Основи інклюзивної освіти




Сторінка3/25
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.02 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Освітні закони України. Сучасна освітня нормативно‐правово база
Україна, яка до року булав складі СРСР, декларативно визнала основні міжнародно‐правові документи стосовно осіб з обмеженою життєдіяльністю, проте державна політика у цей період мала переважно компенсаційний характер, заходи цієї політики концентрувалися на незначній фінансовій допомозі та наданні певних послуг. Завдання пристосування життєвого середовища до особливостей та потреб осіб з обмеженими можливостями здоров’я як умови їхнього успішного інтегрування у суспільство навіть не формулювалося.
Здобуття незалежності держави ознаменувалося прийняттям Основного Закону – Конституції України, де стверджується рівність прав усіх людей, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, відмовних та інших ознак. У Конституції визначено та стверджено основні права людини, серед яких – право на освіту (ст.53), право на соціальний захист (ст.46) та
ін. В Україні інтеграційні процеси в освітній системі розпочалися з х років у зв’язку з розпадом СРСР і кардинальною перебудовою державного устрою, зумовлені прийняттям національних антидискримінаційних законодавчих актів, ухвалених з урахуванням основних положень Декларацій ООН, Законодавчого визнання набуло право на здобуття освіти громадянами України без будь‐яких обмежень у прийнятому (1993 р) Законі Про освіту. Гуманізмі демократія як підґрунтя освіти, доступність та безоплатність освітніх послуг, право всіх громадян на безкоштовну освіту незалежно відстану здоров’я, відкритий характер навчальних закладів і т.ін. дає підстави розглядати цей законодавчий документ, що регламентує функціонування освітньої системи України як прогресивний кроку виконанні вимог міжнародних нормативно‐правових документів, ратифікованих нашою державою. Водночас окремі законодавчі акти, хоча й побудовані на демократичних засадах, містять певні суперечності. Зокрема, Закон України Про загальну середню освіту містить доволі контраверсійне твердження про дітей з особливими потребами
Зарахування та добір дітей для навчання у спеціальних загальноосвітніх школах (школах‐інтернатах), їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних психолого‐медико‐
педагогічних консультацій у порядку, встановленому Міністерством освіти України. Якщо батьки або особи, які їх замінюють, усупереч висновку відповідної психолого‐медико‐педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи‐інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
23 23 Починаючи з 2000 року, активізація законотворчої діяльності в Україні, стосовно регламентації надання освітніх, медичних, соціальних послуг особам з обмеженими можливостями здоров’я, сприяла ухваленню низки законів (Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії 2000 р, Про охорону дитинства 2001 р, Про соціальні послуги 2003 р, Про реабілітацію інвалідів в Україні 2005 р. Вперше законодавчо визнано (Закон Про реабілітацію інвалідів в Україні) психолого‐педагогічний супровід як необхідну умову успішного інтегрування в соціум дитини з обмеженими можливостями здоров’я, а також необхідність соціального, педагогічного й психологічного патронажу за місцем проживання.
Необхідність інтегрування дітей з особливими освітніми потребами зазначається в офіційних документах нарівні постанов Кабінету Міністрів України та державних програм. Зокрема в Доктрині освіти (2001) вказується на рівний доступ до якісної освіти інтегруванням у загальноосвітній простір дітей з особливими потребами. Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей‐інвалідів, схвалена Постановою Кабміну України № 1545 від 12.10.2000 p., серед загальних положень містить фразу, що замість ізольованого інтернатного виховання дітей‐
інвалідів повинно прийти інтегроване навчання й виховання, а в напрямках реабілітації передбачає перебування дитини‐інваліда в дитячому колективі без ізоляції від суспільства (як це відбувається в закритих інтернатних установах, в умовах звичайного середовища та про поступове інтегрування дітей‐інвалідів до дитячих дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл. Тут також задекларовано збереження сім'ї на противагу влаштуванню дитини в інтернаті перевага інтегрування до учнівського колективу над домашньою формою навчання. Суперечливі позиції стосовно впровадження інклюзивної освіти містить Положення про індивідуальне навчання (наказ МОНУ від 20.12.2002 р. № 732). Нижче наведено цитати з окремих документів, які стосуються організації
інклюзивного навчання в загальноосвітніх школах. Зокрема, у Наказі МОН України № 849 від 3 листопада 2004 р. йдеться проте, що в рамках свого індивідуального навчального плану діти з особливими потребами повинні мати, крім загальноосвітнього, ще й корекційний, реабілітаційний, логопедичний компонент тощо Для створення оптимальних умов оволодіння навчальним матеріалом з учнями, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, підготовчого, 1– х класів, проводяться індивідуальні та групові заняття з корекції вад розвитку. Відповідні пункти містяться й у Комплексній програмі освіти та фахової підготовки інвалідів, затвердженій спільним наказом МОНУ та АПН України від
26.11.2002: Створити в кожному районі місті смт не менше однієї загальноосвітньої школи з необхідними умовами для навчання інвалідів, аби забезпечити ранню соціальну адаптацію дітей‐інвалідів, які не мають відставання в інтелектуальному розвитку відповідальність за це покладено на Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство економіки,
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
24 24 Міністерство фінансів, міські і обласні державні адміністрації, громадські організації інвалідів. Передбачено також розробити нормативи чисельності і ввести в спеціальних школах‐інтернатах, центрах професійної, соціальної, медичної реабілітації інвалідів, навчально‐виробничих підприємствах і ВНЗ І – IV рівнів акредитації посади вчителів (викладачів) валеології, реабілітологів, психологів, профконсультантів, сурдоперекладачів та інших спеціалістів у межах виділених асигнувань. У зазначеному документі наголошується на кадровому забезпеченні навчання дітей з особливими освітніми потребами. Завдяки співпраці психолого‐медико‐педагогічних консультацій і центрів практичної психології та соціальної роботи розширюються можливості інтегрування дітей з особливими потребами в суспільство, підвищується ефективність ранньої діагностики відхилень у розвитку дітей, а також здійснюється цілеспрямована розвивально‐корекційна робота безпосередньо в навчальному закладі, де навчається дитина. Нині ми стоїмо на порозі кардинальних змін освітньої політики стосовно дітей з особливими потребами. Активна робота проводиться над доопрацюванням основних освітніх законів, зокрема в закон Про освіту, введено поняття інклюзивного навчального закладу, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах про інклюзивне навчання (Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872). З 2001 року Міністерство освіти і науки України спільно з Інститутом спеціальної педагогіки НАПН України таза підтримки Всеукраїнського фонду Крок за кроком проводить науково‐педагогічний експеримент Соціальна адаптація та інтегрування у суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Понад 20 навчальних закладів з різних областей України задіяно в цьому експерименті. Позитивний досвід впровадження інклюзивної освіти нині поширюється на інші навчальні заклади України. Впровадженню інклюзивної освітив Україні на основі використання найкращого світового досвіду сприяє Національний україно‐канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими освітніми потребами в Україні, в рамках якого відпрацьовуються й удосконалюється нормативно‐правова база та інклюзивні технології навчання. Аналіз законодавчих та нормативно‐правових документів засвідчив, що політика сучасної України щодо дітей з порушеннями психофізичного розвитку як міноритарної групи, що потребує реабілітації та інтеграції, характеризується максимальним залученням держави до системного вирішення проблем, однак механізми реалізації цього процесу нині активно відпрацьовуються.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ
1.
Назвіть і проаналізуйте основні міжнародні документи в галузі прав осіб з порушеннями психофізичного розвитку.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
25 25 Розкрийте основні принципи інклюзивної освіти, задекларовані у
Саламанкській декларації.
3.
Визначте, які статті Закону Про освіту сприяють розбудові інклюзивної освітив Україні.

СЕМІНАРСЬКО‐ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Опорні поняття: Міжнародна політика і законодавча база інклюзивної освіти, Саламанкська декларація, документи ООН і ЮНЕСКО, освітні закони України, принципи інклюзивної освіти.

Усне практичне завдання
Охарактеризуйте основні міжнародні документи ООН і ЮНЕСКО в галузі прав осіб з порушеннями психофізичного розвитку.
Картка для аудиторної самостійної роботи
Основні поняття
Зміст Загальна Декларація ООН про Права людини
Конвенція про права дитини
Саламанкська декларація Принципи інклюзивної освіти Законодавча освітня база України


Усне практичне завдання
1.
Проаналізуйте статтю 23 Конвенції про права дитини, де зазначається, що Неповносправна в розумовому чи фізичному відношенні дитина повинна мати повноцінне і достойне життя в нормальних умовах, які сприяють зростанню впевненості в собі та забезпечують її участь ужитті суспільства… Дитина‐інвалід має право на особливий догляд, освіту, допомогу, аби мати повноцінне і гідне життя в умовах, що забезпечують максимальну самостійність і соціальну інтеграцію, та визначте, чи закріплені ці права в основних законах України. Визначте основоположні права осіб з порушеннями, які викладено в Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів.
Вправа Студентам пропонується на основі теоретичних знань визначити зобов’язення держав, які ратифікували Конвенцію ООН про права дитини, стаття
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
26 26 28: Держави визнають право дитинина освіту, з метою поступової реалізації цього права на основі надання рівних можливостей вони повинні Після виконання завдання ‐ обговорення з групою в аудиторії.

Завдання для усного опитування
1.
В якому міжнародному документі визначено основні принципи інклюзивної освіти?
2.
Прокоментуйте визначення, подане в Саламанкській декларації У рамках
інклюзивних шкіл діти з особливими освітніми потребами мають одержувати додаткову допомогу, яка потрібна їм для забезпечення їхнього повноцінного навчання. Інклюзивні школи є найефективнішим засобом, що гарантує солідарність між дітьми з особливими потребами та їхніми однолітками. Зарахування дітей до спеціальних шкіл, спеціальних класів чи до секцій у межах будь‐якої школи на постійній основі має бути винятком, рекомендованим тільки в тих випадках, коли цілком очевидне те, що навчання у звичайних класах не може задовольнити освітні чи соціальні потреби певної окремої) дитини, або, якщо це необхідно для благополуччя цієї дитини або інших дітей [257, с.1].
3.
Чи повною мірою законодавча база України відповідає Саламанкській декларації Наведіть приклади.

Завдання для письмового самостійного виконання
1.
Визначте основні напрями співробітництва педагогічного персоналу, фахівців, громадських та благодійних організацій з батьками. Чому саме батьки повинні мати визначальне право у виборі освітніх послуг для своєї дитини, контролювати, стежити за процесом навчання, брати в ньому участь

Теми для доповідей та рефератів
1.
Закони України про право на освіту дітей з особливими потребами.
2.
Нормативно‐правові акти, які регламентують інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами.
3.
Аналіз документа
«Порядок організації
інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах про інклюзивне навчання».

Список рекомендованої літератури
1.
Аналитические материалы Комитета ООН по правам ребенка. Российские НПО и права детей в России. – Мс

2.
Національна доктрина розвитку освітив Україні у 21 столітті // Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти. Міжнародний Фонд Відродження, Київ, 2001.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
27 27 Закон України Про загальну середню освіту // Відомості Верховної Ради,
1999. – № 28. – С. 230‐235.
4.
Закон України Про освіту // Відомості Верховної Ради, 1991, № 34, – С. 45‐48.
5.
Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні // Відомості Верховної Ради, 1991. – № 2. – С. 252‐258.
6.
Закон України Про охорону дитинства // Відомості Верховної Ради, 2001, № 30, С. 142‐150.
7.
Закон України Про реабілітацію інвалідів в Україні // Відомості Верховної Ради, 2006, № 2‐3, – С. 36‐42.
8.
Закон України Про спеціальну освіту (проект) // Міністерство освіти і науки України // www.mongov.ua
9.
Збірник нормативних документів загальної середньої та дошкільної освіти. – Міністерство освіти і науки України. – К, 2002.
10.
Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття) – К Райдуга,
1994.
11.
Довідник гарантій соціального захисту інвалідів / Перелік пільг, передбачених для інвалідів. – К, 1999.
12.
Колупаєва А.А. Реформування спеціальної освіти у країнах пострадянського простору // Дидактичні та соціально‐психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі Наук.‐метод. зб. Випуск 6. – К Науковий світ, 2005 – С. 33‐
39.
13.
Колупаєва А.А. Психолого‐педагогічна підтримка дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання в європейських країнах // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – К Університет Україна. – 2006. – С. 174‐175.
14.
Колупаєва А. Інтегративні тенденції в освіті дітей з особливими потребами в Україні. http://canada‐ukraine.org/ukr_Journal_V1.htm
15.
Конвенция оправах ребенка и законодательство Российской Федерации:
Справочник. – М Государственный НИИ семьи и воспитания, 2001.
16.
Конституція України. – К Преса України, 1997.
17.
Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого‐медико‐
педагогічні консультації / Наказ Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 07.07.20004. №569 /38.
18.
Права інвалідів в Україні Зб.правових документів. – К Сфера, 1998. – 300 с.
19.
Проект Положення про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах.
– К. – 2002.
20.
Саламанская декларация. Рамки действий по образованию лиц с особыми потребностями, принятые Всемирной конференцией по образованию лиц с особыми потребностями: доступи качество. Саламанка. Испания, 7‐10 июня г. – К, 2000.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
28 28 21.
Baglieri, S. & Knopf, J.H. (2004) Normalizing Difference in Inclusive Teaching. Journal of Learning Disabilities, 37(6), 525–529.
22.
Billingsley, F., Jackson, L. & Ryndak, D.L. (2000). Defining School Inclusion for
Students With Moderate to Severe Disabilities: What Do Experts Say?
Exceptionality 2220, 8(2), 101–116.
23.
Boettcher, C., Piscitelli, V. & Rafferty, Y. (2003). The impact of inclusion on language development and social competence among preschoolers with disabilities.
Exceptional Children, 69(4), 467.
24.
Brazil, N., Ford, A. & Voltz, D.L. (2001). What matters most in inclusive education: A practical guide for moving forward. Intervention in School and Clinic, 37(1); 23–30.
25.
Deppeler, J., Harvey, D. & Loreman, T. (2005). Inclusive Education A practical guide to supporting diversity in the classroom. New York: RoutledgeFalmer.





























© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
29 29
3. Спеціальна освіта в Україні та модернізація освітньої галузі

Характеристика спеціальної освітив Україні (вертикальна й горизонтальна
структура; спеціальні дошкільні та загальноосвітні шкільні заклади, навчально‐
реабілітаційні та оздоровчі багатопрофільні центри і т. ін.).

У процесі демократизації українського суспільства неабиякого поширення набувають ідеї гуманізації освіти й пріоритетів особистості. Ринкова економіка та демократична система соціально‐політичного облаштування України висувають нові вимоги до системи освіти, зокрема, до освіти осіб з порушеннями психофізичного розвитку. Йдеться, перш за все, про забезпечення рівних можливостей для здобуття освіти й подальшої активної участі ужитті суспільства всіх без винятку громадян. Неприйнятна нині освітня система, за якої учні пасивно одержують академічні знання і не вступають в активну взаємодію із соціумом. Проблема соціалізації та інтегрування в загальноосвітній простір дітей з порушеннями психофізичного розвитку посідає особливе місце і викликає багато суперечок і нарікань. Система спеціальної освітив Україні має вертикально‐горизонтальну структуру. Вертикальна структура базується на вікових особливостях учнів і рівнях загальноосвітніх програм. Горизонтальна структура враховує психофізичний розвиток дитини, особливості її пізнавальної діяльності та характер порушення. Вертикальна структура визначається віковими періодами раннього дитинства ( від 0 до 3 років дошкільний період ( з 3 до 6‐7 років період шкільного та професійного навчання ( з 6‐7 до 16‐21 років. У період від 0 до 3 років (раннє дитинство) діти перебувають на домашньому утриманні, у дитячих дошкільних закладах, діти‐сироти – у будинках дитини. Спеціальну допомогу діти з порушеннями психофізичного розвитку можуть одержувати в центрах раннього втручання, центрах реабілітації, психолого‐медико‐педагогічних центрах та спеціальних дошкільних закладах. Для дітей дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку функціонують: спеціальні дитячі дошкільні заклади, дитячі навчальні заклади компенсуючого типу, спеціальні групи при дошкільних навчальних закладах комбінованого типу, дошкільні групи при спеціальних школах, реабілітаційні центри. Основними державними навчальними закладами для дітей з особливостями психофізичного розвитку шкільного вікує спеціальні загальноосвітні школи‐інтернати, навчально‐реабілітаційні центри та спеціальні класи в загальноосвітніх навчальних закладах масового типу.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
30 30 Спеціальні навчальні заклади для дітей з особливостями психофізичного розвитку реалізують програми початкової, основної та середньої (повної) загальної освіти, складені на основі Державного стандарту спеціальної освіти. Горизонтальна структура спеціальної освітив Україні представлена 8‐ма типами спеціальних закладів для дітей з порушеннями слуху, слабочуючих, з порушеннями зору, слабозорих, з тяжкими порушеннями мовлення, з порушеннями опорно‐рухового апарату, для розумово відсталих, із затримкою психічного розвитку. Заданими Міністерства освіти та науки, функціонує 396 спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, де навчається 54, 1 тис. дітей. Окрім того, в системі МОН України функціонує близько 40 навчально‐реабілітаційних центрів для дітей з порушеннями психофізичного розвитку спеціальні дошкільні заклади та 1200 спеціальних груп в дошкільних закладах масового типу, де перебуває близько 45 тисяч дошкільників. У підпорядкуванні Міністерства праці та соціальної політики функціонує 298 реабілітаційних центрів, з них 208 – центрів ранньої реабілітації дітей з порушеннями розвитку, 90 – центрів медико‐соціальної та професійно‐трудової реабілітації. Реабілітаційні послуги діти та молодь з порушеннями психофізичного розвитку одержують і в 46 центрах соціально‐психологічної реабілітації, підвідомчих Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту.
Досвід функціонування спеціальних закладів в Україні свідчить про значні досягнення, які мають ці освітні осередки. До безперечних досягнень можна віднести створення в спеціальних навчальних закладах достатньої матеріальної бази, забезпечення відповідних умов для надання корекційної допомоги, організацію професійно‐трудової підготовки, навчання та відпочинку. У спеціальних закладах діти з порушеннями розвитку здобувають освіту, яка спрямована на одержання знань з основ наук, вдосконалення особистісних якостей, корекцію порушень розвитку й подальшу соціалізацію. Корекційні заняття забезпечують не лише виправлення порушень психофізичного розвитку, ай забезпечують вплив на особистість в цілому для досягнення позитивних результатів в її навчанні, вихованні та інтеграції у суспільство. Спеціальні школи в основному забезпечені сучасними навчально‐
методичними матеріалами, розробленими відповідно до вимог сьогодення. Втім, поряд з незаперечними позитивами варто виокремити суттєві недоліки сучасної системи спеціальної освіти, перш за все її уніфікованість, що унеможливлює забезпечення освітніх потреб всіх учнів, які мають особливості психофізичного розвитку, заважає впроваджувати різноваріантні навчальні програми, вносити необхідні зміни та додатки до навчальних планів

ізольованість дітей з психофізичними порушеннями у спеціальних школах‐інтернатах, які є основними спеціальними освітніми закладами така ізольованість має багато негативних соціальних наслідків, зокрема,
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
31 31 відчуження сім’ї від виховного процесу соціальна інфантильність учнів обмеженість розвитку життєвих компетенцій тощо недостатня соціально‐практична спрямованість навчального процесу, наслідки якої – низький рівень сформованості соціально‐побутової компетентності учнів, незадовільна орієнтація в системі соціальних нормі правил та відсутність навичок самостійної життєдіяльності недостатня індивідуалізованість та особистісна зорієнтованість навчально‐виховного процесу, що спричиняють труднощі емоційного та особистісного розвитку учнів, неадекватні уявлення про свої якості, здібності й можливості низька ефективність корекційно‐розвивальних занять, яка зумовлює низький рівень комунікативної компетентності, замкнутості. ізольованості відсутність ліцензійованого психолого‐педагогічного інструментарію для діагностики порушень, що утруднює правильне комплектування спеціальних закладів й організацію відповідного навчання недостатнє науково‐методичне та навчальне забезпечення освітнього процесу дітей з важкими патологіями, атиповими порушеннями, які потребують додаткових освітніх та корекційно‐реабілітаційних послуг.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал