Основні розділи української мови як навчального предмета Фонетика вивчає звуки мови і мовлення, наголос, склад. Графіка



Сторінка1/7
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1.03 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
Основні розділи української мови як навчального предмета

Фонетика вивчає звуки мови і мовлення, наголос, склад.


Графіка вивчає умовні знаки при передачі на письмі усного мовлення (букви, апостроф, знак наголосу, дефіс, крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки).
Орфографія — це система правил передачі звуків мови (слів і їх форм) на письмі.
Лексика і фразеологія вивчають словниковий склад мови: значення слів, їх походження, вживання, зв’язок з іншими словами.
Орфоепія вивчає правила нормативної літературної вимови.
Словотвір вивчає структуру слів і способи їх творення.
Морфологія вивчає будову слів, їх граматичні властивості, поділ на частини мови.
Синтаксис вивчає будову і граматичне значення словосполучень і речень.
Пунктуація вивчає правила постановки розділових знаків.

Фонетика

Звуки мови

Класифікація голосних і приголосних звуків

Голосні (6): [а], [о], [у],[е], [и], [і].


Голосні— це звуки людської мови, основу яких становить голос.
Приголосні (32):
дзвінкі: [б], [б’], [в], [в’], [й], [ґ], [г], [д], [д’], [з], [з’], [дз], [дз’], [ж], [дж], [л], [л’], [м], [м’], [н], [н’], [р], [р’];
глухі: [к], [к’], [п], [п’], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ц’], [ч], [ш];
тверді: [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч], [ш], [дж], [ґ], [к], [г], [д], [п], [з], [с], [дз], [ц], [р], [л], [н];
м’які: [д’], [т’], [з’], [с’], [дз’], [ц’], [р’], [л’], [н’], [й’].
Приголосні— це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу (дзвінкі) або тільки шум (глухі).
Глухі та дзвінки, тверді та м’які приголосні утворюють пари.

Українська абетка

Аа

Бб

Вв

Гг

Ґґ

Дд

Ее

Єє

Жж

Зз

Ии

Іі

Йй

Кк

Лл

Мм

Нн

Оо

Пп

Рр

Сс

Тт

Уу

Фф

Хх

Цц

Чч

Шш

Щщ

Ьь







Юю

Яя








Кількість звуків і букв у слові може бути різною.
Букви я, ю, є, ї після приголосних позначають 1 звук, а на початку слова і після голосних — 2 ([й’а], [й’є], [й’у], [й’и]).
Буква щ позначає 2 звуки ([шч]).
Буква ь не позначає звуку, вона вказує на м’якість приголосних на письмі.

Слова з літерою Ґ

ґабардин
ґабарит
ґава
ґалаконцерт
ґалантерея
ґалера
ґастролі
ґатунок
ґвалт
ґвардія
ґенерація
ґетри
ґід
ґільотина
ґірлянда
ґлей (вишневий клей)
ґлобус
ґніт (у свічці)
ґобелен

ґол
ґольф
ґрадус
ґранат
ґраніт
ґрати (залізна решітка)
ґрація
ґречний (люб’язний)
ґринджоли (сані)
ґрот
ґротеск
ґуля
ґудзик
Ван-Ґоґ
Ґете
Ґоґен
Ґолсуорсі
зиґзаґ
дзиґа


Склад

Склади поділяють на 2 типи:


1. Відкриті (склади, які завершуються голосним звуком).
2. Закриті (склади, що закінчуються на приголосний).

Наголос

Наголос — це виділення одного зі складів за допомогою посилення голосу.


c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_33_fmt.jpeg

Правила переносу слів

1. Слова з одного рядка в другий слід переносити складами (кни-га, паль-ці, по-ло-ва, са-дів-ник, Хар-ків).


2. Сполучення літер ЙО, ЬО при перенесенні нерозриваються (йо-го, ма-йор, ко-льо-ро-вий, сьо-го-дні, цьо-му).
3. З двох однакових приголосних між голосними один залишається в попередньому рядку, а другий переноситься в наступний (баштан-ник, ран-ні); якщо друга частина складного слова починається двома однаковими приголосними, то вони не розриваються (ново-введений).
4. Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня при переносі не розриваються (без-країй, від-даль, най-кращий).
5. Не можна відривати першу букву від кореня c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_32_fmt.jpeg.
6. Одна літера не залишається на попередньому рядку й не переноситься в наступний рядок (Ма-рія, опи-са-ти, ака-де-мія).
7. Не можна розривати ДЖ і ДЗ, якщо вони позначають один звук (гу-дзик, са-джу, хо-джу, ра-джу).
8. Не можна відривати літеру Й від попередньої літери, що позначає голосний (бій-ка, стій-кий, вій-на).
9. М’який знак і апостроф при переносі не відокремлюються від попередньої літери (кіль-це, сім’я-нин).
10. Односкладові частини складноскорочених слів при переносі не розриваються (тех-мі-ні-мум, кол-госп).
11. При переносі складних слів не можна залишати в попередньому рядку початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_31_fmt.jpeg.
12. Не можна розривати абревіатури, а також відокремлювати від них цифри (ЗІЛ-111, РТС, ЛАЗ-105).
13. У решті випадків можна довільно переносити слова складами (Дні-про, Дніп-ро; се-стра, сес-тра, сест-ра).
Це правило поширюється й на суфікси (видавни-цтво, видавниц-тво, видавницт-во).

Схема фонетичного розбору

1. Слово.


2. Наголос.
3. Склади:
• відкриті;
• закриті.
4. Фонетична транскрипція.
5. Букви і звуки.
6. Характеристика голосних звуків:
• ненаголошений;
• наголошений.
7. Характеристика приголосних звуків:
• дзвінкі, глухі;
• тверді, м’які, пом’якшені.
8. Кількість букв і звуків.
джміль — 1 склад, закритий.
[джм’іл’]
дж [дж] — приголосний, дзвінкий, шиплячий, твердий;
м [м’] — приголосний, пом’якшений;
і [c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_30_fmt.jpeg] — голосний, наголошений;
л [л’] — приголосний, м’який;
ь [–]
5 букв, 4 звуки.

Словотвір_Будова_слова'>Словотвір

Будова слова

Слово складається з таких частин:
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_29_fmt.jpeg
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_28_fmt.jpeg
Закінчення відсутнє у слів, що не змінюються (таксі, метро):
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_27_fmt.jpeg

Словотвір

Словотвір — це розділ мовознавчої науки, який досліджує закони творення слів та структуру слова.



Структура слова

3 Закінчення — змінна частина слова, що утворює форми слова.


c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_25_fmt.jpegОснова слова — частина слова без закінчення або все незмінне слово.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_26_fmt.jpegКорінь — головна значуща частина слова, яка містить його лексичне значення.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_24_fmt.jpegПрефікс — значуща частина слова, що знаходиться перед коренем.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_23_fmt.jpegСуфікс — значуща частина слова, що знаходиться після кореня.
Префікси й суфікси служать для утворення нових слів.

Розбір слова за будовою

1. Виділити закінчення та основу слова.


2. Знайти корінь, підбираючи спільнокореневі слова.
3. Виділити суфікс, підбираючи слова з такими ж суфіксами.
4. Виділити префікс, підбираючи слова з такими ж префіксами.
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_22_fmt.jpeg
До словотворчих засобів належать твірні слова, твірні основи, афікси (суфікси, префікси, постфікси -ся, -но), словосполучення.
Твірним словом називається те, яке є базою для утворення іншого слова.
Слово, яке утворилось на базі існуючого в мові, називається похідним.

Способи творення слів

1. Суфіксальний:c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_16_fmt.jpeg.


2. Префіксальний: c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_17_fmt.jpeg.
3. Префіксально-суфіксальний:c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_18_fmt.jpeg.
4. Безафіксний: c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_19_fmt.jpeg.
5. Основоскладання:c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_20_fmt.jpeg.

Словотвірний розбір

1. Визначити твірне слово.


2. Твірна основа:
• непохідна;
• похідна.
3. Спосіб творення:
• префіксальний;
• суфіксальний;
• префіксально-суфіксальний;
• постфіксальний;
• безафіксний;
• складання слів.
Суфіксальний спосіб словотворення:
Hd
c:\program files\издательство ранок\вдш\02_ukr\images\image8756image_21_fmt.jpeg.

Орфографія

Чергування О, Е(Є) з І(Ї)

Чергування О, Е (Є) з І (Ї) відбувається в таких випадках:
1. При зміні форм
• іменників: доба — діб, копа — кіп, двори— двір, осі — вісь, носорога — носоріг;
• прикметників, зокрема присвійних, а також похідних від них власних назв: дядькового — дядьків, Києва — Київ;
• деяких числівників, займенників прикметникового типу: восьми — вісім, твою— твій, семи — сім, мою — мій;
• дієслів: боятися — боюся — бійся, стояти — стою — стій.
2. При похідних утвореннях від спільного кореня або основи: косити — покіс, робота— робітник, село — сільський.
3. У словах, що означають предмети, та в похідних утвореннях О під наголосом переходить вІ: водовід, газопровід.
4. Ненаголошений О в словах з твірними елементами (-вод, -воз, -нос, -роб) завжди переходить вІ: вивід, виріб, захід, провід, провідник.
5. У давнішніх запозиченнях: гніт — гноту, табір — табору, якір — якоря, Федір— Федора.
6. У звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-:
• у родовому відмінку множини іменників жіночого роду, а також у похідних словах на (а): борона — борін — борінка, корова — корів — корівка, череда — черід— черідка;
• у родовому відмінку множини деяких іменників середнього роду та утворених від них із значенням зменшеності: болото— боліт — болітце.
7. За аналогією до інших слів на місці давнього Ъ в таких словах і формах: кріт, брів (брова), бліх (блоха), недокрів’я.

Чергування О, Е(Є) з І(Ї) не відбувається у таких випадках:

1. Коли О, Е випадні: вогонь — вогню, пеньок— пенька, сон — сну.


2. Коли О, Е вставні: вікно — вікон, казка — казок, книжка — книжок.
3. У звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: ворон, горох, морок, подорож, голос, колос, полон.
Винятки: моріг, поріг, сморід.
4. У звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: борг, горб, жертва, морква, торг, хорт, смерть, чверть.
Виняток: погірдний (погорда).
5. Під наголосом у кінцевих словотвірних частинах -вод, -воз, -нос-, -роб складних слів, що означають людей за родом діяльності та в похідних: діловод, водовоз, хлібороб, золотоносний. У словах зі словотвірним компонентом -возО зберігається: лісовоз, паровоз, тепловоз. У словотвірній частині -хід пишеться І: всюдихід, самохід, стравохід.
6. У суфіксах -інк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -оньк-, очк-, -тель: Оленька, гарненько, донечка, стежечка, лавочка, таточко, вихователь, учитель, сторінка.
7. У називному відмінку однини деяких префіксальних безсуфіксних іменників: завод — заводу, почерк — почерку, але: забій — забою, розгін– розгону, потік — потоку, удій — удою.
8. У непрямих відмінках ряду іменників чоловічого роду: борця, водню, орла, паростка.
9. У родовому відмінку множини ряду іменників жіночого роду, а також деяких іменників середнього роду: будов, жмень, заток, кишень, обнов, ос, підлог, тещ, веретен, імен.
10. У родовому відмінку множини іменників на ення: відділення — відділень, зрощення— зрощень, звернення — звернень.
11. У закінченнях -еш дієслів теперішнього та майбутнього (простого) часу за аналогією до третьої особи однини, а також у формах наказового способу: береш, зайдеш, заводь.
12. У словах іншомовного походження, які були запозичені порівняно недавно: атому, майору.
13. В абревіатурах і похідних утвореннях: комсомолу, робкору, торгпреду.
14. У низці слів книжкового й церковного походження і похідних: Бог, верховний, вирок, пророк, словник, прапор.
15. У прикметниках, утворених від власних імен на -ов, -ев: Ростов — ростовський.

Чергування Е з И

Чергування Е з И відбувається у небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс , тобто -ер- переходить в -ира-: беру— збирати, протерти — протирати, вмерти— вмирати, сперти — спирати, дерти — здирати, терти — стирати, перу— обпирати, жерти — пожирати, зтерти— зтирати.


Чергування Е з И відбувається також у словах: стелити — застилати, клену — проклинати.

Чергування І з Й

Буква І пишеться:

1. Після приголосного або розділового знака, крапки з комою, трьох крапок (у вимові на місці паузи) перед словами з будь-яким початковим звуком:
День і ніч не спала, малих діток доглядала. (Шевч.)
Нема вже тієї хатини, і я в сивині як у сні. (Павл.)
2. На початку речення:
Ідуть дівчата в поле та, знай, співають ідучи. (Шевч.)

Буква Й пишеться:

1. Між голосними:


Оце й уся врода. (Мирн.)
Квіти вишні й одцвітали. (Мал.)

2. Після голосного перед приголосним:
На траві й на квітках росинка.
Дійти й не зотліти — дай мені.
(В. Стус)


Не чергується І з Й:

1. При зіставленні понять:


Чорне і біле. Дні і ночі. Людина і зброя.
2. Перед словами, що починаються на й, я, ю, є, ї: Ольга і Осип — друзі.

Чергування У з В

Буква У пишеться:

1. Між приголосними:
Світлі дула прожекторів урізались аж ген увишину. (Тич.)
Світ учить розуму.
2. Здебільшого на початку речення між при голосними:
У присмерку літають ластівки так низько. (Пав.)
3. Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також сполученнями літер льв, хв, тв, св і поз:
Багато студентів навчається у Львівському університеті. Не спитавши броду, не сунься у воду. (Присл.)
4. Після коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужки й трьох крапок (у вимові — після паузи) перед приголосними:
Стоїть на видноколі мати — у неї вчись. (Олійник)
Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою. (Шевч.)


Буква В пишеться:

1. Між голосними:


У нього в очах засвітилась відрада. (Мирн.)
Жити в Умані.

2. Перед голосними, незалежно від паузи й закінчення попереднього слова:
Слова Івана розплились в усмішку. (Коцюб.)
І прочитав в її очах кохання...

3. Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, хв, св, тв та ін.):
Пішла в садок у вишневий. (Шевч.)
Знадвору в сіні вступила хазяйка.

Не передається на письмі чергування У з В:


1. У словах, що пишуться тільки з В або У: вдача, вклад, вправа, вступудача, уклад, управа, уступ — з іншими значеннями), взаємини, влада, власний, властивість, вплив та ін.; увага, узбережжя, указ, умова, установа, уява, атакож у похідних утвореннях: уважність, вступний, владар.
2. У власних іменах і словах іншомовного походження: Урал, Власенко, Устименко, Угорщина, увертюра, веранда, університет, утопія.

Чергування з–із–зо (ЗІ)

Пишеться З:

1. Перед голосними на початку слова, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова:
Постать, що з обличчя нагадує Мавку, з’являється з-за берези.
(Л. Укр.)

2. Перед приголосними (крім с, ш), рідше — перед сполученням приголосних на початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним:
З її приїздом якось повеселіла хата.
(Л.Укр.)


Пишеться ІЗ:

1. Між приголосними кінцевої частини попереднього слова й початку наступного слова:


І місив новий заміс із тіста старого. (Др.)
2. Після голосного кінцевої частини попереднього слова й початку наступного слова:
Родина із семи чоловік.
3. Здебільшого на початку речення перед сполученням приголосних, а також перед с або м:
Із стріл вода капле. (Нар. тв.)

Пишеться зо(зі):

1. Перед сполученням приголосних на початку слова, зокрема, коли початковими виступають с, з, ш, щ та ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова:


Бере книжку зі стола.
Балада зі знаком питання. (Др.)
2. ЗО як фонетичний варіант прийменника ЗІ завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні, при займеннику мною: зі (зо) мною (але тільки зі Львова).

Ненаголошені Е та И в коренях слів

Написання ненаголошених перевіряємо наголосом:



Буква Е пишеться:

1. Якщо при змінюванні неясний звук випадає: палець — пальця, шевця — швець.


2. Якщо при змінюванні неясний звук чергується з І: осені (осінь), каменя (камінь).
Винятки: сидіти, звисати, злипатися.
3. В сполученнях -ере-, -еле-: перейти, пелена.

Буква И пишеться:

1. В кількох дієслівних коренях, де випадає ненаголошений И: загинати, відтинати, напинати, починати, розминати, засинати, вмикати, проривати.


2. На межі кореня і суфікса, де може бути -ери-, ели: перший, великий.
3. У відкритих складах на ри-, ли-: бриніти, гриміти.

Ненаголошені Е, И в префіксах пре-, при-

Пишеться пре-

1. В якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня якоїсь ознаки: презавзятий, прекрасний, пречудовий, премудрий.
2. В словах престарілий, презирство, презирливий, пречуття й у словах старослов’янського походження: преосвященний, преподобний, престол.

Пишеться при-:

1. Переважно в дієсловах, що означають:


• наближення: прибігти, приблудитися, прибути;
• часткові дії: пригріти, притримати;
• результат дії: приборкати, прикрити.
2. А також у похідних від цих дієслів іменниках, прикметниках, утворених від поєднання іменників з прикметниками: прибраний, привабливо, прибуття.
Префікс ПРІ- є самостійним префіксом в українській мові. Він вживається у словах прірва, прізвище, прізвисько.

Правопис І та И в основах українських слів

Пишеться І:

1. Якщо відбувається чергування з О, Е: вечір— вечора, камінь — каменя.
2. Там, де в основах незапозичених російських слів виступає О або Е: вічність (вечность), чіткість (четкость).
3. Завжди на початку слова: інший.

Пишеться И:

1. Там, де в російській мові в основах незапозичених слів виступає Ы або И: кислий (кислый), читач (читатель), крила (крылья).


2. У відкритих складах -ри-, -ли-: гриміти, тривога, крихітний.
3. У словах з -ий: шия, чий, бий.
4. У слові щиголь.

Правопис І та И в основах іншомовних слів

Пишеться І:

1. Перед голосними та й, а також у кінці незмінюваних слів: ажіотаж, нотаріус, Греція, Чіатурі.
2. Після г, к, х, п, м (якщо це не виняток): гірлянда, кіно, хімік, пігмей, мільярд.
3. У географічних назвах після з, с (якщо це не виняток): Сімферополь, Сідней, Зімбабве.
4. У прізвищах після всіх приголосних, крім шиплячих та ц: Дідро, Меріме, Сінклер.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал