Основні розділи української мови як навчального предмета Фонетика вивчає звуки мови і мовлення, наголос, склад. Графіка



Сторінка2/7
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Пишеться И:

1. В основах загальних іншомовних слів після букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним (крім й): директор, цирк, інститут, позиція, таксист, шифер, режим, коридор, чипси.


2. Як виняток:
• у давно запозичених словах: бинт, вимпел, графин, миля, кипарис, кит, скипидар, спирт;
• у словах, запозичених із східних мов: башкир, калмик, кизил, кинджал, кисет, кишлак.
3. В основах власних іншомовних назв після шиплячих та ц перед наступним приголосним:
Чингізхан, Цицерон, Шиллер, Чикаго, Вірджинія, Жизель.
4. В географічних назвах:
• після р, д, т перед приголосним (крім й):
Тибет, Мадрид, Кордильєри
;
• у кінцевих -ида, -ика: Антарктида, Африка;
• у назвах Єгипет, Вифлеєм, Єрусалим, Сирія, Сицилія, Пакистан, Китай, Бразилія.

Правопис О та А

1. У кількох дієслівних коренях голосний О перед наступним складом із суфіксом або -ува чергується з А, а саме: гонити— ганяти, ломити — ламати, клонитися— кланятися, могти — допомагати, котити— обкачати, скочити— скакати, кроїти — краяти, схопити— хапати.


2. Чергується О з А у словах: проводити — провадити, проводжати — випроваджувати.
3. Пишеться (й вимовляється) А після г, к, х перед складом з a у словах: гаразд, гарячий, гарячка, кажан, калач, хазяїн, халява;
а також перед г у слові багато й похідних: багач, багатир.
4. Пишеться (й вимовляється) О в словах богатир (силач, велетень), борсук, комин, комірка, коровай, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов’яни, солдат, козак, копиця, козуля.

Правопис О та У

1. Сумнівний звук перевіряється наголосом:


голубка — голуб, розумний — розум
.
2. Інколи для перевірки добираємо таку форму слова або споріднене слово, щоб у наступному складі не було ненаголошеного у чи і:
кожух — кожушина, зозуля — зозулястий, поріг — порога, собі — собою.
3. Завжди вимовляється і пишеться У в дієслівному суфіксі -ува(ти) і прикметниковому уват(ий):
зимувати, торгувати, майструвати, білуватий, червонуватий, теплуватий.
4. Вимовляється і пишеться У в словах:
яблуня, яблуко, парубок, будяк, мармур, ворушити, пурхати.

Правопис приголосних у кінці префіксів

Буква З пишеться:


• у кінці префіксів роз-, без- незалежно від вимови: розписка, розчистити, безхмарний;


• перед більшістю приголосних, незалежно від вимови: зжати, зсунути, зчистити.
Буква С пишеться перед к, п, т, ф, х: скинути, сформувати, схил.
В кінці префіксів від-, од-, над-, під- завжди пишеться буква Д: відпустити, одкинути, надколоти, підпис.

Спрощення в групах приголосних

1. Відбувається у вимові та на письмі:


• групи приголосних стн і ст спрощуються на сн і сл: перстень — персня, честь — чесний, область — обласний, щастя — щасливий;
• винятки становлять слова кістлявий, пестливий, хвастливий, зап’ястний та прикметники, утворені від іменників іншомовного походження:
контрастний, баластний, компактний, контактний.
2. Відбувається лише у вимові:
• у словах шістнадцять, шістсот, шістдесят;
• у групах приголосних стц, стч: невістка — невістці, хустка — хустці;
у групах приголосних: турист — туристський, студент — студентський — студентство.

Сполучення ЙО, ЬО

Пишеться ЙО:

1. В українських словах на початку слів, після голосного та зрідка після приголосних: йому, йорж, знайомий, чийого, вйокати, підйомний.
2. В іншомовних словах (на місці іо, оу, jо, що вимовляються як один склад): йод, майор, курйоз, мільйон, Йорданія, Айова, Ескамільйо.

Пишеться ЬО:

для передавання звука о після м’якого приголосного: багатьох, всього, дьоготь, мальований, кльош, сьогодні, трьох.



Уживання м’якого знака

М’який знак уживається:

1. Для позначення м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н, що закінчують склад: забудько, заздалегідь, мазь, молотьба, нехіть, увесь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь, спільний, Гринько, Луцьк.
2. Для позначення м’яких приголосних у середині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, сьомий, тьохкати.
3. Після з, с, ц у суфіксах -зьк(ий), -цьк(ий), ськ(ий), -зьк(о), -цько(о), -ськ(о), -иськ(о), зькість, -ськість: запорізький, індійський, близькість, людськість, вузько, хвацько, військо.
4. Після н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, ісеньк, -юсінь-: біленький, рибонька, тонюсінький, чепурнесенький, здоровісінький.
5. Після л перед наступним приголосним (крім л): більший, ковальський, кільце.
6. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) ІІ відміни: бажань, кілець; друкарень, робітниць.
7. У 3-й особі однини й множини дійсного та 2-й особі однини й множини наказового способу дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотного афікса -ся(сь): будить, будять, будь, будьте, винось, виносься, виносьтесь.

М’який знак не вживається:

1. Після л у сполученні лк, а також у похідних від нього сполученнях лц, лч: балка, балці, голка, голці, галка, галченя, Наталка, Наталці, Наталчин.


Але: Галька, Гальчин, Гальці.
2. Після б, п, в, м, ф: дріб, приголуб, сипте, степ, кров, ставте, вісім, верф.
3. Після ж, ч, ш, щ: їж, їжте, вічко, піч, борешся, їдеш, ківш, дощ, борщ.
4. Після р в кінці складу: воротар, гіркий, (але Горький), кобзар, перевір, перевірте, тепер, Харків.
5. Після н, д, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, чишин: безбатченко, Панченко, Радчук, Степанчук, Панчишин.
Але після л пишеться ь: Михальченко, Натальченко.
6. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами ськ(ий), -ств(о): інженер, кінчик, менший, Уманщина, радянський, селянський, селянство.
Але: доньчин, няньчин, бреньчати; донька, нянька, бренькіт.
7. Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м’які приголосні: віконця, вінця, ланцюжок, передній, свято, сміх.
8. Між подвоєними (подовженими) приголосними: буття, відлюддя, віддячитися.

Вживання апострофа перед Я, Ю, Є, Ї

Апостроф ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного, крім р, який належав би до кореня: безхліб’я, б’є, п’є, в’ється, здоров’я, кав’ярня, львів’янин, полум’яний, хом’як, Прип’ять, кам’янка.
2. Після р у кінці складу: бур’ян, пір’я, подвір’я, перемир’я.
3. Після к в імені Лук’ян і похідних від нього словах Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янівка.
4. Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на приголосний: без’язикий, в’їзд, з’юрмились, з’єднаний, двох’ярусний.

Апостроф не ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоїть приголосний (крім р), який належить до кореня слова: дзвякнути, мавпячий, морквяний, свято, цвях.


2. Після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є, ї позначають м’якість звука р: ряд, рясно, моряк, крюк, тетеря.

М’який знак та Апостроф в іншомовних словах

М’який знак ставиться:

після м’яких д, т, з, с, л,н, перед ї, йо, я, ю, є: адьє, пасьянс, мільярд, батальйон, бутоньєрка, каньйон, Севілья, В’єнтьян, Ньяса.

М’який знак не ставиться:

коли буквами я, ю позначають звуки а, у після м’якого приголосного: дюна, ілюзія, малярія, нюанс.



Апостроф ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х: комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, к’янті, Б’юкенен, П’ємонт, Рів’єра, Монтеск’є.


2. Після р у кінці складу: бар’єр, Фур’є, Лур’є.
3. Після префіксів, що закінчуються на приголосний: ад’ютант, ад’юнкт, суб’єкт.

Апостроф не ставиться:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х та р, коли я, ю, є позначають м’якість попереднього приголосного: кювет, пюре, рюкзак, Гюго, Мюллер, Барбюс.


2. Після б, п, в, м, ф та р перед йо: Бйонсон, серйозний.

Правопис слів з частинами напів- і ПІВ-

Частини напів- і пів- звичайно пишуться разом: напівсон, півроку, піввідра, пів’яблука.


Частина пів- пишеться через дефіс лише з власними назвами: пів-України, пів-Європи.
Частина пів- пишеться окремо лише в зворотах типу пів на третю:
пів до восьмої, о пів на шосту.


Правопис складних слів

Разом пишуться:

1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: держбанк, колгосп, міськом, держстрах, універмаг; колгоспний, комсомольський.
Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: стереосистема, газопостачання, метеослужба, агрокомплекс.
2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя, трикутник, двадцятишеститисячний, двовладдя.
3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самокат, лісосплав, краснопис, чорнозем, верболіз.
4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: вернигора, горицвіт, перекотиполе.
5. Іменники, утворені шляхом поєднання трьох ібільше основ: веломотоспорт.
6. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний.
7. Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: народно-поетичний, первіснообщинний.
8. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: деревообробний.
9. Складні прикметники, у яких перша частина співвідноситься з прислівником: доброзичливий.
10. Складні прикметники, утворені з 2-х або кількох прикметників, якщо основне смислове навантаження передається останнім прикметником: вузькодіалектний.
11. Складні прикметники, що виступають як наукові терміни: головоногі, грудочеревна (перепона), умовнорефлекторна (дія).

Через дефіс пишуться:

1. Повторення того самого слова з метою підсилення його повного значення, зокрема, в дієсловах для підсилення інтенсивності дії: писав-писав, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, синьо-синьо, тихо-тихо.


2. Поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; антонімічних слів: більш-менш, видимо-невидимо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами і суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.
Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само йзайменники: сама самотою.
3. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.
Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставиться тире 3–4 (дні), учні 8–11 класів.
4. Складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, ого-го, бом-бом.
5. Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, то во-о-ни наморились уже йта-а-к біля мене. (Тесленко); По-о-лк, стій!
6. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-131.
7. Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.
8. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.
9. Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський; с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний; ст.-сл. — старослов’янський.
Але скорочення, утворені від словосполук, пишуться окремо: с. г. — сільське господарство.
10. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію:
магнітолог-астроном, член-кореспондент.
11. Іменники, що означають державні посади, військові звання: генерал-губернатор, генерал-майор.
12. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: блок-система, жар-птиця, крекінг-процес.
13. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година.
14. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-, штаб- (штабс-): віце-президент, екс-чемпіон, штабс-капітан.
15. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: дизель-моторний, соціал-демократичний, блок-системний.
16. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, що означають рівноправні поняття (між компонентами можна ставити і): аграрно-сировинний, плоско-опуклий, столярно-механічний.
17. Складні прикметники з першою частиною на -ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, політико-економічний, ритміко-інтонаційний.
18. Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний.
Виняток: військовозобов’язаний, військовополонений.
19. Складні прикметники, у яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м’ясо-вовняний, крохмале-патоковий.

Передача російських власних назв українською мовою

1. Російські власні назви передаються якомога ближче до російського звучання, але за вимогами норм українського правопису: Соловьёв –Соловйов, Ульянов— Ульянов, Румянцев — Рум’янцев, Пугачёв — Пугачов, Прокофьев — Прокоф’єв, Ананьин — Ананьїн, Королёв — Корольов.


2. Особливості правопису російських власних назв:
а) російська буква и у власних назвах передається через і: Пушкін, Мічурін;
б) російська буква и передається через и:
• у префіксі при- та суфіксах -ик-,-иц-, -ич-, ищ-: Новиков-Прибой, Рудич, Радищев, Углич;
• після ж, ч, ш і ц: Пущин, Чичиков, Цимлянськ;
• у словах Сибір, Симбірськ, Владивосток, Владимир, П’ятигорськ, Семипалатинськ;
в) російська буква е (якщо вона стоїть після приголосного) передається звичайно через е: Державін, Лермонтов, Серпухов;
г) Але російська е передається через є:
• у суфіксах -єв-, -єєв-, якщо вони стоять після приголосних: Фадєєв, Сергєєв (але: Тютчев, Муромцев, Плещеєв, Бондарев);
• якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і: Пєшков (бо пішки), Звєрєв (бо звір), Твердохлєбов (бо хліб).

Уживання великої літери

З великої літери пишуться:

1. Всі слова (крім загальних назв типу письменник, князь, село, область, море, планета, сузір’я, місто, вулиця):
• в іменах, прізвищах, прізвиськах, псевдонімах: письменник І. С. Нечуй-Левицький, Каменяр (про І. Франка), князь Ярослав Мудрий;
• у власних назвах міфологічних істот, персонажів, кличках тварин: Перун, Дажбог, Зевс; Мухтар; пан Коцький;
• у власних астрономічних, географічних назвах держав, республік, населених пунктів, споруд, урочищ тощо: Чумацький шлях, галактика Велика Магелланова Хмара, Волино-Подільська височина, Карпатські гори, Республіка Острови Зеленого Мису; місто Біла Церква, вулиця Ярославів вал;
у назвах найвищих вітчизняних і міжнародних організацій та деяких найвищих посад, почесних звань: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Організація Об’єднаних Націй;
• у назвах найважливіших релігійних понять: Бог, Святий Дух, Син Божий, Мати Божа, Біблія, Євангеліє.
2. З великої літери пишеться тільки перше слово:
• у назвах різних установ, організацій і партій: Міністерство освіти України, Демократична партія України;
• у назвах історичних подій, державних, міжнародних та релігійних свят: Семирічна війна, День знань, Зелені свята;
• у назвах, що беруться в лапки: роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», картина «Перед грозою», готель «Дніпровські зорі», медаль «За відвагу».
3. Слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні: Збройні Сили, Високі Договірні Сторони, наша Батьківщина.

З малої літери пишуться:

1. Власні назви, що вжито у загальному значенні: новітні наполеони (завойовники), ударив перун (грім), ампер (одиниця сили струму, від прізвища А. Ампера).


2. Відносні прикметники на -ський: київські вулиці, дніпровська (і дніпрова) хвиля.
3. Фразеологізми або наукові терміни, до складу яких входять присвійні прикметники на -ів (ов, -ев) та -ин: ахіллесова п’ята, дамоклів меч, прокрустове ложе, архімедова сила, бертолетова сіль.

Правопис суфіксів іменників

1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишуться зи: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик.


Примітка. Слід відрізняти український суфікс -ик від іншомовних -ик, -ік (-їк). В іншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах іншомовного походження: історик, медик, фізик, але: механік, прозаїк, хімік.
2. Суфікс -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з и: вариво, добриво, куриво, мливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво; але: марево (не матеріал і не продукт праці).
3. У суфіксах -альник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишеться ь: постачальник, уболівальник, фрезерувальник; волочильник, мастильник; полільник; відповідальність, геніальність.
4. Суфікс -ен(я) [-єн(я)] вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня.
5. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, ець(-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими приголосними пишуться з ь: коваль, скрипаль; велетень, в’язень; мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель.
6. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишуться з двома буквами н.
• Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобовиння, гарбузиння, картоплиння, павутиння; але: каміння, коріння, насіння.
• Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи и та і: горіти — горіння, носити — носіння, ходити — ходіння.
• Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гуляти — гуляння, зростати — зростання, сприяти — сприяння.
• Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: звернення, напруження, піднесення, удосконалення, вивчення, запровадження.
7. Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка. В інших випадках уживаються суфікси з е(є): вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко; яєчко.
8. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)] від суфікса -еньк(о,а) [-єньк(о)]; суфікс -енк(о) [єнк(о)] вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордієнко, Кравченко, зрідка — в загальних назвах: безбатченко, коваленко; суфікс -еньк(о,а) [-єньк(о)] вживається для творення пестливих назв: батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька.
9. В іменниках чоловічого роду після приголосних вживається суфікс -ок із випадним о в непрямих відмінках: вершок, гайок, кийок, кілок, лужок, стручок; після м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишеться ь: деньок, пеньок.
10. За допомогою суфіксів -иськ(о) [-їськ(о)], ищ(е) [-їщ(е)] утворюються слова переважно зі зневажливим або збільшувальним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишеться и, після голосного — ї: убоїще, страховисько, бабисько, дівчисько, хлопчисько; вогнище, побоїще, становище, селище, згарище.
11. При творенні чоловічих імен по батькові вживається тільки суфікс -ович: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
• При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), від імен на — -ївна: Борисівна, Василівна; Гордіївна, Сергіївна, Юріївна, Валеріївна.
• Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків відповідні імена по батькові будуть: Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмич (іКузьмович), Кузьмівна; Лукич, Луківна; Миколайович (і Миколович), Миколаївна (і Миколівна); Савич (і Савович), Савівна; Хоми (і Хомович), Хомівна; Якович, Яківна.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал