Основи менеджменту Розділ вступ до менеджменту




Сторінка38/41
Дата конвертації03.12.2016
Розмір4.45 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41
29.3. Адаптація працівників
Після зарахування на посаду починається залучення співробітника, тобто направлення його на вакантне місце згідно з потребами організації та його інтересами. Безпосередній керівник вводить на посаду - це сукупність процедур, мета яких прискорити освоєння новачком роботи, скоротити період адаптації в колективі, допомогти встановити контакти з оточуючими. Людина відчуває, що її чекали, до її приходу готувались. Така процедура допоможе уникнути багатьох помилок і тим самим знизити вірогідність розчарування і передчасного звільнення.
Далі починається процес адаптації нового співробітника, тобто пристосування його до змісту
і умов праці, соціального середовища. Виділяють три види адаптації: професійну, психофізіологічну і соціально-психологічну.
Професійна адаптація починається зтого, що враховуючи досвід, знання і характер новачка для нього визначають найбільш придатну форму підготовки: наприклад, направляють на курси або закріпляють наставника. Вигідніший другий варіант. Він допомагає входити в роботу відразу ж в процесі її виконання, за допомогою досвідчених колег, осмислення власних дій.
Психофізіологічна адаптація до умов праці, режиму роботи і відпочинку особливих
http://www.library.if.ua/books/3.html труднощів не викликає. Вона здебільше залежить від здоров'я людини, її природних реакцій, характеристики цих умов.
Соціально-психологічна адаптація в колективі, може бути пов'язана з чималими ускладненнями, особливо для керівників. Насамперед може мати місце невідповідність керівника і нових підлеглих за рівнем. Якщо, менеджер буде на голову вище від колективу, то він не сприйме його вимоги. В такому випадку керівник попадає в становище "генерала без війська"; в протилежному - колектив буде в становищі "стада без пастуха".
Друга проблема — знаходження спільної мови. Спочатку в обох сторін відносини можуть бути настороженими. У новачків добре помітні позитивні якості і старанно приховуються негативні. Утих, хто вже раніше працював в організації, добре відомі і ті й інші сторони, але
їх висування на керівну посаду може викликати відчуженість і заздрість колег, що подолати буває часом досить важко.
Крім того, виникають труднощі, пов'язані зтим, що прийняття колективом нової людини буде багато в чому залежати від порівняння його з попередником. Найлегше адаптація новачка проходить в тому випадку, якщо він стає на місце особи, яка нічим не виділялася, а найважче — якщо попередник був "суперзіркою".
Процес входження нового менеджера в колектив полегшується умовами, серед яких: попереднє вивчення майбутніх підлеглих, їх гідності, недоліків, потенційних можливостей; утвердження себе з першого дня людиною рішучою, далекоглядною, обережною, яка не міняє всього зразу, однак швидко усуває серйозні перешкоди в роботі, які заважають колективу; уважне ставлення до думок і пропозицій підлеглих, особливо до тих, хто не знайшов розуміння у попереднього керівництва; не піддаватися впливу нечистих людей, які намагаються використати його слабку орієнтацію в обставинах і звести його руками рахунки з суперниками.
В період соціально-психологічної адаптації кожного новачка можуть підстерігати багато розчарувань. До них можна віднести: обмануті очікування швидкого успіху, обумовлені недооцінкою багаточисельних об'єктивних і суб'єктивних перешкод; переоцінка значення наукових рекомендацій та інструкцій для роботи і недооцінка важливості живого людського спілкування. Розчарування може бути пов'язане з відсутністю належної поваги до нього та його знань зі сторони членів колективу.
Однак найбільша небезпека для майбутньої кар'єри молодого спеціаліста — це некомпетентний перший керівник, який може стати перешкодою в просуванні вперед.

http://www.library.if.ua/books/3.html
29.4. Методи атестації персоналу
Основою просування співробітника по службі є оцінка його діяльності, яку одержують насамперед в процесі атестації, або яким-небудь іншим шляхом. Саме на її основі робляться висновки про доцільність, строки, напрямки його просування або недоцільність.
В західних фірмах ці дані вміщуються в інвентаризаційну карту співробітника, в яку заносять відомості про вік, трудовий стаж, тривалість роботи на даній посаді і на попередніх місцях.
Метою атестації може бути: вирішення питання про просування співробітника або збереження його на попередній посаді; виявлення резервів підвищення ефективності індивідуальної роботи; визначення величини винагороди;
- вирішення питання про шляхи та форми підвищення кваліфікації.
Безпосереднім об'єктом атестації є результат роботи співробітника, відношення до виконання своїх обов'язків, творчий потенціал.
Особистість людини, як така, оцінці не підлягає.
На практиці існує два основні підходи до атестації. Перший - це контроль за діяльністю робітника та її оцінка, наслідком якої є стимулювання, покарання, просування по службі.
Другий підхід робить акцент на пошуку шляхів удосконалення роботи і самореалізації співробітника.
Показники, за допомогою яких оцінюють, можуть бути якісними і кількісними. При цьому діяльність оцінюється комплексно, масштабно, за управлінською і технологічною складністю, а результати - у міру досягнення поставленої мети, своєчасності, повноти та якості виконання завдань. Основою оцінки кваліфікації працівника є виробничий стаж.
Ділові якості кількісній оцінці не підлягають. Формальним результатом оцінки є присвоєння кваліфікації, або визнання працівника, який відповідає або не відповідає своїй посаді.
Швидка зміна вимог до керівників і спеціалістів в умовах сучасної НТР вимагають, щоб атестація в організаціях проводилася регулярно один раз на 3-5 років.
Атестація проводиться 3-ма етапами.
На підготовчому етапі складаються списки працівників, які підлягають атестації, графік її проведення в підрозділах, затверджуються правила, критерії і склад відповідних комісій.
Атестаційні комісії складаються з голови (одного із заступників керівника організації), секретаря і рядових членів - низових керівників.
На засідання комісії готуються такі документи: атестаційний лист і відгук (характеристика), де відображена виробнича діяльність співробітників, дані про їх кваліфікацію, ділові й
http://www.library.if.ua/books/3.html особисті якості, відношення до виконання службових обов'язків. На їх основі роблять висновки щодо відповідності або невідповідності працівника посаді, дають рекомендації про напрямки вдосконалення роботи, стимулювання і покарання. Відгук на тих, хто атестується, підписується безпосереднім керівником і інколи представником профспілкової організації.
При проведенні атестації комісія розглядає документи, заслуховує інформацію про роботу та досягнення співробітника і обговорює їх в присутності його керівника. При цьому особлива увага звертається на особистий вклад робітника в досягнуті результати, його дисциплінованість, успіхи в професійному зростанні, а якщо мова йде про керівника, ще й організаторські здібності.
Підсумкове рішення приймається, як правило, шляхом голосування.
Комісія може дати рекомендації щодо просування робітника на посаді, підвищення окладу, переходу в інший підрозділ, звільнення з посади, направлення на навчання. Ці рішення повідомляються атестовуваному відразу ж після голосування і заносяться в атестаційний лист, який підписується членами комісії і підшивається в особову справу співробітника.
За підсумками атестації розробляється план заходів, і у відповідності з рекомендаціями комісії керівник може здійснювати кадрові перестановки, наприклад, протягом 2-х місяців перевести особу, яка не пройшла атестацію, з її згоди на іншу посаду, а при її відсутності — звільнити.
Оцінка персоналу в японських корпораціях починається з вивчення особистих даних співробітників: освіти, сімейного стану, фізичного розвитку, особливостей інтелекту, комунікабельності, головних інтересів, рис характеру, а також підсумків попередніх оцінок.
Потім проводять експертну оцінку анкет, заповнених самими атесто-вуваними, їх керівниками і підлеглими, якщо такі є. Анкети вміщують відомості про здатність працівника планувати, організовувати, контролювати, приймати рішення, про минулий досвід роботи, плани на майбутнє, професійні якості, наявності і ступеня розвитку 24-х основних рис характеру, серед яких оптимізм, напористість, комунікабельність, відповідальність та ін.
Після цього атестовуваний виконує письмове завдання: розробляє проект певного документа або ділового листа. І нарешті, він здає усний екзамен у формі співбесіди, інтерв'ю або дискусії на виробничі теми.
Важливою особливістю сучасних західних фірм є не тільки оцінка підлеглих керівниками, а й керівництва підлеглими. В багатьох фірмах реалізуються специфічні програми, направлені на посилення "критики знизу", перетворення її в елемент повсякденних службових відносин.
Інколи з цією метою практикується "політика відкритих дверей", коли будь-який співробітник, зберігаючи анонімність може пожалітися вищій адміністрації на неправильне
http://www.library.if.ua/books/3.html відношення до нього зі сторони безпосереднього керівника. Таким чином, в організації виникає додатковий канал зворотного зв'язку.
Одночасно керівник оцінює вище керівництво організації, і таким чином вони знаходяться ніби під подвійним пресом. Така оцінка проходить за допомогою системи балів або середньозваженого відсотка реалізації цілей, що стоять перед даним менеджером у звітному періоді.
29.5. Управління діловою кар'єрою
Управління діловою кар'єрою - це комплекс заходів, що проводяться кадровою службою організацій, з планування, організації, мотивації і контролю службового зростання працівників, виходячи із його мети, потреб, можливостей і соціально-економічних умов організації. Управління діловою кар'єрою дозволяє досягти відданості працівника інтересам організації, підвищення продуктивності праці, скорочення плинності кадрів і більш повного розкриття здібностей людини.
Поступаючи на роботу, людина ставить перед собою певні цілі так, як і організація, приймаючи її на роботу, також переслідує певні цілі. Тому людина, яка наймається на роботу, повинна реально оцінювати свої ділові якості, співставити їх з тими вимогами, що ставить перед нею організація, її робота. Від цього залежить успіх всієї кар'єри людини.
Управління кар'єрою необхідно починати при прийомі на роботу. При цьому Вам задають запитання, в яких викладені вимоги організації-роботодавця. Вам же потрібно задати запитання, які відповідають Вашій меті, формують Ваші вимоги. Які це можуть бути запитання?
Яка філософія організації у відношенні до нових спеціалістів?
Які шанси на отримання житла?
Які перспективи розвитку організації?
Чи практикуються в організації надурочні роботи?
Яка система оплати праці в організації ?
Які шанси зайняти більш високу посаду?
Які умови для підвищення кваліфікації, перепідготовки?
Яка можливість скорочення посади і в зв'язку з чим?
Які принципи формування пенсійного фонду, можливі розширення пенсії? 1 багато інших.
Для управління кар'єрою в процесі роботи потрібно пам'ятати такі поради.
Не витрачайте часу на роботу з безініціативним, неперспективним начальником.
Розширюйте свої знання, набувайте нових навичок.
Готовте себе зайняти посаду, яка краще оплачується і може бути вакантною.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Пізнайте та оцініть інших людей, які важтиві для Вашої кар'єри (батьки, члени сім'ї, друзі).
Складайте план на добу та на весь тиждень.
Пам'ятайте, що все вжитті змінюється: Ви, Ваші заняття та навички, ринок, організація, зовнішнє середовище. Оцінити і ці зміни — важлива для кар'єри якість.
Ваші рішення шодо кар'єри практично завжди є компромісом між бажанням і реальністю, між вашими інтересами та інтересами організації.
Ніколи не живіть минулим: по-перше, минуле відображається в
Вашій пам'яті не таким, яким воно було насправді, а по-друге, минуле не повернеш.
Не допускайте, щоб Ваша кар'єра розвивалася значно швидше ніж у інших.
Звільняйтесь, як тільки впевнитесь, що це необхідно.
Думайте про організацію, як про ринок праці, але не забувайте про зовнішній ринок праці.
Не нехтуйте допомогою організації у працевлаштуванні, але в пошуках нової роботи покладайтеся насамперед на себе.
Щоб ефективно управляти своєю діловою кар'єрою, необхідно складати особисті плани.
Зміст такого життєвого плану кар'єри керівника складається з трьох основних розділів: оцінка життєвої ситуації; постановка особистої кінцевої мети кар'єри; особисті цілі і плани діяльності.
Розділ 30. УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ
30.1. Суть, зміст і цілі маркетингової діяльності
Під маркетингом розуміють таку систему внутрішньофірмового управління, яка направлена на вивчення і врахування попиту і вимог ринку для більш обгрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції у завчасно встановлених обсягах, що відповідають певним техніко-економічним характеристикам. При цьому береться до уваги, що реалізація наміченої асортиментної структури може забезпечити фірмі одержання найбільш високих прибутків або стійке становище на ринку.
Філософія маркетингу дуже проста: виробник повинен випускати таку продукцію, якій завчасно забезпечений збут, і одержання фірмою (підприємством) наміченого рівня рентабельності та маси прибутку.
Суть і зміст маркетингової діяльності відображають об'єктивні умови розвитку ринку, який певною мірою втрачає хаотичність і підпадає під регулюючий вплив завчасно встановлених
http://www.library.if.ua/books/3.html господарських зв'язків, де особлива роль відводиться споживачу. Споживач висуває свої вимоги до продукту, його техніко-економічних характеристик, кількості, строків поставки
(насамперед машин і обладнання) і тим самим створює передумови для розподілу ринку між виробниками. Зростає значення конкуренції, боротьби за споживача. Це заставляє виробників старанно і глибоко вивчати конкретних потенційних споживачів і запити ринку, який пред'являє високі вимоги до якості і конкурентоспроможності продукції. Звідси: виробник уже цілеспрямовано ставить завдання перед науково-технічними розробниками, вимагаючи, щоб їх проекти відповідали певним умовам, розраховує орієнтовно витрати виробництва, рівень піни, визначає найбільш раціональну технологію виробництва, вт. ч. міжфірмове і внутрішньофірмове кооперування.
Здійснення маркетингової діяльності виступає як об'єктивна необхідність орієнтації науково- технічної, виробничої та збутової діяльності підприємства (фірми) з урахуванням ринкового попиту, потреб і вимог споживачів. Тут відображається і постійно посилюється тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування фірми в цілому та її господарських підрозділів.
Маркетингова діяльність фірми направлена на те, щоб достатньо обгрунтовано, спираючись на запити ринку, встановлювати конкретно поточні і головним чином довгострокові
(стратегічні) цілі, шляхи їх досягнення та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, визначати асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва і бажаний прибуток.
Б.Карлоф [46] зазначає, що маркетинг — одна із чотирьох основних функцій менеджменту поряд з розвитком, виробництвом і управлінням.
На всьому проміжку нинішнього століття більшість галузей функціонувало в умовах зростання попиту на продукцію, внаслідок чого маркетинг був менш важливим ніж виробництво та управління. В перші десятиліття після Другої світової війни повсюдно відмічалася нестача товарів і маркетинг був зовсім не потрібен. В міру задоволення більшості нестача товарів поступилася місцем їх надлишку. На початку 60-х років це призвело до різкого підвищення інтересу до маркетингу, внаслідок чого комерсанти і спеціалісти по зв'язках з ринком стали відігравати надзвичайно велику роль в діловому світі.
Упродовж цього періоду, дякуючи зусиллям спеціалістів у галузі маркетингу, це поняття стало тлумачитися більш широко. В нього стали входити як вивчення ринку і розвиток виробництва нових видів продукції, так і створення попиту поряд з фізичним розподілом товарів. Поняття маркетингу і до цього часу інколи використовується в такому значенні. Але слід чітко бачити різницю між удосконаленням продукції і маркетингом.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Потреба в сучасному маркетингу виникла в 60-ті роки. Тут особливу роль відіграли два фактори:
Посилилось значення НТП, а разом з ним зросло значення людського фактора як найсильнішої умови розвитку виробництва, підвищення його ефективності й якості, що не могло не вплинути на стабільність темпів зростання і доходів робітників.
Насичення ринку товарами першої необхідності об'єктивно призвело до подальшого розгортання структури індивідуального споживання. Одночасно росли і суспільні потреби. В цих умовах різко загострилася проблема збуту в результаті розподілу світового ринку на сфери впливу між великими корпораціями, коли з особливою силою зросла конкурентна боротьба. Це змусило великі компанії, а в подальшому середні і навіть малі пристосуватися до вимог ринку, з однієї сторони, і чинити регулюючий вплив на формування таких вимог з
іншої.
Цей процес посилився під впливом НТР. Склалася ситуація, коли виробник уже не міг дозволити собі працювати на невідомого споживача, а змушений був орієнтуватися на певний ринок, вивчати попит, тенденції його змін і фактори, які формують запити на конкретні товари.
Так виник диктат споживача, який став нормою.
Виробнику важливо знати завчасно попит на вироби, які він випускає, щоб не витрачати даремно великі фінансові, трудові та матеріальні ресурси, науковий потенціал, щоб бути впевненим, що вироблений продукт стане товаром.
Іншими словами, виробник зобов'язаний випускати таку продукцію, яка знайде збут, принесе прибуток. Слід зрозуміти, що виробництво починається не з обміну, а з споживання. Ця концепція знайшла своє втілення в маркетингу.
Саме всесторонне вивчення попиту, потреб та їх облік з метою більш правильної орієнтації виробництва і складають головне призначення маркетингової діяльності в системі управління процесом виробництва.
У сучасній інтерпретації маркетинг складається з чотирьох елементів, назви яких починаються з англійської "Р": product — продукт, place — місце, promotion — створення сприятливих умов для продажу, price — ціна. Він охоплює різноманітні види діяльності: визначення попиту споживачів: які товари потрібні? Якого розміру і форми? Коли і де будуть потрібні дані товари чи послуги? встановлення ціни, яка б була прийнятною для покупців, і водночас прибуток; повідомлення покупців про товар або послугу через рекламу; доставка товару (чи надання послуг) з місця його виготовлення до пункту реалізації через
http://www.library.if.ua/books/3.html посередників - гуртових або роздрібних торговців; подальше постачання товару, щоб забезпечити повторний бізнес.
Основною метою маркетингу є забезпечення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією продукції визначеного виду і асортименту, досягнення найдоцільнішої швидкості просування товарів (послуг) на шляху від виробника до кінцевого споживача.
Йдеться про такий рух, при якому співпадали б найвигідніші темпи продажу й обігу товарів, а також мінімальні затрати на зберігання запасів, з одного боку, і здатність повністю і своєчасно задовольнити покупців — з іншого.
Тому застосувати маркетинг означає управляти виробництвом або здійснювати іншу підприємницьку діяльність з чітко поставленою метою, тобто орієнтувати на певного покупця й одночасно розвивати виробництво. формувати попит. Засобами маркетингу створюють умови, за яких споживач може "голосувати" за потрібний йому продукт своїми грошима, що змушує корпорацію робити ге, чого бажає покупець, оскільки вона одержує
інформацію про потреби покупців і відповідно коригує свою програму.
Важливе місце у системі маркетингу займають питання, пов'язані з виробництвом товару.
Організацією науково-дослідницької роботи щодо створення нових зразків продукції, встановлення цін на вироблені товари, координації планування і фінансування, а також з регулюванням усієї діяльності фірм, у т. ч. транспортування, упакування, технічне обслуговування і збутові операції.
Маркетинг безпосередньо пов'язаний з якістю продукції, товарів та послуг. Категорія якості - основна складова частина стратегії оволодіння ринком, підвищення рівня обслуговування і забезпечення конкурентоспроможності товарів. Остання означає задоволення потреб відповідно до призначення на рівні, не нижчому порівняно з аналогічними виробами конкурентів при однакових цінах і рівнів сервісу.
У країнах з розвинутою економікою сформувалися різні типи маркетингу: конверсійний
(ліквідація негативного попиту на продукцію фірми), підтримуючий (стабілізація попиту на товар фірми), протидіючий (зведення попиту на товар фірми), синхромаркетинг
(стимулювання за умов, коли спостерігається мінливий попит), ціновий (реалізація стратегій маркетингу на основі "плаваючих" цін на продукцію), маркетинг, що розвивається
(відновлення спадаючого попиту) та ін.
Вивчення попиту - це не просто достатньо точне виявлення попиту на конкретні товари і послуги, які задовольняють певні потреби, але й формування цього попиту, передбачення, в якому напрямку він буде змінюватися під впливом НТП, купівельної спроможності, яка зростає, вимог до якості і надійності продукції.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Зміна економічної ситуації виразилася у формуванні і розвитку системи управління виробництвом, яка грунтується на ринковій концепції: врахування ринкового попиту, вимог конкретного споживача до техніко-еко-номічних і естетичних параметрів продукції. Вимоги ринку служать обов'язковою передумовою орієнтації виробництва і збуту на такий асортимент продукції, який дозволяє раціонально господарювати.
Сучасний маркетинг робить натиск на орієнтацію виробничої діяльності, визначення структурної політики фірми з урахуванням конкретного ринкового попиту.
Маркетинг — це система управління, яка має свої принципи, функції, структури, нормативні та правові акти.
Основу маркетингу складають наступні принципи: обгрунтований вільний вибір певних цілей і стратегічний шлях функціонування і розвитку підприємства в цілому; комплексний підхід до поєднання цілей з ресурсами і можливостями підприємства;
• досягнення оптимального поєднання в управління фірмою центра лізованих і децентралізованих засад, постійний пошук нових форм і інстру ментів для підвищення ефективності виробництва.
На реалізацію принципів маркетингу направлені його основні функції:
Аналіз ринку, вивчення його стану й динаміки; дослідження поведінки споживачів і постачальників продукції, аналіз діяльності конкурентів і посередників; сегментація ринку, виділення цільових сегментів, субсег-ментів і покупців; прогнозування кон'юнктури ринку.
Розробка пропозицій з випуску нових товарів і проектування їх комерційних характеристик; управління асортиментом продукції, яка випускається; формування марочної політики; підвищення конкурентоспроможності товарів.
Формування стратегії і тактики зміни цін; розрахунок знижок і надбавок до цін; калькуляція витрат на маркетинг.
Побудова капіталів розподілу продукції й організація товаропросу-вання; управління оптовими та роздрібними продажами; планування товарообігу.
• Реклама, персональні продажі, короткотермінове стимулювання продаж; зв'язки з громадськістю.
Кожна з цих функцій важлива сама по собі, однак тільки в тісному взає-мозв'язку вони допомагають реалізувати конкретні завдання виробничо-збутової діяльності, тобто визначати, що виробляти, кому і як продавати, забезпечивши при цьому заданий рівень рентабельності.
На підприємствах маркетинг пов'язаний безпосередньо з плануванням.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Маркетинг в умовах сучасної НТР став не тільки необхідним, об'єктивно закономірним, але й можливим. НТП, породжуючи нові потреби, одночасно створює і науково-технічну базу, математичний апарат аналізу і прогнозу для здійснення багатоваріантних розрахунків і вибору оптимального варіанту.
Проведення таких розрахунків - невід'ємна риса сучасного маркетингу. Завдяки досягненням науки і техніки стало можливим заздалегідь робити підрахунки платоспроможного попиту, конкретних ринків, ефективності виробництва і його кінцевих результатів - одержання прибутку за кожним видом продукції, що випускається, і асортименту фірми в цілому.
Маркетинг слід розглядати як функцію внутрішньофірмового управління, призначення якої полягає в тому, щоб забезпечити діяльність фірми, виходячи із всебічного, глибокого вивчення і ретельного врахування ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту, шоб одержати максимальний і стійкий прибуток.
Найважливішою невід'ємною рисою маркетингу є певний спосіб мислення, підхід до прийняття конструкторських, виробничо-збутових рішень з позицій найбільш повного задоволення потреб споживачів, ринкового попиту.
Тому маркетинг як теорія, спосіб мислення, філософія підприємницької діяльності вимагає уважного наукового вивчення і реалістичного підходу до використання в практиці управління. До нього можна з достатньою основою підходити як до управлінської діяльності.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал