Основи інклюзивної освіти




Сторінка25/25
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.02 Kb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25
Тема уроку:
Жива природа ставку від пуголовка до жаби.
Урок
3
з
навчального
модуля
(загалом 6 уроків)

© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
251 251
Мета уроку
Познайомити дітей із життєвим циклом
«від пуголовка до жаби
Центральна
проблема:
Що
відбувається,
коли
пуголовки
перетворюються на жаб
Матеріали:
Класний акваріум та пуголовки, яких
назбирали минулого тижня. Схема Від
пуголовка до жаби. Книжки з теми.
Хід уроку
Учитель представляє тему уроку та
пропонує дітям відповісти на запитання Що
відбувається,
коли
пуголовки
перетворюються на жаб Учні мають
дослідити цю проблему за допомогою
Інтернету, книжок, власних спостережень за
акваріумом
та
шляхом
колективного
обговорення в малих групах. Далі, спираючись
на результати своєї пошукової діяльності учні
мають зобразити послідовність етапів
перетворення пуголовка на жабу.
Домашнє завдання
Для цього уроку немає.
Учениця
з
особливими потребами
Кейті
Індивідуальні
завдання для цього
уроку
До кінця третього семестру Кейті
навчиться зосереджувати погляд на чорному
кружечку завбільшки з монету на білому фоні
щонайменше впродовж 45 секунд (ціль 3,
завдання 3).
Інклюзивні
матеріали й методики
Поки група Кейті спостерігає за
пуголовками в акваріумі, одного пуголовка
пересаджують у менший акваріум, який
ставлять навпроти великого білого аркуша.
Педагог заохочує Кейті стежити очима за
рухами
пуголовка.
Інші
учні
також
спостерігатимуть
за
пуголовком
у
маленькому
акваріумі,
намагаючись
помітити певні зміни.
Альтернативна
методика оцінювання
Педагог фіксує час візуального стеження
за предметом.
Учитель:
Представляє тему об’єднує класу групи
дає завдання працює з кожною групою та
надає допомогу, за потреби;організовує
презентацію результатів роботи груп
проводить заключне обговорення з теми
уроку з допомогою схеми.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
252 252
Асистент педагога
(пара педагог)
Під час уроку переходить від однієї групи
до іншої та заохочує дітей робити свій внесок
у спільну діяльність. Поки група Кейті працює
біля великого класного акваріума, допомагає
пересадити одного пуголовка до меншого
акваріума. Спонукає Кейті стежити очима за
пуголовком та фіксує час візуального
спостереження та записує це в журналі.
Запрошує інших дітей поспостерігати за
пуголовком у меншому акваріумі. Пропонує
Кейті поспостерігати завеликим акваріумом.
Оцінювання:
За результатами своїх досліджень діти
мають зобразити в правильній послідовності
етапи перетворення пуголовка на жабу.
Рисунок 7.3. Форма для планування уроків У цій формі для планування уроків враховано індивідуальні завдання. В ній вчитель також коротко описує методики вирішення цих завдань у контексті уроку. Ця графа адресована дітям з особливими потребами, але зауважимо, що використовувати її слід не тільки тоді, коли йдеться про вироблення певних навичок згідно з ІНП. Вона також слугує для планування модифікацій під час уроків, де роботи над індивідуальними навчальними завданнями непередбачено. Таким чином, ми знову повертаємося до питання проте, які адаптації та модифікації можна застосовувати в
інклюзивному класі для окремих учнів. Якщо ви уважно ознайомилися з матеріалом цього розділу, то напевно зможете пригадати види адаптацій і модифікацій, які допомагають створювати сприятливі умови для навчання дітей. У різних параграфах ми розглянути міркування стосовно матеріалів, ресурсів, методики та очікуваних результатів навчання. Ці рекомендації, а також поради розділу 9 щодо фізичного середовища, покликані стати орієнтиром для впровадження можливих адаптацій чи модифікаційна уроках у звичайному класі. Наостанок підкреслимо, що наведені тут зауваження можуть бути однаково корисними для вчителів, які дотримуються концепції універсального дизайну для навчання, і для їхніх колег, які надають перевагу адаптаціям і модифікаціям спеціально орієнтованих на певних учнів . Отже, цей розділ, а також попередній розділ 6, мають наметі озброїти вас порадами й інструментами планування для інклюзії. Автори намагалися дати загальну характеристику та висвітлити практичні аспекти двохосновних підходів такого планування, які застосовуються наразі в школі, –
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
253 253 універсального дизайну для навчання та здійснення адаптацій і модифікацій спеціально орієнтованих на певних учнів для інтеграції індивідуалізованих програму загальний навчальний процес. Ми щиро переконані, що з двох представлених підходів найбільш інклюзивним є універсальний дизайн для навчання. Водночас ми усвідомлюємо, що за певних умов необхідними є адаптації й модифікації спеціально орієнтовані на певних учнів, і погоджуємося, що цей підхід також може сприяти досягненню загальних цілей інклюзії. В наступному розділі ми пропонуємо читачам, спираючись на отримані знання з інклюзивного планування, розглянути деякі методи навчання, які допоможуть вам створювати умови для ефективної інклюзії на своєму уроці.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ РОЗДІЛУ
Курикулум – документ, пов’язаний із викладанням і засвоєнням знань, умінь і навичок. Він охоплює такі питання, як зміст предметів, педагогічні методи і підходи, поточне оцінювання та оцінку ефективності навчання, а також відповідні ресурси для організації, впровадження та викладання навчальних програм.
Універсальний дизайн для навчання – процес інтерпретації відповідного курикулуму в значиму навчальну діяльність, що є доступною для всіх учнів у класі та включає можливості для застосування множинних способів представлення матеріалу, вираження та залучення.
Основний курикулум – частини курикулуму, які вважаються базовими і необхідними для всіх учнів.
Допоміжні технічні засоби – технічні засоби, які були спеціально розроблені для забезпечення підтримки дітям з інвалідністю, проте мають ширшу сферу застосування.
ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ТА РЕФЛЕКСІЇ
1.
Які перешкоди, на вашу думку, можуть заважати впровадженню концепції універсального дизайну для навчання у процесі розробки курикулуму та методики Коли в адаптаціях та модифікаціях курикулуму немає потреби Чим універсальний дизайн для навчання відрізняється від адаптацій і модифікацій Що спільного між цими двома підходами
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Goodman, J.F. & Bond, L. (1993). The individualised education program: A retrospective critique. Journal of Special Education, 26(4), 408–22.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
254 254
Onosko, J.J. & Jorgensen, C.M. (1998). Unit and lessons planning in the inclusive classroom: Maximising learning opportunities for all students. In C.M. Jorgensen
(Ed.), Restructuring high schools for all students: Taking inclusion to the next level (pp. 273‐85). Daltimor MD: Paul H. Brookes.
Диференційоване викладання. Стислий опис наукових
досліджень для практиків. Університет Альберти
Вступ
В Освітньому дайджесті [Education Digest] для електронного банку освітніх ресурсів ERIC Томлінсон (Tomlinson) (2000) звертає увагу на очевидний факт усі учні навчаються у різноманітний спосіб та мають різні інтереси. Деякі з них досягають значних успіхів за одними предметними напрямами і мають посередні результати за іншими. Тому, вважає дослідниця, найкраща організація навчання в школі передбачає його пристосування до індивідуальних особливостей у межах розмаїтого учнівського контингенту. Таке навчання отримало назву диференційованого. Посилаючись на значний обсяг свідчень, автори наукових публікацій приходять до висновку, що діти досягають більшого особистого успіху в шкільному навчанні (зокрема, отримують від нього задоволення, якщо вчитель враховує їхні навчальні потреби. Для диференціації не існує єдиної формули. Разом з тим, можна запропонувати низку широких принципів для підготовки й проведення уроків на основі цього підходу. У статті Томлінсон також ідеться проте, що для ефективного навчання варто пропонувати учням певний набір навчальний завдань, розроблених на основі восьми варіантів диференціації, що передбачають варіювання (1) від конкретного до абстрактного (2) від простого до комплексного (3) від базового до трансформаційного рівня (4) від кількох до багатьох аспектів
(5) від менших до більших кроків (6) від більш структурованого до більш відкритого (7) від меншої до більшої незалежності та (8) від повільнішого до швидшого темпу. У своїй праці Ейнслі (Ainslie) (1994) розглядає тему навчання учнів умішаних групах, тобто з різним рівнем підготовленості індивідуальних учасників. Авторка досліджує чинники, які зумовлюють неоднорідність сформованості в учнів знань, умінь та навичок. Зокрема, до них належать індивідуальна мотивація, інтереси й потреби учнів здібність до опанування мови й грамотності загальна навчальна підготовка стилі навчання вік, зовнішні вимоги та наявний час для навчання, а також рівень тривожності
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
255 255 учня. Дослідниця висловлює переконаність утому, що педагоги мають диференціювати навчання. Відтак, учителям, які прагнуть забезпечувати ці різноманітні потреби, в першу чергу необхідно сформулювати різні навчальні цілі для своїх вихованців. Ключем до вирішення цієї проблеми є добре знання дітей. Спираючись на нього педагогу варто поміркувати над таким запитанням, наприклад Як раціонально використати на уроці це навчальне завдання, щоб діти з ним справилися й отримали від нього користь Виходячи з результатів наукових досліджень, у пропонованому огляді ми пояснюємо декілька загальних ідей та надаємо низку порад для вчителів щодо організації видів діяльності на уроці з урахуванням широкого діапазону учнівських потребі здібностей.
Висновки

Усі учні по‐своєму особливій тому педагогам слід забезпечувати різні потреби в класному колективі шляхом визначення унікальних навчальних цілей для кожного його учасника. Далі, відповідно до цих цілей необхідно розробити завдання й види діяльності практичного характеру. Як показують наукові дослідження, диференціація допомагає активізувати пізнавальну діяльність учнів і зробити її більш ефективною. Термін диференціація не є синонімом концепції навчання різнорівневої групи дітей. У диференціації наголос робиться на потреби індивідуальних учнів, тоді як модель навчання різнорівневої групи передбачає організацію групової навчальної діяльності. Диференціація орієнтована на створення навчального середовища, а також на забезпечення змісту, процесу й продукту, які дають змогу дітям із труднощами в навчанні (втому числі обдарованим) успішно опановувати значимий курикулум. Існує кілька способів диференціювати уроки й методику викладання. Як зауважує Томлінсон, у процесі диференціації необхідно брати до уваги зміст – що учні мають засвоїти та яким чином вони отримуватимуть інформацію процес – види навчальної діяльності, які виконують учні для осмислення змісту продукти – проекти чи інші види діяльності, які дають учням можливість закріпити, застосувати, поглибити та вдосконалити набуті знання й уміння навчальне середовище – те, як відбувається робота на уроці, яка на ньому панує атмосфера. диференціації можна досягти шляхом застосування різних текстів надання учням різних видів підтримки встановлення різних вимог щодо результатів навчальної діяльності організації роботи з акцентом нарізних здібностях учнів
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
256 256 вибору матеріалів і методики відповідно до різних інтересів дітей використання різних завдань у межах курикулуму. Види діяльності на уроці слід планувати з урахуванням навчальних потреб, різних типів інтелекту, стилів навчання, когнітивних рівнів, соціально‐культурного середовища учнів та їхніх особистих інтересів. У диференційованому викладанні застосовуються такі стратегії кооперативне навчання, індивідуальне навчання, навчальні центри і навчання з використанням технічних засобів. Для добре спланованого й успішного диференційованого уроку властиві такі характеристики як активність та ініціативність, прагнення до якості тобто створення учнями якнайкращих робіт, особистісно‐орієнтований підхід і комбінація різних форм – фронтальної, групової та індивідуальної. Диференційований підхід передбачає, що вчитель має розуміти й задовольняти потреби як просунутих учнів, такі тих, хто стикається з труднощами в навчанні. Модифікації змісту й методики включають різнорівневе навчання практику укладання з дітьми навчальних контрактів навчання в малих групах вивчення мови з дітьми, для яких мова навчання не є рідною організацію роботи в центрах проекти варіювання завдань відповідно до різних рівнів здібностей надання підтримки в індивідуальному навчанні ретельнішу організацію групової роботи заміну певних частин курикулуму таким матеріалом, що відповідає потребам і рівню підготовленості дітей прискорене вивчення курсів для певного року навчання та/або пропуск одного чи кількох класів, що дає можливість талановитим й обдарованим дітям навчатися за програмами, які відповідають вищому рівню їхніх здібностей пропуск простіших одиниць навчального матеріалу курсу з метою вивільнення часу для складніших і цікавіших завдань для талановитих і обдарованих учнів, якщо за результатами попереднього тестування перед вивченням розділу або теми виявляється, що вони вже володіють цими знаннями й навичками на достатньому рівні реалізацію програм індивідуальної допомоги відстаючим учням окремо під час уроків або окремі заняття за складнішими програмами для талановитих й обдарованих учнів, поки інші діти працюють за звичайною програмою конкурси та додаткове навчання за поглибленими програмами після школи. До числа найбільш ефективних методів, які дають змогу задовольняти потреби учнів, належать диференційоване викладанн, можливість учнівського вибору, гнучка практика об’єднання учнів у групи та комбінація збагачення навчального змісту й прискорення темпу вивчення предмета. Для диференціації викладання перспективними є як традиційні таксономія освітніх цілей
Блума), такі новітні методи конструктивістські теорії, навчання, що ґрунтується на закономірностях
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
257 257 розвитку мозку та визнає його унікальний характер для кожної людини
(brain‐based learning)). За словами батьків, чиї діти відчувають труднощів навчанні, освітні заклади часто не бажають іти їм назустріч та створювати умови для задоволення потреб їхніх дітей, а практика їхньої роботи не дає підстав говорити про диференціацію викладання. Батьки вважають, що застосування цього підходу сприяє підвищенню самооцінки дитини та формуванню в неї практичних навичок і стратегій навчальної діяльності. Будучи лідерами в своїй школі, її керівники також несуть свою частку відповідальності за впровадження диференціації, оскільки саме вони формують курикулум, виходячи з потреб учнів та громади. Вони мають підтримувати працівників у їхніх спробах реалізувати диференційованих підхід у викладанні предметів. Серед інших завдань керівництва навчального закладу – створення умов для активізації батьківської участі, забезпечення консультативної допомоги збоку вчителя спеціальної освіти й заохочення педагогів до професійного розвитку з наданням відповідних можливостей.
Рекомендації для вчителів
Нижче запропоновано низку стратегій для використання на уроці з метою диференціації викладання. Створюйте позитивну атмосферу на уроці, яка спонукає до активності, ініціативності, стимулює учнів на підготовку якнайкращої роботи та є особистісно‐орієнтованою. Намагайтеся якомога глибше вивчити своїх учнів у перші кілька тижнів навчального року. Для цього радимо використовувати вправи‐»криголами» й письмові завдання, даючи дітям змогу більше дізнатися про себе й про одне одного. Використовуйте зважений підхід до об’єднання учнів у групи. Застосовуйте різні форми роботи фронтальну, групову, індивідуальну – та гнучко комбінуйте їх. Старайтеся оптимально організувати фізичний простір у навчальному кабінеті (розташування меблів тощо. Використовуйте на уроках різні тексти й додаткові матеріали. Доповнюйте диференційоване викладання роботою в однорідних групах, орієнтуючись на учнів із середнім та низьким рівнем здібностей. Дайте учням можливість вибору в організації власного навчання. Використовуйте індивідуальне навчання та самостійне виконання проектів. Намагайтеся урізноманітнювати навчальну діяльність за допомогою широкого набору завдань, наприклад на пошук слів, ігри на пошук відповідностей, вправи змови, як‐от: заповнення пропусків у тексті,
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
258 258 розплутування речень із перемішаними словами, постановку речень у правильній послідовності, словарну роботу для засвоєння нової лексики, контроль розуміння прочитаного та письмові роботи. Впроваджуйте кооперативне навчання – стимуляції, коли учні мають діяти певним чином в уявних ситуаціях, проекти, навчальні ігри, проблемно‐орієнтоване та пошукове навчання. Організовуйте навчальну діяльність у різних центрах відповідно до кожного рівня таксономії освітніх цілей Блума (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез та оцінка. Використовуйте компютери для виконання завдань, що вимагають оброблення інформації, завдань на вироблення певного набору навичок, для підготовки письмових робіт іноземною мовою, верстки друкованих видань та для активного застосування ресурсів на компакт‐дисках. Реалізуйте різні методики викладання на основі підручника різні варіанти одного й того самого тексту Давайте учням актуальні матеріали й завдання, що стосуються реального життя. Для талановитих й обдарованих учнів забезпечуйте ситуацію виклику, встановлюйте швидкий темп діяльності та давайте завдання на формування навичок вищого рівня.
16.
Об’єднуйте талановитих й обдарованих учнів разом для вивчення предметів, у яких вони виявляють високі здібності. Заохочуйте дітей робити власний внесок у проведення уроку розповідайте про випадки з життя, хобі, демонструйте пам’ятні сувеніри. Це спонукатиме дітей поділитися своїми історіями, розповісти про свої захоплення тощо. У роботі з деякими учнями використовуйте засоби збагачення навчального процесу в комбінації з прискореним навчанням. Запроваджуйте методики навчання за принципом рівний – рівному. Визначайте належні та досяжні індивідуальні навчальні цілі для учнів. Залучайте їх до планування уроку та організації навчальної діяльності. Використовуйте рольові ігри та ігрове моделювання. Навчайте учнів навичок критичного мислення. Використовуйте навчальні контракти як засіб підвищення мотивації. Поміркуйте над застосуванням диференціації в різних напрямах роботи, зокрема в управлінні дитячим колективом на уроці, у проведенні уроків/заходів на тему розбудови громади, у навчанні математики й словесності, а також у питаннях оцінювання учнів.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
259 259
ТЕЗАУРУС
Адаптація це така модифікація, яка не передбачає суттєвих змін змісту й концептуальної складності предмету. Адаптацію застосовують, коли учень, наприклад, може розв»язати меншу кулькість задач.
Діти з відмінними здібностями – діти, чий спосіб і успішність у виконанні завдань суттєво відрізняються від показників, які демонструє більшість їхніх однолітків.
Діти з особливими освітніми потребами – поняття, яке широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей з порушеннями психофізичного розвитку, в т. ч. дітей‐інвалідів, обдарованих дітей, дітей із соціально вразливих груп наприклад, вихованців дитячих будинків та ін.).
Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку – діти, які мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами.
Особливі потреби – стосуються всіх дітей і молодих людей, чиї потреби залежать відрізної фізичної чи розумової недостатності або труднощів, пов’язаних з навчанням. Багато дітей мають труднощів навчанні і, таким чином, мають спеціальні освітні потреби на певних етапах свого навчання у школі (Саламанкська Декларація, 1994 р.
Особливі освітні потреби – мають особи, навчання яких потребує додаткових ресурсів. Додатковими ресурсами можуть бути персонал (для надання допомоги у процесі навчання матеріали (різноманітні засоби навчання, втому числі допоміжні та корекційні фінансові (бюджетні асигнування для одержання додаткових спеціальних послуг (Міжнародна класифікація стандартів освіти (International Standart Classification of
Education).
Психолого‐педагогічний супровід – розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів, асистентів вчителя, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медпрацівників та інших фахівців, що поєднує такі взаємопов'язані компоненти систематичне дослідження психолого‐педагогічного статусу дитини відповідність тих вимог, які ставить перед дитиною школа, особливостям розвитку школяра, динаміки її психічного розвитку у процесі шкільного навчання створення соціально‐психологічних умов для розвитку особистості учнів та їхнього успішного навчання
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
260 260 створення спеціальних соціально‐психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми в розвитку та навчанні.
Інклюзія – об’єднана освітня система із наданням належної освіти всім учням.
Інклюзія – повне залучення дітей з відмінними здібностями вусі аспекти шкільної освіти, які є доступними для інших дітей.
Інклюзивне навчання (інклюзія – inclusion (англ.) – залучення) – передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.
Інклюзивна освіта освітня система, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
І. н. – гнучка, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання. Навчання відбувається за індивідуальним навчальним планом, забезпечується медико‐соціальним та психолого‐
педагогічним супроводом.
Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімату шкільному середовищі.
Інтеграція освітня – передбачає надання можливості учням з порушенням психофізичного розвитку навчатися у звичайних класах загальноосвітньої школи, при цьому ці діти мають опанувати програму масової або спеціальної школи, їм надаються усталені освітні послуги. Як колективна форма освітньої інтеграції можуть функціонувати спеціальні класи (групи, в яких діти з особливостями психофізичного розвитку здобувають освітній рівень спеціальної школи‐інтернату відповідно типу або загальноосвітнього закладу.
Курикулум –навчально‐методичне забезпечення інклюзивної освіти
Модифікація‐ внесення змін до змісту й концептуальної складності предмету, наприклад, аналіз сюжету літературного твору замінити визначенням основних персонажів й місця дії.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал