Основи інклюзивної освіти




Сторінка5/25
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.02 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
Чому впровадження інклюзії у школі може бути неефективним
Обговорюючи шляхи впровадження інклюзивної практики освітяни зазвичай посилаються на низку проблем та перешкод. Серед них часто озвучуються такі відсутність належної підготовки педагогічних кадрів неспроможність викладати відповідний навчальний матеріал дітям з різними здібностями (зокрема з особливостями психофізичного розвитку брак ресурсів, щоб їм допомогти усталені функціонування школи та організація уроку. Науковці, які всебічно вивчають різні аспекти інклюзивної освіти дещо ширше описують перешкоди на шляху впровадження цієї форми освіти. Коротко опишемо їх
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
40 40 Інформація про переваги інклюзії не була донесена до учасників процесу належним чином або ж була непереконливою. Необхідні для ефективного впровадження інклюзії зміни виявилися надто масштабними, атому їх складно досягти закороткий час, або ж надто обмежені, тому не дають уявлення про реальний ефект. Зміни втілюються надто швидко, тож учасники процесу не встигають осмислити нововведення, або надто повільно, й ентузіазм щодо їх реалізації згасає. Необхідні ресурси для забезпечення ефективності інклюзивної форми освіти не надаються або розподіляються у недоцільний спосіб чи нераціонально. Не вживаються заходи для посилення переконань та готовності до довготривалої роботи (втому числі і над собою. Працівники, які мають стати рушійною силою у впровадженні інклюзії, можуть бути недостатньо віддані справі або покладають на себе надто великий обсяг роботи. Це може відлякувати інших членів колективу. Спроби залучити батьків до співпраці зі школою формальні або ж взагалі не відбуваються. Керівництво навчального закладу прагне встановити традиційно жорсткий контроль або ж пускає процес на самопливне заохочує працівників досягати вищих результатів.
Передумови успішної розбудови інклюзивного середовища
Аби інклюзія була успішною, потрібно працювати над створенням відповідного освітнього клімату й сукупності практичних підходів. Йдеться, насамперед, про розвиток позитивного ставлення (до ідеї інклюзії; дітей з особливими освітніми потребами та можливостей їхнього розвитку і навчання тощо. Формування позитивного ставлення до інклюзивної освіти необхідно здійснювати на всіх рівнях – від системи навчання студентів педагогічних навчальних закладів до системи підвищення кваліфікації досвідчених учителів‐практиків. Водночас необхідна просвітницька робота у суспільстві та формування відповідної суспільної, громадської думки стосовно інклюзії. політику і лідерство, спрямовані на надання підтримки (нарівні держави, органів освіти, громади, навчального закладу. Національна політика і законодавство мають узгоджуватися з міжнародною політикою. Визначальним чинником у створенні інклюзивних шкіл є підтримка ініціатив шкільних освітніх систем. Доцільно створювати команди лідерів для керування й підтримки
інклюзії у навчальному закладі. Також важливо формувати переконання, що
інклюзія – це справа, за яку вся школа несе спільну відповідальність. Шкільна адміністрація, зі свого боку, може налагодити контакти зі спеціальними закладами освіти, надаючи в такий спосіб колективу педагогів допомогу під час переходу до нових ролей, сприяючи обміну досвідом. Необхідно формувати почуття поваги до індивідуальних відмінностей сприяти впровадженню
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
41 41
інклюзивної практики через проведення консультацій, заохочення співпраці розширювати повноваження вчителів, надаючи їм певної автономії тощо. процеси, що відбуваються у школах і класах, які ґрунтуються на практичній діяльності, підтвердженій результатами досліджень (використання перевірених технологій і методів. Для того, аби школи працювали ефективно, важливо, щоб вони змінювалися й адаптувалися для задоволення різноманітних потреб усіх учнів. Зважаючи на історичні реалії нашої країни, де спеціальна освіта функціонує багато десятиліть, педагоги мають стати учителями всіх дітей. Педагогам спеціальних шкіл необхідно замислитися, яким чином використати свої навички для того, аби покращити й збагатити навчальну практику всіх дітей у системі освіти, що переходить до інклюзивних підходів. Педагогам потрібно навчитися працювати в командах разом з асистентами учителів та іншим допоміжним персоналом задля досягнення однієї мети. гнучку навчальну програму і викладання (застосування адаптацій та модифікацій диференційоване викладання. Навчальні програми значно ускладнюють педагогам реалізацію їхніх спроб використовувати інклюзивний підхід. Наразі вчителям пропонують неформально модифікувати навчальну програму, використовувати відповідні адаптації (використання техніки, додаткових ресурсів та ін.) або робити це формально за допомогою Індивідуального навчального плану. Інклюзія та загальна якість освіти покращаться, якщо вчителі адаптуватимуть методи викладання таким чином, аби вони відповідали найкращій практиці навчання. залучення громади (якнайширше використання її ресурсів та залучення до діяльності навчального закладу залучення громади до діяльності шкіл надзвичайно важливе для досягнення успіху інклюзивною освітою. Школи, як освітні осередки, мають не лише налагоджувати зв’язки і брати активну участь ужитті місцевої громади, ай запрошувати до закладу конкретних членів громади. Корисно налагоджувати партнерські стосунки з місцевими, національними та міжнародними громадськими організаціями. Найважливіша група яку громаді, такі в шкільній спільноті, батьки. Без співпраці та допомоги батьків інклюзія неможлива. Адже їхня роль поширюється на кілька сфер. Батьки ухвалюють рішення разом зі своїми дітьми або від їхнього імені. Вони також можуть допомагати іншим у прийнятті рішень, надаючи цінну інформацію і своє бачення. Батьки перші вчителі дитини і залишаються ними усе життя. Часто вони єдині вчителі своєї дитини у перші роки її життя, і вони добре розуміють її навчальні потреби. Батьки можуть допомагати в якості вчителів удома і в класі. Вони захисники інтересів своєї дитини. Усвідомлюючи це, слід налагоджувати ефективну співпрацю з батьками. змістовну рефлексію (постійний моніторинг власної професійної діяльності Рефлексія рушій вдосконалення вчителя. Освітянам потрібно вміти міркувати
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
42 42 й навчатися, оскільки їм необхідна практика, підтверджена результатами їхніх досліджень. Серед інструментів рефлексії вчителя можна назвати щоденники та журнали. В них фіксується процес навчання і розвитку їхніх учнів.

анкети/показники, аркуші спостережень, які вчителі можуть заповнити й з’ясувати, на яких аспектах своєї практичної роботи їм потрібно зосередити увагу. спільний з колегами розгляд планів, результатів оцінювання, методик викладання тощо. відвідування уроків інших учителів як засіб отримання корисних ідей, пораді рекомендацій. У процесі рефлексії важливо аналізувати й обговорювати всі аспекти інклюзивного досвіду. відповідне навчання й ресурси (прийняття як необхідність постійне фахове зростання адекватне використання ресурсів на користь усіх дітей класу/закладу). Чимало учителів відчувають брак підготовки, аби практикувати
інклюзивний підхід. Окрім традиційних форм підвищення рівня кваліфікації курсів, тренінгів, майстер‐класів тощо) можна також налагодити партнерські зв’язки з університетом / науково‐дослідною установою і школою. Перехід до інклюзивної освіти можна розглядати як один із шляхів залучення додаткових ресурсів. Партнерські стосунки з громадськими організаціями, які сприяють інклюзії, можуть надати можливість доступу до додаткових кадрових і матеріальних ресурсів. Ці ресурси можна використати на користь всіх учнів. Наприклад, технічні засоби, ресурс, який широко використовується і відкриває безліч можливостей для більшості учнів. Серед інших ресурсів – додатковий час для планування, додаткові працівники, асистенти вчителів.
Інклюзивна практика, використовуючи відповідні ресурси, може суттєво впливати на навчання всіх учнів.
Інклюзивні школи – ефективні школи
Пріоритетом у галузі освіти дітей з особливими потребами стало нині створення інклюзивного шкільного середовища, в якому всі діти навчаються разом у системі масової освіти за відповідними навчальними програмами, пристосованими до їхніх потреб. Перехід до інклюзії передбачає змінив усіх аспектах освітньої практики. Для багатьох педагогів цей процес може виявитися складним, потребувати багато часу для навчання і практичного впровадження. Це нелегкі завдання як особистого, такі професійного характеру. Але водночас перед учителями і школами відкриваються нові можливості насамперед, педагоги мають змогу відчути, що вони здатні змінити на краще діяльність і функції школи
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
43 43 школи можуть стати ефективними освітніми осередками для усієї громади та кожного її члена. У сучасних школах навчаються діти з найрізноманітніших груп, чимало з них мають особливі освітні потреби. Це не лише учні з обмеженими можливостями чи інвалідністю, ай учні, які мають порушення поведінки, діти з іншого культурного та мовного середовища, ті, кого незалежно від причини зараховують до групи ризику. Відтак, курикулум має орієнтуватися на всіх учні, враховувати їхні потреби та надавати кожному можливість досягти успіху. Зважаючи на це, більшість інновацій у практиці навчання та в розробці навчально‐методичного забезпечення мають забезпечити оптимальне навчання кожної дитини, враховуючи індивідуальні освітні та інші потреби, використовуючи особистісний та диференційований підходи. Школу можна назвати ефективною лише втому випадку, коли кожна дитина в ній має змогу успішно навчатися. Ефективна школа має забезпечувати навчання всіх учнів за повним і всебічним курикулумом у рівних умовах і на високому якісному рівні. В ефективній школі незадовільні навчальні досягнення окремого учня не пояснюються його особистою нездатністю чи неспроможністю, зумовленими порушеннями розвитку. Ефективна школа має забезпечувати досягнення кожним учнем найвищих результатів (прийнятних для нього найсприятливіші умови для посилення всіх аспектів учнівських досягнень і розвитку постійне вдосконалення педагогічної практики. Головна характеристика ефективної школи здатність задовольняти освітні потреби всіх учнів, тобто бути інклюзивною. Вже сьогодні спеціальна та масова освіта мають об’єднати зусилля, щоб акумулювати кращі практики й змінити або реорганізувати освітні послуги таким чином, щоб всі учні мали змогу максимально реалізувати свій потенціал. Йдеться про створення такої системи освітив якій увага зосереджена на оптимальних методах для всіх без винятку учнів, де весь педагогічний колектив виконує одне спільне завдання – надає підтримку всім учням, незалежно від того, чи вважається дитина з особливостями в розвитку чині

Роль педагога у впровадженні інклюзивної освіти
Для впровадження інклюзії у шкільну практику вчителі мають змінюватися. Вони мають прийнятий усвідомити нову освітню парадигму, нові способи організації навчально‐виховного процесу, розробки навчально‐методичного забезпечення, опанувати сучасні методики диференційованого й особистісно орієнтованого викладання (залежно від індивідуальних потреб учня. Вчителі мають спілкуватися один з одним, працювати в команді з іншими педагогами та фахівцями, батьками, учнями, представниками громади, щоб визначити, які зміни необхідні для впровадження інклюзивної практики безпосередньо в їхньому навчальному закладі.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
44 44 Зміни – це процес, який триває певний час. А вчителі головні провідники цих змін. Справжні зміни досягаються на практичному рівнів класів школі. Проте навіть у найкращих школах існує низка перешкод, які ускладнюють впровадження змін. Одні з них можуть бути особистими вважають, що все й так достатньо добре, не бачать, як запропоновані заходи можуть змінити на краще навчальну практику думають, що у них немає необхідних знань і навичок невпевнені, що достатньо фахово підготовлені, аби працювати з дітьми з особливими потребами побоюються, що їхня некомпетентність стане очевидною для них самих, для колег та адміністрації що робота потребуватиме надто багато часу невпевнені, що надаватимуться потрібні ресурси та підтримка їх турбує перспектива співпраці з іншими фахівцями тощо. Щоб подолати ці побоювання, вчителям слід переосмислити власні педагогічні компетентності й дійти висновку, що бути вчителем означає самому навчатися упродовж життя. Є й інші перешкоди на шляху змін. Традиційне функціонування школи не надто сприяє співпраці вчителів. Достатньо автономне середовище, в якому працюють педагоги (урок) призводять до того, що вчитель залишається певною мірою ізольованим. Вчителі настільки звикають до цієї ізоляції, що перспектива спільного вирішення проблем, командного планування тощо викликає в них занепокоєння. Відтак обмежено можливості для поширення кращого педагогічного досвіду, оскільки вчитель працює самі колеги за його роботою не спостерігають (за винятком відкритих уроків, атестації вчителя тощо. Неприйняття або й вороже ставлення викликають нові ідеї, які надходять із зовнішнього джерела (наприклад, директива, спущена згори зміни, які
«нав’язуються» вчителем спеціальної освіти чи іншим фахівцем тощо. Серед інших чинників можна назвати традиційні брак фінансування, низький рівень забезпечення педагогічної освіти, недостатньо часте та ґрунтовне підвищення кваліфікації, обмежені матеріальні та кадрові ресурси. Беручи до уваги перераховані чинники, що впливають на процес зміну навчальних закладах, можна вжити певних заходів для їх нейтралізації. Відбудуться зміни чині, залежить від переконань самих провідників змін –
вчителів‐новаторів. Розуміння сутності нововведення, шляхів впровадження та їх кінцевого результату дає змогу переконувати інших. Провідники змін, спираючись на власний практичний досвід, можуть наводити переконливі аргументи в особистих бесідах, на педагогічних нарадах, засіданнях методичних об’єднань, семінарах, під час проведення майстер‐класів чи тренінгів. Провідники змін можуть створити умови для колективного чи командного аналізу поточної ситуації в навчальному закладі, визначення проблем, шляхів їх вирішення та окреслення шляхів відповідних змін. Коли педагоги усвідомлять необхідність у змінах і те, як їх досягнути, вони будуть вмотивовані їх впроваджувати, відчуватимуть відповідальність за досягнення найкращих результатів.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
45 45 Обравши шлях змін, педагоги мають бути свідомі того, що це потребуватиме підвищення рівня їхньої фахової компетентності. Брак необхідних навичок – не вирок, а лише стимул до подолання особистісних бар’єрів у підвищенні власного професійного рівня. Для цього найкраще використовувати групові, колективні форми роботи, оскільки в такий спосіб група вчителів відчуватиме підтримку одне одного, формуватиме спільне бачення щодо нових педагогічних підходів тощо. Провідник змін може організовувати спеціальні навчальні заходи, проводити тренінги з підвищення кваліфікації, демонструючи конкретні технології. Такі заходи можна організовувати, залучаючи до їх проведення фахівців певної галузі, колег зі спеціального навчального закладу, науковців та інших спеціалістів. Такі заходи надзвичайно ефективні для формування спеціальних/конкретних умінь і навичок, дають поштовх для інсайтів самим педагогам, згуртовують колектив. Добре, якщо в навчальному закладі створюються умови для проведення таких заходів на постійній основі, для неперервного професійного розвитку педагогів. Глобальні зміни (такі, як впровадження інклюзивної практики, що насамперед передбачає прийняття нової освітньої філософії) часто відбуваються складно і потребують чимало зусиль. Саме тому провіднику змін надзвичайно важливо створити атмосферу взаємної довіри та підтримки, де кожен окремо, і всі разом матимуть змогу спілкуватися, ділитися своїми думками і обговорювати проблеми. Така атмосфера дає відчуття впевненості, щозміни досяжній варті зусиль, які докладає кожен. Практика співпраці та колегіальності (коли педагоги обговорюють свою діяльність спостерігають за роботою один одного, спільно працюють над курикулумом, планують, розробляють, оцінюють його діляться знаннями про викладання та навчання) надзвичайно ефективна в закладах, які стали на шлях впровадження змін. У таких умовах педагоги більше налаштовані експериментувати, вдосконалювати свою практику, брати відповідальність за її результати. Провідник змін, як член педагогічного колективу, сформувавши атмосферу довіри й конструктивної співпраці, закладає підґрунтя для ретельного аналізу ситуації, визначення проблемі потреб та окреслення необхідних дій всіма вчителями закладу. Коли це відбувається у співпраці з колегами, всі члени команди починають усвідомлювати значення власного внеску у спільну роботу. Такий шлях зміни ставлень та впровадження нових практик ефективніший за директиви згори. Принцип рівний – рівному дає кращі результати для сприйняття філософії інклюзії, розвитку необхідних умінь і навичок, для впровадження нових педагогічних практик, втілення зміну діяльність навчального закладу.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ
1.
Чим відрізняються поняття інтеграція та «інклюзія»? Розкрийте сутність основних складових інклюзії.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
46 46 Назвіть причини, внаслідок яких впровадження інклюзії у школі може виявитися неефективним. Перерахуйте складники успішного впровадження інклюзивної практики. Якою має бути ефективна школа Охарактеризуйте роль педагога у впровадженні інклюзивної практики.

СЕМІНАРСЬКО‐ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Опорні поняття інтеграція, інклюзія, провідник змін.
Усне практичне завдання
1.
Охарактеризуйте чинники, що перешкоджають ефективному впровадженню
інклюзивної практики.
2.
Завдяки яким процесам школи можуть стати більш інклюзивними?
3.
З якими перешкодами може стикнутись учитель, впроваджуючи інклюзивну практику?
Картка для аудиторної самостійної роботи
Основні поняття
Зміст
інтеграція

інклюзія

інклюзивна школа

ефективна школа

провідник змін


Вправа

Скористайтесь статтею Тіма Лормана Сім стовпів підтримки інклюзивної освіти. Як перейти від запитання Чому до запитання Як, охарактеризуйте кожен зі стовпів у малих групах. Після виконання завдання кожна група презентує свої тези. По завершенні – обговорення.
Питання для усного опитування
1.
Якою, на вашу думку, має бути інклюзивна школа?
2.
Перерахуйте перешкоди, які заважають становленню інклюзивного середовища. Запропонуйте зміни, які допоможуть їх подолати.

Завдання для письмового самостійного виконання
1. Дайте відповідь на такі запитання стосовно інклюзивної практики у навчальному закладі, який ви добре знаєте. Чи всі діти з порушеннями розвитку навчаються у школах поблизу своєї домівки, до яких би вони ходили в разі відсутності порушень Чи всі діти з порушеннями розвитку беруть участь у заходах школи
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
47 47 Чи отримують діти з порушеннями розвитку підтримку, яка їм потрібна для успіху (пристосування навчання, допоміжні комунікаційні пристрої, допомога дорослих і однолітків Чи проводиться навчання персоналу, волонтерів, сімей і представників громади щодо питань, пов’язаних з інклюзією та її найкращими зразками Чи користуються учні з порушеннями розвитку тими самими місцями і послугами, що й інші учні (наприклад, громадський транспорт, кафе та
ін.)? Чи отримують педагоги та персонал підтримку, необхідну для результативного навчання і/або залучення всіх дітей до заходів чи уроків (консультації й співпраця з професіоналами Чиє в організації або школі бачення ініціативи тощо, яка активно сприяє інклюзії? Відповіді допоможуть вам скласти план для виправлення ситуації.

2. Розгляньте запропоновані ситуації. Чи вважаєте ви, що досвідчений учитель та початківець у цих ситуаціях зіткнуться з різними проблемами Перелічіть проблеми, які, на вашу думку, можуть виникнути перед ними До школи зарахували нового учня з порушенням слуху. Спеціальний педагог запропонував попрацювати з групою учнів, у котрих спостерігаються труднощів навчанні.

Теми для доповідей та авторефератів

1. Роль батьків у впровадженні інклюзивної освіти.
2. Інклюзивна школа – осередок громади.
3. Педагог інклюзивної школи десять кроків до вдосконалення.
4. Як створити школу для учнів

Список рекомендованої літератури та корисні ресурси

1.
Lupart, J., & Webber, C.F. (2002). Canadian schools in transition: Moving from dual education systems to inclusive schools. 1 Exceptionality Education Canada, 12(2), 7‐
52.
2.
Loreman, T. (2007) . Seven pillars of support for inclusive education: Moving from
«Why?» to «How?» International Journal of Whole Schooling, 3(2), 22‐38.
3.
Loreman, T., Deppeler, J.M. & Harvey, D.H.P. (2005) Inclusive education: A practical guide to supporting diversity in the classroom.
4.
Deppeler, J., Loreman, T., & Sharma, U. (2005). Reconceptualising specialist support services in inclusive classrooms. Australasian Journal of Special Education, 29(2),
117‐127.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
48 48 5.
Polloway, E. A., Patton, J. R., Smith, J. D., & Smith, T. E. C. (1996). Historic Changes in Mental Retardation and Developmental Disabilities. Education & Training in
Mental Retardation and Developmental Disabilities, 31(1), 3‐12.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал