Основні розділи української мови як навчального предмета Фонетика вивчає звуки мови і мовлення, наголос, склад. Графіка



Сторінка5/7
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Морфологічний розбір прикметника

1. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).


2. Постійні морфологічні ознаки:
1) розряд (якісний, відносний, присвійний);
2) форма:
• повна, коротка (для якісних прикметників, якщо є);
• стягнена, нестягнена (для прикметників жіночого і середнього роду).
3. Ступінь порівняння (для якісних прикметників):
• вищий;
• найвищий.
4. Тип відмінювання — група:
• тверда;
• м’яка.
5. Непостійні морфологічні ознаки:
• рід (в однині);
• число;
• відмінок.
6. Синтаксична роль у реченні.
Легкі тепловії лоскочуть лице. (І. Цюпа)
Легкі — прикметник.
Початкова форма — легкий (який).
Якісний (називає ознаку за вагою), повна форма, звичайний ступінь;
тверда група відмінювання;
число — множина, рід не визначається,
називний відмінок.
У реченні — узгоджене означення.

Числівник

Числівник — це самостійна частина мови, що вказує на кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?


Числівники поділяють на дві групи: кількісні та порядкові.
Кількісні числівники означають кількість предметів, відповідають на питання скільки? й можуть бути:
• власне кількісними (два, п’ять, вісім, тридцять шість);
• дробовими (чотири восьмих, сім цілих три десятих);
• збірними (троє, десятеро, тринадцятеро);
Порядкові числівники означають порядок при лічбі, відповідають на питання котрий?: перший, одинадцятий, сороковий.

Будова числівників

За будовою числівники бувають:


прості (складаються з одного слова).
чотири
складні (складаються з одного слова з двома коренями).
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_44_fmt.jpeg
складені (складаються з двох і більше слів).
п’ятдесят чотири

Відмінювання числівників

Кількісні числівники, що означають цілі числа, змінюються за відмінками так:






1, 2, 3, 4

від 5 до 20 і 30

Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.

два
двох
двом
два, двох
двома
на двох

п’ять
п’яти, п’ятьох
п’яти, п’ятьом
п’ять, п’ятьох
п’ятьма, п’ятьома
па п’яти, на п’ятьох







від 50 до 80

від 200 до 900

Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
М.

п’ятдесят
п’ятдесяти, -ьох
п’ятдесяти, -ьом
п’ятдесят, -ьох
п’ятдесятьма, -ьома
на п’ятдесяти, -ьох

п’ятсот
п’ятисот
п’ятистам
п’ятсот
п’ятьмастами
на п’ятистах


У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини.
• Числівники 40, 90, 100 мають у Р., Д., Ор., М. відмінках закінчення -а.
• В кількісних дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник — як порядковий.
• Порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи.
• У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово.

Морфологічний розбір числівника

1. Початкова форма (називний відмінок).


2. Розряд за значенням:
• кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);
• порядковий.
3. Розряд за будовою:
• простий;
• складний;
• складений.
4. Морфологічні ознаки:
• рід (якщо є);
• число (якщо є);
• відмінок (якщо є).
5. Синтаксична роль.
Один у другого питає: нащо нас мати привела. (Т. Шевч.)
Один — числівник (скільки?),
кількісний, простий, чоловічий рід,
називний відмінок однини;
входить у склад підмета.

Займенник

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх.


Займенники поділяються на такі розряди за значенням:
• особові (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони);
• зворотний (себе).
• питальні (хто? що? який? чий? котрий? скільки?);
• відносні (питальні без питання) (хто, що, який та ін.);
• неозначені (дехто, дещо, що-небудь, якийсь, будь-який та ін.);
• заперечні (ніхто, нічий, ніскільки та ін.);
• присвійні (мій, твій, наш, ваш, їхній, свій);
• вказівні (цей, той, такий, стільки);
• означальні (всякий, весь, кожний, інший, сам, самий).

Творення заперечних займенників

c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_13_fmt.jpeg


ніхто, ніщо та ін.

Творення неозначених займенників

c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_12_fmt.jpeg



Особливості змінювання займенників

• Особові займенники змінюються за числами і особами, а займенник 3 особи однини — за родами.


• Зворотний займенник не має називного відмінка, роду і числа.
• Питальні та відносні займенники змінюються за відмінками, а котрий, який, чий — за родами та числами.
• Присвійні, вказівні та означальні займенники відмінюються за родами, числами та відмінками (лише вказівний займенник стільки відмінюється тільки за відмінками).

Морфологічний розбір займенника

1. Початкова форма (називний відм. однини).


2. Розряд за значенням:
• особовий;
• зворотний;
• присвійний;
• вказівний;
• означальний;
• заперечний;
• неозначений;
• відносний;
• питальний.
3. Морфологічні ознаки:
• рід;
• число;
• відмінок.
4. Синтаксична роль.
Нащо мені сиротою на сім світі жити? (Т. Шевч.)
Мені початкова форма я (хто?),
особовий, роду не має, однина, давальний відмінок;
у реченні виконує роль додатка.

Дієслово

Дієслово — самостійна частина мови, яка називає дію або стан предмету і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться?


Неозначена форма дієслова (інфінітив) — це його початкова форма, що називає дію без вираження часу, числа, особи та відповідає на питання що робити? що зробити?

Морфологічні ознаки дієслова

Перехідні та неперехідні дієслова:


1. Перехідні (дія, що переходить або спрямована на предмет): доглядати сад, малювати картину, відвідати друга.
2. Неперехідні (дія, що не переходить на предмет, не вимагає додатка): стояти, сидіти, бігти, плакати. А також усі дієслова з часткою -ся(-сь): сміятися, хвилюватися, милуватися.

Види дієслів

1. Доконаний вид. Дія, що завершилась у минулому або неодмінно відбудеться в майбутньому: що зробив? що зробить? (переконав, підійшов, покаже). Вживаються лише у формі доконаного виду: стрепенутися, зурочити, розкричатися, насумуватися.


2. Недоконаний вид. Незавершена, необмежена в тривалості дія вминулому, теперішньому та майбутньому часі: що робив? що робить? що буде робити? (співав, грає, буде виконувати). Вживаються лише у формі недоконаного виду: прагнути, гордувати, намагатися, потребувати, переслідувати, покрикувати.

Способи дієслів

1. Дійсний спосіб: любив, любить, любитиме (означає дію, що дійсно відбулася, відбувається або відбудеться).


2. Наказовий спосіб: люби, любимо, хай любить (означає наказ або заохочення).
3. Умовний спосіб: любив би (означає дію, що може відбутися за певної умови).

Часи дієслів

1. Теперішній (дія відбувається постійно або в момент мовлення): люблю, працюю.


2. Минулий (дія, що відбувалася або відбулася): любив, працював.
3. Майбутній (дія, яка відбуватиметься в майбутньому): буду любити (складана форма), любитиму (проста форма).

Змінювання дієслів

У теперішньому часі дієслова змінюються за особами і числами, а в минулому часі — за родами і числами.


Змінювання за особами і числами залежить від дієвідміни.

Дієвідміни дієслів

І дієвідміна


Належать дієслова:
• з односкладовою основою: лити, мити, бити, пити;
• з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: зимувати, крикнути, білити, грати;
• з основою на приголосний: нести, мати, берегти;
• з основою на -оро-, -оло-: бороти, колоти, полоти;
дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти.
ІІ дієвідміна
Належать дієслова:
• з суфіксами -и-, -і-(-ї-), які випадають в особових формах: сидіти, клеїти;
• з суфіксом -а- після шиплячих та [j], який випадає, в особових формах: лежати, стояти;
• дієслова спати, бігти.

Безособові дієслова
означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи. Їх називають безособовими.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_43_fmt.jpeg.
Особові закінчення дієслів у теперішньому (або майбутньому простому) часі:
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_42_fmt.jpeg

Морфологічний розбір дієслова

1. Початкова форма (інфінітив).


2. Постійні морфологічні ознаки ознаки:
• перехідне чи не перехідне;
• вид (доконаний, недоконаний);
• дієвідміна.
3. Непостійні морфологічні ознаки:
• спосіб (дійсний, умовний, наказовий);
• час (теперішній, минулий, майбутній);
• особа (якщо є);
• число (якщо є);
• рід (якщо є).
4. Синтаксична роль у реченні.
Праця людину годує, а лінь марнує. (Нар. тв.) Годує — дієслово (що робить?), початкова форма годувати;
дія, перехідне, недоконаний, дійсний, теперішній, 3 особа, однина, жіночий рід, І дієвідміна, присудок.

Дієслівні форми

c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_11_fmt.jpeg



Дієприкметник

Дієприкметник — це особлива дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які?



Морфологічні ознаки дієприкметника

Дієприкметники поділяють на 2 групи:


• активні (ознака предмета за його ж дією): палаючі степи, почорніла ягода;
• пасивні (ознака предмета за дією над ним): засмалені сонцем, виплеснуті хвилею, написаний юнаком.
Дієприкметники мають вид (доконаний та недоконаний), час, рід, число та відмінок.

Морфологічний розбір дієприкметника

1. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).


2. Морфологічні ознаки:
• активний чи пасивний;
• вид (доконаний та недоконаний);
• час (теперішній, минулий);
• рід;
• число;
• відмінок.
3. Синтаксична роль.
А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів. (О. Г.)
Переповнена
— дієприкметник (яка?), переповнений.
Пасивний, минулий час, жіночий рід, однина, називний відмінок.
У реченні — означення.

Дієприслівник

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?



Морфологічний розбір дієприслівника

1. Морфологічні ознаки.


• вид (доконаний, недоконаний);
• час (теперішній, минулий).
2. Синтаксична роль.
Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ! (Сос.)
Співаючи — дієприслівник (що роблячи?);
Вид недоконаний;
час теперішній.
У реченні — обставина.

Прислівник

Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан чи ознаку предмета.


Прислівники поділяють на означальні та обставинні.
Означальні прислівники:
• якісно-означальні (як?): тихо;
• кількісно-означальні (скільки? якою мірою?): багато, надзвичайно;
• способу дії (яким способом?): гуртом.
Обставинні прислівники:
• місця (де? куди? звідки?): тут, вліво, зверху;
• часу (коли? доки? відколи?): сьогодні, вранці, здавна;
• мети (для чого?): наперекір;
• причини (чому?): згарячу.

Морфологічний розбір прислівників

1. Розряд за значенням:


• означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний, способу дії);
• обставинний (місця, часу, мети, причини).
2. Ступінь порівняння (для якісно-означальних).
3. Синтаксична роль.
Тихо пливе блакитними річками льон. (Коцюб.)
Тихо — прислівник (як?).
Якісно-означальний;
ступінь порівняння відсутня.
У реченні — обставина способу дії.

Прийменник

Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичні значення іменників і виражає зв’язки між словами в реченні.


Прийменники за походженням поділяються на прості та похідні.
Прості (первинні) прийменники: в, на, до, від, у, при, з, за, над, через.
Похідні прийменники (вторинні):
• похідні від іменників:
край, кінець, круг, коло, протягом, шляхом;
• похідні від прислівників:
вздовж, посеред, вслід, всупереч, близько.
За будовою прийменники поділяються на прості, складні й складені:
• прості:
в, до, без, під, край.
• складні:
з-за, попід, з-поміж, довкола, поруч, поряд.
• складені:
відповідно до, залежно від, узв’язку з, незважаючи на.

Морфологічний розбір прийменника

1. З якою частиною мови сполучається, з якою відмінковою формою поєднується.


2. Група за походженням:
• похідний (первинний);
• непохідний (вторинний).
3. Група за будовою:
• простий;
• складний;
• складений.
4. Синтаксична роль.
У яблуневому саду зоря вечірня грала... (М. Р.)
У
(саду) — прийменник.
первинний, простий, уживається з місцевим відмінком іменника.

Сполучник

Сполучник — службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.


Сполучники класифікують за будовою та за значенням.
За будовою сполучники поділяються на прості, складні та складені:
• прості:
і, а, та, бо, чи;
• складні (утворюються внаслідок злиття двох слів):
щоб (що + б), якщо (як + що), ніби (ні + би), якби (як + би);
• складені (утворюються внаслідок сполучення кількох слів):
тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що.
За значенням сполучники поділяють на сурядні та підрядні.
Сурядні (поєднують рівноправні члени речення або частини складного речення):
• єднальні:
і, та, й, також; і ... і; ні ... ні; як ... так; не тільки, а й;
• протиставні:
а, але, та, зате, проте, однак, все ж;
• розділові:
або, чи; або ... або; чи ... чи; чи то; не то ... не то; то ... то;
• пояснювальні (уточнюючі): тобто.
Підрядні (залежність однієї частини від іншої): що, щоб, як, якби, якщо, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, хоч, хай, бо, тому що.

Морфологічний розбір сполучників

1. Розряд за значенням:


• сурядності (єднальний, розділовий, зіставний, протиставний);
• підрядності (часовий, причиновий, умовний, мети, допустовий, наслідковий, порівняльний).
2. Група за походженням (первинний, вторинний).
3. Група за будовою (простий, складний, складений).
4. Синтаксична роль.
Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах. (М. Р.)
Коли
— сполучник підрядності (часовий), вторинний, простий.
З’єднує підрядну частину з головною у складнопідрядному реченні.

Частка

Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам або й цілим реченням певного смислового чи емоційного відтінку.


Частки поділяються на такі розряди:
1. Модальні (надають смислових відтінків реченню):
• вказівні:
ось, осьде, он, онде, от, оце, воно;
• означальні:
якраз, саме, справді, точно, власне, рівно (стільки);
• обмежувально-видільні:
лише, тільки, хоч, хоча б, навіть, уже, таки;
• стверджувальні:
таке, еге ж, атож, аякже, авжеж.
2. Заперечні: ні, не, ані;
• питальні:
невже, хіба, чи, що за
;
• виражають сумнів, припущення:
навряд чи, ба, ну, чи не.
3. Формотворчі (служать для утворення форм слова):
хай, нехай, най-, як-, що, би (б).

Написання часток окремо і через дефіс

Частки пишуться окремо, якщо між частками бо, то, от, таки і словом, до якого вони приєднуються, стоїть інша частка:


іди ж бо, чим би то, все ж таки.
Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони підсилюють значення окремого слова:
іди-бо, давай-но, якось-то, як-от, зробив-таки.
Частки аби-, ані, чи-, де-, що-, як- в складі будь-якої частини мови пишуться через дефіс:
аби-що, як-то.
Виняток складають сполучники, похідні від прислівників:
абияк, якщо.

Морфологічний розбір частки

1. Морфологічні ознаки.


• група за значенням:
• модальна;
• формотворча;
• заперечна.
2. Синтаксична роль.
Хай буде мир в усьому світі!
Хай — частка, формотворча, у реченні допомагає утворити форму наказового способу, спонукальна.

Вигук

Вигук — особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.


Слова цієї частини мови поділяють на звуконаслідування і вигуки.
Вигуки:
• емоційні:
ах! ох! овва! ух! фе! тю! ой боже! матінко моя!;
• спонукальні:
гей! гов! геть! гайда! цить! годі! тсс! марш! стоп!;
• мовний етикет:
добридень! здрастуйте! будьте здорові! до побачення! прощайте! щасливо! будь ласка! перепрошую! спасибі! дякую! даруйте! на добраніч!;
• звертання (до тварин, звірів, птахів):
гей! но! соб! цабе! гиля! брись! дзус! вйо!
Звуконаслідування (такі вигуки виражають акустичні уявлення мовців про навколишнє середовище, про звуки і шуми різних явищ природи, звукові сигнали тварин, птахів тощо): брязь! дзінь! стук! дрр! га-га-га! ку-ку! тьох!
За походженням вигуки поділяються на первинні (а! о! ой! ей! іх! ух!) і похідні (матінко! леле! господи! боже! страх! ґвалт! диви! цур! спасибі! алло! браво!).

Морфологічний розбір вигуків

1. Розряд за значенням:


емоційний, спонукальний; звуконаслідувальний.
2. Група за походженням: первинний, вторинний.
Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, коли гармонії шукаєш у житті! (Тич.)
Ахемоційний вигук, не є членом речення, виділяється комою, первинний.

Синтаксис

Синтаксис вивчає будову і граматичне значення словосполучень і речень.


Словосполучення — синтаксична одиниця, що утворюється в результаті поєднання двох або більше слів засобом підрядного зв’язку.

Словосполучення

Будова словосполучення

c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_10_fmt.jpeg
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_9_fmt.jpeg

Типи підрядних зв’язків

1. Узгодження.


Залежне слово уподібнюється головному у роді, числі, відмінку.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_8_fmt.jpeg
2. Керування.
Залежне слово стоїть у тому відмінку, якого вимагає головне слово.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_7_fmt.jpeg

c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_6_fmt.jpeg
3. Прилягання.
Залежне слово (незмінне) пов’язане з головним словом за смислом.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_5_fmt.jpeg
яке?
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_4_fmt.jpeg

Речення

Речення — це найменша одиниця спілкування, яка є виразом закінченої думки.



Види речень

1. За будовою:


• двоскладні (граматична основа складається з підмета і присудка):
Йшов невеликий дощ.
• односкладні (граматична основа має або підмет, або присудок):
Дощило.
2. За метою висловлювання:
• розповідні (передають повідомлення):
Сьогодні холодно.
• питальні (передають запитання):
Сьогодні холодно?
• спонукальні (виражають спонукання до дії):
Одягайся тепліше!
3. За емоційним забарвленням:
• неокличні (думка виражена спокійно):
Ходи-но сюди.
• окличні (думка виражена з сильним емоційним забарвленням):
Ходи-но сюди!
4. За кількістю граматичних основ:
• прості (мають одну граматичну основу):
Вечір.
• складні (мають дві або більше граматичних основ):
Вечір, надворі швидко темнішає.
5. За наявністю другорядних членів речення:
• непоширені (не мають другорядних членів): Холодно.
• поширені (мають один та більше другорядних членів):
Надворі було холодно.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал