Основи менеджменту Розділ вступ до менеджменту




Сторінка39/41
Дата конвертації03.12.2016
Розмір4.45 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41
30.2. Маркетинг як специфічна функція управління
Маркетинг як управлінська діяльність вміщує: вивчення попиту на конкретний товар на певному ринку; складання програми маркетингу по продукту; встановлення верхньої межі ціни товару і рентабельності його виробництва; розробку на основі програми маркетингу інвестиційної політики фірми, розрахунок повних витрат, виробництва і рівня рентабельності по фірмі в цілому;
— визначення кінцевого результату господарської діяльності фірми.
Важлива особливість маркетингу як управлінської діяльності полягає в тому, що він передбачає прийняття рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків з використанням комп'ютерної техніки і орієнтований на створення організаційних, економічних і юридичних умов для ефективного функціонування і розвитку фірми в цілому.
Маркетинг вміщує реалізацію збутової політики, яка передбачає визначення каналів і методів збуту з кожного конкретного виду продукту і певного ринку; розрахунок можливих витрат на організацію збуту, на рекламу, товаропросування і доставку товарів. Однак сама
http://www.library.if.ua/books/3.html організація збуту і проведення комерційних операцій відносяться до оперативно- господарської діяльності фірми, на підвищення ефективності якої направлені всі функції управління, в тому числі й маркетинг.
Така сукупність видів діяльності в рамках маркетингу означає якісно новий підхід до управління виробництвом.
Суть цього підходу полягає в тому, що вихідним пунктом глибокого і всебічного виявлення можливостей конкретного виробництва, шляхів його інтенсифікації, підвищення ефективності стає аналіз платоспроможного ринкового попиту на відповідні товари, потреби споживача.
Певний інтерес представляє практика розробки організаційної структури, яка допомагає здійсненню маркетингової діяльності в фірмах. Ця структура має принципові відмінності середніх і малих компаніях від великих, особливо, транснаціональних компаній. В більшості фірм вимоги до найважливіших підрозділів фірми формулює служба (відділ), яка відповідає за маркетинг.
Маркетинг — не адміністративна система, його завдання створити сприятливі умови для успіху в результаті вбудованих економічних і організаційно-психологічних механізмів, які допомагають долати бюрократичні (адміністративні) бар'єри.
Безперервність здійснення в ході розробки програм прямого і зворотного зв'язків з ринком дозволяє своєчасно пристосувати структуру виробництва до потреб, які змінюються і, в свою чергу, впливати на ці потреби.
Застосування маркетингу заставляє по-іншому підходити до практики планування, яка склалася, матеріального стимулювання, ціноутворення не тільки у виробничих відділеннях, але й у верхніх ешелонах управління виробництва. Особливого значення набуває необхідність перебудови організаційної структури, встановлення чітких повноважень і відповідальності. Без удосконалення такої організації впровадження маркетингу в практику неможливе, оскільки маркетинг як функція управління містить в собі й організаційну структуру.
Маркетингова орієнтація докорінне змінює організаційну структуру підприємства (фірми), ставить підвищені вимоги до рівня виконання обов'язків та професіоналізму працівників.
Великі підприємства (фірми) формують спеціальні служби: маркетингову, що забезпечує ринкову діяльність; юридичну, що відповідає за правове забезпечення відносин із замовниками, постачальниками, підрядчиками і власним персоналом; виробничу, що виготовляє продукцію за вказівками служби маркетингу; штабну (координацію за вказівками служби маркетингу); координаційну, що забезпечує функціонування трьох перших служб.
http://www.library.if.ua/books/3.html
При цьому кожний функціональний підрозділ має свою структуру, яка визначається асортиментом продукції, масштабами виробничої і збутової діяльності, кількістю ринків, на яких підприємство (фірма, компанія) функціонує.
Побудова організаційної структури маркетингу залежить від програми підприємства
(об'єднання), характеру і напряму його діяльності.
Найбільш суттєва перевага функціональної організації маркетингу полягає в її простоті, що особливо важливо для підприємств, які розпочинають опановувати маркетингову концепцію управління виробничо-збутової діяльності. Чисельність менеджерів, відповідальних за окремі функції, залежить від рівня розвитку маркетингу.
Але якщо підприємство диверсифікує своє виробництво і розширюється товарна номенклатура, то починають проявлятися недоліки цієї структури. Вона не передбачає здійснення функції управління реалізацією окремих товарів через відсутність спеціалістів, що відповідають за окремий товар. Крім того, часто має місце деяка замкнутість створених функціонатьних груп, які вважають свої функції найбільш значимими, і виникає потреба часто втручатися вищому керівництву, щоб належним чином координувати їх роботу.
Тому чимало компаній (фірм), які виробляють широкий асортимент товарів, переходять до товарно-функціональної організації маркетингу (рис. 30.2).
Ця структура зберігає елементи функціональної організації маркетингу (маркетингові дослідження і збут) і в той же час передбачає створення спеціальних підрозділів, які несуть відповідальність за маркетинг окремих товарів, що дає змогу координувати різні маркетингові затрати. При наявності товарно-функціональної організаційної структури появляються можливості швидше реагувати на вимоги ринку, стимулювати випуск товарів, що користуються підвищеним попитом і, навпаки, своєчасно скорочувати або знімати з виробництва товари, що не користуються попитом.
Проте можна вести мову і про деякі недоліки товарно-функціональної структури. Справа втому, що менеджери, які відповідають за конкретний товар, наділяються недостатніми повноваженнями, бо частина їх залишається у функціональних керівників, що відповідають за товари різної значимості для підприємства, а також іноді вирішують конфлікти, що виникають через подвійні лінії підлеглості працівників товарних підрозділів: своєму менеджеру і функціональному.
Близькою до товарно-функціональної структури є ринково-функціональна структура управління. Основна відмінність між ними полягає у створенні в підприємствах з ринково- функціональною орієнтацією маркетингу підрозділу по роботі з ринком. Обов'язки головного менеджера цього підрозділу дуже схожі з обов'язками керівника, що займається
http://www.library.if.ua/books/3.html маркетингом окремого товару. До позитиву ринково-функціональної структури можна віднести той факт, що тут керівник по роботі з ринками здебільшого спрямовує діяльність підприємства на задоволення певної групи споживачів, завжди тримає в полі зору інтереси цільового ринку.
У підприємствах, де маркетингові процеси ще не одержали належного розвитку, служба маркетингу може бути у складі збутової служби (рис. 30.3).
У багатьох західних корпораціях діють матричні структури управління (рис. 30.4).
Як правило, матричні структури вводять великі корпорації, в яких виникає потреба делегувати повноваження з управління маркетингом на нижчі рівні організаційної системи.
За цієї структурою призначається керівник з освоєння якогось ринку певного товару, який наділяється правом розпоряджатися ресурсами, що йому виділяються, і виконує інші функції, пов'язані із програмою. Крім того, в структуру управління вводяться відповідальні виконавці програмних заходів із числа керівників функціональних підрозділів груп. Вони знаходяться у подвійній підлеглості. З питань змісту роботи, строків виконання і результатів
— підпорядковуються керівнику програми, а за всіма іншими питаннями — вони підзвітні своїм постійним керівникам.
Подвійність підпорядкування може призводити до різних організаційних труднощів, а іноді і до конфліктних ситуацій. Тому тут важливо встановити для працюючих чіткі межі повноважень і відповідальності, а також критерії оцінки їх роботи.
Важливо чітко уявляти межі, які охоплює маркетингова діяльність. Це має практичне значення для визначення взаємодії маркетингу з іншими функціями управління. В реальному житті всі функції управління тісно пов'язані, а маркетинг виступає як вихідний момент, або як передумова планування.
В діяльності фірм, де зовнішньоекономічна сфера займає значне місце. маркетинг відіграє визначну роль. Саме на основі результатів маркетингової діяльності укладаються міжнародні комерційні угоди, проводяться комерційні операції на світовому ринку.
Практика свідчить: якщо маркетингова діяльність залишається на завданнях побічного біжучого ринкового попиту, то вона, по суті, втрачає свої переваги. її головне призначення
— вивчати тенденції та можливості розвитку потреб споживачів і впливати на формування цих потреб, конкретного ринкового попиту.
Тому маркетингова діяльність — це насамперед діяльність, орієнтована на перспективу. В цьому зацікавлений як споживач, так і виробник.
Характер, форми і методи маркетингу мають суттєві відмінності в залежності від виду продукту, на який направлена ця діяльність. Так, при поставках складного обладнання,
http://www.library.if.ua/books/3.html комплектних підприємств відносини між виробником і споживачем носять тривалий і стійкий характер, вони починаються задовго до укладання комерційного контракту і продовжуються довгі роки після пуску підприємства в експлуатацію або на умовах гарантійного технічного обладнання, або проведення обслуговування за додаткову плату.
Дуже важливим в сучасних умовах є здійснення строгого контролю за якістю продукції, яка випускається, реалізація заходів з організації збуту, післяпродажного обслуговування, надання технічних та інших послуг, проведення рекламних кампаній. Мета всіх цих заходів - доведення маркетингової діяльності до логічного кінця - одержання кінцевого результату. В той же час це свідчить про те, наскільки правильно були складені програма маркетингу і план-бюджет на поточний рік і наскільки успішно вони були реалізовані.
Головний критерій оцінки — досягнення поставлених цілей: одержання максимального і стійкого прибутку, закріплення на ринку або проникнення на нові ринки.
30.3. Структура та функції апарату управління маркетинговою діяльністю
У сучасній великій промисловій фірмі, яка має децентралізовану структуру управління, апарат, який здійснює маркетингову діяльність звичайно має відділ маркетингу у виробничих відділеннях і центральну службу маркетингу як функціональний підрозділ фірми.
Відділ маркетингу у виробничому відділенні координує всі аспекти виробничо-збутової діяльності відділення по кожному продукту або групі закріплених за ним продуктів.
Звичайно він має в своєму складі сектори: комплексного вивчення ринку; розробки програм маркетингу;
- організації збуту;
- реклами;
- технологічного обслуговування.
Діяльність цих секторів спрямована на максимальне пристосування виробництва продукції, яка випускається у виробничому відділенні, до вимог конкретних ринків і запитів споживачів
і виконання встановлених показників щодо прибутку. Функції відділів маркетингу тісно пов'язані з функціями інших підрозділів виробничого відділу: відділів внутріфірмового планування, фінансування і цін, а також з централізованою службою маркетингу, яка координує діяльність всіх виробничих відділів фірми. Центральна служба маркетингу є основним органом, через який реалізується ця функція управління, вона розробляє цілі і стратегію фірми на основі програм маркетингу з кожного продукту.
Рішення з найбільш важливих питань маркетингової діяльності приймаються вишою ланкою
http://www.library.if.ua/books/3.html управління - Радою директорів або правлінням за участю відповідних комітетів: розробки політики, планового та інших.
У невеликих фірмах, які мають централізовану структуру управління, апарат, який здійснює маркетингову діяльність, обмежується службою маркетингу, яка координує діяльність самостійно виділених відділів або секторів з вивчення ринків, відділів реклами, а також відділів планування, забезпечення виробництва ресурсами та інших підприємств.
Таку службу очолює керуючий з маркетингу або віце-президент компанії, в найменування посади якого входить слово "Маркетинг". Вони несуть відповідальність за такі напрями діяльності компанії: розробку програм маркетингу з продукту; дослідження ринку; розробку нових видів продукції та товарних знаків; визначення цін на продукцію; здійснення реклами і технічного обслуговування споживачів; організацію збуту; транспортування товару; загальне керівництво маркетинговою діяльністю.
У фірмах, які здійснюють свою діяльність в широких масштабах міжнародної діяльності, створюється спеціальний відділ "маркетинг-оверсиз", який знаходиться в підпорядкуванні служби маркетингу і координує свою діяльність із всіма іншими підприємствами фірми, що пов'язані зі здійсненням міжнародних комерційних операцій.
30.4. Технологія маркетингової діяльності
Розробка програми з продукту Вона складає ядро маркетингової діяльності. Для кожного виду продукції розробляється своя програма, в якій робиться спроба передбачити всі виробничо-господарські та організаційно-управлінські заходи, необхідні для більш довгого періоду підтримання конкурентоспроможності продукції на ринку.
Програма маркетингу є основним документом, в якому вказано конкретно хто, що, коли, де і яким чином повинен робити. Програма маркетингу розробляється як по продукції, яка уже випускається фірмою, так і по нових товарах, виробництво і збут яких планується налагодити в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Метою програми маркетингу з продукту є розробка на основі одержаної інформації оптимальних техні-ко-економічних показників продукції і проведення багатоваріантних розрахунків ефективності її виробництва і збуту для прийняття управлінських рішень і планування виробництва.
Кінцевою метою програми маркетингу з нової продукції є визначення рентабельності
http://www.library.if.ua/books/3.html продукції і прийняття рішення про доцільність її впровадження у виробництво.
На основі програми маркетингу ведеться постійний пошук нових цільових ринків, нових споживачів, нових видів продукції, нових зон застосування традиційної продукції.
Головними завданнями програми маркетингу є: визначення обсягу випуску продукції в натуральному або вартісному виразі на поточний і перспективний періоди; вибір цільового ринку або кінцевого споживача з урахуванням їх вимог і потреб в продукції, співставлення витрат виробництва, ціни, прибутку з кожного продукту.
Найважливішим завданням маркетингової діяльності є виявлення на основі багатоваріантного аналізу, який проводиться з використанням комп'ютерної технології, тих видів продукції, які можуть забезпечити фірмі найбільш високий рівень прибутку, і орієнтація виробництва через планування на випуск саме таких видів продукції.
Тому в сучасних умовах розвернулась широка кампанія за розробку стандартних маркетингових програм, на основі яких суттєво спрощується порівняльний аналіз техніко- економічних показників конкуруючої продукції. Це стосується таких стандартних товарів як автомобілі, холодильники, радіо і кіно, фотопродукція, відеотехніка, авіатехніка та інші.
Тотальна стандартизація програми, зрозуміло, немислима.
Стандартні програми маркетингу з продукту обмежуються невеликим числом показників: цільовий ринок; ринкова позиція; характеристика продукту; фактори зовнішнього середовища; організаційні фактори.
Розробка програми маркетингу передбачає, з однієї сторони, обгрунтований вибір найбільш привабливих ринків, технологій, асортименту продукції, а з іншої — визначення потреби в ресурсах: грошових, людських, матеріальних, для досягнення кінцевого результату- намічених показників з прибутку і рентабельності виробництва.
Зміст основних складових програми маркетингу з продукту
1. Вибір цільових ринків або сегментів передбачає: визначення споживчого попиту на продукт, виявлення і характеристику споживчих сегментів, конкретних споживачів, визначення місткості ринку, реальної ринкової потреби в продукті з урахуванням перспектив розвитку виробництва у фірм-конкурентів; визначення рівня конкурентоспроможності продукту на ринку; обгрунтування необхідності пристосування виробництва продукту до попиту цільового
http://www.library.if.ua/books/3.html ринку і вимог конкретних споживачів та оцінка необхідних витрат; виявлення обсягу і стабільності ринку, його масштабів, стабільності попиту.
Диференціація продукту проводиться за якістю продукту, ринковим сегментом, стадією життєвого циклу, вимогами споживачів до продукту. Диференціація продукту передбачає визначення кількісних і вартісних показників випуску і продажу продукту, вияснення виробничих і збутових можливостей фірми, вт. ч. наявність виробничих потужностей, можливостей одержання найновішої технології, проведення власних досліджень і розробок, підтримання високого технологічного рівня, створення власної збутової мережі.
Визначення фінансових витрат. Здійснюється із застосуванням великого числа показників: необхідні інвестиції для розробки і впровадження продукції на ринку і обсягу продаж; знання торговельної марки і створення іміджу продукту; витрати на упаковку і товаропросування; рівень ціни; витрати на основні рекламні заходи, формування попиту, винагорода посередників, утримання роздрібної мережі і надання послуг споживачам.
Розрахунок витрат виробництва на одиницю продукції передбачає проведення багатоваріантного розрахунку витрат виробництва з урахуванням всіх складових програми маркетингу, а також співставлення витрат виробництва з витратами на аналогічний товар фірм-конкурентів.
Визначення рівня піни продукту передбачає проведення багатова-ріантнихрозрахунків рівня ціни з урахуванням політики цін стосовно кожного конкретного ринку і глобальної політики фірми.
Розрахунок показника з прибутку передбачає: визначення вищим керівництвом цільової норми прибутку по фірмі в цілому і по кожному виробничому відділенню; розрахунок показника з прибутку в умовах цільового ціноутворення; розрахунок валового і чистого прибутку та методи максимізації його.
Розробка програми маркетингу по виробничому відділенню
В цій програмі міститься розгорнуте обгрунтування і матеріали для прийняття рішень про випуск найбільш вигідних видів продукції з урахуванням вимог конкретного ринку
(споживача).
Програма маркетингу по виробничому відділенню — це базовий документ, який складається на основі аналізу всіх показників господарської діяльності виробничого відділення за минулий плановий період, який містить оптимальний варіант показників, що призначені для планування діяльності виробничого відділення і фірми в цілому. Програма містить розробку політики, засобів і методів для досягнення стратегічних цілей і завдань, які стоять перед
http://www.library.if.ua/books/3.html виробником і фірмою в цілому.
Зміст програми
1. Визначення номенклатури продукції, яка випускається і структури виробництва виробничого відділення.
Номенклатура продукції, що випускається, визначається на основі розробленої асортиментної політики. В програмі маркетингу наводяться кількісні та вартісні показники випуску кожного виду продукції на перспективу, а для 8-10-ти основних видів продукції визначаються можливі темпи зростання попиту при незмінних цінах і середньому рівні
інфляції.
2. Забезпечення виробництва фінансовими матеріально-трудовими
. ресурсами.
В програмі наводяться розрахунки й обгрунтування рішень про намічені капітальні вкладення, необхідні матеріальні та трудові ресурси.
Визначення фінансових, матеріально-технічних і кадрових ресурсів передбачає попереднє виявлення: фінансового становища фірми, необхідних запасів сировини й матеріалів, наявності обладнання, раціонального розміщення виробничих потужностей щодо ринків збуту іджерел сировини, наявності у компанії промислової власності — патентів, ліцензій, товарних знаків, ноу-хау.
3. Розрахунок витрат виробництва по виробничому відділенню і цін на продукцію, яка випускається.
В умовах політики, стабілізації цін, яку проводять великі фірми, основним джерелом підвищення прибутку стає зниження затрат виробництва. Тому фірми надають особливого значення організації процесу виробництва, виділяючи окремі ланки в центри прибутку і центри затрат виробництва, основним завданням яких є мінімізація затрат на виробництво одиниці кінцевої продукції.
Розрахунок витрат обороту передбачає проведення розрахунку витрат на рух товарів, продукції, на організацію стимулювання збуту по виробничому віділенню в цілому. За деякими підрахунками, витрати на рух товарів складають в середньому 22% загальної суми продажу.
Визначення рівня прибутку і рентабельності виробничого віділення.
Загальний рівень доходів визначається показником обсягу продаж у грошовому або натуральному виразі. Критерієм ефективності (рентабельності) виробництва є норма прибутку.
Великі фірми реалізують свої переваги перед конкурентами в монопольному надприбутку.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Вони мають максимум прибутку в кінцевому рахунку задовгий (плановий) період часу.
На основі програми маркетингу складається проект плану (бюджету) по виробничому відділенню на наступний календарний рік або на наступний плановий період. Потім іде представлення проекту плану в центральну службу планування для внесення в проект плану по фірмі.
Центральна служба маркетингу проводить узгодження програми маркетингу по виробничому відділенню з іншими виробничими виділеннями. На кінець року складається зведений план по фірмі і подається на розгляд в Раду директорів фірми.
Розділ 31. ПСИХОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ
31.1. Психологічний портрет менеджера
Дедалі більш наполегливо й активно пробивають собі шлях у нашій країні соціальні та економічні процеси, які породжують новий прошарок людей, що професійно займаються підприємницькою та управлінською діяльністю.
Ефективність управління починається з малого - вміння усвідомити свої особисті цілі, розуміти й адекватно оцінювати себе та інших людей, правильно розподіляти свій час, своєчасно і оптимально приймати рішення, активно діяти, знімати стреси, контролювати свою вагу, нормально вдягатися і красиво жити.
Менеджер - людина, яка професійно здійснює функцію управління у ринковій системі відносин. Менеджер повинен розуміти природу управлінських процесів, вміти розподіляти відповідальність за рівнями управління, знати економіку та маркетинг, інформаційну технологію, вміти планувати і прогнозувати розвиток діяльності своєї фірми. Не менш важливо бути спеціалістом в роботі з людьми: вміти будувати взаємовідносини з підлеглими, між фірмою та клієнтами, з іншими фірмами, вміти приймати рішення в складних ситуаціях, які часто змінюються, чітко і дохідливо формулювати свої думки.
Менеджер повинен володіти високою психологічною культурою, яка є невід'ємною частиною загальної культури людини. Психологічна культура вміщує три необхідних елементи: пізнання себе, пізнання іншої людини, вміння спілкуватися з людьми і регулювати свою поведінку.
Перевірено, що успіх будь-якого підприємства на 85% залежить від бажання людей працювати, а також від їх взаємовідносин і-вміння спілку. Ці питання знаходяться в компетенції психології. Менеджеру і керівнику будь-якого рівня потрібна практична психологія і вміння використовувати знання різних психологічних дисциплін в своїй практичній діяльності та різноманітних життєвих ситуаціях.
Щоб ефективність оволодіння знаннями, в тому числі і психологічними, була високою,
http://www.library.if.ua/books/3.html людина повинна прийти до розуміння їх необхідності. Процес навчання (краще відразу поєднувати з практикою) повинен стати внутрішньою потребою кожної людини.
Досліджуючи політичні, соціальні, економічні та психологічні сили, які діють в різних країнах, і вивчаючи вплив цих сил на тих, хто займає управлінські посади, можна зробити корисні узагальнення про мінливість змісту роботи керівника. Ці узагальнення дозволяють передбачити ті здібності та вміння, які необхідні вмілому менеджеру нині і в майбутньому.
Проведені дослідження дають можливість виділити одинадцять найважливіших якостей менеджера, які впливають на управлінську діяльність:
Здатність ефективно управляти собою та своїм часом.
Здатність прояснити свої особисті цінності.
Визначення мети роботи, що виконується і власних цілей.
Постійне зростання і розвиток.
Здатність швидко та ефективно вирішувати проблеми.
Винахідливість та здатність гнучко реагувати на зміни ситуації.
Вплив на оточуючих, не застосовуючи прямі накази.
Використання нових сучасних управлінських прийомів.
Вміле використання людських ресурсів.
Вміння допомогти іншим в швидкому вивченні нових методів і оволодіння практичними навичками роботи.
Вміння створювати та удосконалювати групи, які здатні швидко ставати винахідливими і результативними у роботі.
Це узагальнені здібності та якості, якими повинен володіти менеджер. Та якщо детально розглядати це питання, то якості і риси керівника, що досягає успіху, можна поділити на психологічні, інтелектуальні, професійні та соціальні.
Психологічні якості
Прагнення бути лідером, здатність до керівництва.
Сильні вольові якості.
Готовність до розумного ризику.
Прагнення успіху, честолюбство.
Здатність до домінування в екстремальних умовах.
Самодостатність особистості.
Комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність).
http://www.library.if.ua/books/3.html
Стійкість проти стресу.
Адаптивність, тобто швидка пристосовуваність до нових умов.
Інтелектуальні якості
Прагнення до постійного самовдосконалення.
Схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних.
Панорамність мислення (системність, широта, комплексність) і професійна предметність
(знання деталей і тонкошів управління).
Мистецтво швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на цій основі приймати рішення.
Здатність до самоаналізу.
Вміння розуміти, приймати і використовувати з користю для справи думки, протилежні власній.
Психологічна освіта.
Професійні якості
Вміння ефективно використовувати кращі досягнення науково-технічного прогресу.
Глибокі знання особливостей функціонування ринкової економіки.
Схильність і здатність віднаходити резерви людського чинника в підприємництві.
Вміння заохочувати персонал за добру роботу і справедливо критикувати.
Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення - здатність знаходити проблеми і рішення в тих умовах, коли альтернативні варіанти дій, інформація і цілі нечіткі або сумнівні.
Уміння ефективно і раціонально розподіляти завдання і виділяти на них оптимальний час.
Діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість.
Соціальні риси
Уміння враховувати політичні наслідки рішень.
Схильність керуватися принципами соціальної справедливості.
Уміння встановлювати і підтримувати систему стосунків з рівними собі людьми.
Тактовність і ввічливість, переважання демократичності в стосунках з людьми.
Уміння залишатися цілим між "молотом" і "ковадлом" (тиском з гори і опором знизу).
Уміння брати на себе відповідальність.
Беззастережне виконання правил, які прийняті організацією.
Уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дискусій.
Щоб неуспішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї чи декількох вад керівника. І тому цей перелік значно коротший:
http://www.library.if.ua/books/3.html
Манія величі, ілюзорна віра в свою непогрішність, у те, що ти маєш виключне право розпоряджатися долями інших людей.
Надмірна підозрілість, хибна переконаність у тому, що коли ти "шахрай", то всі навколо схожі на тебе.
Амбітність і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках з оточуючими.
Незнання потреб та інтересів своїх підлеглих.
Невміння стимулювати за добру працю і карати за недобросовісну.
Невміння або небажання бути відвертими і привітними зі своїми підлеглими.
Невпевненість в здібностях своїх підлеглих.
Керування роботою безпосередньо, замість того, щоб правильно розподілити її між підлеглими.
Утримування всіх гілок управління в одних руках, прийняття рішення за підлеглих і тим самим стримування їхньої ініціативи.
Невпевненість в професійних якостях своїх підлеглих, виконання за них відповідальної роботи.
Виконання, в першу чергу, знайомої і приємної роботи.
Невміння розробляти стратегію і тактику діяльності, планувати роботу і передбачати наслідки.
Дуже важливим моментом для керівника в управлінський діяльності є те, щоб він у своїй фірмі був лідером. Лідери - це ті люди, які роблять правильні речі. Керівники ж роблять речі правильно. Різниця велика. Коли Ви думаєте про правильні речі, Ви думаєте про майбутнє, про стратегії мети, можете навіть помріяти. Але коли Ви обмірковуєте, як зробити те чи інше правильно, Ви думаєте про контроль. Ви думаєте, як це зробити. Лідери не обтяжуються такими питаннями як, ЩО і НАВІЩО?
За Бенісом характер лідера складається з:
Лідер = компетентність + амбіційність + цілісність
У лідера визначають п'ять характеристик:
Бізнес-освіченість.
Концептуальні здібності (творчий, винахідливий інтелект).
Попередній досвід.
Якість судження (прийняття швидких і правильних рішень при недостатній інформації).
Вміння працювати з людьми (здатність захоплювати людей, повести за собою і дати їм розкритися; мужність підібрати людей, які не підлакують, а висловлюють при потребі
http://www.library.if.ua/books/3.html власну, нехай навіть протилежну думку).
Головним покликанням лідерів у наступні роки буде вивільнення інтелектуальної енергії своїх співробітників. Лідери повинні створити в своїх організаціях таку атмосферу, щоб люди фонтанували в ній ідеями, інноваціями, цікавими теоріями. Якщо раніше чітко налагоджену організаційну структуру часто порівнювали із симфонічним оркестром, що скоряється кожному помаху руки талановитого диригента, то сьогодні куди більш доцільніше співставлення з джаз-бандою. Чим більше імпровізації, тим краще.
Професор Беніс дає короткий курс порад, як стати справжнім лідером: — Будьте самим собою. Визначте, що Вам краще всього вдається. Оточіть себе професіоналами і поводьтеся з ними так, як би воліли, щоб поводилися з Вами. Будьте не диктатором, а диригентом.
Визначіться з однією-двома головними цілями. Порадьтеся із співробітниками, як краще всього досягти наміченого. Похваліть їх за це.
Щоб виховати в собі риси і якості, які впливають на ефективну управлінську роботу, менеджеру постійно і систематично потрібно працювати над собою. Цьому сприятиме розробка особистого плану розвитку. Особистий план розвитку повинен бути конкретним і реалістичним, він повинен мобілізувати всі Ваші здібності і вимагати від Вас повної віддачі.
Декілька основних правил, перевірених на практиці, допоможуть Вам у розробці такого плану:
Поставте перед собою чітке завдання. Люди іноді терплять невдачу, тому що слабо уявляють свою мету, до якої прагнуть. Постарайтеся по-думки уявити для себе кінцевий результат, якого Ви бажаєте досягти, і запишіть його якомога детальніше.
Визначте, за якими ознаками Ви будете робити висновок про успіх. Завдання стають більш корисними, якщо їх можна виміряти. Людині, яка прагне схуднути, часто допомагає графік, що висить на стіні і показує зміни ваги. Той же принцип застосовується і для удосконалення ділових якостей людини.
Будьте задоволені скромним прогресом. Часто говорять, що великий дуб зростає з малого жолудя. Імпульсивна людина, що хоче змінити себе за одну мить, рідко досягає цього.
Ризикуйте в незнайомих ситуаціях. Часто-густо потрібно вибирати між ризиком та поверненням у безпеку. В той же час невизначеність нової ситуації є негативним фактором і гальмує прогрес.
Пам'ятайте, що своїм розвитком управляєте головним чином Ви самі. В кінцевому підсумку, кожен самостійно відповідає за свій розвиток. Особиста ефективність вимагає, щоб Ви навчилися відповідати за хід Вашого власного життя.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Ваша зміна може викликати занепокоєння оточуючих: підвищення особистої ефективності приводить до успіхів і зростання Вашої компетентності, може викликати заздрість або ворожість оточуючих.
Не втрачайте можливостей. Поки Ви працюєте над особистим планом розвитку, можуть виникнути нові можливості. Можна покращати відносини з оточуючими, створити колективи, просунути вперед справи, завести нові зв'язки. Вміння розпізнавати та використовувати можливості відрізняє людей, що працюють над собою.
Будьте готові вчитися в інших. В людей, які Вас оточують, можна багато чому навчитися. їх підхід, відношення і навички заслуговують, щоб знайти причини їх успіхів або невдач.
Навчайтеся на своїх невдачах та помилках. Якщо Ви помиляєтесь в чомусь, будьте готові визнати це. Розглядайте свої невдачі і помилки як обернений зв'язок з практикою, навчайтеся на них.
Розберіться у політичній діяльності Вашої організації. В діяльності кожної організації є політичні аспекти і потрібно вміти передбачити наслідки цього.
Беріть участь у відвертих дискусіях про свої погляди і принципи. Сталі погляди, переконання та забобони можна змінити, тільки якшо винести на відкрите обговорення і відверто проаналізувати. Виділіть людей, з якими Вам важко спілкуватися, - їх думки, що розходяться з Вашими, можуть виявитися особливо стимулюючими.
Приносьте користь організації, де працюєте. З багатьох точок зору відносини між людиною і організацією — це угода, з якої кожна сторона намагається здобути якомога більшу вигоду.
Якщо Ви не приносите помітної користі, то нерозумно розраховувати, що Вам нададуть великі можливості.
Визначайте реальні строки. Удосконалення ділових якостей відбувається безперервно. Зміни вимагають постійної уваги і реалістичних строків виконання.
Слова не повинні розходитися із ділом. Про Вашу компетентність люди будуть судити не за словами, а за справами.
Отримуйте задоволення від свого розвитку. Навчання проходить успішніше всього, коли можна отримати задоволення. Найбільш продуктивний для навчання такий клімат, який примушує долати справжні перешкоди і дає шанси на успіх.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал