Особливості навчання першокласників за новим Державним стандартом початкової освіти



Сторінка2/5
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.53 Mb.
1   2   3   4   5

«СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ СОЛОНЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»


Шостий рік життя: загальна характеристика віку,психофізіолог-гічний розвиток дитини. Рекомендації педагогам щодо покращення адаптаційного періоду першокласників

Сокур Л.В., практичний психолог

Привільнянської СЗШ та Аполонівської НСЗШ

Солоне, 2013 р.


За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише за умови, що на момент вступу до неї дитина набуває відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку. 
За традиційною періодизацією психічного розвитку дитини дошкільний вік триває 7 років. Криза цього віку вважається перехідним періодом, який умовно відмежовує молодший шкільний вік од дошкільного. Нині багато дітей починає навчатися не з 7-ми, а з 6-ти років. Тому виникає багато питань, які потребують спеціального обговорення. 

Які ж особистості учнів – шестирічок? 
Соматичне здоров’я - головний чинник нормального розвитку психіки дитини. Доведено, що причина низького рівня успішності дітей – погане здоров’я.
 
В Україні на 1000 дітей припадає майже 1460 різноманітних захворювань.
 
Зі 100 новонароджених в Україні тільки 20 мають задовільний стан здоров’я.
 
Ще кілька цифр без коментарів:
 
- 70 % новонароджених мають патологічні відхилення у розвитку, які з’являються під час вагітності та пологів;
 
- 60 – 70 % дітей мають соматичні порушення ще на початку свого розвитку;
 
- у понад 80 % дітей, які йдуть до школи, виявлено відхилення у стані здоров’я;
 
- близько 10 % дітей, які вступають до школи, мають порушення психічного здоров’я;
 
- 25 – 30 % - порушення у розвитку моторних функцій;
 
- 30 – 35 % - порушення зорово-просторового сприйняття та зорово-моторних координацій
 
Збільшується маса мозку, який на кінець шостого року сягає 1350 грамів, що становить 90 % маси мозку дорослої людини, розвиваються його функції, а саме:
 
- порівняно з попередніми стадіями розвитку дитини значно зростають сила і роль гальмівних процесів;
 
- удосконалюється мовне і диференційоване гальмування, словниковий запас шестирічної дитини складає 3000 – 3500 слів.
 
Інтелектуальна сфера, в основному, вже готова до систематичного навчання, але варто враховувати певні особливості:
 
- переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна;
 
- пам’ять – мимовільна (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запам’ятати);
 
- специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше 10 – 15 хвилин.
 
Особливості особистості шестирічок: дитина вже прагне до самоствердження в таких видах діяльності, що підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, колись недоступні.
 
Старший дошкільник виявляє цікавість до морально-психологічних норм і правил поведінки у світі дорослих.
Дитина вчиться підкоряти їм свою поведінку, але довільність ще тільки починає формуватися.
 
Усі компоненти вольової дії (здатність поставити мету, прийняти рішення, намітити план дій, виконати його, виявити зусилля у випадку подолання перешкоди, оцінити результат своєї дії) ще недостатньо розвинуті.
 
Дослідники зазначають, що в дошкільному віці ціль досягається успішніше за ігрової мотивації.
 
До моменту вступу до школи мотиваційна сфера дитини зазнає змін. Її мотиви пов’язані з інтересом до світу дорослих, із прагненням бути схожим на них; інша важлива група мотивів – це встановлення і збереження позитивних взаємин з дорослими в родині, у школі, у дитячому садку; мотивами діяльності нерідко виступають і мотиви особистих досягнень; також присутні і пізнавальні мотиви. Слід зазначити, що мотиваційна готовність до школи визначається сформованістю в дитини „внутрішньої позиції школяра”. Навчання успішне, якщо дитина орієнтована на змістові сторони шкільного життя: хоче вчитися, щоб уміти читати, писати, багато знати тощо.
 
Самооцінювання в цьому віці являє собою узагальнене емоційне враження про себе як про „гарного” чи „поганого”. Власне уміння оцінювати себе й інших ще не розвинене, і дітям буває важко зрозуміти критерії оцінювання педагога.
 
Нестійкість поведінки, що залежить від емоційного стану дитини, ускладнює як відносини з педагогом, так і колективну роботу дітей на уроці. Ця проблема успішно розв’язується, якщо в дитини сформована „внутрішня позиція школяра”; вона приймає нову соціальну роль (ніби приймає правила гри і діє відповідно до них).
 
Крім того у дітей повинна бути сформована комунікативна готовність до навчання, яку забезпечують мотиви спілкування з дорослими, а також навички спілкування в групі однолітків.
 

Навчання дітей шести років повинне будуватися з урахуванням специфіки їхнього розвитку. 


1. Якщо шестирічна дитина швидко стомлюється, виконуючи ту саму роботу, у класі потрібно забезпечити зміну різноманітних видів діяльності.
 
2. Урок треба складати з кількох частин, об’єднаних спільною темою.
 
3. Не можна давати завдання, що вимагають тривалого зосередження на одному предметі, виконання серії монотонних точних рухів тощо.
 
4. Оскільки дитина прагне все вивчити в наочно-образному і наочно-діючому планах, велике значення повинне приділятися практичним діям із предметами, роботі з наочним матеріалом.
 
5. Завдяки потребі в грі напружено-емоційній насиченості всього життя шестирічні діти значно краще засвоюють програму в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття.
 
6. Навчання дітей цього віку припускає „легкий” режим (тривалість уроку не більше 35 хвилин) у перерві між заняттями – фізичні розминки, ігри чи прогулянки, денний сон, відсутність домашніх завдань.
 
7. Авторитарний стиль спілкування із шестирічними дітьми не просто не бажаний – він неприпустимий.
 

Порушення у поведінці дошкільників 
Кожне таке порушення як правило спричинене:
 
а) педагогічними прорахунками;
 
б) недорозвиненістю ЦНС (вікова незрілість);
 
в) незначними ушкодженнями мозку (унаслідок проблем у період вагітності та пологів), які можна лікувати за умови, що виховання до 7 – 8 років проводитиметься на залежному рівні.
 
АГРЕСИВНІСТЬ
 
Причини:
 
1. Боязнь бути травмованим, ображеним, пережити напад, отримати ушкодження.
 
2. Перенесена образа або душевна травма.
 
Форми агресії:
 
1. Фізична агресія – бійки, ламання речей.
 
2. Вербальна агресія – діти ображаються, сваряться, глузують.
 
Що з цим робити:
 
- агресію слід спробувати стримати, висловити своє незадоволення подібною поведінкою.
 
- Корисно запропонувати дитині прибрати все те, що вона потрощила.
 

ЗАПАЛЬНІСТЬ, ГАРЯЧКОВІСТЬ 


Дитина схильна через дрібницю (на думку дорослого) влаштувати істерику, розплакатися, розізлитися, але агресії при цьому не виявляє.
 
Що з цим робити:
 
- відволікти дитину;
 
- залишити її на самоті;
 
- спонукати старших дітей висловити свої почуття словами.
 
- Коли приступ мине, потрібен спокій, особливо, якщо дитина сама налякана силою своїх емоцій.
 

ПАСИВНІСТЬ 


Дитина – „тихоня”, яка вирізняється доброю поведінкою. Але це не завжди так. Дитина може бути нещасною, пригніченою, але не спроможною висловити свої емоції.
 
Причини:
 
1. Реакція на неувагу.
 
2. Негаразди вдома.
 
3. Побоювання реакції незнайомого дорослого.
 
4. Малий досвід спілкування.
 
5. Невміння звертатися до дорослого.
 
Ознаки:
 
1. Посмоктування пальця.
 
2. Дряпання шкіри.
 
3. Висмикування в себе волос або вій.
 
4. Розхитування стільця тощо.
 
Що робити:
 
- учитель та батьки мають допомагати дитині висловити свої переживання в іншій, прийнятнішій формі;
 
- домогтись довіри дитини;
 
- допомогти набути впевненості в собі.
 

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ 


Пік вияву припадає на 6 – 7 років. Якщо процес виховання налагоджено, то у більшості випадків до 14 – 15 років дитина врівноважується.
 
Причиною гіпердинамічного синдрому є ушкодження головного мозку, викликані:
 
1. Ускладненнями вагітності та пологів.
 
2. Виснажливими соматичними захворюваннями.
 
3. Фізичними та психічними травмами.
 
Ознаки:
 
1. Неуважність.
 
2. Рухова загальмованість (дитина діє, не замислюючись над наслідками).
 
Що робити:
 
- не можна стримувати рухову активність такої дитини, її слід спрямувати в необхідне русло;
 
- потрібно навчити дитину зосереджуватися. Тут у пригоді стане ліплення, малювання, конструювання.
 
- Не можна на таку дитину тиснути суворими покараннями або заборонами та обмеженнями.
 

Якщо говорити про готовність шестирічної дитини до систематичного навчання у школі, то важливо зазначити, що все-таки діти цього віку за особливостями психічного розвитку в більшості випадків залишаються дошкільниками. 


Їхня нервова система ще недостатньо зміцніла і може перевтомлюватися від систематичного фізичного і психічного навантаження. Але саме даний вік є сенситивним для навчання грамоті, засвоєння соціальних норм і правил поведінки. Так що успіх адаптації і навчання шестирічної дитини в школі багато в чому залежить від індивідуальних фізичних і психічних особливостей розвитку, сформованості готовності до школи (інтелектуальної, особистісної, соціально-психологічної), а також від стилю роботи вчителя і позиції батьків.
 
Незалежно від того, коли дитина пішла в школу, у шість чи сім років, вона у якийсь момент свого розвитку проходить через кризу. Цей перелом може початися в сім років, а може зміститися до шести чи восьми років. Переживаючи кризу дитина приходить до усвідомлення свого місця в світі суспільних відносин. Вона відкриває для себе значення нової соціальної позиції – позиції школяра, пов’язаної з виконанням навчальної роботи. І нехай бажання зайняти це нове місце з’явилося в дитини не на самому початку навчання, а на рік пізніше, все одно, формування відповідної внутрішньої позиції докорінно змінює її самосвідомість. Як вважає Л.І. Божович, криза семи років – це період народження соціального „Я” дитини. Зміна самосвідомості приводить до переоцінки цінностей. Те, що було значимим раніше, стає другорядним. Так поступово навчальна діяльність виходить на перше місце, а гра перестає бути основним змістом життя дитини, хоча маленький школяр із захопленням грає і гратиме ще довго.
 
У період фізіологічної кризи в організмі дитини відбувається різке ендокринне зрушення, що супроводжується бурхливим ростом тіла, збільшення внутрішніх органів, вегетативною перебудовою. Це вимагає більшої напруги і мобілізації резервів. Але, не зважаючи на труднощі, що супроводжують фізіологічну перебудову (підвищена стомлюваність, нервово-психічна чутливість дитини), фізіологічна криза дитини не стільки ускладнює, скільки, навпаки, сприяє більш успішній адаптації дитини до нових умов.
 
Однак період адаптації є складним для першокласників (причому, як для тих, хто навчається із шести, так і для тих, хто навчається із семи років). Діти напружені не тільки фізично, а й психологічно. У деяких з’являється млявість, плаксивість, порушується сон і апетит, інші пере збуджуються, стають дратівливими. Усі вони стомлюються через перевантаження у школі. А стомлення приводить до зривів у поведінці, капризів.
 
Допомогти дитині успішно пройти період адаптації до школи в першому класі – завдання вчителя, шкільного психолога і батьків.
 
Важливу роль в адаптації дитини до школи має наступність методів роботи і педагогічного спілкування вихователя дитячого саду і педагогів школи, що працюють з дітьми шестирічного віку.
 

Основними шляхами здійснення цієї наступності є: 
1. Наради, семінари, конференції, педради з обміну досвідом роботи вихователів дитячих садків і педагогів шкіл, що працюють з першокласниками. 
2. Відвідування вчителями школи, дитячого садка, спостереження за організацією і керівництвом різних видів діяльності дітей і відповідно відвідування вихователями школи з наступним аналізом, обговоренням, обміном досвідом. 
3. Передача психолого-педагогічної характеристики на кожну дитину з дитячого садка шкільному психологу, вчителям, що працюватимуть з першими класами. 
Рекомендації педагогам

щодо покращення адаптаційного періоду першокласників

Зараз існують гігієнічно обґрунтовані варіанти режиму дня для першокласників-шестирічок: 


30 хв уроку з 20 хв перерви. 
35 хв уроку зі спортивною годиною (між 2 і 3 чи 3 і 4 уроками). 
У цих випадках установлюється більш сприятлива динаміка працездатності в процесі адаптації. 
Працездатність 
Є експериментальний варіант порівневого режиму навчальних занять, де відбувається поступове зростання навчального навантаження – три уроки по 30 хв у вересні – жовтні (у найважчому періоді адаптації), 4 уроки по 30 хв у листопаді – грудні і по 4 уроки по 35 хв у другому навчальному півріччі. 
Такий режим навчальних занять ще не розповсюджений у школі, але право вільного вибору, яке зараз одержує школа, відкриває можливості використання і такого режиму. 
Урок скорочується для шести річок до 30 – 35 хв за будь-якого режиму навчальних занять, і це пов’язано з функціональними особливостями дітей цього віку і динамікою їхньої працездатності. Уже після 15 – 20 хв роботи в учнів цього віку різко знижується працездатність, тому велика тривалість уроку неефективна: вона може викликати значну втому. При 45-хвилинному уроці якісні показники працездатності погіршуються на 70%. 

Основні закономірності зміни розумової працездатності 
На початку роботи відбувається пристосування до діяльності. 
Потім настає період оптимуму, з’являються перші ознаки втоми: зниження уваги і темпу роботи. Зусиллями волі ще можна продовжувати роботу, але якщо не зробити перерву, то настане втома і різко знизиться працездатність.
Спробуємо розібратися в змінах працездатності протягом кожного уроку, дня, тижня, року. 
Урок. Перші 3 – 5 хв – „входження в роботу”: цей період можна скоротити, якщо відразу ж створити ситуацію інтересу, гри. 
Потім – оптимум, період найвищої працездатності (10 – 35 хв), але цей період можна подовжити, якщо чергувати види діяльності, підтримувати інтерес, високу мотивацію. Тривалість – не більше 20 хв. 
Наступний період – компенсаторна перебудова (час дітям перепочити – фізкултхвилинка, вправи на релаксацію) – 5 хв. Забезпечено ще 5 – 10 хв ефективної роботи. 
Тривалість безперервного читання в шести річок не повинна перевищувати 8 хв, учнів 7 – 8 років – 10 хв. Оптимальна тривалість безперервного письма – 2 хв 40 с на початку уроку і 1 хв 45 с – наприкінці уроку. 
Складний матеріал необхідно давати на другому уроці, а після третього провести годину активного відпочинку на повітрі. Учитель, як правило, сам визначає порядок предметів протягом дня, тому він може врахувати, що предмети, які викладаються переважно вербально, доцільніше поставити всередині навчального дня (2 – 3 урок). Уроки, що вимагають значного розумового напруження (контрольні роботи, вивчення нового матеріалу), не слід проводити на першому уроці, а також наприкінці дня. 
Уроки праці, фізкультури й малювання проводяться на 3 уроці, коли відбувається спад працездатності. 
Протягом тижня. 
Понеділок – „входження в роботу”. 
Вівторок, середа – оптимум. 
З четверга йде спад. 
Річна динаміка працездатності. 
У перші 6 тижнів – „входження в роботу”. 
Приблизно з 20 жовтня до грудня – оптимум, потім спад. 
У третій чверті для шести річок доцільно ввести додаткові канікули в середині чверті. 

КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал