Основи інклюзивної освіти




Сторінка4/25
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.02 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Особливості впровадження інклюзивного навчання в Україні, ресурсні
можливості спеціальної освіти
Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку до загальноосвітнього простору України, як один з напрямів гуманізації всієї системи освіти, відповідає пріоритетам державної політики. На зміну
«державоцентриській» освітній системі, де головна мета визначалася як формування особистості за певними еталонами й підпорядкування власних інтересів державним з жорсткою регламентацією навчального процесу, має йти
«дитиноцентриська» система освітив якій домінує орієнтація на інтереси дитинина задоволення її потреб. Важлива умова формування цієї системи – забезпечення можливості вибору освітньої установи та навчальної програми відповідно до індивідуальних особливостей дитини здійснення стимулювання досягнень дітей у різних сферах діяльності забезпечення соціально‐педагогічного захисту дітей і т. ін. Реорганізація й оновлення національної системи педагогічної освіти на основі принципів демократизації, гуманізації та модернізації, визнання права кожної дитинина одержання освіти, адекватної її пізнавальним можливостям і вимогам часує дороговказом до пошуку оптимальних шляхів її реформування, соціалізації дітей з порушеннями психофізичного розвитку, їх інтегрування у суспільство.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
32 32 Повний статистичний державний облік дітей, що мають порушення психофізичного розвитку, нині в Україні відсутній, оскільки на заваді стоять міжвідомчі бар’єри, різні підходи до проведення обліку таких дітей, відсутність єдиної категоріальної класифікації тощо. Відтак, визначити кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку, неохоплених спеціальним навчанням, досить складно. На обліку у статусі дітей з обмеженими можливостями здоров’я, за останніми даними Департаменту медичної статистики МОЗ України, перебуває
135.773 дитини, що становить 1,5 % від загальної кількості дітей в Україні. Ці показники значно менші від середньосвітових. Вочевидь, пояснюється це тим, що відомча медична статистика базується на відомостях дитячої інвалідності та наявності хронічних захворювань у дітей. Водночас, дані психолого‐медико‐
педагогічних консультацій, що грунтуються, окрім медичного, на показниках психолого‐педагогічного обстеження, засвідчують дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку в Україні 1.076.345, або 12,2% від загальної кількості дітей у країні. Таким чином, за наявності досить розгалуженої та розвиненої системи спеціальної освітив Україні, значна частина дітей з особливими освітніми потребами не одержує спеціальної допомоги і немає змоги задовольнити свої особливі потреби. Вочевидь, неостанню роль у цьому відіграло й те, що в недавньому радянському минулому соціально‐політичне спрямування педагогіки тривалий час не сприяло адекватній допомозі учням, які мають труднощів навчанні, зосібно й школярам з порушеннями психофізичного розвитку, в умовах масових навчальних закладів. Масова й спеціальна школа поділили сфери своєї компетенції. В цій ситуації діти з незначними порушеннями, вчасно невиявленій не маючи реальної можливості одержати спеціальну педагогічну допомогу, змушені були навчатися в умовах масової школи, без адекватного психолого‐
педагогічного супроводу. Ця, за словами В.Лубовського , вимушена інтеграція повною мірою характеризує й сьогодення сучасної школи. Водночас виявлення значної кількості дітей з особливостями психофізичного розвитку пояснюється насамперед удосконаленням системи діагностування, оскільки освітня демократизація та реформування торкнулися й системи ПМПК, окреслені за радянських часів селекційні функції яких змінено на консультативні.
Об’єктивність та неупередженість у зборі статистичних даних регіональних
ПМПК зумовлена й тим, що більша частина з них (ПМПК: Криму, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Полтавської, Тернопільської, Харківської, Черкаської, Чернівецької областей, м. Севастополя) не є підрозділами обласних управлінь освіти, а мають статус юридичної особи, який надає їм певної автономності та самостійності. До того ж прийняті зароки незалежності Закони України Про освіту, стаття
3, де визначено, що громадяни України мають право на безкоштовну освіту в
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
33 33 державних навчальних закладах незалежно відбудь яких ознак, втому числі, і відстану здоров’я», Про загальну середню освіту, стаття 29, де зазначається, що Батьки або особи, які їх замінюють, мають право вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей …», Про охорону дитинства, де вказується, що Дискримінація дітей‐інвалідів та дітей звадами розумового або фізичного розвитку забороняється…» та інші нормативно‐правові документи засвідчили право батьків на вибір навчального закладу для своєї дитини. Значна частина батьків цим правом скористалася, вочевидь, не бажаючи, аби їхні діти перебували в цілодобових інтернатах, які почасти віддалені від місць проживання, а іноді, в окремих областях, і за їх відсутності. Економічна кризах років теж не сприяла вирішенню питань розміщення дітей з особливостями розвитку в спеціальних закладах, оскільки на місцях певна частина їх перепрофілювалася та скорочувалася, останні ж фінансувалися недостатньо. Як наслідок, значно зросла кількість дітей з особливостями розвитку, що перебувають в масових загальноосвітніх закладах, в умовах так званого стихійного інтегрування. Важливість освітніх інтеграційних процесів підкреслював Л. Виготський. Він вказував на необхідність створення такої системи навчання, яка б органічно пов’язувала спеціальне навчання з навчанням дітей з нормальним розвитком. Вчений наголошував При всіх перевагах наша спеціальна школа відрізняється тим основним недоліком, що вона замикає свого вихованця… у вузьке коло шкільного колективу, створює відрізаний і замкнутий світ, де все прилаштовано і пристосовано до дефекту життя. Наша спеціальна школа натомість, щоб виводити дитину з ізольованого світу, як правило, розвиває в ній навички, які призводять до ще більшої ізольованості й посилюють її сегрегацію. Через ці недоліки не лише паралізується загальне виховання дитини, ай спеціальна виучка зводиться майже нанівець.
Інклюзивна освіта на теренах України потребує свого вирішення на основі виваженого підходу, як збоку державних органів влади, такі збоку громадськості, оскільки інклюзивні процеси у навчанні дітей з порушеннями психофізичного розвитку у країнах пострадянського простору мають свою специфіку, розвиваються в умовах особливого соціокультурного статусу з урахуванням позитивів і досягнень диференційованого навчання. Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку в загальноосвітний простір України, як один з напрямів гуманізації всієї системи освіти, відповідає пріоритетам державної політики, що окреслені в Національній доктрині розвитку освітив Україні у ХХІ столітті, і полягають в особистісній орієнтації освіти створенні рівних можливостей для дітей та молоді у здобутті якісної освіти забезпеченні варіативності здобуття базової або повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей. Інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку до загальноосвітніх закладів – це світовий процес, до якого долучені всі
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
34 34 високорозвинені країни. В основі концепції інклюзії лежить дотримання принципу прав дитинина використання всіх можливостей, які пропонує суспільство.
Інклюзивна освіта, що являє собою закономірний і логічний варіант трансформації інститутів загальної та спеціальної освіти, виступає одним із основних інститутів соціальної інтеграції. Реалізація технологій освітнього інтегрування дозволить узгодити протиріччя між рівними правами осіб з порушеннями психофізичного розвитку у виборі життєвого шляху, форми освіти, освітніх послуг і фактичною нерівністю можливостей різних соціальних груп населення. Реалізація ідеї інклюзії як однієї з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку національної системи освіти жодною мірою не означає згортання
існуючої диференційованої системи спеціальної освіти. Ефективне інтегрування можливе лише в умовах постійного удосконалення систем загальної та спеціальної освіти, ліквідації наявних кордонів між ними. Принципово важливою тут є продумана державна політика, яка має базуватися на оптимізації процесу інтегрування учнів з особливими потребами у загальноосвітній простір та враховувати науково‐методичні підходи впровадження інклюзивної освіти

інклюзивна освіта потребує розроблення відповідної нормативно‐
правової бази, що закріплює правові засади здобуття освітив різних формах особами з порушеннями психофізичного розвитку

інклюзивне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку має відбуватися за участі різнопрофільних фахівців (корекційний педагог, асистент учителя, психолог, медичний працівник, соціальний працівник, помічник учителя та ін.) й за умови вчасно проведеної корекційно‐
розвивальної роботи ефективність інклюзивного навчання освіти суттєво підвищиться за умови своєчасної й кваліфікованої діагностики та оцінювання розвитку дитини, а також при наданні консультативно‐інформаційної підтримки педагогам і адміністрації загальноосвітнього закладу, в якому вона навчається, та її батькам в умовах інклюзивної освіти вкрай значущим є застосування мультидисциплінарного підходу при організації психолого‐педагогічного супроводу учнів, залучення місцевої громади до вирішення питань інтегрування такої дитини у соціокультурний простір Необхідними є розробка й подальше удосконалення навчально‐
методичного забезпечення індивідуальних навчальних планів, спеціальних програм, підручників і дидактичних засобів, враховуючи вимоги особистісно‐діяльнісного підходу в освіті дітей з порушеннями психофізичного розвитку ефективне інклюзивне навчання можливе лише за умови спеціальної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів. Метою такої підготовки
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
35 35 є оволодіння педагогами загальноосвітніх шкіл (дошкільних закладів) основними методами диференційованого навчання, сучасними методиками оцінювання навчальних досягнень та розвитку дітей тощо широке запровадження інклюзивного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку передбачає залучення батьків до навчально‐
виховного процесу на партнерських засадах, співпрацю з громадою та підтримку ініціатив громадських і батьківських організацій. Безумовно, впровадження інклюзивної освіти має відбуватися поступово з професійним відпрацюванням усіх її складових.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ
1.
Проаналізуйте вертикальну та горизонтальну структуру спеціальної освітив Україні.
2.
Розкрийте особливості впровадження інклюзивної освітив Україні.
3.
Проаналізуйте класифікцію дітей з порушеннями психофізичного розвитку.
СЕМІНАРСЬКО‐ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Опорні поняття система спеціальної освіти, спеціальні навчальні заклади, диференційоване навчання, класифікація порушень психофізичного розвитку, стихійне інтегрування, інклюзивне навчання.

Усне практичне завдання
1.
Охарактеризуйте систему спеціальної освіти України.
2.
Визначте, як демократичні процеси вплинули на функціонування освітньої системи.
3.
Зазначте позитиви й негативи стихійного інтегрування.
Картка для аудиторної самостійної роботи

Основні поняття
Зміст Система спеціальної освіти Спеціальна школа інтернат
Навчально‐реабілітаційний центр Стихійне інтегрування Класифікація порушень психофізичного розвитку
Усне практичне завдання
1.
Прокоментуйте слова Л.Виготського та наведіть відповідні приклади з власного досвіду: «При всіх перевагах наша спеціальна школа відрізняється тим основним недоліком, що вона замикає свого вихованця… у вузьке коло шкільного колективу, створює відрізаний і замкнутий світу якому все
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
36 36 прилаштовано і пристосовано до дефекту життя. Наша спеціальна школа натомість, щоб виводити дитину з ізольованого світу, як правило, розвиває в ній навички, які призводять до ще більшої ізольованості й посилюють її сегрегацію Через ці недоліки не лише паралізується загальне виховання дитини, ай спеціальна виучка зводиться майже нанівець».
Вправа
1. Підберіть з власного досвіду приклад педагогічної ситуації, що ілюструє стихійне інтегрування дитини з порушеннями психофізичного розвитку у загальноосвітній простір та прокоментуйте. Після виконання завдання – обговорення з групою в аудиторії.

Питання для дискусії
1.
Прокоментуйте цитату: Проблема інтеграції в спеціальній освіті не вичерпується тільки залученням дитини з особливими потребами до колективів здорових дітей. Інтеграційні тенденції спостерігаються у змісті спеціальної освітив системі навчальних закладів для дітей з відхиленнями в розвитку. Ці тенденції перспективні, оскільки пов’язані із загальними процесами розвитку науки і цивілізації [1, с.
2.
Поясніть відмінності між «державоцентристською» та «дитиноцентристською» освітніми системами.
3.
Чому інклюзивна освіта визначена як найбільш інноваційний рух в освіті го сторіччя?

Завдання для письмового самостійного виконання
1.
Проаналізуйте та поясніть на прикладі основні функції ПМПК, скориставшись поданим витягом з Положення про центральну та республіканську Автономна Республіка Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого‐медико‐педагогічні консультації Діяльність ПМПК спрямована на

виявлення, облік, діагностичне обстеження дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, віком до 18 років;

направлення їх до спеціальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, лікувальних закладів відповідного типу, установі закладів системи праці та соціального захисту населення;

консультування батьків (осіб, які їх замінюють, педагогів, медичних працівників з питань навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленнями в психофізичному розвитку.
2.
Скориставшись даними ПМПК по вашій області, підрахуйте кількість дітей з особливостями психофізичного розвитку, що навчаються в умовах стихійного
інтегрування.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
37 37
Теми для доповідей та рефератів
1.
Стихійне інтегрування дітей з порушеннями психофізичного розвитку як ознака системи демократичних процесів в освіті.
2.
Спеціальної освіти області, в якій я проживаю.
3.
Загальні рекомендації щодо впровадження інклюзивного навчання в окремій області, районі, місті.

Список рекомендованої літератури
1.
Будяк Л.В. «Інклюзивне навчання в сільському загальноосвітньому закладі ‐ Черкаси, 2010.
2.
Довженко О. Какова наша школа (по результатам международного сравнения) //
Народное образование. – 2002. – №7. – С. 17‐22.
3.
Гриценок ЛІ, Обухівська А.Г., Панок В.Г. та ін. Психологічна служба та психолого‐
медико‐педагогічні консультації системи освіти України (показники розвитку за підсумками 2004‐2005 навчального року) / – К «Ніка Центр, 2005.
4.
Дигностика школьной дезадаптации
/
Под ред.
С.А. Беличевой,
И.А. Коробейниковой, ТО. Кумариной и др. – М, 1993.
5.
Василюк А, Пахоцінський Р, Яковець Н. Сучасні освітні системи. – Ніжин Редакційно‐
видавничий відділ НДПУ, 2002. – 139 с.
6.
Діти державної опіки проблеми, розвиток, підтримка Навчально‐методичний посібнику х кн. – К Міленіум, 2005. – 286 с.
7.
Колупаєва А.А., Будяк Л.В. Впровадження інклюзивного навчання при проведення реформування в Україні // Актуальні проблеми навчання та виховання людей в
інтегрованому освітньому середовищі Тези доповідей Х Міжнародна науково‐
практична конференція.
8.
Лупарт, Д, Веббер, Ч. (2002). Шкільна реформа в Канаді перехід від роздільних систем освіти до інклюзивних шкіл. Exceptionality Education Canada, 12 (2), 7‐52.
9.
Л.М. Шипицина, К. Ван Рейсвейк. На встречу друг другу пути интеграции. – СПб.,
1998. С. 21.
10.
Loreman, T., Deppeler, J.M. & Harvey, D.H.P. (2005). Inclusive education: A practical guide to supporting diversity in the classroom. (Лорман Т, Деппелер Дж. М, Харві Д. Х. Р.
(2005) Інклюзивна освіта. Підтримка відмінності на уроці практичний посібник)
Sydney: Allen & Unwin. Chapter 3.
11.
Daniels E. & Stafford K. Forming partnerships with families. (Chapter 2). Creating Inclusive
Classrooms Children's Resources International. – 1999. – 1
12.
Barnes, M. K. 1999. Strategies for collaboration: A collaborative teaching partnership for an inclusion classroom. (Барнз, М.К. Стратегії співпраці:
Партнерство і співпраця у навчанні для інклюзивного класу) Reading and Writing Quarterly 15(3): 233‐38.



© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
38 38
4. Передумови для забезпечення успішної інклюзії. Педагоги як
провідники змін

Сьогодні всі причетні до освіти визнають, що більшість педагогів працює в класах, де є діти з різноманітними, відмінними потребами. Відтак постають нагальні питання як надати їм найкращу підтримку, аби забезпечити всім без винятку дітям належну освіту. Результати досліджень учених і практиків багатьох країн підтверджують, що
інклюзивний підхід корисний із соціальної, академічної і навіть фінансової точок зору, як в цілому для шкільної системи, такі для всіх дітей, які залучаються до
інклюзивної освіти. Науковці переконані інклюзивна освіта для дитини з порушеннями розвитку за всіма параметрами має бути такою самою, як освіта, яку отримують діти без порушень. Йдеться про повну участь у навчанні у звичайному (а не сегрегованому) класів якому діти з порушеннями проводять більшість часу і беруть участь в усьому, що відбувається в ньому. Водночас, для забезпечення таких умов доцільно застосовувати відповідні адаптації чи модифікації в освітньому середовищі та курикулумі.
Отже, масові школи та класи мають змінюватися, аби задовольнити потреби всіх дітей з відмінностями та без них (Лорман і Деппелер, 2001). Відповідно, спеціальні навчальні заклади мають стати ресурсними центрами для забезпечення належного супроводу та підтримки дітей з порушеннями, які інтегрувалися в інклюзивні заклади.
У світовій практиці існує чимало прикладів успішного створення і функціонування інклюзивних шкіл. Одначе, досі немає єдиного усталеного алгоритму, як саме можна зробити всі школи інклюзивними, яким чином навчальні заклади можуть забезпечити залучення всіх (без винятку) дітей з громад, які вони обслуговують, і дати їм змогу досягати максимально високих (для кожного учня) результатів і стати повноцінними та повноправними членами своєї спільноти.

Інтеграція та інклюзія
Часто терміни інтеграція й інклюзія помилково вживають як взаємозамінні. Водночас ці поняття різняться суттєвими відмінностями. За інтеграції діти з різними (відмінними) здібностями залучаються до
існуючої освітньої системи педагогічні зусилля спрямовуються нате, аби зробити дитину «нормальнішою», допомогти пристосуватися до існуючої моделі шкільної освіти (проведення уроків, умови шкільного життя тощо.
Інклюзія ж передбачає, що від самого початку всі діти належать до системи масової освіти. Отже, про потребу пристосовувати дитину до освітнього середовища взагалі не йдеться, адже вона вже є частиною цієї системи. Мета
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
39 39
інклюзії полягає втому, щоб кожний навчальний заклад був заздалегідь готовий прийняти дітей з різними (відмінними) здібностями.
Розв’язання цього завдання потребує змінне лише в організації роботи шкіл, ай переосмислення та зміни ставлення педагогів спеціальних і масових навчальних закладів, чимало з яких досі вбачають свою роль утому, аби навчати певну категорію дітей вчителі масових навчають нормальних учнів, учителі спеціальних закладів – учнів з порушеннями розвитку. Для цього потрібно змінити ставлення, переконання і цінності шкільних працівників.
Складові інклюзії
Наразі в науковій літературі можна зустріти чимало визначень поняття
інклюзія. Але всі вченій практики одностайні щодо її основоположних складових. Серед них прийняття у навчальні заклади всіх дітей без винятку залучення всіх дітей з різними (відмінними) здібностями до тих навчальних закладів, які б вони відвідували, не маючи обмежених можливостей (як діти з типовим розвитком кількість дітей з відмінними здібностями у школах і класах має бути природно пропорційною їхній загальній кількості в місцевій громаді (населеному пункті, районі тощо диференційовані підходи у викладанні використання всіх можливих місцевих ресурсів для забезпечення різноманітних освітніх потреб учнів.
Інклюзія в кожному окремому випадку обумовлена відповідним конкретним контекстом (місто – село, етнічна/релігійна однорідність – розмаїтість, культурні традиції, економічний та соціальний рівень розвитку країни тощо, і тому єдиної формули успішного залучення дітей з різними (відмінними) здібностями, яку можна застосувати добудь якої школи, не існує. Найбільші успіхи у втіленні інклюзивної форми освіти мають навчальні заклади, де розуміють і демонструють ефективні методики навчання та викладання в атмосфері співпраці, підтримки збоку шкільної адміністрації та громади.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал