Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк



Сторінка7/20
Дата конвертації12.12.2016
Розмір4.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20

Комплексна програма розвитку у дівчат сімейної й материнської спрямованості (Н.В. Нозікова) (5).

Актуальність проблем формування сімейної й материнської спрямованості особистості обумовлена зміною традиційних соціально-психологічних і економічних умов у суспільстві. Культурна модель сучасного євро-американського суспільства характеризується розширенням соціально-комфортного простору особистості не обмеженого рамками сім’ї, зміною розвитку сімейних і батьківських форм поведінки. Тенденція збільшення суспільного запиту на соціально-психологічний розвиток особистості підлітків, підготовку до сімейного життя й материнства відзначається в роботах М.М. Кашапова, Н.В. Клюєвої, В.В. Козлова, В.В. Новікова, Г.Г. Філіппової, Е.Г. Ейдеміллєра, В.В. Юстіцкіса й ін.

У дослідженні Н.В. Нозікової установлені динамічні процеси формування мотиваційних структур, що визначають сімейно-орієнтовану й материнську спрямованість в онтогенезі, залежно від особистісних якостей, віку й умов розвитку дівчат. Було встановлено, що процес формування адекватного материнства пов’язаний з такими якостями як, екстраверсія, стабільний нейротизм, рівень інтелекту, соціальна зрілість й домінуюче прагнення до створення своєї сім’ї. Високий рейтинг сімейної мотивації може стати основою як для прогнозу успішної реалізації подружніх і батьківських функцій, так і для характеристики особистісних якостей.

Результати дослідження Н.В. Нозікової свідчать про необхідність проведення програм психотерапії, психолого-педагогічної корекції й особистісного розвитку в підлітковому віці з метою створення мотиваційних основ успішної сімейно-орієнтованої спрямованості, яку можна вважати головною метою соціально-психологічного розвитку для дівчат (особливо важливою є застосування цієї програми для дівчат із соціально неблагополучних сімей і, для дівчат що виховуються в установах інтернатного типу й дитячих будинках.

Н.В. Нозікова на підставі результатів дослідження розробила комплексну програми розвитку сімейної й материнської спрямованості за допомогою особистісного розвитку, що включає два блоки.

Перший блок - програма й методичні рекомендації учбово-практичного курсу "Психологія материнства й сімейної спрямованості особистості" для студентів, що навчаються за фахом "Психологія" і "Соціальна робота".

Другий блок "Програма розвитку особистості, сімейно-орієнтованої і материнської спрямованості в підлітковому і юнацькому віці".
Навчально-практичний курс «Психологія материнства та сімейної спрямованості особистості»

Учбово-практичний курс включає два розділи.



Лекційний курс "Психологічні основи формування материнської й сімейно-орієнтованої спрямованості особистості" (20 годин).

Курс лекцій: "Психологічні основи формування материнської й сімейно-орієнтованої спрямованості особистості" (20 годин).

1. Поняття материнства в природно-гуманітарних науках. (2 години).

2. Теорія об'єктних відносин і его-психологія про закономірності розвитку базових детермінант особистості. (4 години).

3. Спрямованість і її мотивація в структурі особистості. (2 години).

4. Сімейна й материнська спрямованість у структурі особистості. (6 годин).

5. Динаміка сімейної й материнської спрямованості в підлітковому і юнацькому віці. (2 години).

6. Материнська й сімейна спрямованість у юнацькому віці залежно від психологічних характеристик особистості. (2 години).

7. Особливості сімейної й материнської спрямованості дівчат, що виховуються в суспільних установах. (2 години).

Практикум по діагностиці й методам психолого-педагогічної корекції материнської й сімейної спрямованості особистості. (10 годин).
Також в навчальних закладах активно використовуються наступні методики формування параметрів та складових репродуктивної поведінки молоді:


  • Програма психотерапевтичних занять по підготовці до пологів неповнолітніх вагітних «Маленька мама» В.В. Волкової (6);

  • Програма усвідомлення гендерних установок студентами «12 кроків» О.І. Болдирєвої (7)

Великим досвідом роботи практичних психологів і соціальних педагогів із формування навичок збереження репродуктивного здоров’я молоді характеризується Херсонська область.

Так, навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Херсонській області представляє напрацювання практичних психологів (соціальних педагогів) ПТНЗ:


  • Мірошниченко Л.М., практичний психолог ДНЗ «Каховський професійний ліцей сфери послуг». Виховна програма із збереження репродуктивного здоров’я учнів;

  • Бережна О.С., практичний психолог ПТУ №6. Програма «Формування навичок захисту і збереження репродуктивного здоров'я учнівської молоді»;

  • Усенко А.І., практичний психолог ПТУ №27 м. Генічеська. «Формування навичок захисту і збереження репродуктивного здоров’я учнівської та студентської молоді»;

  • Слатвінська В.М., практичний психолог ДНЗ «Херсонське вище професійне комерційне училище». Година спілкування в групах I курсу

Репродуктивне здоров'я молоді: фактори впливу і ризику, захисту і збереження здоров’я;

  • Верещак І.М., практичний психолог Цюрупинського професійного ліцею. Програма Формування навичок захисту та збереження репродуктивного здоров’я учнівської молоді;

Для прикладу наведемо досвід роботи Мірошниченко Л.М., практичного психолога ДНЗ «Каховський професійний ліцей сфери послуг».

Сьогодні наше суспільство переживає різноманітні перетворення у всіх сферах свого існування. Перехід до ринкової економіки, зміни у суспільних процесах, породили цілу низку негативних явищ; вади у духовному, психічному особистісному та інтелектуальному розвитку. Учнівська молодь є найбільш соціально дезадаптованими, як наслідок це виражається в різних формах девіантної та протиправної поведінки, розвитку у молодіжному середовищі саморуйнівної поведінки: наркоманії, алкоголізму, хвороб, що передаються статевим шляхом, інфікування на ВІЛ/СНІД, туберкульоз тощо. Актуальними є проблеми бродяжництва, безпритульності, девальвації моральних цінностей, незаконних видів дитячої праці та падіння репродуктивного здоров'я майбутніх батьків.

В ліцеї навчається більшість дівчат, є багато неповнолітніх, які в більшості приїздять із районів (сільської місцевості). Адаптація проходить зазвичай складно. Під час діагностики виявляється дуже висока тривожність, яку деякі учні долають дуже складно.

В перші дні перебування учнів у ліцеї та гуртожитку починаються з таких основних завдань:


  • адаптація до нових умов навчання та проживання в гуртожитку;

  • організація превентивного виховання учнів;

  • формування здорового способу життя;

  • вироблення особистої життєвої позиції в сучасних умовах.

В процесі адаптації проводяться знайомства в кожній груп: тренінг «Я і моє майбутнє».

Дуже велика увага відводиться індивідуальному консультуванню з учнями, бесідам. Обов'язково розмова з батьками: «Анкета для батьків». При потребі – індивідуальні консультації для виявлення причин дезадаптації та негативної поведінки учнів.

Характерною рисою підлітків є їх прагнення бути чи принаймні вважатися дорослими. З цією метою вони часто наслідують не найкращі взірці навколишньої дійсності: сексуальне експериментування, паління, уживання наркотиків та спиртних напоїв. Часто приклади такої поведінки беруть із ЗМІ та мережі Інтернету, вважаючи все побачене проявом дорослості. Не завжди збігається уявлення і вимоги до статевої поведінки у суспільстві, окремо взятій сімї та групі ровесників. Така неоднорідність догм спричинює різноманітні відхилення у поведінці підлітка (система вчинків чи окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим та моральним нормам).

Наприклад: загальноприйнятою думкою дівчинка не повинна палити, уживати брутальні слова, мати надто відверті, татуювання. З погляду суспільства це вважається відхиленням від норми. З боку її найближчого оточення – це вияв дорослості, самостійності, обов’язкова умова перебування в групі. Тому, підлітки губляться в орієнтирах і нерідко виходять за рамки розумного, самостійно вирішуючи проблеми дозволеного і недозволеного. А особливо у 14-15 років та ще й далеко від родини, де ніхто не буде «контролювати» і «вказувати».

Превентивне виховання є пріоритетним у ліцеї. Основною метою якого є профілактика ВІЛ/СНІДу, хвороб, що передаються статевим шляхом, тютюнопаління, наркоманії, алкоголізму та формування навичок безпечної поведінки.

Для реалізації використовуються різноманітні методи.

Проводиться щороку «Тиждень психології», різноманітні лекції та працює «Пошта довіри», де діти можуть поділитися своїми негараздами, та висловлювати свою думку.

Організовуються зустрічі зі спеціалістами центральної районної лікарні: лікар-гінеколог, нарколог. Зазвичай учні залишаються зі спеціалістами наодинці (без педпрацівників) і в них виникає дуже багато різноманітних запитань.



Репродуктивне здоров'я – це частина здоров'я взагалі. І одним із напрямків є орієнтування на здоровий спосіб життя.

Лікарі пропонують говорити з учнями про шкоду так званих «малих» вензахворювань (крім СНІДу, сифілісу, гонореї, трихоманозу), які становлять коло захворювань, що передаються статевим шляхом. Такі захворювання перебігають безсимптомно і при зміні партнерів нагромаджуються, складають «букет» по 3-4 в однієї людини. Лікування їх неефективне, тому вони особливо поширені. Більше того дівчата повинні знати, що ці хвороби шкідливо впливають на здоров'я їхніх майбутніх дітей, у яких може розвинутись пневмонія, ураження очей, шкіри, печінки, центральної нервової системи. При безладному статевому житті шанси захворіти наближаються до 100 %.

В кожній групі обов’язково проводяться виховані години та години психолога на різноманітну тематику: це і психофізіологічні особливості розвитку підлітків; гендерна поведінка; культура зовнішнього вигляду; коло друзів (субкультури); уявлення про власну сім’ю і свою роль в ній; статеві злочини і закони. Велика увага акцентується на шкідливих звичках та їх вплив на здоров'я підлітків та їхніх майбутніх дітей. Дівчата, які смалять цигарки є нічим іншим, як жертвами моди. Вони повинні знати про моральну відповідальність за своє здоров'я і майбутнє своєї дитини. Дівчина, яка не готова до створення сімї, утримання і виховання дитини, не має морального права завагітніти, але якщо це стається, рекомендуємо вчасно звернутися до лікаря, який враховуючи стан здоров'я підкаже найкращий вихід із ситуації. Проводяться також індивідуальні консультації психолога з учнями та їх батьками, враховуючи їх особисті проблеми та проблеми в родині.

Ще одне завдання, яке вирішується в стінах ліцею – це вироблення особистої життєвої позиції, та знаходження себе в соціумі, як знайти роботу і не потрапити в халепу.

Проводиться роз’яснювальна, консультативна робота, тренінг «Моє життя – мій вибір». І як завершальна частина проводиться семінар-тренінг «Працевлаштування. Як вберегтися від небезпеки?» (додаток 1). Завданнями цього семінару є формування навичок працевлаштування, та як не потрапити в пастку шахраїв, що займаються торгівлею людьми. Що теж впливає на розвиток та здоров'я підлітків.

Висновок, який доноситься до підлітків про те, що сексуальна близькість з іншою людиною – не гра і не ритуал переходу в дорослість і керувати власною сексуальністю можуть тільки сильні й розсудливі люди, здатні взяти на себе відповідальність.


Районний і міський досвід формування і збереження репродуктивного здоров’я учнівської і студентської молоді представлений доробками наступних практичних психологів і соціальних педагогів:

  • Бондаренко Ірина Дмитрівна, соціальни педагог Горностаївської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу Цвіка Степана Степановича Горностаївської районної ради Херсонської області. Тренінг «Репродуктивне здоров’я молоді: фактори впливу і ризики»;

  • Пасічник Людмила Іванівна, психолог Горностаївської загальноосвітньої школи №1 І-ІІІ ст. смт. Горностаївка Херсонської області;

  • Симачинська Л.І., соціальний педагог Цюрупинської гімназії. Тренінг «Здоров’я та здоровий спосіб життя»;

  • Халілова Л.Р., практичний психолог Генічеського р-ну Херсонської області. Інтегрований урок «Репродуктивне здоров’я молоді»;

  • Недосека Оксана Володимирівна, практичний психолог Нижньоторгаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Херсонська область, Нижньосіроозький район;

  • Білоус І.О., психолог Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ст. «Психологічний аспект проблеми ранньої сексуалізації підлітків»;

  • О.В. Щербина, практичний психолог Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 імені О.Я. Печерського Білозерської районної ради Херсонської області. «Формування навичок захисту репродуктивного здоров’я учнівської молоді»;

  • Лящук Н.В., Херсонська область, Цюрупинський район, с. Абрикосівка

Урок-тренінг У 9 класі. Тема: Репродуктивне здоров’я молоді. Фактори впливу наркотичних речовин на репродуктивну систему підлітків і молоді;

  • Герус М.В., соціальний педагог Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Героя Радянського Союзу О.М.Соценка. Практичне заняття: «Здоров'я – це життя!»

  • Даценко Л.С., Подо – Калинівської ЗОШ І-ІІІст. Тренінгові заняття з підвищення порозуміння з самим собою та оточуючими;

  • Довгий А.М., Цюрупинський р-н, с. Ювілейне. Тренінгове заняття «Знати, щоб жити»;

  • Гуртова А.Е., соціальний педагог с. Щасливе. Тренінг «Правила безпечної поведінки»;

  • Оськіна Л.В., практичний психолог Великокопанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тренінг «Формування навичок захисту і збереження репродуктивного здоров’я учнівської та студентської молоді»;

  • Перевозчікова О.М., практичний психолог Раденської ЗОШ І-ІІІ ст. Тренінгове заняття «Формування статевої моралі учнівської молоді»;

  • Забавська Т.В. соціальний педагог Великокопанівської загальноосвітньої школи I – III ступенів. Тренінг «Формуваня навичок захисту і збереження репродуктивного здоров'я учнівської та студентської молоді»;

  • Кисиличак Т.В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Білозерської РДА Херсонської області. «Формування здорового способу життя – один з пріоритетів виховної роботи серед учнів ЗНЗ;

  • Омелянчук І.Г., практичний психолог, Жукова С.В., соціальний педагог Іванівського професійного аграрного ліцею. Тренінг «Формуваня навичок захисту і збереження репродуктивного здоров'я учнівської молоді».


Література:

  1. Дорослішай на здоров’я : навч.-метод. посіб. / Н. О. Лещук, Ж. В. Савич, О. А. Голоцван. — К., 2012. — 214 с.

  2. Васильченко О.М. Діагностика та корекція репродуктивної поведінки особистості: навчально-методичне видання – К.:2012.- 96 с.

  3. Родштейн М.Н. Гендерно-ролевая идентичность как фактор репродуктивной установки женщин: диссертация кандидата психологических наук: 19.00.05. - Самара, 2006.- 222 с.

  4. Пальцева Т.В. Психологические условия становления и развития репродуктивных установок в детско-юношеском возрасте (от 5 до 18 лет) : дис. канд. психол. наук: 19.00.07, Москва, 2006. - 156 с.

  5. Нозикова Н.В. Материнская и семейно-ориентированная направленность девушек 15-22 лет: диссертация кандидата психологических наук: 19.00.05. - Хабаровск, 2005. - 188 с.

  6. Волкова В.В. Психологические особенности отношения к материнству матерей-подростков: дис. канд. психол. наук – Петропавловск-Камчатский, 2005. – 243 с.

  7. Болдырева О.И. Влияние гендерных установок на выбор студентами модели семьи: диссертация кандидата психологических наук: 19.00.05. - Курск, 2006. - 184 с.

І.І. Ткачук,

науковий співробітник

Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України


1.4 Підготовка старшокласників до професійного самовизначення у роботі практичного психолога
Постановка проблеми у загальному вигляді. Тенденції сучасних глобальних соціально-економічних перетворень і пов’язані з ними зміни у сучасному ринку праці вимагають нових підходів до побудови системи професійної орієнтації, завданням якої стає підготовка молоді не тільки до вибору професії, досягненню успіху у обраній професійній діяльності, але й формування передумов для здатності швидко адаптуватися до динамічного виробництва, легко переходити від одного виду праці до іншого, спрямованості на безперервне самовдосконалення впродовж життя.

Аналіз досліджень і публікацій

Питання побудови і функціонування системи професійної орієнтації учнівської молоді отримали висвітлення в працях Л. Божович Л. Голомшток, Л. Йовайши, Є. Климова, А. Маркової, О. Мельника, Л. Мітіної, Є. Павлютенкова, М. Пряжнікова, В. Сидоренка, В. Синявського, М. Тименка, О. Федоришина, С. Чистякової, Б. Янцура та ін., які визначили методологічні підходи, мету, завдання, зміст цього процесу та засоби його реалізації.

Нормативною базою для вирішення проблеми активізації підготовки учнівської молоді до професійно-трудової діяльності в Україні є: Закон України “Про освіту”; Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, затверджена Указом Президента України від 25.06.2013 №344; Положення про організацію професійної орієнтації населення (затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства освіти України та Міністерства соціального захисту населення України №27/169/79 від 31.05.1995 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики №375/692 від 10.10.2006); Концепція державної системи професійної орієнтації населення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України №842 від 17 вересня 2008 р.); Положення про освітній округ (затверджено постановою Кабінету Міністрів України №777 від 27 серпня 2010 р.); Нова редакції Концепції профільного навчання у старшій школі (затверджена наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №854 від 11 вересня 2009 р.); Основні орієнтири виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України (затверджені наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1243 від 31 жовтня 2011 р.) та інші законодавчі, нормативні і методичні документи з питань професійної орієнтації молоді, яка навчається.

Відповідно до означених вище нормативних документів старша школа повинна не тільки забезпечувати предметну підготовку, а й створити сприятливі умови для формування готовності старшокласників до професійного самовизначення, відповідно до інтересів, бажань і можливостей особистості, сприяти формуванню індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтувати на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії.



Формулювання мети. Метою статті є визначення змісту і пріоритетних напрямів роботи практичних психологів з підготовки до професійного самовизначення старшокласників.

Виклад основного матеріалу. У радянській і пострадянській психології і педагогіці накопичений багатий досвід дослідження проблеми професійного самовизначення. Методологічні основи психологічного підходу до проблеми самовизначення людини були закладені С. Рубінштейном. Згадана проблема розглядалася ним у контексті проблеми детермінації в межах сформульованого ним принципу – зовнішні причини діють, переломлюючись через внутрішні умови. У цьому контексті самовизначення виступає як самодетермінація, на відміну від зовнішньої детермінації; в понятті самовизначення, таким чином, виражається активна природа “внутрішніх умов”, вірність собі, а не одностороннє підпорядкування зовнішньому.

У роботах К. Абульханової-Славської професійне самовизначення розглядається в нерозривному зв’язку з вибором життєвого шляху, життєвим самовизначенням. До позиції К. Абульханової-Славської близька концепція професійного розвитку Л. Мітіної. Концепція розроблена в руслі особистісно-розвивального підходу, основою такої позиції є ставлення до особистісного та професійного розвитку як до взаємодоповнюючих процесів, які поперемінно є один для одного то засобом, то результатом розвитку у різні періоди життя.

Згідно даної концепції, самовизначення розглядається як одна з трьох основних стадій самопроектування професійного розвитку особистості таких як: самовизначення, самовираження і самореалізація. Професійний розвиток розуміється Л. Митіною як зростання, становлення, інтеграція і реалізація у професійній праці професійно значущих особистісних якостей та здібностей, професійних знань і умінь, але головне, як активне якісне перетворення людиною свого внутрішнього світу, що призводить до принципово нового його устрою і способу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії.

Як провідний чинник при цьому розглядається внутрішнє середовище особистості, її активність. Процес професійного розвитку тим самим стає процесом конструювання людиною своєї суб’єктності. Суб’єктність, в свою чергу, обумовлена високим рівнем розвитку інтегральних особистісних характеристик: спрямованості, компетентності, гнучкості.

Викладені теоретичні положення дозволили дослідниці зробити висновок про доцільність переходу технологій професійного самовизначення і професійної освіти від навчання, спрямованого переважно на знання - вміння - навички в їх класичному розумінні, до розвитку особистісних характеристик майбутнього професіонала, які у все більшій мірі виступають в ролі безпосередніх показників професійної зрілості людини, її професійного розвитку. Запропонована нею технологія, яка спрямована на розвиток характеристик конкурентоспроможної особистості припускає перетворення мотиваційної, інтелектуальної, афективної й поведінкової структур особистості, у результаті чого зовнішня детермінація життєдіяльності змінюється на внутрішню.

Культурно-історичну сутність проблеми професійного самовизначення у своїх роботах розкрив М. Пряжніков, підкреслюючи нерозривний зв’язок професійного самовизначення із самореалізацією людини в інших важливих сферах життя, він наголошує: “сутністю професійного самовизначення є самостійне й усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи й всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації” [9].

Узагальнюючи проведений дослідниками аналіз професійного становлення особистості, Е. Зеєр виділив такі основні складові цього процесу:

1) професійне самовизначення це вибіркове ставлення індивіда до світу професій у цілому й до конкретної обраної професії;

2) ядром професійного самовизначення є усвідомлений вибір професії з урахуванням своїх особливостей і вимог професійної діяльності й соціально-економічних умов.

3) професійне самовизначення здійснюється впродовж всього професійного життя (особистість постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самостверджується в професії);

4) актуалізація професійного самовизначення особистості ініціюється різного роду подіями, такими як закінчення загальноосвітньої школи, професійного навчального закладу, підвищення кваліфікації, зміна місця проживання, атестація, звільнення з роботи й ін.;

5) професійне самовизначення є важливою характеристикою соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби в самореалізації й самоактуалізації [1].

Аналізуючи потенційні можливості самореалізації особистості, М. Пряжніков виділяє сім типів її самовизначення:

1) самовизначення в конкретній трудовій функції;

2) самовизначення на конкретному трудовому місті;

3) самовизначення на рівні конкретної спеціальності;

4) самовизначення в конкретній професії;

5) життєве самовизначення, до якого крім професійної діяльності належать навчання, дозвілля, змушене безробіття й ін. (по суті, мова йде про вибір способу життя людини);

6) особистісне самовизначення, розглянуте як вищий прояв життєвого самовизначення, коли людина стає господарем ситуації й всього свого життя. Особистість у цьому випадку немов би піднімає себе і над професією, і над соціальними ролями й стереотипами. Можна сказати, що особистісне самовизначення – це знаходження самобутнього образу “Я”, постійний розвиток цього образу і затвердження його серед оточуючих людей;

7) самовизначення особистості в культурі (як вищий прояв особистісного самовизначення). Тут обов’язково виявляється внутрішня активність, спрямована на “продовження себе в інших людях”, що певним чином дозволяє говорити про соціальне безсмертя людини. Вищий тип самовизначення проявляється в значному внеску особистості в розвиток культури, що розуміється в самому широкому значенні (виробництво, мистецтво, наука, релігія та ін.).

У кожному із представлених вище типів самовизначення автор умовно виділяє п’ять рівнів самореалізації людини (критерій виділення рівнів – внутрішнє прийняття людиною даної діяльності й ступінь творчого ставлення до неї):

1) агресивне неприйняття виконуваної діяльності (деструктивний рівень);

2) прагнення мирно уникнути даної діяльності;

3) виконання даної діяльності за зразком, за шаблоном, за інструкцією (пасивний рівень);

4) прагнення вдосконалити, зробити по-своєму окремі елементи виконуваної роботи;

5) прагнення збагатити, удосконалити виконувану діяльність загалом (творчий рівень).

Автор психологічної концепції професіоналізму А. Маркова виділяє наступні ознаки, етапи будь-якого самовизначення:

– встановлення людиною своїх власних особливостей, рис, якостей, можливостей, здібностей;

– вибір людиною критеріїв, норм оцінювання себе, “планки” для себе, точки відліку, координат на основі системи ідеалів, цінностей (що треба для соціуму, чого від мене чекають, що із цих вимог соціуму я приймаю для себе);

– визначення вже існуючих якостей, що відповідають необхідним нормам, прийняття або неприйняття себе (чи відповідаю я на сьогоднішній день цим нормам, що я можу зробити сьогодні, яка сьогодні моя особистість і ін.);

– передбачення своїх завтрашніх потенційних якостей, що відповідають необхідним нормам, прийняття або неприйняття себе як відповідного нормам у ситуації завтрашнього дня (що я можу зробити завтра, яким я можу стати завтра як особистість, як професіонал);

– побудова своїх цілей, завдань, планів (близьких, середньо віддалених, віддалених) для розвитку в себе необхідних якостей, для прийняття себе (чого я хочу і як я маю намір діяти);

– перегляд людиною застосованих критеріїв і оцінок, оскільки змінюються цінності, менталітети в суспільстві, а сама вона вибирає різні з них на різних етапах свого розвитку;

– пересамовизначення в процесі якого людина заново приймає або не приймає себе. Непрямим свідченням триваючого процесу самовизначення (і пересамовизначення, зміни цінностей) людини є зовнішні зміни, які людина здійснює у своєму житті – змінює професію, коло знайомих, спосіб життя, релігійні переконання й ін. [2].

Професійне самовизначення, за А Марковою, це визначення людиною себе щодо вироблених у суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв професіоналізму. Одна людина вважає критерієм професіоналізму просто приналежність до професії або одержання фахової освіти, відповідно й себе оцінює з цих позицій. Інша обирає критерієм професіоналізму індивідуальний творчий внесок у свою професію, збагачення своєї особистості засобами професії, відповідно по іншому з цієї високої “планки” себе самовизначає й далі самореалізує. Динаміка професійного самовизначення складається із зміни ставлення до себе й зміні критеріїв цього ставлення.

Запропонований О. Мельником принцип активного професійного орієнтування учнів розширює розуміння сутності професійного самовизначення особистості, він розкриває значущість і незавершеність його прикінцевого процесу – самовдосконалення, акцентуючи увагу на його нескінченності і домінуванні. В основі сутності принципу активного професійного орієнтування особистості лежить перехід від зовнішнього контролю й об’єктивно заданих норм, правил і приписів до особистісної та професійної самовимогливості [3].

Отже, саме як активний суб’єкт професійного орієнтування особистість здатна здійснювати свідомі дії і вчинки, робити самостійний вибір, планувати свою діяльність (ставити цілі, визначати напрями, способи і засоби їх досягнення) і рухатися до визначеної мети. Характерними й у значній мірі обов’язковими якостями суб’єкта такої самодіяльності, на думку О. Мельника, мають бути самовимогливість, ініціативність, наполегливість, стійкість, відповідальність, домінування інтернальності над екстернальністю і самодостатність. Саме завдяки таким особливостям суб’єктної активності особистість в змозі спрямувати свою профорієнтаційну діяльність на перетворення зовнішнього об’єктивного світу (ситуації професійного самовизначення) у відповідності з сформованими намірами та планами і на самого себе, зосередитися на процесах цілеспрямованого саморозвитку. Окреслені напрями активності є взаємообумовленими і взаємопов’язаними формами профорієнтаційної самодіяльності учня: зовнішньою – активність в об’єктивно заданому соціальному середовищі, використання його потенцій, визначення пріоритетів, залучення допоміжних і виключення несуттєвих факторів; внутрішньою – самопізнання, самооцінка, самовдосконалення й саморозвиток професійно-важливих якостей до рівня заданих професійною спільнотою норм, правил і приписів [3].

Таким чином змістом роботи практичного психолога з підготовки старшокласників до професійного самовизначення, на наш погляд, має бути: виховання в учнів ставлення до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізацію процесів самопізнання, самооцінки та актуалізацію потреби у самовдосконаленні; формування системи знань учнів про зміст та структуру світу професій, сучасні вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці та, специфіку профільного навчання як першого кроку до оволодіння обраною професією (для 8-9 класів), стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар’єрного зростання у майбутньому; ознайомлення учнів із способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутнього профілю навчання (для 8-9класів) майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або ж удосконалення індивідуальної освітньої траєкторії та стратегії професійного зростання у майбутньому.

Основними напрямами профорієнтаційної роботи практичних психологів з учнями старших класів на даному етапі є такі: професійне інформування, професійне виховання, професійне консультування, психологічний супровід професійного самовизначення.

Треба зазначити, що нові дослідження у галузі професійного самовизначення особистості й формування її як суб’єкта майбутньої професійної праці досить повільно втілюється у профорієнтаційну практику. Основними проблемами на шляху втілення в життя зазначених профорієнтаційних підходів, на думку М. Пряжнікова і О. Пряжнікової [8] є:



  • нерозуміння значної частини науковців і практиків необхідності зміщувати акценти в профорієнтаційній роботі з діагностики та інформування на виховну складову профорієнтації - спеціально організовані спільні зі школярами обговорення проблем самовизначення;

  • неготовність багатьох фахівців розглядати професійне самовизначення в контексті життєвого та особистісного самовизначення;

  • брак часу на практичну профорієнтацію, особливо на індивідуальну роботу з учнем в процесі навчання в освітній установі (проведення профорієнтаційної роботи на базі інших структур, цю проблему вирішити не можуть оскільки в школі набагато більше можливостей для повноцінної системної допомоги школяреві, що самовизначається);

  • відсутність мотивації педагогів та шкільних психологів до проведення профорієнтаційної роботи;

  • інформаційно-методична непідготовленість і психологічна неготовність педагогів і психологів розглядати більш складні і реальні “простори” самовизначення (перспективи соціально-економічного розвитку суспільства; творчі і нетворчі варіанти професійного планування; можливі перспективи розвитку самої людини в залежності від професійних і життєвих виборів і т. ін.), ніж традиційний світ професій і варіанти подальшої професійної освіти [8].

Одним з можливих засобів вирішення зазначених проблем, на нашу думку, є координація зусиль фахівців, що ставлять своєю метою допомогу учневі в усвідомленому професійному виборі, яка до речі згідно чинного Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається покладається на практичних психологів закладів освіти. Це завдання може бути вирішено завдяки введенню у навчально-виховний процес курсу профорієнтаційного спрямування, зміст якого має слугувати системотвірною основою для реалізації сукупності організаційно-педагогічних умов спільної діяльності суб’єктів профорієнтаційної роботи у середній загальноосвітній школі. Такі курси, “Людина і світ професій” (9, 17, 35, 70 год.) для учнів 8–9-х класів [5, 6].і “Побудова кар’єри” (9, 17, 35, 70 год.) для учнів 10-11-х класів [7, 8], які мають гриф Міністерства освіти і науки України та впроваджуються у загальноосвітніх навчальних закладах з 2009 р.

Розширюють спектр застосування вже існуючих програм ще дві програми “Моя майбутня професія: правила вибору” (52 год.) [курс за вибором для учнів 9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (52 год.)] і Моя майбутня професія: шлях до успіху [курс за вибором для учнів 10 (11)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (52 год.)] автори: Панок В., Мельник О., Морін О., Гуцан Л., Ткачук І.. Програми увійшли у навчально-методичний посібник “Збірник програм з викладання факультативних курсів, курсів за вибором та спецкурсів для застосування в роботі працівників психологічної служби загальноосвітніх навчальних закладів”, який також отримав гриф Міністерства освіти і науки України.

Мета курсів реалізується у процесі вирішення комплексу навчальних і виховних завдань: виховання в учнів ставлення до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізація процесів самопізнання, самооцінки та актуалізація потреби у самовдосконаленні; формування системи знань учнів про зміст та структуру світу професій, сучасні вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці, стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар’єрного зростання у майбутньому; ознайомлення учнів із способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або ж удосконалення стратегії професійного зростання у майбутньому.

Результатом реалізації змісту курсу “Моя майбутня професія: правила вибору” є підготовка учнів 9-х класів до вибору профілю навчання в старшій школі, курсу “Моя майбутня професія: шлях до успіху” є готовність учнів випускних класів до професійного самовизначення. Змістовно рух до такого результату є процесом узгодження учнем знань про світ професій і їх вимоги до людини (Образ “Я - у світі професій”) зі сформованими та усвідомленими ним в процесі розвитку можливостями та потребами (образ “Я”). Проміжною ланкою між вимогами обраної професії і можливостями учня є його самодіяльність (власні емоційно-вольові зусилля вихованця) у напрямі зрівноважування об’єктивних вимог майбутнього професійного середовища (об’єктивно задана потреба обрати майбутню професію у випускному класі) та суб’єктивних факторів (майбутні професійні домагання) оволодіння в майбутньому бажаною професією. Результатом такого процесу є вибір майбутньої професії. До того ж вибір профілю навчання, професійного навчального закладу для продовження освіти й оволодіння бажаною професією є першим кроком у реалізації професійної кар’єри.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал