Основи менеджменту Розділ вступ до менеджменту




Сторінка24/41
Дата конвертації03.12.2016
Розмір4.45 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   41
19.2. Причини стресів
Фактори, які зумовлюють стрес, поділяють на дві групи: організаційні та персональні.
Організаційні фактори. Широко поширеною, зрозумілою причиною стресу в організаціях є перевантаження або, навпаки, дуже мале робоче навантаження. Якщо підвищене робоче навантаження відіграє важливу роль у виникненні стресу, то істотне значення має і хронічне робоче недовантаження людини. У цій ситуації людина почуває себе як би не при справах, не знає, куди прикласти свої сили, втрачає почуття своєї значущості і потреби, що позначається
http://www.library.if.ua/books/3.html на їх моральному настрою і на взаєминах з навколишнім середовищем. Правда, серед керівників виробництва явище недовантаження зустрічається досить рідко, але цілком скидати з рахунків цю причину не можна. Впливають на стрес і різкі зміни навантаження керівників. Це, як правило, пов'язано з посадовим переміщенням, нерідко викликаним станом здоров'я. Зменшення навантаження при такому переміщенні дуже болісно переживається керівниками і часто призводить до виникнення стресу в таких ситуаціях, коли здавалося б, ніяких причин для цього немає. От один із прикладів. Головний технолог великого підприємства за станом здоров'я перейшов на більш спокійну і навіть більш високооплачувану роботу. На посаді головного спеціаліста він майже щодня піддавався стресу. Здавалося б, на новій посаді він повинен був знайти себе і спокійно трудитися. Однак цього не відбулося. Різке зниження навантаження ніби вибило його зі звичної колії, і відчуття своєї непотрібності стало для нього найсильнішим стресором. Інший приклад.
Начальник великого цеху, що проробив на цій посаді не один десяток років, теж за станом здоров'я попросив звільнити його з посади, яку він обіймав. Прохання задовольнили. При наступному працевлаштуванні його, у першу чергу, цікавило не те, як нове призначення відіб'ється на його матеріальному добробуті, а те, що він повинен буде робити, тобто які будуть його функції. Він справедливо побоювався того, що різка зміна навантаження, відрив від звичайного йому виробничого життя також приведе його до відчуття своєї непотрібності.
Другим фактором є конфлікт ролей. Він виникає коли до праці пред'являють суперечливі вимоги. Конфлікт ролей може відбутися в результаті порушення принципу
єдиноначальності. Два керівники в службовій ієрархії можуть дати робітнику суперечливі завдання. Конфлікт ролей може з'явитися також у результаті різниці між нормами групи і вимогами організації. В цій ситуації індивідуум може відчути напругу і неспокій, тому що хоче бути прийнятий групою, з однієї сторони, і зберегти вимоги керівника, з іншої.
Третій фактор — невизначеність ролей. Невизначеність ролей виникає, коли працівник не впевнений в тому, чого від нього очікують. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими, але вони будуть невизначеними. Люди повинні мати правильне уявлення про очікування керівника, про те. що і як вони мають робити і як їх після цього будуть оцінювати.
Четвертий фактор — нецікава робота. Люди, які мають більш цікаву роботу, проявляють менше неспокою і менше схильні до фізичних недомагань, ніж які займаються нецікавою роботою.
Надодатокдо цих факторів, стрес може виникнути через погані фізичні умови. Наприклад, відхилення в температурі приміщення, погане освітлення або надмірний шум. Неправильні
http://www.library.if.ua/books/3.html співвідношення між повноваженнями і відповідальністю, погані канали обміну інформацією в організації і необгрунтовані вимоги один до одного також можуть спричинити стрес.
Важливими джерелами стресу є взаємини з вищестоящими керівниками, з керівниками, рівними за рангом, і зі своїми підлеглими. Особливу значимість тут відіграють неприязні відносини не тільки між вищестоящими і нижчестоящими керівниками, але і з колегами по горизонталі. Стан стресу в подібних випадках викликає вже саме чекання виробничого конфлікту, і будь-який незначний промах одержує неадекватну взаємну оцінку, приводячи найчастіше до обопільного стресу.
Істотний вплив на виникнення стресу робить некомпетентність підлеглих, а також контакти з "важкими" (некомунікабельними) особами.
Для керівника дуже важливим є одержання достовірної своєчасної і повної інформації. Тому коли він такої інформації не має, то практично завжди потрапляє в стан стресу.
Для керівників оперативної ланки важливою причиною стресу є необхідність виконання термінових робіт, що не завжди повною мірою забезпечені зовнішніми стосовно підрозділу службами: цехами-суміжниками, відділами матеріально-технічного постачання, службами ремонту і налагодження устаткування тощо. При цьому для начальників цехів і майстрів велика завантаженість оперативною, не завжди, властивою їм роботою, і терміновість її виконання є основною причиною стресу.
Багато в чому подібні погляди на причини стресу висловлюють і закордонні фахівці, хоча
інші умови виробництва накладають і свої специфічні особливості на виникнення явищ стресу. Однію з головних причин стресу, про що майже не пишуть західні дослідники, є страх втратити роботу. Цей стресор, варто відмітити, набуває дедалі більшої значимості і в
Україні.
Ось, наприклад, як оцінює причини стресу американський фахівець ФіглерХомер: незадоволеність організацією управління, некомпетентність підлеглих, непоінформованість про стандарти продуктивності, недовіра персоналу до менеджменту і недовіра з його боку до персоналу, несумісність з колегами по роботі, незадоволеність працею, нездатність підприємства задовольнити особисті потреби працівників тощо.
Інший американський дослідник Ф.Майкл важливими причинами стресу вважає ступінь відповідальності керівника за роботу в цілому чи роботу групи співробітників, а також численність обов'язків, що виконуються. Останнє повною мірою відноситься до оперативних керівників виробництва, і, мабуть, це є одним з важливих факторів того, що керівники цехів більш часто знаходяться в стані стресу.
Розглядаючи зовнішні об'єктивні причини виникнення стресу, не можна залишати осторонь і
http://www.library.if.ua/books/3.html причини внутрішні, пов'язані з конкретним керівником як з особистістю. Вчені встановили зв'язок між характером керівників і стилем їхнього управління, з одного боку, і частотою виникнення стресових ситуацій — з іншого. От що показали опитування керівників з цього приводу. Відсоток керівників з холеричним складом характеру, що перебувають у щоденному стані стресу, дорівнює 21 % від загального числа керівників-холериків, тоді як для керівників-флегматиків він складає 16 %, керівників-сангвініків - 5%.
Випробовують стан стресу кілька разів у тиждень керівники-холери-ки - 35,5 %, флегматики
— 34 %, сангвініки — 29 % від загального числа керівників кожної категорії.
Особливо яскраво зв'язок характеру керівника з частотою стресових ситуацій виявляється в начальників цехів. Так, щодня перебувають у стресі 40% холериків, тоді як флегматики і сангвініки, які щодня попадають у стресові ситуації, становлять відповідно 20 % і 13 %.
Істотний вплив робить на стреси і стиль управління. Спостереження показують, що практично всі керівники, які дотримуються авторитарного стилю управління, випробовують стан стресу частіше, ніж керівники-демократи. Логічно тут усе ясно. Автократ не терпить заперечень, і коли вони є, він впадає в стрес.
На тісний зв'язок між стресом і вищезгаданими факторами вказують і закордонні фахівці, які підкреслюють, що характер роботи, яка виконується, і специфіка розв'язуваних задач виявилися тісно пов'язаними з умовами виникнення стресу в процесі роботи, а методи і стиль керівництва також можуть бути причинами функціонального стресу. Істотний вплив на рівень стресу роблять становище індивідуума в організації й його місце в ієрархії.
Велике значення для виникнення стресу мають постановка керівником занадто високих,
іноді на даному етапі нереальних цілей і прагнення домогтися їх здійснення за будь-яку ціну, нетерпіння і навіть, можна сказати, надмірне честолюбство.
Персональні фактори. Кожна людина бере участь в багатьох видах діяльності, не пов'язаних з організацією. Ці приватні явища (події) також бувають потенційною причиною стресу, що може призвести до зниження результатів роботи. Позитивні життєві події, підвищення по службі або значне збільшення доходу також можуть викликати такий же або навіть більший стрес, як і негативні.
Результати досліджень говорять, що причиною стресів у 61 % випадків є службові проблеми, сімейні хвилювання і фінансові труднощі; 22% випадків викликані причинами "психологічного характеру", а 7% - серйозними захворюваннями.
Розглядаючи явище стресу, необхідно оцінювати його глибину. З погляду медицини, стрес викликає в людини почастішання пульсу, підвищення кров'яного тиску, головний біль.
Частий вплив сильного стресу може призвести до зниження розумових здібностей, до втрати
http://www.library.if.ua/books/3.html правильної орієнтації в конкретній ситуації і можливостей прийняття правильних рішень.
Згадайте, чи багато вам доводилося бачити прикладів, коли людина у стані сильного стресу прийняла б єдино правильне рішення. Такі випадки надзвичайно рідкі, особливо для тих керівників, що часто попадають у стресові ситуації.
Але з іншого боку, хіба не частішає у Вас серцебиття, якщо Ви маєте виступати перед аудиторією, хіба не хвилюєтеся Ви, входячи в кабінет вищестоящого керівника з питанням, рішення якого може бути і не таким, як Ви хотіли б; хіба, нарешті, Вас не кидає в жар чи холод, коли Ви сідаєте в крісло дантиста? Але ж усе це є не що інше, як явище стресу, і в той же час це наше звичайне повсякденне житія, що, підкреслюємо ще раз, без стресів неможливе в принципі. А тому треба говорити не про те, як уникнути стресу, як домоггися його виключення з практики, — це безглуздо, а про те, як не допускати виникнення стресових ситуацій там, де в цьому немає ніякої необхідності, як зменшити негативний вплив стресів на людський організм, як домогтися того, щоб керівники, які мають великий життєвий і виробничий досвід, не були змушені в розквіті творчих здібностей за станом здоров'я передчасно залишати свої посади. Стресу потрібно протистояти.
19.3. Управління стресом
Люди, які страждають від надмірного стресу на роботі, можуть застосовувати такі методи.
1. Слід розробити систему пріоритетів у своїй роботі. Роботу слід оцінити таким чином: зробити сьогодні; зробити на цьому тижні; зробити, коли буде час.
Необхідно навчитися говорити "ні", коли досягнута межа, після якої людина вже не може взяти на себе більше роботи.
Слід налагодити ефективні й надійні відносини з вищестоящим керівником.
Не слід погоджуватися з керівником або кимось іншим, хто ставить суперечливі вимоги.
Доповідати керівнику про нечіткість завдання.
Поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами.
Не скаржитись, обдумувати кожен свій крок.
Уміло організовувати свій відпочинок.
Вивчати відповідну літературу й отримані знання застосовувати на практиці.
Для управління стресами менеджерам можна запропонувати: вивчати особливості характеру, діапазон знань, ставлення до праці своїх підлеглих; вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей, потреб і нахилів працівників; надавати працівникам за можливістю повну характеристику майбутньої роботи;
http://www.library.if.ua/books/3.html дозволяти працівникам обгрунтовано відмовлятися від роботи; вміло пояснювати необхідність виконання роботи; приймати оптимальні рішення; визначати чіткі зони повноважень; удосконалювати комунікації; використовувати стиль керівника відповідно до ситуації; не приховувати виробничої господарської інформації; забезпечувати необхідну винагороду за ефективну роботу; застосовувати графіки з метою пояснення певних економічних явищ; бути наставником щодо підлеглих; підвищувати кваліфікацію підлеглих; розвивати здібності підлеглих;
- при необхідності сприяти працівникам у зміні робочого місця.
Зміни будуть неминучі. Але зміни викликають стрес, гігантську напру гу, яка зачіпає всю організацію і кожного працівника. Так виникає диле ма. Конкурентоспроможність організації вимагає гнучного планування і швидкої реакції на зміни. Але сама гнучкість, яка забезпечує зростання організації, породжує стрес, здатний загальмувати зростання.
Як знизити стрес, обумовлений необхідними змінами? Ось деякі рекомендації:
Чітке розмежування функцій в управлінні. Кожен керівник повинен однозначно представляти границі своєї компетенції. Тут особливо важливо правильно розподілити управлінські функції серед підлеглих, надавши їм разом з відповідальністю і необхідні права для їхнього належного виконання. Необхідно цілком звільнитися від справ, що під силу підлеглим.
Ретельно планувати розподіл свого робочого часу, передбачивши в кожен його відрізок виконання тільки однієї роботи.
Не втручатися в дії своїх підлеглих при кожному порушенні процесу виробництва.
Постійно пам'ятати, що джерелом стресу часто є не тільки Ваша робота, але і Ви самі, і з цього погляду важливо навчитися оцінювати себе збоку. Причому як зразок для себе можна взяти яку-небудь реальну чи гіпотетичну особистість, що найбільш стійка до стресу, і ставити собі запитання, а як би вона (ця особистість) поступила в цій ситуації під час вирішення складних і гострих проблем. Часто те, що для одного є причиною гострого стресу, на іншого в аналогічній ситуації практично не робить ніякої дії. Отже, зниження впливу стресу сильно залежить від самої людини, від її здатності панувати не тільки над
http://www.library.if.ua/books/3.html обстановкою, але і над власними емоціями.
На значимість останнього фактора вказується й у зарубіжній пресі. Причому підкреслюється, що психічне і фізичне благополуччя керівника найчастіше залежить від нього самого. У той же час у США проводиться регулярний медичний контроль керівників зі зняттям так званих "профілів ризику", що є ефективним засобом попередження захворювань. У цьому зв'язку треба вказати, що велике значення для протистояння стресу має фізичний стан людини, тому варто приділяти пильну увагу фізичному тренуванню свого організму. Важливим фактором зниження негативного впливу стресу є переключення схвильованої людини на інтенсивну м'язову роботу, і якщо правильно організувати режим, то ніякий темп життя не небезпечний для здоров'я. Стрес неминучий і необхідний, і головна проблема керівника не в тому, як його уникнути, а як навчитися оволодіти ним, змусити його приносити велику користь виробництву чи виключити, звести до мінімального його негативний вплив на власний організм.
Елізабет Кублер-Росс зібрала багато фактів, які підтверджують, що більшість людей після того, як якась переміна порушила стабільність їх буденного життя, проходять п'ять стадій, які чітко можна розрізнити: заперечення (шок), гнів, прихід до згоди, депресія та Прийняття.
Цю схему повинні взяти на озброєння менеджери, які керують людьми або організаціями і переживають суттєві зміни і нововведення. Не секрет, що часто ми не приймаємо в розрахунок душевні травми, які завжди супроводжують не тільки великі, а й мізерні переміни.
Наприклад, Ви щойно проінформували співробітника, що його професійні знання застаріли.
Як говорить Кублер-Росс спочатку в нього може наступити шок (стадія 1), і він почне спростовувати Вашу думку. Через деякий час, він можливо розгнівається (стадія 2) і почне доводити, що у Вас немає підстав для подібного звинувачення. Потім він буде просити дати йому можливість проявити себе (стадія 3). Крім того, що спроба переконати людину на цих стадіях, як завжди, невдала, вони можуть привести її в пригнічений стан (стадія 4). Через деякий час, згідно запропонованої схеми, Ви можете все поліпшити, так як людина більш твердо оцінить себе і нарешті, зможе внутрішньо прийняти (стадія 5) необхідність змін (в даному випадку — оновлення професійних знань).
Керівники повинні намагатися не входити в емоційні та непродуктивні спори, коли робітник перебуває на стадії 2, тобто розгніваний. Однак ще гірше було б подавити цей гнів. Протягом цієї фази найбільш придатна реакція — пасивна. Важливо усвідомити, що розгніваний співробітник пройде через всі стадії незалежно від того, яку лінію поведінки вибере керівник. Досвідчений менеджер постарається передбачити наслідки перемін, які проходять з
http://www.library.if.ua/books/3.html співробітником, і допоможе йому аж до стадії прийняття зміни.
Якщо менеджер розуміє, як стрес впливає на людей, то це йому допоможе в роботі.
У книзі "Стрес в житті" (1956 р.) Г. Сельє вперше вказав на те, яку шкоду може задати стрес людині. Звичайно, нам приємніше, коли життя просте і спокійне — ми зовсім не бажаємо для себе конфліктів і глибоких розчарувань. Але повна свобода від стресу — це смерть. Стрес — це складовий елемент життя, і думати, що будь-який стрес шкідливий, було б неправильно.
Певна річ, стрес може бути викликаний і радістю. Але Сельє зробив висновок, що стрес призводить до передчасного старіння, бо він зношує наш організм.
Дослідження показують, що під впливом стресу наше адекватне сприйняття звужується, зростає категоричність. Ми перестаємо усвідомлювати, що робиться навколо нас, наші помисли направлені на джерело стресу.
У деяких людей опірність до окремих видів стресу вища — мабуть, в силу їх генетичних даних. Важливо диференціювати людей за ступенем їх опірності стресам. Це дасть можливість регулювати продуктивність і ефективність праці робітників, уникаючи зривів.
Американські психологи Т. Холмс і М. Масуда склали список поширених стресових ситуацій і таблицю бальної оцінки "запити змін" із значеннями від 10 до 100 балів.
Помер чоловік — 100 балів.
Вигнали з роботи — 47 балів.
Вихід на пенсію — 45 балів.
Вагітність — 41 бал.
Одержана ссуда — 37 балів.
Якщо в сумі рівень напруги досягає 300 балів, то за результатами досліджень Холмса, люди серйозно захворівають. Інфаркт, депресія часто є виразом стресу, який накопичився.
Будь-яка людина може успішно пристосуватися до перемін. Психологи стверджують, що
80% наших конфліктів і стресових ситуацій обумовлені нездатністю або небажанням сторін вступати в міжособисті відносини.
19.4. Боротьба зі стресом
Проти звичайного стресу нічого приймати не треба. Коли ж мова заходить про "аномальні" ситуації, то боротьба зі стресом набирає особливого значення. В цьому випадку потрібно зайнятися аналізом ситуації, яку Ви знаходите небезпечною і неприємною.
Важлива роль в цьому відводиться розслаблюючому тренінгу. Ні в якому разі не можна відноситися до виконання цих вправ поверхово. Ефекту не буде, якщо ці вправи робити нерегулярно. Вони повинні доставляти насамперед радість, так як це дає можливість вернути організму рівновагу.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Ось один приклад таких вправ, що розроблені Брехштелем:
І. Сядьте і розслабтесь, заплющіть очі, дихайте спокійно і рівномірно.
Підніміть плечі якомога вище і відкиньте назад голову, постарайтесь найти потилицею "велик", який утворився нижче неї. Потім із силою втисніть у нього потилицю, поки мускули не почнуть вібрувати від напруги.
Розслабте мускули, дайте голові вільно упасти на груди.
Заплющіть очі.
Після невеликої паузи нахиліть голову направо, поки вона не ляже на плече, а сухожилля, яке йде від лівого плеча до вуха, не натягнуться.
При цьому голову слід тримати точно в горизонтальній площині. Повторіть вправу декілька раз. Після цього Ви повинні відчути тепло.
Якщо у Вас з'явився головний біль, значить щось було зроблено неправильно (наприклад, дихання було нерівним).
Правда, подібні вправи завжди дають позитивний результат. Тут важливо знати, чим зумовлений стресовий стан.
Багато людей є самі винуватцями свого стресу, допускаючи безладдя у своїй роботі і звалюючи за це вину на інших.
Вони постійно нервують, не знаходять потрібні їм речі, панікують, згадуючи про незроблене, витрачають свою енергію, хватаючись то за одне, то за інше, хронічно запізнюються, тратять час на другорядне, а потім наздоганяють за рахунок відпочинку, постійно скаржаться, що їм не вистачає часу.
Тут не допомогти ніякими вправами, якими б ефективними вони не були. Спочатку необхідно змінити стиль своєї роботи. Добре допомогають і фізичні вправи, які додають бадьорості й енергії. Слід відмітити, що за стрес нерідко приймається звичайна втома або зниження мотиваційних стимулів до праці, що виражається в першу чергу в уповільненій реакції та в погіршенні настрою. Це необхідно враховувати.
Завданням усіх прийомів зняття напруги є подолання страху і стресу. Той, хто займається достатньо інтенсивно, з одного боку, легше переносить різні навантаження, з другого — набирає більше сил, більше спокою для активної протидії різним життєвим ситуаціям, які викликають побоювання і стрес. Тут важливо мати внутрішню стабільність, яка дозволяє легше справитися зі стресом.
Є декілька відомих методів зняття напруги. Зупинимося на найбільш популярних.
Ізометричні вправи. Цей метод ґрунтується на чергуванні напруги і розслабленні деяких груп м'язів у рівномірному ритмі. Наприклад, сидячи на стільці, візьміться обома руками за
http://www.library.if.ua/books/3.html сидіння і з силою потягніть догори. Порахуйте до шести, опустіть руки і розслабтесь. Знову потягніть руками сидіння догори, щоб чітко позначилися відповідні групи м'язів, потім знову відпустіть руки і розслабтесь. Таким чином, можна добитися розслаблення всіх груп м'язів за рахунок їх напруги: з силою зжимати і розжимати кулаки, схрещувати руки і тиснути на шию, намагаючись при ьому протидіяти тиску шиєю, періодично натискати підошвами ніг на підлогу та ін. Ці нехитрі вправи можна виконувати навіть тоді, коли Ви сидите на конференції і хочете знову бути свіжим і бадьорим, не притягуючи уваги оточуючих.
Виберіть собі такі вправи, які можна виконувати руками в положенні "сидячи" і непомітно для оточуючих.
Аутогенні тренування. Аутогенні тренування є найбільш відомий і поширений в Європі метод зняття напруги. Й. Шульц виходив з того, що відчуття глибокого розслаблення, яке відчувають люди, які знаходяться в гіпнотичному стані, може бути досягнуте і засобом самонавіювання. На початковій стадії занять аутогенним тренуванням людина заспокоює себе за допомогою самоінструктажу. Вона може добитися помітних ефектів у різних частинах тіла, даючи собі навіть найпростіші команди, наприклад, викликати відчуття тяжкості, тепла в руці, нозі та ін. Тут можна досягти дуже відчутних змін в організмі, наприклад, розширення кровоносних судин. Ефект посилюється, якщо все це супроводжується спеціальними дихальними вправами.
На більш високій стадії занять аутогенного тренування людина може викликати в свідомості ті чи інші картини, які дозволяють розслабитися в стресових ситуаціях.
Розслаблення м'язів. Цей метод був описаний його засновником Якоб-сеном ше в 1938 р.
Протягом довгого часу ним ніхто не користувався, а з кінця 50-х років він знову став досить поширеним. Суть його полягає в почерговій короткочасній напрузі волею і подальшому розслабленні деяких груп м'язів верхньої частини тіла (щік, лоба, рота, щелепи, потилиці, шиї, грудей, плечей, передпліччя), брюшних м'язів, м'язів бедра, стопи, голінки. Тут, як і при
інших вправах зі зняття напруги, важливо бути пасивним, але уважно спостерігати процеси, що протікають в організмі. Початкова напруга м'язів з наступним миттєвим розслабленням допоможе виявити причини виникнення зажимів. Стан розслабленості буде приємним, його легко можна досягти за допомогою регулярних тренувань.
Медитація. Прийоми медитації призначені, щоб на певний час обмежити свідомість і увагу людини яким-небудь єдиним джерелом подразнення. Це може бути мантра, тобто слово, яке весь час повторюється, це може бути музика або концентрація уваги на власному диханні.
Всі інші думки і подразнення ніби виключаються. Така концентрована медитація дозволяє добитися постійного розслаблення. При трансцендентальній медитації важтиво, щоб
http://www.library.if.ua/books/3.html навколишні обставини мати якнайменше подразнювачів, — людина знов і знов повторює певне звучне слово — мантру. Підготовка до самозаглиблення проходить за допомогою наставника, який допомагає у виборі придатної мантри. Ціль тут полягає в тому, щоб направити сприйняття зовні всередину і припинити "сторонню" розумову діяльність. Кожен повинен знайти власний шлях до бажаного розслаблення, знайти такий метод, який підходить саме йому і дає потрібний ефект.
Систематичні заняття дадуть тілесний і душевний спокій, допоможуть подолати стрес і суєту, краще загострити увагу. Поряд з класичними прийомами зняття напруги неварто забувати і різні види діяльності, які знімають напругу. Одному тут більше підійдуть велосипедні прогулянки ввечері або прогулянки з собакою, іншому танці, біг, гра з дітьми.
Кожен може знайти для себе такий вид діяльності, який буде допомагати знімати напругу.
Кожному з нас відомо: робочий день, що закінчується, пройшов цілком спокійно і ніяких особливих подій. І все одно відчуваємо себе розбитим. Таке відбувається не тільки наприкінці робочого дня. Нерідко день починається так, що здається на тебе всі нападають, пристають з якимись вимогами. Доводиться напружуватись, щоб взагалі не заснути, не втратити здатність до сприйняття. Чому в деякі дні з нами таке коїться, в той час як в інші дні, при однаковому навантаженні, все йде як по маслу, і ми залишаємося ввечері свіжі і бадьорі?
Наслідки цих явищ можна швидко і легко подолати. Однак хтось після весело проведеної ночі з величезним зусиллям сидить за письмовим столом, робочому дню не видно кінця, і кожна дрібниця виростає до проблеми. Голова важка і хочеться тільки одного: сну і спокою.
Але ж саме на сьогодні заплановані складні переговори. І людина, яка знаходиться в подібній ситуації, наперед знає, чим все це закінчиться: партнер легко виграє. Що тут можна зробити?
Випити міцної кави? Коньяку? Таблетку? Спочатку вияснимо вплив цих заходів на організм.
Помірна кількість кофеїну стимулює серцеву діяльність, прискорює обмін речовин і процес дихання, підвищує кров'яний тиск. Кофеїн-роз-ширює кровоносні судини в мозку. Він може на деякий час "розігнати" втому, сонливість, прискорити хід думок. Однак це буде ненадовго. При регулярному споживанні кави організм звикає до певної кількості кофеїну. І щоб досягти стимулюючого впливу, доводиться пити більше і більше кави. Позитивний вплив, який спостерігається на початку, змінюється додатковим навантаженням: стає частішим кровообіг, підвищується нервовість, починають труситися руки, сильно б'ється серце, шлунок реагує подразненням, що може призвести до хвороби. При постійному стимулюванні кровообігу кофеїном людина перебуває в збудженому стані і не може заспокоїтися.
http://www.library.if.ua/books/3.html
Чарка кон'яку. В малих, майже медичних дозах алкоголь має стимулюючий вплив на клітини мозку. При більших дозах впливає як наркотик. Відразу ж після споживання спостерігається активізація м'язової діяльності, а потім різкий спад. Реакції уповільнюються. Говорять, що алкоголь підвищує настрій, однак на роботі це може призвести до дуже серйозних наслідків.
Проблеми недооцінюються або просто забуваються. З'являється безпечність, байдужість.
Психофармакологічні засоби (таблетки) впливають на центральну нервову систему, сприйняття та поведінку людини. Зловживання ними загрозливе для життя. Втома є сигналом тривоги організму. Якщо для боротьби з нею використовуються хімічні методи, то це може призвести до тяжких розладів і захворювань.
Спочатку спостерігається такий же ефект, що й при споживанні алкоголю: піднімається настрій, світ бачиться крізь рожеві окуляри, людина з меншою увагою відноситься до роботи, переоцінює свої можливості.
Але ж існують більш ефективні засоби для швидкого відновлення ясності розуму.
Наприклад, чашка чаю! Теїн, який міститься в чаєві, відповідає кофеїну в каві. Але якщо кофеїн впливає на серце і кровообіг, то теїн впливає на мозок і центральну нервову систему.
Теїн бадьорить, але не збуджує. В порівнянні з кофеїном теїн дає не такий швидкий, але зате більш довготривалий ефект.
На відміну від інших збуджуючих засобів, чай не шкідливий для організму і в великих дозах.
У залежності від способу заварки чай може впливати на організм стимулююче (побільш чаю
і не давайте настоятися) або ж заспокійливо (поменше чаю і дати добре настоятися).
Швидко бадьорить тіло і дух, якщо потримати руки по лікті в холодній воді. Холодна вода стимулює кровообіг і освіжає, не викликаючи побічних явищ. Можна використовувати і контрастні ванни. Закінчувати процедуру слід холодною водою.
Але треба пам'ятати тут одну "дивну" річ. Досить часто буває так, що не перевантаження, а якраз недозавантаженість роботою викликає у людини стрес, втому і знемогу.
Тому, хто після закінчення робочого дня дійсно відчуває себе втомленим, не слід відразу йти на відпочинок. Це небезпечно. Щоб зняти напругу, добре зайнятися якою-небудь діяльністю.
Чи це буде робота в саду, городі, прогулянка. Тільки після того, як буде знята денна напруга, можна думати за вечерю, розслабитися і відпочити.
Але якщо ви досить часто відчуває себе втомленим, хоч і багато спите, то до цього слід віднестись досить серйозно. Це можуть бути ознаки хвороби.
Відомо 8 принципів мудрого відношення до "життя":
Вміти відрізняти головне від другорядного.
Знати міру впливу на події, тобто знати реальну оцінку як власних можливостей, так і
http://www.library.if.ua/books/3.html ситуації, в якій ми знаходимося.
Вміти підходити до проблеми з різних сторін.
Готувати себе до будь-яких неочікуваних подій.
Сприймати діяльність такою, якою вона є в реальності, а не в нашій уяві.
Прагнути зрозуміти інших.
Вміти здобувати позитивний досвід із всього, що відбувається.
"Заслужити любов ближнього".
Г. Сальє пропонує цілий кодекс правил, які здатні реалізувати ці принципи. Не зупиняючись на них, можна назвати лише одне — "жити повним життям".


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   41


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал