Олена Олійник



Скачати 80.01 Kb.

Дата конвертації25.12.2016
Розмір80.01 Kb.


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 47, 2013
167
УДК 37.03:372.32
Олена Олійник

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА УМОВИ
ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ СТАРШОГО
ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ІГОР

У сучасному суспільстві затребуваним в освітньому просторі є вивчення особливостей та закономірностей емоційного світосприймання дитини дошкільного віку, розвиток емоційної сфери як реалізація гармонійності й цілісності особистісного потенціалу дитини. Саме тому особливої актуальності сьогодні набуває завдання щодо цільового вивчення особливостей індивідуальних емоційних проявів через розкриття переживань дитини. Наданому етапі розвитку психолого-педагогічних технологій актуальним постає питання спрямованості способів і засобів розвитку емоційної сфери дитини та емоційної культури зокрема. Можливість гармонійного розвитку дитини дошкільного віку обумовлена гармонійною взаємодією базових потреб, в основі яких є емоційно-чуттєва сфера та формування собистісної культури. Виховання емоційної культури дитини як важливої складової її соціальної компетентності набуває особливої уваги збоку педагогів та психологів. Наукове підґрунтя для розробки педагогічної проблеми створюють положення вчених про емоційний розвиток особистості на ранніх етапах онтогенезу (І. Бех, Л. Божович, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, А. Кошелєва), дослідження гуманістичного виховання дошкільників (О. Савченко, Т. Поніманська, С. Рубінштейн). Ідея гуманізації сучасної освіти розглядається в сучасній педагогіці з позиції взаємо- стосунків, взаємодопомоги, активного співпереживання (Ш. Амонашвілі, В. Абраменкова, А. Асмолов, Е. Шиянов). Сучасні тенденції розвитку теорії і методики дошкільної освіти свідчать, що розвиток емоційної культури як здібності людини до співчуття і співпереживання іншим людям, до розуміння їх станів, є одним з найважливіших компонентів етичного розвитку дітей. У зв’язку з цим, проблема формування емоційної культури вимагає особливої уваги по відношенню до дітей старшого дошкільного віку, оскільки саме в цей віковий період дитина активно вирішує завдання взаємодії з навколишнім світом, інтенсивно знаходить досвід спілкування з однолітками та дорослими. Незаперечним є факт, що найбільш сприятливий період для розвитку емоційної сфери дитини є дошкільний вік. Проте в сучасній дошкільній освіті довгий час існувала проблема переваги раціонально-логічної сторони пізнання над чуттєво-емоційною. Як справедливо зазначали Л. Виготський і О. Запорожець, лише узгоджене функціонування емоцій-


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випускної та інтелектуальної сфери в тісній єдності може забезпечити успішність будь-яких форм діяльності особистості. Розумовий розвиток тісно пов’язаний з емоційною сферою дитини, світом її почуттів та переживань. Важливу роль у розробці проблеми особистісного становлення та емоційного розвитку дошкільника відіграють праці відомих вітчизняних дитячих психологів та педагогів О. І. Кульчицької (формування моральних почуттів, О. Л. Кононко (психологічні основи особистісного становлення дошкільника, С. Є. Кулачківської (емоційні взаємини дитини з дорослими, ТІ. Поніманської (гуманістичне виховання дітей дошкільного віку в контексті інноваційної педагогічної діяльності, Ю. О. Приходько ціннісне ставлення дошкільників до однолітків, С. П. Тищенко (розвиток внутрішнього світу дитини. Дослідження доводять, що саме в старшому дошкільному віці закладаються основи емоційно-етичної культури особистості, в якій емоційна культура займає провідне місце. Стан існуючої педагогічної практики дошкільних навчальних закладів свідчить про відсутність системної роботи з виховання емоційної культури, або характеризується епізодичністю, невиразністю її вирішення. Такий підхід до означеної проблеми пояснюється зміщенням акцентів з емоційно-почуттєвих на інтелектуальні, що не збігається з усталеними поглядами вчених про домінування в дошкільному дитинстві саме емоційно-почуттєвого компоненту особистісного зростання

У зв’язку з цим, закономірно проаналізувати поняття емоційна культура, розглянути ефективні принципи, які сприятимуть розвитку емоційної культури у процесі театралізованих ігор. Дослідити формування емоційної культури дитини старшого дошкільного віку як психолого-педагогічну проблему. Визначити вплив культури на емоційну сферу дитини, розкрити особливості формування емоційної культури дітей старшого дошкільного віку в процесі театралізованих ігор.
У сучасній дошкільній психології та педагогіці проблема емоційного розвитку дітей по праву визнана однією із пріоритетних. Насамперед це пов’язано з багатозначністю розуміння терміну емоційний розвиток у різних теоретичних підходах і окремих концепціях. Інтегруючи положення досліджень емоційної сфери дитини, ми розуміємо емоційний розвиток як комплексний закономірний процес ускладнення та збагачення емоційної сфери у контексті загальної соціалізації дитини. Саме в дошкільному віці буття дитини організовується таким чином, щоб запобігти проявам інертності, байдужості, емоційної глухоти, щоб активність дитини проявлялася через розвиток емоційного життя. Наукову основу дослідження становлять фундаментальні наукові положення про емоції, як особистісне утворення (І. Бех, В. Вілюнас, Б. Додонов, П. Симонов), особливості емоційного розвитку в онтогенезі І. Бех, Л. Божович, О. Запорожець, О. Кононко, А. Кошелєва); формуван-


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 47, 2013
169 ня емоційної культури дитини (П. Єлисєєва, Л. Кондрашова, Л. Соколова, Л. Стрєлкова). У старшому дошкільному віці діти вчаться контролювати свою поведінку і управляти нею, опиратися спокусам і пригнічувати різні види поведінки, виражати внутрішній емоційний стану вербальній формі і використовувати мову і афект для спонукання інших людей діяти відповідно до своїх емоційних потребі цілей [3, с. 236]. В сукупності зазначені зміни можна розцінювати як підтвердження розвитку регуляції емоцій. Поняття регуляції емоцій зазвичай уживається для позначення процесів, за допомогою яких діти контролюють і регулюють свої емоційні стани і вираження цих станів при адаптації до різних соціальних ситуацій і вимог. Вданому сенсі цей термін відображає як змінив результаті дозрівання дитини, такі специфічні ефекти соціалізації, які різняться внутрішньою культурою особистості. Провідні фахівці дитячої психології І. Бех, О. Запорожець, А. Коше- лєва, Я. Неверович вказують, що знання і уявлення про норми поведінки, доповнені емоційним ставленням до них, перетворюються у переконання і стають внутрішніми спонуканнями до діяльності і поведінки. Робота Керолін Саарні демонструє послідовний розвиток здатності дітей керувати вираженням емоцій. Вона виділила чотири основні види мотивацій для управління вираження емоцій 1) уникнення негативних наслідків або посилення позитивних 2) захист самооцінки 3) підтримка стосунків 4) дотримання нормі пристойності [5, с. 309]. Аналізуючи процес розвитку емоцій дітей старшого дошкільного віку, розуміємо, що
– емоції дошкільника опосередковуються його ставленням до тих чи інших явищ
– внаслідок появи опосередкованості емоцій вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими
– емоції у функції передбачення включаються у внутрішні механізми забезпечення супідрядності мотивів як важливий їх компонент
– інтенсивний розвиток вищих почуттів відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка – трудової, продуктивної, ігрової
– особливістю вищих почуттів є їх тісний взаємозв’язок [2, с. 201]. Термін емоційна культура знаходимо в словнику під редакцією А. Реана, в якому зазначається, що емоційна культура (лат) – вихованість емоцій рівень розвитку емоцій, який припускає емоційну чуйність і відповідальність за свої переживання перед собою та оточуючими. Найбільш виразно поняття культури представлено у працях Ш. Амонашвілі, який переконаний, що сутність людини спрямована на вдосконалення. Сама вона часто не хоче помічати цей невсипучий імпульс.


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 47, 2013
170 Людина навіть намагається опиратися найкращим спонуканням, але десь глибоко в надрах чаші вже сяє зародок зерна Культури. Рано чи пізно зерно проросте, і тому кожна людина вже несе в собі частину загальнолюдскості. Поняття культури, зазначенням самого свого кореня, спрямовує до самовідданого вивчення, пізнання і нашарування всіх пошуків, що звеличують свідомість [1, с. 36]. Емоційна культура – один з критеріїв особистісної культури людини. Особистісна культура дитини становить синтез індивідуальних якостей, які проявляються у сприйнятті та усвідомленні культурних цінностей і спрямовані на творчу взаємодію з навколишнім середовищем та іншими людьми. Погоджуємося з думкою А. Шевчуку тому, що особистісна культура дитини характеризується ступенем усвідомлення культурних цінностей та відповідною поведінкою і виявляється
– уставленні до культурних цінностей – емоційно переживає, виявляє інтереси, смаки до красивих предметів, мистецьких творів, цінує їх
– у мисленні – аналізує, порівнює красиве і некрасиве, проводить аналогію між природними і культурними явищами тощо
– у духовно-практичній і продуктивній діяльності – сприймає культуру, виявляє почуття, здібності діє згідно з правилами і проявляє творчість
– у мистецькій або художній активності – ініціює зміни, втілює їх, докладає домірні зусилля для реалізації власного задуму тощо
[7, с. 5–6]. Дитина емоційна, чуттєва, сприймання для неї – основа пізнання й орієнтації в навколишньому світі, умова розвитку особистісних якостей. Саме тому слід наблизитися до природних можливостей дитини. Серед різноманітних засобів розвитку емоційної культури, особливої уваги заслуговують театралізовані ігри та власне театр, який є для дітей школою емоційної культури та людського спілкування. Театралізована діяльність є імпровізаційною, виступає як індивідуальний творчий процесі об’єднує різні за характером творчі принципи продуктивний, виконавчий, оформлювальний та вміння дитини сприймати специфічне сценічне мистецтво. Лише такий синтез створює умови для розвитку та вдосконалення емоційної сфери і творчості дитини [4, с. 4–5]. Педагогічні можливості театралізованої діяльності в розвитку емоційної культури досить високі, оскільки
– театралізована діяльність – це ігрова діяльність, в якій дитина, в силу специфічних особливостей, має тонко відчувати емоційний стан персонажів, займати позицію співпереживаючого героя або глядача
– обов’язковим елементом театралізованих ігор (ігор-драматизацій,
ігор-етюдів, ігор-імпровізацій, режисерських ігор) в дошкільному віці є ігровий образ, що вимагає від дитинине лише зовнішнього перевтілення,


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 47, 2013
171 алей емоційного переживання, глибокого чуттєвого входження в зміст виконуваної ролі
– репродуктивність при підготовці дітьми спектаклю або процес сприйняття театрального дійства спонукає дітей до активної роботи від співчуття до співпереживання, викликає наслідування улюбленим героям, їх поведінці. Це залишає глибокий слід в емоційному досвіді та впливає на поведінку і характер взаємодії дитини з навколишнім світом
– театралізована діяльність – це системний процес, який починається з ознайомлення з літературною основою майбутнього спектаклю і підготовки дитячого сприймання, супроводжується детальним аналізом сюжету і вчинків героїв, обговоренням стратегій їх поведінки, продовжується в пробах себе в обраній ролі, в осмисленні і розучуванні ролі, самостійному втіленні образу героя і задуму спектаклю. Чітка етапність процесу театралізованої діяльності дозволяє формувати у дітей старшого дошкільного віку емоційну культуру. Педагог має створити умови для збагачення емоційної сфери дитини, надавати можливість проявляти власні почуття, підтримувати живий інтерес повноцінного особистісного розвитку, як невичерпного джерела соціальної та емоційної активності дитини. Зауважимо, що структуру емоційного розвитку складають афективний, когнітивний та реактивний компоненти. Афективний компонент характеризується як сукупність різномодаль- них індивідуальних переживань дитини базові емоції, переживання, почуття. Він включає знання про емоції, вербалізацію та інтенсифікацію емоцій. Когнітивний компонент визначається системою знань та уявлень дитини про емоційну сферу сутність емоційних явищ, причини і наслідки виникнення емоцій, способи їх вираження. Включає досвід, інтенсивність та модальність переживань. Реактивний компонент представлений способами мимовільного емоційного вираження та можливістю довільної регуляції емоцій. Соціальний контекст даної структури задається способами використання дитиною власного емоційного досвіду у соціальній взаємодії, загальними та індивідуальними формами її соціалізації. Принципи, на яких базується педагогічна технологія розвитку емоційної культури старших дошкільників в процесі театралізованих ігор
1. Принцип системності дозволяє вирішувати завдання розвитку емоційної культури в дітей дошкільного віку у взаємозв’язку збагачення уявлень про емоції та почуття, активізацію особистого досвіду, поступового перенесення емпатійних дій та емоційної культури в реальний життєвий контекст.
2. Принцип єдності діагностики і розвитку, який відображає цілісність процесу розвитку. Процес розвитку вимагає від педагога


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 47, 2013
172 постійного контролю динаміки зміну розвитку особистості, в нашому випадку – динаміки емоційних станів дитини, почуття, переживань, емоційної культури поведінки.
3. Діяльнісний принцип розвитку емоційної культури базується на теорії психічного розвитку дитини, розкрито в працях АН. Леонтьева і ДБ. Ельконіна, центральним положенням якої є роль діяльності в психічному розвитку дитини. Провідним способом процесу розвитку емоційної культури старших дошкільників є організація дорослим активної самостійної діяльності дитини, створення умов, в яких би, активізувалися прояви емоційної культури дітей.
4. Принцип урахування вікових психологічних та індивідуальних особливостей дитини.
5. Принцип комплексності методів у формуванні емоційної культури дошкільників доводить необхідність використання різноманіття педагогічних та психологічних методів і прийомів. Враховуючи сукупність завдань формування емоційної культури, послідовність їх розв’язання з використанням театралізованих ігор, ігор-етюдів, необхідно використовувати комплекс взаємодоповнюючих методів і прийомів бесіду, розповідь, читання дитячої художньої літератури, вирішення соціально- емоційних проблемних ситуацій, емоційні імпровізації тощо.
6. Принцип активного залучення найближчого соціального оточення дитини визначається провідною роллю, яку відіграє сім`я, педагоги, найближче оточення дитини. Специфіка відбору педагогічних засобів формування емоційної культури дітей обумовлена урахуванням наступних особливостей дітей старшого дошкільного віку прагнення до самостійності і активності дитини в діяльності егоцентричність мислення, що виявляється в труднощах прийняття позиції іншого потреба дитини в ігровій взаємодії. Погоджуємося з думкою Т. Поніманської, яка зазначає про необхідність формувати у дошкільнят відкритість досвіту людей як потребу особистості, навички соціальної поведінки…формувати готовність до сприймання соціальної інформації, виховувати співчуття, співпереживання, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки [6, с. 8], що є очевидною передумовою формування емоційної культури дитини. Гармонійне співжиття дитини з довкіллям передбачає її компетентність у світі емоцій і почуттів. Здійснивши аналіз поняття емоційна культура, розглянувши прояви особистісної культури та компоненти емоційного розвитку дитини, розкриваючи педагогічні можливості театралізованої діяльності у формуванні емоційної культури дітей маємо підстави стверджувати проте, що компетентність педагога з питання організації театралізованих ігор є необхідною початковою сходинкою до проектування професійної, системної, творчої роботи з дітьми.


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 47, 2013
173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Амонашвілі Ш. У чаші Дитини сяє зародок зерна Культури / Шалва Олександрович Амонашвілі / пер. з російської Л. О. Подкоритова. – Хмельницький : Подільський культурно-просвітницький Центр ім. М. К. Реріха; Центр інноваційної педагогіки та психології Хмельницького національного університету, Всеукраїнська культурно-освітня асоціація Гуманної педагогіки, 2012. – 72 с.
2.
Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія : навч. посіб. / Т. В. Дуткевич. –
2-ге видання. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.
3.
Лафренье Питер. Эмоциональное развитие детей и подростков /
Лафренье Питер. – СПб. : прайм – ЕВРОЗНАК, 2004. – 256 с.
4.
Макаренко Л. В. Театри театралізована діяльність у сучасному дошкільному закладі : монографія / Л. Макаренко. – Донецьк : ЛАНДОН-
ХХІ, 2011. – 211 с.
5.
Saarni C., Mumme D. L. & Campos J. J. (1998). Emotional development:
Action, communication, and understanding. In W. Damon (Series Ed.) &
N. Eisenberg (Vol.Ed.), Handbook of child psychology: Vol. 3. Social, emotional, and personality development (5
th ed., pp. 237–309). New к
Wiley.
6.
Поніманська Т. Дитина в соціумі робота за освітньою лінією / Т. Поніманська // Дошкільне виховання, 2012. – № 9. – С. 8–11.
7. Шевчук А. Творче освоєння дитиною світу культури / А. Шевчук //
Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. – № 12. – С. 4–10.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал