Організація процесу управління



Скачати 102.45 Kb.
Дата конвертації12.12.2016
Розмір102.45 Kb.
ТипКонспект

Планування, організація і технологія управління персоналом підприємством

Конспект лекцій


Організація процесу управління


Еволюція спільної діяльності людей привела до створення трьох організаційних культур кадрового менеджменту: бюрократичної; органічної; підприємницької. Вони стали основою для формування чотирьох наукових теорій:

  • наукової організації праці;

  • людських відносин;

  • індивідуальної відповідальності;

  • командного менеджменту.

Все це сприяло формуванню різних типів професійної культури кадрового менеджменту.

Так, при бюрократичній організаційній культурі менеджер по персоналу в своїй діяльності використовує такі стереотипи:

1. Працівники розглядаються як ліниві, пасивні особи і потребують постійного контролю з боку організації;

2. Спонукальним мотивом для працівників є матеріальна зацікавленість, і менеджер повинен стимулювати підлеглих;

3. Посилений контроль за підлеглим повинен нейтралізувати можливі небажані дії з його боку;

4. Працівники схильні протидіяти цілям організації і нездатні до самоконтролю і самодисципліни;

5. На керівну роботу слід висувати тільки тих працівників, які здатні до самоконтролю і мають високу мотивацію, цілеспрямованість і доброчесність.

При органічній організаційній культурі менеджер по персоналу керується такими стереотипами:

1. Працівників турбують тільки соціальні потреби.

2. Свою діяльність в організації працівники бачать у соціальних відносинах у процесі праці.

3. Працівники більше схильні реагувати на вплив своїх колег, ніж на ініціативи керівництва.

4. Високий рівень згуртованості робить суспільну думку основним джерелом морального авторитету для членів колективу.

5. Працівники позитивно реагують на ініціативи вищого керівництва тоді, коли воно враховує соціальні потреби підлеглих, і в першу чергу потребу в громадському визнанні.

При підприємницькій організаційній культурі менеджер по персоналу керується такими стереотипами:

1. Працівники зацікавлені тільки у досягненні своїх особистих цілей. Вони байдужі до завдань організації, одержання прибутку. З ними краще не обговорювати такі питання.

2. Щоб забезпечити успішне функціонування організації треба наймати цілеспрямованих, активних людей і зберігати контроль над ними.

3. Мотивація працівників сприяє самореалізації, а менеджеру треба передбачати достатню винагороду за досягнення працівниками успіху.

4. Високо ціниться у підлеглих відповідальність, яку вони самі на себе беруть, незважаючи на пов'язаний з цим ризик.

5. Для підприємливих людей не має великого значення посада і звання, а це дає менеджеру свободу маневру при обмежених фінансових ресурсах.

При підприємницькій демократичній організаційній культурі менеджер по персоналу у своїй діяльності враховує наступне:

1. Більшість працівників готові напружено працювати для досягнення цілей поза межами їх особистих інтересів.

2. Кожен працівник є особистістю, і стандартні підходи щодо нього не спрацьовують.

3. Особистості мають достатню гнучкість, щоб поєднувати свої цілі з цілями організації.

4. Досягненню загальних цілей організації сприяє взаємодоповнюваність навичок та вмінь членів команди.

5. Для координації зусиль великого колективу необхідно мати комунікації між працівниками і новий тип керівництва.

6. У розробці рішень і аналізі проблем активну участь повинні брати всі члени команди, щоб одержати результати індивідуальних зусиль і вклад кожного у загальну роботу.

Процес управління виробництвом складається з окремих управлінських циклів, кожний з яких можна розділити на ряд самостійних операцій. Цими операціями, як відомо, є: збір і передача інформації про об’єкт керування, її обробка й аналіз, вироблення на основі цього аналізу управлінського рішення, передача рішення на об’єкт управління і його реалізація цим об’єктом, порівняння отриманих у результаті реалізації рішення показників з їх планованими величинами.

Різноманітні ситуації, з якими стикається керівництво підприємства, взаємопов’язані. Процес управління, який реагує на вплив ситуації, викликає появу інших процесів управління, які, у свою чергу, викликають нові процеси, що, тим самим, утворює постійні управлінські цикли.

Основою всіх управлінських процедур є інформація та процес обміну цією інформацією.

Основний закон управління - на кожне підприємство, як відкриту систему, внутрішнє та зовнішнє середовище справляють різноманітний вплив як закономірно повторювальний, так і випадковий. Щоб утримати свою цілісність та здатність до функціонування, система управління підприємства повинна відповідати на кожний такий вплив відповідною протидією, і саме у відповідний час.

До процесу управління на підприємстві ставиться ряд вимог. Процес управління повинен мати такі особливості, як: неперервність, нерівномірність, циклічність, послідовність, відносна змінність і сталість.

Головна вимога до організації управління на підприємстві полягає в тому, що система управління підприємством повинна мати таку ж саму або більшу різноманітність та швидкодію програм дій, що відповідає можливій різноманітності впливу середовища на систему, що управляється.

Зміст процесу управління характеризується наступною спрямованістю управлінського впливу (рисунок 3).

Рис. 3. Напрямки управлінської діяльності в організації

Основними елементами управління підприємством виступають: стратегії, структура, системи, стиль, сумісність цінності, склад персоналу, сума навичок. Характеристика елементів управління наведена в таблиці 4.
Таблиця 4

Характеристика елементів управління



Елементи управління

Характеристика елементу

Структура

Опис характеристики організаційної схеми (рівні, ланки, організаційні зв´язки).

Системи

Опис формальних та неформальних процесів і встановлення процедур на підприємстві.

Стратегії

Спрямованість підприємства на досягнення поставлених цілей.

Склад персоналу

Характеристики основних категорій персоналу підприємства.

Сума навичок

Характеристика дій керівників підприємства, спрямованих на досягнення цілей і системи управління в цілому.

Стиль

Характеристика дій керівників підприємства, спрямованих на досягнення цілей і системи управління в цілому.

Спільність цінності

Найважливіші цінності та основоположні концепції, що визначають поведінку учасників діяльності підприємства.

Елементи управління підприємства поділяються на жорсткі та м’які (рисунок 4).



Рис. 4 Формування результативного та дієвого підходу до управління підприємством


Характеристика складових процесу управління за результативного та дієвого підходу наведена в таблиці 5.

Процеси управління відносяться до складних явищ. Зрозуміти ж сутність складних явищ і одержати про них достовірні зведення можна тільки, багаторазово спостерігаючи за поведінкою досліджуваного об´єкта чи явища. При цьому нам важливо не просто одержати достовірний матеріал про управлінський процес, але й оцінити якісну сторону останнього.


Таблиця 5

Співставлення результативного та дієвого підходу до управління підприємством




Характеристика складових процесу управління

За результативного підходу

За дієвого підходу

виконання роботи таким чином, щоб забезпечити її ефективність

• виконання робіт необхідним чином, навіть у випадках коли вона не дає суттєвих результатів

• уникання виникнення проблем, щоб зменшити ефекти раптовості

• вирішення проблем у міру їх виникнення засобами управління

• оптимальне використання ресурсів, пошуки ефективних замінювачів

• економія ресурсів

підвищення прибутковості

• зниження собівартості

• досягнення кращих результатів

• виконання посадових обов’язків у відповідності до інструкцій

• оцінювання кінцевих результатів

• контролювання витрат

Оскільки предметом праці управлінського персоналу є інформація, то кількісну оцінку якості управління варто давати насамперед з інформаційних позицій, а дослідження існуючих процесів управління необхідно проводити з використанням принципів системного аналізу.

Системні дослідження вимагають збереження цілісності досліджуваної системи, її єдності з навколишнім середовищем і наступної спрямованої упорядкованості елементів системи, а удосконалювання цих елементів повинно бути спрямоване на поліпшення функціонування всієї системи.

Дослідження процесів управління виробництвом складається з цілком визначених послідовних етапів:

а) постановка задачі та визначення цілей дослідження;

б) обстеження існуючих форм і методів управління виробництвом, їх оцінка і порівняльний аналіз;

в) визначення "вузьких місць" в управлінському процесі;

г) визначення факторів, що відіграють головну позитивну і негативну роль в управлінні досліджуваним об’єктом;

д) пошук критеріїв, що оцінюють ефективність управління;

є) розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління.


1.1Основні вимоги до адміністратора-менеджера


Якості, які необхідні менеджеру, поділяють на три групи:

  • професійні;

  • особисті;

  • ділові.

До професійних належать ті, що характеризують його як грамотного фахівця і володіння якими є лише необхідною передумовою виконання їм обов’язків менеджера.

До них належать:



  • високий рівень освіти, виробничого досвіду, компетентності у відповідній професії;

  • широта поглядів, ерудиція, глибоке знання як своєї, так і суміжних сфер діяльності;

  • прагнення до постійного самовдосконалення, критичного сприйняття і переосмислення навколишньої дійсності;

  • пошук нових форм і методів роботи, допомога навколишнім, їхнє навчання;

  • вміння планувати свою роботу.

Виділяють три групи навичок, що складають основу професійної діяльності керівника:

  • концептуальні (на вищому рівні їх частка складає до 50%);

  • міжособисті;

  • спеціальні (технічні).

Особисті якості керівника в принципі мало чим повинні відрізнятися від особистих якостей інших працівників, які бажають щоб їх поважали, тому володіння позитивними особистими якостями теж усього лише передумова успішного керівництва.

До них належать:



  • фізичне і психологічне здоров’я;

  • високий рівень внутрішньої культури;

  • чуйність, дбайливість;

  • доброзичливе відношення до людей;

  • оптимізм;

  • впевненість у собі.

Однак керівником роблять людину не професійні або особисті, а ділові якості, до яких необхідно віднести:

  • уміння створити організацію, забезпечити її діяльність усім необхідним, ставити і розподіляти серед виконавців задачі, координувати і контролювати їхнє здійснення, спонукати до праці;

  • енергійність, домінантність, честолюбство, прагнення до влади, особистої незалежності, лідерства, сміливість, рішучість, напористість, воля, вимогливість, безкомпромісність у відстоюванні своїх прав;

  • контактність, комунікабельність, уміння розташувати до себе людей, переконати в правильності своєї точки зору, повести за собою;

  • цілеспрямованість, ініціативність, оперативність у рішенні проблем, уміння швидко вибрати головне і сконцентруватися;

  • відповідальність, здатність керувати собою, своєю поведінкою, робітниками, часом, взаєминами з навколишніми;

  • прагнення до перетворень, нововведень, готовність йти на ризик самому і захоплювати за собою підлеглих.

Поведінка менеджерів повинна відрізнятися: наполегливістю, готовністю до сприйняття і передачі інформації, раціональністю, груповою роботою, старанністю і точністю, чесністю, справедливістю, гумором, прагненням до контактів, готовністю правильно реагувати на обґрунтовані заперечення, а також готовністю до прийняття рішень, самокритичністю, самоконтролем, впевненістю у манері поведінки, тактовністю, повагою до людей, позитивним відношенням до суперництва, орієнтованістю на досягнення поставлених цілей.
Основні вимоги до адміністратора-менеджера

1. Професійна компетентність - ґрунтується на знаннях і здібностях. Те, що потрібно від співробітників, повинен уміти робити й менеджер. Це значить, що він має бути прикладом у роботі.

2. Соціальна компетентність - припускає знання в сфері управлінської психології (знання людей). Оскільки менеджер досягає результату своєї праці, впливаючи на інших осіб, то йому необхідні насамперед знання соціальної психології, сучасних управлінських підходів і особливостей професії. Уміння мотивувати співробітників - це передумова продуктивної спільної роботи. До соціальної компетентності також відносяться: педагогічні навички, чутливість до особистих проблем співробітників, здатність до комунікації, нестандартне мислення, рішучість і наполегливість у досягненні мети, ініціативність, уміння виконувати зобов'язання й обіцянки, високий рівень ерудиції, твердість характеру, справедливість, тактовність, акуратність, уміння привабити до себе, почуття гумору і гарне здоров'я.

3. Концептуальна компетентність - означає уміння менеджера визнати проблеми і вирішувати їх. Крім того, менеджер повинен уміти відрізняти значне та вагоме в явищах і процесах від незначного. Таким чином, концептуальна компетентність менеджера припускає розвинуте відчуття головного, уміння аналізувати, враховувати тенденції і закономірності.







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал