволодіння даною професією, рівень мотиваційної готовності, тощо по-четверте, забезпечення об’єктивності, надійності і валідності психодіагностичних прийомів, призначених для діагностики психічної сфери особистості досліджуваного, по-п’яте, визначення показників, що обираються дослідником в якості критеріїв оцінки чи прогнозування по-шосте, визначення умові форм конкретної реалізації процедури діагностичного психологічного відбору. Підкреслюється, що дотримання наведеного переліку вимог, в разі порушення принаймні однієї із них, спричиняє до уточнення, а, можливо, і цілковитого переформулювання показників і методичних прийомів дослідження, оскільки всі вони зберігають свою евристичність за умови відповідності їх конкретного змісту професії спеціальності, що вивчається.
Принцип активності. Послідовне дотримання цього принципу вимагає узагальнення інформації, що отримується у процесі психодіагностичного обстеження, на інші види діяльності суб’єкта з метою розвитку й формування особистості нарізних етапах професійної діяльності.
Принцип актуальності. Очевидно, що потреба у здійсненні процедури психодіагностики має сенсу випадку, якщо буде доведено, що особистісні утворення педагога нарізних етапах професійної діяльності змінюватимуться відповідно до того, як буде формуватися внутрішній локус контролю.
Принцип динамічності. Згідно з цим принципом дослідження психічних явищ, властивостей неповинне обмежуватися їх актуальним станом, але має передбачати можливість дослідження останніх у розвитку, в процесі навчання й подальшого перебігу безпосередньо в умовах реалізації

39 професійної діяльності, що відкриває можливість для уточнення й корекції висунутого на початковій стадії прогнозу.
Принцип практичності. Процедура діагностики має, за цим принципом, відповідати практичним запитам і реальним можливостям психологічної науки як з огляду застосування нею адекватних методичних прийомів, такі можливостям її теоретичного апарату для побудови довготривалого прогнозу. У процесі добору емпіричних показників, які відповідали б наведеним принципам і потребі у охопленні базових, з огляду принципів системності і цілісності аналізу, утворень особистості, нами були визначені наступна методика методика Локус суб’єктивного контролю Дж.Роттера.
Методика Локус суб’єктивного контролю Дж.Роттера
Остання третина двадцятого сторіччя ознаменована в психології активним дослідженням локалізації контролю особи - конструктора, що означає систему переконань людини щодо того, де розташовуються сили, що впливають на її долю і на результат будь-яких її дій, в ній самій внутрішній, інтернальний локус контролю) або в якихось зовнішніх чинниках (екстернальний локус контролю. Базові статті, які представляли конструкт, його теоретичне обґрунтовування, метод діагностики і огляди вже проведених досліджень з 1966 по і рр.) отримали статус найбільш цитованої класики" і продовжують стимулювати потік публікацій, що становить зараз декілька десятків статей на місяць [43;152]. Вданий час в світі використовується велика кількість різноманітних методик, розроблених як для діагностики узагальненої локалізації контролю особистості, такі для виявлення специфіки локалізації контролю в окремих сферах життя людини (наприклад, батьківська поведінка, ставлення до роботи, здоров'я тощо. З "загальних шкал" найбільш популярні шкали Дж. Роттера "Шкала інтернальності -

40 екстернальності (І-Е scale) і Г. Левенсон "Інтернальність і екстернальність у спілкуванні і шансових ситуаціях" (опитувальник IPC). В нашій країні широкого розповсюдження набув опитувальник "Рівень суб'єктивного контролю" (РСК) Є.Ф. Бажина, Е.А. Голинкіної і
A.M. Еткінда. Опубліковані і використовуються також російський варіант шкали Роттера: "Тест-опитувальник суб'єктивної локалізації контролю"
(СЛК); С.Р. Пантілєєва і ВВ. Столина; "Опитувальник суб'єктивного контролю" (ОСК) O.A. Осницького і ЮС. Жуйкова, і російський варіант шкали IPC, запропонований И.М. Кондаковим і М.Н. Нілопець [2120; 103]. Варто зазначити, що локус контролю, характерний для індивіда, універсальний по відношенню добудь яких типів подій та ситуацій. Адже один і той самий тип контролю характеризує поведінку певної особистості і у випадку невдачі в сфері досягнень, причому це в різній ступені стосується різних сфер життя [3; 152]. Численні експериментальні роботи встановили зв'язок різноманітних форм поведінки і параметрів особистості з інтернальністю та екстернальністю. Виявилось, що конформна та поступлива поведінка в більшій мірі властива людям з екстернальним локусом. Інтернали ж навпаки менш схильні підкорятися іншим, чинять опір, коли відчувають, що їми маніпулюють, реагують сильніше, чим екстернали, на втрату особистої свободи [3; 153]. Дослідження, які пов’язують інтернальність - екстернальність з міжособистісними стосунками, показали, що інтернали більш популярні, більш доброзичливі, більш впевнені в собі. Також наукові дані говорять про зв'язок високої інтернальності з позитивною самооцінкою, з високою відповідність образів Я реального та Я ідеального [21;104] В
інтерналів спостерігається і більш активна, чим у екстернатів, позиція по відношенню до свого здоров’я: вони краще інформовані про стан свого здоров’я, більше піклуються про нього, частіше звертаються з профілактичною допомогою [49].

41 В цілях підвищення вірогідності результатів опитувальник збалансований по наступним параметрам 1) по інтернальності – екстернальності - половина запитань опитувальника сформована таким чином, що позитивну відповідь на них дадуть особи з інфернальним локусом контролю, а інша половина сформульована так, що позитивну відповідь на них дадуть особи з екстернальним локусом контролю 2) по емоційному визначенню – рівна кількість пунктів опитувальника описує емоційно позитивні і емоційно негативні ситуації 3) по направленню атрибуції – рівна кількість пунктів сформульована в першому та третьому обличчі [3; 155]. Все це дає достатні основи припустити, що виділені особистісні характеристики, які описують в якій степені людина відчуває себе активним суб’єктом власної діяльності, а в якій пасивним об’єктом дій інших людей і зовнішніх обставин, обґрунтовано існуючими емпіричними дослідженнями, дає можливість використовувати даний метод по обраній проблематиці. Адаптований варіант містить 28 пунктів, що поділяються за 9 шкалами загальною інтернальністю, інтернальністю в галузі досягнень,
інтернальністю в галузі невдач, інтернальність у судженнях прожиття,
інтернальність при описі власного досвіду, професійних стосунках, міжособистісних відношень, інтернальність у сфері сімейних стосунків,
інтернальність у сфері здоров’я. Опитувальник має належні параметри надійності і валідності, а також припускає можливість трансформації первинних даних у стандартні значення [43;155].
1.
Загальна інтернальність. Високий показник відповідає високому рівневі суб’єктивного контролю над будь-якими значущими ситуаціями низький – низькому, за яким значущі події розглядаються як такі, що не піддаються контрою людини, а відбуваються випадково, через дії інших людей.

42 2.
Інтернальність в галузі досягнень. Високі показники за цією шкалою вказують на високий рівень сформованості у людини суб’єктивного контролю над емоційно позитивними подіями і ситуаціями низький – презентують людей схильних атрибутувати власні досягнення зовнішнім обставинам, щасливої долі, вдачі, тощо.
3.
Інтернальність в галузі невдач. Високий показник свідчить про високий суб’єктивний контроль по відносно негативних подій і ситуацій та схильність убачати в цьому власну провину, навпаки, низький – схильність приписувати причини невдач зовнішнім обставинам.
4.
Інтернальність у судженнях прожиття. Високі показники вказують нате, що особа, виконує певну діяльність, спираючись на раціональне мислення, тобто спершу думає, як зробити краще, а потім робить низький – демонструє відповідний рівень сформованості у людини контролю над звичками.
5.
Інтернальність при описі власного досвіду. Високі показники вказують нате, що особа, виконуючи певну діяльність, спирається на попередній досвід, чим зменшує кількість можливих помилок низький – демонструє послідовне виконання одних і тих же дій з допусканням помилок, які були наявні в минулому.
6.
Інтернальність в галузі професійних відношень. Визнання результатів професійної діяльності продуктом власних зусиль (високий показник, або, навпаки, схильність вбачати причину отриманих результатів у впливові зовнішніх чинників (низький показник.
7.
Інтернальність у галузі міжособистісних стосунків. Розвинута здатність до контролю своїх дій у галузі міжособистісного спілкування, викликати до себе повагу і симпатію (високий показник) і, навпаки, нездатність до активної організації таких стосунків і покладання на партнерів низький показник.
8.
Інтернальність у сфері сімейних стосунків. Характеризує поведінку людини у сфері сімейно-подружніх стосунків.

43 9.
Інтернальність у сфері здоров'я. Прогнозує ставлення людини до здоров’я, а також профілактики і лікування можливих захворювань.
Підсумовуючи зазначене вище, маємо констатувати, останнім часом з’являється все більше методик, які допомагають визначати проблематику. Адже саме за їх допомогою ми можемо визначити особливості внутрішньої динаміки самосвідомості, структури і специфіки відношення особистості до власного "Я, виконувати регулюючий вплив практично на всі аспекти поведінки людини також вони відіграють найважливішу роль установленні міжособистісних відношень, в постановці і досягненні мети, в способах формування і розв’язку кризових ситуацій.
2.2 Методика та процедура дослідження
В ході нашого дослідження були використана наступна методика методика Локус суб’єктивного контролю Дж.Роттера (детальний аналіз див. питання 2.1). Опитувальник респондентам пропонувався українською мовою (див. Додаток А. В дослідженні були задіяні педагоги загальноосвітніх закладів (45 осіб. Вік – від 22 до 63 років. Педагогічний стаж – від 1 до 43 років. Педагоги були поділені натри групи. У розподіленні груп ми спиралися на теоретичну базу. В основі поділу ми використовували тимчасовий інтервалу років. Оскільки кожну фазу закінчує нормативна криза розвитку, терміни якої можуть варіювати в залежності від характеру протікання попереднього періоду, індивідуальних особливостей і обставин життя в цілому [3333] (Див. пит. 1.2.2). Таким чином, перша група –
1- 9 ±1 років педагогічного стажу, друга група – 10-19 ±1 років педагогічного стажу, третя група – 20- до виходу на пенсію. Досліджуваним пропонувалася наступна інструкція "Вам будуть запропоновані висловлювання людей прожиття. Ви можете погодитись з ними або не погодитись. Якщо Ви вважаєте, що "Я думаю приблизно так, -

44 то поставте на бланку для відповідей поряд з номером висловлювання відповідь "так, або плюс. Якщо вважаєте, що "Ні, я думаю інакше, то поставте поряд з номером висловлювання відповідь "ні, або мінус. Для вчителів було характерним (із спостережень за невербальною поведінкою) позитивне ставлення до факту дослідження. Вході дослідження було встановлено візуальний зворотній зв'язок, спостерігалася зосередженість на роботі, питань щодо інструкції не виникало. Обробка результатів здійснювалася за допомогою факторного аналізу. Основні результати факторного аналізу виражаються у факторних навантаженнях, власних значеннях факторів та факторних полях Факторні навантаження – це коефіцієнт кореляції кожної із запропонованих змінних із кожним з виділених факторів. Факторні навантаження можна представити графічно (факторне поле. Власні значення факторів – це дисперсії, які пояснюються факторами. Дослідження було проведено протягом трьох днів.

Висновок до ІІ розділу.
Традиційна для психології проблема методу (методичного забезпечення, як способу дослідження психічного, перебувала у центрі уваги упродовж всієї історії існування науки, але останнім часом вагомість цієї проблеми, беручи до уваги активний процес переосмислення її головних принципів, зумовлений реаліями часу, набула фундаментального значення, передовсім у контексті практичного втілення принципу особистісно- орієнтованого підходу. У емпіричному розв’язку висунутих у дослідженні задач теоретичним підґрунтям слугували такі неодноразово апробовані у чисельних прикладних дослідженнях психодіагностичні принципи, як принцип наукової обґрунтованості, принцип активності, принцип актуальності, принцип динамічності та практичності.

45 У процесі добору емпіричних показників, які відповідали б наведеним принципам і потребі у охопленні базових утворень особистості були визначена наступна методика методика Локус суб’єктивного контролю Дж. Роттера (містить 27 питань, що поділяються за 9 шкалами загальною
інтернальністю,
інтернальністю в галузі досягнень,
інтернальністю в галузі невдач, інтернальність у судженнях прожиття,
інтернальність при описі власного досвіду, професійних стосунках, міжособистісних відносинах, інтернальність у сфері сімейних стосунків та
інтернальність у сфері здоров’я). Педагоги були поділені натри групи. У розподіленні груп ми спиралися на теоретичну базу. В основі поділу ми використовували тимчасовий інтервалу років. Оскільки кожну фазу закінчує нормативна криза розвитку, терміни якої можуть варіювати в залежності від характеру протікання попереднього періоду, індивідуальних особливостей і обставин життя в цілому [3333] (Див. пит. 1.2.2). Досліджуваним пропонувалася детальна інструкція. Обробка результатів здійснювалася за допомогою факторного аналізу.

46
Розділ ІІІ Емпіричне дослідження особистісних утворень
педагогів нарізних етапах професійної діяльності

3.1. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження


педагогів нарізних етапах педагогічної діяльності
І група. За результатами факторного аналізу було встановлено, що разом взяті фактори описують 59% дисперсії тобто половину даних. Це означає, що факторизація неповна, і, що існують ще інші фактори, менш значимі, але теж достатньо важливі. У нашому випадку перший фактор пояснює 41% дисперсії, а другий фактор – 18% (див. Таблиця 1).
Таблиця 1.

Eigenvalue
% Total
Cumulative
Cumulative
1
4,151628 41,51628 4,151628 41,51628
2
1,815199 18,15199 5,966827
59,66827
Факторні навантаження отримані в результаті факторного аналізу даних, наведені в Додатках, Таблиці 1. Як бачимо, є два фактори. У першому факторі виявилися такі шкали, як судження прожиття, сфера невдач, професійно-соціальний та професійно-процесуальний аспекти. У другому власний досвід та сфера досягнень. Вони не протистоять один одному і є між собою рівноправно значимими. Тобто ми спостерігаємо прояв
інтернальності, окрім того варто зазначити, що молоді педагоги спрямовані на досягнення конкретної мети, проявляють ініціативність в роботі при цьому покладаються на власний досвід та досягнення, які вже були здобуті. Якщо подивитися з психологічної точки зору, то їх дії повністю відповідають віковому розвитку людини, тобто на першому місці для молодого спеціаліста є професійно-соціальний та професійно-процесуальний аспекти – педагог прагне закріпитися у суспільстві, завоювати авторитет, показати

47 власні знання та вміння, здобути досвід та впевненість у власних силах, вони ціле направлено йдуть до своєї мети. Тому два виділені фактори і є рівноправними, вони доповнюють один одного.
Графічне представлення факторних навантажень дозволяє наочно побачити виділені особистісні утворення.
Factor Loadings, Factor 1 vs. Factor 2
Rotation: Unrotated
Extraction: Principal Судження прожиття Власний досвід
Сфера досягнень
Сфера невдач
Професійно
- соціальний аспект
Професійно процесіальний аспект
Компетентність в
м с
Відповідальність в
м с
Сімейні
стосунки
Здоров "я 1
-1,0
-0,8
-0,6
-0,4
-0,2 0,0 0,2 0,4 0,6
F
a c
to r
2

Рис. 1. Графічне зображення факторних навантажень
ІІ група.
За результатами факторного аналізу було встановлено, що разом взяті фактори описують 68% дисперсії тобто половину даних. Це означає, що факторизація неповна, і, що існують ще інші фактори, менш значимі, але теж достатньо важливі. У нашому випадку перший фактор пояснює 44% дисперсії, а другий фактор – 23% (див. Таблиця 2).
Таблиця 2.

Eigenvalue
% Total
Cumulative
Cumulative
1
4,432778 44,32778 4,432778 44,32778
2
2,371313 23,71313 6,804091
68,04091

48 Факторні навантаження отримані в результаті факторного аналізу даних, наведені в Додатках, Таблиці 2. Як бачимо, є два фактори. У першому факторі виявилися такі шкали, як судження прожиття, сімейні стосунки, відповідальність у міжособистісних стосунках. У педагогів повністю усталені і закріпленні власні погляди на сімейне життя, на які принципи потрібно спиратися у побудові стосунків, уже виділені власні, суто індивідуальні і притаманні кожній сім'ї норми поведінки і правила. У другому здоров’я – турбота не лише про себе, але і про близьких людей, небайдужість і відповідальність за них. Вони протистоять один одному і є між собою рівноправно значимими. Тобто ми спостерігаємо високий прояв
інтернальності, окрім того варто зазначити, що педагоги, які вже мають достатній досвід роботи, схильні братина себе відповідальність як за позитивні, такі за негативні варіанти наявних міжособистісних стосунків. Наданому етапі життя для них дуже важливими є сім’я, як опора, захист, сімейне тепло. Сімейно-шлюбні стосунки – це довіра, взаємоповага, виховання дітей, дотримання правил та норм суспільства. Здоров’я, як залог міцної нації, естетичного виховання.
Графічне представлення факторних навантажень дозволяє наочно побачити виділені особистісні утворення.
Factor Loadings, Factor 1 vs. Factor 2
Rotation: Unrotated
Extraction: Principal Судження прожиття Власний досвід
Сфера досягнень
Сфера невдач
Професійно
- соціальний аспект
Професійно процесіальний аспект
Компетентність в
м с
Відповідальність в
м с
Сімейні
стосунки
Здоров "я 1
-0,8
-0,6
-0,4
-0,2 0,0 0,2 0,4 0,6 0,8 1,0
F
a c
to r
2

49
Рис. 2. Графічне зображення факторних навантажень
ІІІ група.
За результатами факторного аналізу було встановлено, що разом взяті фактори описують 58% дисперсії тобто половину даних. Це означає, що факторизація неповна, і, що існують ще інші фактори, менш значимі, але теж достатньо важливі. У нашому випадку перший фактор пояснює 30% дисперсії, а другий фактор – 27% (див. Таблиця 3).
Таблиця 3.

Eigenvalue
% Total
Cumulative
Cumulative
1
3,045801 30,45801 3,045801 30,45801
2
2,785805 27,85805 5,831606
58,31606
Факторні навантаження отримані в результаті факторного аналізу даних, наведені в Додатках, Таблиці 3. Як бачимо, є два фактори. У першому факторі виявилися такі шкали, як сфера невдач, сімейні стосунки, відповідальність у міжособистісних стосунках. У другому судження прожиття та професійно-процесуальний аспект. Вони протистоять один одному і є між собою рівноправно значимими. Тобто ми спостерігаємо прояв
інтернальності, окрім того варто зазначити, що педагоги, які вже мають великий досвід роботи, відчувають відповідальність за ті невдачі, які вже стались, або ще можуть статися ужитті, дуже важливими є сім’я та сімейно- шлюбні стосунки, схильні братина себе відповідальність у міжособистісних відносинах. Щодо професійної діяльності, то педагоги володіють високим рівнем розвитку знань, умінь та навичок для її якісного забезпечення.
Графічне представлення факторних навантажень дозволяє наочно побачити виділені особистісні утворення.

50
Factor Loadings, Factor 1 vs. Factor 2
Rotation: Unrotated
Extraction: Principal Судження прожиття Власний досвід
Сфера досягнень
Сфера невдач
Професійно
- соціальний аспект
Професійно процесіальний аспект
Компетентність в
м с
Відповідальність в
м с
Сімейні
стосунки
Здоров "я 0,0 0,2 0,4 0,6 0,8
Factor 1
-0,1 0,0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9
F
a c
to r
2
Рис. 3. Графічне зображення факторних навантажень
3.2. Особливості особистісних утворень педагогів нарізних
етапах професійної діяльності
Те, наскільки буде повноцінним психічний та особистісний розвиток школярів, розвиток їх мотивів і потреб, інтересів і схильностей, самостійного творчого мислення, їх самосвідомості, соціальної активності та моральної вихованості, багато в чому залежить від вчителя. Нами вже було з’ясовано, що з дорослішанням людина вдосконалюється не лише як особистість, алей як професіонал. Адже на кожній віковій стадії професійне й особистісне становлення відрізняються своїм змістом і динамікою. Ми акцентуємо увагу на закономірностях особистісного і професійного онтогенезу в період дорослості, тому що вона характеризується, по-перше, продовженням розвитку і формування особистісних якостей і, по-друге, найбільшою активністю в плані професійної діяльності. З результатів дослідження нам стає зрозумілим, що у своїй професійній

51 діяльності педагог проходить декілька етапів, і звичайно на кожному з цих етапів є домінантні характеристики. Отже, під час становлення себе, як вчителя, а це перші роки роботи педагогічний стаж – від 1 до 9 років, молоді педагоги активно проявляють ініціативу, це проявляється в наступних діях пошук індивідуального підходу до кожного учня, творчий підхід до проведення уроків, беруть активну участь у позакласному житті школи (творчі вечори, науково-просвітницькі дискусії, тощо намагаються продемонструвати наявність розвинених навичок забезпечення процесу професійної діяльності (окрім набутих знань в університеті регулярно відвідують семінари, конференції за участю більш досвідчених педагогів з метою набуття досвіду беруть на себе відповідальність у сфері соціальних стосунків (наприклад налагодження контакту з батьками) як з керівництвом такі з рівними за статусом колегами. Із за невдач відчувають відповідальність за них, інколи схильні до самозвинувачення (цей показник свідчить про можливо ще приховану для самосвідомості невпевненість у собі, але намагаються на майбутнє враховувати всі свої помилки. Окрім того, вони вважають себе причиною власних досягнень і готові прикласти зусилля для досягнення позитивних результатів у майбутньому. В подальшому особистісному і професіональному розвитку педагогічний стаж – від 9 до 19 років) на перший план виходить особисте життя. Звичайно розвиток педагога, як професіонала продовжується. Але не так інтенсивно (це ще можна пояснити як криза середніх літ. У випадку досягнення більш високих рівнів у професійній діяльності й успіху у педагога підсилюється загальна мотивація, зокрема підвищується кваліфікаційний рівень, завдяки самоосвіті та наполегливості, відбувається творчий розвиток себе як особистості засобами професії. В особистому житті важливими стають сімейні та сімейно-шлюбні стосунки. Людина відчуває свою відповідальність за події, які відбуваються в родині, турбота, забезпечення та виховання дітей, проведення цікавого дозвілля. Окрім того

52 варто зазначити, про високі показники по відношенню до здоров’я. Адже наданому етапі життя, (за результатами робіт таких дослідників, як
Л.М. Мітіна, Т.М. Титаренко, ГО. Балл, Н.В. Кузьміна, Л.В.Долинська) педагогам характерне емоційне вигорання, підвищений рівень нервових збуджень, підвищена тривожність, тощо. Таким чином, вони вважають себе відповідальними за своє здоров’я та здоров’я своїх близьких, цікавляться літературою поданій проблематиці, застосовують відповідні заходи. Якщо говорити про досвідчених педагогів (педагогічний стаж – від 20 років до виходу на пенсію, то шкала інтернальності в області міжособистісних стосунків має високі показники. А це свідчить проте, що людина вважає себе в силах контролювати свої формальні і неформальні відносини з іншими людьми, викликати до себе повагу та симпатію. У неї є авторитет, свої усталені погляди на кожну ситуацію і відповідне вирішення проблем. Також досить на високому рівні знаходиться сфера сімейних стосунків, адже людина здобуває нову рівновагу і прихильність до родини.
З’являються нові турботи – внуки, життя набуває нового забарвлення. Щодо сфери невдач, то на нашу думку, наданому етапі розвивається відчуття суб’єктивного контролю по відношенню до негативних подій та ситуацій, що проявляється в схильності в певних ситуаціях не помічати власних помилок. В професійній діяльності спостерігається зниження активності (вік, проблеми зі здоров’ям, емоційне виснаження, прагнення спокою тощо, ініціативність у справах передається молодшим вчителям, продовжується професійне самовизначення, що виражаються в аналізі й узагальненні свого професійного досвіду і передачі його наступним поколінням. Але у більшості випадків (в сьогоднішній ситуації) зацікавленість спостерігається з матеріальної сторони – надбавки за вислугу років, кваліфікаційний рівень, премії, додаткові години тощо.


53
Висновок до ІІІ розділу
Кількісний та якісний аналіз показують наступні результати. Шкали, які характеризують першу групу судження прожиття, сфера невдач, професійно-соціальний та професійно-процесуальний аспекти, власний досвід та сфера досягнень. Тобто ми спостерігаємо прояв
інтернальності, окрім того варто зазначити, що молоді педагоги спрямовані на досягнення конкретної мети, проявляють ініціативність в роботі при цьому покладаються на власний досвід та досягнення, які вже були здобуті. Шкали, які характеризують другу групу судження прожиття, сімейні стосунки, відповідальність у міжособистісних стосунках, здоров’я – турбота не лише про себе, але і про близьких людей, небайдужість і відповідальність за них. Ми спостерігаємо високий прояв інтернальності, окрім того варто зазначити, що педагоги, які вже мають достатній досвід роботи, схильні братина себе відповідальність як за позитивні, такі за негативні варіанти наявних міжособистісних стосунків. Щодо третьої групи, то тут ми виділили такі сфери, як сферу невдач, сімейні стосунки, відповідальність у міжособистісних стосунках, судження прожиття та професійно-процесуальний аспект. Тут також прояв
інтернальності, окрім того варто зазначити, що педагоги, які вже мають великий досвід роботи, відчувають відповідальність за ті невдачі, які вже стались, або ще можуть статися ужитті, дуже важливими є сім’я та сімейно- шлюбні стосунки, схильні братина себе відповідальність у міжособистісних відносинах. Щодо професійної діяльності, то педагоги володіють високим рівнем розвитку знань, умінь та навичок для її якісного забезпечення. Вході проведеного дослідження були отримані дані проте, що нарізних етапах професійної діяльності педагогів формуються особистісні та професійні якості, які в свою чергу, виступають особистісними утвореннями. Так педагоги-початківці активно займаються обраною діяльність вони ініціативні, комунікабельні, впевнені в собі та своїй діяльності, наполегливі у досягненні поставлених цілей. Окрім того, вони вважають себе причиною

54 власних досягнень і готові прикласти зусилля для досягнення позитивних результатів у майбутньому. В роботі спираються на власний, хоча й невеликий, досвід. Педагоги, які вже мають певний педагогічний стаж, характеризуються подальшим професійним вдосконаленням. В особистому житті важливими стають сімейні та сімейно-шлюбні стосунки. Окрім того варто зазначити, про високі показники по відношенню до здоров’я. Адже наданому етапі життя, за результатами робіт таких дослідників, як Л.М. Мітіна, Т.М. Титаренко, ГО. Балл, Н.В. Кузьміна, Л.В.Долинська) педагогам характерне емоційне вигорання, підвищений рівень нервових збуджень, підвищена тривожність, тощо. Таким чином, вони вважають себе відповідальними за своє здоров’я та здоров’я своїх близьких, цікавляться літературою поданій проблематиці, застосовують відповідні заходи. На противагу цьому досвідчені педагоги, здобувши певний авторитет мають усталену картину світу, вміють контролювати свої формальні і неформальні відносини з іншими людьми, викликати до себе повагу та симпатію. Наданому етапі досить важливою є сім'я та сімейні стосунки. В професійній діяльності спостерігається зниження активності, ініціативність у справах передається молодшим вчителям, продовжується професійне самовизначення, що виражаються в аналізі й узагальненні свого професійного досвіду і передачі його наступним поколінням.

55
Підсумок
В рамках поставленої проблеми вітчизняна психологія має значний досвід дослідження проблеми особистості та її розвитку яку теоретичному, такі в прикладному аспектах К.О. Абульханова-Славська, ГО. Балл,
О.Ф. Бондаренко,
М.Й. Боришевський,
Л.В. Долинська,
Г.С. Костюк,
С.Д. Максименко,
Л.М. Мітіна,
Д.Ф. Ніколенко,
В.Г. Панок,
С.Л. Рубінштейн,
В.А. Семіченко,
Т.М. Титаренко,
Н.В. Чепелєва,
Т.Д. Щербан, Т.С. Яценко, тому вданій науковій роботі було розглянуто та проаналізовано такі основні аспекти Людина, як суб’єкт - це найвища системна цілісність всіх її складних та протилежних якостей, в першу чергу психічних процесів, станів свідомого та безсвідомого. Така цілісність формується в процесі індивідуального розвитку людини. Будучи першочергово активним, кожен людський індивід не народжується, а стає суб’єктом в процесі діяльності та інших видів своєї активності Генезис професіоналізації суб’єкта діяльності зумовлюється синтезом, з одного боку, можливостей, здібностей та активності особистості, аз іншого боку – потреб, які висуває сама діяльність. На основі цього синтезу, включення особистості в професійно-педагогічний процес формується суб’єкт діяльності. Аналіз підходів та теорій професійного розвитку суб’єкта діяльності дозволив нам зробити певні висновки а)
успіх професіоналізації залежить від рівня співвідношення індивідуально – психологічних особливостей особистості з вимогами діяльності б)
процес становлення професіоналізму розглядається як спосіб самореалізації людини, становлення її суб’єктності; в)
процес розвитку професіоналізму, її психологічних якостей і структур проходить нерівномірно і гетерохронно;

56 г)
ставлення до професії, професійно-педагогічна діяльність детермінується і корегується різними факторами професійними, психологічними, фізіологічними тощо, які визначають особливості життєвої і трудової активності людини, її життєдіяльності Розвиток особистості у професійній діяльності відбувається особливо інтенсивно, оскільки вона концентрує у собі основну активність суб'єкта. Вданій проблематиці визначено загальні тенденції розвитку особистості фахівця соціалізація особистості, змінив структурі самосвідомості, вдосконалення та набуття "професійного характеру" психічних процесів і станів, зростання рівня домагань в сфері обраної діяльності, підвищення рівня професійної зрілості Специфіка педагогічної діяльності полягає втому, що основним знаряддям праці вчителя є його власна персона – особистість, яка й визначає результати його практично педагогічної роботи. Варто зазначити, що особистість учителя розвивається і формується в системі суспільних відносин, у залежності від духовних і матеріальних умов його життя і діяльності, але перш за все - в процесі педагогічної діяльності та педагогічного спілкування. Кожна зі сфер праці вчителя пред'являє особливі вимоги до його особистісних якостей успішність педагогічної діяльності багато в чому обумовлена рівнем розвитку певних особистісних якостей, взаємопов'язаних між собою. На кожній віковій стадії професійне й особистісне становлення відрізняються своїм змістом і динамікою. Ми акцентуємо увагу на закономірностях особистісного і професійного онтогенезу в період дорослості (зрілості, тому що вона характеризується, по-перше, продовженням розвитку і формування особистісних якостей і, по-друге, найбільшою активністю в плані професійної діяльності. У процесі добору емпіричних показників, які відповідали б принципам системності і цілісності аналізу, утворень особистості, були визначена методика Локус суб’єктивного контролю Дж.Роттера, яка

57 дозволяє нам побачити де знаходяться або локалізуються сили, які впливають не лишена результати діяльності, але і на всю долю особистості методика містить 27 питань, що поділяються за 9 шкалами загальною
інтернальністю, інтернальністю в галузі досягнень, інтернальністю в галузі невдач, інтернальність у судженнях прожиття, інтернальність при описі власного досвіду, професійних стосунках, міжособистісних відносинах,
інтернальність у сфері сімейних стосунків та інтернальність у сфері здоров’я). Педагоги були поділені натри групи. У розподіленні груп ми спиралися на теоретичну базу. В основі поділу ми використовували тимчасовий інтервалу років. Оскільки кожну фазу закінчує нормативна криза розвитку, терміни якої можуть варіювати в залежності від характеру протікання попереднього періоду, індивідуальних особливостей і обставин життя в цілому. Кількісний та якісний аналіз показують наступні результати. Шкали, які характеризують першу групу судження прожиття, сфера невдач, професійно-соціальний та професійно-процесуальний аспекти, власний досвід та сфера досягнень. Тобто ми спостерігаємо прояв
інтернальності, окрім того варто зазначити, що молоді педагоги спрямовані на досягнення конкретної мети, проявляють ініціативність в роботі при цьому покладаються на власний досвід та досягнення, які вже були здобуті. Шкали, які характеризують другу групу судження прожиття, сімейні стосунки, відповідальність у міжособистісних стосунках, здоров’я – турбота не лише про себе, але і про близьких людей, небайдужість і відповідальність за них. Ми спостерігаємо високий прояв інтернальності, окрім того варто зазначити, що педагоги, які вже мають достатній досвід роботи, схильні братина себе відповідальність як за позитивні, такі за негативні варіанти наявних міжособистісних стосунків. Щодо третьої групи, то тут ми виділяємо такі сфери, як сферу невдач, сімейні стосунки, відповідальність у міжособистісних стосунках, судження

58 прожиття та професійно-процесуальний аспект. Тут також прояв
інтернальності, окрім того варто зазначити, що педагоги, які вже мають великий досвід роботи, відчувають відповідальність за ті невдачі, які вже стались, або ще можуть статися ужитті, дуже важливими є сім’я та сімейно- шлюбні стосунки, схильні братина себе відповідальність у міжособистісних відносинах. Щодо професійної діяльності, то педагоги володіють високим рівнем розвитку знань, умінь та навичок для її якісного забезпечення. За результатами проведеного дослідження були отримані дані проте, що нарізних етапах професійної діяльності педагогів формуються особистісні та професійні якості, які в свою чергу, виступають особистісними утвореннями. Так педагоги початківці активно займаються обраною діяльність вони ініціативні, комунікабельні, впевнені в собі та своїй діяльності, наполегливі у досягненні поставлених цілей. Окрім того, вони вважають себе причиною власних досягнень і готові прикласти зусилля для досягнення позитивних результатів у майбутньому. В роботі спираються на власний, хоча й невеликий, досвід. Педагоги, які вже мають певний педагогічний стаж, характеризуються подальшим професійним вдосконаленням. В особистому житті важливими стають сімейні та сімейно-шлюбні стосунки. Окрім того варто зазначити, про високі показники по відношенню до здоров’я. Адже наданому етапі життя, за результатами робіт таких дослідників, як Л.М. Мітіна, Т.М. Титаренко, ГО. Балл, Н.В. Кузьміна, Л.В.Долинська) педагогам характерне емоційне вигорання, підвищений рівень нервових збуджень, підвищена тривожність, тощо. Таким чином, вони вважають себе відповідальними за своє здоров’я і видужання багато в чому залежить від їх дій. На противагу цьому досвідчені педагоги, здобувши певний авторитет мають усталену картину світу, вміють контролювати свої формальні і неформальні відносини з іншими людьми, викликати до себе повагу та симпатію. Наданому етапі досить важливою є сім'я та сімейні стосунки. В

59 професійній діяльності спостерігається зниження активності, ініціативність у справах передається молодшим вчителям, продовжується професійне самовизначення, що виражаються в аналізі й узагальненні свого професійного досвіду і передачі його наступним поколінням. Отже, особистісні утворення педагогів нарізних етапах професійної діяльності змінюються відповідно до розвитку внутрішнього локусу контроля. Таким чином, висунута на початку нашого дослідження гіпотеза – підтвердилась.

60
Список використаної літератури
1.
Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М Мисль, 1991.
– 299 с.
2.
Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания.. – Л Наука, 1989. –
180 с.
3.
Бажин
Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Методы исследования уровня субъективного контроля // Психолог. журнал. –
1984. – Т. - № 3. – С. 152-161.
4.
Бодров
В.А. Психологічні дослідження проблеми професіоналізації особистості // Психологічні дослідження проблеми формування особистості професіонала / Під ред. В.А. Бодрова. МС Братусь С. Б. К проблеме развития личности в зрелом возрасте // Вести. Моск. унта. Серый. 14. Психология. 1980. МС.
6.
Брушлинский А.В. Психология субъекта // Психолог. журнал. –
2003. – Т. - № 1. – С. 7-17.
7.
Бурлачук
Л.Ф., Морозова СМ. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К Наукова думка, 1989. – с.
8.
Вірна М.П. Основи професійної орієнтації навч.посіб. – Луцьк Весна, 2003 – с.
9.
Дьяченко МИ. Кандыбович Л.А. Психологический словарь – справочник. – Мн.: Харвест, М АСТ, 2001. – 576 с.
10.
Жигайло Н. Психологічні проблеми адаптації студентів – першокурсників і шляхи їх вирішення // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. - №4. – С. 107-112.
11.
Заброцький ММ, Павелкін Р.В. Педагогічна психологія Теоретична концепція та практикум Навчальний посібник. – Рівне,
2003. – с.

61 12.
Исаев Е.И. Психология в высшей школе проблемы проектирования психологического образования педагога // Вопросы психологии – 1996. - №6. – С. 48-54.
13.
Карпов
А.В.
Психология рефлексивных механизмов деятельности. – М Инс-т Психологии РАН, 2004. – 424 с.
14.
Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях. – Мс Коваленко О.Г. Значення ролей і соціальних очікувань у педагогічному процесі // Педагогіка і психологія. 2002. № 1 – 2.
16.
Коржова Е.Ю. Особенности восприятия жизненного пути личности // Психол. наука Проблемы и перспективы: Тез. Всесоюз. конф. – Ч.П. – Киев, 1990. – с.
17.
Коробка Л.М., Данильченко Н.О. Самопізнання та саморозвиток майбутніх соціальних педагогів у процесі формування психологічної готовності до професійної діяльності // Вісник Харківського Національного Університету ім. В.Н.Каразіна. – 2003. – №9. – С.
18.

Корнеева Л. Н. Профессиональная психология личности //
Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Под ред. Г. С. Никифорова. Спб.: Изд-во С. - Петербург, унта, 1991. С.
61—83.
19.
Коць М. Особистісні орієнтації майбутнього педагога в контексті його інтеракційного становлення // Соціальна психологія – 2005. - №4.
– С. 131-139.
20.
Крысько В.Г. Социальная психология: словарь – справочник. –
Мн.: Харвест, М АСТ, 2001. – 688 с.
21.
Ксенофонтова Е.Г. Исследование локализации контроля личности – новая серия методики "Уровень субъективного контроля" // Психолог. журнал. – 1999. – Т. - № 2. – С. 103-114.

62 22.

Логинова НА. Развития личности и ее жизненный путь //
Принцып развития в психологии / Под ред. Л. И. Анцыферовой. М Наука, 1978. С. 156—172.
23.
Ложкін Г, Глуханюк Н, Волянюк Н. Проблема суб’єкта як теоретична основа професіоналізації особистості // Психологія і суспільство. – 2003. - №2. – С.
24.
Ломов Б.Ф. Личность в системе общественных отношений // Психолог. журнал. – 1981. – Т. - № 1. – С. 3-17.
25.
Матюхина М.В., Михальчик Т.С., Прокина Н.Ф. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин - тов. по спец. № 2121 «Педагогика и методика нач. обучения»/М. В.
Матюхина, Т. С. Михальчик, Н. Ф. Прокина и др.; Под ред. М. В.
Гамезо и др.—М.: Просвещение, с.
26.
Маркова А. К. Психология професионализма. М Международн. гуманитарний фонд «Знания», 1996.
27.
Митина Л.М. Личностные и професыональное развитие человека в нових социально – экономических условиях // Вопросы психологии. –
1997. -№ 4. – С.
28.
Митина Л.М. Управлять или подавлять выбор стратеги профессиональной жизнедеятельности педагога. – М Сентябрь, 1989.
– 192 с. Музика О.Л. Курсові роботи з психології Навч. пос. для студентів вищих навчальних закладів. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – Житомир Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007 – 104 с.
30.
Панок В.Г. Основні напрями професійного становлення особистості практичного психолога у вищій школі // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №4. – С.
31.
Педагогика высшей школы. Учебно-методическое пособие. - Казань Изд-во Казанского университета, 1985. - 180 с.

63 Педагогічна психологія / За ред.. Л.М. Проколієнко, Д.Ф.
Ніколенко. – Вища школа, К, 1991. – С. 174 – 180.
33.
Пеняева С.Е., Андреева И.В. Личностное и профессиональное развитие в период зрелости // Вопросы психологии. – 1993. -№ 4. – С.
34.
Петровский В.А. Личность: феномен субьектности. – Ростов-на-
Дону, 1993.- 185 с.
35.
Повякель НІ. Психологічні умови професійного розвитку мислення та конкурентно спроможність сучасного фахівця з практичної і прикладної психології // Актуальні проблеми психології, Том 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К Інститут психології ім.. Г.С. Костюка АПН України. -
2002, частина 6. – с.
36.
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів. – К ТОВ Філ – студія, 2006. –320 с. Професійна підготовка майбутнього викладача як фактор формування його творчого потенціалу //http://www.google.com.ua
/search?g=%22%D1%81%D1%83%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1
%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%22+&hl=uk&start=
80&sa=N
38.
Психология человека от рождения до смерти. – СПб.: пройм –
ЕВРОЗНАК, 2002. – 656 с. – (Серия «Психологическая єнциклопедия»)
39.
Психология:
Словарь. / Под ред. А.В. Петровского,
М.Г. Ярошевского. – М Политиздат, 1990. – 496 с. Психологія особистості Словник – довідник. / За ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. – К Рута, 2001. – 320 с.
41.
Радчук Г.К., Андрійчук І.П. Підготовка особистості майбутніх практичних психологів. // Практична психологія та соціальна робота –
2003 - №4 – с.

64 42.
Романець В.А., Маноха І.П. Історія психологія ХХ століття
Навч. посібник / Вст. Ст.. В.О. Татенка, Т.М. Титаренко. – К Либідь,
1998. – 992 сіл.
43.
Рубинштейн С.Л. Избр. философсько-психологические труды. – М Наука, 1997. – 580 с.
44.
Старовойтенко Е.Б. Психология личности в парадигме жизненных отношений: Учебное пособие для студентов ВУЗ. – М
Акад. Проект, 2004. – 256 с.
45.
Степанова Е. И. Мышление // Развития психофизиологических функций взрослих людей / Под ред. Б. Г. Ананьева, Е. И. Степановой. М Педагогика, 1977. С. 146—161.
46.
Татенко В.О. Суб’єктна парадигма у психології освіти // Педагогіка і психологія. – 2004. - №2. – С. 11-23.
47.
Титаренко Т.М. Життєві домагання і професійне становлення особистості практичного психолога. // Практична психологія та соціальна робота – 2003 - №4 – с.
48.
Фонарев
А.Р.
Развитие личности в процессе профессионализации // Вопросы психологии. – 2004. - №6. – С. 72-83.
49.
Что такое локус контроля? // http://shkola zhizni.ru/archive/0/n-
10965/
50.
Эльконин ДБ. Введение в психологию развития. – М ИП РАО,
1994. – 334 с.
51.
Якиманская
И.С. Требование к учебным программам, ориентированным на личностное развитие школьников // Вопросы психологии. – 1994.- №2. – С.









Document Outline

  • Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми особливостей особистісних утворень педагога нарізних етапах професійної діяльності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал