«Основні види наукових робіт»



Скачати 164.66 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації30.05.2017
Розмір164.66 Kb.

1
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра української та іноземних мов
ПЛАН-КОНСПЕКТ
лекції №8 з курсу
“УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ“
Тема: «Основні види наукових робіт».
(для студентів напряму підготовки «хореографія»)

2
План лекції
1.Анотація.
2.Тези. Конспект.
3.Відгук. Рецензія.
4. Курсова та дипломна робота.
5.Стаття.
6.Реферат. автореферат.
7.Загальні відомості про дисертаційне дослідження.
Наукові знання можуть бути виражені в текстах таких жанрів: анотація, тези, конспект, відгук, рецензія, реферат, курсова та дипломна робота, стаття, дисертація, автореферат, монографія, підручник, доповідь, програма тощо.
Анотація
Анотація (від. лат. аnnotatio - "зауваження") - коротка, стисла характеристика змісту книги, статті тощо. Це невеличка бібліографічна довідка, де стисло характеризується зміст книги, статті через перелік найголовніших у них питань, оцінюється анотований твір.
Завдяки анотації читач отримує можливість попередньо уявити зміст незнайомого друкованого твору, відшукати в ньому необхідну інформацію. Саме тому в ній слід зазначати тип публікації (стаття, монографія, підручник), її будову, актуальність теми, адресатів і обсяг. Необхідно також зазначити, що нове з'явилося в цьому виданні порівняно з іншими на таку саму тему.
Анотація найчастіше розміщена на другій сторінці будь-якої друкованої праці. Цей документ необхідно вміти складати всім, хто пише підручники, посібники, укладає допоміжну науково-методичну літературу (словники, збірники різного призначення тощо).
Реквізити анотації:
1. Прізвище, ім'я, по батькові автора (авторів).
2. Назва твору.
3. Місце видання, видавництво, рік видання.
4. Обсяг (загальна кількість сторінок, іноді - малюнків, таблиць).
5. Код за Міжнародним класифікатором книг ISBN (за потреби).
6. Стислий зміст (основні положення, викладеш в тексті).
7. Висновки.
8. Призначення для читачів. Зразок анотації довідкового видання
Для учнів середніх загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів, студентів вищих закладів
освіти, вчителів. Буде корисний державним службовцям і приватним підприємцям, широкому
загалові читачів.
Зразок анотації наукового видання
Товстуха Є.С.Фітотерапія. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Орія-ни, 2000. -432 с. ISBN 966-7373-44-4

3
У третьому виданні пропонованої праці освітлено особистий сорокарічний досвід лікарської діяльності
фітотерапевта Є.С. Товстухи.
Приведено детальний опис 269 цілющих лікарських рослин, які споконвіків застосовує український народ
для лікування та профілактики як окремих, так і багатьох груп численних недуг.
Вагомим науковим потенціалом та щоденною діяльністю практичного лікаря автор неспростовно
доводить, що фітотерапія належить до універсальних лікувальних засобів живої природи. Фітотерапію
автохтонів нашої землі - праукраїнців і українців - вчений розглядає як етнічний і традиційний наріжний
камінь лікувальних засобів, що торкаються джерел.
Зразок анотації наукової статті
УДК 664.1-663.43
А.І. Українець, Г.О. Сімахіна,
доктори техн. наук
СТРАТЕГІЯ НУХТ У СТВОРЕННІ В УКРАЇНІ ІНДУСТРІЇ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ
У статті проведено аналіз залежності стану здоров'я людини від зовнішніх чинників довкілля.
З'ясовано вплив оздоровчих продуктів на функціонування живого організму. Обґрунтовано та
стверджено необхідність створення в Україні індустрії здорового харчування. Проаналізовано
економічні передумови та напрями виробництва оздоровчих продуктів.
2. Тези. Конспект
Тези (від. грец. thesis - "основна думка") - коротко сформульовані положення наукових матеріалів (статей, лекцій, доповідей), які розкривають суть усієї інформації.
Розрізняють два види тез: o відібрані автором цитати з першоджерела; o сформульовані власними словами основні положення статті чи розділу книги.
Для тез потрібно вибирати саме основні ідеї та положення, розмістивши їх у певній послідовності. Створюючи тези, треба обов'язково зазначити:
1. Прізвище, ім'я, по батькові автора статті, книги.
2. Заголовок.
3. Місце написання й рік видання.
Конспект (від. лат. соnspectum - "огляд") - стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи.
Розрізняють конспекти почутого й прочитаного.
Конспект почутого складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів
і прикладів. У ньому слухач має змогу занотувати почуте, висловити своє ставлення до цього у вигляді коротких нотаток, зауважень. Аркуш ділять на дві частини: меншу залишають для власних думок, а на більшій пишуть конспект лекції. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, а тому варто скорочувати слова, словосполучення. Найчастіше

4 це стосується постійно вживаних термінів, але водночас потрібно обрати певну міру скорочення, щоб пізніше можна було прочитати написане1.
Конспектування лекції - це особливий вид опрацювання наукової інформації, в якому поєднуються процеси слухання та записування, але поєднуються не механічно, оскільки записуванню отриманих даних передує специфічне їх оброблення.
Процеси слухання й відбору відбуваються, зазвичай, паралельно. Це пояснюється тим,
що швидкість розумових процесів значно вища, ніж мовних (за хвилину людина вимовляє 90-
100 слів, а в думках здатна оперувати 400 словами). Після слухання й відбору інформації наш
мозок орієнтується на іншу діяльність - переформулювання відібраних даних, безпосередню
підготовку їх до фіксації та записування сформульованого тексту. Це й буде готовий
конспект.
Способи фіксації даних можуть бути різними - як мовними (виділення ключових слів, фраз, повний детальний запис), так і позамовними (план, схема, графік, таблиця, виділення ключових понять підкресленням або іншим кольором). До мовних засобів фіксації, які дають змогу відтворити якомога більше даних, належить абревіація, тобто скорочення*
Не змінюючи думки, можна значно скоротити її виклад на письмі. Для цього
використовують загальноприйняті скорочення слів - р-н замість район, ст. замість
стаття, к-ра замість культура; абревіатури термінів і словосполучень, найчастіше
вживаних у лекціях: факультет ТОП і ГРС - факультет технології оздоровчих продуктів і
готельно-ресторанної справи; ТЗ - точка зору, НДРС - науково-дослідна робота студентів;
математичні й логічні символи (< та > замість менше й більше, = замість дорівнює,
збігається). Якщо скорочувати записи, то швидкість конспектування досягатиме 80-90
словами на хвилину, що буде майже дорівнювати швидкості усного мовлення лектора.
Конспект прочитаного робити легше - читач не обмежений у часі й може декілька разів перечитати незрозумілий фрагмент, щоб правильно його занотувати. При цьому можна паралельно користуватися словниками, енциклопедіями. Розрізняють такі прийоми конспектування: o вільне (думки автора передаються своїми словами); o текстуальне (текст записують у вигляді цитат); o комбіноване (вільне конспектування поєднане із текстуальним).
Реквізити конспекту:
1. Заголовок (повний бібліографічний опис конспектованого джерела).
2. План конспекту,
3. Текст.


5
3. Відгук. Рецензія
Відгук - документ, який містить висновки уповноваженої особи або установи щодо запропонованих на розгляд наукових праць, вистав, фільмів, творів мистецтва тощо.
Реквізити відгуку.
1. Назва виду документа.
2. Заголовок, що містить: o назву роботи; o прізвище, ім'я, по батькові її автора; o рік написання; o кількість сторінок.
3. Текст, що містить: o вступ (загальна характеристика роботи, її актуальність); o стислий виклад змісту роботи; o критичні зауваження; o висновок з пропозиціями.
4. Посада, підпис уповноваженої особи, розшифрування підпису.
5. Дата укладання.
6. Печатка.
Зразок відгуку
ВІДГУК на дисертаційну роботу (прізвище, ім'я, по батькові автора, назва роботи), подану на
здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (шифр, назва спеціальності)
В українській літературі порубіжжя століть було виявлено декілька парадигм осягнення світу, зокрема
неоромантизм і модернізм, символіка й символізм, реалізм (класичний і новітній), експресіонізм та
імпресіонізм. Ці питання досі викликають дискусії, потребують новизни методологічних підходів.
(Автор) виявила гідну науковця, котрий шукає істину, працелюбність, наполегливість і обдарованість.
Як наслідок - добре знання праць попередників, шанобливе ставлення до них, але водночас достатньо виявлені
оригінальні і кут зору, і спосіб мислення. Це виражається у прагненні "докопатися" до мікрочастин та
праглибин художніх творів, специфіки естетичного сприйняття та вираження життєвих реалій, і в
постійному намаганні зобразити літературу порубіжжя століть як цілісність, попри її різнобарвність та
суперечливість
Здійснена робота має вагоме значення для розв'язання актуальних завдань сучасного українського
літературознавства та літературної критики, одним Із яких є узгодження індивідуально-авторських
трактувань традиційної символіки. Цінність дослідження полягає в обґрунтуванні й подальшому розробленні
новітніх принципів вивчення поетики символу, вдосконаленні методики аналізу літературного твору.
Результати роботи можуть бути використані у викладанні шкільних і вузівських курсів як додатковий
проблемний та ілюстративний матеріал із історії української літератури та українознавства.
Робота (автор) - змістовне, самостійне й оригінальне дослідження, в якому вперше на великому
текстуальному матеріалі здійснено комплексний аналіз символічної картини світу творчості українських
новелістів. Дисертація відповідає вимогам ВАК України до кандидатських дисертацій, засвідчує високу

6
професійну підготовку дослідниці, тому є всі підстави допустити її до прилюдного захисту та присудити
авторці науковий ступінь кандидата філологічних наук.
Науковий керівник -(посада, науковий ступінь, вчене звання) (прізвище, ініціали)
заключну частину (висновки рецензента).
4. Підпис та посада рецензента.
5. Дата.
За потреби підпис засвідчують печаткою або спеціальним штампом у відділі з питань роботи з особовим складом (канцелярією) установи, в якій працює рецензент.
Зразок рецензії
РЕЦЕНЗІЯ. В.І. СМОЛЯР "ФІЗІОЛОГІЯ ТА ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ" К.: Здоров'я, 2000. - 332 с.
Наука про харчування завжди впливала на технологію харчових продуктів. У зв'язку з цим стає
очевидною необхідність вивчення цієї дисципліни майбутніми фахівцями у харчовій промисловості. Лише
глибокі знання фізіології та гігієни харчування дадуть змогу зрозуміти суть процесів, що відбуваються в
організмі людини при споживанні нею харчових продуктів і критично підійти до вибору технологічних
режимів оброблення та перероблення сировини, більш раціонального ЇЇ використання, умов зберігання харчових
продуктів, щоб запобігти Тх псуванню. Тому видання цього підручника є вкрай необхідним.
Підручник "Фізіологія та гігієна харчування" підготовлено відомим фахівцем, професором В.І.
Смоляром, згідно з типовою програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України. Він
складається з 4-х частин, присвячених фізіології харчування, харчовій і біологічній цінності різних харчових
продуктів та Тх гігієнічній оцінці, основам експертизи харчових продуктів і їх спеціалізованих виробництв.
Цим основним частинам підручника передують розділи, де викладено суть предмета і завдання фізіології та
гігієни харчування, а також історія її розвитку. Підручник ілюстровано 50 таблицями й 20 малюнками.
У першій частині підручника приділено належну увагу нейрогуморальній системі регуляції організму
людини та регуляції споживання їжі, процесам травлення, ролі смакових і нюхових аналізаторів тощо. Далі
автор висвітлює роль окремих харчових речовин, функції в організмі, наводить їх класифікацію, рослинні та
тваринні джерела.
У частині II подано харчову й біологічну цінність різних груп харчових продуктів та їх гігієнічну оцінку.
Значне місце в цьому розділі відведено характеристиці основних класів харчових добавок. Матеріал
систематизовано у вигляді таблиць.
Значний інтерес представляє частина III, де вперше висвітлено питання розвитку та розмноження
мікроорганізмів у харчових продуктах. У цій частині представлено симптоматику, охарактеризовано
збудники, які викликають харчові отруєння згідно з сучасною їх класифікацією, а також причини отруєнь
мікробного походження.
Частина IV присвячена основам гігієнічної експертизи продуктів та харчових виробництв, основам
санітарного нагляду за будівництвом і реконструкцією підприємств харчової промисловості.
Усі розділи підручника підкріплені контрольними запитаннями, які допоможуть студентам засвоїти
навчальний матеріал.
Підсумовуючи, слід зауважити, що підручник В.І. Смоляра буде необхідний не тільки студентам, а й
корисний для фахівців, які займаються проблемами фізіології та гігієни харчування, оскільки багато розділів
висвітлено по-новому, з урахуванням останніх досягнень науки про харчування.
Рецензентдоктор медичних наук П.О. Карпенко

7
4. Курсова та дипломна роботи
Наукова робота (курсова, дипломна) - письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.
Наукові роботи пишуться для виявлення знань студентами конкретної дисципліни на певному етапі навчання (закінчення курсу або повного циклу навчання у вищому закладі освіти). Вони підлягають обов'язковому оцінюванню, результати якого фіксуються у відповідних документах (наприклад, протоколах).
Курсова робота - це студентське наукове дослідження. Оскільки вона пишеться зі спеціального предмета або за обраним фахом, то її призначення - виявлення рівня навичок самостійної наукової діяльності. Саме тому вибір студентом теми курсової не обмежують, користуючись порадами наукового керівника й дібраною ним літературою, молодий науковець упродовж кількох місяців проходить підготовчий етап роботи й пише текст, який потім дає своєму керівникові для прочитання й оцінювання. На другому й третьому курсах у залікову книжку заносять оцінку за курсову роботу, яку виставляє керівник. На четвертому
(або перед випускному) курсі у багатьох ВНЗ практикують передзахист курсових робіт або проектів на кафедрі спеціалізації, що є ніби генеральною репетицією захисту диплома. У залікову книжку заносять оцінку, виставлену викладацьким колективом кафедри за підсумками захисту.
Курсові та дипломні роботи мають: o торкатися розв'язання актуальних і перспективних проблем сучасного розвитку певної науки; o демонструвати знання автором літератури з теми, історії досліджуваної проблеми; o розкривати вміння студента чітко характеризувати предмет дослідження, узагальнювати результати, робити висновки.
Обравши тему, студент самостійно розробляє план своєї роботи, продумує хід її виконання.
Одним із важливих етапів написання роботи є добір і вивчення наукової літератури з теми. Процес роботи з літературними джерелами має бути організований таким чином:
1. Слід скласти бібліографію з теми наукової роботи: використати бібліотечні каталоги: алфавітні (картки з описом книг розміщено в алфавітному порядку), систематичні (описи творів розташовані за галузями знань), предметні (містять описи творів з конкретних проблем і спеціальностей); бібліографічні довідкові видання (покажчики з окремих тем і розділів), виноски й посилання в монографіях, підручниках; періодику (переглянути останні номери журналів за кожний рік - у них подано інформацію про всі статті, вміщені у попередніх випусках журналу за рік).

8
Щодо списку літератури також краще порадитися з науковим керівником і починати поступово вивчати праці.
Бібліографічний опис літератури. Заключна частина наукової роботи обов'язково включає список використаних у роботі джерел, оформлений відповідним чином. Великою мірою він відображає етику й культуру наукової праці.
Список використаної літератури оформлюється відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006
СІВВС "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила".
Зазвичай бібліографію в науковій роботі подають в алфавітному порядку. У бібліографічному описі видання зазначаються такі дані: o прізвище, ініціали автора; якщо книгу написано кількома авторами, то перераховуються всі прізвища (за тим порядком, у якому вони вказані у книжці); o повна і точна назва роботи, яка не береться в лапки; o підзаголовок, який уточнює назву, якщо його зазначено на титульному аркуші; o дані про перевидання; o назва збірника, часопису (якщо це опис статті); o назва міста видання книжки в називному відмінку. Назва міста пишеться повністю
(для міст Києва, Харкова, Одеси, Тернополя, Львова, Дніпропетровська, Сімферополя та
Москви вживаються скорочення К., X., О., Т., Д., С, М.); o назва видавництва без лапок; o рік видання (без слова "рік1* та скорочення "р."); o кількість сторінок зі скороченням "с." або номери використаних сторінок після великої літери "С.'
Бібліографічний опис роблять мовою документа.
A. У разі, якщо книгу написано одним автором або авторським колективом, не більшого, ніж троє людей, її бібліографічний опис оформлюють так:
Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник І JJ Вихованець. -
К.: Либідь, 1993. - 368 с.
Гулий І.С. Основи валеології. Валеологічні аспекти харчування : підручник / Ї.С. Гулий,
Г.О. Сімахіна,А1. Українець. - К.: НУХТ, 2003. - 336 с.
Томан І. Мистецтво говорити /1. Томан. - К.: Політви-дав України, 1989. - 223 с.
Б. У відомостях про твори, опубліковані в окремих збірниках праць, подаються такі дані: прізвище автора (якщо вія зазначений), повний заголовок твору; через дві скісні риски -

9 найменування видання, в якому міститься цей твір, номер тома й номери сторінок, на яких надруковано твір:
Хоткевич ГЛІ. Гірські акварелі / Г.М. Хоткевич // Хотке-вич Г.М. Вибране: в 2-х т. - Т.
2. - К.: Держ. вид-во худ. літри, 1966. - С. 299-377.
B. Посилання на словникову або енциклопедичну статтю містить заголовок статті
(ключове слово), потім через одну скісну риску - назву словника або енциклопедії, місце й рік видання й номер (номери) сторінок:
Стиль І Літературознавчий словник-довідник. - К.; КМ Academia, 1997. - С. 656.
Г. Документ, який має більш ніж трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях
про відповідальність наводять (через одну скісну риску) прізвища чотирьох авторів (якщо їх
чотири) або трьох з припискою "[та ін.]" (якщо їх п'ять і більше):
Ділова українська мова : навч. посіб. / ОД. Горбул, ЛІ. Галу-зинська, ТІ. Ситник, CA
Яременко. - К.: Знання, 2002. - 226 с.
Податкова система України : підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко
[ та ін.] за ред. ВМ. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - 464 с.
Д. Якщо у роботі використано лише розділ чи параграф із книги, то у списку літератури це слід записати так:
Текст. Найтиповіші наукові тексти // Гриценко Т£. Українська мова та культура
мовлення: навч. посіб. для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів /
Т£.Гриценко - Вінниця: Нова Книга, 2003. - С. 121-163.
Е. Якщо на титульному аркуші відсутнє прізвище автора (авторів), то запис даних про книжку починають з назви, після чого (через одну скісну риску) вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і решту елементів, розміщених під прізвищем автора:
Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут
української мови. - 4-те вид., випр. і доп. - К.: Наук, думка, 1993. - 236 с.
Культура української мови: довідник / за ред. ВМ. Русанів-ського. - К.: Либідь, 1990. -
304 с.
Є. Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні містити : прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого
(через дві скісні риски) має йти повна назва джерела, де розміщена стаття (книги, збірника), за викладеними вище правилами; для періодичних видань - назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет - число і місяць:
Пастух Т&. Чари "Вишневого садка" Тараса Шевченка / ТЯ. Пастух // Дивослово. -
2002. - № 2. - С. 2-4. (журнал)

10
Підсумки конкурсу "Київ очима молодих" // Хрещатик. - 2001. - 28травня. - №
35.(газета)
Опрацювавши матеріали джерел, слід написати огляд літератури.
Студент має продумати обґрунтування теми, вибір об'єкта, предмета, мети та завдань дослідження.
Об'єкт дослідження - частина матеріального світу, яка привернула увагу дослідника, наприклад промислові ТЕЦ, вібраційні установки для сушіння й охолодження, деталі та вузли, що відновлюються, виробництво безалкогольних напоїв тощо. Об'єкт дослідження може бути новим або традиційним.
Предмет дослідження - це розглянутий у роботі аспект об'єкта дослідження та його якість і галузь використання (наприклад, економічність та екологічність ТЕЦ, процеси сушіння та охолодження у виробництві харчових продуктів, виробництво безалкогольних напоїв функціонального призначення тощо). Можливі такі комбінації: новий об'єкт - новий предмет; новий об'єкт - традиційний предмет; традиційний об'єкт - новий предмет.
Мета дослідження - це запланований результат. Він має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного продукту з ліпшими, ніж раніше, показниками якості або процесу її досягнення.
Не секрет, що завдання дослідження залежать від можливостей дослідника, рівня його фахової підготовки й попереднього досвіду наукової роботи, часу й матеріально-технічного забезпечення дослідження.
Після погодження плану роботи, слід продумати методи й прийоми дослідження, відпрацювати гіпотези та теоретичні передумови. Якщо дослідження експериментальне, то треба розробити програму, методику проведення експеременту, а пізніше - проаналізувати результати та зробити висновки.
Обсяг курсової роботи - приблизно 25-ЗО, дипломної - 50-70 друкованих сторінок, набраних зі стандартними параметрами.
Реквізити наукової роботи:
1. Назва міністерства, якому підпорядкована установа.
2. Назва закладу, в якому навчається автор.
3. Назва кафедри, на якій виконано роботу.
4. Заголовок (тема курсової чи дипломної роботи).
6. Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка пише курсову (дипломну) роботу. в. Назва факультету й номер групи, в якій навчається автор.
7. Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь керівника роботи.
8. Місце й рік написання.

11 9. Текст, який складається з: o вступу; o розділів основної частини; o висновків.
10. Список скорочень.
11. Список використаних джерел.
12. Додатки (схеми, таблиці, графіки, креслення, програмні документи, словники тощо).
5. Стаття
Стаття - 1. Науковий або публіцистичний твір невеликого обсягу у збірнику, журналі, газеті тощо. 2. Самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику тощо.
Стаття є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та, як результат, висловлення думок. Отже, стаття - це візуальне вираження мисленнєвої діяльності.
Стаття може мати різний обсяг (найчастіше 5-12 сторінок, іноді більше). У тексті робляться посилання на використану літературу. Стаття має ту саму структуру, що й доповідь, реферат, курсова робота, тобто: вступ, основну частину, висновки. Як науковий або публіцистичний твір в ній наведено думки, судження, спостереження автора. Часто використовуються прийоми зіставлення, порівняння матеріалу, на основі чого робляться висновки. Якщо думки автора не збігаються з думками попередніх дослідників, він може використати прийоми полеміки й доказу.
Для передавання просторово-часових ознак явищ та їх послідовності можна вживати такі слова та вирази: тепер, сьогодні, туди, потім, звідти, перед тим, пізніше,раніше, завжди, віками, роки, на чужині, далеко, близько, десь.
Важливо вміти пов'язати інформацію, висвітлити причиново-наслідкові зв'язки між частинами
інформації, забезпечити логічну послідовність викладу.
Для цього використовують такі мовні засоби: тому; через те, що; але; зате; проте; однак; і отже; завдяки цьому; у зв'язку з цим; у такому разі; залежно від цього; при цьому; при тому; також; крім того; більше того; доречно; навпаки; по-перше; по-друге.
Для зв'язку з уже висвітленими частинами інформації рекомендовано застосовувати такі слова та вирази: як уже зазначалося; як було показано вище; узяти до уваги; попередній; останній; наступний (розділ); проаналізований, досліджений, описаний (матеріал); заданий, зазначений, викладений, знайдений, помічений (вислів)*

12
У висновку статті краще вживати такі вислови: таким чином; точніше кажучи; іншими словами; це означає; аналіз показує; аналіз підтверджує; з опису бачимо; з одного боку; з
іншого боку; і все ж; на завершення; можна підсумувати.
Коли статтю вже написано, то слід перевірити: o чи відповідає написане обраній темі; o чи послідовно викладено матеріал; o чи логічно викладено думки, судження; o чи правильно сформульовано основні думки; o чи доречно використано цитати, як вони оформлені; o чи не допущено фактичних помилок; o якщо написано багато, то як скоротити текст. Рекомендовано звернути увагу на написання (правопис слів з великої літери, власних назв, прізвищ, географічних назв, відмінкових закінчень слів, розділових знаків), виправити друкарські помилки, описки й графічні неточності.
Поради авторів. Найважливіше й найголовніше повідомляйте на початку статті. Не
забувайте про поділ тексту на абзаци: нерозчленований текст погано сприймається
читачем. Уникайте: надмірної кількості термінів та малозрозумілих іншомовних слів;
речень однорідної структури; надто довгих речень. Написавши статтю, через день
критично перечитайте її й відредагуйте.
Оформлення статті (наявність дати та місця написання, розташування та форма
підпису) залежить від вимог друкованого засобу, куди її подано. У деяких часописах
публікуються поради авторам щодо оформлення статей (обсяг, тип шрифту та кегль,
форма подання відомостей про авторів).
Зразок статті в словнику
Складносурядний, -а, -е, грам. Із складною сурядністю. Складно-сурядне речення, грам.
- речення, що складається з двох або кількох тісно пов'язаних синтаксично рівноправних
частин, кожна з яких зберігає формальні ознаки простого речення. (Великий тлумачний
словник сучасної української мови / уклад, іголов. ред. В.Т. Бусел. - К .; Ірпінь: ВТФ "Перун",
2007. - 1736 с. - С. 1331).
6. Реферат. Автореферат дисертації
Реферат (від. лат. refferre - "доповідати, повідомляти") - вид письмового повідомлення, короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення
і оцінка; текст, що передає головну інформацію першоджерела.
Словник української мови в 11-ти томах подає таке визначення цього слова: "Реферат - це: 1. Короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового

13 дослідження, змісту книги. 2. Доповідь на будь-яку тему, зроблена на основі критичного огляду літературних та інших джерел"1.
На відміну від курсових та дипломних робіт, реферат пишеться не лише зі спеціальних, а й із загальних дисциплін. Згідно з визначенням, реферат повинен містити невелику кількість елементів новизни. Достатньо грамотно й логічно викласти основні ідеї із заданої теми, які містяться в кількох джерелах, і згрупувати їх за поглядами.
Передусім у рефераті має бути відповідь на питання: Що нового можна знайти у цій публікації? Саме таке завдання стоїть перед референтом (тим, хто пише реферат), який повідомляє про основні характеристики, зміст первинного документа. Цим він допомагає читачеві відібрати необхідну для нього літературу. Реферат - документ вторинний, компілятивний2, у більшості випадків не може замінити першоджерело. Монографічний реферат готують за одним джерелом, оглядовий - за декількома книгами, розділами або статтями.
Рекомендований обсяг реферату - 10-12 друкованих сторінок (0,5 друкованого аркуша).
Найчастіше його пишуть своїми словами. Цитати вводять у текст лише тоді, коли вони необхідні для повнішого розкриття теми або якщо вони викликають у референта заперечення. У тексті не повинно бути нічого зайвого, що не стосується теми, ніяких недоречних відступів. Відповідність змісту реферату заданій темі є одним із критеріїв його оцінки.
Процес написання реферату включає вибір теми, вивчення літератури, складання плану, написання й редагування тексту, оформлення реферату.
Складники реферату:
1. Назва міністерства, якому підпорядковується установа.
2. Назва закладу, в якому навчається автор.
3. Назва кафедри, на якій виконано роботу.
4. Назва дисципліни (наприклад, українська мова за професійним спрямуванням).
5. Заголовок (тема реферату).
6. Назва виду документа (реферат).
7. Посада (студент) та номер групи, в якій навчається автор.
8. Прізвище, ім'я, по батькові автора.
9. Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь наукового керівника роботи.
10. Місто й рік написання.
11. Текст, який складається з: o вступу; o основної частини;

14 o висновків.
12. Список використаної літератури.
Елементи 1-10 зазначаються на титульній сторінці. Список використаної літератури подають наприкінці тексту.
Першим, і найвідповідальнішим етапом наукової роботи є вибір теми дослідження та її формулювання. Практика свідчить, що правильно обрати тему означає наполовину
забезпечити успішне виконання роботи. Іноді до заголовка можна додати підзаголовок,
який конкретизуватиме обраний напрям дослідження (зі словами "на матеріалі..." або без
них).
Другий етап підготовки реферату - ознайомлення з літературою. Пошук відповідних джерел здійснюється за довідковими та бібліографічними виданнями, різними каталогами - алфавітним, систематичним або тематичним - у бібліотеках, за міжбібліотечним абонементом.
Третій етап - опрацювання знайденої літератури. Він включає визначення основної думки відповідно до теми, виписування цитат, добір аргументів, зіставлення та порівняння думок різних авторів (із формуванням на їх основі власного погляду).
Четвертий етап - складання плану реферату. План складається з таких структурних частин: вступу, двох або більше розділів, висновків та списку використаних джерел.
Заголовок першого розділу має відображати загальні аспекти обраної теми, другого
(третього тощо) - конкретизувати напрям дослідження, найчастіше - із застосуванням дедуктивного методу (від загального до одиничного).
П'ятий етап - написання основної частини реферату. Для зручності доцільно мати із собою кілька текстів, щоб на їх основі створити один текст на відповідну тему. Так, наприклад, теоретичні положення теми "Етапи розвитку української літературної мови" можна проілюструвати цитатами з художніх творів різних періодів; до тем "Культура мовлення. Мовний етикет", "Суржик (сленг) як мовна проблема" додати невеликий (до 10 позицій) словничок найпоширеніших висловів тощо.
Краще буде, якщо у рефераті будуть висвітлені і власні думки автора, що виникли після опрацювання літератури.
Автореферат (від грец. autos - "сам" та лат. referre - "реферат") - короткий письмовий виклад наукового твору самим автором, найчастіше - автореферат дисертації.
Призначення автореферату - ознайомлення наукових працівників із методикою дослідження, фактичними результатами й основними висновками дисертаційної роботи.
Важливість його як документа полягає в тому, що за наведеними в ньому даними оцінюють рівень дисертації та наукову кваліфікацію її автора, навички оформлення результатів

15 наукової праці. Останнє важливе й тому, що автореферат, як правило, не зазнає професійного редакторського оброблення, тому здобувач наукового ступеня виступає в ролях автора й редактора одночасно.
Процес написання автореферату - це узагальнення наукової інформації, спрямовано на те, щоб виявити й вибрати ЗІ змісту дисертації найістотнішу інформацію й подати її в новій стислій формі.
Аналізуючи зміст дисертації, її автор виявляє те, що відповідає цільовому призначенню автореферату й має бути в тексті автореферату. У логічній єдності з аналізом провадиться синтез інформації, її логічне комплектування, узагальнення, пошук містких і точних засобів і форм її подання, внаслідок чого створюється новий документ - автореферат, який, попри
істотні відмінності від дисертації за формою й обсягом, повинен бути адекватним їй семантично.
Реквізити автореферату:
1. Назва установи, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту.
2. Індекс УДК (універсального десяткового класифікатора).
3. Прізвище, ім'я, по батькові здобувана наукового ступеня.
4. Назва дисертації.
5. Шифр і найменування спеціальності за переліком спеціальностей, затвердженим
Вищою атестаційною комісією (ВАК) України.
6. Підзаголовок "Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора
(кандидата) (галузь наук)".
7. Місто й рік видання автореферату.
8. Дані про організацію, в якій виконано дисертаційне дослідження; наукового
керівника (консультанта), офіційних опонентів, провідну установу; дата й час проведення
захисту; шифр спеціалізованої вченої ради; адреса організації, при якій її було створено;
бібліотека, в якій можна ознайомитися з дисертацією; дата розсилання автореферату;
підпис вченого секретаря спеціалізованої вченої ради.
9. Текст, який складається з:
o загальної характеристики роботи;
o основного змісту;
o висновків;
o списку публікацій за темою дисертації;
o анотацій українською, російською та англійською мовами.



16
7. Загальні відомості про дисертаційне дослідження
Дисертація (від. лат. dissertatio - "роздум, дослідження") - наукова робота, дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня (доктора, кандидата наук) і прилюдно захищається здобувачем (дисертантом).
Основу змісту дисертації має становити принципово новий матеріал: опис відкритих фактів, явищ і закономірностей, а також узагальнення вже відомих даних з інших наукових позицій або аспектів. З огляду на це матеріал може містити дискусійні питання, пов'язані з переглядом наявних поглядів або уявлень. Зміст дисертації має відповідати вимогам оригінальності, унікальності та неповторності наведених положень.
Характерною ознакою форми викладення змісту дисертації є високий ступінь абстрагування, широке застосування математичного апарату, засобів логічного мислення, а також аргументованість суджень і точність наведених даних. У мовностилістичному оформленні матеріалу слід враховувати особливості наукового стилю мови, головною рисою якого є об'єктивність, що випливає зі специфіки наукового пізнання. Необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати наукових досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.
Як науковий твір дисертація має таку композицію: зміст, вступ, основна частина (два і більше розділів), висновки, список використаних джерел, додатки (за потреби).
Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави й вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.
У вступі визначають актуальність теми (шляхом критичного аналізу й порівняння з відомими розв'язаннями проблеми, обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва); мету та завдання дослідження
(формулюють мету роботи й низку завдань, які необхідно вирішити для ЇЇ досягнення); методи дослідження (подають перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої мети); наукову новизну одержаних результатів (чітко, лаконічно викладають нові наукові положення, запропоновані здобувачем особисто); теоретичне та практичне значення одержаних результатів (подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, відомості про впровадження результатів досліджень); апробацію результатів дисертації (зазначають, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, семінарах висвітлено результати досліджень, включених до дисертації, а також зазначають кількість друкованих праць, у яких опубліковано результати дисертації) та структуру роботи (вступ, кількість розділів, висновки, список літератури, додатки).

17
Основна частина дисертації складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному текстові кожного розділу може передувати передмова зі стислим описом обраного напряму й обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки а лаконічним викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від незначних подробиць.
Основну частину, як правило, будують на засадах дедуктивного методу - починають від огляду літератури, обґрунтування вибору напрямів дослідження і переходять до вичерпного й повного викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.
У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дисертаційному дослідженні, враховуючи формулювання розв'язаної наукової проблеми
(завдання) та значення її для науки й практики. Далі подають висновки й рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. Перший пункт висновків має дати стислу оцінку стану питання. Потім розкривають методи вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями, наголошують на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовують їхню вірогідність.
Список використаних джерел слід надати в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією. Можна використовувати й алфавітний список. Бібліографічний опис джерел виконується відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи" зокрема ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила".
У разі потреби для повноти сприйняття дисертації до додатків включають такий допоміжний матеріал: o проміжні математичні доведення, формули й розрахунки; o таблиці допоміжних цифрових даних; o протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту; o інструкції й методики, опис алгоритмів і програм розв'язання задач на ЕОМ, розроблених у процесі виконання дисертаційної роботи; o ілюстрації допоміжного характеру.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал