Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк



Сторінка2/20
Дата конвертації12.12.2016
Розмір4.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Ця, друга модель, крім основного, що був описаний вище, має два додаткові варіанти.


Варіант перший. У ряді районів через різні причини (наприклад – управлінські або економічні) немає можливості створити районний центр. У такому випадку в одному з районів створюється центр але йому надається статус міжрайонного. Тобто у своїй статутній діяльності він забезпечує методичний супровід і т.п. працівників психологічної служби закладів освіти кількох сусідніх районів. Такий досвід є, до прикладу, у Пирятинському районі на Полтавщині.

Варіант другий. Він подібний до першої моделі організації служби. Тобто – існує районний центр і працівники служби є співробітниками навчальних закладів. Але, за встановленим графіком, вони здійснюють виїзди у ті школи, де психологів і соціальних педагогів іще немає і надають там необхідну соціальну і психологічну допомогу. Такі виїзди іноді називають “виїздна психологічна консультація” або “пересувний психологічний консультпункт” і т.п. Досвід застосування подібної моделі надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу є у Сумській, Чернівецькій та інших областях.
Організаційні моделі діяльності психологічної служби на рівні області (АР Крим, міста Київ і Севастополь).

До структури психологічної служби системи освіти області входять: обласний центр психологічної служби, психологічна служба закладів профтехосвіти, психологічні служби вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, районні (міські) психологічні служби, психологічні служби закладів освіти обласного підпорядкування (позашкільні навчальні заклади, спеціальні навчальні заклади та ін.) та психологічні служби ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. Обласна психологічна служба у своїй діяльності забезпечує усі напрямки і види роботи психологічної служби системи освіти.



Перша модель. Вона застосовується там, де психологічна служба іще недостатньо розвинута, а її організаційна структура знаходиться на початковому етапі. Обласний центр є структурним підрозділом обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ОІППО). До його складу входить 3-4 методисти.

Аналіз ситуації розвитку психологічної служби в областях показує, що ця модель, що й була історично першою, поступово відходить поступаючись місцем другій.



Друга модель. Центр є самостійною організацією, що має статус навчально-методичного центру з усіма правами юридичної особи. Підпорядкований він безпосередньо обласному управлінню освіти і науки. Директор (завідувач) центру є керівником психологічної служби області. Так організовані психологічні служби Донецької, Сумської, Чернігівської областей. Штатна чисельність працівників таких центрів досягає 30 осіб.

В останній час помітні тенденції переходу управління психологічною службою саме до другої моделі.



Третя модель. Так звані об’єднані центри. Вони схожі з центрами другої моделі, але до їх складу входить також обласна психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК) (див. далі). Досвід роботи за третьою моделлю організації обласного центру є у Вінницькій і Дніпропетровській областях.

Четверта модель. Її іще можна умовно назвати центрами розвитку дитини. Ця модель, на наш погляд, є перспективою розвитку психологічної служби на рівні області. Головною особливість цієї моделі є те, що до складу центру третьої моделі додається іще відділ корекції та розвитку дітей і відділ моніторингу освітньої ситуації в області. Зупинимося детальніше на функціях цих відділів.

Відділ корекції та розвитку – це відділ, спеціалісти якого надають безпосередню практичну допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу. Тут наявні усі необхідні кадрові, методичні і технічні ресурси для надання логопедичної, дефектологічної, соціальної і психологічної допомоги учням. Перелічені види допомоги надаються або в умовах денного стаціонару, або протягом кількох тижнів в умовах постійного перебування дітей. Усе це дозволить дещо скоротити кількість логопедичних та інших груп у дошкільних навчальних закладах і школах, але не кількість шкіл-інтернатів.

Відділ моніторингу освітньої ситуації. Основними завданнями роботи даного відділу є:


  • здійснення моніторингів і скринінгів закладів освіти області;

  • підготовка аналітичних матеріалів (довідок) щодо стану освітньої ситуації, учнівських, студентських і педагогічних колективів, ефективності тих чи інших проектів і програм, що здійснюються у закладах освіти;

  • розробка прогнозних моделей і прогнозів стану розвитку освіти в області, стану та ефективності виховної і навчальної роботи;

  • розробка проектів управлінських рішень та оцінка їх можливих результатів.

У принципі, дана модель багато в чому нагадує педологічні стації або лабораторії, що були широко розповсюджені на Україні у 30-ті роки минулого сторіччя.
Психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК).

Значну роль у вирішенні життєво важливих проблем дітей, що мають вади у психофізичному розвиткові або мають соціально-педагогічну занедбаність, відстають від однолітків у навчанні і розвиткові, відіграють психолого-медико-педагогічні консультації.

До складу ПМПК входять наступні спеціалісти:

Завідувач – фахівець з повною вищою дефектологічною освітою, який має стаж педагогічної діяльності за фахом не менше 3 років;

Консультанти:

учитель-дефектолог (логопед);

учитель-дефектолог (олігофренопедагог);

учитель-дефектолог (сурдопедагог);

учитель-дефектолог (тифлопедагог);

практичний психолог – фахівець з питань інтелектуального розвитку дитини;

практичний психолог – фахівець з питань девіантної поведінки;

лікар-психіатр (дитячий);

лікар-невролог (дитячий).

Основними завданнями їхньої діяльності є:



  • виявлення, облік і діагностичне обстеження дітей до 18 років з вадами психофізичного розвитку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

  • оцінка їхніх можливостей до навчання і надання рекомендацій щодо направлення цієї категорії дітей до спеціальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, лікувальних закладів відповідного типу, установ та закладів системи соціального захисту населення;

  • надання індивідуальної корекційної допомоги та добір відповідних програм навчання для цих категорій дітей;

  • консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогів, медичних працівників закладів освіти з питань навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленнями у психофізичному розвиткові;

  • здійснення просвітницької діяльності серед населення і педагогічної громадськості з питань дефектології та методик надання соціальної, педагогічної та психологічної допомоги дітям з психофізичними вадами.

Названі завдання діяльності ПМПК, як єдиних юридично уповноважених інституцій в системі освіти, які мають на це право, закріплені в Законах України «Про загальну середню освіту» ст. 18, п. 6;. "Про дошкільну освіту", ст. 33, п. 4., у Положенні про центральну та республіканську (Ар Крим), обласні, київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (див. додатки).

У своєму розвитку психолого-медико-педагогічні консультації пройшли складний шлях. До 1993 року вони функціонували на громадських засадах як медико-педагогічні комісії, виконували лише одну функцію – діагностичну. Діагностичні засідання відбувались періодично, мали сезонний характер, на одному засіданні обстежувались великі кількості дітей, що стало причиною неякісної діагностики і неправильної оцінки психолого-педагогічних труднощів дитини та прогнозу потенційних можливостей її суспільної і педагогічної реабілітації.

Така форма функціонування зумовила багато негативних наслідків і ставлення до медико-педагогічних комісій. Таке негативне ставлення підтримувалось негнучкістю спеціальної освіти, забезпеченням її переважно в школах-інтернатах, інституціалізацією спеціальних навчальних закладів, зосередженням в них великої кількості дітей. Це породжувало невдоволення батьків, які хотіли виховувати дитину в родині, брати участь в її розвитку і навчанні.

Для усунення вказаних негативних явищ наказом Міністерства освіти України від 13.05.93 № 134, обласні та республіканська медико-педагогічні комісії реорганізовані в зональні та центральну психолого-медико-педагогічні консультації. Передбачалось, що з цього часу ПМПК будуть працювати як самостійні державні заклади системи освіти.

Проте, через складні суспільно-політичні і економічні обставини, відсутність необхідних нормативно-правових актів істотних змін у діяльності ПМПК у період з 1993 по 2002 рік не відбулося: реорганізація була формальною, ПМПК обласного рівня за змістом функціонування залишались комісіями, бо фактично продовжували здійснювали лише одну функцію – діагностичну. Більшість обласних ПМПК впродовж десяти років (1993-2003) працювали у вкрай малочисельному складі (від 2 до 5 працівників) переважно на громадських засадах, обслуговуючи при цьому сотні тисяч дитячого населення. У 2002 році Центральна ПМПК увійшла до складу Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи.

З 2003 року зміст діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій помітно змінився. Розробка і затвердження нової редакції “Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації”, інших нормативних документів, забезпечили нормативно-правові засади переходу ПМПК до діяльності в новому статусі - як самостійних постійно діючих закладів системи освіти. Нині в Україні 27 повноцінних постійно діючих психолого-медико-педагогічних консультацій обласного рівня з 8-ми годинним робочим днем, визначеним складом консультантів необхідної спеціалізації тощо.

Завдяки розширенню напрямків діяльності ПМПК стали реальними осередками задоволення потреб дітей, які потребують реабілітації і корекції фізичного та (або) розумового розвитку, консолідуючи задля цього зусилля освітніх, медичних, соціальних інституцій та сімей, які виховують таку дитину, безпосередньо в місцях їхнього проживання .

У порівнянні з минулим, коли в діяльності ПМПК домінувала переважно діагностична функція, нині вони забезпечують сім напрямів роботи.

1) Психолого-педагогічне вивчення дитини та умов її виховання, виявлення причин і витоків труднощів та вад її розвитку, визначення адекватної навчальної програми і форми навчання. В останні роки досягнуто підвищення якості діагностики потенційних можливостей дитини до навчання та прогнозу щодо її соціально-трудової і соціально-педагогічної реабілітації. Свідченням цього є помітне зменшення кількості арбітражних обстежень в Центральній ПМПК.

Істотно посилився контроль з боку Центральної ПМПК за якістю обстеження дітей. З цією метою: запроваджено єдину процедуру обстеження, провідний метод діагностики (діагностико-навчальний); розроблено, опубліковано і забезпечено всі обласні ПМПК методикою діагностики відхилень у розумовому розвитку дітей. На якість діагностики в ПМПК вплинуло запровадження попереднього вивчення дитини різними фахівцями, що фіксуються у "Картці стану здоров’я і розвитку дитини". Таким чином в діяльності ПМПК забезпечуються мультидисциплінарний та індивідуальнісний підходи.

2) Активне виявлення всіх дітей регіону з порушеннями психофізичного розвитку, що означає встановлення консультантами ПМПК дієвої взаємодії з навчальними закладами регіону, працівниками психологічної служби, вчителями, дільничними лікарями. Створення районних ПМПК суттєво покращило процес виявлення дітей "групи ризику", дітей, що мають труднощі у розвитку, з метою реалізації державної ваги завдання – дійти до кожної такої дитини і її родини та своєчасно надати необхідну психолого-педагогічну і соціальну допомогу через консультацію, роз’яснення, застереження, корекційне заняття. Раніше виявлення було пасивним, лише за запитом батьків або навчального закладу.

Щороку підвищується рівень виявлення дітей з вадами психофізичного розвитку. Так у 2004 р. виявлено 65,7 тис. таких дітей, у 2005 – 80 тис.; у 2006 - 87,3 тис; у 2007 - 99,4; 2011 – 86,4 тис.(див. додатки).

3) Раннє виявлення дітей з порушеннями в розвитку і забезпечення їх кваліфікованою корекційною допомогою в ранньому і дошкільному віці.

Дошкільники найбільш перспективна вікова група дітей у плані позитивних прогнозів щодо подолання недоліків їхнього розвитку, профілактики дезадаптації, здешевлення спеціальної освіти в цілому. За останні роки виразною стала тенденція до збільшення кількості дітей дошкільного віку серед тих, які пройшли обстеження в ПМПК – їх близько половини (2005р. - 42,5 тис; 2007р. – 47,6 тис.; 2011 - 46,2 тис.).

4) Індивідуальна корекційно-розвиткова робота з дітьми, що мають вади у фізичному та (або) розумовому розвиткові. У функціональних обов’язках консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій усіх рівнів передбачено проведення індивідуальних корекційно-розвиткових занять з дітьми. Ці заняття не підмінюють спеціальні навчальні заклади, проте здатні певною мірою компенсувати недостатнє забезпечення корекційною допомогою тих хто її потребує. Щороку кількість індивідуальних корекційних занять в ПМПК зростає: 2003-2004 н.р. – 0; 2004- 2005 н. р – 10654, 2005- 2006 н. р. - 14942, 2006-2007 н.р.- 21898, 2010 – 2011 н.р. - 46067 [6].

5) Широка консультативна діяльність. Завдяки особливому складу штатних працівників ПМПК, до яких входять різні фахівці (дефектологи різної спеціалізації, психологи та лікарі) та постійному місцю і режиму їх роботи ПМПК стали повноцінними консультативно-інформаційними центрами для різних груп населення (батьків, дільничних лікарів, вчителів, практичних психологів), де можна отримати фахову допомогу з усіх проблем у розвитку дітей.

6) Просвітницька робота. Консультанти ПМПК ведуть широку просвітницьку роботу у формі лекцій, виступів на батьківських зборах, вчительських нарадах, серед директорів навчальних закладів, спеціалістів управлінь і відділів освіти, соціального захисту, у пресі та на телебаченні. Основна її мета – показати суспільству значення корекційної роботи для долі кожної дитини з порушеннями в розвитку, розкрити згубні наслідки відсутності спеціальної підтримки таких дітей.

7) Створення банків і баз даних про кількість дітей, що потребують спеціальної освіти, їх диференціацію за видами порушень в Україні в цілому і в кожному регіоні, зокрема. На основі звітності все повнішими і точнішими стають банки даних регіональних ПМПК та всеукраїнського банку даних - це визначальна умова для якісного і гнучкого впливу на задоволення потреб цих дітей в поліпшенні здоров’я, освіті, професійно-трудовій підготовці, суспільній адаптації. Збір і аналіз таких даних дозволяють оцінити тенденції збільшення чи зменшення дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, оптимальність мережі спеціальних навчальних закладів та її розвиток, форми задоволення освітніх потреб таких дітей в кожному регіоні, робити обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації заходів відповідно до потреб – перепрофілювання, комбінування, створення нових спеціальних закладів тощо. Збір оперативно-аналітичних даних і створення диференційованих банків даних на теренах пострадянських держав налагоджено лише в Україні.

Протягом останніх років створено мережу районних (міських) ПМПК. Кількість їх станом на 2011 рік зросла до 575. Причому більше половини серед них (315) створено на постійно діючій основі. Саме завдяки створенню районних (міських) ПМПК:


  • збільшився рівень виявлення дітей: (відсоток їх від загальної кількості дитячого населення в Україні становив: у 2004-2005 н. р. – 0,9%, у 2006-2007 н.р. – 9,7%, у 2010-2011 н.р. – 14,6 %). Однією з умов цього стало значне збільшення педагогічних працівників, зайнятих в ПМК. Для порівняння: у 2004-2005 н. р. – в системі ПМПК було зайнято 1 275 осіб; у 2006-2007 н. р. – 3 115 осіб, а у 2010-2011 н.р. – 3 684 відповідно.

  • поліпшилась якість підготовки документів дітей до діагностичного обстеження. Жодна дитина не може бути обстежена на діагностичному засіданні в ПМПК без даних попереднього вивчення її різними фахівцями медичного і психолого-педагогічного профілю, які фіксуються у "Картці стану здоров’я і розвитку дитини".

  • забезпечено індивідуальну корекційну роботу з дитиною та сім’єю. Завдяки цьому надання і консультативної, і корекційної допомоги, вдалося максимально наблизити до місця проживання родини, збільшити регулярність і обсяг її, контроль за розвитком дитини; насамкінець завдяки створенню мережі ПМПК районного рівня істотно компенсується нерівномірність і недостатність корекційної допомоги дітям та професійної підтримки батькам в сільських і віддалених від центрів місцевостях. Раніше таку підтримку можна було отримати лише в обласній консультації.

  • створено умови для поліпшення якості діагностичного обстеження. Районні ПМПК отримали право діагностики окремих видів порушень у дітей. Це фактично зняло проблему формування черг (до 50 дітей на одне засідання) та проблему гострого дефіциту часу під час діагностичного обстеження, що часто ставало причиною неякісної діагностики і хибних рекомендацій. Функціонування районних ПМПК створило максимально сприятливі умови для повноцінного вивчення дитини, оскільки за сучасними нормативними вимогами на одному діагностичному засіданні обстежується не більше 12 осіб.

  • здійснюється консультативно-методичний супровід сімей, які виховують дитину з важкою патологією вдома. Це стало доступним завдяки повноцінному кількісному і якісному кадровому складу районних (міських) ПМПК та їх територіальною близькістю до місця проживання родини, яка цього потребує.

Сучасні психолого-медико-педагогічні консультації за напрямами та завданнями діяльності, кадровим складом, нормативно-правовими засадами функціонування є практичною моделлю майбутніх центрів діагностики і розвитку дитини.

Система психолого-медико-педагогічних консультацій також має подвійне підпорядкування - по адміністративній і по методичній лініям. Адміністративно ПМПК відповідного рівня (обласна, районна, міська) підпорядковуються керівникові управління або відділу освіти відповідного рівня. Методично районні (міські) ПМПК підпорядковуються обласній. Обласна ПМПК методично підпорядкована Центральній, а остання входить до складу Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи.

Останнім часом намітилась тенденція до зближення центрів психологічної служби з місцевими ПМПК як на рівні області (див. третю модель організації обласного центру), так і на рівні районів (міст). У ряді районів керівники психологічної служби суміщають свою роботу з керівництвом роботою ПМПК. Таке суміщення, якщо воно виправдано в організаційно-управлінському аспекті, дає доволі позитивні результати як для розвитку психологічної служби, так і для розвитку психолого-медико-педагогічних консультацій.

Психологічна служба системи освіти розвивається доволі інтенсивно, породжуючи запит на наукові дослідження, забезпечуючи сталий розвиток дитини в умовах навчально-виховного процесу.


Література:

1. Выготский Л.С. Проблема возраста / Л.С. Выготский // Собр. соч. – Москва, 1983, Т. 4. – 268 с.

2. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / [Упоряд. Панок В.Г., Цушко І.І., Обухівська А.Г.] – К.: Шк.. світ. 2008. – 256 с.

3. Основи практичної психології. Підручник для ВНЗ. / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – [3-тє вид., стереотип.] – К.: Либідь, 2006. – 536 с.

4. Панок В.Г. Психологічна служба вищого навчального закладу / В.Г. Панок, В.Д. Острова. – К.: «Освіта України», 2010. – 230 с.

5. Панок В.Г. Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку: Монографія / В.Г. Панок. – Чернівці: Технодрук, 2010. – 486 с.

6. Психологічна служба та психолого-медико-педагогічні консультації системи освіти України (показники розвитку за підсумками 2010 – 2011 навчального року) / [Лунченко Н.В., Обухівська А.Г., Панок В.Г., та ін.]. – К.: Ніка-Центр, 2011. – 62 с.

З.О. Гаркавенко,

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України
1.2 Науково-практичне забезпечення системи методичного супроводу діяльності працівників психологічної служби системи освіти
В українському суспільстві широко розгортається дискусія з питань реформування освіти. Багато науковців і практиків застережують, що швидкі зміни спричиняють певну дестабілізацію у діяльності освітніх установ і, у великій мірі, сприяють створенню атмосфери організаційного та психологічного дискомфорту як для учнів, їх батьків, так і для вчителів. В такій ситуації конкретизується суспільний запит до діяльності психологічної служби системи освіти. Зокрема, це стосується розробки та впровадження програм психологічного супроводу освітньої діяльності, які б компенсували прояви нестабільності та дискомфорту, пов’язані із проведенням освітянських реформ. Вирішення вищезазначених завдань потребує від психологічної служби та органів управління нею оперативної мобілізації всіх ресурсів, організаційних, кадрових, науково-методичних. Саме ці завдання знайшли відображення у документах Міністерства освіти і науки та Академії педагогічних наук України, зокрема в Концепції розвитку Психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року (наказ МОН України від 19.06.2008 р. № 554), Плані заходів щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року (наказ МОН України від 06.08 2013 р. № 1106).

Мобілізація психологічної служби на виконання суспільного запиту, в свою чергу, потребує адекватного та комплексного реагування на поточні проблеми, які існують в її діяльності. До таких проблем можна віднести: суттєве збільшення кількості фахівців, що спричиняє складнощі в організації, координації та розвитку системи (станом на 1.08.2013 кількість фахівців служби становить більше 24 тисячі осіб); негнучкі, подекуди громіздкі, системи взаємин між науково-методичною та адміністративною гілками управління службою; загальне зниження рівня професійно-особистісної готовності фахівців, зокрема, практичних психологів, які працюють у закладах освіти, до змін; недостатньо технологізована та оперативна система науково-методичного забезпечення служби, що зумовлено недостатністю теоретичного опрацювання накопиченого практичного досвіду; проблеми внутрішніх та зовнішніх комунікацій.

Метою нашого дослідження було з’ясування напрямів та способів оптимізації науково-практичного забезпечення системи методичного супроводу діяльності фахівців психологічної служби системи освіти України.

Дослідження, яке проводилось протягом 2011 – 1013 мало три ключові напрямки: організаційно-методичний (моделювання та методичний опис організаційного контексту методичного супроводу діяльності працівників психологічної служби системи освіти), технологічний (розробка технологій планування та координації діяльності методичних підрозділів психологічної служби) та дидактико-методичний (теоретичне обґрунтування та розробка алгоритму добору форм і методів вирішення завдань професійного розвитку фахівця психологічної служби).

На досягнення поставленої мети було сформульовано декілька основних завдань:


  • провести аналіз змісту і форм методичного супроводу діяльності працівників психологічної служби та теоретично обґрунтувати інноваційні підходи до нього;

  • теоретично обґрунтувати та розробити організаційно-методичні моделі системи методичного супроводу (науково-методичного забезпечення) діяльності психологічної служби, орієнтованого на професійний розвиток фахівця;

  • проаналізувати та теоретично обґрунтувати вибір форм і методів методичного супроводу діяльності фахівців психологічної служби системи.

Об’єктом нашого дослідження і фактичним об’єктом методичного супроводу виступає діяльність працівників психологічної служби системи освіти. Графічно її можна представити у вигляді структурної схеми, яка містить три ключові компоненти, які, в свою чергу, виступають предметом науково-методичного забезпечення: суб’єкти діяльності (працівники психологічної служби), суб’єкти супроводу (елементи системи освіти), функції, які виконуються суб’єктами діяльності та потребують науково-методичного забезпечення.
Діяльність працівників психологічної служби системи освіти



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал