Основи інклюзивної освіти




Сторінка14/25
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.02 Kb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25
Спостереження й інтерв’ю
Спостереження й інтерв’ю спрямовані на вивчення особливостей діяльності дитинина уроці під час виконання різного роду завдань. Спостереженням можна з’ясувати тривалість виконання учнем того чи іншого завдання й окреслити чинники, що призводять до низького темпу роботи, визначити рівень активності дитини впродовж уроку. Наприклад, низька продуктивність водних дітей може бути наслідком розгальмованості, низької уваги та слабкої самоорганізації. Так, на
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
119 119 початку уроку дитина уважно слухає вчителя, відповідає на поставлені запитання, а потім стає неуважною, втрачає інтерес до того, що відбувається в класі – починає займатися сторонніми справами малює у зошиті, лізе під парту, відволікає сусідів, може вставати й ходити кімнатою. Ще в інших дітей може спостерігатися надмірно знижений темп виконання завдань упродовж усього уроку. Буває, що працездатність різко знижується без видимих причин. Так, на попередньому уроці дитина добре поводилася, справлялася зі складними завданнями, а вже на наступному – поведінка неадекватна, відсутні елементарні знання. Залучаючи дитину до виконання того чи іншого навчального завдання, важливо фіксувати, коли вона впорається найкраще – це складне і нове завдання чи повторення вже пройденого і відомого. Важливо зафіксувати час коли, увага учня спадає, відстежити завдання, які допомагають сконцентруватися, наприклад, запропонувати простіше завдання, насамкінець – дати найпростіше, з яким навіть втомлена дитина може легко впоратися або навпаки цікаве і складне завдання може мобілізувати зусилля дитини. Важливі дані спостереження щодо поведінки школяра з особливими освітніми потребами під час перевірки знань. Внаслідок особливостей емоційної сфери у дітей може спостерігатися боязливість, уповільненість, нерішучість. Біля дошки вони розгублюються, відповідають тихо й незрозуміло, на уроках рідко піднімають руку навіть тоді, коли знають правильну відповідь, постійно потребують підтримки та допомоги вчителя. У старших школярів може спостерігатися надмірно занижена самооцінка. Навіть добре засвоївши навчальний матеріал, вони неспроможні працювати самостійно, бо переконані втому, що нінащо нездатні, що вони бовдури і не можуть розв’язувати математичні задачі, не можуть грамотно писати, нездатні писати твори тощо. В таких випадках найперше завдання вчителя полягає у формуванні позитивного самосприйняття, а вже потім в організації дидактичного забезпечення викладання предмета. Процедури проведення інтерв’ю. Як свідчить практика, інтерв’ю доречно проводити на початковому етапі процесу оцінювання. За допомогою інтерв’ю можна дізнатися про навчальні інтереси та позашкільні вподобання учня, які потім втілюються в довгострокові цілі учня в індивідуальному навчальному плані. Наприклад, захоплення роботою з природними матеріалами може реалізуватися у короткотривалій меті – залучення учня до роботи в гуртку умілі руки, а в довгостроковій – отримати гарний атестат, щоб після навчання у школі вчитися на дизайнера. Переваги інтерв’ю полягають втому, що воно передбачає постановку низки структурованих запитань, підпорядкованих певній меті, і може охоплювати найрізноманітніші сфери діяльності учня. Наприклад, ставлення учня до конкретного навчального предмета, до вивчення теми в межах цього предмета, до уроку.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
120 120
Інтерв’ю – це адекватне оцінювання, тому інформація, яку ви отримуєте має бути достовірною, надійною та значущою. Перш ніж проводити інтерв’ю, треба його спланувати. Воно неповинне складатися з набору стандартизованих запитань, дібраних кимось іншим, особливо якщо запитання не відповідають меті, яку ви поставили. В усіх випадках інтерв’юер має знати, коли ставити наступне запитання, і коли фіксувати відповідь, яку отримує. Розпочинаючи інтерв’ю, важливо налагодити довірливі стосунки. Той, у кого виберете інтерв’ю, має бути впевнений – зібрана інформація заслуговує на увагу. При складанні інтерв’ю, найперше, потрібно визначити мету, потім розробити основу, на якій будуватиметься інтерв’ю. Висловлювання мають ініціювати, завершувати або спрямовувати бесіду. Наприклад, інтерв’ю з учнем, який має труднощі з математики, може починатися так. Твій учитель (інтерв’ю проводить асистент вчителя) прохав, аби ми поговорили проте, що тобі подобається в математиці, а що – ні. Під час будь‐якого інтерв’ю треба уникати запитань, які передбачають прямі відповіді так або ні. Натомість щоб запитати Ти любиш (читати, футбол, свого брата Тобі шкода (що ти не вмієш танцювати, бачити свого батька Чи вважаєш, що в тебе є труднощі (з читанням, з розв’язуванням задачу спілкуванні з друзями )? Краще запитати Яку тебе справи з читанням у цьому семестрі або Розкажи мені про свою футбольну команду. Доповнять інтерв’ю прохання пояснити або дати розгорнутішу відповідь.
Тестування. Для отримання найбільш значущої і точної картини сильних і слабких сторін учня застосовують оцінювання із використанням як формальних такі неформальних методів оцінювання (тестів. Формальні тести ставлять замету порівняти учнів із групою норми (великою кількістю дітей, які є репрезентативними стосовно усіх дітей певної вікової групи) (McLoughlin and
Lewis, 2005). Техніки неформального оцінювання спрямовані на дослідження умінь, навичок, знань учнів з конкретного предмета на виявлення сильних та слабких сторін окремих учнів без врахування вікової норми. В освітньому просторі зарубіжжя поширені тести орієнтовані на норму. Такі тести порівнюють кількість балів, набрану певною особою, із балами нормативної групи (групою норми. Усі орієнтовані на норму тести передбачають процедуру стандартизації. Це організація тестування, розрахунок часу, обрахування балів, а також процедури інтерпретації результатів, яких треба чітко дотримуватися, щоб отримати надійній достовірні дані. Тести орієнтовані на норму, використовують для ранжування учнів за континуумом досягнень від високих до низьких результатів. На основі результатів такого тестування в межах школи учнів ділять на групи обдарованих, схильних до математичних чи точних дисциплін. У царині спеціальної освіти до них належать тести на визначення інтелекту, тести з математики, читання, правопису, написання творів, сприйняття тощо. Дослідники вважають їх важливим джерелом інформації для оцінювання дитини (McLoughlin and Lewis, 2005).
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
121 121 Окрім тестів, орієнтованих на норму, існують тести, орієнтовані на критерії
(ТОК). Сутність такого тестування полягає у порівнянні успішності школяра, виявленого під час тестування із заздалегідь визначеним рівнем досягнень, який мають здобути учні відповідно до конкретних навчальних цілей, закладених у програмі. Закордоном управлінців галузі освіти застосовують ТОК, щоб з’ясувати стан засвоєння програмових знань школярами, а також якість викладання предмета закладеного у цій програмі. Такі тести може розробляти адміністрація школи, вчитель, або спеціальні розробники тестів. ТОК обраховують у балах згідно з рівнем досягнень критеріями, який (на думку вчителя, школи або автора тесту) репрезентує рівень засвоєння знань. Прикладом тесту, орієнтованого на критерії, може бути розроблений учителем тест із правопису, що містить 20 слів, які необхідно правильно написати. Вчитель визначає, що прийнятним рівнем знань є 16 правильних відповідей (або 80%). Отже, результати виконання тесту учнем вказують на рівень засвоєння конкретних знань і умінь з правопису. Варіацією орієнтованих на критерії тестів є тести, орієнтовані на стандарти, або ж оцінювання, засноване на стандартах. Мається на увазі стандарти навчального змісту (або рамки навчальних програм, які визначають, що саме учні мають знати і вміти виконувати з різних дисциплін, навчаючись у конкретному класі. Вони також містять стандарти успішності, які визначають, скільком стандартам навчального змісту мають відповідати досягнення учнів, щоб здійнятися до базового рівня з певного предмета. Такі тести розробляються на основі стандартів, а результати базуються на цих рівнях, які представляють у вигляді суджень. Освітяни часто не можуть дійти спільної думки щодо якісного й кількісного складу стандартів. Щоб визначити загальну картину результатів навчання, Державні стандарти мають охоплювати найвагоміші знання й навички галузевих знань. Окрім того, вони мають бути раціональні та добре виписані. Оцінювання на основі навчальної програми (ОНП) вимірює конкретні знання і навички, які наразі опановують учні. Тести успішності розробляються на основі навчальної програми. Проведення кожної частини тестування, зазвичай, триває обмежений час (кілька хвилин. Процедуру оцінювання можна часто повторювати й змінювати. Дані подаються у вигляді графіка, що уможливлює моніторинг успішності учня. Наприклад, дитину просять прочитати з читанки упродовж однієї хвилини. Отримані дані свідчать про правильність і швидкість читання, їх можна порівняти з показниками інших учнів у класі. Переваги ОНП полягають в оперативному оцінюванні, й можливості отримання інформації про конкретного учня. Оскільки оцінювання пов’язане зі змістом навчальної програми, вчитель, враховуючи поточний рівень знань учня, може коригувати прийоми викладання, обсяг навчального матеріалу, виокремлювати розділи навчальної програми, які потребують адаптації або модифікації (стосується учня з особливими освітніми потребами. ООНП також дає інформацію проточність та ефективність (швидкість) формування навичок виконання завдання. Під час засвоєння програмових знань
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
122 122 цей чинник часто залишається поза увагою, хоча він є важливою інформацією для розроблення стратегії втручання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ТА САМОКОНТРОЛЮ
1.
Визначте й обґрунтуйте мету аналізу навчальної програми в
інклюзивному класі. Поясніть доцільність залучати до аналізу навчальні програми загальноосвітньої масової та загальноосвітньої спеціальної шкіл в умовах
інклюзії. Визначте зразки робіт учнів з особливими освітніми потребами, які можуть бути предметом аналізу. Визначте зразки робіт, які можуть слугувати джерелом інформації про особливості пізнавальних процесів дітей з особливими освітніми потребами. Зразки яких робіт можуть дати інформацію про сформованість предметних, загальнопредметних знань, умінь і навичок Які завдання розв’язує спостереження в інклюзивному класі Назвіть завдання, які допоможе розв’язати інтерв’ю в організації навчального процесу. У чому різниця між формальним і неформальним тестуванням Назвіть особливості тестів, орієнтованих на критерії.
10.
У чому сутність оцінювання на основі навчальної програми

СЕМІНАРСЬКО‐ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Опорні поняття: аналіз навчальної програми, аналіз зразків роботи, спостереження та інтерв’ю, тестування.
Усне практичне завдання
1. Аналіз навчальної програми Запропонуйте механізми складання індивідуального навчального плану на основі програми загальноосвітньої масової школи. Запропонуйте механізми складання індивідуального навчального плану на основі програми спеціальної загальноосвітньої школи.
2. Аналіз зразків роботи Зробіть аналіз сторінки зошита з математики учня 1 класу з дитячим церебральним паралічем. Які особливості Ви помітили Запропонуйте можливі шляхи усунення виявлених недоліків.
3. Спостереження й інтерв’ю» запропонуйте план спостереження за учнем з ознаками розгальмованості на уроці математики запропонуйте план спостереження за соматично ослабленою дитиною на уроці української мови
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
123 123 розробіть структуру інтерв’ю для учня другого класу, який не встигає з рідної мови розробіть структуру інтерв’ю для молодшого підлітка (5 класу якого проблеми з поведінкою.
Питання для усного опитування
1.
Назвіть структурні компоненти навчальної програми загальноосвітньої школи.
2.
У чому різниця між програмами загальноосвітньої школи і програмами спеціальної загальноосвітньої школи?
3.
Назвіть зразки робіт, які можна застосовувати з метою діагностики навчальної діяльності школяра.
4.
Зразки яких робіт можуть слугувати для вивчення психічної сфери дитини?
5.
Яка мета спостереження як інструментарію оцінювання
6.
Які завдання вирішує спостереження на уроці?
7.
Яку інформацію про учня під час перевірки знань може дати спостереження?
8.
Які завдання у навчанні учнів з особливими освітніми потребами вирішує
інтерв’ю?
9.
Які сфери діяльності учнів може охоплювати інтерв’ю?
10.
Назвіть вимоги до розроблення й проведення інтерв’ю.
11.
У чому суть процедури стандартизації?
12.
Як використовують результати тестів, зорієнтованих на норму?
13.
Як розробляють тести, орієнтовані на стандарти?
14.
Які труднощі стоять перед розробниками тестів, орієнтованих на стандарти?
15.
Як в організації навчання дитини з особливими освітніми потребами допомагають результати оцінювання на основі навчальної програми

Завдання для письмового самостійного виконання
1.
Опишіть власні міркування щодо можливостей застосування для розроблення індивідуального навчального плану програми загальноосвітньої масової школи та програми спеціальної загальноосвітньої школи.
2.
Визначте сфери діяльності учнів з особливими освітніми потребами, які може охоплювати інтерв’ю. Запропонуйте структуру інтерв’ю для визначення довгострокових і короткострокових цілей індивідуального навчального плану молодшого школяра з порушенням опорно‐рухового апарату.
3.
Розробіть Тести успішності на основі навчальної програми з математики для учнів 1 класу (розділ «Дочислова математика»).
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
124 124

3. Теми для доповідей та рефератів
1.
Психолого‐педагогічний зміст корекційно‐розвивальної складової в індивідуальному навчальному плані дитини з особливими освітніми потребами. Тести інтелекту і використання їх показників у педагогічному процесі зарубіжний досвід.
3.
Психолого‐педагогічна оцінка продуктів діяльності дітей з особливими освітніми потребами. Технологія інтерв’ю: рамки психологічного та педагогічного застосування.
Список рекомендованої літератури

1.
Ефремова Н.Ф. Тестовый контроль в образовании: учебное пособие. М Логос, 2007.
2.
Клайн П. Введение в психометрическое программирование: Справочное руководство по конструированию тестов. – Киев: ПАН Лтд, 1994.
3.
Михалевская Г.И. Основы профессиональной педагогической грамотности. –
СПб.: Изд‐во «ЭГО», 2001.
4.
Подласый И.П. Диагностика и экспертиза педагогических проектов. Киев,
1998.
5.
Сак Т.В. Тестування у спеціальній школі доцільність, шляхи реалізації. Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів. –
2009. – № 4.
6.
Сак Т.В. Індивідуальний навчальний план учня з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі // Дефектологія, № 3., 2010, С.3‐8.Селевко
Г.К. Современные образовательные технологии. – М Народное образование, 1998.
7.
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із затримкою психічного розвитку. Підготовчий, перший, другий класи. Київ, Генеза, 2005.
8.
Програми для 2‐4 класів загальноосвітніх навчальних закладів інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із затримкою психічного розвитку, Частина
1. Київ, Неопалима купина, 2006.
9.
Програми для 2‐4 класів загальноосвітніх навчальних закладів інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із затримкою психічного розвитку, Частина
2. Київ, Неопалима купина, 2006.
10.
Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1‐2 класи. К Початкова школа. – 2001. – 296 с.
11.
Програми для середньої загальноосвітньої школи. 3‐4 класи. К Початкова школа. – 2003. – 296с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
125 125 12.
Програми загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі складними порушеннями розвитку (зі зниженим слухом з розумовою відсталістю. Українська мова, математика, Я і Україна, образотворче мистецтво. 1‐4 класи. К Інкунабула. – 2007. Ч. 1. – 240 с.
13.
Програми загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі складними порушеннями розвитку (зі зниженим слухом з розумовою відсталістю.
Предметно‐практичне навчання. Основи здоров’я. Фізична культура. 1‐4 класи. К Інкунабула. – 2007. Ч. 2. – 264 с.
14.
Програми для 2‐4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей. К Неопалима купина. – 2006. – Ч. 1. – 336 с.
15.
Програми для 2‐4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих тазі зниженим зором. К Неопалима купина. – 2006. – Ч. 2. –
288 с.
16.
Loreman T., Deppeler J., and D. Harvey. Inclusive Education : Supporting
Diversity in the Classroom / 2nd ed. [Інклюзивна освіта збереження розмаїття в інклюзивному класі Текст / T.Loreman, J.Deppeler, D.Harvey. –
Crows Nest, N.S.W. : Allen & Unwin, 2011. – 301 p.
17.
Pierangelo, R. & Giuliani, G.A. (2009). Assessment in special education: A practical approach. Methods of Assessment and Testing Considerations (Ch.3). Індивідуальне оцінювання у спеціальній освіті практичний підхід. Методика індивідуального оцінювання та міркування з приводу тестів
Upper Saddle River, NJ: Pearson.
18.
Rabb, K. & Andrews, J.(2000). Planning and delivering instruction in inclusive classrooms (Ch. 12). Планування та методика викладання в інклюзивних класах (Розділ 12)] Exceptional Children (2 Діти з винятковими потребами Scarborough, ON: Nelson Thomson Learning.








© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
126 126
12. Диференційоване викладання як засіб задоволення навчальних
потреб усіх учнів. Диференціація змісту, процесу, кінцевих
результатів.

Адаптації
та
модифікації.
Взаємозв’язок
диференційованого викладання та оцінювання.

Диференційоване викладання як засіб задоволення навчальних потреб усіх
учнів.
З року в ріку звичайних класах загальноосвітніх навчальних закладів збільшується кількість учнів з особливими освітніми потребами. Учнівський контингент стає більш розмаїтим, виразніше простежуються особливості когнітивного, емоційного, фізичного та комунікативного розвитку школярів. Як наслідок, педагоги частіше стикаються з тим, що традиційні підходи організації навчального процесу не дають змогу ефективно працювати з дітьми із ширшим діапазоном навчальних відмінностей. Відтак, перед вчителями постає завдання навчати більш різноманітний учнівський контингент, задовольняючи потреби всіх дітей, очікування батьків та зростаючі вимогами суспільства. На думку фахівців, вирішити цю проблему можна за допомогою диференційованого викладання. Термін диференційоване викладання у вітчизняному освітньому просторі порівняно новий. Диференційоване викладання розглядається як концептуальний підхід і практична технологія специфічної організації навчального процесу. Цей підхід дає педагогові змогу врахувати відмінності між учнями та забезпечувати оптимальний та результативний навчальний процес для кожного з них. У диференційованому викладанні від самого початку передбачається, що всі учні є різними, а відтак, завдання вчителя полягає втому, щоб виявити відмінності, відповідним чином адаптувати навчальний процес та забезпечити корисний навчальний досвід для всіх. Такий підхід до викладання, орієнтований на потреби дітей, є дуже перспективним у навчанні всього багатоманітного учнівського колективу. Диференційоване викладання передбачає створення навчального середовища та організацію навчального процесу таким чином, щоб забезпечити дітям з різними освітніми потребами (з порушеннями психофізичного розвитку, з обдарованістю) успішне опановування курикулуму. Завдяки впровадженню диференційованого викладання звичайна параграма навчання масової школи стане доступною для дітей з особливими потребами, вони зможуть успішно опановувати зміст навчання, бути активними учасниками навчального процесу і, найважливіше, досягати максимальних (для кожного) результатів.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
© Колупаєва А. А, 2011
Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник за заг. ред.. Колупаєвої А.А. – КАС. К, 2012. – 308 с. Інститут спеціальної педагогіки НАПН України
127 127 Диференційоване викладання дає змогу врахувати в навчальному процесі такі учнівські відмінності рівень підготовленості – коригуючи темп навчання та міру складності матеріалу індивідуальні стилі навчання – забезпечуючи розмаїтість видів діяльності, щоб учні мали змогу отримувати та опрацьовувати інформацію в різний спосіб і нарізних рівнях інтереси – спираючись на схильності, зацікавлення та бажання самої дитини засвоїти певну тему чи виробити вміння, навички. Про диференційоване викладання можна говорити як про підхід, який демонструє прийняття вчителем різноманітності учнівського колективу (різні рівні базових та поточних знань учнів, їх підготовленість, навчальні інтереси навички педагога щодо організації процесу навчання учнів з різними навчальними можливостями в умовах одного класу прагнення вчителя просувати учнів на більш високий рівень, забезпечуючи їм особистий успіх та надаючи необхідну підтримку. Диференційоване викладання будується на кількох ключових елементах (рис.
1).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал