«Організація обліку розрахунків з покупцями І замовниками в пп «Зарічне» Бердичівського району Житомирської області»



Сторінка5/7
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

2.7. Формування системи управлінського обліку розрахунків з покупцями і замовниками
Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки i контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів. Система управлінського обліку призначена для вирішення внутрішніх задач, керування підприємством.

У процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємство постійно має потребу в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто воно кредитує покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості. Управління дебіторською заборгованістю при розрахунках з покупцями і замовниками – це суттєвий елемент системи управлінського обліку.

Практика переконливо доводить, що успішна діяльність підприємства можлива за умови чіткого обліку розрахунків. Сучасні ж ринкові умови посилюють ці вимоги, оскільки будь-які упущення можуть звести нанівець позитивні результати виробничої діяльності підприємства.

Управління розрахунками з покупцями і замовниками також передбачає контроль за оборотністю коштів в них. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Отже, управління розрахунками передбачає визначення наступних основних моментів (рис. 2.7.1).


Управління розрахунками з покупцями та замовниками

Визначення середнього розміру фінансових активів в загальній сумі оборотних активів підприємства

Визначення середнього періоду погашення дебіторської заборгованості в днях

Поділ дебіторської заборгованості за окремими її видами та строками



Рис. 2.7.1. Управління розрахунками з покупцями та замовниками
Управлінський облік має забезпечувати повсякденний контроль стану розрахунків разом із надходженням чи витрачанням коштів та їхньою наявністю на звітну дату. Управлінський облік в ПП «Зарічне» забезпечує бухгалтерів вичерпною оперативною інформацією не тільки про фактичну заборгованість покупців перед підприємством чи підприємства перед постачальниками, що можливо й за даними фінансового обліку, а й про змогу погасити цю заборгованість у певні терміни.

Управління розрахунками з покупцями і замовниками в ПП «Зарічне» передбачає розробку і впровадження ефективного його механізму управління, який передбачає такі етапи:



  • формування стандартів платоспроможності покупців та їх оцінку (дебіторська заборгованість у попередньому періоді);

  • обґрунтування умов платежу та прийомів стягнення дебіторської заборгованості;

  • прийняття рішень стосовно методів управління дебіторською заборгованістю при розрахунках з покупцями;

  • впровадження системи контролю за рухом розрахунків;

  • вибір підприємством прогресивних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Таким чином власне облікова інформація в управлінському обліку – це лише вихідні дані для аналітичних розрахунків, котрі необхідно здійснювати щодо можливих напрямків використання коштів з урахуванням планових джерел їхнього надходження. Управлінський облік розрахунків з покупцями й замовниками на підприємстві ґрунтується на основі даних таких основних документів: товарно-транспортних накладних чи накладних або приймальних квитанцій (актів про виконані роботи, надані послуги) де відображається заборгованість покупців чи замовників перед підприємством та ін.

Організація обліку на підприємстві передбачає визначення структури бухгалтерії, централізовану та децентралізовану систему обробки даних, розробку робочих інструкцій для працівників бухгалтерії, графіків документообороту, спосіб ведення обліку та інші сторони функціонування бухгалтерії.

Управлінський облік забезпечує керівництво та працівників вичерпною оперативною інформацією не тільки про фактичну заборгованість покупців перед підприємством чи підприємства перед постачальниками, що можливо й за даними фінансового обліку, а й про змогу погасити цю заборгованість у певні терміни. Щодо коштів, то в управлінському обліку недостатньо інформації лише про їхню наявність на певну дату, що доволі легко забезпечує фінансовий облік, оскільки потрібні лише дані прогнозного характеру, які дають змогу маневрувати коштами. Причому при їхньому дефіциті доводиться попередньо оцінювати оптимальність обраного варіанта рішення щодо спрямування коштів із кількох альтернативних. Таким чином власне облікова інформація в управлінському обліку – це лише вихідні дані для аналітичних розрахунків, котрі необхідно здійснювати щодо можливих напрямків використання коштів з урахуванням планових джерел їхнього надходження. Тому очевидно, що оминути в управлінському обліку прирозрахунках із покупцями й замовниками, постачальниками й підрядникамигрошові потоки було б помилкою. Разом з іншими активами вони є його об’єктами. Однак при цьому слід пам’ятати, що йдеться не тільки про облікові процедури у вузькому розумінні, а про широке застосування методів економічного аналізу, насамперед розрахунково-конструктивних, моделювання, які дають змогу прогнозно оцінювати рішення менеджерів щодо управління розрахунками і грошовими потоками.

Варто наголосити, що така постановкауправлінського обліку розрахунків і грошових потоків потребує складнихобчислень, які доводиться здійснювати в дуже стислі терміни. Терміновістьзумовлена високим динамізмом змін у стані зазначених об’єктівуправлінського обліку. Причому часто альтернативні рішення доводитьсяприймати не тільки загалом, а й навіть після нещодавно прийнятого івиваженого, оскільки ситуація часто змінюється в непередбачуваномунапрямку.

До того ж треба зважати на те, що інформація про розрахунки і рухгрошових потоків початково формується у фінансовому обліку. Традиційноїї використовує лише головний бухгалтер, рідше – керівник підприємства.Менеджери нижчого рівня, особливо в умовах вітчизняних підприємств, неюпрактично не цікавились. Усе це зумовлює небажання останніх втручатись уцю сферу й нині, коли потреба в оперативному управлінні розрахунками ігрошовими потоками в умовах ринкових відносин є очевидною. Вихід можназнайти за умови, що для опрацювання інформації про розрахунки і рухгрошових потоків будуть застосовувати комп’ютери, а результатиобчислень використовуватимуть, крім облікових працівників, менеджерицентрів відповідальності, насамперед відділів постачання та збуту. Не применшуючи ролі головного бухгалтера,підприємству треба визнати, що він не в змозі повною мірою одноосібно обґрунтувати оптимальний варіант рішень щодо спрямування коштів, отриманих підприємством від реалізації продукції, робіт, послуг. Адже завжди є найневідкладніші потреби, першочергові завдання, що можна бути здійснити в тривалішій перспективі. Часто вибір найоптимальнішого варіанта можливий лише на основі вольового рішення менеджера, який має необхідні повноваження, що хоч і базується на певній інформації, але вона може бути навіть не обов’язково сформованою завдяки управлінському обліку.


    1. Формування і використання розрахунків з покупцями і замовниками в системі показників фінансової, податкової і статистичної звітності

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Точніше кажучи, фінансова звітність – це регульована державою сукупність форм звітності, які містять інформацію.

Звітність – це сукупність затверджених у встановленому порядку звітних форм, які об’єднують комплекс систематизованих показників, що всебічно характеризують виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємств.

Метою звітності є забезпечення інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело інформації під час прийняття економічних рішень.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачені такі принципи складання звітності: автономності підприємства; безперервності діяльності; періодичності; історичної (фактичної) собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; повного висвітлення; послідовності; обачності; єдиного грошового вимірника; превалювання сутності над формою.

Фінансова звітність ПП «Зарічне» складається з наступних форм:

- Баланс, форма №1;

- Звіт про фінансові результати, форма №2;

- Звіт про рух грошових коштів, форма №3;

- Звіт про власний капітал, форма №4;

- Примітки до річної фінансової звітності, №5;

- Додаток до приміток річної фінансової звітності «Інформація за сегментами», форма №6.

У досліджуваному підприємстві за складання і подання фінансової звітності відповідальність несе головний бухгалтер підприємства, податкової звітності – заступник головного бухгалтера, звітності до Фондів соціального страхування – бухгалтер по оплаті праці, статистичної звітності – головний бухгалтер та його заступник.

Зазначимо, що працівники досліджуваного підприємства суворо дотримуються термінів подання звітності та принципів її складання, адже недотримання цих вимог може призвести до сплати штрафів.

Порядок складання бухгалтерського Балансу регулюється П(С)БО 2 «Баланс». Баланс надає користувачам інформацію про наявні у підприємства активи, зобов’язання та капітал, тобто є структурованим відображенням фінансового стану підприємства на певну дату.

Що стосується відображення у фінансовій звітності обліку розрахунків з покупцями, то заборгованість в розрахунках наводиться розгорнуто: дебетове сальдо аналітичного обліку розрахунків за товари (роботи, послуги) наводиться в активі «Балансу» (форма № 1).

Дебіторська заборгованість відображається в активі балансу (рядки 160, 161, 162) в складі розділу «Оборотні активи».

Відображення розрахунків з покупцями можна прослідкувати при складанні Приміток до річної фінансової звітності, які є розшифровкою до окремих рядків Балансу та Звіту про фінансові результати.

Примітки до річної фінансової звітності – це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація , розкриття якої передбачено відповідними положеннями бухгалтерського обліку. У примітках висвітлюються принципи оцінки і методи обліку щодо окремих статей звітності, а також проводиться їх додатковий аналіз з метою забезпечення зрозумілості та доречності наведеної інформації.

Безпосередньо дебіторська заборгованість відображається в Примітках до річної фінансової звітності в розділі 9 «Дебіторська заборгованість» (рядки 940-950).

Витрати ж на придбання матеріальних цінностей показують в 5 розділі Приміток «Доходи і витрати».

Розрахунки з покупцями відображаються в статистичній і податковій звітності підприємства.

Статистична звітність – це форма державного статистичного спостереження за господарською діяльністю підприємств у вигляді заповнених формулярів, які подаються до органів статистики з метою забезпечення управлінських потреб держави.

Статистична звітність – це особливий вид звітності, основними ознаками якої є:

- відповідність поставленій меті – підготовка офіційної державної інформації, що характеризує масові явища і процеси в економічній, соціальній та іншій сферах життя;

- наявність статистичного нагляду – планомірно, науково організованого процесу збору даних про масові явища і процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя;

- наявність методології складання звітності, яка базується на результатах наукових досліджень.

Відображаються розрахунки з покупцями в формі статистичного спостереження №1-Б «Звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість», яка подається ПП «Зарічне» до органів статистики на 20 день після закінчення звітного періоду (місяця, кварталу, року). В даній формі відображається в розрізі дебіторська та кредиторська заборгованість.

Для забезпечення поточного контролю за податковою системою, в нашій країні запроваджено подання до органів податкової служби звітності, що відображає суму нарахованих і сплачених відповідним підприємством з певного виду податку, а також зобов’язання платника перед бюджетом зі сплати цього податку .

У податковій звітності розрахунки з покупцями відображаються в податковій декларації з податку на додану вартість.

З прийняттям Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

При сплаті податку на додану вартість в ПП «Зарічне» складають податкову декларацію з ПДВ.

Орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов'язаний перевірити визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

Форма такої довідки встановлюється центральним органом державної податкової служби. Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України.




    1. Напрями удосконалення облікового процесу розрахунків з покупцями і замовниками

Удосконалення організації обліку розрахунків з покупцями та замовникамина ПП «Зарічне» є одним з ключових завдань у вирішенні проблем, що виникають під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Це питання з різним ступенем теоретичного і практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних виданнях останнього часу. Огляд наукової та методичної літератури свідчить, що аналіз договірних зобов’язань в контексті управління заборгованістю, раніше не проводився.

На сьогоднішній день безнадійна заборгованість в Україні посідає досить вагоме місце у складі всієї заборгованості.

У зв’язку з цим особливої уваги потребує порядок списання простроченої дебіторської заборгованості, оскільки існує прямий взаємозв’язок між списанням такої заборгованості і формуванням оподатковуваної бази податком на прибуток. Правильне і своєчасне списання  дебіторської заборгованості відіграє важливу роль при формуванні фінансових результатів діяльності підприємства.

Вважаємо, що підприємствам-кредиторам, щоб уникнути втрат від оподаткування, необхідно створювати резерв сумнівних боргів.

Рішення про створення резерву сумнівних боргів повинно готуватись комісією підприємства за участю керівників юридичної, бухгалтерської, збутової служб та затверджуватись керівником підприємства. В рішенні про створення резерву сумнівних боргів комісія повинна відображати наступні відомості: дату та причину виникнення заборгованості, строк її погашення (векселів, застав, договорів страхування), дату подання позовної заяви до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з покупця (замовника), номер та дату платіжного доручення про перерахування мита.

Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових операцій протягом року. Існують наукові думки, що необхідно нараховувати резерв протягом всього облікового періоду. На мою думку, розрахувати резерв сумнівних боргів доцільно перед складанням звітності, а використовуватися він буде протягом звітного року при потребі або безпосередньо перед складанням звітності.

Резерв повинен формуватись на базі експертних оцінок фінансового менеджменту підприємства.

Списання боргу на збиток внаслідок неплатоспроможності боржника не є анулюванням заборгованості. Ця заборгованість повинна відображатися на позабалансових рахунках з метою контролю за можливістю стягнення у випадку зміни майнового стану боржника. Термін, на який заборгованість повинна обліковуватись на позабалансовому рахунку, встановлюють деякі практики в три, деякі – в п’ять років з моменту списання. Зазначений термін повинен обиратися підприємством самостійно, але не менше трьох років з моменту списання заборгованості з балансу.

Для того, щоб списати безнадійну заборгованість, необхідно правильно документально оформити дану операцію. Дебіторська заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, списується за рішенням керівника підприємства. Сьогодні законодавством не передбачена конкретна форма такого рішення. При використанні довільної форми, пропонуємо наступні обов’язкові реквізити:



  • повна назва підприємства-дебітора із зазначенням його ідентифікаційного та індивідуального податкового коду, дати і причини виникнення заборгованості;

  • повний перелік первинних документів, що підтверджують даний факт;

  • дата прийняття рішення з обов’язковим зазначенням того, що ця заборгованість повинна обліковуватись не менше трьох років поза балансом (а можна і більше) з часу такого списання для нагляду за можливістю її справляння у випадку зміни майнового стану дебітора;

  • підпис керівника і головного бухгалтера;

  • печатка підприємства, установи.

Бухгалтерський облік і звітність є важливими інструментами управління та діловою мовою бізнесу. Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системі суцільного, безперервного та документального оформлення господарських процесів, вони відображають і дають змогу оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності і необхідні управлінські рішення. На підставі їх сільськогосподарськими підприємствами складається і оприлюднюється бухгалтерська звітність.

Дедалі зростаючий розвиток науки і техніки дає змогу механізувати й автоматизувати обробку бухгалтерської інформації. Для цього майже в усіх регіонах України створено спеціальні обчислювальні центри. Однак обробка на них облікової інформації має ряд істотних недоліків. Ці недоліки усуваються при децентралізації обробки бухгалтерської інформації та створенні автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера за допомогою персональних комп’ютерів (ПК). АРМ - це професійно орієнтований комплекс технічних, інформаційних і програмних засобів, призначених для автоматизації функцій спеціаліста, що виконуються на його робочому місці

Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств, є однією з умов їх виживання.

Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб’єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп’ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Висновки до розділу 2
У цьому розділі ми досліджували встановлення господарських відносин ПП «Зарічне» з іншими фізичними та юридичними особами, передбачене виникненням між ними певних прав та зобов’язань. Під зобов’язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

Також провели аналіз фінансового стану підприємства і в зв’язку з цим рекомендуємо деякі шляхи вдосконалення.

Рівень управління економікою підприємств і об'єднань значною мірою залежить від повноти, обґрунтованості і достовірності інформації, яка міститься в бухгалтерському обліку і звітності. Від того, як організовано бухгалтерський облік на підприємстві, як він виконує свої контрольні функції, значною мірою залежить рівень економічної роботи. Чим раціональніше організовано бухгалтерский облік у господарстві, чим менше він потребує затрат праці облікових працівників, тим більше залишається у них часу для аналізу і контролю.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Побудова аналітичного та синтетичного обліку забезпечує отримання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість не сплачену в строк . Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком, що зазначено в Наказі про облікову політику.

Управлінський же облік забезпечує керівників та менеджерів вичерпною оперативною інформацією не тільки про фактичну заборгованість покупців перед підприємством чи підприємства перед постачальниками, що можливо й за даними фінансового обліку, а й про змогу погасити цю заборгованість у певні терміни. Щодо коштів, то в управлінському обліку недостатньо інформації лише про їхню наявність на певну дату, що доволі легко забезпечує фінансовий облік, оскільки потрібні лише дані прогнозного характеру, які дають змогу маневрувати коштами.


Розділ 3. Організація контрольної і аналітичної роботи на підприємстві
3.1. Завдання, сутність, мета і суб’єкти аналітично-контрольної роботи в системі управління розрахунками з покупцями і замовниками на підприємстві
Аналітична робота на підприємстві починається з планування.

Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу.

План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталам: передбачаються зміст, періодичність і методи проведення аналізу, вказуються розділи господарської діяльності та об’єкти, які включені в план періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерела інформації, які необхідні для аналізу, а також строки і порядок обробки результатів.

На підприємстві економічний аналіз розбивають на декілька етапів.

Перший етап – визначення і чітке обмеження мети й завдання роботи. Недостатня увага до цього етапу може призвести до втрати аналізом конкретності, цілеспрямованості, його виконання може затягнутись у часі.

Другий етап – старанне опрацювання програми дій, робочого (календарного) плану, визначення кола учасників, розподіл обов’язків між ними, постановка конкретних завдань, що випливають із загальної мети, визначення джерел інформації, розробка макетів аналітичних таблиць, форм, методичних вказівок щодо їх заповнення, а також способів графічного оформлення результатів аналізу.

Третій етап – збирання інформації (залучаючи статистичну звітність, дані синтетичного та аналітичного обліку, планову документацію, результати спеціальних спостережень тощо); перевірка її достовірності; кількість інформації, що охоплюється, слід цілком підпорядкувати меті й завдання аналізу; обсяг її повинен бути необхідним і достатнім. Треба врахувати, що збирання інформації – трудомісткий процес, тому добування зайвої інформації, яка не відповідає завданням, робить працю більш дорогою, відтягує строки її виконання. У ході збирання даних слід звернути увагу на їхню точність і повноту.

Четвертий етап – аналітична обробка інформації за допомогою спеціальних методів і прийомів; забезпечення порівнянності показників; аналіз причин динамічних змін і відхилень від плану; з’ясування причин негативних явищ (якщо їх виявлено) у роботі; кількісне вимірювання впливу факторів; встановлення потенціальне невикористаних можливостей щодо поліпшення роботи підприємства. Визначають коло факторів, що впливають на досліджувані показники; групують їх, виділяючи фактори, які залежать і які не залежать від підприємства. Особливу увагу приділяють вивченню механізму дії факторів, які безпосередньо залежать від підприємства (цеху, дільниці).

П’ятий етап – визначення і зведений підрахунок резервів виробництва, розроблення пропозицій, економічно обґрунтованих рекомендацій щодо реалізації цих резервів та визначення їхнього впливу на показники роботи підприємства. Це найбільш відповідальний етап. Якраз за наміченими пропозиціями, результативністю їх впровадження судять про глибину аналізу, кваліфікацію спеціалістів, які брали участь у його проведенні.

Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом і оформляється у вигляді аналітичної записки чи звіту. Можна прийняти наступну структуру записки: спочатку характеризуються загальні показники, потім часткові – від позитивних рівнів та змін до негативних; характеристика та розмір впливу факторів, визначаються резерви, причини позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їх мобілізації.

Результати аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в яких містяться найменування заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

Мета обліку, аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності — створення інформаційної системи управління і забезпечення на цій основі інформаційних потреб управління підприємством.

Мета контрольного процесу конкретизується залежно від функціональної спрямованості його складових.

До завдань фінансового контролю, що постають у системі управління підприємством, належать:

- визначення фактичного стану об'єкта дослідження на певний момент;

- оцінка потенціалу підприємства. його фінансового стану, фінансових ризиків з метою виявлення ознак потенційного банкрутства та запобігання чинникам, щодо цього призводять;

- перевірка відповідності складу і структури джерел фінансування (капіталу) стратегічним напрямам розвитку підприємства, обсягам та видам його діяльності;

- контроль операцій, спрямованих на формування, розміщення та використання фінансових ресурсів;

- моніторинг показників фінансової стійкості, платоспроможності та рентабельності підприємства з метою мінімізації фінансових ризиків та запобігання банкрутству;

- забезпечення виконання управлінських рішень щодо формування, розміщення і використання капіталу, своєчасне усунення відхилень під час виконання цих рішень, запобігання кризовим ситуаціям і банкрутству підприємства.

Під внутрішнім контролем розуміють комплекс бухгалтерського та управлінського контролю, який забезпечує відповідність прийнятих в організації рішень, з їх реалізацією у практичній діяльності.

В найбільш загальному вигляді об'єкти контролю включають ресурси, господарські процеси та їх результати. При цьому під об'єктом контролю розуміють все те, на що направлена контрольна діяльність суб’єкта контролю. Так об'єктами внутрішньогосподарського контролю є дії, події, господарські операції, діяльність центрів відповідальності.

Завдання внутрішньогосподарського контролю наступні:


  1. надання інформації про процеси, що відбуваються;

  2. надання допомоги в прийнятті найбільш доцільних управлінських рішень;

  3. оцінка правильності прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання;

  4. своєчасне виявлення та усунення умов і факторів, які заважають ефективному веденню виробництва;

  5. коригування діяльності, суб'єкта господарювання та його структурних підрозділів.

Більш конкретно завдання внутрішньогосподарського контролю проявляються у здійсненні контролю за:

  1. організацією пропускного режиму на підприємстві щодо дотримання режиму ввезення, винесення та вивезення матеріальних активів і готової продукції;

  2. своєчасним та повним оприбуткуванням запасів у день їх надходження;

  3. складанням документів на їх оприбуткування в присутності осіб, які доставили вантаж;

  4. оформленням комерційних актів та інших документів у випадках невідповідності інформації супровідних документів і фактичної наявності, а також стану запасів, на які виписані супровідні документи, про пошкодження упаковки та своєчасне виставлення претензій і позовів до постачальників;

  5. відпуском виробничих запасів виробничим підрозділам та іншим господарським одиницям; повнотою повернення запасів.

Ефективна система контролю за здійсненням бухгалтерського обліку є запорукою надання достовірної, неупередженої інформації користувачам.

Виникає необхідність додаткового вивчення теоретичних і практичних проблемних питань, пов’язаних з управлінням розрахунками з покупцями як умови ефективного формування результатів господарської діяльності (рис. 3.2.) для користувачів інформаційних ресурсів.

Аналіз розрахунків з покупцями та замовниками можна проводити у різні відрізки часу і з різним ступенем деталізації і вивчення показників. Тобто можна проводити підсумковий, оперативний та попередній аналіз.

Рис. 3.1.1.Користувачі інформаційних ресурсів дебіторської заборгованості
Методикою проведення аналізу є сукупність способів вивчення впливу розрахунків підприємства на його фінансовий стан шляхом виявлення і визначення взаємозв’язків показників, які вивчаються та розчленування їх на складові частини.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал