Олексій ВалеВський Культурна політиКа яК оСноВа СтратЕГії моДЕрніЗаЦіЇ уКраЇнСьКоГо СуСпільСтВа



Скачати 86.28 Kb.

Дата конвертації24.04.2017
Розмір86.28 Kb.

42
Олексій ВалеВський
Культурна політиКа яК оСноВа СтратЕГіЇ
МоДЕрніЗаЦіЇ уКраЇнСьКоГо СуСпільСтВа
Постановка проблеми. Упродовж усіх років державної неза- лежності в полі зору українських політиків здебільшого перебували проблеми трансформації економіки й розвитку державних інститу- тів, тоді як сфері культури не приділялось пріоритетного значення.
Водночас сьогодні немає підстав стверджувати, що політика модер- нізації досягла успіху. Для нинішнього українського суспільства
є характерними такі явища, як бідність, збільшення олігархізації економіки, корупція, деіндустріалізація. Упродовж двох десятиліть трансформації не вдалося відродити економічний потенціал. За під- рахунками нинішній ВВП України становить близько 70 % від ВВП
УРСР [1; с. 39–49; 2].
Одна із причин невдач модернізації українського суспільства по- лягає в тому, що не приділялось належної уваги необхідності рефор- мувати культурну політику. Трансформація посттоталітарного сус- пільства не дала очікуваного результату, бо неефективна культурна політика не змогла сформувати в громадській свідомості установки на інноваційний розвиток. Доводиться констатувати, що і нині у по- літичного класу відсутнє стратегічне бачення значення культури для успіху реалізації модернізаційних проектів.
Ігнорування проблем культурного розвитку призвело до виник- нення так званого феномену культурної пастки, в яку потрапили стратегії модернізації українського суспільства. Його зміст полягає в тому, що без упровадження змін у культурній сфері неможливі успішні трансформації в суспільстві. Реформатори пропонували нову систему соціально-економічних відносин, однак або посттота- літарне суспільство, поділяючи стару систему цінностей, не сприй- мало зміни, або ж реалізація ліберальних доктрин мала протилеж- ні наслідки. Культурна пастка – це ситуація, коли згубні та зужиті ціннісні установки стають стійкими нормами життя, котрі роблять будь-яку стратегію модернізації неефективною.
Метою статті є доведення того, що динамічний розвиток куль- тури має ключове значення для успішної модернізації України. По- трібно відмовитися від хибної точки зору, що успіх реформ лежить тільки в економічній та соціальній площині. Успішною трансформа- ція може бути лише тоді, коли супроводжується ефективною політи- кою держави в духовній і культурній сфері. Саме усвідомлення цьо- го і бракувало українським політикам, які помилково пов’язували мету модернізації тільки зі збільшенням матеріального споживання або з формуванням інститутів, притаманних сучасному капіталіс- тичному суспільству.
Пріоритети культурної політики в стратегії модернізації суспіль- ства повинні пов’язуватися із необхідністю розвитку креативного потенціалу нації, створення умов для формування творчого середо- вища та нових форм суспільної організації (Під культурною політи- кою у вузькому сенсі пропонується розуміти діяльність щодо збере- ження, розвитку та розповсюдження культурного надбання, а також підтримку функціонування закладів та організацій, котрі належать до сфери культури. Таке поняття культурної політики пов’язується зі сферою компетенції Міністерства культури. У цій публікації по-
ВалеВський
Олексій,
ValeVskyi
Oleksii,
доктор наук з
державного управління,
провідний науковий
співробітник
Національного
інституту
стратегічних
досліджень при
Президентові України,
м. Київ.
Aннотація:
Аналізуються
архетипи культурної
політики як ціннісної
основи модернізації
українського
суспільства.
Визначаються
пріоритети культурної
політики в стратегії
модернізації
суспільства.
Доводиться
актуальність
створення
інституційних
засад інноваційної
культурної політики.
Визначаються заходи,
спрямовані на реформу
культурної сфери.
Kлючові слова:
культурна політика,
модернізація, реформи в
Україні.
уДК 321. 01
Олексій ВалеВський

43
няття культурної політики використовується в широкому сенсі – як активність, спря- мована на створення ціннісної та світоглядної матриці діяльності. У такому аспекті культурна політика виступає чинником модернізації українського суспільства. Куль- турна політика відтворює ціннісні установки, котрі детермінують поведінку людей та орієнтації громадської думки. Таким чином, культурна політика розуміється як творення ціннісних засад модернізації, тобто як формування нових соціальних уста- новок, які сприяють розвитку творчого середовища і розкриттю інноваційного по- тенціалу суспільства.).
Виклад основного матеріалу. Упродовж усіх років державної незалежності в культурній сфері здійснювалися трансформації, які супроводжували перехід від ав- торитаризму до плюралістичного суспільства. У результаті цих змін культура по- збавилася негативних рис радянського зразка. Водночас накопичувалися і негативні явища. Зокрема, слід вказати такі:
– надмірна комерціалізація культурної діяльності і, як наслідок, недоступність культурних благ для широких верств населення;
– порочна практика використання правлячими політичними угрупованнями закла- дів культури і творчих колективів у своїх цілях, зокрема з метою зміцнення власного
іміджу;
проблеми розвитку культури здебільшого перебували на периферії уваги управ- лінців, і це призвело до того, що культурна сфера не отримувала належної підтримки з боку органів влади, бюджетне фінансування відбувалося за так званим залишковим принципом;
– відсутність цивілізованого лобізму інтересів культурної сфери у центральних органах влади; зокрема, це стосується парламенту – незважаючи на присутність у депутатському корпусі представників творчої інтелігенції, вона не змогла консолі- довано просувати інтереси розвитку культури у законодавчій діяльності, як наслідок
– нормативно-правове забезпечення культурної сфери залишається фрагментарним;
– за останні десятиріччя не вдалося сформувати належний рівень менеджменту: кадрова політика була непрозорою, призначення на керівні посади відбувалося зде- більшого на позаконкурсній основі, чинники професіоналізму не були вирішальни- ми мотивами у кадровій політиці; в результаті в органах управління закладами куль- тури утвердилася низька ефективність менеджменту та бюрократизм;
– серйозною проблемою є низький рівень соціальної привабливості труда праців- ників закладів культури – рівень їхньої заробітної плати хронічно відстає від серед- нього по країні; так, якщо за даними Держстату середня заробітна плата в 2013 р. становила 3,265 грн., то для працівників бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури цей показник складав всього 2,739 грн.; низький рівень заробітних плат і соціальна незахищеність заважають притоку якісних фахівців та досвідчених мене- джерів у сферу культури;
Аналіз негативних тенденцій, які супроводжували транзит українського суспіль- ства від авторитарної моделі до демократичної, показує, що їх причину необхідно шукати передусім у сфері культурних і гуманітарних цінностей. До цих пір залиша- ються слабко актуалізованими пошуки світоглядних орієнтирів розвитку держави і суспільства. Поза увагою залишається визначення конкретних інституційних та со- ціокультурних перетворень, які мають забезпечувати цей розвиток. На жаль, творці державної політики не звертають увагу на те, що успішна модернізація суспільства залежить від стійкого культурного розвитку, а також від створення інституційних та правових засад інноваційної культурної політики. У цьому випадку під цим поняттям розуміється використання новітніх досягнень науково-технічної сфери та управлін- ської діяльності у створенні й розповсюдженні культурних благ з метою підвищення соціально-економічного потенціалу суспільства.
В умовах економічної кризи і низької конкурентноздатності економіки очевидно, що інноваційна діяльність у гуманітарній сфері має стати національним пріоритетом розвитку України.
Oleksii ValeVskyi

44
В українському суспільстві існує неабиякий потенціал лояльного ставлення до модернізації. Такий висновок можна зробити, зокрема, на підставі результатів дослі- дження поведінкових стратегій населення, які поділяються на стратегії опанування
(прагнення активно вирішувати життєві проблеми), пристосування та уникання (вте- ча від проблем). Як показують дослідження Інституту соціології НАН України, група
із стратегією опанування становить 16 % респондентів, пристосування – 27 %, уни- кання – 32 %, а 25 % респондентів – із не визначеною життєвою стратегією [3]. При цьому умовна група тих респондентів, хто опановує ситуацію, між 2003-м і 2007-м роками зросла вдвічі (від 8 % до 16 %) і потім кількісно майже не змінювалася.
Наявність доволі великої частки людей, котрі дотримуються активної життєвої стратегії, доводить, що в українському суспільстві зберігається досить сильний ре- форматорський потенціал. Ці люди готові до активної діяльності та вирішення жит- тєвих проблем. Вони є потенційними прихильниками ідеології модернізації суспіль- ства.
Серед стратегічних орієнтирів формування культурної політики як ціннісного фундаменту реформ, по-перше, необхідно вказати на фундаментальну проблему, яка зберігає актуальність упродовж усіх років державної незалежності, – це криза
ідентичності. Завдання полягає в тому, щоб проект культурної політики був здатен
інтегрувати широке коло ментальних феноменів: етичні норми, світоглядні установ- ки, політичні цілі й релігійну апологетику, які стали б засадами для ідентичності української нації в сучасному глобальному світі.
Важливим напрямом культурної політики є внесення змін у ціннісні установки суспільної свідомості. Упродовж останніх десятиріч у суспільній свідомості ствер- джувалися зазвичай споживацькі цінності. Підвищення рівня споживання за мовчаз- ною згодою вважалося критерієм успіху функціонування державних органів влади.
Водночас за умов незавершеної національно-державної ідентичності набувають по- пулярності установки, привнесені ззовні засобами масової комунікації. Як правило,
їх створено зарубіжною індустрією масової культури і спрямовано на підтримку спо- живацького світогляду. Культурна і гуманітарна практика в Україні дотепер не змо- гли ефективно протистояти зазначеним негативним тенденціям.
Без кардинальних змін у сфері цінностей українське суспільство не має шансів на успішну модернізацію. Зокрема, необхідним є формування нової парадигми гу- манітарного розвитку, яка полягає у відмові від ідеології споживання й утвердженні нових цінностей гармонії індивідуального та державного. Створення нових гумані- тарних та культурних орієнтирів стане запорукою успішної модернізації України.
Орієнтація на прогрес, відкритість до інновацій, готовність до критичного осмис- лення усталених суспільних відносин – це культурні установки, які є базисом успіху модернізації. Ціннісну альтернативу ідеології споживання може скласти розвиток етичної, екологічної та правової свідомості.
Розвиток інноваційної культури повинен стати засадничою складовою стратегії реформ. Специфікою цього типу культури є те, що вона визнає базовими цінностями процес оновлення суспільства і творчу самореалізацію особистості. Сенс цього типу культури полягає в тому, що розвиток і нововведення визнаються головними ціннос- тями у самосвідомості людини.
Пріоритетом становлення інноваційної культури є проблеми, пов’язані з індиві- дуальною творчою діяльністю, зокрема забезпечення економічного, соціального та гуманітарного розвитку за рахунок створення креативного середовища і розкриття потенціалу творчих особистостей.
Поняття «інноваційна культура» означає готовність (лояльність) суспільства та його інститутів до сприйняття нового, а також спроможність брати участь у запро- вадженні новацій. Інноваційна культура перешкоджає поширенню застарілих та від- сталих форм суспільної організації. Висока інноваційна культура підтримує в сус- пільстві процеси оновлення й сприяє їх неминучості.
Олексій ВалеВський

45
У сучасному глобальному світі можуть благополучно розвиватися лише держави, які опираються на інноваційну культуру, тому її необхідно розглядати як стратегіч- ний ресурс, від якого залежить розвиток суспільства.
У 2005 році українськими науковцями була схвалена декларація «Ноосфера та ін- новаційна культура суспільства» [4, с. 321–323], в якій ідеться про те, що інноваційна культура українського суспільства в порівнянні з розвинутими країнами Європи та світу перебуває на низькому рівні. Одна з причин – «Відсутній єдиний підхід до фор- мування в Україні системи інноваційної культури, зокрема не приділяється належної уваги світоглядним процесам, впливу інноваційної культури на гуманітарні сфери науки, розвиток духовної спадщини нації» [4, с. 323].
Нині Україна фактично позбавлена тих засобів, які могли б забезпечити успіх у межах традиційної парадигми модернізації. Уже не достатньо, щоб успіх реформ пов’язувався винятково зі збільшенням кількісних соціально-економічних показни- ків. Успішна модернізація України стає можливою в умовах, коли ініціаторам реформ удасться вийти з описаної вище «культурної пастки» і сконцентрувати увагу на про- блемах розвитку інноваційної культури. Це, зокрема, означає відмову від розуміння людини винятково як сили, що виробляє товари та послуги, й визнання її суб’єктом, який продукує нові цінності та знання.
Україна має неабиякі шанси для забезпечення стабільного розвитку й проведен- ня успішної модернізації. Інноваційний прорив цілком можливий за рахунок роз- витку культурної політики, коли впровадження новітніх виробничих технологій та управлінських рішень будуть підкріплені цінностями, спрямованими на розвиток і модернізацію. Для прихильників політики реформ актуальною є підтримка тих сфер культури, які здатні впливати на розвиток економіки й управління. У цьому контексті
інноваційну культуру можна розглядати як важливий ціннісний ресурс суспільства.
Цей тип культури визначає орієнтацію свідомості на інновації, які реалізуються в практичних навичках і поведінкових стратегіях. Інноваційна культура також визна- чає розвиток корпоративних відносин, соціальну відповідальність бізнесу та форму- вання новітніх управлінських технологій.
Питання розвитку інновацій постійно перебувають у полі зору науковців та полі- тиків. Зокрема, варто відзначити ухвалену Кабінетом Міністрів України в 2012 році
Концепцію реформування державної політики в інноваційній сфері [5]. У Концепції визначається широкий діапазон формування інноваційної культури – від сфери осві- ти до підвищення кваліфікації фахівців із питань інноваційного менеджменту.
Водночас цей напрямок роботи потребує доповнення гуманітарними чинниками, позаяк у Концепції не згадується необхідність розвитку ціннісних і мотиваційних аспектів. Тому державні інститути, до компетенції яких належить управління куль- турною сферою, не згадуються серед виконавців цієї Концепції. Міністерством куль- тури України було підготовлено ґрунтовний проект «Концепції Державної цільової програми інноваційного розвитку української культури на 2009–2013 роки», котрий так і не був затверджений Урядом [6]. Очевидно, що реалії сьогодення змушують розпочати роботу над створенням оновленого програмного документа, який би ви- значав стратегію інноваційного розвитку української культури.
Важливою складовою культурної політики є завдання забезпечення взаємозв’язку
інноваційного та національного типів культури. Інновації часто суперечать традиці- ям, позаяк вони спрямовані на руйнування усталених моделей суспільних відносин та способу життя. Водночас традиції можуть виконувати функції захисту від непро- думаних та волюнтаристських новацій, реалізація яких призводить до руйнівних на- слідків.
Однак не всі країни здатні сформувати інноваційну культуру, а отже і генерувати нові форми соціальної організації. Чимало з них не спромоглося на це й перебуває у полоні традиційного консерватизму. Здатність до інновацій, власне, і лежить в основі демаркації між розвинутими суспільствами і тими, що розвиваються. Цей висновок
Oleksii ValeVskyi

46
змушує звернути увагу на специфіку зв’язку між інноваціями і традиціями. Вміння оптимально використовувати надбання національної самобутності в процесі модер- нізації є засадничим чинником інноваційної культури. Історія дає чимало прикладів успішного вирішення цієї складної проблеми. Зокрема, в цьому плані корисним є досвід Японії, де національні традиції, котрі ревно зберігаються, допомагали успіш- ному технологічному прогресу.
Для українського суспільства важливою є відмова від застарілих установок, що залишилися від радянського минулого, й адаптація до сучасних європейських цін- ностей суспільного устрою. Втім, це завдання має більш фундаментальне значення: необхідно знайти унікальну формулу гармонії між національними традиціями, що створюють самобутність українського народу, та інноваціями, які є характерними для постіндустріального суспільства. Прихильникам реформ необхідно брати до уваги архетипи, що формують національну ідентичність, для того щоб «вбудувати»
їх у процеси соціально-економічних трансформацій.
На сьогодні доводиться констатувати, що українська управлінська еліта і політич- ний клас є інертними і такими, що дуже важко сприймають новації. Боротьба з цією
інертністю має стати метою предметом культуротворчої роботи на найближче май- бутнє.
Висновки та перспективи подальших досліджень. 1. Державна культурна по- літика в Україні реалізується без чітко визначених пріоритетів, які б відповідали ви- кликам ХХІ століття. У проектах модернізації українського суспільства культурній сфері не надається належної уваги. Культурна сфера внаслідок відсутності належних правових умов залишається непривабливою для залучення недержавних фінансових ресурсів. Потрібні зміни в управлінні закладами культури, зокрема опанування се- редньою ланкою бюрократичного апарату новітніми менеджерськими технологіями.
2. Перед управлінським середовищем стоїть фундаментальна проблема осмис- лення ролі культурної політики в стратегії реформ. Політикам необхідно відмови- тись від розуміння ефективності реформ лише як синоніму збільшення матеріаль- ного споживання. У середовищі управлінської еліти необхідно змінити ставлення до сфери культури, щоб її перестали сприймати як соціально витратний «неліквід».
Необхідно донести представникам цього середовища установку, що культура – це важливий чинник піднесення національної економіки, зокрема її інноваційного по- тенціалу. Державні діячі повинні усвідомити, що культура є такою ж само важливою складовою модернізації, як і економічна політика.
3. Очевидною є необхідність розробки Стратегії державної культурної політики, яка б відповідала викликам ХХІ століття. Ідеологія цієї Стратегії має виходити з того, що культура є фундаментом, який визначає зміст модернізації українського сус- пільства. У цьому документі повинні бути сформульовані концептуальні засади дер- жавної політики в розвитку інноваційної діяльності в сфері культури. Стратегія має виходити з того, що інноваційна культура є важливим ресурсом суспільства. Уста- новки на прогрес, відкритість до інновацій, готовність до критичного осмислення усталених суспільних відносин – це культурні установки, які є базисом успіху модер- нізації. Зазначена Стратегія повинна визначити шляхи реалізації інноваційного типу культури у практичних навичках, поведінкових стратегіях, розвитку корпоративних відносин, сфері соціальної відповідальності бізнесу та формуванні новітніх управ- лінських технологій.
Реалізація цієї Стратегії має передбачати, з одного боку, становлення цілісного національного культурного простору, наповненого конкурентоспроможним культур- ним продуктом, з іншого боку, збереження культурної спадщини як ресурсу консолі- дації та духовного поступу суспільства.
4. Критеріями ефективності інноваційної діяльності в сфері культури повинно бути, передусім, зростання конкурентноздатності українського культурного продук- ту. Цього можна досягти за рахунок використання у роботі закладів культури но-
Олексій ВалеВський

47
вітніх інформаційних та управлінських технологій. Важливим критерієм має бути підвищення економічної самодостатності закладів культури. Цієї мети можна досяг- ти за рахунок використання сучасних маркетингових технологій, а також створен- ня сприятливих умов для залучення спонсорських ресурсів. Необхідно підвищити кваліфікацію керівників і співробітників закладів культури у сфері управління інно- ваційною діяльністю. Першочергово це стосується вміння впроваджувати у роботу закладів культури нові організаційні, технологічні та маркетингові технології.
5. Потрібно стимулювати наукові дослідження у напрямку осмислення змісту ін- новацій у сфері культури. Зокрема, необхідними є визначення конкретних форм і формулювання чітких критеріїв інноваційної культурної діяльності. Результатом цієї роботи повинна стати розробка державних цільових програм інноваційного розвитку окремих сфер культури.
Необхідно побудувати культурну політику, яка б створювала умови для форму- вання творчого середовища і забезпечувала розвиток креативного потенціалу країни.
література:
1. Валевський О. Архетипи українських реформ: від адміністративно-командної до адміністративно-олігархічної моделі / О. Валевський // Публічне управління: тео- рія та практика : збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управ- ління : спеціальний випуск. – Х. : Вид-во «ДокНаукДержУпр», 2012. – 312 с.
2. Валевський О. Аналіз причин невдач реалізації реформ в Україні [Електронний ресурс] / О. Валевський // Державне управління: теорія та практика. – 2011. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Valevskiy.pdf.
3. Перспективи модернізації в Україні і тенденції змін суспільної свідомості : ма- теріали круглого столу (м. Київ, 11 лютого 2013 р.) [Електронний ресурс] / Інститут соціології НАН України. – Режим доступу : http://i-soc.com.ua/institute/press_relis.pdf.
4. Проблемы и перспективы инновационного развития экономики : материалы
Десятой междунар. науч.-практ. конф. по инновационной деятельности (г. Алушта,
12–16 сентября 2005 г.) [Електронний ресурс]. – К. : Феникс, 2006. – 328 с. – Режим доступу : http://naukainform.kpi.ua/Nauka_Naukoznavstvo/6-278 %20Problemy %20i
%20perspect.pdf.
5. Концепція реформування державної політики в інноваційній сфері : ухвале- но Розпорядженням Кабінету Міністрів України : від 10 вересня 2012 р., № 691-р
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/691-
2012- %D1 %80.
6. Проект Концепції Державної цільової програми інноваційного розвитку укра-
їнської культури на 2009–2013 роки [Електронний ресурс] / Міністерство культури
України : офіційний сайт. – Режим доступу : http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/
publish/article/129791.
Oleksii ValeVskyi


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал