Омелян Вишневський теоретичні основи



Скачати 28.02 Kb.

Сторінка44/45
Дата конвертації03.12.2016
Розмір28.02 Kb.
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45
Діяльнісне українознавство передбачає, отже, щоб діти виконували творчі завдання, що ведуть до пізнання Батьківщини. Це пізнання повинно також сягати рівня державності, зовнішньої та внутрішньої політики тощо. Прикладаючи власні зусилля до вивчення Рідного краю, дитина зближується з ним, глибше розуміє його минуле, теперішнє і майбутнє, свої обов’язки перед ним. Мистецтво В історії людства мистецтво завжди мало великий вплив на духовний стан суспільства. І невипадково, як відзначає Г. Ващенко, великі митці часто виступають репрезентантами, символами своїх епох – яку всесвітньому, такі в національному масштабах – епоха Гомера, епоха Данте, епоха І. Котляревського тощо [Ващенко Г, 2000: T. 4; 196–256). Показово також, що навіть деякі вчені та філософи в минулому писали свої творив поетичній формі. Бо дія мистецтва – повніша, ніж дія науки [Ващенко Г, 2000: T. 4; 196–256). Наука, на думку Г. Ващенка, діє переважно лишена розум участі почуттів тут навіть уникають. Через це наукові твори не вельми сильно впливають на поведінку людини. Дія мистецтва – ширша воно впливає на її почуття і волю, на її мислення. Сприймаючи мистецькі образи і їх трактування (мисленнями водночас переживаємо задоволення, обурення, любові ненависть, співчуття чи навпаки, переживаємо певне бажання стати на чийсь бік
[Ващенко Г, 2000: T. 4; 196–256). Виховання та естетичні потреби людини. Шукання і творення краси, прихильність до неї, потреба естетичного переживання є вродженими в людині. На думку К. Ушинського, інстинктивність естетичних прагнень, яка існує в людях, є психологічний факт, що не підлягає сумніву [Ушинський К, 1954: Т. 6; 179]. Вони – естетичні прагнення – реалізуються в наших будівлях, в убранні , в поезії, у звичаях і навіть в науці – стихійно і ненавмисно. Дитина любить усі види мистецтв – малювання, спів, ігри, танці, казки тощо – і радо поєднує з ними свою діяльність. Зрештою, найраніше появляється в неї любов до малювання, ліплення і мистецтва слова. Душа дитини народжується готовою до спілкування з мистецтвом, і цим природа виявила турботу про людину дала їм готовий специфічний інструментарій пізнання світу ще до того, як вона навчиться мислити, говорити, читати і писати. Іншим важливим моментом у педагогічному трактуванні мистецтва є те, що краса, яку воно репрезентує, і добро тут завжди йдуть у парі. Мистецтво здатне нести добро. Аналізуючи внутрішній стан людини, відомий філософ С. Франк відзначає, що десь недалеко від краси знаходиться добро Франк СІ саме звідси бере свій початок відомий афоризм Краса врятує світ. Про спорідненість краси і добра говорить навіть поняття моральної краси. Щире подвижництво, смерть за волю Батьківщини чи за перемогу добра – все це краса моральна, що сприймається не стільки розумом, скільки серцем. Мине сумніваємося втому, що це Краса, бо маємо еталон (ідеал) такого вчинку у своєму духовному досвіді. Естетичний досвід. Спілкуючись з мистецтвом, дитина нагромаджує свій естетичний досвід, що має двоякий характер. По-перше, вона сприймає мистецтво – поверхнево або глибоко, залежно від власного естетичного розвитку – і завдяки цьому розвиває в собі його розуміння, нарощує досвід такої діяльності. Намагання дитини осягнути ідеальне веде до розвитку ідеалістичного світогляду. Добра музика, наприклад, має іноді глибокий збудливий вплив на емоції, веде до удосконалення смаків вона може також унормовувати і урівноважувати почуття, облагороджувати душу.
По-друге, дитина бере безпосередню участь у мистецькій творчості, що зумовлює розвиток її власних творчих можливостей. К. Ушинський вказує нате, що дитяче малювання і дитячі мистецькі роботи є дуже могутніми засобами пробудження в дітей прагнення до удосконалення в галузі витонченого. Саме лише оточення дитини гарними речами може цей розвиток лише заглушити. Немає сумніву, що з-поміж цих двох аспектів естетичного життя дитини участь у художній творчості має вирішальне значення. Яків релігійному досвіді, пасивне сприймання краси веде лише до запозичення естетичних можливостей. Щоб розвиватися, душа повинна працювати, і чим важче, тим більших здобутків доможеться. У нашій виховній традиції могутнім засобом естетичного виховання завжди був хоровий спів, особливо в церквах та читальнях, драматичні аматорські гуртки, уроки малювання і співів у школі, писанкарство, піснею супроводилися польові роботи, толоки, вечорниці тощо. Все це – передбачало активну участь людини у творчості.
Сьогодні ситуація швидко і докорінно змінюється. На природних естетичних потребах паразитує телебачення та кіноекран. І якщо навіть не давати оцінку змістові цього екранного мистецтва, сам той факт, що воно перетворює людину в пасивного спостерігача, видається вельми зловіщим: така ситуація веде до розвитку згадуваного вже паразитарного емоціоналізму», коли людина звикає реалізувати свої емоційні потреби не через свою власну творчість, а лише очікує впливу на себе ззовні. Як вважають психологи, задоволення емоційних потреб таким чином не розвиває, а притуплює волю і розум. Щось подібне пережили стародавні римляни, полюбляючи жахливі видовища – задля власної втіхи. Це ознака деградації. Психологи простежують велику поширеність цих явищі в наш час. Звідси – очевидний педагогічний висновок і найперше для батьків якнайширше залучати малих дітей до мистецької діяльності (малювання, ліплення, до гри на музичних інструментах тощо) і дуже обережно користуватися послугами телебачення та кіно. Мистецтво і праця. Естетичне виховання і розвиток – як шляхом сприймання мистецтва, такі участі у його творенні – ведуть до розвитку почуття краси, спостережливості, розуміння форми і гармонії, відчуття барв, ритму тощо. Участь дитини утворенні образів забезпечує також володіння технікою (словом, барвами, звуками тощо. Цим особливо характеризується ужиткове мистецтво, що передбачає володіння також технічними засобами – токарним верстатом, інструментами для обробки дерева тощо. Деякі види мистецтва (наприклад, дизайн) взагалі поєднуються з процесами матеріального виробництва. В історії нашої культури мистецтво, схильність людини до орнаменталізму завжди характеризували будь-яку нашу працю будівництво дому і внутрішнє облаштування житла, виготовлення одягу, сільськогосподарські вироби, наші народні звичаї тощо. І досі українець намагається прикрасити свій дім ззовні орнаментом чи картиною. Потреба естетичного самовираження в праці є вродженою, але вона особливо виражена в нашому характері. Штучна урбанізація нашого населення за більшовицького режиму не давала можливості розвиватися цій потребі людини. Вмісті вона не дає таких можливостей – тут все стандартне і для неї готове. Сьогодні ж поєднання праці і мистецтва набирає особливої актуальності – і стосовно домашнього і шкільного виховання. І не тому, що так треба, атому, що це для нас природовідповідно. Викладання таких синтетичних предметів – у рамках уроків ручної праці, наприклад, передбачає також спеціальні заходи щодо підготовки вчителів. Виховна сила мистецтва. Мистецтво є однією з форм втілення цінностей, атому виступає як самодостатній чинник виховання. Самостійне спілкування дитини з мистецтвом вже виховує. Складність лише втому, щоб дитина спілкувалася сам на сам з мистецтвом людяним, що від Бога. Магія впливу мистецтва втому, що людина довіряє авторитету митця. Вона сприймає його позицію як санкцію, як пораду, як дозвіл. І якщо мистецький сатанізм спонукає до легалізації інстинктів, до вседозволеності, навіть до подолання в собі вродженої в людині сором’язливості, а відтак ще й трактує все це як самозвільнення, як вияв розкутості, то така ідеологія сприймається як позитив, як заклик. Бо йде від авторитету митця. Так само і здорове мистецтво, яке має тенденцію підносити людину над станом тваринним, – у світ високих ідей, у світ краси, істини, добра, що зв’язані між собою мистецтво, що спонукає людину доочищення, до олюднення своїх прагнень, – теж сприймається як голос Авторитету митця. Ідеї, які несе таке мистецтво, глибоко западають вдушу. Ця виховна самодостатність мистецтва спонукає нас до того, щоб якомога частіше організовувати зустріч дитини з мистецькими творами високого ґатунку, і всілякими засобами обороняти її від спілкування з мистецтвом, що несе зло. Таким повинен бути і зміст державної політики, якщо влада прагне, щоб суспільство наше було здоровим. Виховна сила мистецтва, зрештою, не вичерпується впливом Авторитету, який завжди присутній. Вона також у самій природі мистецтва, що переважною мірою адресується не тільки і не стільки розуму, а насамперед безпосередньо душі людини, а надто коли йдеться про такі види
мистецтва як малярство, музика тощо. Людина сприймає мистецтво своїми почуттями і через нього розвиває їх. Дія мистецтва на людину не може бути раціоналізованою, описаною технологічно. Вона утаємничена так само, які дія релігії. Бо таємницею є людська душа, якою вони сприймаються. Як підкреслює Г. Ващенко, тепер мистецтво перебуває в стані занепаду – як з точки зору ідеї, такі форми. Невипадково модними митцями, зокрема, співаками чи малярами сьогодні можуть стати люди примітивні, але які мають грошову підтримку. Бо йдеться про невибагливу психологію глядача, який простодушно сприймає будь-яку „верку смердючку, що кепкує над ним і його мовою. Занепад мистецтва зумовлюється також матеріалізацією і технізацією життя людини, що сьогодні характерно для всіх народів. Там і тоді, де і коли занепадає дух, – руйнується і мистецтво. Воно можливе лишена ґрунті внутрішньої свободи людини, рабство – ґрунт для сатанізму. На закінчення наведемо пророчі слова Г. Ващенка, що були написані ним ще в 1951 році Стежачи за боротьбою двох світів, що набуває все гостріших форм, приходимо до висновку, що світ стоїть напередодні великої кризи. Остання закінчиться повною перемогою світу, що стоїть на засадах Волі, Добра і Правди. Тоді людство вступить у нову епоху свого розвитку. Наука, що в кінці
ХІХ і в ХХ ст. головну увагу звертала на дослідження матеріального буття, в нову епоху всі свої сили звернена дослідження духу людини і відкриє в ньому невідомі досі глибини і перспективи. Разом з ним піднесеться на небувалу височінь мистецтво, що відкриє людству нові джерела високих естетичних переживань. І в розвитку цього нового мистецтва значну участь буде брати український нарід, що завжди відзначався великими здібностями до мистецької творчості і міцно стояв на засадах християнського ідеалізму [Ващенко Г, 1952: 214). Засоби масової інформації Друга половина ХХ століття та початок ХХІ століття характеризуються інтенсивною експансією засобів масової інформації вусі сфери життя. Їх вплив на свідомість людей сьогодні є дуже інтенсивним, і уникнути його практично неможливо. За цих умов постає гостра педагогічна проблема з’ясування, яким є цей вплив на зміст виховання молоді. Припускаючи також, що він може бути як позитивним, такі негативним, педагогіка покликана шукати засоби оборони від шкідливих для морального здоров’я молоді передача надто передач телевізійних. Слід відзначити, що сама природа сприймання, якщо воно домінує у психічній діяльності людини, не сприяє розвитку її екстравертних (необхідних для підприємливості) якостей. Як вже йшлося, ще у ті роки українські педагоги застерігали проти схильності людини до підміни власної активної діяльності у спорті, мистецтві тощо лінивим спогляданням за участю в ній інших людей. Сьогодні телебачення створює для цього особливо сприятливі умови. Стало нормою, коли людина замість того, щоб самій займатися спортом чи мистецтвом, прикладати власні зусилля і таким чином оздоровлювати своє тіло, виробляти характері розвивати свою душу, лежить на дивані і переживає із-за перемоги чи поразки якоїсь команди, шаленіє від чужого співу чи примітивних ритмів, переживає сцени з нудних серіалів. Зрештою, найбільшу шкоду наносить тут телебачення дітям. Звідси перший педагогічний висновок щодо ролі ЗМІ у вихованні і розвитку перегляд телепередач дітьми повинен бути розумно обмежений їм варто дивитись лише передачі пізнавальні, бажано, з участю батьків таз наступним обговоренням. Поширення ЗМІ, зокрема телебачення, зумовлює також потребу розробки і втілення спеціальної медіальної освіти, яка озброювала б підлітків та молодь здатністю, з одного боку, пошуку і використання потрібної інформації, аз другого, – спроможністю до самооборони від неї. У першому випадку школа і батьки покликані забезпечити дитині інтелектуальну і технологічну спроможність давати собі раду з навалою інформації. Це – розвиток. В іншому ж випадку йдеться про формування морального імунітету проти негативного виховного впливу ЗМІ. У сучасній
ситуації і, виходячи з концепції цього посібника, мова йде про утвердження в дитині традиційно- християнського підходу до моральних засад життя і готовності не сприймати цінності, які ведуть до розбещення дитини і якими заповнені сьогодні деякі ЗМІ. Причиною негативної експансії телебачення є властива західній культурі хвороба антропоцентризму, доведення до абсурду прав людини, якій начебто дозволено все і яка неповинна собі ні в чому відмовляти. Звідси пошук насолод в сфері наркоманії, в індустрії насолоду проповіді садизму тощо. Це спонукає зробити другий педагогічний висновок, що стосується педагогічної оцінки засобів масової інформації. Взаємодія дитини з інформативним світом повинна супроводжуватися утвердженням позитивних традиційно-християнських ціннісних орієнтацій, у чому вбачаємо обов’язок батьків, школи і церкви. Нарешті, умови громадянського суспільства, до якого прагнемо, дають можливість громадського контролю над ЗМІ. Працюючи на ринок і прагнучи дешевої популярності, творці медіапродукту часто ладні забути про мораль і орієнтувати його на гіршу половину людини, догоджати інстинктам її натури, легалізувати їх, руйнувати в людині почуття сорому. За таких обставин телепередачі самі собою кращими не стануть. Громадськість тут покликана здійснювати моральну цензуру над ЗМІ і таким чином обороняти себе і своє молоде покоління від насаджуваного з їх допомогою зла. У цілому ряді демократичних держав вже існують і успішно діють відповідні суспільні структури, які впливають на моральну політику творців телепродукту. Громадське життя Перше входження дитини у громадське життя відбувається ще на ранніх етапах її розвитку. Батьки беруть її з собою на громадські віча, в гості до знайомих, для участі в сімейних святах – до близьких і знайомих. Крім того, вже в цей період дитина знайомиться з обрядовими масовими дійствами тощо. Згодом вона приєднується до таких акцій із власної ініціативи. Всі вони спонукають до роздумів та до соціального самовизначення. Добре, якщо батьки чи вчителі супроводять таку участь дитини у духовному житті громади доброю розмовою про їх сенсі допомагають їй виробити власне ставлення до них. Така участь дитини буде особливо корисною для її духовного і соціального розвитку, якщо вона не лише спостерігатиме все навколо, алей братиме в цих заходах безпосередню участь. "Життя в світі громадських інтересів, – писав В. Сухомлинський, – відкриває перед людиною, що формується, справжній зміст добра і зла" Сухомлинський В, 1977: T. 2; 235]. Вчитель і батьки зможуть залучати дитину до догляду за історичними пам’ятниками, впорядкувати могили людей, що віддали своє життя за нашу свободу тощо. Дитячі та юнацькі організації. Оцінюючи виховний та розвиваючий потенціал дитячих і молодіжних організацій, доцільно найперше виходити з їх поділу на елітарні організації та різні організаційні форми виховної роботи, що часто трактуються як "організації. Перші з них – елітарні – мають здебільшого чітку організаційну структуру, достатньо виразну моральну чи ідеологічну спрямованість юнаки чи дівчата, які залучаються до них, уряді випадків проходять певний іспитовий етап та беруть на себе певні обов’язки. Взірцем такої організації є українська скаутська організація "Пласт, заснована уроці Петром Франком, Олександром
Тисовським та Іваном Чмолою. Вона ставить собі замету сприяти вихованню і розвиткові еліти нашої нації, атому передбачає широку систему релігійних, морально-етичних, патріотичних організаційних та фізичних вимог до своїх членів. Всупереч заборонам збоку колишньої польської влади та більшовицького режиму, організація зберегла себе (у діаспорі, аз року офіційно відновила свою діяльність в Україні. Особливістю діяльності "Пласту" (уроці нараховав більше 12 тисяч членів) є збереження традиційних засад українських пластунів (плекати вірність
Богові і Україні, допомагати іншим, працювати над власним удосконаленням) та орієнтація на державотворчі завдання. До елітарних організацій загальнопатріотичного спрямування також відносяться "Спілка Української Молоді, (заснована в Києві 1925 р) та українське дитячо-юнацьке товариство "Сокіл" засноване у Львові 1894 р. ). Так само які "Пласт" ці дві організації піддавались репресіям і заборонам, але були відроджені на початку х років. У минулому десятилітті помітні спроби утворення й інших елітарних організацій, зорієнтованих на дещо вужчі і конкретніші завдання політичного, релігійного, соціального, екологічного тощо характеру. Вельми помітною на політичному небосхилі є сьогодні молодіжна організації "Пора, що ставить перед собою мету очищення нашої влади від корупції та "Студентське братство. Крім того, кожна із політичних партій прагне сьогодні мати своє молодіжне крило (Молодий рух, комсомол та ін. ). Проте, часто дитячими організаціями називають себе деякі характерні форми виховної роботи. Такі організації виникають у школі здебільшого під керівництвом учителів, до них залучають всіх дітей, і вони ставлять собі за завдання виховання у своїх членів громадянських якостей. Сьогодні такі "організації" здійснюють свої завдання у межах школи чи регіону. Характерними серед них є Молода Січ, ідеологією якої є виховання лицарського духу і патріотизму нашої памолоді. Ця організація започаткована 1993 р. , зокрема у Кіровограді (СШ №27) під керівництвом покійного Івана Каюкова, знайшла поширення в багатьох школах, зокрема завдяки науковим зусиллям проф. Ю. Д. Руденка, С. К. Стефанюк та ін. (Див. Статут організації "Молода Січ" Освіта, 25. 08. – 01. 09.
1999). Іншою такого ж типу організацією є "Сокіл. Хоча вона і заснована 1894 р. (у Львові) як елітарна, сьогодні вона відроджується найперше як форма виховної роботи із школярами (див. Роман Расевич. Молодіжне товариство "Сокіл. Тернопіль, 2000). Уряді шкіл робляться намагання відродити піонерську організацію. Уроці утворена "Спілка піонерських організацій України" (СПОУ). Будучи правонаступницею колишньої піонерії, вона все ж сьогодні своїм гаслом обирає "За Батьківщину, добро і справедливість, яке, звичайно, у минулому могло б бути потрактоване як буржуазно-демократичне. Нарешті, сьогодні в Україні існує чимало і неформальних (невизнаних юридично) організацій, рухів і груп, які виникають стихійно під впливом різних життєвих обставин, різних культурних та субкультурних течій тощо. Серед них можна відзначити "гіппі" (в Україні з 1972 року, "репери,
"рейвери", "байкери, "панки, "скінгеди", "хакери, "кришнаїти" та ін. Важко перебільшити виховне та розвиваюче значення участі дітей та підлітків у діяльності громадських організацій. Успіх більшовицької системи виховання, зокрема, Г. Ващенко пояснював двома обставинами по-перше, догматичністю (однозначністю) ідеології ніщо тут не ставлось під сумнів, виховання здійснювалось у формі індоктринації, атому швидко входило у нездатну ще до опору свідомість дитини по-друге, – великою увагою більшовиків до виховання, власне, молоді. Старе покоління, на думку Леніна, повинно було зруйнувати "старий світа молоде – побудувати "новий. Сьогодні часи інші, і завдання інші. Вони потребують, отже, іншого підходу, але ніяк не меншої уваги. Зважимо лишена деякі педагогічні рекомендації в цій ділянці.
1. Вплив громадських організаційна життя, на світогляд та розум дитини і підлітка дуже залежить від того, чи вони самі, власною волею готові долучатися до таких організацій, чиїх "заганяють" туди масово, під тиском ззовні, зокрема збоку школи. Все тут залежить від нашого розуміння змісту і процесу виховання. Очевидно, що орієнтація на власні зусилля і прагнення дитини у цих ситуаціях обіцяє більший ефекті кращі наслідки. Бо "... всяка справа, затіяна самим учнем на свій власний страх, виконана власними засобами і силами, виявляє найблаготворніший вплив на характер, заохочує людину, збільшує довір’я до власних сил, мужність, спонукає і на
майбутній час до самостійних справ, – писав відомий російський педагог ПФ. Каптєрєв [Каптєрєв П. , 1982: 89]. В такому долученні молоді до громадської організації на основі власного волевиявлення – дорога до громадянського суспільства, справжня школа демократії.
2. Молодь від природи має схильність об’єднуватись у спільноти, групи і ватаги, втому числі із метою протистояти старшому поколінню, домагатись власного впливу на своє життя. Вона хоче самоствердитись, зміцнити свою соціальну значущість. Такі об’єднання не завжди мають позитивний зміст. Потреби самовизначення іноді мають у своїй основі навіть банди і асоціальні групи. За всіх випадків вияву такої молодіжної активності працювати слід з ними, а не проти них. Такою повинна бути і державна політика. У молоді варто зміцнювати почуття господаря власного життя, але водночас намагатись повернути її активність у річище соціально прийнятної поведінки. Помітною опорою тут може бути спорт та інші форми фізичного розвитку юнаків.
3. У громадському житті нашої молоді виявляють себе як позитивні, такі негативні риси нашого українського характеру. Участь підлітка у діяльності громадської організації, потреба підпорядкування себе вимогам її статуту і громадської думки – надійний засіб подолання нашої схильності до індивідуалізму, а відтак через розвиток соціальної активності до нарощування екстравертності в характері.
4. На особливу увагу заслуговують молодіжні організації, що своїм завданням обирають служіння високим цілям, зокрема ті, чия діяльність має національно-патріотичну спрямованість. Такою свого часу, наприклад, була організація "Юнаки, яка жертовно діяла підпільно в період другої світової війни. "Захоплення якоюсь високою ідеєю, – писав Г. Ващенко, – виключає ... егоцентризмі дає можливість критично поставитись до власних учинків і думок" [Ващенко Г, 2003:
29].
5. Трактуючи завдання української молоді і українських молодіжних організацій у сучасному житті, Г. Ващенко наголошує найперше на потребі подбати про розвиток національної свідомості. Це завдання диктується минулим і сучасним нашого народу. На його думку, людину не можна визнати за повноцінно виховану, якщо вона, будучи фізично здоровою і розумово розвиненою, використовує свої здібності і знання лише в своїх особистих інтересах і забуває про свій народ
[Ващенко Г, 2003: 171]. Вихована людина велику мету визволення свого народу робить своєю власною метою і в досягненні її відчуває радість і власне щастя. Егоцентрику чужі такі почуття і така спрямованість мислення.
6. Г. Ващенко завжди стояв близько до молоді і прихильно таз великою надією ставився до неї. На його думку, недовірливе ставлення до неї може дуже нашкодити українцям у їх боротьбі за незалежність. Він виступає проти того, щоб українській молоді приписувати вузький егоцентризм, відсутність ініціативи і широких поглядів на життя [Ващенко Г, 2003: 148]. Сьогодні, після подій Помаранчевої революції і участі в ній нашої молоді ці погляди Г. Ващенка знайшли повне підтвердження. Наша молодь продемонструвала, що вона має загострене почуття справедливості, неламаний хребет і готова відстоювати інтереси власного народу. Йдеться, отже, про довірливе ставлення і оптимістичний погляд на її роль у перспективі нашого державного розвитку. Молодь має великі запаси енергії і завзяття, – писав Г. Ващенко. – Їй властиві ініціатива і палкі поривання" [Ващенко Г, 2003: Варто відзначити, що розвиток молодіжного руху у нас в останні роки набуває все виразнішого патріотичного забарвлення. Виклики часу і виховання. Навряд чи варто доводити, що сучасна педагогіка стикається із такими проблемами, яких не знала ніколи раніше – найперше в ділянці соціального виховання молоді. Так звана сексуальна революція, пияцтво і наркоманія в цілому світі, а надто в цивілізованих державах набули такого поширення, що педагогічна наука і школа почувають себе розгублено. Не маємо тут можливості вдаватися до детального аналізу ситуації, атому проілюструємо її


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал