Особливості особистісних




Сторінка2/3
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.55 Mb.
1   2   3
1.2. Професійний розвиток педагога в контексті особистісних
утворень
1.2.1. Етапи професійного становлення педагога
Гуманізація освіти передбачає центрацію навчального процесу не на навчальній дисципліні, а на особистості учня, його становленню та особистісному зростання. Для цього сам педагог повинен мати високий рівень особистісної і громадської зрілості. У професійній діяльності розвиток особистості відбувається особливо інтенсивно, оскільки він концентрує у собі основну активність суб'єкта. Науковцем Є. Клімовим виділені основні фази розвитку професіонала, що розкривають цілісний життєвий шлях і системні відносини, що характеризують особистість 67]. Отже, зупинимось на основних фазах розвитку професіонала, які виділяє Є.Клімов [14; 123].
- Оптант (фаза оптанта, оптації. Це період, коли людину починають хвилювати питання вибору професії чи її вимушеної зміни і вона робить вибір. Точних часових меж даної фази, які інших, немає, оскільки вони залежать від умов життя й культури. Якщо в ролі оптанта виявляється професіонал (що частково втратив працездатність або опинився без роботи і змушений змінити професію, то календарний вік може бути будь-яким в інтервалі працездатності. Фазі оптації передує професійна орієнтація, її вікові межі встановлюються спеціальними факторами (діти, що виховуються в школах-інтернатах, відносно рано, вже у підлітковому віці з'ясовують своє професійне майбутнє, вступаючи до професійних училищ закінчуючи короткочасні курси, працюючи на виробництві. Сучасні підлітки у пошуках красивого" життя починають займатися комерцією, вважаючи її фактором матеріального добробуту.
- Адепт (фаза адепта. Це молодь, що навчається в професіональних училищах, середніх і вищих навчальних закладах, а також ті, які навчаються

18 за системою короткочасних форм професійної підготовки на виробництві - слухачі, курсанти, учні майстрів-наставників. У залежності від типу професії фаза адепта може бути багаторічною або зовсім короткочасною (звичайний інструктаж.
- Адаптант (фаза адаптації, звикання молодого спеціаліста до роботи. Молодий спеціаліст адаптується до норм колективу, до якого він потрапляє, знайомиться із тонкощами роботи, звикає вирішувати творчі завдання.
- Інтернал (фаза інтерналу). Це вже досвідчений у своїй сфері працівник, який любить свою справу, може самостійно справлятися з основними професійними функціями.
- Майстер (фаза майстерності, яка буде продовжуватися й надалі, а характеристики основних фаз додаються до неї. Працівник може вирішувати як прості, такі найважчі професійні задачі. Він виділяється або певними спеціальними якостями, уміннями, або універсалізмом, широкою орієнтацією в професійній області, або тим і іншим. Він набув свого індивідуального й неповторного стилю діяльності, має добрі результати, і може вважати себе в чомусь незамінним. Зазвичай він вже має деякі формальні показники своєї кваліфікації (розряд, категорію, звання.
- Авторитет (фаза авторитету. Дана фаза, які попередня, близька до наступної. Це майстер своєї справи, вже добревідомий, як мінімуму професійному колі. Залежно від прийнятих уданій професії форм атестації працівників, він має ті чи інші формальні показники кваліфікації (розряд, категорію, вчений ступінь. Професійні задачі він вирішує за рахунок великого досвіду, уміння організувати свою роботу, зібрати навколо себе помічників.
- Наставник (фаза наставництва. Авторитетний майстер своєї справи у будь-якій професії має однодумців, учнів, послідовників, колег, що прагнуть перейняти досвід. Також варто згадати про роботи С.Л. Рубінштейна, з проблематики особистісного становлення професіонала. Він виділяє два основних способи

19 існування, і відповідно, два типи ставлення людини до життя. Перший спосіб – це життя, яке не виходить за рамки зв’язків, у яких живе людина, де будь-яке ставлення – це ставлення до окремих явища не до життя в цілому. При такому ставленні людина не є суб’єктом діяльності, хоча і не виключається з неї, і є нездатною зайняти позицію поза нею з ціллю її осмислення. Саме життя, в такому випадку, виступає "майже як природній процес, особа ніби розчиняється в наявному побуті. Другий спосіб існування пов'язаний з появою внутрішньої рефлексії. З появою такої рефлексії пов’язане ціннісно-смислове визначення життя. Саме з цим С.Л.
Рубінштейн пов’язував можливість переходу до нового способу існування. Цей перехід заключається в розірванні безпосередніх зв’язків і відновленні їх на новій основі. Це виявляється у побудові морального людського життя на новій, усвідомлюваній, основі [4348; 73]. Таким чином, те наскільки буде повноцінним психічний та особистісний розвиток школярів, розвиток їх мотивів і потреб, інтересів і схильностей, самостійного творчого мислення, їх самосвідомості, соціальної активності та моральної вихованості, багато в чому залежить від вчителя як особистості і як професіонала. До того ж практичний педагогічний вплив учителя на учня, що здійснюються без урахування психологічних механізмів розвитку особистості дитинине тільки не приведуть до бажаної мети, алей загальмують розвиток особистості дитини, закриють для нього шлях до творчості та самоактуалізації.
У психології педагогічної праці прийнято виділяти особливості особистості вчителя, діяльності та педагогічного спілкування. При аналізі психології особистості вчителя виділяють перш за все ті особливості, риси, прояви особистості, які відповідають вимогам педагогічної професії, забезпечують успішне оволодіння повноцінної педагогічною діяльністю, тобто здобувають професійно педагогічну значимість. В.А.Крутецкій і Е.Г.
Балбасова виділили в структурі професійно значущих якостей особистості вчителя чотири підструктурних блоки

20 1) ідейно-етичний моральний вигляд
2) педагогічна спрямованість
3) педагогічні здібності - загальні і спеціальні
4) педагогічні вміння та навички [2525;141]. Найбільшу увагу було приділено дослідженню педагогічних здібностей
- загальних (необхідних всім вчителям, незалежно від викладаються предмета) і спеціальних (з урахуванням специфіки викладаються предмета. Більшість моделей педагогічних здібностей підрозділяються натри підгрупи 1) системні моделі 2) структурні моделі 3) прогностичні моделі.
До першої підгрупи відносяться системні моделі педагогічних здібностей. Наприклад, модель педагогічних здібностей вчителів середньої школи, які були вивчені Ф.Н. Гоноболіним. Автором виявлені властивості індивідуальності, структура яких і складає власне структуру головних компонентів педагогічних здібностей
1) здатність робити навчальний матеріал доступним для учнів
2) розуміння вчителем учня
3) творчість в роботі
4) педагогічне вольовий вплив на дітей
5) здатність організовувати дитячий колектив
6) інтерес до дітей
7) змістовність і яскравість мови
8) образність і переконливість мови
9) педагогічний такт
10) здатність пов'язувати навчальний предмет з життям
11) спостережливість (по відношенню до дітей
12) педагогічна вимогливість. До другої підгрупи відносяться так звані структурні моделі педагогічних здібностей, які гіпотетично впливають на ефективність викладання. Так, В.А.Сластенін, визначаючи педагогічну майстерність як

21 вищу форму професійної спрямованості особистості, виділив чотири підрівні особистісної організації вчителя
1) перелік властивостей і характеристик особистості вчителя
2) перелік вимог до психолого-педагогічної підготовки
3) обсяг і зміст академічної підготовки
4) обсяг та зміст методичної підготовки з конкретної спеціалізації.
Зданої гіпотетичної структури з'являються головні складові педагогічних здібностей
1) спрямованість (ідейна, професійно-педагогічна, пізнавальна
2) загальні академічні здібності (інтелектуальні і т.п.);
3) приватні дидактичні здібності (спеціальні або навички володіння методиками викладання конкретних дисциплін. До третьої підгрупи відносяться так звані прогностичні моделі педагогічних здібностей. За допомогою спеціально навчених експертів була обстежена вибірка з шести тисяч вчителів в процесі відкритого уроку в 1700 школах США. Обстеження проводилося на протязі шести років. Після завершення збору інформації весь масив даних рейтингу піддавався факторного аналізу. Вдалося виявити вісім факторів, які впливають на формування іміджу гарного педагога
1) фактор співпереживання (дружелюбності) - егоцентричним байдужості
2) фактор діловитість (системності
3) фактор ведення уроків, що стимулюють творчі можливості учнів - нудне, одноманітне ведення заняття
4) фактор доброзичливого - недоброзичливого ставлення до учнів
5) фактор прийняття - неприйняття демократичного типу викладання
6) фактор схильності до традиційного - ліберального типу викладання
7) фактор емоційної стабільності - нестабільності
8) фактор гарної словесного розуміння.

22 Гармонія в структурі особистості вчителя досягається не на основі рівномірного і пропорційного розвитку всіх якостей, а перш за все за рахунок максимального розвитку тих здібностей, які створюють переважну спрямованість його особистості, що надає сенс всього життя і діяльності педагога. Дослідники психології праці вчителя практично одностайні втому, що основним у формуванні структури особистості вчителя є педагогічна спрямованість (ПС) його діяльності. Саме ПС, як стійка система мотивів визначає поведінку учителя, його ставлення до професії, до своєї праці, але перш за все до дитини (спрямованість на нього, прийняття особистості дитини. Затвердженням Л.М.Мітіної, відсутність цього професійно значущої якості особистості у вчителя призводить до того, що індивідуально- психологічна структура дитини стирається. І, навпаки, учитель, спрямований на дитину, завжди орієнтований на унікальну неповторність кожного учня, на розвиток його індивідуальних здібностей, і перш за все на її моральну сферу [2727; 44]. До досить важливих характеристик особистості вчителя належать і моральні якості
1.
загальногромадські риси національна самосвідомість, патріотизмі толерантність, щодо інших культурі вірувань, володіння державною мовою, як державною, визнання суверенності особистості та недоторканості її гідності, відповідальність, працелюбність конкретні моральні якості репрезентують совість, моральну волю, організованість, скромність, оптимізм, великодушність, справедливість та об’єктивність, самоконтроль, дисциплінованість, вимогливість. високоморальні якості, що виявляються у культурі спілкування та педагогічній взаємодії тактовність, коректність, відкритість, чесність і щирість стосунків, доброзичливість, позитивна «Я-концепція», тощо
[31;247].
Також важливою професійною якістю вчителя є його стійкість до стресових ситуацій. Прояви стресу в роботі вчителя різноманітні. Так, в

23 першу чергу, виділяють фрустрованість, тривожність, виснаження і вигорання. У вітчизняних дослідженнях в перелік стрес-реакцій вчителів включається до 14 різних проявів. Тому стресостійкість розглядається як професійно значима якість особистості вчителя.
Важливим фактором соціальної адаптації до стресових ситуацій є розвинена соціально-психологічна толерантність (терпимість) особистості педагога. Нетерпимість в значній мірі обумовлена стереотипами особистості, негативними установками міжособистісного оцінювання. На її прояв можуть впливати різні риси характеру агресивність, егоцентричність, домінантність, тощо
У роботі А. А. Реан і А. А. Баранова виявлено перевагу педагогів високого рівня педагогічної майстерності за рівнем розвитку соціально- психологічної толерантності (на основі показників дратівливості та реактивної агресивності) над вчителями низького рівня педагогічної майстерності, що істотно впливає на ступінь стресостійкості педагогів. Нетерпимість низько успішних педагогів підвищує їх схильність до стресу. Падіння показників дратівливості при зниженні агресивності є доказом позитивного внеску толерантності в стресостійкості високо успішних вчителів [2525; 147]. Зі зростанням внутрішнього локусів контролю вчителя високого рівня педагогічної майстерності ефективніше впоратися з труднощами навчально- виховного процесу. У той же часу педагогів низького рівня педагогічної майстерності часті професійні невдачі, які призводять до підвищення стрес- реакцій, що негативно позначаються на внутрішній локалізації контролю над значимими подіями, що, в свою чергу, сприяє виробленню у них механізму протидії стресу за типом захисної екстернальності [2525; 149]. Таким чином, професійний розвиток особистості являє собою системне явище, що залежить від закономірностей психічного розвитку і відбувається в певних соціокультурних умовах. При цьому слід говорити про індивідуальний цикл професійного розвитку, який має свій психологічний

24 зміст. Варто зазначити, що особистість учителя розвивається і формується в залежності від духовних і матеріальних умов його життя і діяльності, але перш за все - в процесі педагогічної діяльності та педагогічного спілкування. Кожна зі сфер праці вчителя пред'являє особливі вимоги до його особистісних якостей успішність педагогічної діяльності багато в чому обумовлена рівнем розвитку певних особистісних якостей, взаємопов'язаних між собою.


1.2.2. Динаміка особистісних утворень педагога нарізних етапах
професійної діяльності
Особистісно-професійний розвиток – це процес формування особистості (в широкому розумінні, набуття професіоналізму та саморозвитку в професійній діяльності та у професійній взаємодії (Деркач
А.О., Климов Е.А., Реан А.О.) [3638;470]. Варто зазначити, що на кожній віковій стадії професійне й особистісне становлення відрізняються своїм змістом і динамікою. І відповідно на кожній віковій стадії відбувається формування одних особистісних утворень на тлі згасання інших. Особистісні утворення, в свою чергу, являють собою якісні трансформації особистості, що позначаються на внутрішньому та зовнішньому житті людини це зміна в інтелектуальній, емоційній і вольовій сфері, змінив особистісно-професійному розвитку, змінив ставленні до середовища й самого себе [9; 356]. Ми акцентуємо увагу на закономірностях особистісного і професійного онтогенезу в період зрілості (дорослості, тому що він характеризується, по- перше, продовженням розвитку і формування особистісних (психічних і соціально-психологічних) якостей і, по-друге, найбільшою активністю в плані професійної діяльності.

25 Границі дорослості різні дослідники визначають неоднаково. Так, Е. Еріксон називає ранню (20—45 років, середню (40/45—60 років) і пізню дорослість (понад 60 років. По ДБ. Бромлею, цикл дорослості складається з чотирьох стадій ранньої (21—25 років, середньої (25—40 років, пізньої дорослості (40—55 років) і передпенсіонного віку (55—65 років. У періодизації Ш. Бюлер зрілість знаходиться між 25/30— 45/50 роками. Р.
Гаулд, Д. Левинсон, Д. Вейлант виділяють сім періодів дорослого життя, що починається в 16/22 року і закінчується після 50 років. Б. Г. Ананьев дотримується періодизації, у якій середній вік (зрілість) поділяється на дві фази 21/22—35 років і 36—55/60 років [4040]. Така розмаїтість у визначенні границь розглянутого періоду різними дослідниками може розумітися дією тимчасових, економічних, соціальних і інших факторів. З огляду на існуючі періодизації, ми пропонуємо відносити зрілість до відрізка життя між 20 і 60 роками й описувати неї по фазах — тимчасовим інтервалам уроків. Оскільки кожну фазу закінчує нормативна криза розвитку, терміни якої можуть варіювати в залежності від характеру протікання попереднього періоду, індивідуальних особливостей і обставин життя в цілому. У процесі зміни стабільних фаз розвитку і криз змінюються особливості особистості людини. У відносно стійкі віки розвиток відбувається головним чином за рахунок мікроскопічних змін особистості
[3333; 76], триваючому кілька років, що, накопичуючи, потім стрибкоподібно виявляються у виді вікового новоутворення. При кризах, що значно коротше по тривалості, відбуваються різкі зрушення, розвиток приймає бурхливий, стрімкий характер [3333; 76]. Нормативні кризи розвитку є найбільш чуттєвими до деяких зовнішніх впливів, що сприяють формуванню визначених якостей особистості, утому числі і професійно важливих. До початку періоду зрілості завершується полове дозрівання людини, диференційовані його розумові здібності й інтереси. Сформовано визначену систему цінностей (особистий світогляді життєвий позицію, цілісний образ

26 Я, готовність до самонавчання і саморозвитку особистості, професійні наміри, тощо [2626].
Перша фаза періоду зрілості (молоді педагоги), на наш погляд, триває приблизно з 20 до 30 років життя і характеризується тим, що людина прагне до самостійного, незалежного життя, усвідомлює себе дорослим і повноправним. Відбувається включення вусі види соціальної активності й оволодіння багатьма соціальними ролями. Як вважають Ш. Бюлер, Р. Гаулд, Д. Левінсон, ДБ. Бромлей, настає період зустрічі із супутником життя, утворення власної родини і народження дітей. Відсутність подібного досвіду, на думку Е. Ериксона [3333; 77], може привести до замикання людини на самому собі і прагненню до виключення будь яких контактів. Ізоляція від людей, особливо близьких, або нерозбірливі відносини, непередбачене поводження є ознаками аномального розвитку особистості. Відповідно до твердження Ш. Бюлер [2222; 158], протягом цієї фази вікового розвитку (до 25 років) людина, як правило, знаходить своє покликання або просте постійне професійне заняття. При цьому вона знаходиться або на фазі адепта (див. фази розвитку професіонала за
Є.Клімовим), коли вибір професії вже зроблений і починається продовжується) процес її освоєння, або на фазі адаптації, тобто оволодіння і прийняття норм професійної діяльності і професійного спілкування, розуміння змісту професії і своєї причетності до неї [13;123]. Людей які молодші 25 років, як правило, характеризує низька задоволеність, пошук сенсу життя, що зв'язано з труднощами дорослішання і входження в самостійне життя. Між 25 і 30 роками ці труднощі переборюються, власне життя здається максимально осмислене і наповнене Зароджуються почуття хазяїна свого життя, соціальна відповідальність за себе і за справу, продовжується професійне самовизначення й уточнюються критерії оцінки себе як професіонала [26;26]. Відзначимо, що трудова діяльність, практичний досвіді тренованість виступають у якості основного сенсибілізуючого фактора розвитку

27 психічних функцій особистості. На думку Б. Г. Ананьева, [22; 123] досягнення нових, більш високих рівнів функціонального розвитку в зрілі роки в процесі трудової діяльності можливо завдяки тому, що деякі психічні функції знаходяться в умовах оптимального навантаження, посиленої мотивації й операційних перетворень. Одночасно з цим функції, що не мають таких умову відносно молоді роки поступово знижують свій рівень. Систематична праця приводить до того, що відбувається спеціалізація окремих психічних функцій стосовно до визначених об'єктів і операцій діяльності. Наприклад, у залежності від актуальності інтелектуальної діяльності розвиваються пам'ять і мислення окрім того професіоналізуються всі пізнавальні процеси професійне сприймання і професійна спостережливість, професійна уява, тощо. Формується професійна установка на всі пізнавальні процеси, особливо в сензетивні вікові періоди (18— 24 і
29—33 року для пам'яті і 26— 29 років для мислення) [31;81]. Особистість молодого педагога набуває професійної спрямованості – розуміння і внутрішнього прийняття цілей і завдань професійної діяльності, а також співзвучних з нею інтересів, установок, переконань і поглядів, що має такі прояви
·
професійна мотивація, загальне позитивне ставлення, схильність та інтерес до професійної діяльності розуміння і прийняття професійних завдань з оцінкою власних ресурсів для їх розв’язання; бажання вдосконалювати свою підготовку до професійної діяльності, підсилюються мотиви самоосвіти і самовиховання планування задовольняти матеріальні і духовні потреби, займаючись працею в галузі. Варто зазначити, що протягом цього часу виникають нові внутрішні протиріччя перші життєві успіхи і чекання, праця і побут стають буденними й у результаті відбувається нове зниження почуття свідомості і повноти буття. З'являється потреба в підведенні проміжних підсумків і одночасно у

28 відчутних змінах, надалі професійному росту [3318; 65], формується відповідальність за інших. Людина переглядає цінності і зміст свого буття. В окремих випадках цей процес може привести до зміни сфери діяльності [26] і укладу сімейного життя. Подальший розвиток особистості продовжується протягом другої фази
періоду зрілості (досвідчені педагоги) (від 30 до 40 років) і залежить від багатьох факторів ступеня і продуктивності соціальної активності людини, досягнутого їм статусу, що задає визначені можливості цієї активності [2;
125], особливостей протікання попередніх стабільних і кризових вікових періодів. Зрілій людині властиві реальні чекання, тверезі оцінки можливостей. Вона ставить конкретні життєві цілі і має в наявності деякі результати просування до них, суб'єктивно переживаючи цей вік як апогей життя. У зв'язку з цим, на думку Ш. Бюлер, до 40 років установлюється самооцінка особистості, у якій відбиті результати життєвого шляху як цілого, життя як розв'язуваної задачі. Стабілізація основних психічних структур, ціннісних орієнтації, рівня домагань супроводжується підвищенням стабільності і внутрішньої послідовності образа Я . Продовжується і професійний онтогенез. У випадку досягнення більш високих рівнів у професійній діяльності й успіху в ній у людини підсилюється його загальна мотивація, відбувається творчий розвиток себе як особистості засобами професії [26]. Наприклад, підвищується рівень продуктивності, розвиваються критичність і аналітичність мислення, творчість, емпатійність, тощо. Однак, як нам здається, в професійній сфері можуть розвиватися і таких проявів, як тривожність, погана стресостійкість, авторитарність, уседозволеність, винесення поспішних і помилкових висновків, тощо. Під впливом цілей і умов праці складається професійний тип особистості з характерної для нього манерою діяльності, спілкування і поводження, інтересами, установками і традиціями. Е. М. Борисова

29 відзначає, що професійний тип не є застиглим. Процес формування особистості відбувається безупинно, і будь-які змінив процесі професійного становлення можуть вплинути на її розвиток. Вчені зазначають, що в цей період знову підсилюється диференціація окремих сторін усієї системи інтелекту на більш високому рівні загальної інтегрованості. Таку проміжку від 34 до 37 років настає другий піку розвитку мислення, встановлюються усе більш тісні і стійкі зв'язки між образним, вербально-логічним і практичним мисленням. Спостерігається посилення в розумовій діяльності ролі образного і практичного мислення
[45;147]. До 40 років людиною здобувається новий статус, що складається з різноманіття його праві обов'язків у різних сферах життя і діяльності у суспільстві, на роботі й у родині. Здійснюється попереднє підведення підсумків життя, можлива криза середини життя.
Р. Гаулд, Д. Левинсон, Д. Вейлант [5; 8] характеризують цю кризу
(40—42 року) як таку, коли виникає відчуття, що життя проходить даремно, з'являються ознаки втрати молодості і погіршення здоров'я. Подібні протиріччя усвідомлюються людиною як розбіжність, що гнітить невідповідність між «Я-реальним» і «Я-ідеальним», між областю наявного й областю можливого, бажаного.
Третя фаза періоду зрілості (педагоги професіонали) (40/45—55/60 років), як вважає ДБ. Бромлей, має своїми головними рисами подальше зміцнення системи соціальних ролей з домінуванням деяких з них і ослабленням інших. Людина здобуває упевнену життєву позицію і стабільність. Зростають індивідуалізація особистісного розвитку, соціальна відповідальність за світі реалістичність самооцінки [26]. До 50 років, згідно Р. Гаулду, Д. Левинсону, Д. Вейланту [5; 10]. людина здобуває нову рівновагу і прихильність до родини, хоча розвиток особистості ще не закінчено. Накопичено значний професійний досвід, досягнуті індивідуальні

30 вершини в праці, мається творчий потенціал, вкладений і/або вкладений удану галузь. При цьому професійні домагання, як правило, залишаються стабільними. За Е. А. Климовим це фаза інтернала, яка характеризується виділенням спеціальних якостей, уміннями, універсалізмом і широким орієнтуванням у педагогічній області. Тобто вчитель може досягти педагогічної майстерності. Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко виділяють такі критерії педагогічної майстерності доцільність (за спрямованістю продуктивність (за результатами – рівень знань, умінь, навичок учнів, їх вихованість, тощо оптимальність (у виборі засобів творчість (за змістом професійної діяльності.
З віком 50—55 років зв'язана чергова психологічна нормативна криза.
Після 50 років, коли накопичений досвід дозволяє реалістично оцінити співвідношення очікувана і досягнутого, людина починає підводити підсумки своєї минулої діяльності і своїх здійснень, задумуватися про сенс життя і цінності зробленого. Відтепер, заглядаючи в майбутнє, людина змушена переглядати свої мети з обліком свого професійного статусу, фізичного стану і положення справу родині. На думку Р. Гаулда, Д. Левинсона, Д. Вейланта
[2; 82]
домінуючим джерелом життєвої задоволеності після 50 років життя стають успіхи дітей. Разом з тим це пік для найбільш загальних соціальних досягнень — положення в суспільстві, авторитет, часткової звільненості від занять і добору найбільш цікавих для особистості суспільних справ. Можливе продовження творчої діяльності і професійного самовизначення, що виражаються в аналізі й узагальненні свого професійного досвіду і передачі його наступному поколінню Поява учнів і послідовників робить життя наповненим, осмисленим і перспективним. Окрім того людина розвивається духовно, що виявляється у системі цінностей, до яких належать і педагогічні цінності

31 цінність життя – любов до дітей, віра в їх розсудливість, благородство та надія на їх майбутнє, емпатійність; цінність знання – орієнтація на систематичне поповнення і вдосконалення професійних знань як умови педагогічного зростання Учитель живе доти, доки він учиться. Як тільки він перестане вчитися, у ньому вмирає вчитель - говорив КД. Ушинський.
3.
ціннісно-мотиваційна настанова на власну творчість, прагнення до самоактуалізації [3636; 246] Як пише А. К. Маркова [26] зрілість особистості звичайно є передумовою до того, щоб людина відбулася і як професіонал. Однак в окремих випадках, на думку того ж автора, професійний розвиток може забігати вперед у порівнянні з особистісним, а саме людина стає професіоналом, не склавшись ще в зрілу особистість. Таким чином, ми бачимо, що на кожному життєвому/професійному етапі розвитку педагог характеризується новими особистісними утвореннями. Схематично ми можемо представити це так
Мал. 1. Особистісні утворення педагога нарізних етапах розвитку


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал