Основи менеджменту Розділ вступ до менеджменту




Сторінка5/41
Дата конвертації03.12.2016
Розмір4.45 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   41
3.4. Суть і зміст понять "підприємництво", "бізнес", "підприємницька структура"
Підприємництво (підприємницька діяльність) — це основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Ця діяльність спрямована на досягнення запланованого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб'єктами ринкового господарства. Вони несуть повну матеріальну відповідальність за результати своєї діяльності і підпорядковуються правовим нормам (законодавству) країни.
Основними складовими цього поняття є:
Підприємництво як особливий вид діяльності вимагає від суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської поведінки.
Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію та управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва.
Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами. Фізичні особи
— це індивідуальні підприємці, правове становище яких регулюється відповідними законами. Юридична особа — це носій матеріальних прав і обов'язків. Підприємницька діяльність, яка здійснюється фізичними особами, належить до індивідуальної (приватної) підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність, яка здійснюється юридичними особами, належить до колективного підприємництва.
Осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, називають підприємцями.
Підприємець — це особа, яка вкладає власні засоби в організацію справи і бере на себе особистий ризик, пов'язаний з його результатами, а також всю повноту відповідальності за кінцеві результати діяльності як індивідуальної, так і колективної.
Підприємець здійснює господарську діяльність від свого імені й на свій ризик.
Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод.
Підприємницька діяльність спрямована на:
— досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу;
— найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально- технічних, трудових ресурсів.
В Україні в залежності від форм власності розрізняють державні, колективні та власні підприємства або виробниче, комерційно-збутове та фінансово-кредитне підприємництво.
Державне підприємство — не діяльність державних підприємств, які випускають товари і надають послуги, що необхідні для розвитку національної економіки України. Воно здійснюється не тільки на комерційній основі, а й відіграє провідну роль в економіці у зв'язку з перевагою державної власності й недостатнім розвитком ринкових відносин.
Бізнес — це справа, ділова активність, спрямована на вирішення завдань, пов'язаних у кінцевому підсумку із здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб'єктами ринку, з використанням форм та методів конкретної діяльності, які склалися в ринковій практиці.
Бізнес робиться заради одержання доходу (прибутку) від результатів діяльності у найрізноманітніших сферах — виробництві і торгівлі товарами та послугами, банківській та страховій справах, при проведенні транспортних, орендних і багато інших операцій як видів діяльності.
Бізнес — поняття більш широке, ніж підприємницька діяльність, оскільки до бізнесу належить здійснення будь-яких одноразових комерційних угод у будь-якій сфері діяльності,
http://www.library.if.ua/books/3.html які направлені на одержання доходу.
Суб'єкту бізнесі називається бізнесменом або комерсантом.
Статус комерсанта визнається законом за особою, діяльність якої характеризується такими ознаками: укладання угод, здійснення інших господарських операцій у вигляді підприємництва; здійснення підприємницької діяльності від свого імені, тобто як самостійного економічного суб'єкта ринкових відносин.
Бізнесмен вкладає в справу гроші, а після завершення справи або деякого ділового циклу одержує гроші назад з прибутком.
Бізнес — це спочатку організація виробництва, економічна діяльність, а потім вже, власне, робота грошей.
У менеджменті широко використовується таке поняття як "підприємницька структура".
Під підприємницькою структурою розуміється склад суб'єктів ринкових відносин, до числа яких належать тільки ті організаційно-господарські одиниці, метою діяльності яких є одержання прибутку як кінцевого результату діяльності.
Виділяють чотири категорії економічних суб'єктів: фірми, банки, страхові і трастові компанії, інвестиційні структури.
Фірма — це будь-яка організаційно-господарська одиниця, яка здійснює підприємницьку діяльність в галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, яка переслідує комерційні цілі, користується правами юридичної особи. Фірма може мати одне або багато виробничих підприємств, кожне із яких спеціалізується на випуску закріпленої за ним номенклатури виробів.
В управлінському процесі виробнича діяльність в рамках фірми підлягає координації, плануванню, організації і контролю або з єдиного центру, або на конкретному управлінському рівні.
Підприємство — це виробничо — господарська одиниця, яка є сукупністю матеріальних та людських ресурсів і організована для досягнення конкретно поставлених цілей.
Підприємства здійснюють технологічний процес виробництва як засіб перетворення матеріально-технічних і людських ресурсів у продукти та послуги.
Розділ 4. ЦІЛІ ТА ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ
4.1. Місія організації
Одним із головних завдань менеджменту є встановлення цілей, заради досягнення яких формується, функціонує і розвивається організація як цілісна система.
Цільова функція починається із встановлення загальної мети підприємства, яка показує причину його існування. В літературі вона позначається такими поняттями, як "політика",
"філософія", "місія". В ній деталізується статус підприємства, декларуються принципи його роботи, заяви і справжні наміри керівництва, дається визначення найважливіших
http://www.library.if.ua/books/3.html характеристик організації.
Немцов В.О., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. [72] формулюють визначення місії як головної, загальної мети організації, яка визначає причину її існування.
Місія організації деталізує статус фірми і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей та стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії повинно охоплювати слідуюче: завдання фірми з точки зору її основних послуг та виробів, її основних ринків та технологій
(тобто, якою підприємницькою діяльністю займається фірма); зовнішнє середовище стосовно до фірми, яке визначає робочі принципи фірми; культура організації; якого типу робочий клімат існує всередині Фірми; який тип людей він приваблює.
Нині закони ринкової економіки, які вступають у силу, вимагають певних правил поведінки господарюючих суб'єктів. Серед них — обнародування місії організації, яка дає уяанення про
її при значення, необхідність і корисність для навколишнього середовища, співробітників, суспільства в цілому.
Центральним моментом місії є відповідь на запитання: яка головна мета організації?
За приклад можна навести формулювання місії компанії "Форд" -надання людям дешевого транспорту. В ній чітко визначена галузь діяльності компанії - транспорт, споживачі продукції — люди, а також орієнтація на широке коло споживачів. Таке формулювання місії здатне впливати на стратегію і тактику всієї діяльності компанії.
Місія не повинна залежати від фактичного стану організації, форм і методів її роботи, оскільки в цілому вона виражає погляд уа майбутнє, показуючи, на шо будуть спрямовані зусилля і які цінності будуть при цьому пріоритетними. Через це в місії не прийнято визначати головну мету як одержання прибутку, не дивлячись на те, шо прибуткова робота є найважливішим фактором життєдіяльності організації.
4.2. Цілі в управлінні
Найважливіша передумова успішного застосування майже всіх прийомів і методів управління полягає у визначенні і розумінні цілей. Хто хоче досягти мети, повинен її знати.
Ця фраза звучить банально. Але, між іншим, цей принцип порушується скрізь і всюди. Без перебільшення можна сказати, що щорічний збиток, який при цьому завдається, вимірюється мільярдами гривень.
Радники і консультанти різних рівнів, яких запрошують підприємства, залишилися б без роботи, якби їх основні підрозділи впритул до цехів знали чітко і недвозначно, чого вони намагаються досягти. Мистецтво вибору і формулювання цілей, управління процесом їх реалізації притаманні дійсно успішному керівнику.
Марк Твен жартував: "Хто не знає, куди прямує, дуже здивується, попавши не туди".
http://www.library.if.ua/books/3.html
Неможтиво намагатися керувати людьми, якщо і керівникам і підлеглим цілі зовсім незрозумілі. Управляти — значить спонукати інших до досягнення конкретної мети, а не примушувати інших робити те, шо вважаєш правильним. Весь процес управління базується на знаходженні і постановці цілей.
Що ж таке мета? Мета — це бажаний ідеал, те ціле, шо ми бажаємо одержати. Вибір мети - чисто людська, творча справа.
Часто ми уникаємо чітких формулювань цілей і намагаємося обмежитись вказівками загального напрямку: "Потрібно докласти всіх зусиль до того, щоб максимально скоротити затрати" або "Якість нашої роботи необхідно підвищити". Ступінь реалізації заявленої таким чином мети неможливо оцінити. Таке визначення мети, як правило, не мобілізує, а розхолоджує. Формулювання мети повинно містити кількісні показники, а також вказівки на часовий період, протягом якого ця мета може бути досягнута.
Наприклад, молода дівчина вирішила покращати свої знання з англійської мови в цьому році.
Наприкінці року вона досягла своєї мети: два чи гри рази вона заглядала у свою стару англійську книгу. Щось при цьому вона вивчила. Хіба її мета мала на увазі щось інше?
Молодий чоловік вирішив кожного тижня вивчати 50 англійських слів і відпрацьовувати заняття із підручника. До кінця року він знав, що не вивчив чотири заняття, крім того він зменшив тижневу норму до ЗО слів. І, не дивлячись на це, його словниковий запас збільшився більш як на 1300 слів.
В останньому прикладі молодий чоловік несвідомо використав одне з правил постановки цілей.
Короткострокові цілі більше, ніж довгострокові, сприяють внутрішній мобілізації. Тому, хто хоче досягти поставленої мети протягом року, здається, що в нього ще дуже багато часу. Він постійно відкладає початок виконання завдання. Завжди знайдеться щось більш термінове.
Річні цілі необхідно розробляти хоча б у вигляді квартальних. Контроль слід здійснювати за проміжними цілями. Тільки в цьому випадку можна розпоряджатися своїм часом для коригування роботи, яка була б більш ефективною, якби здійснювалася щомісячно.
Чи завжди і всюди необхідні цільові установки? Ні, це було б великою помилкою. Хто береться за все, найчастіше нічого не досягає. Важливіше сконцентруватися, але всерйоз, на небагатьох завданнях.
У виборі цих завдань знову можливі два шляхи, дві стратегії.
Стратегія ліквідації вузьких місць базується на виявленні основного вузького місця, після ліквідації якого всі процеси протікають повнокровніше. Стратегія неупущених шансів дозволяє вибрати і використати найбільш сприятливу із можливостей, які є.
Чи є потреба в нашій продукції? Яка продукція, в якій економічній формі користується попитом? Відповісти на ці питання життєво важливо для будь-якого підприємства. Хто
http://www.library.if.ua/books/3.html виробляє не на ринок, а на склад (що, До речі, дуже довго відбувалося у нас), прогорає, якщо не одержує штучної підтримки. І яким чином, перша і вища мета оудь-якого підприємства — задоволення потреб ринку.
Підприємство повинно мати потребу в продукції, яка виробляється його структурними підрозділами.
Кожному керівникові потрібно виявити в межах свого підрозділу те вузьке місце, яке найбільшою мірою гальмує виробництво, зрозуміти, як його подолати і сформулювати відповідну мету. Кожен повинен запитати себе, які виникають труднощі на його робочому місці. Це може бути вибуховий темперамент, зниження працездатності в стресовій ситуації, невпевненість при веденні телефонних переговорів, просто неохайність і безлад на робочому місці (столі). Можна поставити собі запитання, чим конкретно викликаний успіх або невдача в професійному зростанні? Для управляючого останнє може бути викликане, наприклад, невмінням ефективно використовувати диктофон. У цьому випадку він може поставити перед собою мету: кожен день протягом кварталу 20 хвилин приділяти роботі з диктофоном.
Інший може використати стратегію неупущених шансів, якщо завчасно зуміє розпізнати, наприклад, у новому законі нові умови роботи. Добре вивчивши текст закону і одержавши консультації у спеціалістів, він сам може перетворитися у визнаного на підприємстві кваліфікованого експерта.
Мета - постійне поліпшення.
Через це менеджмент суворо контролює цілі і вже досягнутий рівень виробництва. Кожне підприємство, кожна організація досягли конкретного рівня виробництва: обсяг, обіг, прибуток, кількість зайнятих працівників, послуги тощо. Кожна організація повинна турбуватися про те, щоб не втратити свої завоювання. Тому вона контролює рівень продуктивності і якість праці своїх співробітників.
Цілі повинні бути глибоко продумані. Це може означати, наприклад, що певному підприємству слід не нарощувати обсяг виробництва, а зайнятись якістю продукції і не виробляти, наприклад, більше машин, а поліпшити обслуговування вже випущених моделей.
Добрий управляючий повинен добиватися того, щоб його співробітники вважали визначену мету своєю. Тоді вони зможуть допомогти в її здійсненні.
Мистецтво постановки - це мистецтво управління. Без мети немає контролю за ходом і результатом процесу. Без мети оцінка трудової діяльності співробітників має хитку основу.
Без цілей затухає творчість і править бюрократія. Необхідно запам'ятати: найперша мета — це визначення цілей.
Види цілей і їх характеристика
Основна загальна мета організації — чітко виражена причина її існування - визначається як її місія. Мета розробляється для здійснення цієї місії. Місія деталізує статус фірми і забезпечує
http://www.library.if.ua/books/3.html напрям і орієнтири для визначення мети і стратегії на різних організаційних рівнях.
Загальнофірмова мета формується і визначається на основі загальної місії організації і певних цінностей та цілей, на які орієнтується вище керівництво. Щоб зробити суттєвий внесок в успіх організації, цілі повинні мати ряд характеристик:
1. Конкретність та вимірюваність мети. Висловлюючи свою мету в конкретних вимірювальних формах, керівництво створює базу відліку для наступних рішень і оцінки ходу роботи.
2. Орієнтація мети в часі. Конкретний горизонт прогнозування — це друга характеристика ефективності мети. Слід чітко визначити не тільки те, що організація хоче здійснити, а також
і строки досягнення результа ту. Цілі встановлюють на довгі і короткі проміжки часу.
Довгострокова ціль має горизонт планування приблизно п'ять років.
Середньострокова мета має горизонт планування від одного до п'яти років.
Короткострокові цілі, в більшості випадків, — це один із планів організації, який слід здійснити за рік.
3. Реальність мети. Мета повинна бути такою, щоб її можна було до сягти, і вона має служити підвищенню ефективності організації. Встановлення мети, яка перевищує можливості організації через нестачу ресурсів або через зовнішні фактори, може призвести до катастрофи.
Якщо цілі недосяжні, намагання робітників досягти успіху буде блоковане, і їх мотивація ослабне.
4. Кожна мета повинна підтримувати одна одну, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні бути перешкодою в досягненні іншої.
Цілі будуть значущою частиною процесу стратегічного управління тільки в тому випадку, якщо вище керівництво правильно їх сформулює, проінформує про них і буде стимулювати
їх здійснення у всій організації. Процес стратегічного управління буде успішним у тій мірі, в якій вище керівництво бере участь у формулюванні цілей і якою мірою ці цілі відображають цінності керівництва і реалії фірми.
4.3. Визначення мети в само менеджменті
Визначення мети повинно мати вигляд чітких намірів, точних формулювань явних і таємних потреб, інтересів, бажань або завдань, а також орієнтувати наші дії і вчинки на мету та її виконання.
Визначення мети означає погляд у майбутнє, орієнтацію та концентрацію наших сил і активності на тому, що повинно бути досягнуто. Таким чином, мета дає опис кінцевого результату. Мова йде не про те, що ви робите, а про те, для чого ви робите. Без мети відсутній критерій оцінки, за яким ви могли б вимірювати ваші трудозатрати. Мета, крім того, є ще й масштабом для оцінки досягнутого. Навіть найкращий метод роботи нічого не
http://www.library.if.ua/books/3.html вартий, якщо ви завчасно й чітко не визначите, чого хочете.
Якщо якийсь індивідуум поставив собі мету, то внаслідок цього виникає такий стан напруження, який діє як рушійна сила і який зникає лише тоді, коли вона досягнута.
Мета є уявленням про майбутнє, для реалізації якого необхідно щось зробити. В іншому випадку мета залишається тільки благим наміром. Щоб визначити мету, треба думати про майбутнє. Традиційне мислення в межах окремих завдань небезпечне тим, що ви загубитесь в дрібницях. Мислення в масштабах цілей сприяє тому, що частковості підпорядковуються цілому. Стає зрозумілим, в якому напрямку рухатись і яким буде кінцевий результат.
Щоденно, виконуючи свою роботу, ставте перед собою запитання: "Чи наближає мене те, що я в цю мить роблю, до досягнення відповідної моєї мети?"
Постановка мети — перманентний процес, оскільки мета не задається раз і назавжди. Вона може змінюватися з плином часу. Наприклад, у процесі контролю за реалізацією з'ясовується, що попередні уявлення були, по суті, неправильними, або були завищеними, чи заниженими.
Якщо у людини є усвідомлена мета, на неї спрямовується й неусвідомлена. Мета служить концентрації сил на справді ключових напрямках. Усвідомлення своїх цілей може означати значну мотивацію для роботи.
Випадкові успіхи це - добре, але вони приходять рідко. Заплановані успіхи ефективніші, оскільки вони керовані і більш закономірні.
Передумова планування, а значить і успіху, полягає в точному знанні того, що, коли, і в яких масштабах необхідно досягти.
Визначення мети є безумовною передумовою планування, прийняття рішень і щоденної роботи. Якшо люди, прийшовши на роботу, вважають, шо мають мету типу "працювати над тим, що саме на сьогодні важливо", то результату не буде. Поставте однозначну мету для себе (і для своїх співробітників) і працюйте за принципом: я буду працювати над тим, чого я сьогодні хочу досягти! Завжди потрібно добиватися ясності мети. Знайти особисті життєві цілі і дати їм визначення — означає зробити своє життя цілеспрямованим. Намагайтесь встановити мету, яка може бути перетворена в безпосередні дії.
Наприклад:
1. Як не треба. Я хочу вести більш здоровий спосіб життя.
Як треба. Я хочу щоденно робити 15-хвилинну пробіжку на свіжому повітрі.
2. Як не треба. Я хочу мати кращі контакти зі своїми співробітниками.
Як треба. Я хочу для кожного співробітника кожний тиждень зарезервувати час додатково, щоб поговорити з ним на професійні та особисті теми.
Подібні конкретні, орієнтовані на певні дії цілі можна безпосередньо планувати, наприклад, фіксувати в щоденнику часу за певними днями або тижнями і реалізовувати за етапами.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Точно опишіть те, чого ви конкретно хочете досягти!
Письмова реєстрація допомагає в тому, що часто фіксуються більш чи менш сміливі уявлення і бажання. Таким чином, ви привчаєтесь постійно займатися своїми цілями і уточнювати їх. У письмовій формі цілі до того ж візуально фіксуються і менше забуваються.
Формування цілей
Встановити строки — сформулювати результат!
Кожна мета має значення тільки тоді, коли встановлені строки її виконання і сформульовані бажані результати (формулюйте їх відповідно до своїх бажаних і практичних цілей і перевіряйте кілька разів свої плани з точки зору того, наскільки вони реальні). Критерії встановлюєте ви!
Пам'ятайте при цьому і про такі аспекти, як фізичний стан здоров'я, оскільки добре здоров'я і конституція є передумовою активного життя та успішного самоменеджменту.
Для цього передбачайте у своїх планах заходи для сфери "здоров'я", самоосвіти, підвищення рівня знань та кваліфікації, культурний відпочинок.
Не беріть на себе дуже багато, оскільки нереальні завдання мають мало шансів бути виконаними. Чим більше цілей ви собі поставите, тим більше вам доведеться змінювати своє попереднє життя, тим більшу активність доведеться розвивати.
Отже, процес постановки цілей охоплює три фази: знаходження цілі: чого я хочу? ситуаційний аналіз: що я можу? формулювання цілей: до чого я конкретно докладаю зусилля?
4.4. Функції процесу управління
Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності (трудові процеси в сфері управління), які забезпечують управлінську дію. Вони відображають суть і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних функцій. Визначення переліку цих функцій — одне з найважливіших завдань теорії менеджменту.
Управління розглядається як процес, оскільки робота для досягнення мети за допомогою
іншої - це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожна з яких сама по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому шо складається із серії взаємопов'язаних дій. Процес управління — це є загальна сума всіх функцій, а саме: планування; організація; мотивація;
http://www.library.if.ua/books/3.html контроль.
Ці чотири первинні функції управління об'єднані зв'язуючими процесами комунікації і прийняття рішення.
1. Функція планування
Вирішує те, якою повинна бути мета організації і шо мають робити члени організації, щоб досягти її. За своєю суттю, функція планування відповідає на три основні питання:
Де ми знаходимось на даний час? Керівники повинні оцінити сильні і слабкі сторони організації в таких важливих галузях, як фінанси, маркетинг, виробництво, наукові дослідження і розробки, трудові ресурси. Все це здійснюється з метою визначення, чого може реально досягти організація.
Куди ми хочемо прямувати? Оцінюючи можливості і загрози в навколишньому середовищі, такі як конкуренція, клієнти, закони, політичні фактори, економічні умови, технологія, постачання, соціальні та культурні зміни керівництво визначає, шо може перешкодити організації досягненню цих цілей.
Як ми збираємось це зробити? Керівники повинні вирішити як в загальних рисах, так і конкретно, що повинні робити члени організації, щоб досягти виконання цілей організації.
За допомогою планування керівництво намагається встановити основні напрями зусиль і прийняти рішення, які забезпечують єдність цілей для всіх членів організації. Іншими словами, планування — це один із засобів, за допомогою якого керівництво забезпечує
єдиний напрям зусиль всіх членів організації для досягнення її загальної мети.
Планування в організації не є окремим одноразовим явищем через дві суттєві причини.
Хоч деякі організації припиняють своє існування після досягнення мети, заради якої вони створювалися, багато з них намагаються продовжити своє існування якомога довше.
Друга причина, за якою планування повинно здійснюватись безперервно, - це постійна невизначеність майбутнього. В силу змін у навколишньому середовищі або помилок у судженнях явища можуть розвиватися не так, як це передбачало керівництво при розробці планів.
Тому плани необхідно переглядати, щоб вони узгоджувались з реальністю.
2. Організація
Організовувати — значить створювати певну структуру. Існує багато елементів, які необхідно структурувати, щоб організація могла виконувати свої плани і досягати таким чином своєї мети. Одним із цих елементів є робота, конкретні завдання організації, такі як спорудження житлових будинків або забезпечення страхування життя. Промислова революція почалася з усвідомлення того, що організація роботи певним чином дозволяє групі працівників досягти значно більшого, ніж вони могли б без певної організації.
Організація роботи була в центрі уваги руху за наукове управління.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Оскільки в організації роботу виконують люди, другим важливим аспектом функції організації є визначення, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання із великої кількості тих, шо існують в рамках організації, в т. ч. управління. Керівник підбирає людей для конкретної роботи, делегуючи окремим людям завдання і повноваження, або право використовувати ресурси організації. Ці суб'єкти делегування беруть на себе відповідальність за успішне виконання своїх обов'язків. Поступаю-чи таким чином, вони вважають себе підлеглими щодо керівника.
3. Мотивація
Керівник завжди повинен пам'ятати, що навіть чітко розроблені плани і найдосконаліша структура організації позбавлені сенсу, якщо хтось не виконує фактичну роботу організації. І завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації виконували роботу згідно з делегованими їм обов'язками і узгоджуючи з планом.
Керівники завжди здійснювали функцію мотивації своїх працівників, Усвідомлювали вони самі це чи ні.
У давні часи для цього служили батіг та погрози, для небагаточисель-них обраних - нагороди. З кінця XVIII до XX століття була поширена Думка, що люди завжди будуть працювати краще, якщо у них є можливість заробити більше.
Вважалося, таким чином, що мотивування — це просте питання, яке зводиться до пропозиції надання відповідних грошових винагород в обмін на зусилля. На цьому грунтується підхід до мотивації школи наукового управління.
Керівники дійшли висновку, що мотивація, тобто створення внутрішніх мотивів до дії, є результатом складної сукупності потреб, які постійно змінюються. Нині ми розуміємо, що для того, щоб заохочувати своїх працівників якнайкраще, керівнику слід визначити, які ж справді їхні потреби, і забезпечити засоби, за допомогою яких працівники зможуть задовольняти ці потреби через сумлінну роботу.
4. Контроль
Майже все, що робить керівник, спрямоване на майбутнє. Керівник планує щось мати до певного часу. За цей період може статися багато змін. Робітники можуть відмовитися виконувати свої обов'язки згідно з планом. На ринку може з'явитися новий сильний конкурент, який ускладнить реалізацію мети підприємства.
Контроль - це процес забезпечення досягнення мети. Існують три аспекти управлінського контролю.
Встановлення стандартів - це точне визначення мети, яка повинна бути досягнута у визначений час. Воно грунтується на планах, розроблених у процесі планування.
Другий аспект — це вимірювання того, що було насправді досягнуто за певний період, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами. Якщо ці обидві фази виконані
http://www.library.if.ua/books/3.html правильно, то керівництво організації не тільки знає про те, що в організації існує проблема, йому відоме й джерело цієї проблеми. Це знання необхідне для успішного здійснення третьої фази - стадії, на якій виконуються дії, якщо це необхідно, для коригування серйозних відхилень від початкового плану. Одна з можливих дій - перегляд цілей для того, щоб вони стали більш реальними та відповідали ситуації.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал