Основи інклюзивної освіти




Сторінка15/25
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.02 Kb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   25










Рисунок. Цикл навчання та фактори, які необхідно враховувати при диференційованому викладанні.
Курикулум
Державні стандарти Навчальний план
Навчальні програми
Попереднє
оцінювання
Процес
Як вчитель планує навчання Цілого класу Групи пари
Учень
Готовність / Можливість / Інтерес / Здібності Навчальний профіль Пріоритетні знання Оцінка
Продукт
Підсумкове
оцінювання
Зміст
Чого вчитель планує навчати Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
128 128
Диференціація змісту, процесу, продукту (кінцевих результатов).
Диференційоване викладання це відповідь учителя на потреби учнів готовність до навчання, навчальні інтереси, особливі навчальні потреби тощо, яка відбувається нарівні змісту, процесу та продукту (кінцевих результатів).
Плануючи диференційоване викладання, слід брати до уваги зміст – що учні мають засвоїти та яким чином вони отримуватимуть інформацію процес – види навчальної діяльності, які виконують учні для осмислення та засвоєння змісту продукти – те, що дає учням можливість закріпити, застосувати, поглибити та вдосконалити набуті знання, вміння, навички (проекти, певна діяльність та її результати тощо навчальне середовище – як відбувається робота на уроці, яка на ньому панує атмосфера. Розглянемо окремі аспекти диференційованого викладання.
Диференціація змісту.
Для учнів, які різняться своїми особливими навчальними потребами, необхідно мати доступу до навчального матеріалу через його зміст. Доступність змістового наповнення вважається ключовим елементом диференціації. Диференціація нарівні змісту має враховувати цілі, завдання та очікувані результати, яких планується досягти (навчальні, розвивальні, соціальні. Баланс між цілями та завданнями визначає рівень диференціації змісту.

Підтримка змісту навчання. Доступ до змісту розглядається в якості ключової вимоги. Зміни найчастіше виявляються втому, яким чином учні отримують доступ до інформації (понять, узагальнень, установок, навичок, дій тощо.

Завдання пов'язуються з цілями навчання. Конче важливо узгоджувати завдання з цілями навчання. Оцінювання досягнення цілей найчастіше здійснюється за допомогою тестів, а також стандартизованих інструментів вимірювання (критерії оцінювання. Завдання часто вибудовуються як послідовність етапів наростаючої складності, внаслідок чого виникає континуум завдань з вироблення певних навичок. Для учнів, які перебувають нарізних рівнях варіюється меню завдань, щоб полегшити перехід від одного етапу навчання до
іншого.

Навчання спрямоване на оволодіння поняттями. Навчальні поняття повинні мати широкий діапазон для усвідомлення та використання. Вчителі мають зосереджувати увагу на поняттях і навичках, які опановують учні. Зміст навчання має містити одні і ті ж поняття для всіх учнів, проте міру їх складності
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
129 129 обсягу, широти, міри узагальнення тощо) необхідно варіювати відповідно до можливостей різних дітей.
Рекомендації щодо диференціації змісту.

Доцільно надавати якомога більше різноманітних прикладів, для всебічного розкриття навчального змісту. Залишаючи незмінним основний зміст, вчитель може варіювати складність матеріалу (деталізуючи чи узагальнюючи, спрощуючи чи ускладнюючи. Для учнів з фізичними або когнітивними порушеннями різноманіття прикладів надзвичайно важливе для розуміння матеріалу, що викладається. Ці ж множинні приклади можуть принести користь і іншим учням, які отримають бачення з різних ракурсів. Широкий спектр прикладів допомагає засвоїти основоположні елементи і скласти у відповідну модель індивідуальну для кожного – ширшу чи вужчу. Використання множинних носіїв інформації та різноманітні формати. Широкий вибір засобів презентації навчального змісту існує сьогодні в цифровому форматі, що дає змогу вчителям здійснювати маніпуляції з розміром, контрастними кольорами та іншими характеристиками для створення прикладів на численних носіях і в різних форматах. Їх можна зберігати для подальшого використання і забезпечення гнучкого доступу до них різних учнів, залежно від їхніх потребі вподобань. Слід виокремлювати найважливіше. Важливо уникати концентрації уваги учнів на розлогих фактах або деталях, натомість варто зосереджуватися на роботі з узагальненими поняттями. Таким чином, вчителі виділяють найважливіші компоненти змісту. Постійна підтримка фонових знань». Оцінюючи знання учнів про до планування навчання, вчителі можуть ефективніше підтримувати базові знання учнів, поетапно розширюючи і поглиблюючи їх.

Диференціація процесу.

Послідовно використовується гнучка система розподілу на групи. В міру оволодіння нового змісту, учні мають взаємодіяти один з одним і спільно працювати. Вчителі можуть проводити попереднє обговорення головних ідей змісту з усім класом, після чого слідує робота в малих групах чи парах. Під час виконання завдань групи учнів можуть самостійно спрямовувати свою роботу або ж це може робити вчитель. Принципи утворення груп не є постійним. Формування і перегрупування груп має бути динамічним процесом, змінюючись залежно від змісту, виду діяльності, результатів оцінювання.

Управління класом йде на користь учням та вчителю. Для ефективної роботи у класі з використанням диференційованого викладання, вчителі мають ретельно підходити до організації і вибору методів навчання.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
130 130
Диференціація продукту.

Важливим є початкове і поточне оцінювання учнів. Ретельне попереднє оцінювання є запорукою функціональної та успішної диференціації. Використання в роботі попереднього і поточного оцінювання дає вчителям інформацію, на основі якої вони можуть обирати відповідні підходи, механізми підтримки з урахуванням потреб, інтересів і здібностей різних учнів класу. Оцінювання може бути формальним і неформальним, (інтерв'ю, опитування тощо, а також більш формальні процедури оцінки результатів).

Учні є активними дослідниками. Кожне завдання, яке ставиться перед учнями, має бути цікавим, захоплюючим і доступним для усвідомленого засвоєння матеріалу, вироблення відповідних вмінь та навичок. Водночас, дитина має відчувати, що завдання це певний виклик.

Зміна очікувань і вимог до відповідей учнів. Завдання мають бути диференційовані таким чином, щоб різні учні могли продемонструвати або проявити свої знання і розуміння по‐різному (у прийнятний для кожного спосіб. Диференційований підхід до продукту навчальної діяльності учня дає змогу використовувати різноманітні форми і способи його створення і презентації, передбачає різну міру складності, різні варіанти оцінювання.
Взаємозв’язок диференційованого викладання та оцінювання.
У процесі навчання вчителі та учні співпрацюючи, постійно використовують оцінювання та його результати для подальшої спільної роботи. Якщо оцінювання проводиться часто і по‐різному, вчителі чимало дізнаються про своїх учнів. Вчителі можуть спостерігати за змінами міркувань учнів та перевіряти їх, а також встановлювати зв’язки між попередніми знаннями та вивченим нещодавно. Навчання покращується і тоді, коли учнів спонукають думати над процесом їхнього навчанням, переглядати свій навчальний досвід та застосовувати вивчене у повсякденній життєвій практиці. Учнів класах мають різні потреби, здібності, рівень академічних знань, у кожного свій навчальний стиль тощо. Саме тому педагогові необхідно мати широкий вибір варіантів навчання, щоб у кожного учня була можливість вчитися досягаючи максимально можливого рівня розвитку. Постійне оцінювання і диференційоване викладання націй основі веде від зосередження на одному єдиному підході для всіх учнів класу до визначення особливих навчальних цілей для кожного учня з використанням різноманітних підходів, широкого спектру практик, враховуючи різноманітні потреби учнів. Оцінювання веде до диференційованого викладання у випадку, якщо вчителі використовують його регулярно. Для того, щоб брати до уваги широкий спектр здібностей, можливостей, стилів навчання своїх учнів, вчителі мають встановити
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
131 131 рівень їх самостійності в навчанні, складність матеріалу, самого процесу навчання для кожного учня. Розглядаємо дві взаємопов’язані цілі оцінювання оцінювання для навчання
та оцінювання самого навчання.
Оцінювання для навчання – надає вчителям інформацію про дитину та є основою для визначення практик диференційованого викладання. Під час такого оцінювання учителі мають використовувати отримані дані, щоб визначити, що учні знають і як застосовують отриманні знання. Також ця інформація використовується для оптимізації навчального процесу та визначення необхідних ресурсів.
Оцінювання процесу та результату навчання є узагальнюючим і використовується для підтвердження досягнень (що учні знають і вміють робити, щоб продемонструвати, чи досягли вони цілей навчальної програми. Слід зосереджуватися на отриманні точного та правильного висновку щодо знань, вмінь і навичок учнів, аби послуговуючись цією інформацією, можна було б ухвалювати виважені рішення щодо диференціації викладання. Для забезпечення логічних зв’язків між використанням результатів оцінювання, метою та методами необхідне ретельне планування.
Інструментарій оцінювання. Для збору та трактування інформації щодо оцінювання знань, вмінь і навичок учнів є безліч методів і чудових книг. Важливо, найперше, окреслити мету оцінювання та обирати методи, які якнайкраще їй відповідають в кожній окремій ситуації. В таблиці наведені методи, які вчителі можуть використовувати для оцінювання.
Метод
Опис
Збір інформації
Опитування Конкретні запитання для перевірки знань Спостереження Систематичне спостереження, як учні обробляють інформацію Домашнє завдання Завдання для перевірки знань Навчальні бесіди або
інтерв’ю Бесіди з учнями про їхні знання та труднощі Демонстрація, презентація Можливість для учнів продемонструвати свої знання усно або за допомогою технічних засобів,
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
132 132 виставки тощо Екзамени, тести, перевірки Можливість для учнів продемонструвати свої знання письмово Широке оцінювання Складні завдання, під час виконання яких учні демонструють зв’язки, які вони утворюють між поняттями, що вивчають Оцінювання з використанням комп’ютера Систематичне використання комп’ютерних програм, які пов’язані з програмою навчання Інсценізації Завдання з інсценування або рольові ігри, під час виконання яких учні демонструють зв’язки, які вони утворюють між поняттями, що вивчають Щоденники навчання Записи про навчання, які ведуть учні Проекти та дослідження Можливість для учнів продемонструвати зв’язки свого навчання з допомогою дослідження та написання звіту
Інтерпретація інформації
Шкала розвитку Схеми, які описують навчання учнів і визначають обсяг навчання, наступні кроки, а також фіксують успіхи та досягнення Аркуші перевірки Список критеріїв, які слід розглянути для розуміння навчання учня Рубрики Опис критеріїв з описаною та визначеною градацією навчання Щоденники опису Думки та припущення про своє навчання і плани подальших дій, записані учнем Самооцінка Процес, під час якого учень розмірковує про своє навчання та використовує певні критерії для визначення рівня свого навчання Оцінка однолітків Процес, під час якого учень розмірковує про своє навчання та використовує певні критерії для визначення рівня навчання своїх однолітків
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
133 133
Ведення записів
Історичні записи Цілеспрямовані описові записи спостережень за навчанням учнів з плином часу Короткий опис учня Інформація про якість робіт учнів порівняно з результатами навчальної програми, чи індивідуальний навчальний план учня Відео і аудіозаписи, фотографії Візуальні або звукові записи, які дають підтвердження навчання учня Портфоліо Систематичне накопичення своїх робіт, яке демонструє досягнення, зростання та думки про своє навчання
Комунікації
Демонстрації, презентації Офіційні презентації учнів, які демонструють їх навчання батькам, оцінювачам та всім іншим Конференції за участю батьків, учнів, учителів Можливості (батькам, учителям, учням) переглянути та обговорити навчання учня і подальші кроки Записи досягнень Детальні записи досягнень учнів порівняно із запланованими у навчальній програмі Картки записів Періодичні символічні презентації та короткі огляди навчання учнів для батьків Записки батькам щодо навчання й оцінювання Постійні огляди для батьків, у яких описуються результати вивчення програми, діяльність учня та зразки навчання
Оцінювання для навчання (оцінювання з метою планування навчального процесу) надає педагогові інформацію про знання, вміння, навички учнів та слугує основою для визначення послідовності подальшої роботи. Коли вчителі зосереджені на оцінюванні для навчання, вони постійно проводять порівняння між завданнями навчальної програми та індивідуального навчального плану учня, а також добирають відповідні методи викладання. Таким чином, кожен учень може отримати необхідні матеріали, підтримку та настанови, які потрібні особисто йому для подальшого зростання. За допомогою ретельного планування своїх дій щодо допомоги кожному учневі, вчителі надають швидку допомогу і
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
134 134 підтримку для наступного етапу навчання, скеровують та прискорюють увесь процес. Хоча процес оцінювання і не завжди потребує спеціального втручання у процес їхнього навчання чи добору особливих ресурси, воно значно впливає на подальший розвиток дітей і, відповідно, на подальше диференційоване викладання. Тому результати оцінювання мають бути достатньо точними та детальними, щоб на їх основі робились виважені висновки.
Планування процесу оцінювання для подальшого
диференційованого викладання
Навіщо оцінювати Щоб визначити наступні кроки покращення навчання учнів Щоб розробити індивідуальний навчальний план та проінформувати батьків про досягнення учня відповідно до поставлених цілей Що оцінювати Успішність та навчальні потреби кожного учня стосовно поставлених у навчальній програмі цілей В якому обсязі учні можуть застосовувати ключові поняття, вміння та навички Якими методами Низка методів, що оцінюють мислення і вміння учнів Низка методів, які оцінюють і результаті процес Забезпечення якості
Використання інформації Точність і постійність спостережень та інтерпретації навчання учнів чіткі та детальні очікування від навчання точні та детальні записи для описового зворотного зв’язку кожному учневі. Диференціювати викладання, постійно перевіряючи, як результати учня відповідають цілям навчальної програми
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
135 135
Адаптації та модифікації.
У диференційованому викладанні використовуються адаптації змісту, процесу та продукту навчальної діяльності варіювання вимог щодо виконання завдань учнями на окремому уроці або упродовж вивчення теми (обсяг, рівень складності, часі спосіб виконання, форма і спосіб демонстрації виконаного тощо широкий спектр формі методів навчальної діяльності.
Диференційоване викладання реалізується через а) зосередження на головних знаннях (поняттях, вміннях та навичках у кожній навчальній дисципліні б) урахування індивідуальних відмінностей учнів в) взаємозв’язок оцінювання та викладання г) постійну адаптацію, модифікацію змісту, процесу (формі методів) та продуктів навчальної діяльності. У практиці диференційованого викладання надзвичайно важливим є вміння педагога застосувати адаптації та модифікації для учнів з особливими освітніми потребами. Учні, виділені вчителем в окрему групу (на етапі аналізу індивідуальних особливостей) тих, які мають певні труднощі у засвоєнні змісту навчальної програми, потребують додаткових акомодацій та модифікацій. Насамперед важливо з’ясувати, чи спроможний учень засвоювати поняття навчальної програми або його труднощі пов’язані з іншими аспектами навчальної діяльності, наприклад, він погано читає або пише. Часто такі акомодації є необхідною передумовою успішного навчання дітей з особливими потребами. До модифікацій належать зміна тривалості періоду навчання, зміна навчального середовища, ресурсів, матеріалів, форми викладу завдань, оцінювання з урахуванням особливостей учнів. Нижче наведено кілька прикладів адаптацій та модифікацій.
Матеріалів та ресурсів

Використання ресурсів іншого рівня складності паралельно з традиційними. Використання друкованих та інших матеріалів, наприклад фільмів, відео та аудіозаписів, сценок‐замальовок. Використання ресурсів, створених учителем та учнями. Використання ресурсів громади.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
136 136 Використання альтернативних навчальних матеріалів, наприклад диктовка тексту для запису іншою особою, записна диктофон, малювання картин, збільшені чи зменшені матеріали, комп’ютер, калькулятор, матеріали для маніпулювання, прозорі накладки для роботи з підручником. Використання адаптаційних пристроїв, наприклад тримач для крейди, адаптовані ножиці, олівці збільшеного розміру, маркери, ручки з можливістю стирання написаного, кутовий дірокол, функція перевірки орфографії в текстовому редакторі. Використання вказівників рядків на аркуші паперу, окремих клітинок на папері, міліметрівки або паперу з рельєфними рядками. Підготовка карток з віконечками, щоб демонструвати тільки одне слово або один рядок зараз. Відведення більшого простору на аркуші для написання відповіді позначення пояснень та ключових слів маркером або іншим кольором зменшення обсягу інформації на одній сторінці. Адаптація матеріалу підручника шляхом позначення певного тексту різними кольорами, наприклад зелений – нова лексика, рожевий – визначення, жовтий – факти, власні назви, дати й тематичні речення, що певним чином узагальнюють весь матеріал. Забезпечення кабінок для занять, аби зменшити вплив відволікаючих чинників. Запровадження системи допомоги за принципом рівний – рівному, коли інший учень допомагає товаришу організувати своє робоче місце та підготувати потрібні матеріали до уроку. Ведення конспекту під копірку, щоб уникнути переписування.

Форм і методів викладання

Залучення ровесників для надання допомоги, волонтерів проведення уроку двома або більше вчителями. Надання інформації та завдань на роздавальних матеріалах, щоб менше часу витрачати на переписування. Надання матеріалу в меншому обсязі (за потреби зменшення кількості математичних прикладів/задач на одній сторінці скорочення завдань попереднє використання графічних організаторів, які допоможуть скеровувати увагу учня у процесі читання. Використання сигнальних жестів. Повторення завдань, пояснень та представлення їх у різній формі усній, письмовій або в аудіозаписі. Виділення маркером ключових думок у тексті підручника. Використання малюнків і конкретних матеріалів.

© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
137 137
Завдання та оцінки

Можливість виконати завдання в довільному форматі за власним вибором учня. Наприклад, учні можуть представити звіт по‐різному: підготувати радіопередачу, скласти лист‐характеристику, написати листа автору, запропонувати свій варіант завершення оповідання, представити критичний відгук, створити модель, кросворд, діафільм, коротку сценку, візуальну часову шкалу. Дати учням додатковий час для підготовки письмових завдань. Дати змогу відповідати на запитання екзамену усно. Дозволити відповідати на меншу кількість запитань. Дозволити залучати іншу особу‐писця. Давати контрольні для виконання вдома. Доручити іншому учневі або помічникові робити потрібні записи замість дитини. Планування адаптацій та модифікації допомагає вчителю заздалегідь визначити, якими матеріалами учням потрібно користуватися, як краще побудувати урок наприклад, на основі індивідуальної, групової чи фронтальної роботи, в якому вигляді учні мають відповідати на завдання дати коротку письмову відповідь, підібрати типи вправі видів діяльності, продумати очікувані результати їх виконання. Важливо пам’ятати, що впроваджуючи адаптації та модифікації, вчитель створює умови для залучення дітей до роботи над темою уроку і допомагає їм працювати надзавданнями. Коли виникає потреба в адаптаціях та модифікаціях для учнів з особливими потребами, вчителеві слід непросто визначити доцільні їх види для окремих дітей, ай раціонально розподілити свій часта сили.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ
1.
Розкрийте сутність поняття диференційоване викладання.
2.
Обґрунтуйте важливість диференційованого викладання у класі, де навчаються діти з різними рівнями здібностей. Охарактеризуйте особливості підходу до змісту, процесу та кінцевого результату (продукту) навчання при диференційованому викладанні Надайте коротку характеристику оцінюванню для навчання. Як взаємозв’язані оцінювання та диференційоване викладання Що таке адаптація та модифікація Наведіть приклади.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал