Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк



Сторінка1/20
Дата конвертації12.12.2016
Розмір4.27 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Організація та науково-методичне забезпечення

діяльності психологічної служби і ПМПК

Електронне видання комбінованого

використання на CD-ROM

Київ


Національна академія педагогічних наук України

Український науково-методичний центр

практичної психології і соціальної роботи

2013
УДК 159.9.316

ББК 88.88.4
Наукові редактори:

В.Г. Панок , доктор психологічних наук,

І.І. Цушко, кандидат філософських наук.
Авторський колектив:

Гаркавенко З.О., Гобод І.Ю., Жук Т.В., Ілляшенко Т.Д., Лунченко Н.В., Луценко Ю.А., Обухівська А.Г., Острова В.Д., Панок В.Г., Сосновенко Н.В., Тінякова А.І., Ткачук І.І., Цушко І.І.


Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби і ПМПК/ за наук. ред. В.Г. Панка та І.І. Цушка. – Електрон. дані. – Київ, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM), 12 см.

Посібник «Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби і ПМПК» підготовлений на виконання НДР «Організаційно-методичне забезпечення діяльності психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій системи освіти» (держаний реєстраційний номер № 0111U000082), термін виконання 01.01.2011 – 31.12.2013. Тематично посібник відповідає Напряму 15 (Практична психологія) і Технічному завданню дослідження. Обсяг видання – 14,00 друкованих аркушів.

Наукова актуальність тематики, що висвітлюється в тексті посібника, пов’язана з розробкою та практичною апробацією інноваційних моделей організації та методичного забезпечення діяльності психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій системи освіти. Практична значущість НДР випливає з необхідності реалізації «Плану заходів щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року» (наказ МОН України від 06.08.2013 р. №1106), змін і доповнень до «Положення про психологічну службу» (наказ МОН України від 02.07.2009 р. №616) та ряду інших нормативних документів.

Посібник складається із двох розділів. Перший присвячений науково-методичному забезпеченню діяльності психологічної служби системи освіти України, другий - науково-методичному забезпеченню діяльності ПМПК.



Для педагогічних працівників, викладачів, практичних психологів, соціальних педагогів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, студентів із зазначених спеціальностей.
ISBN 978-617-7118-04-5
 Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2013

Зміст


Розділ 1

Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби освіти України




1.1

Панок В.Г. Організація та зміст діяльності психологічної служби системи освіти

4

1.2

Гаркавенко З.О. Науково-практичне забезпечення системи методичного супроводу діяльності працівників психологічної служби системи освіти

34

1.3

Цушко І.І. Формування репродуктивного здоров’я в учнівської і студентської молоді

69

1.4

Ткачук І.І. Підготовка старшокласників до професійного самовизначення у роботі практичного психолога

101

1.5

Лунченко Н.В. Підвищення ефективності управлінської діяльності керівника районної (міської) психологічної служби

114

1.6

Острова В.Д. Становлення та розвиток психологічної служби ВНЗ III-VI рівнів акредитації: аналіз наявних тенденцій

138

1.7

Сосновенко Н.В. Методи управлінського впливу на соціально-психологічний клімат у загальноосвітньому навчальному закладі

164

1.8

Гобод І.Ю. Розвиток психологічної культури педагогів в діяльності практичного психолога в загальноосвітньому закладі

190

1.9

Луценко Ю.А. Впровадження інноваційних технологій психологічної роботи з дітьми з девіантною і делінквентною поведінкою

218

1.10

Тінякова А.І. Методичне забезпечення діяльності практичного психолога щодо розвитку учнівського колективу старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах

243

Розділ 2

Науково-методичне забезпечення діяльності ПМПК системи освіти




2.1

Обухівська А.Г. Психолого-медико-педагогічні консультації: структура, функції, організаційні моделі, перспективи розвитку

261

2.2

Ілляшенко Т.Д. Проблема девіантної поведінки у дітей з особливими освітніми потребами в діяльності психолого-медико-педагогічної консультації

294

2.3

Жук Т.В. Методичні засади психологічного вивчення дітей з помірною розумовою відсталістю в умовах ПМПК

323



Анотації російською та англійською мовами

339


Розділ 1.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ОСВІТИ УКРАЇНИ

В.Г. Панок,

доктор психологічних наук,

директор Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України

1.1. Організація та зміст діяльності психологічної служби системи освіти


Мета, завдання і принципи організації психологічної служби. Поступове відродження практичної психології у системі освіти України починається з дискусій в журналі “Вопросы психологии” в яких взяли участь й українські вчені. Згадані дискусії відбувалися двічі. Перша – у середині-кінці сімдесятих років ХХ століття, друга – у середині-кінці восьмидесятих.

Основним результатом першої дискусії було розуміння необхідності психологічного супроводу навчально-виховного процесу в школі та його теоретичного обґрунтування. Організаційний аспект психологічної служби вбачався авторам за зразком практичної педології: психолог у школі, психологічна лабораторія – у районі або області. В ході дискусії згадувань про педологію не було. Складалося враження, що психологічна служба системи освіти формується вперше.

Другий етап дискусії мав більш вагомі результати. По-перше, в Інституті вікової і педагогічної психології (Москва) була створена лабораторія психологічної служби (зав. лабораторією – І.В. Дубровіна). В країні почалась експериментальна робота з упровадження посади психолога в школах. Експеримент в основному здійснювався в Естонії, Литві, Росії.

Українські вчені також взялися за розробку структури та функцій діяльності психологів у навчальних закладах. Наприкінці 80-х років з’явилося кілька проектів положення про психологічну службу школи. Авторами цих проектів були С.І. Болтівець, П.П. Горностай, О.В. Киричук, А.В. Коняєва, С.Д. Максименко, В.Ф. Моргун, В.О. Татенко, А.В. Фурман, С.І. Яковенко та інші. Основна робота над цими проектами здійснювалась в Інституті психології Міністерства народної освіти УРСР.

У 1991 році з набуттям незалежності Україна постала перед необхідністю розробки власної нормативної бази діяльності психологічної служби системи освіти. На Першій всеукраїнській конференції з практичної психології (Луцьк, листопад 1991р.) одним з головних питань було обговорення структури та шляхів розбудови психологічної служби у національній системі освіти. На цій конференції нами було представлено до обговорення концепцію розбудови психологічної служби, основні принципи її організації та функціонування, бачення змісту діяльності психолога у закладі освіти та його функціональні обов’язки.

Практичну діяльність зі створення психологічної служби у системі освіти було розпочато у 1991 році в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України де був створений центр психологічної служби у системі освіти. У той час автору довелось створювати цей підрозділ та займатись визначенням стратегії та основних напрямів створення служби.

Створення та розвиток психологічної служби системи освіти базується на ряді принципів та баченні її місії і завдань. Зокрема, на викладеному вище розумінні специфіки практичної психології і психологічної практики та історії розвитку практичної психології в Україні [3].

Базові принципи організації психологічної служби є наступними:



Доступність психологічних і соціально-педагогічних послуг для всіх учасників навчально-виховного процесу закладу освіти. Цей принцип передбачає побудову таких організаційних моделей психологічної служби, які б могли забезпечити надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги учням, студентам, батькам і педагогічним працівникам незалежно від віку, расової, релігійної або національної приналежності, майнового чи соціального статусу, місця проживання, типу навчального закладу, рівня розумового та фізичного розвитку.

Принцип науковості означає, що уся діяльність психологічної служби ґрунтується на основі наукових підходів, науковій методології і засадах наукової психології. Методи, методики і технології, що застосовуються в діяльності фахівців психологічної служби, мають бути науково обґрунтованими, валідними і надійними. Неприпустимо застосування позанаукових, містичних, релігійних, окультних та інших методів і методик, що не пройшли наукової експертизи. Отже, застосування в роботі телепатії, астрології, соціоніки, біоенергетики та ін. є неприпустимим.

Принцип розвитку передбачає не тільки розвиток об’єктів психологічного впливу – учнів, студентів, батьків і викладачів, але й розвиток системи управління, методичного забезпечення, мережі закладів психологічної служби.

Розвиток організаційної структури психологічної служби обумовлюється двома групами причин.

Перша – зовнішні впливи. Це – завдання реформування галузі освіти, соціально-економічні умови, в яких відбувається навчання і виховання молоді, організаційні засади діяльності системи освіти.

Друга – внутрішні. Це – розвиток мережі психологічної служби, рівень кваліфікації і професіоналізму її працівників. Тут передбачається можливість творчого застосування методів і методик роботи, перехід від клієнтської моделі соціально-психологічного забезпечення до розвиткової, що ґрунтується на глибокому розумінні тенденцій психічного і соціального розвитку учасників навчально-виховного процесу та їхніх взаємин.



Принцип комплексності і системності у наданні соціальної і психологічної допомоги означає, що в діяльності психологічної служби мають бути поєднані вузька спеціалізація (або з точки зору проблематики роботи – дошкільники, профілактика девіантної поведінки у підлітків, профілізація навчання у старшокласників, робота з батьками учнів; або з точки зору методології – гештальттерапія, позитивна терапія і т. ін) із певною універсальністю спеціалістів. Поєднання у єдиному технологічному процесі універсальності з спеціалізацією фахівців забезпечить, на наш погляд, реалізацію завдань діяльності психологічної служби в цілому.

Міждисциплінарність у наданні психологічної і соціально-педагогічної допомоги означає, що у технологіях організації соціального і психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу мають бути поєднані не тільки психологічні і соціально-педагогічні методи, а і методи інших, суміжних наук: соціології, педагогіки, дефектології, дидактики, фізіології та ін.

Структурність і цілісність. Цей принцип передбачає функціонування в освітній галузі єдиної психологічної служби з чіткою структурою, підпорядкуванням і координацією взаємодії окремих її елементів. Він не суперечить різноваріантності організації підрозділів служби на місцях, але власне конституює службу як єдину систему, що має єдину мету і завдання, методи і підходи до надання психологічної допомоги. В діяльності психологічної служби системи освіти застосовуються єдині підходи, узгоджена методологія, єдині стандарти до оцінки роботи окремих підрозділів і спеціалістів.

Принцип забезпечення професійної підтримки і допомоги спеціалістам психологічної служби. Структурно і функціонально психологічна служба має бути вибудувана таким чином, щоб кожен окремий фахівець відчував методичну підтримку і психологічну допомогу, чи то у вигляді супервізії або інтервізії, чи то у вигляді навчальних семінарів і тренінгів. Важливою формою професійної підтримки є методичні об’єднання спеціалістів служби за окремими напрямами роботи.

Основною структурною одиницею психологічної служби системи освіти є науково-методичні центри. Саме цим психологічна служба в Україні відрізняється від психологічних служб системи освіти інших країн.

Так, наприклад, у країнах зі стабільними традиціями надання психологічної допомоги населенню психологічної служби як такої в системі освіти не існує. Там шкільна рада може найняти психолога, а може і ні. Якщо психолог наймається для роботи в школі, то в контракті чітко визначається коло тих проблем, на вирішення яких буде спрямовано його професійні зусилля. Наприклад, корекційно-розвивальна робота з дітьми, що мають труднощі у навчанні, або робота з підлітками, що визначаються девіантною поведінкою і т. ін.

Методична підтримка і контроль, сертифікація діяльності, захист прав, атестація і дотримання професійних стандартів здійснюють громадські організації психологів – професійні асоціації. Єдина країна, що має відмінності від інших з точки зору організації психологічної служби в освіті, – Ізраїль. Тут на рівні району (округу) функціонують так звані психологічні станції, які виконують функції не тільки надання практичної психолого-педагогічної допомоги учням, а й здійснюють методичне керівництво шкільними психологами.

Вітчизняна система освіти має глибокі традиції в організації діяльності освітніх установ та в управлінні їх роботою. Особливістю нашої системи освіти є чітка структура і підпорядкування як по адміністративній лінії, так і по методичній.

Адміністративна вертикаль передбачає призначення і звільнення керівників, визначення бюджету та фінансовий менеджмент, атестацію спеціалістів, звітність. В останні роки у цьому напрямку здійснено ряд реформ, які наблизили систему освіти до демократичних умов освітнього менеджменту. Зокрема, розширено функції і повноваження батьківського і учнівського самоврядування, призначення і звільнення керівників здійснюється місцевою владою, фінансування освіти здійснюється на основі солідарного бюджету - сполучення кошів центрального і місцевих бюджетів.

Що ж стосується методичного керівництва (запровадження стандартів змісту освіти, планування навчально-виховного процесу у закладах освіти, критерії оцінки ефективності навчання та ін.), то місцеві органи управління освітою мають приблизно 20 відсотків можливостей змінити навчальні плани і програми. Очевидно, що такий стан освітнього менеджменту відповідає сучасному стану розвитку нашого суспільства як в економічних, так і в гуманітарних аспектах.

Вибудовуючи принципи і структуру організації соціально-психологічного забезпечення освітнього процесу ми виходили з того, що:



  • психологічна служба має ґрунтуватися на принципах, що були наведені вище;

  • структура методичного супроводу і підпорядкування має бути чіткою і єдиною для всієї країни, але передбачати при цьому врахування місцевої специфіки і творчого пошуку щодо вдосконалення організаційних форм і методів управління;

  • адміністративно психологічна служба має бути однозначно прив’язаною до структури управління освітою як на центральному, так і на місцевому рівнях;

  • практичний психолог і соціальний педагог закладу освіти мають бути прирівняні до основних працівників даного закладу у всіх відношеннях - заробітна плата, відпустки, педагогічний стаж і т.п.;

  • основною структурною одиницею психологічної служби мають бути районні (міські) методичні центри, які, власне, і мають забезпечувати у повній мірі всі завдання і напрямки діяльності психологічної служби в системі освіти.

Психологічна служба – це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що входять до єдиної субординативної системи (як частина більш загальної системи), основу якої складають фахівці у галузі практичної (прикладної) психології.

Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є забезпечення і підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом його індивідуалізації та, одночасно, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя всіх його учасників на основі застосування методів і технологій практичної психології та соціальної педагогіки.

Психологічна служба системи освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку та саморозвитку особистості.

Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення психологічних умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальними закладами.

Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законами України про освіту, чинним законодавством України, Положенням про психологічну службу системи освіти України, Етичним кодексом психологів України.

Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами, соціальними педагогами, консультантами психолого-медико-педагогічних консультацій, методистами, які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників і відповідно до чинного законодавства користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.

Завдання діяльності психологічної служби системи освіти України полягають у:


  • підвищенні ефективності навчально-виховного процесу на основі залучення новітніх досягнень психологічної науки;

  • захисті психічного здоров’я та особистісного суверенітету всіх учасників навчально-виховного процесу;

  • сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвиткові дітей на кожному віковому етапі;

  • створенні психологічних і соціально-педагогічних умов для формування у вихованців мотивації до самовиховання і саморозвитку;

  • забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

  • профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвиткові учнів, студентів, вихованців.

Основними видами діяльності психологічної служби системи освіти є:

діагностика – психологічне обстеження учнів і студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку учнівської та студентської молоді, визначення причин та особистісних проблем, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвиткові і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій або складній життєвій ситуації з метою адаптації та повернення до звичайних умов навчання і життєдіяльності;

профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвиткові та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

прогностика – розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах та життєвих ситуаціях, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні;

проектування – визначення змісту, напрямків та психолого-педагогічних методів стимулювання індивідуального розвитку учнів і студентів, їхніх груп і колективів, складання на цій основі життєвих планів, проектів розвитку колективу і групи.

Діяльність психологічної служби системи освіти реалізується у трьох основних напрямах:

науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості дитини з метою розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;

прикладному (методичному), на якому здійснює соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання шляхом розробки методик і технологій роботи практичних психологів і соціальних педагогів, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;

практичному (здійснення психологічної практики), на якому забезпечує безпосередню роботу психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.

Структура та управління психологічною службою

Управління психологічною службою системи освіти здійснюється по двох лініях: адміністративній і методичній. Отже, кожен працівник і підрозділ служби мають подвійне підпорядкування - адміністративно вони підпорядковуються керівнику освіти відповідного рівня (директору школи, ректору вищого навчального закладу, завідуючому районним відділом освіти, начальнику обласного управління освітою), методично – керівнику психологічної служби району (міста), області.

Психологічна служба в системі освіти України складається з чотирьох рівнів:

Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи як головної організації, що забезпечує методичне керівництво і розробляє стратегію розвитку служби;

Навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти;

районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти або методистів районних (міських) методичних кабінетів управлінь (відділів) освіти з психологічної служби;

практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів усіх типів та підрозділів психологічної служби у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації (мал. 4.1.).

Обласний центр психологічної служби

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національна академія педагогічних наук України

Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи

Обласне управління освіти і науки

Районне (міське) управління освіти

Районний (міський) центр психологічної служби (або методист)

Навчальний заклад (психолог і соціальний педагог)

Навчальний заклад (психолог)

Навчальний заклад.



Малюнок 4.1 Загальна структура управління психологічною службою системи освіти України.
Науково-методичне керівництво психологічною службою системи освіти здійснює Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, який підпорядковується Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України та Національній академії педагогічних наук України.

Обласні кабінети (центри) психологічної служби створюються Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій і методично підпорядковуються Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи.

Районні (міські) центри психологічної служби створюються районними (міськими) відділами освіти і методично підпорядковуються обласним центрам. Якщо з тих чи інших причин немає можливості створення центру, то у відповідному методичному кабінеті вводиться посада методиста з психологічної служби. Відділи освіти районів на паритетних засадах можуть створювати міжрайонні центри психологічної служби.

Психологічна служба закладу освіти, до якої зазвичай входять практичні психологи і соціальні педагоги, методично підпорядковуються керівнику районної (міської) психологічної служби. У тих випадках, коли навчальний заклад підпорядковується обласному управлінню освіти (наприклад: школи-інтернати, заклади профтехосвіти, вищі навчальні заклади) психологічна служба такого закладу підпорядковується безпосередньо обласному центру.

Обласні і районні центри можуть функціонувати як структурні підрозділи обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, методичних кабінетів районних (міських) відділів освіти відповідно або як самостійні юридичні особи. Керівник центру підпорядковується безпосередньо керівнику управління (відділу) освіти або його першому заступнику.
Розподіл функцій і повноважень у психологічній службі

Після того, як ми розглянули структуру психологічної служби, зупинимося більш детально на функціях та повноваженнях її окремих підрозділів.



Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, на основі співпраці та під науковим керівництвом Інституту психології ім. Г.С. Костюка, Інституту спеціальної педагогіки, інших підрозділів та інститутів Національної академії педагогічних наук України, бере участь у формуванні державної освітньої політики. Зокрема, у питаннях розвитку мережі і стандартів діяльності психологічної служби системи освіти і системи психолого-медико-педагогічних консультацій. Сказане означає виконання ряду функцій, а саме:

  • науково-методичне керівництво психологічною службою у системі освіти України;

  • методичний контроль за діяльністю служби в цілому, окремих її підрозділів та спеціалістів, супервізія;

  • наукова і методична експертиза психологічних, соціально-педагогічних і соціологічних методик та технологій, що застосовуються в освітніх установах;

  • моніторинг та оцінка ефективності діяльності служби в цілому або окремих її підрозділів;

  • розробка та впровадження в діяльність служби новітніх методів і технологій практичної діяльності, оцінка їхньої ефективності;

  • кадровий менеджмент та атестація фахівців служби вищої кваліфікації;

  • здійснення науково-дослідної роботи в галузі практичної (прикладної) психології;

  • психологічна експертиза педагогічних інновацій.

Обласні, та прирівняні до них центри, забезпечують реалізацію державної та регіональної освітньої політики в аспекті соціально-психологічного забезпечення та надання кваліфікованої психологічної, дефектологічної та соціально-педагогічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу. Це забезпечується виконанням наступних основних функцій:

  • науково-методичне керівництво психологічною службою у системі освіти області, включаючи систему професійно-технічної, спеціальної і вищої освіти;

  • методичний контроль за діяльністю служби області в цілому, окремих її підрозділів та спеціалістів, супервізія;

  • науково-методична експертиза психологічних, соціально-педагогічних і соціологічних методик та технологій, що застосовуються в освітніх установах;

  • моніторинг та оцінка ефективності діяльності психологічної служби області в цілому та окремих її підрозділів;

  • розробка та впровадження в діяльність служби новітніх методів і технологій практичної діяльності, оцінка їхньої ефективності;

  • кадровий менеджмент, атестація фахівців служби та участь у підвищенні їх кваліфікації;

  • здійснення науково-дослідної роботи в галузі практичної (прикладної) психології, здійснення моніторингів і скринінгів;

  • психологічна експертиза педагогічних інновацій;

  • надання практичної соціально-педагогічної, дефектологічної і психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу.

Районні (міські) центри є основою психологічної служби. Вони мають забезпечувати у діяльності психологічної служби району (міста) виконання усіх завдань по усіх напрямках діяльності служби, що визначені у нормативних документах. Функції районного центру наступні:

  • методичний контроль за діяльністю служби району (міста) в цілому, окремих її підрозділів та спеціалістів, супервізія;

  • моніторинг та оцінка ефективності діяльності психологічної служби району (міста) в цілому та окремих її підрозділів;

  • кадровий менеджмент, атестація фахівців служби та планування підвищення їх кваліфікації;

  • здійснення моніторингів і скринінгів;

  • психологічна експертиза педагогічних інновацій;

  • надання практичної соціально-педагогічної, дефектологічної і психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу.

Психологічна служба навчального закладу складається з практичних психологів і соціальних педагогів, що працюють у ньому.

Функції психологічної служби закладу освіти:

  • надання практичної соціально-педагогічної, дефектологічної і психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу – учням, вчителям, батькам;

  • проведення просвітницьких лекцій, семінарів, інших занять з учнями, педагогами, батьками;

  • консультативно-просвітницька робота з керівництвом закладу освіти;

  • здійснення моніторингів і скринінгів в учнівському і батьківському середовищі, серед педагогів закладу освіти;

  • психологічна і соціально-педагогічна діагностика розвитку особистості учнів, учнівського і педагогічного колективу;

  • психологічна і соціально-педагогічна експертиза педагогічних інновацій – методик, методів, технологій;

  • консультативна і методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;

  • корекційно-розвивальна робота з учнями, батьками, педагогами;

  • соціально-педагогічний патронаж і допомога учням, що мають проблеми із законом, вирізняються девіантною або аддиктивною поведінкою, або таких, що опинилися у складній життєвій ситуації;

  • психологічний і соціальний супровід дітей з особливими потребами;

  • психологічний і соціальний супровід обдарованих учнів;

  • соціальна і психологічна профілактика девіантної та аддиктивної поведінки учнів;

  • психологічне і соціально-педагогічне прогнозування розвитку як окремої особистості, так і колективів;

  • проектування психологічного і соціального розвитку колективів та окремих особистостей в умовах перебування у закладі освіти.

Психологічна служба закладу освіти має подвійне підпорядкування: адміністративно вона підпорядковується директору (керівнику) закладу освіти; методично – керівнику психологічної служби району (міста).

Практичний психолог навчального закладу:

бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного особистісного розвитку дітей і учнівської молоді, збереження їх повноцінного психічного здоров`я;

проводить психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;

розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особливостей різних категорій дітей;

сприяє вибору підлітками професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;

здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;

проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх;

формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків, консультує з питань психології, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу.



Соціальний педагог навчального закладу:

здійснює посередництво між освітніми установами, сім`єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;

сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;

залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;

бере участь у подоланні особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітям, які потребують піклування тощо.

Працівник психологічної служби повинен:

керуватися Етичним кодексом психолога;

дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків;

зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню;

постійно підвищувати свій професійний рівень, запобігати випадкам здійснення психодіагностичної, розвивально-корекційної, консультативно-методичної роботи особами, які не мають відповідної фахової підготовки або права на таку діяльність;

знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку дітей, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрямки і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.



Статус фахівців психологічної служби

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України „Про освіту” та постанови Кабінету Міністрів України „Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників” практичні психологи, соціальні педагоги, соціальні педагоги по роботі з дітьми-інвалідами, методисти, завідувачі та консультанти психолого-медико-педагогічних консультацій за своїм статусом належать до педагогічних працівників і згідно з діючим законодавством користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.



Уведення посад у навчальні заклади

Посади практичних психологів і соціальних педагогів уводяться в штати дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи освіти за умови наявності спеціалістів з фаховою освітою в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат, згідно з Типовими штатними нормативами закладів та установ освіти.

Чисельність практичних психологів спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів) з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів; гімназій, ліцеїв, колегіумів; загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги; спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; навчально-реабілітаційних центрів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують тривалого лікування; шкіл соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання; вечірніх (змінних) шкіл для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання; міжшкільних навчально-виробничих комбінатів для задоволення потреб учнів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці; професійно-технічних навчальних закладів; вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації; позашкільних навчальних закладів - одна ставка на навчальний заклад.

Чисельність соціальних педагогів дошкільних навчальних закладів (дитячих будинків) інтернатного типу та центрів розвитку дитини - одна ставка на навчальний заклад.

Чисельність соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги; спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; навчально-реабілітаційних центрів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують тривалого лікування; шкіл соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання; вечірніх (змінних) шкіл для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання; професійно-технічних навчальних закладів; вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації - одна ставка на навчальний заклад.

У випадках, коли посади, перелічені в зазначених нормативах, не можуть забезпечити нормальне функціонування навчального закладу, за рахунок можливостей місцевого бюджету та позабюджетних коштів можуть бути введені додаткові посади практичних психологів і соціальних педагогів.



Тривалість робочого тижня

Тривалість робочого тижня практичного психолога (соціального педагога) – 40 годин. Із них 20 год. відводиться для роботи у навчальному закладі (індивідуальна і групова психодіагностика, консультування учнів, учителів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) і 20 год. – на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробку результатів досліджень, оформлення висновків тощо.

Роботу з обробки результатів досліджень, оформлення висновків, планування і звітності тощо практичний психолог (соціальний педагог) може виконувати за межами навчального закладу але усі ці роботи мають бути відображені у плані роботи на місяць відповідно до нормативів часу на основні види роботи практичного психолога (соціального педагога).

Ставка заробітної плати практичних психологів в спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах), навчально-реабілітаційних центрах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку виплачується за 18 годин педагогічної роботи на тиждень безпосередньо у навчальному закладі.

Таким чином, основні організаційні засади діяльності психологічної служби системи освіти України, що були напрацьовані за останні двадцять років, затверджені законодавчо [2], пройшли перевірку практикою роботи, та ґрунтуються на викладених вище теоретичних і методичних засадах.
Організаційні моделі діяльності психологічної служби на рівні “район (місто) – навчальний заклад”.

Психологічна служба району (міста) є основною ланкою психологічної служби системи освіти в цілому. Тільки в сукупності працівників служби, що виконують свої функції у закладах освіти та працівників районного (міського) центру стає можливим повне виконання завдань і напрямків діяльності психологічної служби, що зазначені у Положенні про психологічну службу системи освіти України та інших нормативних документах (див. додатки).

Організаційні моделі психологічної служби системи освіти, що наводяться нижче, розроблені нами відповідно до основних принципів діяльності психологічної служби. Як відомо, в Україні існує значна кількість областей, районів, міст, що мають суттєві відмінності як з точки зору соціально-економічних, демографічних, навіть, ландшафтних, так і з точки зору етнічних, соціокультурних та історичних особливостей. Через це психологічна служба має бути оптимальним чином прилаштована до місцевих особливостей із тим, щоб найбільш ефективно виконувати свої функції, охопити своїми послугами найбільшу кількість учасників навчально-виховного процесу – вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників, батьківську громадськість.

Перша модель. Місто (район) має розгалужену мережу психологічної служби. За цією моделлю спеціалісти психологічної служби є співробітниками навчальних закладів, існує районний (міський) центр психологічної служби. Його склад налічує зазвичай 3-7 осіб. Центр, як і належить, координує діяльність психологів закладів освіти, організовує роботу методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів, здійснює методичний контроль, планує розвиток мережі.

Ця модель є найпоширенішою в Україні. Найбільш оптимальною вона є для невеликих і середніх за населенням міст або міст і селищ міського типу, де є районний відділ освіти і немає міського. Якщо місто має 2 – 3 райони, то створюється міський центр замість 2 – 3 районних. Якщо місто відноситься до великих за населенням (Київ, Харків, Донецьк, Одеса та ін.) і поділяється на значну кількість районів (4 - 10), то доцільним вважається створення районних центрів, які методично підпорядковуються міському.



Друга модель. Вона зазвичай застосовується у малонаселених сільських (гірських) районах, але може бути застосована у невеликих містах.

Відповідно до цієї моделі створюється районний (міський) центр до складу якого входять усі практичні психологи і соціальні педагоги району. Їх кількість визначається від кількості дітей до 18 років, що мешкають у районі (див. нормативні документи). За кожним із працівників центру закріплюються кілька навчальних закладів, у яких він (вона) здійснюють свою роботу за графіком.

Ця модель добре узгоджується із функціонуванням локальних освітніх округів (ЛОО) і програмою “шкільний автобус”, що активно впроваджується зараз у ряді областей.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал