Омелян Вишневський теоретичні основи



Скачати 28.02 Kb.

Сторінка13/45
Дата конвертації03.12.2016
Розмір28.02 Kb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   45
1. Застосування гнучкої системи розсаджування учнів на уроці. Деякі вчителі розсаджують дітей один навпроти одного або завеликий (круглий) стіл. Це знімає почуття напруженості і нерівного партнерства, що звичайно спостерігається в умовах конфронтації вчителя і учнів. Залежно від виду роботи учнів розсаджують колом або півколом, буквою "П. Зрештою, можна
використовувати кілька педагогічно зручних розсаджень, наприклад а) основне розсадження – за власним бажанням, яке складається "стихійно" і яке задовольняє потреби фронтально-
індивідуального та індивідуально-масового тренування б) розсадження за принципом "сильний - слабший" - для виконання вправу парах (бажано через одну парту в) розсадження групами – по 3-
5 учнів з одним ведучим – для групових вправ г) розсадження по одному учневі за партою ґ) розсадження окремо двох-трьох груп за рівнем встигання (організація диференційованого навчання при такому розсадженні вчитель працює з групами окремо пояснивши задачу одній групі, переходить до іншої д) розсадження у формі двох рівносильних підгруп з метою проведення колективних ігор, змагання тощо. Такі схеми розсадження дають учителеві можливість швидко реорганізувати клас відповідно до потреб навчального процесу. Це призводить до зміни умов, партнера, що і певною мірою підтримує інтерес учнів до розв'язання задачі. Учитель повинен забезпечувати умови для здійснення таких маневрів і вимагати, щоб учні пересідали швидко і без зайвого шуму. Перегрупування учнів на уроці додає також елемент релаксації, що позитивно позначається на їх робочому настрої.
2. Режим вільної поведінки. Нешкідливою для здоров'я можна назвати таку організацію уроку, коли учні почувають себе вільно і вирішують, сидячи за партою, лише ті задачі, які не можна виконати інакше. За умов зосередженості над їх вирішенням, дітям дозволяється виходити з-за парти, підходити до вчителя, розмовляти, проходжуватися класом або, примостившись, стояти у зручному для себе місці чи навіть лежачи на килимі "по-домашньому". Не варто вважати злочином, якщо дитині під час вирішення задачі дуже захотілося вкусити яблука чи поласувати цукеркою. Все це, звичайно, залежить від умов. Описані ситуації – незвичні для нас, але нове мислення відкриває несподіванки не лише тут.
Обов'язковою умовою застосування такого режиму є наявність мотивації навчання, дефіцит якої ще не відчувається у молодших класах. Профілактика труднощів Перше, над чим задумується вчитель, який збирається застосовувати індивідуально-масові та парні і групові форми роботи, є те, що діти, мабуть, робитимуть надто багато помилок і що йому не завжди вдасться їх виправити, зокрема, якщо йдеться про масові висловлювання. Коли він працював фронтально, все було просто учень робив помилки, а вчитель їх виправляв. Решта учнів "вчилася" на них. В умовах застосування масових форм роботи учень виходить з-під прямого контролю вчителя і, якщо він робитиме надто багато помилок, то це може заважати досягненню мети і в кожному разі негативно позначатиметься на формуванні умінь та навичок. У цих умовах особливого значення набуває технологія профілактики помилок у рамках пропонованої задачі. Плануючи її для тієї чи іншої групи учнів, учитель прогнозує хід її вирішення, враховуючи фактичні можливості цих учнів, виявляє місця можливих помилок і завчасно запобігає їх появі. Тут він може йти двома шляхами.
1. Завчасно підвести учнів до успіху шляхом попереднього доопрацювання необхідної цільової інформації або окремих, потрібних для вирішення задачі, операцій. Учитель може нагадати правило, вказати на джерело додаткової інформації, проілюструвати окремі дії, підказати формули тощо. В окремих випадках він включає недостатньо засвоєний матеріалу домашнє завдання – для всіх учнів або лише для тих, хто, на його думку, ним ще не володіє.
2. Надати різним групам учнів додаткової підтримки у самому процесі вирішення навчальної задачі (план, ключові слова, дати, географічні дані, окремі формули тощо) – у вигляді індивідуальних карток, з допомогою екрана, на дошці, у довіднику і т.п. За таких умов велику
користь можуть принести комп'ютери. Зрештою, з цією ж метою учням можна порадити звертатися за допомогою до своїх товаришів чи до вчителя, заглядати до книжки. У цей спосіб ліквідовуються прогалини в знаннях, які учень міг мати до того. В окремих випадках доцільно проілюструвати початок виконання вправи, викликавши для цього одного або двох учнів. Вони виконують 2-3 кроки вправи, після чого всі учні включаються у самостійну роботу. В організації групових форм тренування велике значення має постійна орієнтація учнів на взаємодопомогу. Через це для роботи в парах, наприклад, доцільно розсаджувати учнів за принципом "сильніший-слабший". Зрозуміло, що всяка підтримка такого типу, як правило, знижує творчий потенціал задачі, але в ряді випадків і стосовно окремих учнів це видається необхідним. Нарешті, слід згадати і про ставлення вчителя до вже допущених помилок. Як правило, вони є супутником індивідуальної діяльності учня на уроці (коли його опитують. З одного боку очевидно, що допущена помилка негативно позначається на знаннях та навичках інших учнів, аз другого, – саме прилюдне виправлення її пригнічує учня, згубно впливає на його бажання висловлюватися, а надто, коли йдеться про усне висловлювання прискіпливе реагування на помилки часто завдає великої шкоди. Тим більше, не варто примушувати весь клас стежити за помилками свого товариша. Це заважає комунікації і шкодить всім. Натомість дуже корисно схвально реагувати на правильні висловлювання. Завдання для самоконтролю
1. Яке з джерел мотивації навчання ви вважаєте сьогодні головним
2. Про які форми диференціації йдеться у Національній доктрині розвитку освіти
3. Назвіть позитивні ознаки психологічного клімату на уроці.
4. Що означає "профілактика помилок

Розділ 13. Контроль і оцінювання досягнень учнів Функції контролю Контроль є органічним елементом навчальної діяльності на уроці. Він ставить замету виявити досягнуті результати і таким чином слугує для вчителя формою зворотного зв'язку, без чого неможливе якісне управління процесом едукації. У цій функції контроль є основою для вдосконалення чи корекції змісту, методів і прийомів роботи, а відтак дозволяє постійно стежити за виконанням програмних вимог з окремих предметів. Традиційно він здійснюється вчителем, дирекцією школи, періодично – органами позашкільного контролю, зокрема інспекторами. Контроль має велике значення і для самих учнів. Вважають, що, поєднуючись із самоконтролем, він серйозно впливає на мотивацію навчання, підвищує відповідальність учнів за виконувану навчальну працю, формує в них риси дисциплінованості, акуратності і системності праці тощо. Контроль передбачає постійне спостереження за процесом едукації, а також спеціально організовану перевірку знань, умінь та навичок учнів шляхом так званого "опитування, усної
перевірки домашніх завдань, проведення контрольних робіт, перевірки письмових робіт у зошитах тощо. У більш конкретних вимірах контроль покликаний, отже, виконувати такі функції а) освітню – спостереження за процесом навчання учнів і ходом реалізації навчальних програм б) діагностичну – допомагає з'ясувати успіхи і прогалини у засвоєнні знань, умінь і навичок в) виховну – сприяє формуванню в учнів дисципліни праці тощо г) стимулюючу – розвиває спонуки до навчання ґ) управлінську – дає можливість корегувати процес навчання та ін. Фібула М, 2000:
192–193]. Зважаючи на таку, утверджену в нашій традиції, значущість контролю і оцінювання, до них ставляться і певні конкретні вимоги
1. Контроль повинен носити системний характер, бо лише в цьому разі вплив його на процес едукації буде стійким. Безсистемність і "випадковість" (епізодичність) контролю завжди вносять елемент нервозності і на навчанні позначаються негативно.
2. Які саме навчання, такі контроль та оцінювання повинні носити індивідуальний характер, передбачати врахування як особистісних можливостей, такі конкретних умов життя дитини.
3. Вчитель повинен постійно прагнути до того, щоб його оцінка діяльності учня була об'єктивною і, по можливості, зближувалася з самооцінкою учня. Свідомі чи несвідомі похибки вчителя тут можуть завдати великої шкоди морально-виховного характеру.
4. Дирекція школи, будучи учасником контролю та оцінювання досягнень учнів, покликана забезпечувати єдність вимог щодо всіх дітей із боку всіх учителів.
5. Система контролю повинна бути відкритою, а кожна оцінка – супроводжуватися обґрунтуванням.
6. Контроль і оцінювання вчителем досягнень учнів передбачає обов'язкову доброзичливість між обома суб'єктами навчання. Контрольне покарання, а допомога учням в усвідомленні своїх успіхів і нових завдань. Види контролю Традиційно розрізняють три види контролю досягнень учнів поточний, періодичний і підсумковий. Відповідно це стосується і оцінювання. Поточний контроль здійснюється вчителем практично на кожному уроці, у процесі повсякденної навчальної роботи, на підставі систематичного спостереження за роботою класу в цілому і кожного учня зокрема. Наслідком поточного контролює виставлення поточних оцінок у класний журнал. Періодичний контроль, зазвичай, проводиться наприкінці певного навчального циклу розділу програми, в кінці семестру. Мета його полягає втому, щоб перевірити стан засвоєння учнями порівняно великого обсягу інформації. У цьому виді контролю враховуються дані поточного оцінювання. Різновидом періодичного контролює так зване "тематичне оцінювання, що визначається структурою навчального предмета і проводиться як підсумкове щодо певної теми чи розділу. У кінці кожного навчального року здійснюється підсумковий контроль. Тут враховуються дані поточного і періодичного оцінювання, але, крім того, проводяться підсумкові контрольні роботи, аз окремих предметів влаштовуються іспити. Підготовка до них покликана систематизувати засвоєну протягом року інформацію і глибше закріпити її в пам'яті. У системі контролю існує також поняття самоконтролю, коли учень сам оцінює свою діяльність. Самоконтроль має дві важливі особливості. По-перше, він є процесом постійним,
безперервним і супроводить саму діяльність по-друге, у його процесі беруться до уваги і приховані огріхи, відомі лише самому учневі, які часто залишаються поза полем зору зовнішнього контролю. Звичайно, в практиці організації самоконтролю часто виникає потреба забезпечувати учнів еталоном діяльності і очікуваного результату, або хоча б самого результату. Зразок виконання задачі, ключ до неї можна запропонувати в індивідуальних картках, у підручнику, на екрані, на дошці.
Діяльнісний підхід до навчально-виховного процесу потребує також застосування взаємного контролю, переважно з опорою на ключі. Взаємний (робота в парах) контроль має важливе педагогічне значення, оскільки помітно збільшує шанси на самовираження учня, дає можливість проілюструвати результати своєї роботи. Це особливо стосується домашнього завдання, виконання письмових робіт у класі, диктантів тощо. При так званому традиційному опитуванні можливість самовираження учня дуже невелика, кілька разів на чверть. Оцінка навчальної діяльності учнів може виражатися також в оцінних судженнях учителя, усних чи письмових висловленнях, міркуваннях, пропозиціях, побажаннях, проханнях, підказках. Слід відзначити, що у практиці школи досягнення учнів, звичайно, оцінюються на основі суб'єктивних міркувань учителя, що створює постійну загрозу необ'єктивності. У такому випадку оцінка втрачає свій позитивний впливі може завдавати шкоди. Інша небезпека традиційного контролю і оцінювання полягає втому, що їм піддається лише зовнішній, конкретний результат навчання (виконана вправа, вивчений матеріал тощо. Як уже йшлося в цьому випадку, з поля зору повністю випадає процес навчальної діяльності. Тимчасом, з психологічної точки зору, велике значення маєте, яких зусиль було докладено до розв'язування задачі. Так, наприклад, деякі учні домагаються непоганих результатів завдяки своїм природним здібностям, не проявляючи при цьому особливої ретельності і напруження. Інші ж досягають лише скромних результатів, хоча докладають великих зусиль. Між тим саме старання і зусилля, стан напруження безпосередньо впливають на формування особистості, зокрема, забезпечують розвиток інтелекту, волі тощо. Очевидно, що досьогочасна практика контролю і оцінювання відповідала тій системі освіти, яка орієнтувалася переважно на засвоєння інформації. Оцінювалися головним чином знання, уміння і навички. Утвердженню такої практики сприяла і та обставина, що стан запам'ятовування контролювати відносно неважко. З іншого боку, самому контролю в колишній системі освіти приділялося багато уваги, бо в ньому вбачали чи неголовне джерело мотивації навчання. За таких умов гарна оцінка й стала головною метою учня, вчителя і батьків. Дарма, що це дуже заважало формуванню у свідомості дитини її власних життєвих цілей, вибору якихось власних уподобань, що відповідали б її природі. Реформування системи освіти передбачає і певне переосмислення системи контролю. Сьогодні дедалі актуальнішим стає питання проте, хто має бути головним "оцінювачем" досягнень учня. При домінуючій ролі вчителя на уроці, звісна річ, переважає і його участь у контролі. Досі він виступав як єдиний "знавець критеріїв" оцінки діяльності учня та її результатів. Якщо ж у контексті нового педагогічного мислення суб'єктом навчальної дії стає учень, то саме й він у першу чергу повинен контролювати і оцінювати її перебіг. Таким чином зростає питома вага самоконтролю учень зіставляє досягнуте з очікуваним кінцевим результатом і корегує хід розв'язання навчальної задачі. За цих умов зовнішній контроль трактується ним, з одного боку, як "ключ, що підтверджує або спростовує його власні висновки щодо виконаної дії, аз другого, – як зовнішня (демонстраційна) форма самовираження. З допомогою оцінки, яку оголошує вчитель, учень "повідомляє всім" про свої досягнення, успіхи тощо. Звичайно, в останньому випадку йдеться лише про оцінку позитивну.
Особливості нової шкали оцінювання Нова шкала оцінювання є елементом такої системи едукації, яка зумовлюється ідеологією наших реформ, про що йшлося у попередніх розділах. Застосування її у річищі старого педагогічного мислення як такої, що лише "кількісно" відрізняється від п'ятибальної, – є перекрученням її сутності і завдає великої шкоди процесам реформ. Виникає, отже, потреба враховувати бодай такі особливості нової системи оцінювання.
По-перше, вона спрямована напевне "знецінення" оцінки. Та ситуація, коли дитина ходить до школи лише за оцінкою і коли батьки питають її лише за неї, завдає великої шкоди справі формування самодостатності людини. Оцінка затінює предмет, сенс вивчення якого дитина повинна постійно звіряти крізь призму власних життєвих цілей. Проти оцінки саме як "феодального батога" у руках вчителя виступали свого часу М.Пирогов, К.Ушинський та інші українські педагоги. В цьому сенсі переосмисленню підлягає найперше поточне оцінювання, яке повинно зводитись головним чином до функції заохочення і широко замінюватися оцінним судженням, схваленням тощо.
По-друге, в контексті прогнозованої системи едукації оцінюванню підлягає не рівень засвоєння інформації (у вигляді знань, умінь і навичок, а компетенція, під чим розуміють здатність (спроможність) учня вирішувати проблеми. Сама ж ця здатність визначається не тільки інформованістю, алей рівнем активності його психічних функцій – інтелекту, волі, здібностей, ціннісних орієнтацій тощо. Співвідношення цих чинників – інформованості, з одного боку, і участі психічних функцій, з другого, – у діяльності різних учнів буде різним, але нова шкала покликана стимулювати поступове збільшення саме участі функцій психічних.
По-третє, трактуючи оцінку як чинник заохочення та схвалення і відкриваючи дитині простір для самоаналізу і самооцінювання (без чого не може сформуватися самодостатня особистість, нова система виключає оцінку негативну, що досі відігравала каральну роль. Бо якщо людину покарати, то її сумління відразу звільняється від докорів. Тимчасом мета сучасної педагогіки – розвивати в дитині саме таку здатність – самій судити себе. І хоча на цьому шляху будуть певні "втрати, іншої дороги не існує.
По-четверте, знецінення оцінки, про що йшлося вище, зовсім не означає – зниження вимогливості до дитини. Йдеться лише проте, щоб повсякденне "поганяння" змінити періодичним звітом дитини про виконану нею роботу. Власне, так можемо трактувати так зване тематичне оцінювання. Дитина, маючи право приходити на урок непідготовленою, немає права переступити через блок предмета, якщо він нею неопрацьований бодай на тому рівні, на який вона здатна від природи. Такий звіт дитина може робити навіть повторно (двічі, якщо результат першої спроби" її не задовольняє.
По-п'яте, нова шкала оцінювання, якщо її застосувати правильно, стимулюватиме намагання дитини діяти з максимальною опорою на свої психічні можливості, мобілізуючи розум, здібності, волю, ціннісні орієнтації, тобто вестиме до розвитку. Вона спрямована на нарощування творчого потенціалу дитини, здатності до нестандартних рішень, еврестичності, здогадливості, наполегливості, відповідальності тощо. Застосування нової шкали оцінювання Як уже йшлося, бальна шкала оцінювання є елементом системи освіти, яка зорієнтована на розвиток дитини, атому потребує уважного трактування. У педагогічній періодиці останнього часу у зв'язку з цим пропонувались спеціальні (деталізовані) критерії її застосування. Проте практика
засвідчує, що вони не діють, і вчитель часто вдається до традиційного розуміння оцінювання, міняє лише арифметику балів. Відзначимо, найперше, що нова шкала оцінювання є бальною, фактично, лише умовно. В дійсності її можна трактувати як трибальну, повторену чотири рази стосовно чотирьох різних видів діяльності а) пізнання (запам'ятовування); б) репродукції в) конструктивно-варіативно- пошукової діяльності та г) творчості (Див. схему 6). Якщо поглянути наці види крізь призму методів, про що мова йшла у розділі 11, то вони відповідають різним рівням активності самостійності, ініціативності) учнів – від простого сприймання і запам'ятовування (пасивні методи) до творчості (активні методи. Зупинимось на кожному рівні, йдучи від найнижчого початкового. Рівень пізнання. Він передбачає засвоєння учнем якоїсь порції інформації, а відтак здатність довести це, впізнавши її. Для цього рівня зручними видаються тести (бажано пропонувати вибір із семи-дев'яти варіантів, у яких дитина повинна щось підкреслити, відзначити тощо. Наприклад Підкресліть дату хрещення України-Руси:
1241, 945, 988, 930, 995, 1112, 1010»; Обведіть колом цифру, якою позначено трапецію
1 2 3 4
5 6
7 і т.ін. Такі тести (часто декілька одночасно) пропонуються учням у формі індивідуальних карток, їх виконання, залежно від якості, оцінюється балом 1, 2 або 3. Це – найнижчий рівень володіння компетенцією. Він доступний кожній дитині, атому й найнижчий бал вважається позитивним. С. 155) Схема 6. Рівень репродукції. Від найнижчого (початкового) рівня він відрізняється тим, що передбачає не лише засвоєння (запам'ятовування) інформації, алей певну операцію з нею учень повинен сприйняти її в усному або писемному вираженні, а відтак переодягти у свою власну мову та передати іншому – теж в усній чи писемній формі. Такі вправи можна виконувати як роботу в парах при синхронній участі всього класу. Для тематичного опитування на цьому рівні можна пропонувати лише писемне виконання, бо вислуховування вчителем всіх учнів за чергою виявиться практично неможливим. Характерними формулами завдань цього рівняє прослухайте ... і перекажіть основний зміст товаришеві прослухайте ... і передайте основний змісту писемній формі і т. ін. За виконання таких завдань (задач) вчитель знову виставляє 1, 2 або 3 бали, залежно від якості виконання, але вони на цьому рівні трактуються як 4, 5 або 6 (див. схему 6). До такого рівня завдань правомірно віднести і вивчення текстів, наприклад, віршів напам'ять тощо.
Конструктивно-варіативно-пошуковий рівень. У самій назві цього рівня вказано на операції щонайменше трьох видів а) побудувати (сконструювати) щось із заданих елементів, наприклад Побудуйте речення з таких слів ...»;
Побудуйте оповідання з таких речень ...»; Побудуйте максимальну кількість слів з таких букв ...» тощо. б) перебудувати, змінити (скоротити, розширити, доповнити тощо) текст, наприклад Передайте основний зміст тексту, скоротивши його втричі Доповніть характеристику образу ще двома, трьома ознаками, які не застосовуються в тексті тощо. в) прочитати або прослухати тексті віднайти в ньому якусь інформацію, наприклад Прочитайте тексті знайдіть у ньому та випишіть в зошит речення, які найповніше характеризують образ ...»; Прочитайте вірші випишіть епітети, якими поет характеризує пори року Прочитайте тексті випишіть з нього складнопідрядні речення Прочитайте розділ з підручника історії із ясуйте, чому порівняно малочисельна армія стародавніх греків могла протистояти численним полчищам персів тощо. Коли вчитель показує, як вирішувати той чи інший тип математичної задачі, а відтак пропонує аналогічну задачу учням, то таку діяльність можна теж віднести до цього рівня. Загалом математичну задачу можна пристосувати до будь-якого рівня, підказавши з допомогою індивідуальної картки якісь етапи її вирішення. За виконання – переважно писемне – таких завдань (задач) учень може теж отримати 1, 2 або 3 бали, але на цьому рівні діяльності вони трактуються 7, 8 або 9. Творча діяльність – коли праця учня виконується оригінально, не за взірцем, і коли рецепту для діяльності не існує. Сюди віднесемо випадки, коли хтось із учнів самостійно вирішить новий тип математичної задачі, напише вірша чи мелодію до пісні, щось намалює, прочитає літературний твір і напише рецензію на нього, знайде цікаві докази достовірності чи помилковості якоїсь історичної події тощо. Творча робота, теж здебільшого в писемній формі, – може бути оцінена в 1, 2 або 3 бали, які тут трактуються які. Таких дійсно творчих вчинків буде не надто багато, але постійне прагнення дитини взяти більшу висоту спонукатиме до них бодай здібних учнів. Розуміння природи різних видів діяльності (і різних рівнів компетенції) стає глибшим, якщо у наведеній вище схемі провести діагональ і умовно "відокремити" засвоєння інформації пізнання) від інтелектуальної активності учня (Див. схему 7). С. 157) Схема 7 Як випливає із цієї схеми, рівень пізнання ґрунтується переважно на засвоєнні поданої ззовні інформації за обмеженої активності інтелекту (пасивні методи. Рівень репродукції передбачає деяке зменшення питомої ваги одержаної ззовні інформації і збільшення участі власного розуму, здібностей, волі тощо (переважно пасивні методи.
Конструктивно-варіативно-пошуковий рівень підвищує участь інтелекту, що працює все ж у заданому інформативному полі (переважно активні методи. Інформація одержує функцію засобу діяльності. Творчий рівень, як засвідчує схема, передбачає опору на власний досвід (пошук інформації в ньому) і обов'язковий елемент відкриття, вчинку, який людина робить уперше. Одержана ззовні інформація відіграє тут роль мінімальну (активні методи.

Контроль досягнень учнів у контексті вимог освітніх реформ Переоцінка і перебудова змісту едукації, орієнтація нашої освіти на принцип дитиноцентризму тощо зумовлюють потребу певного переосмислення як всього процесу контролю, так й оцінювання досягнень учнів. Як мовилося вище, суттєво зросте питома вага самоконтролю і взаємоконтролю, що сприятиме розвитку самовідповідальності учнів. Поступово вони навчаться ходити до школи не за оцінками, а шукати тут свого життєвого призначення. Погоня за оцінкою лише заважає такому самовизначенню. Поточне оцінювання поступово втрачатиме своє колишнє значення і свою функцію головного зовнішнього впливу на мотивацію навчання. Традиційно казенну бухгалтерію оцінок поступово замінить оцінне судження вчителя, підбадьорювання, похвала задобре ставлення до праці, надання учневі можливості продемонструвати класові свою роботу тощо. Тематичне оцінювання, що проводиться після опрацювання певного розділу предмета, стане домінуючим у системі контролю. Але за всіх випадків, підкреслимо ще раз, воно повинно трактуватися як звіт учня про виконану роботу. Бо він – суб'єкт діяльності. Технологічно цей звіт повинен забезпечити можливість того, щоб учень асам обирав рівень, на якому будуватиме свій звіт б) сам зміг оцінити свою роботу. Для тематичного оцінювання вчитель виготовляє чотири пакети задач з орієнтацією на а) контроль володіння інформацією б) на здатність до репродукції в) на здатність конструювати, змінювати тексті робити в ньому пошук та г) здатність до творчого вчинку. Запропонувавши на уроці контролю всі чотири пакети, вчитель, таким чином, дає учневі шанс самому вибрати свій рівень, що постійно супроводжуватиметься прагненням дитини подолати рівень вищий. Можлива в таких ситуаціях помилка у виборі виправляється шляхом участі дитини у повторному звіті (повторному опитуванні, що може відбуватися після певного доопрацювання розділу. На основі тематичного оцінювання виводяться оцінки підсумкові – в кінці семестру і в кінці року. В організації тематичного тестування викликає часом суперечки проблема вибору завдання самим учнем. Існують побоювання, що і слабкий учень може впоратися з задачею вищого рівня. Атому деякі вчителі вважають за доцільне, аби кожен учень виконував завдання всіх рівнів, починаючи з найнижчого. Проте небезпека тут не стільки в учнях, скільки в здатності вчителя добре побудувати задачі настільки добре, щоб слабший учень, вибравши задачу для себе надто високого рівня, не зміг її задовільно виконати. Технологічні можливості наших учителів набуватимуться поступово, у самій практичній діяльності. Це, як грана скрипці, дається лише внаслідок постійних і довготривалих зусиль. Завдання для самоконтролю


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   45


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал