Основи менеджменту якості Управління якістю операційної діяльності організації



Скачати 244.64 Kb.
Дата конвертації27.01.2017
Розмір244.64 Kb.

Основи менеджменту якості


  1. Управління якістю операційної діяльності організації

На успішне функціонування та розвиток операційних систем організацій в умовах загострення конкурентної боротьби за споживача істотно впливає якість.


Якість продукції (послуг) — сукупність властивостей та характеристик товару, завдяки яким він здатний задовольняти потреби споживачів.
До найпоширеніших критеріїв, що характеризують комплексне поняття «якість», належать:

  • технічні параметри (точність, швидкість, продуктивність, маса, міцність, запах, смак, вміст білків) та інші фізико-хімічні поняття;

  • експлуатаційні властивості (зношуваність, простота експлуатації, безаварійність, ремонтопридатність, простота обслуговування, витрати енергії тощо);

  • довговічність (тривалість використання, на яку впливає фізичний і моральний знос);

  • надійність (імовірність безаварійної роботи виробу протягом визначеного, заздалегідь установленого терміну за певних умов експлуатації);

  • безпечність (унеможливлений випадків травматизму, втрат від нього та наслідків);

  • психологічні властивості (ставлення споживача до виробу, його позитивних традиційних властивостей, фабричної марки, товарного знака, його популярності тощо);

  • гігієнічні та ергономічні властивості (інтенсивність породженого виробом шуму, вібрація, виділення шкідливих речовин та інші параметри, відповідність виробу анатомічним і фізіологічним особливостям людини та ін.).

Специфічними властивостями якості володіють продукти харчування, для яких, крім органолептичних властивостей (смак, запах, зовнішній вигляд), важливими критеріями є поживна цінність і безпечність для здоров'я. Зниження одного показника в продуктах харчування неможливо компенсувати підвищенням іншого. Тому математично сукупна якість продукту виражається не сумою, а добутком усіх компонентів. Якщо один із них дорівнює нулю, то й загальна якість виробу теж буде дорівнювати нулю. Якщо виріб не має параметрів, яких вимагає охорона здоров'я, він в усіх випадках буде визнаний непридатним до споживання людьми. Отже, якості притаманні системні властивості.

У разі системного оцінювання якості засобів праці у виробництві їх ергономічні аспекти стають одними з вирішальних критеріїв. Естетичні критерії якості, наприклад відповідність кольору та форми, зовнішній вигляд, дизайн, важливі не тільки для товарів народного споживання, а й для засобів виробництва. Доведено, що колірне та загальне естетичне оформлення виробничого середовища працівників приводить до зростання продуктивності їхньої праці на 12—15%, кількість браку скорочується на 25—35% , а травматизм — на 20%.

Важливим критерієм, що побічно відображає якість виробу, є сервісне обслуговування. Недостатня сервісна підтримка багатьох вітчизняних виробів спричинює непряме зниження їхньої якості.

Якість товару формується на всіх стадіях і операціях операційного процесу. На перед виробничій стадії вона є сумарним результатом проектування, конструювання, моделювання, технологічних рішень і стандартизації, тобто це якість, запропонована технічною документацією та нормами. На стадії виробництва якість продукції насамперед визначається якістю матеріально-технічного забезпечення, кваліфікацією робітників, сучасним рівнем організації операційного процесу, тривалістю операційного циклу виробництва товарів. Результат, отриманий після виробництва виробу, відображає міру виконання вимог до якості. На післявиробничій стадії рівень якості доповнюється оформленням, упакуванням, умовами складування та транспортування, торговельними операціями та післяпродажним обслуговуванням. Ця стадія відображає ступінь здатності товару виконувати свої функції в умовах експлуатації споживачем.

Отже, якість товару відображає рівень його корисності та визначається сукупністю властивостей. При цьому якість не можна ототожнювати з фізичними властивостями товару, тобто оцінювати лише з товарознавчого погляду. «Якість» — це більш широке, насамперед соціально-економічне поняття.

В економічно розвинутих країнах існують системи загального управління якістю (Total Quality Management), відповідно до яких критерії якості стають основним чинником для керівництва під час проектування, планування та модернізації виробництва товарів. Основна доктрина цього підходу зводиться до того, що для досягнення довготривалого ринкового успіху організація має забезпечити високу якість товарів, що виробляються.

В Україні на загальнодержавному рівні за дотримання стандартів якості виробленої та імпортованої продукції (послуг) відповідає Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт). Крім того, до організацій, які популяризують якість в Україні, належать: Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації; Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів; Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ); Державний науково-дослідний інститут «Система» (ДНДІ «Система»); Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів; державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»; Міжнародна організація зі стандартизації ISO. В межах акції «Золота фортуна» проводиться нагородження підприємств у номінації «За високу якість товарів (послуг)».

Інструментом управління якістю операційної діяльності організації є система якості. її створює та впроваджує керівництво організації для забезпечення проведення визначеної політики та досягнення поставленої мети у сфері якості.

Поняття «система якості» в концепції міжнародних стандартів ДСТУ ISO 9000 має подвійне тлумачення:


  • система загального керівництва діяльністю підприємства, націленого на якість продукції, робіт, послуг;

  • засіб забезпечення відповідності конкретної продукції встановленим вимогам.

Першими науково обґрунтованими системами забезпечення якості були вітчизняна «бездефектне виготовлення продукції» та зарубіжна «нуль дефектів». Вони покладали відповідальність за якість продукції на її виробників (не тільки контролерів) і стимулювали самоконтроль (роботу з особистим знаком якості). Нині на підприємствах України всіх форм власності впроваджують міжнародні системи якості згідно з ДСТУ ISO 9000.

Система якості передбачає забезпечення, управління та поліпшення якості продукції на всіх стадіях її життєвого циклу. У системі якості діють споживач і виробник (організація), тому під час її впровадження та функціонування мають враховуватися два основні взаємопов'язані аспекти:



  • потреби та очікування споживача (впевненість у спроможності підприємства поставляти продукцію необхідної якості та постійно підтримувати її якість на належному рівні);

  • потреби та інтереси виробника (досягнення необхідного рівня якості та його підтримка за певних витрат). Виконання цього завдання пов'язане з ефективним використанням наявних технічних, трудових і матеріальних ресурсів.

Виважено побудована система якості є надійним важелем забезпечення якості та управління нею з погляду збільшення прибутку та зниження витрат і ризику. Склад і структура системи якості мають обиратися керівництвом організації з урахуванням операційної функції організації.

Управління якістю операційної діяльності — управлінські дії та процедури, спрямовані на встановлення, забезпечення та підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.

До найбільш типових завдань управління якістю операційної діяльності належать: оцінювання рівня якості продукції (послуг) та праці окремих виконавців і підрозділів, планування показників якості продукції (послуг), розроблення заходів щодо досягнення планових показників якості продукції (послуг), формування системи морального та матеріального стимулювання за підвищення якості продукції (послуг), удосконалення структурної і функціональної побудови системи управління якістю та ін.

Конкретизація загальних функцій менеджменту щодо якості як об'єкта управління дає змогу обґрунтувати зміст управління якістю операційної діяльності організації.

Прогнозування виробництва високоякісних товарів має ґрунтуватися на передбаченні досягнень НТП, структурних зрушень у виробництві та споживанні товарів, змін у купівельній спроможності населення, співвідношення попиту та пропозиції.

Планування якості продукції, — це процес встановлення цілей у сфері якості та визначення операційних процесів і відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей. Воно полягає у розробленні та встановленні завдань щодо поліпшення споживчих властивостей продукції, а також заходів, які забезпечують можливість досягнення визначеного рівня її якості. Цей процес тісно пов'язаний з роботою науково-дослідних і проектно-конструкторських підрозділів, упровадженням прогресивних технологій, нових стандартів продукції таін. Він є безперервним, що зумовлено періодичною переорієнтацією цілей і постійною зміною умов зовнішнього середовища.

Організування системи управління якістю полягає у її створенні та структуруванні, а також розробленні та впровадженні заходів щодо вдосконалення системи на основі сучасних методів забезпечення якості. Ця функція спрямована на структурування робіт по горизонталі та вертикалі для досягнення цілей організації в галузі якості, а також визначення прав, функцій, обов'язків і відповідальності, механізму делегування повноважень у галузі якості.

Мотивування виробництва високоякісної продукції здійснюється шляхом установлення більш високих цін на продукцію високої якості, матеріального стимулювання працівників за досягнення високих якісних результатів роботи та ін. В управлінні якістю мотивація — це активізація працівників до забезпечення необхідної якості продукції та її підвищення, що реалізується в процесі та формах найму, умовах контрактів, системах оплати та стимулюванні праці, підвищенні кваліфікації тощо.

Контроль за виробництвом якісної продукції охоплює систему заходів, які дають змогу забезпечити випуск високоякісної продукції шляхом дотримання вимог до виробництва на всіх без винятку етапах її створення — від проектування до реалізації конкретним споживачам. Контроль передбачає проведення вимірювань, експертизи, випробувань або оцінювання однієї чи декількох характеристик об'єкта та порівняння отриманих результатів зі встановленими вимогами для визначення досягнення чи відповідності за кожною із цих характеристик. Із допомогою контролю якості, крім розв'язання технологічних та економічних завдань забезпечення високої якості, здійснюють стимулювальний вплив на персонал, досягаючи бездефектності праці.

Одним із основних елементів контролю за виробництвом якісної продукції є організація технічного контролю на підприємстві. Технічний контроль — це перевірка дотримання вимог до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення. Його основне завдання полягає в забезпеченні випуску високоякісної та комплектної продукції, яка відповідає чинним стандартам і технічним умовам. Технічний контроль за якістю продукції проводять централізовано через відділ технічного контролю (ВТК), який є самостійним структурним підрозділом підприємства та виконує такі функції:



  • контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що надходять на підприємство;

  • контроль стану обладнання та технічного оснащення підприємства;

  • контроль виконання технологічного процесу на всіх стадіях випуску продукції;

  • контроль якості продукції;

  • встановлення причин браку;

  • розроблення заходів для усунення браку.

ВТК очолює начальник відділу, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства. Начальник ВТК на рівні з директором та головним інженером підприємства відповідає за випуск якісної та комплектної продукції.

Реалізацію функцій управління якістю операційної діяльності організації здійснюють функціональні служби управління якістю, структура яких, кількісний та якісний склад її працівників визначається потужністю операційної системи та природою операційної функції. Проте до управління якістю залучаються всі працівники підприємства.

В сучасному менеджменті якості сформувалися універсальні моделі, що визначають основні елементи управління якістю продукції (робіт, послуг) і методи ефективного досягнення цілей, які можна використовувати в операційному менеджменті організації з урахуванням особливостей її операційної функції. Серед них — поширена за кордоном модель «п'ять М», розроблена сучасним американським маркетологом Філіпом Котлером, і «петля якості» американського науковця Едварда Демінга (1900—1993), прийнята за основу в міжнародних стандартах ISO 9000.

Модель «п'ять М» допускає, що якість товарів і послуг досягається за рахунок ефективного управління всіма складовими процесу виробництва: персоналом, устаткуванням, матеріалами, методами та навколишнім середовищем.

Модель «петля якості» розвиває ідеї Е. Демінга та американського науковця Волтера Шухарта (1891—1967) в системі «планування — виконання — контроль — регулювання». Класична модель містить одинадцять етапів. її використання ґрунтується на основі статистичних методів управління якістю, що дає змогу об'єктивно оцінити управлінські рішення в галузі якості.

Для управління виробництвом товарів велике значення має встановлення зв'язків між якістю виробів і їх ціною. Відношення між показниками якості та цінами не є простою залежністю. Встановлено, що зниження якості на 10% щодо світового рівня призводить до зниження ціни на 15—25% , погіршення параметрів якості на 15—25% викликає зниження цін на 40—50%, а зниження якості на 40—50% стосовно світового рівня взагалі унеможливлює продаж виробів на світовому ринку. Водночас підвищення якості на 10-20% порівняно зі світовим рівнем дає змогу збільшити ціну виробу на 30-40%.

Отже, підвищити ефективність функціонування операційних систем організацій та забезпечити їх розвиток можливо лише шляхом формування комплексної системи управління якістю, оскільки новітні конкурентні стратегії організацій фокусуються саме на якості.
2. Стандартизація, сертифікація та атестація виробництва
Управління якістю операційної діяльності здійснюють на основі міжнародних, державних, галузевих стандартів і стандартів підприємств.
Стандарт (англ. standard — норма, зразок, мірило) — нормативно-технічний документ, що встановлює основні вимоги до якості продукції.
У стандарті на продукцію показники якості визначені на основі новітніх досягнень науки, техніки та попиту споживачів. Стандарти детермінують порядок і методи планування підвищення якості продукції на всіх етапах життєвого циклу, встановлюють вимоги до засобів і методів контролю та оцінки якості.

Важлива роль в управлінні якістю належить технічним умовам.



Технічні умови — нормативно-технічний документ, що встановлює додаткові до державного стандарту, а в разі їхньої відсутності самостійні, вимоги до якісних показників продукції, а також прирівнювані до цього документа технічний опис, рецептура, зразок-еталон.

Нормативно-технічна документація (міжнародні стандарти ISO серії 9000, державні стандарти України (ДСТУ), галузеві стандарти (ГСТУ), стандарти науково-технічних та інженерних товарів і спілок, технічні умови, стандарти підприємств) призначена для регулювання стандартизації продукції.



Стандартизація — нормативний спосіб управління, який полягає у встановленні норм і правил, оформлених у вигляді документів, що мають юридичну силу.

Стандартизація продукції охоплює: встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; встановлення норм і правил у галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.

Перевищення пропозиції над попитом, конкурентна боротьба за покупця призвели до необхідності вироблення об'єктивних показників, що дають змогу оцінити спроможність підприємства виробляти продукцію з необхідними якісними характеристиками. При цьому якість виготовленої і доставленої продукції має бути стабільною, стійкою протягом усього часу дії контракту. Гарантом стабільності є наявність у підприємства-виробника системи якості, що відповідає міжнародно-визнаним стандартам.

Вимоги до якості закріплені Міжнародною організацією зі стандартизації і містяться в стандартах ISO серії 9000:



  1. ISO 9000 «Загальне керівництво якістю і стандарти із забезпечення якості. Провідні вказівки на вибір і застосування»;

  2. ISO 9001 «Система якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і (чи) розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні»;

  3. ISO 9002 «Система якості. Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі»;

  4. ISO 9003 «Система якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі й випробуваннях»;

  5. ISO 9004 «Загальне керівництво якістю й елементи системи якості. Провідні вказівки».

Міжнародні стандарти ISO 9000 версії 2000 р. встановлюють лише загальні вимоги до управління та забезпечення якості, вибору і побудови елементів системи якості.

Державні стандарти України містять таку інформацію:

— вимоги до якості продукції, робіт і послуг, що гарантують безпеку для життя, здоров'я та майна, охорону навколишнього середовища, обов'язкові вимоги техніки безпеки та виробничої санітарії;

— вимоги сумісності та взаємозамінності продукції;

методи контролю вимог до якості продукції, робіт і послуг, що забезпечують їхню безпеку для життя, здоров'я та майна, охорону навколишнього середовища, сумісність і взаємозамінність продукції;


  • основні споживчі й експлуатаційні властивості продукції, вимоги до упакування, маркування, транспортування, зберігання та утилізації;

  • положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виробництва, експлуатації продукції і надання послуг;

  • правила забезпечення якості продукції, раціональне використання всіх видів ресурсів, терміни, визначення й інші загальні технічні правила та норми.

Декілька міжнародних організацій діють з метою сприяння стандартизації у світовому масштабі. Одна з них — Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) — створена в 1946 р. на засіданні Комітету з координації стандартів ООН для спрощення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги та розширення співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності.

Основним напрямом діяльності ISO є розроблення міжнародних стандартів. Стандарти ISO добровільні до застосування. Однак їхнє використання в національній стандартизації пов'язане з розширенням експорту, ринків збуту, підтримкою конкурентоспроможності вітчизняної продукції.



Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК) створена в 1906 р. у Лондоні. ISO приєдналася до неї в 1946 р. на автономних правах, зберігаючи незалежність у фінансових і організаційних питаннях. Вона займається стандартизацією в галузях електротехніки, електроніки, радіозв'язку, приладобудування. Цілями МЕК є сприяння міжнародному співробітництву у вирішенні питань стандартизації. її основне завдання полягає в розробленні міжнародних стандартів у відповідній галузі.

Забезпечення відповідності стандартам якості в глобальному масштабі — завдання надзвичайно складне через істотні відмінності в інструментальній практиці різних країн. Так, в одній країні допустимі відхилення вказують у сантиметрах, в іншій — в десятих частках дюйма. Стандарти, якими слід користуватися для вимірювання певних параметрів, установлює Міжнародна організація стандартів. Проте нормативні документи, які вона розробляє, не обмежуються системами заходів, вони також визначають правила документування процесів і вказують, які з них найбільш важливі для забезпечення необхідного рівня якості. За допомогою стандартів ISO компанію, що виробляє деталі в Китаї, можна порівняти з фірмою, що випускає такі самі деталі в СПІА.

Сучасні методи менеджменту якості все ширше застосовуються на українських підприємствах. Однак існує певне відставання від іноземних фірм. Наприклад, сертифікацію продукції (незалежне підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам) у країнах з ринковою економікою впроваджено на початку 80-х років XX ст.

Сертифікація (лат. sertum — вірно і faceré —- робити) продукції — гарантія відповідності продукції (процесів, послуг) вимогам, установленим стандартами або іншою нормативною документацією.

Гарантію відповідності видає третя сторона — орган із сертифікації (першою стороною є виробник, постачальник або продавець, другою — споживач або замовник). Основні положення сертифікації регламентовані ДСТУ 3410—96.

Сертифікація передбачає такі види робіт: сертифікацію продукції (процесів, послуг) вітчизняного виробництва, а також імпортної продукції; атестацію виробництв; сертифікацію систем якості; акредитацію випробувальних лабораторій, органів із сертифікації продукції, органів із сертифікації систем якості та аудиторів; реєстрацію в Реєстрі об'єктів обов'язкової сертифікації та об'єктів добровільної сертифікації; технічний нагляд за виконанням вимог до об'єктів сертифікації.

Сертифікація системи якості полягає в підтвердженні її відповідності визначеним вимогам, що встановив (прийняв для себе) виробник самостійно чи під впливом зовнішніх обставин, наприклад за вимогою замовника. Наявність сертифіката на систему якості — необхідна умова збереження конкурентних переваг на ринку, що передбачають відсутність проблем з управління виробництвом і невелику кількість претензій від замовників. Сертифікована система менеджменту якості є гарантією високої стабільності та стійкості якості продукції.

В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація. Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифі-кованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єкта господарювання на договірних засадах.

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, продавці) щодо продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, повинні:


  • у визначений термін і в належному порядку проводити сертифікацію продукції;

  • забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того стандарту, за яким її сертифіковано;

  • реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;

  • припинити реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного стандарту або закінчився термін дії сертифіката.

Із 1993 р. в країні створено декілька систем обов'язкової і добровільної сертифікації, об'єктом діяльності яких є закріплена за ними номенклатура товарів або послуг. Найвизначнішою системою сертифікації серед них є національна Система сертифікації УкрСЕПРО, створена Держстандартом і керована його правонаступником — Держспоживстандартом України.

Організаційну структуру системи УкрСЕПРО визначає ДСТУ 3410—2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення», згідно з яким загальне керівництво системою, організацію та координацію робіт із сертифікації здійснює Національний орган із сертифікації — Держспоживстандарт України (рис. 8.1).



У системі УкрСЕПРО органами із сертифікації можуть бути організації та підприємства державної форми власності. Як випробувальні лабораторії (центри) можуть працювати акредитовані організації та підприємства будь-яких форм власності. їх створюють на базі організацій, підпорядкованих НАН України, Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, Держбуду, Академії наук України,

МВС, Держспоживстандарту, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та інших міністерств і відомств. Така кількість органів із сертифікації повністю задовольняє потреби вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності в сертифікації будь-якої номенклатури продукції. Правила та процедури системи, кваліфікація фахівців відповідають міжнародним нормам і забезпечують достатній рівень надійності та достовірності результатів.

Органи із сертифікації поділяються на галузеві та територіальні (центри стандартизації, метрології та сертифікації) і спеціалізуються на сертифікації конкретних видів продукції, послуг та систем якості. Наприклад, територіальними органами із сертифікації та метрології Держспоживстандарту України є державні підприємства: «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології і сертифікації», «Закарпатський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації», «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології і сертифікації», «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології і сертифікації».

На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності — документ, що засвідчує високий рівень якості продукції і містить спеціальний знак відповідності. Аналогічним знаком маркується і сама продукція. Він інформує споживачів про те, що продукція є сертифікованою за системою УкрСЕПРО. Останнім часом почали формуватися міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації — СЕРТИКО, що діє у складі ISO.

Зведення про сертифіковану продукцію (процеси, послуги), системи якості, атестовані виробництва, акредитовані органи із сертифікації, дослідні лабораторії, атестованих аудиторів містить Реєстр української державної системи сертифікації продукції.

Алгоритм проведення сертифікації продукції регламентований ДСТУ 3413—96 та загалом передбачає:

— подання підприємством заявки;


  • відбір та направлення у випробувальну лабораторію зразків продукції;

  • аналіз заявки та результатів випробувань і прийняття рішення про можливість сертифікації продукції з визначенням схеми (моделі) сертифікації;

  • отримання сертифіката на одиничний виріб, партію (або дозволу маркувати продукцію знаком відповідності), свідоцтва про визнання іноземної сертифікації;

  • реєстрацію продукції, яка сертифікувалася, в Реєстрі УкрСЕПРО та надання інформації про неї в документах Держстандарту;

  • укладення ліцензійної угоди на термін дії сертифікації серійної та масової продукції, технічний нагляд.

Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо чинних в Україні стандартів, атестовані виробництва. Державний нагляд за якістю продукції на національному рівні здійснює Держстандарт України. На місцях функцію державного нагляду за якістю продукції виконують територіальні органи Держстандарту — центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Система державного нагляду передбачає матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за порушення стандартів, норм і правил у формі штрафів, розміри яких коливаються від 25 до 100% вартості невідповідної стандартам продукції.

ДСТУ 3414—96 регламентує порядок атестації виробництва.
Атестація виробництва — оцінювання технічних можливостей підприєм-ства-виробника забезпечити стабільний випуск сертифікованої продукції.
Атестацію виробництва здійснюють за такими основними етапами:

1. Подання заявки. Заявку оформлюють за встановленою формою, до неї додають комплект документів та інструкцію з атестації технічних можливостей (ІАТМ). ІАТМ складають на виробництво конкретного виду продукції або конструктивно подібних за технологією виробів. Вона містить відомості про устаткування та обладнання, що використовуються під час виготовлення продукції. її центральною ланкою є блок-схема процесу виробництва, в якій має бути перелік-опис усіх операцій виготовлення продукції від поставки на підприємство матеріалів, комплектуючих виробів до відвантаження готової продукції. На блок-схемі визначають основні етапи операційного процесу, вказують ланцюги зворотного зв'язку для інформації, яка дасть змогу приймати оперативні рішення про проведення коригуючих впливів на попередні операції з метою отримання задовільного результату. Атестацію технічних можливостей виробництва здійснюють за основними етапами операційного процесу. В ІАТМ зазначають програму та методику випробувань для атестації технічних можливостей виробництва та їх параметри:

— межі зміни показника (номінальні та граничні значення);

— характеристику процесу виготовлення (умови, при дотриманні яких забезпечується бездефектний випуск або випуск з установленим граничним рівнем дефектності продукції);



  • характеристику контролю (суцільний, вибірковий), застосування якого забезпечить допустиме відхилення показника;

  • відмітку про атестацію технічних можливостей виробництва.




  1. Попереднє оцінювання. Його виконує комісія органу із сертифікації, до складу якої має входити хоча б один аудитор системи УкрСЕПРО. За результатами попереднього оцінювання складають висновок, у якому встановлюють готовність підприємства до атестації виробництва та доцільність проведення наступних етапів робіт.

  2. Затвердження програми та методики атестації. Після попереднього оцінювання програму та методику атестації коригують та затверджують.

  3. Перевірка виробництва та атестація його технічних можливостей. На цьому етапі основними завданнями є перевірка відповідності інформації, наведеної у вихідних матеріалах, фактичному стану підприємства та проведення необхідних випробувань для атестації технічних можливостей виробництва. У перевірці беруть участь члени комісії, фахівці та керівники підприємства. Перевірку виконують відповідно до затвердженої програми та методики атестації. За її результатами складають звіт, що містить відомості про відповідність або невідповідність виробництва, заявлені раніше, його технічні можливості. За позитивними результатами перевірки орган із сертифікації видає підприємству атестат виробництва та укладає з ним ліцензійну угоду.

  4. Технічний нагляд за атестованим виробництвом. Протягом терміну дії атестату орган із сертифікації здійснює нагляд за стабільністю якості виготовлення продукції. Процедури технічного нагляду обираються відповідно до методів атестації виробництва та регламентуються програмою технічного нагляду за атестованим виробництвом, яка затверджується керівником органу із сертифікації. В програмі викладається методика проведення кожної процедури, періодичність, зазначаються виконавці та правила прийняття рішень за кожною процедурою. До технічного нагляду на підставі угод можуть залучатися територіальні центри стандартизації, метрології і сертифікації. За результатами технічного нагляду орган із сертифікації може припинити або зупинити дію атестата виробництва.

Отже, гарантією конкурентоспроможності товарів та ефективного розвитку операційної системи організації в майбутньому є широке застосування операційним менеджментом процедур стандартизації, сертифікації та атестації виробництва товарів.

3. Статистичні методи контролю якості


Поточне управління якістю пов'язане з контролем операційних процесів, тобто з визначенням контрольних параметрів процесу виробництва товарів. Вихід за межі допустимого діапазону контрольних параметрів відбувається під впливом випадкових чинників і може призвести до випуску бракованої продукції, відхилення від параметрів. Контроль операційного процесу полягає у відстеженні якості безпосередньо під час виробництва продукції чи надання послуг.

Основною метою контролю операційного процесу є своєчасне інформування працівників про відповідність чи невідповідність продукції технічним вимогам, а також виявлення відхилень у процесі виробництва. Для контролю якості операційних процесів застосовують статистичні методи.


Статистичні методи контролю якості — інструменти та процедури теорії ймовірності й математичної статистики для оцінювання якісних або кількісних ознак великої партії продукції (послуг) за результатами контролю малої вибірки.
Процедуру загального статистичного контролю якості поділяють на приймальний контроль і контроль процесу. Статистичний приймальний контроль передбачає тестування довільної вибірки зразків із партії виробів і ухвалення рішення, чи варто прийняти всю партію на основі якості цієї довільної вибірки. Його завдання полягають у такій перевірці партії товару, метою якої є визначити його якість або забезпечити відповідність якості вимогам, що ставляться до нього. Приймальний контроль здійснюють відповідно до плану вибірки (плану вибіркового контролю), за яким якість продукції визначають на основі оцінювання однієї, двох чи більше вибірок. Його використовують для перевірки якості готової продукції та визначення відсотка випущених виробів, що задовольняють технічні вимоги.

Статистичний контроль процесу полягає в тестуванні довільної вибірки із загального виходу продукції операційного процесу для підтвердження, що вироби випускаються відповідно до технічних норм у межах наперед установленого допуску. Якщо характеристики протестованої продукції виходять за межі допуску, це слугує сигналом до проведення коректування виробничого процесу, щоб повернути його в допустимі межі.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал