Особливості мовлення жителів села Осокорівки Нововоронцовського району Херсонської області



Сторінка2/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.57 Mb.
1   2   3

2.3. Мовлення жителів Осокорівки як зразок впливу соціально-історичних чинників

У повсякденному житті осокоряни послуговуються досить небагатим словниковим запасом. Значну частину його складають власне українські та загальновживані слова: назви спорідненості людей (батько, мати, брат, сестра,бабуся, сусід, кум); назви частин тіла ( рука, нога,голова, очі, рот, зуби, серце, спина); назви свійських і відомих диких тварин (собака, кіт, кінь, корова, вовк, заєць, горобець, ластівка, чайка, карась, щука); назви культурних і відомих диких рослин (вишня, яблуня, слива, пшениця, мак, дуб, калина, малина, полин); назви, пов'язані з харчуванням (хліб, сіль, молоко, їсти, пити); назви будівель, господарських предметів та домашнього начиння (будинок, двері, поріг, віник, граблі, відро, миска); назви одягу і взуття (сорочка, шапка, черевики); назви почуттів (радість, щастя, жаль); назви, пов'язані з природним оточенням (гора, долина, річка); назви, пов'язані з часом (понеділок, вівторок, серпень, вчора, сьогодні); назви різних дій, станів (сидіти, мити, сіяти, хотіти, могти); назви кольору, смаку, розміру та інших якостей (зелений, блідий, солоний, кислий, великий, добрий, чистий); назви відомих явищ культури й мистецтва (музика, кіно, книга, картина, олівець); числові поняття (один, два, тридцятий); займенники і службові слова (я, ти, він, від, над, при, і, та, тому що) та ін.

Поширені також професіоналізми, пов’язані з основними видами діяльності селян:

грунт, сівозміни, вологозатримка, культивація, аерація, фаза росту, кущення, вихід в трубку, колосіння, озимка, маячна культура, зернові, овочеві культури, валки, мульчування, каткування, воскова стиглість – в рослинництві;

зернозбиральні, овочезбиральні комбайни, сівалки, дискова борона, лущільник, грейдер, навісні, причіпні знаряддя, зрошувальні агрегати, культиватор – в механізації;

коробка передач, карбюратор, акумулятор, генератор, муфта зчеплення, сателіти, фередо, пускач, розподільний механізм, фільтр, насос, фара, вихлопна, підшипник, прокладка, ремінь – серед водіїв, трактористів.

Активно вживається емоційно забарвлена лексика з використанням слів із суфіксами згрубілості та зменшувально-пестливого значення (здоровило, ледащо, лоботряс, торбохват, вітрюган, хлоп’я, дівчинка, рученьки, головонька, дощик, спекотище, сонечко, деревинка, сніжок).

Особливу групу складають словникові (лексичні) діалекти. Це власне дублети до літературних слів. Найбільше таких діалектизмів є серед іменників, рідше — серед дієслів, прикметників, прислівників, службових частин мови. Ось деякі з них: курай (перекотиполе), посадка (лісосмуга), скот (худоба), вагани (ночви), кабиця (літня піч), бараболя, картошка (картопля), ярець (ячмінь), льоха (свиня), погріб (льох), взувачка (взуття), шляпанці (літнє взуття).

Використовуються й етнографічні діалекти, що не мають відповідників у літературній мові. Це порівняно невелика група лексем, наприклад:

а) назви одягу: чуні (поношене взуття); б) назви страв: балабухи (спечені або зварені з тіста шишки), бекмес (мед із кавунів), зливаники (галушки без юшки), дивень (весільне печиво);

в) назви, пов'язані з місцевими природними та кліматичними умовами: толока (розлогий вигін за селом, пасовисько), Крутеньке ( місце на березі річки, де закінчується яр), Черв’ячка (затока річки);

г) назви соціальних явищ: заплава (люди, які часто змінюють місце проживання).

Зустрічаються чи не поодинокі семантичні діалектизми, що мають значення, відмінне від загальноприйнятого: криничка (джерело) та словотворні: варивода (водовар).

Узагалі для мовлення осокорян характерні такі особливості:

фонетичні - пом’якшена вимова шиплячих (курч’ати, щ’астя), пом’якшена вимова «л»(бул’и, кал’ина), «окання» та «акання» для вихідців із Росії та Білорусії;

морфологічні – уживання дієслів ІІ дієвідміни із закінченням –е (ходе, носе, просе), уживання стягнених форм дієслів 3-ї особи однини теперішнього часу (пита, співа);

використання стягненого постфікса -ть у дієсловах неозначеної форми (хочу пить, знать);

взаємозаміна ф - хв (кухвайка, филя);

лексичні – утлий (кволий), жабуриння (водорості).

Найбільшу частину слів, вживаних жителями Осокорівки, складає суржик (див. словник). Це справжня мішанина двох мов, яка навряд чи допомагає односельцям вирізнитися з-поміж інших.

Анкетування з даної проблеми показало, що більшість опитуваних не намагаються виправляти власне мовлення без вагомих на те причин, але все ж таки називають українську мову рідною і думають, що володіють нею (98%).

Серед школярів 8-11 класів 65% заявили, що в майбутньому говоритимуть українською, ще 23% говоритимуть нею, якщо цього вимагатимуть обставини, і лише 12% не перейматимуться цією проблемою. Майже у 80% цих учнів отримується говорити українською мовою лише на уроках словесності, у 33% - на всіх уроках. Вдома цією проблемою школярі себе не переобтяжують.



РОЗДІЛ 3

СУРЖИК – ХВОРОБА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЧИ ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ВИРАЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ ?

Суржик давно відоме явище, пов’язане із впливом російської мови на українську внаслідок економічних, політичних та суспільних процесів. Про вік суржику можна судити по численних запозиченнях з різноманітних мов: від латиниці та грецької до арабської й німецької. Сьогодні є різні види суржику: польсько-український, українсько-німецький, навіть українсько-канадський. Яскравий приклад канадського суржику таке речення: „Зачиніть віндовку, щоб чилдренята не околденіли!” Іноді деякі запозичення звичайний громадянин навряд чи зможе відрізнити, адже вони ховаються за нібито справді українськими словами. Так, начебто рідне нам слово „борщ” виявляється - запозичення з перської мови. З литовської мови до нас прийшли такі слова як „вовкулака”, „ґринджоли”, „зозуля”, „калюжа”, „садиба” і багато інших.

Ці слова дуже давно потрапили в нашу мову, тому «неозброєним» оком їх і не відрізниш. Приміром, з фінікійської походить слово „мапа”, хоча і видається похідним від англійського „map” (виходить до англійської воно теж увійшло з фінської). З єгипетської мови до нас потрапили: „гума”, „канапа”, „лілея”, „папір” тощо; з арабської: „валіза”, „жупан”, „кава”, „кайдани”, „карафа” і т.д.; з угорської: „кучма”, „куліш”, „гуляш”, „табір”, „хутір” тощо; з мов Індії: „піжама”, „цукор”, „шаль” і т.ін. Прикладів багато, і вони переконують, що власне українських слів в нашій мові насправді в рази менше, ніж вважалося спочатку. До речі, в інших мовах світу також запозичення складають значну частину лексичного складу.

Так, англійська мова має лише 30% власне англійських слів, а всі решта – запозичення.

Таким чином бачимо, що суржик – не така й нова річ. « До речі,- пише у своїй статті Л. Масенко,- сьогодні існує англо-японський суржик, так званий піджин, англо-французька говірка, така собі Franglais, на якій навіть модно складати пісні, а ще багато інших різномовних поєднань. Проте розглядаючи українсько-російський суржик доходимо висновку, що це надзвичайно згубне явище саме для нашої мови, в якій воно вкорінилося.

Якщо з ним не боротися, воно проросте незламним бур’яном і тоді викорінити цю траву буде дуже складно. Чому для України суржик – хвороба, від якої ще не знайдено надійних ліків? А хіба не тому, що слово завжди відходить на останній план, ним можна нехтувати, не чути, позаяк це саме слово – найцінніша ознаки нас як нації, наша душа. Але ж його не можна взяти в руки, потримати, - слова як вітер – вилетять, не доженеш. Тоді для чого за ними бігти і їх берегти?»(7).

Які є способи боротьби із цим явищем? Викорінити цю мішанку і боротися за чистоту мови потрібно хотіти. Не усвідомлюючи цього, не можна відразу перейти на чисту літературну мову із суржику. Це важка робота для кожного індивіда: потрібно думати про те, що говориш і як, добирати правильні словосполучення, слова, навіть якщо це видаватиметься важким завданням. І коли не лише у тих, чиєю професією є слово, розвивається така мовна свідомість, тоді буде результат. Адже трапляються такі викладачі та мовники, які все одно в побуті розмовляють суржиком, бо просто ліньки чи вони так звикли або так хочуть. Але хіба це виправдання?

Однак в Україні державною повинна бути українська - такі переконання таки переважають. Українці та громадяни країни мають проявляти більше гідності за свою державу, цінувати мову, культуру, бо вже давно настав час для національного відродження.

За законом у нас в країні немає цензури, тому ніхто не слідкує ні за чим: ні що нам показують, ні що говорять і як саме. Бездіяльний (чи то просто відсутній) орган, що у всіх сферах життя слідкував би за правильним вживання мови, і не просто виголошував зауваження, а й підтримував зв’язки з порушниками правопису, аби допомогти їм. Тому не дивно, що говорять і пишуть у нас як кому заманеться. І мова засмічується не лише росіянізмами, а й англіцизмами та американізмами.

Уряди багатьох країн дбають про чистоту рідних мов, приймають закони щодо вживання державних мов і контролюють їх виконання. У Франції, наприклад, уведено суворі покарання для тих, хто їх порушує. Співвітчизників-репатріантів, які не володіють державною мовою, не приймає до себе Німеччина. Національні меншини є в кожній країні. У першому параграфі Гаазьких рекомендацій мовиться, що національні меншини мають «інтегруватися в широке національне суспільство за допомогою набуття знання державної мови». І лише за таких умов вони можуть брати участь у суспільному житті тієї країни, у якій живуть.

У 1881 році, коли Італія здобула незалежність, італійська мова ледь тепліла: менше ніж 2,5% (тільки 600 тис.) з понад 25 млн. населення Італії володіли італійською мовою, інші говорили французькою, німецькою або ж діалектами. Уведення комплексу заходів для розвитку італійської мови дало змогу об’єднати населення Італії в одне суспільство, хоч при цьому ні інші мови, ні діалекти не зникли.

Майже половина населення Франції наприкінці ХVІІІ ст. (12 млн. із 25 млн.) не володіли французькою мовою. Проте освіта, військова повинність, поширення газет, журналів, французької книжки, використання державної мови державними чиновниками – усе це сприяло не тільки економічному і духовному розвитку Франції, а й об’єднало суспільство, допомогло утвердженню французької мови в усіх сферах суспільного життя на всій території країни.

Євреї втратили свою державу майже дві тисячі років тому і почали її відродження із своєї давньої мови – івриту. Було створено цілу мережу денних і вечірніх курсів для вивчення мови, видавалася спеціальна література. Зараз майже кожен в Ізраїлі володіє івритом, а ця мова лише півстоліття тому вважалася мертвою.

Ще в 1896р. великий український мовознавець Олександр Потебня стверджував, що, досліджуючи суржик, можна розкрити на конкретному матеріалі сам механізм згубного впливу мовного уподібнення на інтелектуальний і моральний стан суспільства. Він у загальних рисах охарактеризував цю проблему так: "Взагалі денаціоналізація сходить на погане виховання, на моральну хворобу, на неповне користування наявними засобами сприйняття, засвоєння, впливу, на ослаблення енергії думки; на мерзоту запустіння на місці витіснених, але нічим не заступлених форм свідомості; на ослаблення зв'язку підростаючих поколінь з дорослими, який заміняє лише слабкий зв'язок з чужими; на дезорганізацію суспільства, аморальність, спідлення. Навіть коли ті, хто пригнічує, досить близькі до пригнічуваних, а останні не позбавляються насильством майна і не обертаються у рабство гірших форм, денаціоналізація все ж таки призводить до економічної і розумової залежності і стає джерелом страждань" [7].

Аби вилікуватися, хвора людина докладає всіх зусиль. І здоров’я вдасться повернути тоді, коли швидше звертається за допомогою, тоді більші гарантії. Мова – показник здоров’я нашої нації; чому ж тоді ми, українці, такі легковажні до нього? Історія знає багато таких випадків, коли розумно підходили до цієї проблеми на всіх рівнях. А розпочати варто обов’язково із себе.

РОЗДІЛ 4

МОЛОДІЖНИЙ СЛЕНГ

Дослідження мовлення жителів села Осокорівки було б неповним без особливої групи лексем, яку тепер прийнято називати сленгом.

Сленг доволі поширене явище. Це засіб спілкування у різних прошарках населення. Він сягає своєю історією виникнення у давнину. Адже вже тоді різні соціальні групи мали свій стиль мовлення, притаманний їй.

4.1. Визначення сленгу

Єдиного і всеосяжного визначення сленгу немає і дотепер. Неодноразові спроби розмежувати сленг і загальновживану лексику або сленг і нецензурну мову не дали результатів. Дефініції сленгу, які намагаються нашвидкуруч скомпонувати у ході наукових дебатів, часто виявляються помилковими. Таким чином, у різних словниках і посібниках ми можемо зустріти безліч визначень для сленгу, таких як: "нецензурна мова", "мова неписьменних і безпутних людей", "поезія простої людини".

В.О. Чеховський називає сленг "мовною грою, що допомагає особистості заявити про себе у власному мікросоціумі та водночас відокремитись разом з ним від решти суспільства".

На думку мовознавців, сленг – це стиль мови, що є протилежним формальній, офіційній мові. Він знаходиться в самому кінці існуючих засобів мовленнєвого спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди співвідносять себе з певними соціальними групами, починаючи від дітей, хакерів і молодих бізнесменів до наркоманів, алкоголіків та злочинців.

Сленгові новоутворення можуть бути стилістично нейтральні та стилістично знижені. Узаємозв’язок між культурою мовлення та сленговою лексикою ґрунтується саме на цих поняттях. Стилістично знижені сленгові новоутворення вважають явищем негативним, а стилістично нейтральні ж не засмічують мови,. Тому у більшості випадків люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими. Через це виникає нерозуміння молодіжної субмови, що провокує вживання не лише даних лексем, але і нецензурної лексики.

Найрозвиненіші теми - «Дозвілля», «Зовнішність», «Людина», «Житло», «Одяг». Чимало елементів є різними скороченнями і похідними від них, а також англійськими запозиченнями або фонетичними асоціаціями. Характерною особливістю, яка відрізняє молодіжний сленг від інших видів сленгу, є його швидка мінливість, яка пояснюється зміною поколінь.



4.2. З історії виникнення сленгових утворень

Відзначають три бурхливі хвилі в розвитку молодіжного сленгу в Україні.

20-і роки. У зв'язку з революцією і громадянською війною, появою величезної кількості безпритульних відбулася перша хвиля. Тому мова учнів, підлітків та молоді забарвилася безліччю «блатних» слів, почерпнутих у них.

50-і роки. Друга хвиля - поява «стиляг».

70-80-і роки. Третя хвиля - період застою. Вона породила різні неформальні молодіжні рухи з їхнім мовним жестом протистояння офіційній ідеології.

Нині комп'ютеризація має великий вплив на розвиток молодіжного сленгу. Інтернет - сленг проникає в молодіжну мову.

Лише порівняно недавно хвиля інтересу до субмов докотилась до України. Деякі науковці трактують молодіжний соціодіалект як "мовне хуліганство". Окремі мовознавці нині займаються дослідженням цього питання, хоч сама тема багатогранна.

4.3. Класифікація сленгу

Класифікують сленг за різними ознаками. Наприклад, можна поділити на звичайні та згрубілі (нецензурна лексика).

Важливим чинником у творенні сленгових лексем є спорідненість інтересів осіб, які формують різновид цього ненормативного утворення. Практично кожна група людей, об’єднаних спільними інтересами, має свій особливий тип мовлення, який реалізується у сленгових новоутвореннях і є властивим лише цій групі. За цією ознакою лексичні одиниці молодіжного сленгу можна поділити на такі:

- мовлення школярів;

- студентське середовище;

- середовище підлітків-музикоманів;

- середовище комп’ютерників;

- середовище автомобілістів;

- власний сленг мають книголюби, журналісти, спортсмени;

- інтержаргон;

- кримінальний сленг.

Це свідчить про те, що молодіжний сленг включає в себе загальномолодіжний жаргон і спеціальні молодіжні жаргони, і не є цілісною системою, що характеризує мову певного покоління.

Яке ж місце сленгової лексики у молодіжному мовленні?

З метою з’ясування ролі сленгової лексики у підлітковому середовищі було проведено соціологічне опитування на базі 9-11 кл. Осокорівської ЗОШ.

Було опитано 44 респонденти, яким поставлено наступні запитання:


  • Чи вживаєте Ви у своєму мовленні жаргонні слова?

  • Якщо так, то що саме спричиняє їх вживання?

  • Вкажіть жаргонні слова та вирази, які Ви вживаєте найчастіше. Поясніть їх.

За відповідями на це питання було складено словник. (Див. дод.).

Результати опитування були наступними:

Із сорока чотирьох опитуваних досить часто у своєму мовленні вживають жаргонні слова 30%, інколи – 60%, ніколи – 10%. Отже, переважна частина респондентів вживає жаргонні слова та вирази лише інколи.

Як зазначили респонденти, вживання жаргонних слів спричиняють наступні фактори:

вплив оточення і друзів – 50% опитуваних;

звичка – 60% респондентів;

прагнення вирізнятися серед інших – 75%;

недостатній свій літературний словниковий запас – 20% опитуваних;

бажання бути сучасним – 65% опитуваних.

Досить різноманітними і відмінними у різних групах людей є сленгові слова та вирази, які вживають підлітки. Наприклад, лексему "розуміти" в одній компанії звикли замінювати словом шарити, а в іншій – розчехлятися, роздуплюватися. Так само існують певні слова та вирази, які притаманні саме певній групі підлітків. Наприклад, для вираження подиву одні використовують слова "я в шокє", для інших більш характерними є слова "я холодний", "я в трансі", "ти шо гоніш?" і навіть "хай мене покрасять".

Така різноманітність викликана насамперед тим, що підлітки прагнуть вирізнятися не лише як окрема суспільна група, але і як особистості, у даному випадку це відбувається з допомогою мовно-виражальних засобів. У зв’язку з цим багато підлітків прагнуть власними новотворами ще більше урізноманітнити своє мовлення.

Як бачимо, у молодіжному середовищі сленг посідає помітне місце як засіб виділення індивіда.



4.4. Особливості творення сленгу

Останнім часом у мовленні теле- та радіопередач, газет, журналів активно залучають сленгові одиниці.

Сленг активно використовується не лише у ЗМІ та музиці. Говорячи про творчу індивідуальність письменника, Петро Білоус, доктор філологічних наук, зазначає: "Часом автори, зокрема, з нинішнього молодого покоління літераторів, вдаються до навмисного нагромадження вульгаризмів або жаргонізмів, чим прагнуть підкреслити власну мовну "незакомплексованість" і продемонструвати особисту творчу розкутість". Про "жаргонний вибух" говорив В. Єлістратов і пояснював ним значне поширення сленгу у творах літератури Приклади сленгу у літературі можна зустріти у творах Оксани Забужко, Олександра Ірванця, Юрія Андруховича, Любка Дереша Світлани Пиркало, Наталки Сняданко, Сергія Жадана, та інших.

Лексеми утворюються під впливом найрізноманітніших факторів, серед яких особливо виділяються: кримінальний жаргон, інтержаргон, власна інтерпретація серед молоді деяких термінів, зокрема медичних, тощо.

Багато слів молодіжного сленгу мають таке ж семантичне значення в інтержаргоні без будь-яких змін: кабак (ресторан); лимон (мільйон грошових одиниць);шари, моргала, баньки (очі); поїхати (збожеволіти);стріляти (просити); бичок, чинарик (недопалок); хахаль (кавалер, наречений); кішка (жінка легкої поведінки); миша (кишеньковий злодій); криса (той, хто краде у своїх); кончений, галімий, малахольний (ненормальний); шнобель, нюхало (ніс). Походження деяких слів молодіжного сленгу зрозуміти досить легко. Так, наприклад, не варто пояснювати такі слова як зубр (людина, яка присвячує забагато часу навчанню, вчить напам’ять); подібна ситуація в словах парогуль (той, хто пропускає заняття), парохід (той, хто відвідує пари); гуртак (гуртожиток) та інші. дивно утворилося слово кентавр – підлабузник. Ці та подібні їм слова мають яскраво виражене іронічне забарвлення, є досить поширеними і активно використовуються, адже володіти добрим почуттям гумору – це "класно","модно" і "хіпово". Почуття гумору допомагає підліткові підкреслити свою особистість і виділитися.

Лексеми, що утворились від англійських слів, є результатом їх невдалої інтерпретації. Наприклад, згадуване гирла (дівчина), що пішло від перекрученого англійського girl (дівчина, дівчинка); хаза (у значенні дім, будинок). Слово крейзі (божевільний), яке досить часто трапляється у мовленні сучасної молоді, є прямим запозиченням із англійської crazy зі збереженням значення. Подібно утворились слова: спікати (англ. speak) – говорити, беґ (англ. bag) – сумка, паті (раrty) – вечірка, фазер (father) – батько, мазер (mother) – мати, мані (money) – гроші, піпли (people) – люди, месаг (messаge) – повідомлення та ін.

Можна виявити не лише англійські запозичення, але і німецькі: авсвайс – посвідчення, ахтунґ – увага, арабізми: кайф – задоволення, кайфувати – насолоджуватись, глючити, глюкати – працювати з помилками.

Але все ж у молодіжній субмові є чимала кількість власне українських сленгізмів: гальмо – людина, яка повільно реагує на все (поряд з цим словом вживається і суто російське "тормоз" з тим самим значенням), тусівка – компанія (аналогічно до російськомовного "тусовка").

Особливе місце посідає комп’ютерний сленг. Він лаконічний, буяє скороченнями та своєрідною символікою. Спостереження за середовищем людей, чия професія пов’язана із використанням комп’ютерів і особливо – мережі Інтернет, показують, що саме в цій сфері відбувається найбільш активне створення неологізмів, до того ж існують всілякі граматичні, фонетичні та графічні інновації.

Ірини Щур про це пише: "Однією із причин виникнення такої "мови" вважається її виключна місткість, коли трьома-чотирма специфічними словами можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту. Врешті-решт комп’ютерний жаргон виражає навіть певні емоції, які в сухій та лаконічній реальній мережі відтворити майже неможливо. Комп’ютерний жаргон – це віртуозна гра для людей, яким тісно в межах нормованої літературної мови. Проте, хай як би прагнули носії жаргону до самобутньої яскравості мовлення та відмінності його від нормалізованої української мови, все ж нововведення відбуваються всередині системи мови і будуються за законами української мови"(13).

Отже, на основі розглянутих деяких особливостей комп’ютерного сленгу можна зробити висновок, що на зараз іде активне використання і створення комп’ютерної сленгової лексики. Має також місце проникнення комп’ютерних термінів у загальновживану лексику, навіть спостерігається активація цього процесу.

Однією з цікавих особливостей молодіжного сленгу є зміна значення лексем літературної мови, що додає мовленню іронічного забарвлення. Наприклад, базар у літературній мові – торгівля на відкритому місці, у молодіжному мовленні це слово має зовсім інше значення, а саме – мовлення; дієслова запльовуватись, грузити, кінчатися, стріляти, висіти, наїжджати, доганяти мають цілком розбіжне значення у літературній та сленговій мовах.

Молодіжному мовленню також властива велика кількість вставних слів, що передають емоції розповідача: капєц, бляха-муха, блін, йо-ма-йо. Семантика цих слів зрозуміла лише при усному мовленні і виражається тільки за допомогою інтонації.

Як уже говорилося, характерним для сленгу (зокрема, комп’ютерного) є закон економії мови у гіпертрофованому вигляді: маг – магнітофон, магазин; комп – комп’ютер; дезе – домашнє завдання; фно – фортепіано; фізра – фізкультура (останні є наслідком прямого читання скорочень: д/з, ф-но, фіз-ра).

Отже, можна зробити висновок, що сленг найчастіше залежить від соціального статусу людей, що його вживають, їхньої національності, професії і хобі. Однак він завжди відрізняється більшою експресивністю і точністю, ніж загальновживана мова.

Висновки

До початку ХVІІІ століття духовна культура та мовлення населення Херсонщини формувалися під впливом мови і місцевих традицій запорізьких козаків та мови і традицій, що були занесені на Херсонщину наприкінці XVIII та у першій половині XIX ст. переселенцями з Київської, Чернігівської, Полтавської та російських губерній.

Це яскраво простежується на прикладі звичаїв, обрядів, на мотивах народного декоративно-ужиткового мистецтва.

У результаті пошуків роботи селяни знаходили її у великих промислових містах, де переважала російська мова.

Дещо змінилася мовна ситуація у 50-х роках ХХ століття, коли було вирішено побудувати Каховську ГЕС і затопити вище від неї значну територію заплавних земель. Сюди було переселено значну частину жителів із Західної України, де землі для селян не вистачало.

У цей період мовлення місцевого населення знову зазнає значних змін. На тлі зросійщеної української мови зазвучала українська із західноукраїнськими діалектами та полонізмами.

Оскільки мову кожного регіону України відображає фольклор, при дослідженні особливостей мовлення жителів свого села увага була зосереджена на народних піснях, записаних в Осокорівці. Вивчені особливості мовлення жителів Осокорівки дають підстави стверджувати, що на час створення пісень населення користувалося українською мовою, на яку значною мірою впливала російська. Подібне взаємне проникнення мов згодом дістало назву суржик.

Зараз у повсякденному житті осокоряни послуговуються досить небагатим словниковим запасом. Значну частину його складають власне українські та загальновживані слова (35%).

Поширені також професіоналізми, пов’язані з основними видами діяльності селян (15%).

Активно вживається емоційно забарвлена лексика з використанням слів із суфіксами згрубілості та зменшувально-пестливого значення.

Особливу групу складають словникові (лексичні) діалекти. Це власне дублети до літературних слів. Найбільше таких діалектизмів є серед іменників, рідше — серед дієслів, прикметників, прислівників, службових частин мови.

Використовуються й етнографічні діалекти, що не мають відповідників у літературній мові. Це порівняно невелика група лексем.

Зустрічаються чи не поодинокі семантичні діалектизми, що мають значення, відмінне від загальноприйнятого.

Найбільшу частину слів, вживаних жителями Осокорівки, складає суржик (див. словник). Це справжня мішанина двох мов, яка навряд чи допомагає односельцям вирізнитися з-поміж інших.

Анкетування з даної проблеми показало, що більшість опитуваних не намагаються виправляти власне мовлення без вагомих на те причин, але все ж таки називають українську мову рідною і думають, що володіють нею (98%).

Серед школярів 8-11 класів 65% заявили, що в майбутньому говоритимуть українською, ще 23% говоритимуть нею, якщо цього вимагатимуть обставини, і лише 12% не перейматимуться цією проблемою. Майже у 80% цих учнів отримується говорити українською мовою лише на уроках словесності, у 33% - на всіх уроках. Вдома цією проблемою школярі себе не переобтяжують.

Суржик не нове явище і з’явився він не тоді, коли українська мова зустрілася з російською. Якщо з ним не боротися, воно проросте незламним бур’яном і тоді викорінити цю траву буде дуже складно. Чому для України суржик – хвороба, від якої ще не знайдено надійних ліків?

Викорінити цю мішанку і боротися за чистоту мови потрібно хотіти. Не усвідомлюючи цього, не можна відразу перейти на чисту літературну мову із суржику. Це важка робота для кожного індивіда. І така мовна свідомість повинна розвинутись не лише у тих, чиєю професією є слово.

За законом у нас в країні немає цензури, тому ніхто не слідкує ні за чим: ні що нам показують, ні що говорять і як саме. Бездіяльний (чи то просто відсутній) орган, що у всіх сферах життя слідкував би за правильним вживання мови, і не просто виголошував зауваження, а й підтримував зв’язки з порушниками правопису, аби допомогти їм. Тому і виходить, що говорять і пишуть як кому заманеться. І мова засмічується не лише росіянізмами, а й англіцизмами та американізмами.

Аби вилікуватися, хвора людина докладає всіх зусиль. І здоров’я вдасться повернути тоді, коли швидше звертається за допомогою, тоді більші гарантії. Мова – показник здоров’я нашої нації; чому ж тоді ми, українці, такі легковажні до нього? Історія знає багато таких випадків, коли розумно підходили до цієї проблеми на всіх рівнях. А розпочати варто обов’язково із себе.

Про чистоту рідних мов дбають уряди багатьох країн, приймаючи закони щодо вживання державних мов і контролюючи їх виконання, застосовуючи санкції щодо порушників цих законів.

Дослідження суржику дасть можливість розкрити на конкретному матеріалі сам механізм згубного впливу мовної асиміляції на інтелектуальний і моральний стан суспільства.

Дослідження мовлення жителів села Осокорівки було б неповним без особливої групи лексем, яку тепер прийнято називати сленгом.

Сленг доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення і сягає своїм корінням у сиву давнину. З погляду лінгвіста, сленг – це стиль мови. Сленгові новоутворення можуть бути стилістично нейтральні та стилістично знижені. Найрозвиненіші семантичні поля - «Дозвілля», «Зовнішність», «Житло», «Людина», «Одяг». Чимало елементів є різними скороченнями і похідними від них, а також англійськими запозиченнями або фонетичними асоціаціями. Характерною особливістю, яка відрізняє молодіжний сленг від інших видів сленгу, є його швидка мінливість, яка пояснюється зміною поколінь.

Практично кожна група людей, яких об’єднують спільні інтереси, має свій особливий тип мовлення, який реалізується у сленгових новоутвореннях і є притаманним лише цій групі. Це свідчить про те, що молодіжний сленг не є цілісною системою і включає в себе загальномолодіжний жаргон, що характеризує мову певного покоління, і спеціальні молодіжні жаргони.

З допомогою мовно-виражальних засобів підлітки прагнуть вирізнятися не лише як окрема суспільна група, але і як особистості. Вони намагаються ще більше урізноманітнити своє мовлення власними новоутвореннями.

Загальне розмаїття мовлення жителів села Осокорівки, зокрема його лексичні, фонетичні та орфоепічні особливості дають підстави стверджувати, що такі ознаки характерні для південно-східного наріччя української мови, точніше для її степового говору.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал