Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк



Сторінка10/20
Дата конвертації12.12.2016
Розмір4.27 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20

Поширеність асоціальних явищ у студентському середовищі.

Дані надано у вигляді рангів.

Але надмірне захоплення Інтернетом може мати негативні наслідки.

Як зазначає О.Є. Войскунський , виникнення Інтернет- аддикції не підкоряється закономірностям формування залежностей, визначеним на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями: якщо для формування традиційних видів залежностей потрібні роки, то для Інтернет- залежності цей термін різко скорочується: за даними досліджень, 25% аддиктів набули залежність протягом півріччя після початку роботи в Інтернеті , 58% - протягом другого півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довгочасні наслідки залежності від алкоголю або наркотиків є добре вивченими, то стосовно Інтернет- залежності відсутня можливість довгочасного спостереження [3].

Слід зазначити, що Інтернет-залежність має стати і є об’єктом спеціальних досліджень, але можна підкреслити два очевидних моменти. По-перше, кількість часу, витраченого на Інтернет, сама по собі стає серйозним дезадаптаційним фактором – виникає дефіцит часу для навчання, занять спортом, спілкування, вирішення побутових проблем тощо. По-друге, певні особливості спілкування у багатьох соціальних мережах дозволяють модифікувати та розвивати стосунки з будь-якої заявленої позиції та статусу, будь-якої інтелектуальної, емоційної та моральної спрямованості, при цьому на відміну від реальних стосунків, діяти анонімно, відмовлятися від будь-якої відповідальності, переривати і відновлювати їх будь-коли. Тобто, виникає загроза викривлення картини соціальної дійсності, недостатнього отримання реального соціального досвіду, проблем у подальшому пристосуванні до соціального середовища.

Слід зазначити, що результати нашого дослідження не дають можливості диференціювати захоплення Інтернетом та Інтернет-залежність, але згідно до одержаних даних, широка розповсюдженість зазначеного явища у студентському середовищі потребує профілактичної та корекційної роботи, яку мають виконувати спеціально підготовлені фахівці.

Окремим пунктом анкети було прохання надати власні рекомендації щодо створення психологічної служби ВНЗ. Запитання було сформульоване як відкрите з метою не обмежувати висловлення власних уявлень щодо створення і функціонування психологічної служби. Відповідь на запитання не була обов’язковою (респонденти мали змогу не заповнювати окремі пункти анкети), але 43% респондентів надали досить розгорнуті відповіді, у яких змістовне наповнення і емоційне забарвлення свідчать про глибоку зацікавленість і небайдужість до даної проблеми.

Рекомендації, надані студентами щодо створення психологічної служби ВНЗ, можна узагальнити як 3 окремі групи питань.



  1. Створення Служби.

    1. Служба має бути створена

    2. Служба повинна розпочати свою роботу якнайшвидше.

    3. Служба має бути реально діючою системою («дійсно працювати», «існувати і діяти, а не бути формально, тільки на папері»…)

  2. Принципи діяльності служби.

    1. Служба має бути доступною для кожного студента у разі необхідності.

    2. Дуже важливим є гарантована анонімність у разі звернення.

    3. Ефективність роботи Служби.

    4. Кадровий склад Служби – висококваліфіковані, досвідчені фахівці.

  3. Окремі напрямки роботи Служби.

3.1. Проведення певних психодіагностичних заходів з метою покращення психологічного клімату у студентському середовищі.

3.2. Психологічна просвіта: надання необхідної інформації за запитом.

3.3. Робота зі стресовими і постстресовими станами тощо.

3.4. Для студентів відповідних спеціальностей (психологи, соціальні педагоги, соціологи, соціальні працівники) – можливість здобуття власного досвіду роботи, стажування.

Найбільш бажаними формами роботи фахівців психологічної служби зі студентами, на думку опитаних, є індивідуальні (консультації) та інтерактивні (тренінги, ділові ігри, практикуми), що свідчить про прагнення і готовність здобувати не тільки інформацію, але і практичні вміння. Лекції та семінари, як більш звичні форми роботи, не викликають такої зацікавленості, як вищезазначені форми, але теж є прийнятними для більшості опитаних.

Таким чином, за результатами дослідження можна зробити наступні висновки:



  1. Процес соціально-психологічної адаптації сучасної студентської молоді значно утруднюються наявністю двох груп чинників:

  • соціальні і економічні;

  • особистісні.

  1. У студентів існує потреба у одержанні зовнішньої допомоги: соціальної, економічної, інформаційної, психологічної.

  2. Виявлена усвідомлена готовність студентів звертатися по психологічну допомогу до спеціалізованих служб. Такою службою має стати психологічна служба ВНЗ.

  3. Одним з основних напрямків роботи психологічної служби ВНЗ має стати профілактика алкоголізму, Інтернет-залежності та психологічного насильства.

  4. Найбільш бажаними для студентів є такі форми роботи зі психологами: індивідуальні (консультації) і групові інтерактивні (тренінги, ділові ігри).

На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 30.12.2009 року №1248 «Про покращання соціально-педагогічного і психологічного супроводу навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах III-VI рівнів акредитації» Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи були зібрані і проаналізовані звіти вищих навчальних закладів України за 2009-2012 навчальні роки щодо наявності та стану психологічної служби у вказаних закладах.

У 2009-2010 навчальному році інформацію за наданим зразком подали 53 ВНЗ, у 2010-2011- 41 ВНЗ, у 2011-2012 -30 ВНЗ, у 2012-2013 - 27 ВНЗ. Хоча кількість інформації не дозволяє скласти цілісну картину існування та розвитку психологічної служби у ВНЗ III-IV рівнів акредитації та виявити певні закономірності, але дозволяє визначити та проаналізувати наявні тенденції у названих процесах.

Статус психологічної служби у ВНЗ.

Аналіз наданої інформації дозволяє зробити висновок, що єдиної, чітко визначеної структурно-функціональної організації психологічної служби у ВНЗ на даний час не існує. За результатами звітів психологічні служби існують у таких організаційних формах: окрема посада практичного психолога , Центр, Лабораторія, Кабінет, Психологічна служба, Підрозділ ВНЗ, Відділення психологічного забезпечення, Сектор, «Група практичної психології», «Служба», «Консультація», «Відділ» тощо.

Згідно наданої інформації працівники психологічної служби ВНЗ обіймають посади практичного психолога, методиста психологічної служби, керівника психологічної служби, соціального педагога. Але необхідно зазначити, що досі не існує визначеного переліку посад фахівців психологічної служби.

Джерела фінансування психологічної служби:

2009-2010 навчальний рік - у 70% фінансування здійснюється за кошти ВНЗ, у 7% - за кошти Держбюджету та відомчих міністерств, у 23% фінансування взагалі відсутнє;

2010-2011 навчальний рік - у 75% фінансування здійснюється за кошти ВНЗ, у 12% - за кошти Держбюджету та відомчих міністерств, у 13% фінансування взагалі відсутнє;

2011-2012 навчальний рік - у 85% фінансування здійснюється за кошти ВНЗ, у 6% - за кошти Держбюджету та відомчих міністерств, у 9% фінансування взагалі відсутнє.

2012-2013 навчальний рік - у 84% фінансування здійснюється за кошти ВНЗ, у 8% - за кошти Держбюджету та відомчих міністерств, у 8% фінансування взагалі відсутнє.

Показовим є співвідношення кількості штатних ставок працівників служби та кількості працівників служби на безоплатній основі (волонтерів) (Таблиця 1):

Таблиця 1.




2009-2010

2010-2011

2011-2012

2012-2013

штатні працівники

26%

35%

36%

34%

волонтери

74%

65%

64%

66%

У 2012-2013 навчальному році в середньому у зазначених ВНЗ на одну ставку практичного психолога припадає 2405 студентів очної форми навчання та 327 науково-педагогічних та педагогічних працівників, що унеможливлює здійснення психологічного супроводу усіх учасників навчально-виховного процесу на високому рівні.

Таким чином, у більшості закладів задоволення нагальних потреб у психологічному забезпеченні навчально-виховного процесу здійснюється науково-педагогічними та педагогічними працівниками за відсутності належного фінансування та матеріально-технічного забезпечення – на волонтерських засадах, дана тенденція за наявності незначних зрушень зберігається. Фактором надання психологічних послуг на волонтерських засадах є нагальна потреба учасників навчально-виховного процесу у одержанні цих послуг.

З усіх учасників навчально-виховного процесу найбільша потреба у психологічних послугах є наявною у студентів (Таблиці 2.1, 2.2):


Таблиця 2.1. Ініціатори звернень до психологічної служби ВНЗ.

Цільові групи

Кількість звернень протягом навчального року

2009-2010

2010-2011

2011-2012

2012-2013

Студенти

82,10

79,21

74,54

73,59

Викладачі

6,14

7,54

8,42

8,33

Куратори студентських груп

4,54

5,27

7,76

6,15

Вихователі

1,08

1,24

2,24

1,2%

Адміністрація ВНЗ

4,51

5,29

3,84

4,80

Громадські організації ВНЗ

0,53

0,43

1,02

1,56

Сторонні організації

1,11

1,02

2,19

4,33

Таблиця 2.2. Звернення студентів до психологічної служби ВНЗ.



Цільові групи

Кількість звернень протягом навчального року

2009-2010

2010-2011

2011-2012

2012-2013

Студенти 1 курс

82,10

79,21

74,54

73,59

Студенти 2 курс

6,14

7,54

8,42

8,33

Студенти 3 курс

4,54

5,27

7,76

6,15

Студенти 4 курс

1,08

1,24

2,24

1,2%

Студенти 5 курс

4,51

5,29

3,84

4,80

Студенти 6 курс

0,53

0,43

1,02

1,56

Необхідно зазначити, що потреба у взаємодії з працівниками психологічної служби є особливо актуальною для студентів молодших (I-II) курсів, що пояснюється цілою низкою соціально-психологічних факторів. В період навчання на старших курсах актуальність потреби дещо знижується, але залишається досить високою.

З власної ініціативи до психологічної служби досить часто звертаються також викладачі, куратори студентських груп та адміністрація ВНЗ. Значна кількість звернень адміністрації ВНЗ до фахівців психологічної служби і тематика цих звернень свідчать про те, що керівництво вищих навчальних закладів розглядає психологічну службу як структуру, тісна співпраця з якою сприяє оптимізації навчально-виховного процесу.

Звернення сторонніх організацій, їх загальна кількість і різноманітність (обласні центри практичної психології і соціальної роботи, обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, органи державної влади, ЗМІ, заклади охорони здоров’я, громадські, релігійні організації та об’єднання, центри зайнятості населення, окремі бізнес-компанії, художні та творчі обєднання) свідчить про те, що психологічна служба ВНЗ має великі потенційні можливості до співпраці з усіма суб’єктами суспільства з метою всебічного розвитку особистості студентів. Окремо необхідно підкреслити збільшення звернень до практичних психологів батьків студентів та абітурієнтів, що свідчить про усвідомлення всіма учасниками навчально-виховного процесу важливості та необхідності психологічного супроводу.

Аналіз інформації зі звітів свідчить про те, що на теперішній час у психологічних службах ВНЗ майже відсутні ставки соціальних педагогів. Частково функції соціальних педагогів виконують практичні психологи, але треба підкреслити, що соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу здійснюється не в повному обсязі – лише окремі види робіт з обмеженою кількістю студентів, за відсутності методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Працівники психологічних служб здійснюють виступи на засіданнях керівних органів ВНЗ з питань діяльності психологічної служби (ректорати, вчені ради); розроблюють розпорядчі документи ВНЗ (проекти наказів, розпоряджень, інструкції).

Методична робота є спрямованою переважним чином на студентів: проведення навчальних семінарів досить широко застосовується. У порівнянні з організацією і проведенням методичних нарад та навчальних семінарів для викладачів і кураторів студентських груп рівень застосування тих самих форм методичної роботи для вихователів є суттєво нижчим.
Основними проблемами для студентів, необхідність вирішення яких ініціює звернення до фахівців, є:

особливості міжособистісної комунікації з ровесниками;

адаптація до навчання і до нового колективу;

міжособистісні стосунки у студентському колективі;

особисті (інтимні) взаємини;

взаємини з батьками;

організація власної навчальної діяльності.

Наявна тенденція зростання кількості звернень студентів з приводу Інтернет-залежності.

На відміну від викладачів та кураторів студентських груп, для яких на першому місці знаходяться методичні проблеми і проблеми педагогічної майстерності, найбільш актуальною проблемою для вихователів є конфлікти з окремими студентами або групами. Також актуальними для науково-педагогічного та педагогічного складу ВНЗ є особисті проблеми ,які певним чином можуть пов’язуватися з професійним вигорянням.

Основними напрямками соціально-психологічних досліджень (скринінгів, моніторингів), які здійснюють працівники психологічної служби, є наступні:

1. соціально-психологічна адаптація студентів до умов навчання у ВНЗ;

2. соціально-психологічний клімат у колективах ВНЗ;

3. вивчення ціннісно-орієнтаціонної сфери студентів;

4. дослідження мотиваційної і професійної спрямованості студентів;

5. оптимізація взаємодії викладацького складу та студентів.

Майже відсутні дослідження щодо побутових умов студентів, схильності студентів до вживання алкоголю і наркотиків, розповсюдження Інтернет-залежності, різних видів насильства тощо.

На основі результатів досліджень відбувається надання індивідуальних і групових науково-методичних рекомендацій, організація науково-практичних конференцій, написання наукових матеріалів.

ВИСНОВКИ.

Аналіз одержаної інформації дозволив констатувати, що ряд виокремлених нагальних проблем у розвитку психологічної служби ВНЗ III-VI рівнів акредитації не змінився у 2011-2012 навчальному році порівняно з 2009-2010 та 2010-2011 роками. Подальший розвиток психологічної служби у ВНЗ III VI рівнів акредитації продовжує потребувати наступної допомоги:


  1. організаційно-нормативної – документального визначення організаційної і функціональної структури психологічної служби, статусу її працівників (відповідність назв посад до переліку педагогічних і науково-педагогічних працівників згідно з чинним законодавством, тижневе навантаження, норми витрат часу на основні види діяльності, форми звітності, тривалість щорічної відпустки, атестація тощо);

  2. фінансової – визначення і забезпечення джерел фінансування та матеріально-технічного забезпечення діяльності психологічної служби;

  3. науково-методичної – надання науково-методичних рекомендацій щодо форм, методів та змісту діяльності практичних психологів та соціальних педагогів;

  4. інформаційної – обмін передовим досвідом та інноваційними технологіями, організація науково-практичних конференцій та семінарів.


Література:

  1. Ананьев Б.Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания //Избранные психологические труды: В 2 т. – М.: Педагогика, 1980. – Т. 2. – С. 9-102.

  2. Анцыферова Л. И. Психология повседневности: жизненный мир личностии "техники" её бытия // Психологический журнал - 1993. - №2 - С. 3-16.

  3. Войскунский А.Е. Психологические исследования феномена интернет-аддикции. 2-ая Российская конференция по экологической психологии. Тезисы. (Москва, 12-14 апреля 2000 г.). М.: Экопсицентр РОСС. - С. 251-253.

  4. Закон України "Про вищу освіту" №2984-III, із змінами від 12 березня 2009 р

  5. Кон И.С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.

  6. Лаврухина Е.А Социальные спрос и заказ в образовании. //Гражданское общество как политический феномен. Доклады конгресса. Екатеринбург,1999, С.87-107

  7. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів.-К.: ТОВ «Філ-студія», 2006.- 320 с.

  8. Сухобская, Г. С. Понятие “зрелость социально-психологического развития человека” в контексте андрагогики [Текст] / Г. С. Сухобская // Новые знания. – М., 2002. – № 4. – С. 17-20.

Н.В. Сосновенко,

науковий співробітник

Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України


1.7 Методи управлінського впливу на соціально-психологічний клімат у загальноосвітньому навчальному закладі
Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що навіть попри майже 100-річну історію вивчення, в науці існують суттєві розбіжності в розумінні змісту та структури соціально-психологічного клімату педагогічного колективу. Адже відомо, що колектив – це щось більше, ніж просте логічне впорядкування працівників, які виконують взаємозв'язані задачі. Організація є також і соціальною системою, де взаємодіють окремі особи, формальні і неформальні групи. І від соціально-психологічного клімату, від настрою кожного працівника залежить як продуктивність праці так і здоров'я працівників. Таким чином, "організм" організації необхідно забезпечити механізмом, який би сприяв постійній регенерації загублених цілей, задач і функцій, визначав би все нові і нові очікування працівників.

Психологічний словник наступним чином визначає соціально-психологічний клімат: (від грец. klima (klimatos) – нахил) – це якісна сторона міжособистісних відносин, які проявляються у вигляді сукупності психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі. Це відносно стійкий психічний настрій колективу, який знаходить різнобічні форми прояву у всій його життєдіяльності. Він виявляється у таких групових ефектах, як настрій і думка колективу, індивідуальне самопочуття й оцінка умов життя та роботи особистості в колективі.

В найбільш загальному вигляді під соціально-психологічним кліматом розуміється «набір характеристик», які описують організацію, і які: а) диференціюють одну організацію від інших; б) є досить стійкими в часі; в) впливають на поведінку людей в організації.

Коли мова йде про структуру соціально-психологічного клімату колективу, то, як правило, розглядається який-небудь один аспект. Так як психологічний клімат багатогранне явище, яке має різноманітні вияви, розглядаються різні підходи до класифікації його структурних елементів.

В роботі розглядаються наступні структурні елементи соціально-психологічного клімату педагогічного колективу загальноосвітнього навчального закладу:


  1. ставлення членів колективу до виконання професійно-рольових функцій, що емпірично може виявлятися в мірі педагогічної майстерності, наявності мотивації професійного вдосконалення;

  2. ставлення до колег по роботі і керівництва загальноосвітнього навчального закладу, що впливає на характер, зміст і інтенсивність стосунків із ними (ділових і міжособистісних);

  3. ставлення працівника до світу в цілому, що визначає його світогляд, рівень соціальної активності;

  4. ставлення до самого себе, що проявляється в його «Я-концепції».

Так, Л.М. Карамушка оптимальний соціально-психологічний клімат у закладах освіти характеризує певними суб’єктивними ознаками, які розкривають його внутрішню суть: довіра і висока вимогливість членів колективу; доброзичливість і ділова критика; вільне висловлювання власної думки при обговоренні питань, що стосуються всього колективу; відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення; чуйність, але водночас вимогливість керівника до кожного члена колективу; достатня поінформованість усіх про основні завдання колективу та стан їх виконання; можливість займати активну позицію у процесі ділового спілкування в колективі; створення в колективі умов для активної професійної та творчої діяльності, самореалізації, самоствердження та саморозвитку кожного працівника; задоволення роботою (її змістом, оплатою, організацією праці) та належністю саме до цього колективу; взаємодопомога членів колективу в критичних ситуаціях; прийняття на себе відповідальності за стан справ у колективі кожним його членом; уболівання за честь колективу, бажання зробити посильний внесок в його дальший розвиток.

Неоптимальний соціально-психологічний клімат в освітніх колективах характеризується прямо протилежними ознаками. Члени таких колективів байдуже ставляться один до одного і до колективу в цілому, не вболівають за стан справ, «відпрацьовуючи» необхідні години і не виявляючи інтересу до того, що їх безпосередньо стосується. Іншими словами можна стверджувати, що за неоптимального психологічного клімату колектив і кожен працівник існують ніби ізольовано один від одного, вони наче «розведені» в часі і просторі.

Кожен із зазначених видів клімату має характерні ознаки – як суб’єктивного (внутрішнього), так і об’єктивного (зовнішнього) характеру.

В процесі свого розвитку трудові колективи проходять через ряд послідовних етапів (стадій).

Таблиця 1.

Етапи розвитку колективу



І етап

Формування колективу

ІІ етап

Становлення колективу

ІІІ етап

Зрілість колективу

ІV етап

Старіння колективу

1. Формування (зародження) колективу. Для стадії формування трудового колективу є характерними: наявність групи малопов'язаних між собою людей, відсутність соціального контролю, традицій.

На даному етапі формуються усі види відносин, норми поведінки, правила регулювання внутрішньоколективних зв'язків, зміцнюються усі види дисципліни, затверджується певний стиль роботи. Формальний характер колективу визначає авторитарний стиль керівництва. Для такого колективу є характерною централізація управління в руках керівника, що ставить перед підлеглими конкретні задачі, детально регламентує і жорстко контролює їхнє виконання. На даній стадії розвитку трудового колективу переважають організаційно-розпорядницькі методи управління.

2.Становлення колективу. На етапі становлення трудового колективу формується актив, що поєднує більшість членів колективу, починають складатися традиції, громадська думка, яка спрямована на підтримку вимог керівника більшістю робітників. Як наслідок, рішення все частіше приймаються колегіально, стиль керівника стає більш демократичним. Задача керівника на даному етапі полягає в тому, щоб, спираючись на актив колективу, визначити позиції, цілі і мотиви діяльності кожного члена трудового колективу. Це дозволить йому обрати найбільш ефективні методи впливу на мотиви поведінки людей, активізувати і залучити до участі в управлінні усіх членів колективу.

3. Зрілість колективу. Трудовий колектив на стадії зрілості має усі ознаки і виконує усі функції, які властиві трудовому колективу. Основні регулятори поведінки людей на даному етапі – взаємна вимогливість, соціальний контроль. Для даного етапу є характерними: демократичний стиль керівництва, колегіальне прийняття рішень, переважне застосування соціально-психологічних методів впливу.

Даній стадії розвитку трудового колективу притаманні високі економічні показники діяльності підприємства, найбільш повний збіг особистих інтересів з інтересами колективу, сприятливий морально-психологічний клімат.

4. Старіння колективу. На стадії старіння колектив перестає розвиватися, втрачає здатність до адаптації, соціальний контроль набуває консервативного характеру і визначає статику колективу. На даному етапі роль керівника полягає у підтримці колективу в стані відкритості, поповненні колективу новими членами, орієнтуванні персоналу на інновації, що забезпечать виживання колективу, його адаптацію до оточення, що змінюється.

Слід зазначити, що питання критеріїв і показників соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі залишається ще не вирішеним і є досить дискусійним. Разом з тим, це є надзвичайно актуальним з огляду на необхідність розробки і вдосконалення методів діагностики соціально-психологічного клімату.

Отже, показники (індикатори) соціально-психологічного клімату колективу повинні не лише відповідати властивостям даного феномена, диференціювати його серед низки інших, але й мають бути доступними для їх виокремлення і аналізу за допомогою певної системи діагностичних процедур. Мірилом же оцінки соціально-психологічного клімату є його критерії.

Інколи соціально-психологічний клімат характеризується за показниками продуктивності праці і дисципліни групи. Так, наприклад, серед показників оптимального соціально-психологічного клімату виокремлюють:

а) високі результати діяльності установ середньої освіти (організаторської, педагогічної, науково-методичної);

б) міцна трудова дисципліна;

в) низька плинність кадрів;

г) відсутність напруженості, конфліктності у колективі (як між «рядовими» членами колективу, так і між керівником та підлеглими).

Отже, технологія створення оптимального соціально-психологічного клімату повинна ґрунтуватися на врахуванні функціонально-цільових, структурно-організаційних, соціально-психологічних особливостей педагогічного колективу загальноосвітнього навчального закладу, а також індивідуально-психологічних і професійно-ділових характеристик його членів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал