Опис власного педагогічного досвіду



Скачати 213.19 Kb.
Дата конвертації22.12.2016
Розмір213.19 Kb.
Опис власного педагогічного досвіду

Новітнє суспільство висуває нові вимоги до освіти, однією з яких є підготовка людей, спроможних приймати критичні рішення, знаходити спосіб спілкування в новому оточенні, які достатньо ефективно встановлюють нові стосунки у швидко змінюваній реальності. Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін – ці риси особистості стають найважливішими на сучасному етапі історичного розвитку, а їх формування потребує нових підходів до процесу навчання.

Вимоги часу, реформування системи освіти в Україні орієнтують вчителя до застосування методів, що сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей.

Кілька десятків пар допитливих очей щодня дивляться на мене, і всі вони різні, і кожен день вони різні. Працюючи серед дітей, я сформулювала для себе головне завдання педагогічної діяльності: «Навчаючи, виховувати особистість, свідомого громадянина нашої держави». Це означає, що на уроках треба не тільки давати певні знання, а й працювати над розкриттям здібностей і талантів, сприяти розвитку моральних і патріотичних якостей дитини, поваги до друзів, однокласників, дорослих, до країни, у якій вона живе.

Для мене стало очевидним, щоб мати бажані результати, потрібно обов’язково залучати учнів до роботи, до творчості. Тому для визначення ставлення школярів до ігор я запропонувала анкету, яка містила такі питання:


  • «Які форми уроку з історії вам найбільше подобаються? Чому?»;

  • «Якби у вас була можливість обирати, за допомогою яких форм і методів підбити підсумки теми, що б ви обрали: а) контрольну роботу; б) усне опитування; в) підготовку доповідей чи рефератів;

г)роботу за індивідуальними картками; д)гру; е) щось інше?»;

  • «Що вас найбільше приваблює в ігрових уроках?»;

  • «Чи змінили ваше ставлення до предмета часті звернення до ігор та ігрових моментів на уроках історії? В який бік?»;

Відповіді учнів свідчать про незаперечний інтерес до гри. На доказ наведу деякі з них.

  • «Особисто мені факти, про які я дізнаюся під час гри, запам'ятовуються на довше, ніж ті, інформацію про які я отримую на звичайних уроках» (Настя К.)

  • «Найбільше я люблю ігри на уроках . На звичайному уроці, особливо, якщо він останній, наче тупієш. Але коли урок перетворюється на захопливу гру,піддавшись загальному зацікавленню, починаєш виходити зі ступору; спочатку мляво, а потім все активніше виконувати завдання, шукати правильні відповіді, і від колишньої нудьги не залишається й сліду. Мені здається, що гра у низці випадків може дати дитині набагато більше, ніж звичайний традиційний урок» (Надія М.)

  • «У мене добре розвинена уява,тому найбільше я люблю рольові ігри за те, що насправді уявляю себе в тій ситуації, яку пропонують на уроці, і тоді я вже не граю роль, а живу в ній» (Андрій М.)

  • «Якби я була вчителем і в мене виникла потреба вибирати, як проводити підсумкові уроки, я обов'язково вибрала б ігри: кросворди, ребуси, головоломки. Такі уроки динамічні, цікаві, на них встигаєш зробити дуже багато, зберігши при цьому гарний настрій». (Аня Г.)


Сучасна епоха характеризується становленням нової парадигми у філософії і теорії шкільної історичної освіти — парадигми особистісно - орієнтованої освіти. Реалізація особистісно - орієнтованої системи навчання потребує суттєвої зміни пріоритетів. Більш значущою для вчителя стає індивідуальна діяльність школяра, її корекція та педагогічна підтримка, на відміну від навчання як нормативно побудованого процесу. Проголошений у вітчизняній освіті принцип варіативності дає можливість педагогам вибирати і конструювати педагогічний процес за різними моделями, включаючи авторські.

Одним із основних у дидактиці був і залишається принцип активності учня у процесі навчання. Під активністю в навчанні ми розуміємо таку властивість діяльності учня, яка характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань та вмінь, результативністю навчання. Проте часто така активність не виникає сама по собі, а є наслідком цілеспрямованого педагогічного впливу та певної організації педагогічного середовища завдяки застосованій педагогічній технології. До педагогічних технологій, що забезпечують активізацію навчання, відносять також ігрові технології.

Гру як метод навчання, передачі досвіду від старшого покоління молодшому люди використовували з давніх часів. Феномен її полягає в тому, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, в модель типу людських взаємин та проявів у праці. В сучасній школі педагоги, які роблять ставку на активізацію та оптимізацію навчального процесу, використовують ігрову діяльність:


  • як самостійну технологію для засвоєння теми, поняття і навіть розділу навчальної програми;

  • як елемент ширшої за змістом технології;

  • як окрему форму уроку (заняття) чи його частини (вступу, пояснення, закріплення, контролю);

  • як технологію позакласної роботи.

Більшості навчальних ігор, вважає С. О. Шмаков,притаманні такі риси:

  • вільна розвивальна діяльність, яка відбувається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату (процедурне задоволення);

  • творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);

  • емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція і т. п. (чуттєва природа гри, «емоційне напруження»);

  • наявність прямих чи опосередкованих правил, що відображають зміст гри, логічну і тимчасову послідовність її розвитку.

На відміну від ігор як таких, на думку Г. К. Селевко, педагогічна гра має чітко визначену мету навчання і відповідний їй педагогічний результат, які можуть бути обгрунтовані, чітко сформульовані й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Реалізація ігрових прийомів та ситуацій на уроці передбачає такі засади: дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання; навчальна діяльність підпорядковується правилам гри; навчальний матеріал використовується як її засіб, у навчальну діяльність вводиться елемент змагання, який переводить дидактичне завдання в ігрове; успішне виконання дидактичного завдання пов'язане з ігровим результатом.

У сучасній дидактиці немає єдиної класифікації навчальних ігор. Розглядаючи ігри як метод навчання конкретного предмета, зокрема історії, К. О. Баханов пропонує розрізняти ігри за методикою їх проведення, дидактичною метою та основними шляхами її досягнення. Оскільки гра може розгортатись у вигляді змагання або зображення (виконання, репрезентації, ситуації, смисли, стани), то основними видами її за методикою проведення, на думку дослідника, є змагання, сюжетні ігри, ділові ігри, імітаційні ігри, ігри - драматизації. За дидактичною метою ігри бувають актуалізуючі, формувальні, узагальнювальні, контрольно - корекційні. Кожна з визначених цілей містить освітні, розвивальні і виховні орієнтації.

Досліджуючи проблему «Організаційно - діяльнісні ігри як засіб формування особистості свідомого громадянина держави», я практично завжди намагаюся створити такі умови, за яких був би ефективним обмін знаннями, ідеями, способами діяльності між усіма учасниками навчально-виховного процесу, що в кінцевому результаті дозволить досягнути відчуття успіху та благополуччя. Атмосфера доброзичливості та взаємної підтримки на такому уроці обов'язкова.

Актуальність теми визначається в тому, що використання ігрових та інтерактивних методів дозволяє школярам краще засвоювати матеріал, знаходити ефективні рішення для будь-яких проблем, дає можливість особистості досягнути бажаного результату, творчо підходити до підготовки уроків, самореалізуватися.

Мета моєї роботи полягає у впровадженні різноманітних видів організаційно - діяльнісних ігор та інтерактивних методів в навчально-виховний процес для оптимізації навчання, формування інформаційної компетентності учнів, критичного і логічного мислення, розвитку пізнавальної активності та творчих здібностей учнів.

Для реалізації поставленої мети працюю над завданнями:



  • застосування інтерактивних методів для розвитку пізнавальної активності учнів, формування логічного і системного мислення;

  • створення умов для формування вмінь і навичок пошукової роботи, зокрема, використовуючи сучасні інформаційні ресурси;

  • оптимальний розвиток навичок роботи з інформацією;

  • поєднання історичних знань з життєвим: досвідом та майбутньою професійною діяльністю.

Системно працюючи над цим проблемним питанням у ході своєї практичної діяльності, я змогла в повній мірі оцінити переваги використання організаційно - діяльнісних ігор в навчально-виховному процесі, як для учнів, так і для вчителя.

Учень має можливість:

  • покращити мотивацію та підвищити інтерес до навчання;

  • розвивати самостійність і творчість;

  • краще сприйняти й усвідомити навчальний матеріал; виробляти навички практичного застосування;

  • формувати ключові компетенції.

Учитель має можливість:

  • ефективно організовувати контроль знань, умінь і навичок учнів; » економно використовувати навчальний час;

  • коригувати навчальний процес завдяки забезпеченню зворотнього зв'язку з учнями;

  • розширювати та комбінувати види роботи з учнями;

  • створювати умови для здійснення індивідуального та диференційованого підходу.

Готуючи уроки з використанням ігрових технологій, я виокремила для себе головні правила організації навчання на уроці. Зокрема, треба залучили до роботи в тій чи іншій мірі всіх учнів. Особливу увагу треба звернути на психологічну підготовку учнів, адже, не всі, хто прийшов на урок, готові психологічно до безпосередньої участі в тій чи іншій формі роботи. Дається взнаки закомплексованість, скованість, традиційність поведінки. З огляду на це корисними є розминки, постійне заохочення учнів до активної участі в роботі, падання можливості для самореалізації учня. Для ефективної роботи на уроці передусім прагну створи ти фізичний комфорт для учнів. Погано, якщо комусь з учасників доведеться сидіти на занятті півобертом чи в тисняві.

Увесь мій досвід роботи у школі базуєтеся на тому, щоб спонукати учнів до творчого пошуку, самостійного здобуття інформації, критичного мислення, формування доброзичливих стосунків в учнівському колективі. У цьому багатогранному, особистістю зорієнтованому процесі найефективнішим способом стимулювання до опрацювання учнями великого обсягу навчального матеріалу, критичного ставлення до джерел інформації, вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, знаходити альтернативні рішення є ігрові методи навчання. Я твердо переконана, що використання цих методів створюють реальні умови для самонавчання, збудження розумової, емоційної, вольової сфер дитячої діяльності, знаходженням допомогою експерименту відповідей для пояснення причин і наслідків певних історичних процесів, понять. В процесі такої співпраці учні обов'язково відчувають свій рух уперед.

Під час організації навчально-виховного процесу значну увагу зосереджую на позаурочній роботі. Серед форм позаурочної роботи значною популярністю користуються брейн - ринги, вікторини, КВК, олімпіади. Учні із задоволенням беруть участь у конкурсно-пізнавальній грі «Ми - волиняни», є активними учасниками краєзнавчих та пошукових експедицій.

Успіх гри забезпечує передусім учитель, його вміння своєчасно й майстерно вводити дитину в світ гри, об'єктивно оцінювати можливості учнівського колективу загалом і кожного його члена зокрема, бачити перспективні напрямки діяльності кожного учня. Становлення творчої особистості школяра, свідомого, патріотично налаштованого громадянина держави, відбувається лише тоді, коли перед ним висунута значима творча пізнавальна мета, чітко організований процес досягнення цієї мети, інтелектуальне змагання між дітьми, яке стимулює дітей до самовдосконалення, тим самим прискорюючи досягнення мети, здійснено педагогічне керівництво ігровою діяльністю.

Вважаю, що за інтерактивною методикою - майбутнє, бо світ невпинно змінюється і змінюються методи навчання і виховання, а з ними і наші вихованці, і ми самі. Я глибоко переконана, що застосування інтерактивних методів роботи на уроках забезпечують учням високий рівень знань.

В процесі вивчення історії мною використовуються такі організаційно - діяльнісні ігри як дидактичні, історичні подорожі, рольові (конференції, ярмарки історичних знань), КВК, театралізовані (інсценування).

Поняття «організаційно - діяльнісні ігри» включає велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.

Гра,будучи розвагою, відпочинком, здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

Збільшення розумового навантаження на уроках історії змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до досліджуваного матеріалу, їх активність протягом всього уроку. У зв'язку з цим ведуться пошуки нових ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які активізували б думку школярів, стимулювали б їх до самостійного отримання знань.

У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно,

розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що навчаються, пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Урок з використанням дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу.

Пізнання історії через гру прищеплює любов до неї, яка інколи переходить в потребу займатися цією наукою. Елементи гри, змагання на уроці мають помітний вплив на діяльність учнів. Мотив гри сприяє створенню додаткових умов для активної розумової діяльності учнів, підвищує концентрацію уваги, наполегливість, працездатність, створює додаткові умови для виникнення відчуття успіху, задоволення, почуття колективізму.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:



  • спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі);

  • орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності);

  • виконавчий (дії, операції, які надають .можливості реалізувати ігрову мету);

  • контрольно - оцінювальний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).

Дійсно, гра - це складне, багатогранне явище, яке неможливо однозначно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі. Будь - яка гра включає три основні етапи:

  • підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій,

  • готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);

  • безпосереднє проведення гри;

Особливість навчальної гри як форми навчання полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю. Тому для успішного керівництва іграми важливо вміти завоювати довіру вихованців. Це можливо в тому разі, коли педагог ставиться до гри серйозно, з інтересом, розуміє задуми дітей, їхні переживання, дає простір дитячій фантазії, ініціативі, творчості, гра допомагає визначити рівні інтелектуальних здібностей, уміння аналізувати, міркувати, комбінувати, програвати.

Організаційно - діяльнісні ігри дають змогу виявити в дітей наявність довільної поведінки та спілкування з дорослими й однолітками, вміння тримати увагу, здійснювати елементарний самоконтроль, формувати стосунки з ровесниками, забезпечити можливість учням обирати раціональні й ефективні рішення, при цьому критично оцінювати себе й оточуючих. Гра ефективна лише в поєднанні з іншими методами й засобами навчання.

Сучасним методом навчання й виховання, що сприяє оптимізації та активізації навчального процесу та дозволяє показати цікаві та захоплюючі грані історії, є дидактична гра.

Дидактична гра - сучасний і визнаний метод навчання і виховання, що володіє освітньої, розвиваючої і виховує функціями, які діють в органічній єдності.

Дидактична гра - це вид діяльності, залучившись до якої, діти навчаються, формується звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись, діти не помічають, що вчаться: пізнавати та запам'ятовувати нове, орієнтуватися в незвичайних ситуаціях, поповнювати запас уявлень, понять, розвивати фантазію та креативність. Саме таке поєднання навчальної спрямованості та ігрової форми дозволяє стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним матеріалом.

На відміну від ігор взагалі дидактична гра має суттєву ознаку - наявність чітко визначеної мети навчання й відповідного їй педагогічного результату, що можуть бути обґрунтовані, подані наочно й характеризуються пізнавальною спрямованістю.

Кращі дидактичні ігри складені за принципом самонавчання, тобто так, що вони самі спрямовують учнів на оволодіння знаннями й уміннями. Навчання, як правило, включає два компоненти: збирання необхідної інформації та прийняття правильного рішення. Ці компоненти й забезпечують дидактичний досвід учнів.

Правильно організовані й вдало здійснені дидактичні ігри виконують такі дидактичні завдання:



  • забезпечують реалізацію особистісно орієнтованого навчання;

  • зменшують імовірність появи негативних побічних продуктів навчання (втоми, нудьги тощо) або значно відсувають момент їх появи;

  • розвивають в учнів дослідницькі навички, постійно захоплюючи гравця своєю перспективою, невпинною зміною ролей, персонажів, прихованих стимулів;

  • надають гарну нагоду учням відволіктися від цілеспрямованого тиску навчально - пізнавальної діяльності, домінуючих впливів, заглибитися в змодельоване грою середовище;

  • розвивають їхні розумові, психічні, вольові якості та функції;

  • змінюють позицію щодо сприйняті оточуючого світу та відшукання свого місця в ньому.

Я використовую їх на різних етапах уроку. До них відношу:

  • «Знайди зв'язок між подіями» або «Історичне лото».

За допомогою фішок різних кольорів ( червоні - держави, зелені - роки, сині - історичні діячі ) учитель формує три команди. Учень першої команди називає державу, а двом іншим потрібно підібрати відповідні події та історичних діячів. Далі учасники міняються місцями. Перемагає команда, яка за встановлений час назве і прикріпить більше фішок.

  • «Четвертий зайвий»

Учням роздаються картки, на яких записані назви племен, князі, боги, літературні твори, історичні терміни. Четверте слово не має зв'язку з трьома іншими. Учні визначають зайве слово. Виграє та пара ( група ), яка за певний час виконала більше завдань.

  • «Допишіть текст»

Гра виконується аналогічно попередній, але учні добирають інші слова ( 2-3 ), так щоб вони були зв'язані причинно-наслідковими зв'язками.

  • «Противники чи союзники»

Учні об'єднуються в пари, отримують картки з основних понять, термінів, історичних осіб теми. Завдання полягає втому, щоб за короткий проміжок часу обґрунтувати чи є ці два поняття противниками чи союзниками.

  • «Кому належать ці слова?» Команди або капітани команд ( конкурс капітанів ) отримують витяги з історичних документів. Завдання - дізнатися, хто їх автор. Час на обдумування - 1 хв. Якщо відповідь невірна, то другій команді ( або капітану) надається можливість відповісти правильно.

  • «Про кого мова?» Команди отримують характеристики історичних діячів, князів, полководців та певний набір букв або порожніх квадратів, з яких їм потрібно скласти ім'я та прізвище видатного діяча. Оцінюється швидкість та правильність.

Однією з форм організації пізнавальної колективної діяльності учнів є сюжетно-рольова гра. Гра являє собою невеличку ситуацію, будова якої нагадує драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом та дійовими особами.

Форми рольових ігор можуть бути різноманітними, вибір їх визначається конкретними завданнями кожного уроку. Але у яких формах не виступала б рольова гра, вона є колективною діяльністю, що має на меті формування певних знань і вмінь, розвиток творчості дитини.

Під час організації гри необхідно дотримуватися основних принципів її підготовки: формування мети; обґрунтування основних форм проведення, розробка сценарію і конкретних завдань; розподіл ролей; проведення інструктажу, загальний опис гри та її план. Під час формування груп необхідно:



  • визначити кількість учнів, що входять до складу групи;

  • враховувати особистісні якості, рівень знань та інтересів учасників, взаємини між учнями;

  • правильно розподілити ролі.

Завдання на гру зазвичай складається із загальних та індивідуальних завдань, кількість яких визначається кількістю гравців та часу, відведеного на гру. Вони мають бути посильні учневі й за фізичною, і за інтелектуальною підготовкою.

З моменту отримання учнями завдань починається безпосередньо гра. Консультація - обов'язковий елемент гри. На ній сповіщають тему, визначають мету, ознайомлюють із правилами, обов'язками, повідомляють завдання.

Проведення рольової гри передбачає багатогранність дій, тому цей процес неможливо уявити без взаємодії учителя та учнів. Учитель повинен вибрати короткий і правильний шлях, щоб гра не втомлювала гравців своєю затянутістю. Проаналізувавши результати гри, можна визначити зацікавленість учнів, рівень запам'ятовування матеріалу, міри впливу навчання на особистість учнів.

Для рольових ігор характерне переважання самонавчання над навчанням, а пошуковий, розумовий та організаційний компоненти ігрової діяльності формують у дітей дослідницьке, творче ставлення до предмета.

За допомогою рольових ігор розв'язуються такі навчально-виховні завдання, що є умовою активної пізнавальної та творчої діяльності школярів:


  • формуються уміння аналізувати історичні факти, причини, результати та значення подій, що розглядаються;

  • навички побудови оповідання на основі кількох джерел інформації;

  • здатність давати характеристику та оцінювати історичні факти, явища, діячів;

  • поглиблюються знання історичних обставин;

- досягається проникнення в сутність подій, що вивчаються.

Свої ідеї сюжетно - рольової гри я втілила в конференції з використанням театралізованої вистави на уроці «Історичні джерела про Александра Македонського» у 6 класі.

Але найбільш виразним видом сюжетно-рольової гри є театралізована гра. Це така форма діяльності учнів, коли за допомогою інсценування та театралізованих засобів відбувається вивчення, закріплення чи узагальнення програмного матеріалу. Театралізована гра - це захоплюючий творчий процес, який сприяє гармонійному розвиткові особистості, розв'язанню в контексті гри завдань розумового, морального, естетичного та творчого розвитку школярів.

Головний прийом театралізованої гри - інсценування, тобто своєрідний „діловий театр", де розігрується будь-яка ситуація і вивчається поведінка людини у певних обставинах. Учасники гри мають мобілізувати весь свій досвід, знання, навички,, вжитися в образ певної особистості, зрозуміти її, оцінити обставини, у яких відбувається дія. Головне завдання театралізованої гри - навчити дітей орієнтуватися в різних обставинах, допомогти їм упізнати і враховувати в ході гри власні можливості і можливості однокласників, впливати на перебіг подій за допомогою знань і власних творчих здібностей.

Так, у ході вивчення теми „Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі" у 5-му, 8-му класах театралізоване інсценування життя запорожців проходить надзвичайно цікаво. Ефективність такого уроку полягає в тому, що збуджується пізнавальний інтерес до предмета, досягається високий рівень засвоєння матеріалу на основі емоційного впливу в процесі виконання ролі, а саме рольове перевтілення сприяє розвиткові творчих здібностей, часової та просторової уяви, збагачує дитину не лише знаннями, а й відкриттям власних можливостей і талантів.

Театралізована гра як на уроці, так і в позаурочний час, допомагає виробити в учнів почуття колективізму та взаємодопомоги, навчити їх ділового спілкування, сформувати комунікативні вміння.

Дітей обов'язково слід ознайомити зі сценарієм, а ще краще - залучити до його створення, для чого надати відповідну науково-популярну, довідкову, художню літературу, яку потрібно опрацювати. Перш ніж створювати сценарій, слід коротко охарактеризувати сюжет і накреслити завдання та мету наступного інсценування. Під час вивчення теми „Середньовічне місто" у 7-му класі, урок можна провести у формі театралізованої гри „Ярмарок у Шампані". Учні на деякий час стають представниками різноманітних країн, що з'їхалися до ярмарку у Шампані, що у Франції. Вони отримали випереджальне завдання - підготувати стенд для ярмаркової експозиції (розповісти про свою країну, не називаючи її, але демонструючи одяг цієї країни, пояснити якими шляхами добирались, обходячи географічні назви, і який товар привезли). Учні, які не отримали завдання - є спостерігачами. Вони мають:


  • відгадати країну;

  • перерахувати можливі шляхи доставки товарів ( це завдання виконати на контурній карті );

  • асортимент товарів;

  • дати оцінку командам, обґрунтовуючи свій вибір;

„Сюрприз". На ярмарку з'являються ворожка і міняйло. Завдання спостерігачів - проаналізувати дії акторів.

Особливість театралізованої гри в тому, що за її допомогою дуже добре проводити інтегровані уроки, в яких поєднують знання з історії, географії, літератури, музики та інших предметів. Так, наведену вище гру можна готувати і проводити спільно з учителем географії.

Надзвичайно яскравими та захопливими виявляються театралізовані свята, присвячені вивченню культури будь-якого періоду - „Олімпійські ігри" в 6-му класі. Це теж інтегрований урок, до якого залучаються: музика, фізкультура, малювання. На ньому знайдеться роль для будь-якого учня, навіть для тих, хто ніколи не відчував у собі таланту актора. Але ж у цьому випадку обстановка інсценування максимально наближена до життєвих реалій, у яких кожен поводиться, як уміє. Тож чому б не спробувати бути самим собою, та ще й отримати за це оцінку? Оскільки театралізовані свята передбачають велику інтеграцію, ані діти, які беруть участь у святі, ані вчителі, які його готують, не матимуть часу для нудьги. Якщо всі умови підготовки до такої гри будуть виконані, „Олімпійські ігри" можуть стати справжнім святом української культури в школі.

Наступною формою організації пізнавальної колективної діяльності є гра ,Ярмарок історичних знань" , яка використовується для розв'язання комплексних завдань, закріплення вивченого матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загально навчальних умінь, дає можливість учням зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал з різних позицій.

Гра ,Ярмарок" виступає як перевірочна, самостійна чи залікова робота. Доцільність використання саме такої форми роботи для проведення уроку тим очевидніша, що „Ярмарок" окрім перевірки засвоєного матеріалу з теми, розв'язує ще одне завдання, з яким вчитель завжди стикається на традиційному уроці з перевірки знань - проблему підказок і списувань.

До гри, яка проходить на підсумковому уроці, вчитель складає багато запитань у формі кросвордів, історичних термінів, дат, роботи з контурною картою і т. д. та залучає дві команди по 7-10 учнів.

Команди мають право представити себе емблемою, девізом, назвою.

Для вболівальників також організуються конкурси, де вони можуть заробити „гроші" (бали).

Учасники гри і вболівальники повинні уважно слідкувати за відповідями інших, тому що це допомагає не тільки розвинути увагу, а й сприяє зміцненню знань.

І ще одне - учасники можуть змайструвати костюм тієї епохи, яку відтворюють. А оцінити їхні досягнення зможуть старшокласники, батьки, вчителі.



Однак хочу зазначити, що якою б захопливою не була гра, який би інтерес не викликала вона у школярів,ігрова діяльність в жодному разі не повинна бути єдиною формою навчально – пізнавального та творчого процесу. Вона може дати позитивні результати лише у поєднанні з іншими формами, методами, прийомами виховання творчої особистості учня. Гра - не самоціль, а лише один із засобів у системі формування творчої, допитливої, озброєної знаннями дитини.

Висновки. Грою можна зацікавити та утримати інтерес учнів. Для дітей гра - засіб самовираження.

Під час гри виникає об'єктивна необхідність у спілкуванні, налагодженні тісного контакту, тому переваги ігрової форми навчання використовують для згуртування класу. Слід зазначити, що і сама підготовка до таких уроків, де немає просто «глядачів», коли всі - учасники, зумовлює налагодження стосунків, виникнення інтересу навіть у найменш зацікавлених дітей. Звичайно, не завжди є можливість провести урок-гру, тому частіше використовую ігрові моменти. Під час уроків - подорожей учні обирають собі капітанів, навчаються працювати згуртовано, уболівають за успіхи та невдачі один одного. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам'ятовує нове,орієнтується в незвичайних ситуаціях. Ігрові елементи дають змогу зацікавити і протягом досить тривалого часу підтримувати дитячий інтерес до складних питань, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу дітей не завжди вдається. Більш ніж у будь-якій іншій діяльності, в колективній грі виявляються особисті якості кожного, формуються стосунки з ровесниками. Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному занятті, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи та урізноманітнюючи їх у міру накопичення в учнів знань, вироблення умінь і навичок, розвитку логічного мислення, виховання кмітливості, самостійності, тобто таких якостей інтелектуальної сфери, які характеризують творчу особистість. Зміст навчальної гри має бути цікавим і значущим для її учасників, а всяке ігрове дійство повинно закінчуватись одержанням певного результату, що несе в собі певну цінність, ґрунтується на знаннях, навичках, здобутих на уроках, забезпечує можливість учням обирати раціональні та ефективні рішення, при цьому критично оцінювати себе і оточуючих. Зв'язок гри з практикою реального спілкування - одна найважливіших соціально психологічних вимог. Практика показує, що не існує універсальної гри, цікавої абсолютно для всіх учнів, груп, класів. Гра ефективна лише в поєднанні з іншими методами та засобами навчання. До використання навчальної гри необхідно підходити дуже вдумливо і обережно. Ігри доречні і ефективні не на всіх заняттях. Найбільш ефективні вони на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь та навичок. Саме на цих заняттях навчальні ігри потрапляють на благодатний грунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це дає можливості для проектування ігрових ситуацій. Використання ігрових форм створює оптимальні умови для спілкування і засвоєння навчального матеріалу, дає відчуття реальності, вносить певні елементи іронії, гумору, зменшує інтелектуальне навантаження, усуває одноманітність, посилює мотивацію до навчальної діяльності. Для успішного керівництва іграми важливо вміти завоювати довіру вихованців Гра досягає своєї мети непомітно для учня, тобто не потребує ніякого насильства над особистістю. Уроки - ігри можна проводити самі різноманітні, у різних класах, по різним темам, у різних формах, з використання різноманітної наочності, технічних засобів та інноваційних технологій. Саме, головне, вони завжди невичерпні та цікаві школярам. Практикою доведено, що уроки з ігровими методами навчання є доволі ефективними. Американські педагоги Джін Марцоло та Дженіс Ллойд писали «Усталилася думка, що гра і навчання - протилежні речі. Тепер відоме інше. Освітяни й фахівці з дитячої педагогіки відкрили, що гра - це навчання, це один із найефективніших видів навчання. Ключ до успіху: перетворіть гру в навчальний досвід і переконайтеся, що навчання - це здебільшого приємність».

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал