Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк



Сторінка8/20
Дата конвертації12.12.2016
Розмір4.27 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20

Висновок. Сучасними дослідниками проблем шкільної профорієнтації професійне самовизначення розуміється не як єдиний акт вибору професії, а як тривалий процес розвитку особистості, що передбачає внутрішню активність людини у формуванні перспективи особистісного професійного становлення, проектуванні стратегії руху до професії, тобто передбачає наявність такої стратегічної характеристики особистості, як її суб’єктність.

Змістом роботи практичного психолога з підготовки старшокласників до професійного самовизначення, має бути: виховання в учнів ставлення до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізацію процесів самопізнання, самооцінки та актуалізацію потреби у самовдосконаленні; формування системи знань учнів про зміст та структуру світу професій, сучасні вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці та, специфіку профільного навчання як першого кроку до оволодіння обраною професією (для 8-9 класів), стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар’єрного зростання у майбутньому; ознайомлення учнів із способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутнього профілю навчання (для 8-9класів) майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або ж удосконалення індивідуальної освітньої траєкторії та стратегії професійного зростання у майбутньому.



Ефективним засобом, який забезпечує вирішення широкого кола завдань, пов’язаних з самовизначенням старшокласників у освітньому та професійному просторі, вибудовуванням разом з учнем його індивідуальної освітньої та професійної траєкторії є введення у навчально-виховний процес курсу профорієнтаційного спрямування, зміст якого має слугувати системоутвірною основою для реалізації сукупності організаційно-педагогічних умов спільної діяльності суб’єктів профорієнтаційної роботи у середній загальноосвітній школі.
Література:

    1. Зеер Э. Ф. Психология профессий: учеб. пособие [для студентов вузов] / Э. Ф. Зеер. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 194 с.

    2. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К Маркова. – М., 1996. – 308 с.

    3. Мельник О. В. Принцип активного професійного орієнтування учнів / О. В. Мельник //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: збірник наукових праць / [ред. колег. О. В Сухомлинська, І. Д. Бех та ін.]. – К.: Інститут проблем виховання АПН України, 2009 – Вип. 13. – Кн. 2 – С. 299 – 308.

    4. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів “Людина і світ професій” [для 8–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів] (70 год.) / [І. Д. Бех (науковий консультант), О. В. Мельник, Л. А. Гуцан, О. Л. Морін, І. І. Ткачук, О. В. Скалько, С. М. Дятленко, М. Л Шабдінов] // Трудове навчання. – К. : Вид. “Шкільний світ”, 2010. – №5 (29). – С. 1 – 15.

    5. ПрограмаЛюдина і світ професій[для 9-х класів загальноосвітніх навчальих закладів] (9 год.) / О. В. Мельник, І. І. Ткачук // Трудова підготовка в закладах освіти, 2009. – № 10.С. 34  40. н

    6. Побудова кар’єри: Програма для 10–11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (70 год.) / Бех І.Д. (Науковий консультант), Мельник О.В., Гуцан Л.А., Дятленко С.М., Морін О.Л., Ткачук І.І., Скалько О.В., Шабдінов М.Л. // Трудова підготовка в закладах освіти, 2008. – №3 (55). – С. 45 – 56.

    7. Програма “Побудова кар’єри” [для 11-х (12) класів загальноосвітніх навчальних закладів] (35 год.) / О. В. Мельник, І. І. Ткачук // Трудова підготовка в закладах освіти, 2010. – № 3. – С. 30 – 39.

    8. Пряжникова Е. Ю. Размышления о профессиональном самоопределении молодёжи / Е. Ю. Пряжникова, Н. С. Пряжников // Весник практической психологии образования. – 2007. – №3. – С. 42 – 45.

    9. Пряжников Н. С. Профессиональное и личностное самоопределение / Н. С. Пряжников – М.: Институт практической психологии. – Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1996. – 256 с.

Н.В. Лунченко,

науковий співробітник

Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України


1.5 Підвищення ефективності управлінської діяльності керівника районної (міської) психологічної служби
Психологічна служба є частиною системи освіти, тому її основні завдання і функції повинні виходити з місії системи освіти. Задекларовані у статті 6 Закону України «Про освіту» принципи гуманістичного характеру освіти, пріоритету загальнолюдських духовних цінностей, життя та здоров’я людини, свободи розвитку особистості та адаптивності системи освіти до рівня і особливостей розвитку особистості повинні бути організаційно забезпечені системою освіти. Відповідно, місія психологічної служби полягає у забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку.

Пріоритетні напрями психологічного забезпечення освіти як система заходів, спрямованих на вирішення актуальних завдань освіти засобами та методами фахівців психологічної служби, включає:



  • інтеграцію структурних підрозділів психологічної служби, організацій, установ, громадських об’єднань, які здійснюють свою діяльність у сфері психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освіти, в цілісну багаторівневу систему надання психологічної та соціально-педагогічної допомоги;

  • соціально-психологічне проектування, моніторинг та експертиза умов та результатів навчальної діяльності у зв’язку переходом на новий Державний стандарт початкової та загальної середньої освіти;

  • удосконалення програм професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення рівня їхньої психологічної культури й психологічної компетентності;

  • уведення «години психолога» та факультативів психологічного спрямування у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та форм власності;

  • активну участь працівників психологічної служби процесі залучення дітей з особливими освітніми потребами до дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів;

  • активізацію превентивних заходів щодо різних форм узалежнень, соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки в соціальних мережах;

  • розробка та запровадження психологічних програм і проектів, спрямованих на профілактику асоціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, соціального сирітства, насилля тощо), труднощів у адаптації, навчання і виховання, порушень в поведінці.

Реформування освітньої галузі в Україні зумовило необхідність модернізації управління системою освітою, в тому числі й психологічної служби, спрямування її діяльності на забезпечення й всебічне поліпшення якості послуг, які надають працівники психологічної служби, впровадження технологій систематичного оцінювання та прогнозування розвитку усіх структур психологічної служби.

Управління психологічною службою системи освіти в Україні має свої особливості та специфіку. По-перше, це пов’язано з розгалуженою мережею органів управління різних рівнів, по-друге, з особливостями взаємодії структурних підрозділів психологічної служби та чисельністю працівників.

Оскільки психологічна служба системи освіти є організацією, що покликана виконувати специфічні завдання, то вона поєднує в собі як загальні, так і спеціальні ознаки організаційної структури. На думку дослідників (Л. Е. Орбан-Лембрик, О. А. Урбановича та ін.) поняття «організаційна структура» має бути пов’язане із загальним завданням організації функціонування системи, спрямованим на досягнення поставлених перед нею цілей [3;9].

Відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Слід зазначити, що існує досить широкий діапазон визначень організаційної структури – від вузького розуміння її як певної кількості виокремлених у системі управління підрозділів із заданими відносинами субординації до широкого, яке включає до розгляду всі усталені зв’язки та відносини в організації, що впливають на діяльність окремих людей та груп, розподіл функцій, відповідальності, повноважень, систему прийняття рішень, документообігу тощо.

Істотними ознаками організаційної структури психологічної служби є:



  • управлінська субординація;

  • складність служби як організації.

Нечисельна організація має, як правило, одного керівника. У даному випадку ми можемо навести приклад районної психологічної служби, яку очолює методист з психологічної служби районного (міського) методичного кабінету. При збільшенні чисельності організації та розширенні її функцій виникає необхідність у збільшенні кількості керівників, які очолюють різні підрозділи. При цьому встановлюється певна субординація, тобто система службового підпорядкування одних керівників, разом з їх підрозділами, іншим керівникам, що займають більш високий статус у ієрархічній шкалі посад.

Існує три основних типи диференціації, які притаманні психологічній службі.

По-перше, психологічна служба є вертикально складна, виходячи з кількості різних управлінських рівнів. Разом зі збільшенням кількості ступенів між вищим і нижчим організаційним рівнями зростають потенційні можливості для перекручування інформації у процесі її передавання. Виникають також труднощі під час координації рішень управлінського персоналу.

По-друге, психологічна служба є горизонтально складна, оскільки має різні відділи та спеціалізовані підрозділи. Збільшення різних професійних завдань, які потребують спеціальних знань та вмінь у межах організації, її кількості, масштабу діяльності, зумовлює її ускладнення. Відповідно стають більш складними завдання координації та інтеграції дій різних підрозділів.

Вертикальна і горизонтальна диференціації взаємопов’язані. Відповідна вертикальна складність може бути наслідком збільшення горизонтальної диференціації. У міру того, як робота ділиться на окремі компоненти, дедалі більше необхідна координація.

По-третє, складність психологічної служби зумовлена її просторовою диференціацією. Що більша відстань, то вагоміші труднощі в комунікації, координації, контролі. Та чи та географічна розкиданість підрозділів психологічної служби впливає відповідним чином на ступінь її складності.

Професійна діяльність керівника психологічної служби є багатоаспектною: управлінською, науково-методичною, дослідницькою, виховною та власне фаховою – діяльність в якості практичного психолога чи соціального педагога. Саме тому професійну діяльність керівника психологічної служби доцільно характеризувати в єдності управлінського, науково-методичного та професійно-фахового компонентів.

Н.Л.Коломінський вважає за доцільне здійснення системно-структурного аналізу управлінської діяльності керівника на основі врахування трирівневої будови функцій управління: цільових, соціально-психологічних і оперативних. Дослідник акцентує увагу на тому, що специфічним для системи освіти є те, що психологічні функції розглядаються не ізольовано від загальноуправлінських, «адже у реальній управлінській праці, як відомо, психологічні аспекти є іманентно притаманними і плануванню (виробленню й прийняттю управлінських рішень), і організації, і контролю» [2].

Управлінська діяльність керівника психологічної служби системи освіти має інформаційну природу, оскільки інформація – основний предмет діяльності керівника. Інформаційне забезпечення систем управління – це поєднання усієї інформації, що використовуються, специфічних засобів і методів її опрацювання, а також діяльності фахівців з її ефективного удосконалення й використання.

На практиці інформаційне забезпечення охоплює систему руху і перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх кодування, зберігання та передачі.

Інформаційне обслуговування повинно базуватися на вивченні потреб керівника психологічної служби в інформації, шляхом аналізу його функцій, змісту і характеру управлінських рішень, що приймаються. Для визначення потреб у необхідних даних треба враховувати можливі нестандартні ситуації, коли необхідно не тільки приймати рішення, а й правильно поставити завдання підлеглим.

Нині управління психологічною службою системи освіти потребує переходу до інтегрованих систем обробки даних (ІСОД). ІСОД грунтується на двох важливих методологічних передумовах.

По-перше, її створення передбачає відокремлення творчих процесів розробки управлінських рішень від технічних операцій реалізації інформаційного забезпечення, централізацію виконання їх у спеціальному підрозділі апарату управління. По-друге, організація ІСОД пов'язана з введенням суворо встановленої, науково обґрунтованої технології створення інформаційного забезпечення управління соціально-економічними процесами.

Найважливішими відмінностями інтегрованих систем обробки даних від інших інформаційних систем є:



  • організація єдиного потоку даних між суб'єктом і об'єктом управління;

  • побудова єдиної централізованої бази умовно-постійних даних, які обслуговують усі ланки управління психологічної служби;

  • розробка та впровадження чіткого технологічного процесу виконання процедур перетворення та зберігання даних, формування проміжних документів;

  • реалізація технологічного процесу обробки даних спеціалізованим підрозділом;

  • концентрація творчих операцій, пов’язаних із здійсненням аналітичних робіт та прийняттям рішень, у лінійних та функціональних підрозділах управляючої системи.

Удосконалення процесів накопичення, зберігання, обробки та передавання інформації є запорукою підвищення ефективності управлінської діяльності керівника психологічної служби системи освіти.

Управлінська інформація, щоб бути цілеспрямованою, продуктивною, повинна відповідати певним вимогам. Практика управління психологічною службою системи освіти, спроби її теоретичного узагальнення виробили вимоги.

Управлінська інформація має бути:


  • вірогідною, тобто реально відбивати факти події і ситуацію в галузях, сферах державного будівництва, суспільного життя;

  • актуальною – відповідати реаліям сьогодення;

  • достатньою – досить повно, глибоко і всебічно висвітлювати питання, що розглядаються;

  • автентичною – виражатися в зрозумілій формі, лексично відповідати сучасним моделям державної мови;

  • вчасною – оперативно попереджати виникнення труднощів, пов’язаних з тими або іншими процесами управління (ще до появи таких, а не після виникнення проблем).

Але, навіть відповідаючи вище згаданим вимогам, інформація не може набути статусу управлінської. Для цього вона має бути подана у відповідній формі – наказу, розпорядження, інструкції тощо, і оскільки вона зв’язана з державним управлінням, – виходити з певних організаційно-правових джерел – державних органів, наділених відповідною компетенцією. Акт управління містить конкретний комплекс організуючих, регулюючих та керуючих впливів, які спрямовано на переведення відповідного явища, процесу, відношення у новий стан, необхідний для здійснення управління.

Документ як складний матеріальний об’єкт за певними ознаками розглядається у вигляді системи, що може залежно від семантики, цільового призначення тощо групуватися на підсистеми. Поділ системи документів як сукупності на класи, підкласи і є класифікацією документів [8].

Організаційно-розпорядчі документи умовно можна поділити на такі підкласи:


  • організаційні (положення, інструкції, правила, статути тощо);

  • розпорядчі (постанови, рішення, розпорядження, накази тощо);

  • довідково-інформаційні (довідки, протоколи, акти, пояснювальні та службові записки, службові листи, відгуки, плани роботи, телефонограми, звіти тощо);

  • з кадрових питань (заяви, накази по особовому складу, характеристики тощо);

  • особові офіційні (пропозиції, скарги, заяви, автобіографії, доручення тощо).

Як зазначає О.І.Зюзько, основними соціально-психологічними вимогами до розпоряджень, наявних у компетенції управління освіти регіону є:

1. Кожне розпорядження повинно бути об’єктивно необхідним.

2. Перед видачею розпоряджень слід вивчати практичні можливості його виконання, забезпеченість юридично-правових основ. Не можна давати наказів, рішень, розпоряджень, якщо немає впевненості, що воно буде виконане.

3. Видаючи розпорядження, обов’язково слід порадитись з виконавцями про шляхи і можливості виконання.

4. Після видачі розпорядження необхідно забезпечити умови його виконання.

5. Доручення повинні розвивати ініціативу, самостійність та враховувати індивідуальні особливості.

6. Виданим розпорядження слід зацікавити виконавців, виробити в них переконання в необхідності та значущості цих рішень. Виконання розпорядження повинно мати особистісно-значущу цінність.

7. Кількість доручень повинна бути обмежена [1, с.190].

На сьогодні у сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі з питань менеджменту та психології управління існує багато підходів щодо визначення змісту поняття «ефективність управлінської діяльності».

Зокрема, Н.М.Островерхова та Л.І.Даниленко стверджують, що складність визначення ефективності управління «полягає в розробці критеріїв, параметрів, методики оцінювання управлінської діяльності та її впливу на кінцевий результат» [4, с. 4]. Н.Л.Коломінський зазначає важливість комплексної оцінки даного поняття, пов’язуючи ефективність управління із такими важливими аспектами діяльності як «діагностика професійної майстерності; змістова характеристика результатів управлінської діяльності та шляхи її вимірювання; співвідношення змісту і процесу впровадження досягнень науки та практики в працю управлінців-професіоналів; ... вимірювання безпосередніх і опосередкованих результатів праці» [2, с. 235].

Заслуговує на увагу підхід, запропонований А.О.Чемерисом, який описує модель дієвості як провідного показника ефективності діяльності та включає такі поняття:

1. Групова соціальна компетенція – здатність організацій мобілізувати на вирішення внутрішніх проблем (держави, регіону, громади) всі ресурси, досягати виконання соціальних цілей.

2. Групова фахова компетенція, під якою розуміють набір фахових знань персоналу організацій, необхідних для вирішення соціально-економічних, політичних, екологічних, культурологічних, правових та інших проблем у межах поставлених перед організацією цілей.

3. Групова методична компетенція – знання керівництвом і персоналом організації наукових методів управління, сучасних технологій прийняття і реалізації управлінських рішень, володіння найрізноманітнішими допоміжними засобами для вирішення проблем.

4. Зовнішнє середовище – система природних, економічних, соціальних, правових, екологічних, культурологічних та інших чинників, що впливають на організацію, і на які організація не має готових рішень або суттєвих впливів.

5. Внутрішнє середовище організації – традиції, цілі, мікроклімат, ціннісні орієнтири, рівень організованості, ресурси, система мотивацій[10].

О.А.Урбанович пропонує такі три рівні психолого-управлінського аналізу:


  1. Психологічні аспекти діяльності керівника (психологічні особливості управлінської праці, її специфіка в різних сферах діяльності; психологічний аналіз особистості керівника, психологічні вимоги до особистісних якостей керівника; психологічні аспекти прийняття управлінських рішень; індивідуальний стиль керування керівника і проблеми його корекції).

  2. Психологічні аспекти діяльності організації як суб’єкта й об’єкта керування (можливості використання психологічних факторів для вирішення управлінських задач; закономірності формування сприятливого соціально-психологічного клімату; закономірності формування оптимальних міжособистісних стосунків, проблема психологічної сумісності; формальна і неформальна структури організації; мотивація членів організації; ціннісні орієнтації в організації, управління процесом їхнього формування).

3. Психологічні аспекти взаємодії керівника з членами організації (проблеми створення і функціонування оптимальної системи комунікації в процесі взаємодії; проблеми управлінського спілкування; оптимізація взаємин «керівник-підлеглий»; інформованість як фактор підвищення ефективного керування [9].

О.М. Сироватко зазначає, що прийняття принципу спільної діяльності в якості важливішого інтегратора діяльності психологічної служби визначає певні вимоги до вивчення її ефективності. Ефективність повинна досліджуватися в контексті конкретної змістовної діяльності та реальних відношень, які складаються на кожному етапі розвитку діяльності керівника.

Вимога продуктивності – центральна в розумінні оцінки параметрів діяльності працівника психологічної служби. Продуктивність можна визначити як системне поняття: у процесі перетворення навколишньої дійсності на виході утвориться певний продукт діяльності.

Особливо важливим є вимір якості і врахування інтересів суб’єктів освітньої взаємодії, іншими словами, продуктивність – це ще і надання якісних психологічних послуг, очікуваних клієнтами, що виключає вузьке тлумачення терміна, як одержання певного освітнього продукту. Усе це призвело до того, що поняття продуктивності складається з двох компонентів – продуктивності й ефективності.

Продуктивність і ефективність розглядають у якості двох із трьох вимірів організаційної діяльності працівника психологічної служби:


  • ефективність (якою мірою діяльність спеціаліста відповідає потребам системи освіти, навчального закладу, клієнта тощо);

  • продуктивність (наскільки продуктивно використовуються наявні ресурси, рівень задоволеності спільною діяльністю);

  • здатність до зміни (якою мірою фахівець готовий до особистісних і професійних змін) [7].

Заслуговує на увагу розроблена співробітниками Рівненського обласного центру практичної психології і соціальної роботи Програма вивчення ефективності діяльності психологічних служб загальноосвітніх навчальних закладів, освітніх округів та районних (міських) методичних кабінетів (центрів).

Актуальність розробки програми. На сьогодні система освіти в Україні перебуває на етапі якісного реформування. Зміни стосуються насамперед змісту освіти, її спрямованості, загальної парадигми. Одним із важливих напрямків успішного функціонування навчального закладу є психологізація навчально-виховного процесу. Психологічний супровід освітнього процесу здійснює психологічна служба. До складу психологічної служби району (міста) входять: керівник (завідувач центру практичних психології і соціальної роботи та/чи методист, що відповідає за психологічну службу), практичні психологи і соціальні педагоги. У своїй діяльності вони керуються Національною доктриною розвитку освіти в України, Державною національною програмою «Освіта» (Україна ХХІ століття), Законом України "Про освіту", Концепцією розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року, Положенням про психологічну службу системи освіти України та іншими нормативними документами, що регламентують реформування системи освіти в Україні у цілому та психологічної служби зокрема.

З метою вивчення особливостей функціонування психологічних служб, виявлення переваг та недоліків у роботі її працівників, посилення контролю, підвищення ефективності роботи та формування рейтингу психологічних служб області розроблено Програму вивчення ефективності діяльності психологічних служб загальноосвітніх навчальних закладів, освітніх округів та районних (міських) методичних кабінетів (центрів).

Мета Програми: визначення рівня ефективності та моніторинг діяльності психологічних служб району (міста) на основі розроблених критеріїв; формування їх рейтингу успішності.

Завдання Програми:

- запровадити технології вивчення ефективності діяльності психологічної служби району (міста);

- розробити та апробувати критерії оцінки ефективності діяльності психологічної служби району (міста);

- визначити компоненти, що формують рейтинг успішності психологічної служби району (міста);

- забезпечити стимулювання професійної самосвідомості та відповідальності працівників психологічної служби;

- сприяти формуванню професійних знань, умінь та навичок керівників психологічних служб районів (міст).

Програма містить:

1. Пам’ятку та алгоритм вивчення діяльності психологічної служби району (міста).

2. Рейтинг ефективності організації діяльності керівниками психологічних служб районів (міст).

3. Алгоритм вивчення ефективності функціонування психологічної служби загальноосвітнього навчального закладу.

4. Алгоритм вивчення ефективності роботи соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу.

5. Розроблені критерії оцінювання за визначеними компонентами.

Для розв’язання поставлених завдань будуть використані наступні методи:

- вивчення результатів діяльності психологічних служб районів (міст);

- аналіз результатів участі керівників психологічних служб районів (міст) у системі методичної роботи;

- спостереження, опитування, анкетування;

- експертна оцінка;

- вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду.

Об’єкт вивчення: технології та критерії оцінки ефективності психологічних служб району (міста), освітніх округів та загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет вивчення містить нормативно-правовий компонент, контрольно-аналітичний компонент, організаційно-методичний компонент, професійний компонент, виконавський компонент і матеріально-технічний компонент.

Основні напрямки реалізації Програми

1. Під час проведення щорічного моніторингу ефективності функціонування психологічних служб району (міста).

2. Під час надання методичної допомоги та вивчення досвіду діяльності психологічних служб районів (міст).

3. Під час розробки моделі діяльності психологічної служби району (міста) та визначення структури методичної роботи.

Очікувані результати реалізації Програми:

- підвищення рівня фахової підготовки та ефективності психологічного супроводу навчально-виховного процесу системи освіти області,

- створення позитивного іміджу психологічної служби серед педагогічних працівників,

- створення та запровадження моделі фахової компетентності методиста з психологічної служби та моделювання ефективності психологічного супроводу освітнього процесу.

Керівником експертної групи обласного рівня, який здійснює експертну діяльність під час надання методичної допомоги та вивчення досвіду роботи психологічних служб районів (міст), є завідувач обласного центру практичної психології і соціальної роботи. До складу експертної групи входять працівники (методисти) обласного центру практичної психології і соціальної роботи, які щорічно визначають рейтинг ефективності організації діяльності керівниками психологічної служби (методистами) на місцях (у районах, містах) та здійснюють моніторинг їхньої діяльності.

Вивчення ефективності діяльності роботи психологічних служб загальноосвітніх навчальних закладів (практичних психологів і соціальних педагогів) здійснюють керівники районних (міських) психологічних служб (методисти чи особи, які забезпечують методичний супровід) [6].

На кінець 2012-2013 навчального року організаційний та методичний супровід діяльності психологічної служби системи освіти України здійснює 27 організаційних структур: 19 обласних, Київський і Севастопольські міських центри практичної психології і соціальної роботи, навчально-методичний кабінет психологічної служби Кримського республіканського ІППО, кабінет практичної психології і соціальної роботи Львівського ОІППО, центр психології та соціології освіти Запорізького ОІППО, лабораторія практичної психології і соціальної роботи Миколаївського ОІППО, лабораторія практичної психології і соціальної роботи кафедри педагогіки і психології Тернопільського ОКІППО, науково-методична лабораторія практичної психології і соціальної роботи науково-методичного відділу розвитку дитини Херсонської академії неперервної освіти.

Із 27-ми перерахованих структур – 18 центрів, 2 навчально-методичні кабінети та 3 лабораторії входять до складу закладів післядипломної педагогічної освіти, Дніпропетровський центр входить до складу Дніпропетровського обласного методичного психолого-медико-педагогічного центру, Донецький обласний підпорядкований, як і Вінницький та Сумський центри, управлінню (департаменту) освіти і науки обласної державної адміністрації (таблиця 1).

У вище зазначених центра (кабінетах) психологічної служби системи освіти у 2012-2013 навчальному році працювали 113 фахівців. Найбільше співробітників у Полтавському, Чернігівському та Донецькому (9-7 осіб), Дніпропетровському, Рівненському та Сумському (6-5 осіб) центрах (кабінетах) психологічної служби системи освіти. У переважній більшості областей до штату центру, окрім завідувача (директора), входять 2-3 методисти.

Регіональні центри (кабінети) психологічної служби системи освіти мають структурні підрозділи. Так, Вінницький обласний центр практичної психології і соціальної роботи має два відділи: відділ практичної психології і соціальної роботи та відділ психолого-медико-педагогічної консультації на постійно діючий основі. На базі Дніпропетровського обласного навчально-методичного центру практичної психології і соціальної роботи діє консультативно-тренінговий відділ. Рівненський обласний центр практичної психології і соціальної роботи створив експертну групу з вивчення досвіду роботи працівників психологічної служби, які атестуються; експертну комісію; етичну комісію; раду з питань практичної психології і соціальної роботи.




Таблиця 1

Узагальнена інформація про працівників Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів психологічної служби системи освіти у 2012-2013 навчальному році


№ п/п

Регіон

Підпорядкова-ність

Штат

Кваліфікаційний рівень

Освітній рівень

Управління/ департамент

ОІППО

Інше

посади

осіб

ставок

спеціаліст

спеціаліст IІ категорії

спеціаліст І категорії

спеціаліст вищої

категорії



вища базова

курси пере-кваліфікації

бакалавр

інша освіта



АР Крим




1




завідуюча кабінетом, 2 методисти

3

3




1




2

3












Вінницька

1







директор центру, заступник директора, 2 методисти

4

4










4

4












Волинська




1




завідувач центру, 2 методисти

3

3




1




2

1

2









Дніпропетровська







1

завідуючий центром, 4 методисти

5

4,5




1

2

2

5












Донецька

1







директор центру, 6 практичних психологів, секретар-друкарка

7

9




2

2

3

2

5









Житомирська




1




завідувач центру, 2 методисти, оператор

3

3




3







3












Закарпатська




1




завідувач центру, 2 методисти

3

3

1




1

1

3












Запорізька




1




завідувач центру, 3 методисти, старший лаборант

4

4

1







3

2

1




1



Івано-Франківська




1




директор центру, методист, 2 методисти-практичні психологи

4

4

1

1

1

1

3

1









Київська




1




завідуюча центром, 2 методисти

3

3




2




1

3












Кіровоградська




1




завідувач центру, методист

2

2

1







1

2












Луганська




1




завідувач центру, 3 методисти

4

3,75

1







3

4












Львівська




1




завідувач кабінетом-центром, 3 методисти

4

4

2







2

1

2




1



Миколаївська




1




завідувач лабораторією, методист, практичний психолог

3

3

1




2




3












Одеська




1




завідувач центру, 3 методисти

4

3,2

2




1

1

4












Полтавська




1




завідувач центру, 6 методистів

9

4

3

4

2




9












Рівненська




1




завідувач центру, 5 методистів, лаборант

6

6

1

2




3

5

1









Сумська

1







завідуюча центром, 4 методисти

5

5

1

1

1

2

1

3




1



Тернопільська




1




завідуюча лабораторією, 3 методисти

4

4







2

2

4












Харківська




1




завідуюча центром, 2 методисти, оператор

4

5

2







2

3







1



Херсонська




1




завідувач лабораторії, методист

2

2




1




1

2












Хмельницька




1




завідувач центру, 3 методисти

4

4

1







3

3

1









Черкаська




1




завідувач центру, 2 методисти

3

3

1







2

2

1









Чернівецька




1




завідувач центру, 2 методиста-психолога

3

4

2







1

2

1









Чернігівська




1




директор центру, заступник директора, 6 методистів

8

8

1

3

1

3

8












м. Київ




1




завідувач центру, 2 психологи, соціальний педагог

4

7







1

3

4












м. Севастополь




1




завідуюча центром, 4 методисти

5

5







1

4

5










Всього

3

23

1




113

113,5

22

22

17

52

91

18

0

4




Аналіз освітнього рівня працівників регіональних центрів (кабінетів) психологічної служби системи освіти засвідчую, що 80,5% фахівців мають вищу базову освіту, 15,9% – пройшли курси перекваліфікації та 3,5% – не мають відповідної фахової освіти (гістограма 1). Значно гірша ситуація з кваліфікаційним рівнем співробітників центрів (кабінетів) психологічної служби системи освіти. Адже, менше половини (47%) фахівців мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», по 20% – мають кваліфікаційні категорії «спеціаліст» та «спеціаліст другої категорії» та 15% – кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії» (гістограма 2).

Гістограма 1



Освітній рівень працівників регіональних центрів (кабінетів) психологічної служби в 2012-2013 н.р.

Гістограма 2



Кваліфікаційний рівень працівників регіональних центрів (кабінетів) психологічної служби в 2012-2013 н.р.
На основі всебічного аналізу було розроблено Орієнтовні штати навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти

До складу навчально-методичного кабінету (центру) мають входити:

- директор (завідувач) кабінету (центру);

- заступник директора (завідувача) – за потреби;

- завідувач та консультанти психолого-медико-педагогічної консультації – у разі включення ПМПК до складу Центру;

- методист - фахівець з питань підвищення кваліфікації та атестації працівників психологічної служби;

- методист - фахівець з питань діяльності психологічної служби у дошкільних та позашкільних навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань психологічного супроводу навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань психологічного супроводу навчально-виховного процесу у спеціальних і спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань діяльності психологічної служби в ПТНЗ, МНВК, ВНЗ;

- методист - фахівець з питань соціально-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу у навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань організації діяльності психологічної служби та науково-психологічної експертизи педагогічних інновацій;

- секретар (лаборант).

У разі створення в структурі Центру відділу корекційно-розвиткової роботи до його штату включаються: практичні психологи, соціальні педагоги, логопеди, реабілітологи, дефектологи.

З метою підвищення ефективності управління психологічною службою системи освіти, зокрема, її керівною ланкою, нами було розроблено Порядок призначення на посаду та звільнення з посади директорів (завідувачів) навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти, методистів з психологічної служби районних (міських) методичних кабінетів:


  1. Цей порядок відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства освіти України від 03.05.99 № 127 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 № 616) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 за № 687/16703) визначає процедуру призначення на посаду та звільнення з посади директорів (завідувачів) навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти, методистів з психологічної служби районних (міських) методичних кабінетів.

  2. Питання про призначення на посаду або звільнення з посади директорів (завідувачів) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти, методистів з психологічної служби районних (міських) методичних кабінетів порушується керівником органу управління освітою за наявності вакансії або обґрунтованих підстав для звільнення з посади.

  3. Керівник органу управління освітою відповідного рівня звертається з листом до:

- Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, у разі призначення директора (завідувача) навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти;

- навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського або Севастопольського міського навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти, у разі призначення директора (завідуючого) районного (міського) навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби системи освіти або методиста з психологічної служби районного (міського) методичного кабінету.



  1. У листі-пропозиції щодо призначення кандидатури на посаду директора (завідувача) навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби системи освіти, методиста з психологічної служби районного (міського) методичного кабінету зазначається: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження кандидата на посаду, займана посада, посада, на яку пропонується призначити цю кандидатуру.

До листа додаються: завірена копія трудової книжки; завірені копії дипломів про вищу освіту; копії свідоцтв про підвищення кваліфікації; завірена копія листка з обліку кадрів; характеристика де зазначаються рівень фахової та професійної підготовки, відомості про перебування в кадровому резерві, ділові та особисті якості і відомості про кандидата на посаду.

  1. У листі-пропозиції щодо звільнення директора (завідувача) навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби системи освіти, методиста з психологічної служби районного (міського) методичного кабінету обґрунтовується причина звільнення.

  2. Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи проводиться співбесіда з кандидатом на посаду директора (завідувача) навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських навчально-методичних кабінетів (центрів). Висновки про наслідки співбесіди заносяться до картки погодження кандидатури на посаду, зразок якої додається.

  3. У навчально-методичному кабінеті (центрі) в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських навчально-методичних кабінетах (центрах) психологічної служби системи освіти проводяться співбесіди з кандидатами на посади директорів (завідувачів) районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти, методистів з психологічної служби районних (міських) методичних кабінетів. Висновки про наслідки співбесіди заносяться до картки погодження кандидатури на посаду, зразок якої додається.

  4. За результатами співбесіди та вивчення документів відповідний навчально-методичний кабінет (центр) надає заявнику мотивовану відповідь у десятиденний термін.

  5. У разі негативної відповіді по пропонованій кандидатурі на зазначені у цьому Порядку посади орган управління освітою має запропонувати іншу кандидатуру.

  6. У разі позитивної відповіді орган управління освітою видає відповідний наказ із формулюванням: «призначити директором (завідувачем) кабінету (центру) (П.І.П) та покласти на нього (неї) обов’язки керівника психологічною службою системи освіти області (району, міста)». Як правило, з кандидатом на посаду укладається строкова трудова угода (контракт) на термін від одного до п’яти років. Продовження угоди на новий термін відбувається за результатами атестації працівника.

  7. Процедура погодження звільнення керівника навчально-методичного центру, методиста з психологічної служби районного (міського) методичного кабінету наступна:

- орган управління освітою звертається за погодженням листом, де чітко вказується причина звільнення;

- навчально-методичний кабінет (центр), до повноважень якого входить це питання, проводить співбесіду з кандидатом на звільнення;

- у десятиденний термін надає за належністю свій висновок;

- у разі позитивного рішення відповідного центру орган управління освітою звільняє працівника;

- у разі негативного рішення, яке має бути мотивованим, процедура звільнення не відбувається.

У разі звільнення працівника за власним бажанням копія його заяви разом із супровідним листом направляється до науково-методичного кабінету (центру) який давав згоду на прийняття його на роботу.



  1. Висновки щодо призначення на посаду або звільнення з посади директора (завідувача) навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби системи освіти, методиста з психологічної служби районного (міського) методичного кабінету не пізніше 14 днів з дня порушення даного питання надсилаються органу управління освітою і додаються до особової справи працівника за місцем роботи.

Орган управління освітою у 10-денний термін з дня отримання висновку видає в установленому порядку наказ про призначення на посаду або звільнення з посади директора (завідувача) навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби системи освіти, методиста з психологічної служби районного (міського) методичного кабінету.

Психологічна служба системи освіти як служба не може ефективно функціонувати на рівні окремого навчального закладу, міста і навіть регіону. Психологічна служба системи освіти – це багаторівнева структура з єдиною вертикаллю управління, що має свої підрозділи та представництва (психологічні служби навчальних закладів, методичні об'єднання тощо) на різних управлінських рівнях.



Література:

  1. Зюзько О.І. Соціально-психологічні особливості управління освітою на регіональному рівні // Актуальні проблеми психології. Том І. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – 2002. - №4. – С.189-194.

  2. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект):[Монографія]. – К.: МАУП, 2000. – 286 с.

  3. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: «Плай», 2001. – 695 с.

  4. Островерхова Н.М., Даниленко Л.І. Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально-педагогічний аспект. – К.: Школяр, 1995. – 302 с.

  5. Панок В.Г. Психологічна служба: Навчально-методичний посібник для студентів і викладачів. – Кам’янець-Подільський : ТОВ Друкарня Рута, 2012. – 488 с.

  6. Програма вивчення ефективності діяльності психологічних служб загальноосвітніх навчальних закладів, освітніх округів та районних (міських) методичних кабінетів (центрів). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.center-psyholog.org.ua/docs/Programa%20efektyvnost.pdf. – Загол. з екрану. – Мова укр.

  7. Сироватко О.М. Організація моніторингу результативності регіональної психологічної служби в рамках особистісно-компетентністного підходу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . – Загол. з екрану

  8. Сучасні вимоги до складання і оформлювання документів / Упоряд. Б.С.Мехед, О.О.Ємець. – Чернігів, 2007. – 51с.

  9. Урбанович А.А. Психология управления. - Мн.: Харвест, 2003. – 192 с.

  10. Чемерис А.О. Теоретичне обґрунтування групової дієвої компетенції органів державного управління та місцевого самоврядування// Актуальні проблеми державного управління: Збірник наук. праць УАДУ при Президентові України (Львівський філіал)/ За заг. ред. А.О.Чемериса. – Львів: ЛФ УАДУ Кальварія, 2000. – Вип. 4. – С. 8-22

В.Д. Острова

науковий співробітник

Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України
1.6 Становлення та розвиток психологічної служби ВНЗ III-VI рівнів акредитації: аналіз наявних тенденцій
Створення психологічної служби ВНЗ III-VI рівнів акредитації є нагальною соціальною потребою, психологічна служба ВНЗ III-VI рівнів акредитації має стати невід’ємною частиною психологічної служби системи освіти України. Вирішення цього питання дозволить забезпечити безперервність необхідного психологічного супроводу на протязі всього періоду навчання - від дошкільного віку до одержання вищої освіти і вступу до дорослого життя.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал