Ольга шиманова




Сторінка7/10
Дата конвертації26.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ТЕМА 1. Предметі завдання етики і професійної етики
1. Структура етики.
2. Моральний вимір особи і суспільства.
Література:
1. Дедюлина М. А. Этика : Учебно-методическое пособие / М. А.
Дедюлина. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2005. – С. 8.
2. Апресян Р. Г. Этика : Учебник / Гусейнов А. А, Апресян Р. Г. – М. :
Гардарики, 2000. – С. 6-19.
ТЕМА 2. Мораль і моральна свідомість
1. Тальйон та золоте правило моралі.
2. Критика сучасних систем моралі.
Література:
1. Апресян Р. Г. Талион и золотое правило : критический анализ сопряженных контекстов / Апресян Р. Г. // Вопросы философии. – 2001. –
№ 3. – С. 72–84.
2. Фулье А. Критика новейших систем морали / А. Фулье. – М. : ЛКИ,
2008. – 410 с.
ТЕМА 3. Основні етапи історичного розвитку моралі
1. Етико-політичне вчення Конфуція.
2. Етика католицизму.
3. Етика протестантизму.
4. Моральне вчення ісламу.
Література:
1. История этических учений : Учебник / Под ред. А. А. Гусейнова. – М Гардарики, 2003. – 911 с.

ТЕМА 4. Загальнообов’язкові та особові форми вираження
моральної вимоги
1. Складіть схему ієрархічної структури моральної свідомості.
2. Зобразіть взаємозв’язок добра і зла.
3. У чому, на вашу думку, полягає різниця між честю і гідністю.




83
Література:
1. Мазурик М. Онтологічний вимір етичних категорій добра і зла / Марія Мазурик // Вісник НУ «ЛП». Філософські науки. – 2010. – № 661. – С. 25–31.
2. Малахов В. А. Етика : Курс лекцій : Навч. посібник / Віктор
Малахов. – К. : Либідь, 2001. – 384 с.
3. Тофтул М. Г. Етика : навч. посіб. / М. Г. Тофтул. – К. : ВЦ Академія, 2006. – 416 с.

ТЕМА 5. Людина у пошуках сенсу життя
1. Соромі совість проблема взаємозв’язку.
Література:
1. Малахов В. А. Етика : Курс лекцій : Навч. посібник / Віктор
Малахов. – К. : Либідь, 2001. – 384 с.
ТЕМА 6. Справедливість
1. Справедливість у різних сферах суспільного життя специфіка трактування.
2. Підходи до розуміння справедливості в античній філософії.
3. Теорія справедливості Дж. Ролза.
Література:
1. Литвиненко Н. Концепция справедливости Джона Ролза / Наталия
Литвиненко // Логос. – 2006. – № 1 (52). – С. 26–34.
2. Момот М. О. Концепції справедливості в античній філософії права та їх сучасна інтерпретація / М. О. Момот // Адвокат. – 2009. – № 3 (102).
– С. 34–38.
3. Ролз Дж. Теория справедливости / Джон Ролз. – Новосибирск : Изд
НГУ, 1995. – 532 с.
4. Сорочайкин АН. Дистрибутивная теория справедливости Дж.
Ролза / АН. Сорочайкин, А. В. Филатова // Академічний огляд. – 2011. –
№ 2 (35). – С. 26–31.
ТЕМА 7. Спорт як соціально-ціннісна система
1. Розкрийте зміст власної системи моральних цінностей.
2. Девіантна поведінка причини та форми вираження.
3. Система цінностей у спорті.
Література
1. Мазов НЮ. Ценности и ценностное содержание спорта / НЮ. Мазов // Право и государство : теория и практика. Научно-

84 практический и информационно-аналитический журнал. – М : Право и государство, 2009. – №1. – С. 146–149.
2. Миннегалиев ММ. Использование физической культуры и спорта в профилактике девиантного поведения подростков / Марат Магасумович
Миннегалиев // Научно-теоретический журнал «Ученые записки. – 2012.
– № 1 (83). – С. 103–107.
3. Хорошуха М. Ф. Вивчення взаємозв’язку між девіантною поведінкою та спрямованістю тренувального процесу юних спортсменів із результатів ретроспективних спостережень автора) / Хорошуха М. Ф. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2012. – № 3. – С. 128–131.
ТЕМА 8. Спортивна деонтологія
1. Етичний аспект сучасних принципів системи підготовки спортсменів.
Література:
1. Дмитриев С. В. Антропо ориентированные образовательные технологии становления субъекта профессиональной деятельности /
Дмитриев С. В. // Физическое воспитание студентов. – 2011. – № 3. – С. 30–36.
2. Дмитриев С. В. Принципы целеполагания в спорте – новые понятия, новые реальности или парадоксы мышления / Дмитриев С. В. //
Физическое воспитание студентов. – 2010. – №3. – С. 17–30.
3. Егорова Л. И. Педагогический принцип индивидуализации в системе спорта высших достижений / А. А Нестеров, Л. И Егорова //
Научно-теоретический журнал «Ученые записки. – 2007. – № 4 (26). – С. 52–56.
4. Королёв Г. И. Современные принципы системы подготовки в спорте / Г. И. Королёв // Вестник спортивной науки. – 2006. – № 4. – С. 21–23.
ТЕМА 9. Етичні проблеми сучасного спорту
1. Генетичні технології в спорті етичний аспект.
2. Морально-етичні проблеми спорту інвалідів.
Література:
1. Воропай СМ. Спортсмен як проблема в олімпійському русі та підходи до її вирішення / Воропай СМ Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2011. – № 9.
– С. 21–25.

85 2. Гончаренко Є. В. Морально-етичні аспекти в спорті інвалідів / Гончаренко Є. В, Когут І. О. // Педагогіка, психологія та медико- біологічні проблеми фізвиховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С.
Єрмакова. – Харків : ХДАДМ (ХХIIІ), 2007. – № 11. – С. 28–30.
3. Любіжанін Ю. Г. Теоретичні основи деонтології в інваспорті Електронний ресурс / Строкатов ВВ, Сапронов М. О,
Любіжанін Ю. Г, Стефанишин ОМ Спортивна наука України. – 2006.
– № 2 (3). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/SNU/2006-
2/06svvodi.pdf
ТЕМА 10. Накази, інструкції і нормативні документи як джерело
деонтологічних нормативів у спорті
1. Спорт для всіх особливості в країнах Західної Європи.
2. Вплив спорту на соціалізацію особи.
3. Олімпійська освіта етичний аспект реалізації.
Література:
1. Брониковский М. Реализация олимпийского образования в школах
Польши / Михаил Брониковский // Наука в олимпийском спорте. – 2007. – С. 82–86.
2. Дубин Б. Спорт в современных обществах : пример России / Борис Дубин // Вестник общественного мнения. Данные. Анализ. Дискуссии. –
2004. – № 2 (70). – С. 70–80.
3. Дутчак М. В. Спорт для всіх у Фінляндії, Німеччині та Франції //
Дутчак М. В. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2007. – № 8. – С. 36–43.
4. Юдин О. А. Спорт в системе социализации личности : теоретический анализ / О. А. Юдин // Вестник Поволжской академии государственной службы имени ПА. Столыпина. – 2007. – № 12. – С. 56–
61.

86
5. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Агресія – це мотивована деструктивна поведінка, що не відповідає нормам і правилам суспільного співіснування людей і завдає фізичної шкоди об'єктам нападу, або викликає в них психологічний дискомфорту формі негативних переживань, стану напруженості та ін.
Біоетика – це вчення про закони, принципи і правила регулювання професійної поведінки медичних працівників в умовах використання нових медичних технологій. Вперше термін біоетика був запропонований Фріцом Ягром в 1927 році. В своїй статті Біомедичний імператив він охарактеризував біоетику як поняття про моральні засади використання лабораторних тварині рослин. Автором сучасного уявлення про біотетику як вчення про моральність людської поведінки з позиції біологічно-медичної галузі та інших соціально-орієнтованих наук прожиття вважають американського онколога Ван Ренсселера Поттера.
Благо – це засіб задоволення потреб людини. Виділяються різні критерії класифікації благ. За натуральними характеристиками блага поділяються на послуги і продукти, за ступенем віддаленості від кінцевого споживання – на споживчі блага і ресурси, за тривалістю використання – на короткотривалі і довготривалі, за характером споживання – на суспільні і приватні, за природою – на духовні і матеріальні.
Відповідальність – це категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, нормі цінностей. Відповідальність полягає в усвідомлені сенсу і значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з позицій інтересів суспільства або певної групи.
Всесвітній антидопінговий кодекс – документ, прийнятий 5 березня
2003 року на Всесвітній конференції з допінгу в спорті і почав діяти в
2004 році. Змінений Всесвітній антидопінговий кодекс був затверджений Радою засновників Всесвітнього антидопінгового агентства 17 листопада
2007 року. Переглянутий Всесвітній антидопінговий кодекс набув чинності 1 січня 2009 року.
Всесвітня антидопінгова агенція (ВАДА) – організація, утворена 10 листопада 1999 року для сприяння та координації на міжнародному рівні боротьби з використанням допінгу в спорті в усіх її формах.
Гідність – це етична категорія, що виражає уявлення про цінність людини як особистості, особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї спільноти, в середовищі якої визначається цінність особистості. Для людини власна гідність – це форма самосвідомості і самоконтролю, що дозволяє їй усвідомити відповідальність перед собою як особистістю. А для суспільства гідність індивіда – це певна вимога поважного ставлення до нього.

87
Гідність професії – це поняття, пов’язане з конкретним становищем людини в службовому колективі, її професійними заслугами, відповідною до цього пошаною і повагою.
Гордість – почуття особистої гідності, власної цінності, самоповаги.
Девіантна поведінка (від лат. deviatio – відхилення) – поведінка, що не відповідає соціальним нормам певного суспільства і виражається у діях, вчинках або бездіяльності окремих індивідів і соціальних груп, що порушують законодавчо встановлені або загальноприйняті вданому соціумі норми, правила, принципи, зразки поведінки, звичаї,традиції.
Дегуманізація – багаторівневе явище, характерне як для індивідуальної, такі колективної свідомості, що полягає у втраті гуманістичних начал, загальнолюдських моральних і духовних цінностей, відмові від світогляду, заснованого на людяності, справедливості, повазі і увазі до людини, її індивідуальних та особистісних особливостей.
Добро – найбільш загальне поняття моральної свідомості, етична категорія, що характеризує позитивні моральні цінності.
Допінг (англ. doping, від сленґового англ. dope давати наркотики) — фармакологічні та інші речовини, що при введенні в організм сприяють активізації його роботи і росту, стимуляції фізичної і нервової діяльності тощо. Ці лікарські препарати застосовуються спортсменами для штучного, примусового підвищення працездатності в період навчально-тренувального процесу та змагальної діяльності.
Евдемонізм (з грец. е – щастя) – філософсько-етична традиція і життєва установка, що визнає щастя єдиним або вищим благом.
Етика – це наука про мораль як особливу сферу людської життєдіяльності, що займається аналізом природи, структури і соціальної ролі моралі, дослідженням її походження, історичного розвитку, теоретичним обґрунтуванням певної системи моральних поглядів і норм.
Етика спорту – розділ етики, що досліджує особливості спортивної моралі, зокрема правила поведінки у спорті, моральні відносини між спортсменами під час змагальної діяльності та процесу підготовки до неї.
Етос (грец. etos - характер, звичай) – узагальнена характеристика культури певної соціальної спільноти, яка виражена в системі її панівних цінностей і норм поведінки.
Заслуга – це вчинки, дії і поведінка людини, що зумовили повагу і визнання збоку інших людей, суспільства.
Звичай – це правило поведінки, яке склалося внаслідок його практичного застосування протягом тривалого часу серед людей.
Зло – це етична категорія, протилежна поняттю добра, що означає навмисне і свідоме заподіяння шкоди і страждань.
Золоте правило моральності – це одна з найдавніших норм регуляції людської поведінки, що визнає рівність всіх людей у їх прагненні до

88 щастя і гідності. Ця відома моральна максима полягає втому, що людина неповинна чинити по відношенню до інших того, чого не бажає для себе.
Імідж (англ. і – образ, престиж, репутація) – враження, яке особистість (бізнесмен, менеджер, політик тощо) або організація (фірма, навчальний заклад тощо) справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень.
Індивідуальна моральна свідомість – це вид моральної свідомості, що структурно складається з інтеріоризованих моральних вимог і моральних цінностей, що виявляються в моральних мотивах і ціннісних орієнтаціях особистості, почуттях сумління, честі і гідності тощо.
Комерціалізація спорту – це процес його використання з метою отримання прибутку.
Користь – це позитивна етична категорія, що характеризує систему цінностей кожної конкретної людини. Користь відображає позитивне значення предметів і явищу їх співвідношенні до чиїх-небудь інтересів. Корисним вважається все те, що а) відповідає чиїмось інтересам б) забезпечує досягнення поставлених цілей в) сприяє успішності дій г) сприяє ефективності дій.
Мораль – це система норм, принципів, ідеалів, уявлень про цінності, якими керуються люди у своїй поведінці.
Моральна відповідальність – це усвідомлення відповідності (чи невідповідності) дій людини і результатів її вчинків моральним нормам.
Моральна діяльність – це особлива сфера людської діяльності, що має предметно-змістову визначеність, підпорядковується моральним вимогам і становить значущість будь-якої діяльності.
Моральна практика – це сфера індивідуально-масових проявів поведінки, відносин, діяльності, що орієнтовані на найвищі, універсальні вселюдські цінності.
Моральна свідомість – це різновид суспільної й індивідуальної свідомості, спрямований на засвоєння ціннісних властивостей суспільних відносин і вчинків людей з позиції їх відповідності прийнятим у суспільстві моральним нормам, вимогам і настановам.
Моральний вибір – акт моральної діяльності, що полягає управі і можливості людини, проявивши свою суверенність, самовизначитись стосовно власної системи цінностей.
Моральний ідеал – це поняття моральної свідомості, в якому моральні вимоги до людей виражені у вигляді образу морально- досконалої особи це уявлення про особистість з найбільш високими моральними якостями.
Моральний кодекс – це систематизована сукупність нормі зразків поведінки, притаманних для членів певного суспільства чи спільноти.

89
Моральний конфлікт – це зіткнення моральних норм в індивідуальній чи суспільній свідомості, що пов'язані з суперечністю мотивів і вимагають морального вибору.
Моральні відносини – це особливий тип відносин, що складаються в процесі моральної діяльності і характеризуються сталістю нормативного регулювання вони формують єдину систему внутрішньо узгоджених зв’язків, на основі якої на практиці закріплюються найприйнятніші вданому соціумі зразки поведінки.
Моральні норми – це найпростіші форми моральних вимог, що регулюють людську поведінку за допомогою приписів і заборон.
Моральні принципи – це узагальнені вираження моральних вимог до людини, що спрямовують її в моральній практиці, визначають характер ставлення людини досвіту і людства.
Моральні цінності – це та сукупність принципів і норм, що визначає міжособистісні відносини, поняття про добро і зло, хороше і погане.
Моральні якості – сукупні характеристики свідомої особистості, типові моральні риси поведінки людини.
Обов’язок – це сукупність моральних зобов’язань людини перед іншими людьми нормативна категорія, що регламентує коло обов’язків людини, зумовлених суспільною необхідністю.
Олімпійська хартія – документ, в якому зафіксовані основні завдання та принципи діяльності Міжнародного олімпійського комітету.
Олімпійський спорт – це напрям спорту, пов'язаний з організацією та проведенням спортивних змагань з олімпійських видів спорту та підготовкою спортсменів до цих змагань.
Повага – це етична категорія, що позначає оцінку почуття гідності/ідеальності/вищості людини, на яку ця оцінка спрямована це визнання високих якостей людини.
Право – система регулювання суспільних відносин, що характеризується нормативністю, формальною визначеністю в офіційних джерелах і забезпеченою можливістю державного примусу.
Прагматизм – це філософська течія, що ігнорує об’єктивну основу понять, ідей, теорій, норм, акцентуючи увагу винятково на їх практичній ефективності.
Професійна етика – це наука про професійну мораль як сукупність ідеалів і цінностей, розуміння належного, етичних принципів і норм поведінки, що відображають сутність професії і визначають відносини між людьми, що склались в процесі виконання професійних обов’язків і залежать від змісту їх професійної діяльності.
Професійна компетентність – це компетентність особистості в професійній діяльності, що відображає її здатність якісно реалізовувати її. Виділяють 4 види професійної компетентності 1) спеціальна

90 компетентність – здатність реалізовувати власне професійну діяльність на високому рівні, проектувати свій професійний розвиток 2) соціальна компетентність – здатність здійснювати спільну, групову професійну діяльність, співробітництво здатність застосовувати характерні для цієї професійної спільноти прийоми професійної комунікації 3) особистісна компетентність – здатність реалізовувати особистісне самовираження, саморозвитку, протистояння професійним деформаціям особистості
4) індивідуальна компетентність – здатність самореалізовуватись, розвиватись і зберігати індивідуальність в межах професії, підтримувати професійне зростання, раціональну організацію праці.
Професійна майстерність – це особистісна якість, що набувається в процесі власного професійного досвіду це найвищий рівень оволодіння професією (професіоналізму) – професійними знаннями, вміннями, навичками, що дають змогу успішно досліджувати робочу ситуацію, формулювати і вирішувати професійні завдання відповідно до поставлених цілей.
Професійне визнання – сукупність процесів і процедур для підтвердження і визнання кваліфікацій, присвоєних чи присуджених в перебігу виконання професійної діяльності.
Професійний обов’язок – сукупність вимог до представника певної професії, які надаються йому суспільством, професійною групою та виступають перед ним у вигляді зобов’язань, дотримання котрих стає його внутрішньою моральною потребою.
Професійний спорт – комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку.
Професіоналізація – це 1) вибір певного заняття в якості професії
2) перехід до розряду професіоналів.
Репутація – це нематеріальне благо, що полягає в оцінці діяльності особи (фізичної або юридичної) з позицій моральних або ділових якостей.
Сенс життя – це філософська та етична проблема, що полягає у визначенні мети людського існування.
Совість – це етична категорія, що позначає здатність людини об’єктивно оцінювати свої дії і контролювати власну поведінку.
Сором – це почуття, що виникає у випадку здійснення людиною вчинків, що не відповідають моральним вимогам, принижують гідність особи.
Спортивна
відповідальність
– різновид корпоративної відповідальності, що базується на нормах, що містяться в правилах проведення спортивних заходів, розроблених і затверджених громадськими спортивними організаціями (федераціями з видів спорту.

91
Справедливість – належний порядок людського життя, в якому визнається рівність між всіма людьми, необхідність відповідності між діями і винагородою за добро і зло, практичною роллю різних людей і їх соціальним становищем, правами і обов’язками, заслугами і їх визнанням.
Суспільна моральна свідомість – це вид моральної свідомості, носієм якої є суспільство вона об’єднує моральні погляди і оцінки певних груп людей, використовуючи при цьому досвід, пошуки і досягнення минулих поколінь та історичних епох.
Традиція – це один з регуляторів суспільних відносин сукупність елементів культури, звичаїв і навичок практичної діяльності, що передаються з покоління в покоління.
Утилітаризм – етичний напрям, згідно з яким користь є основою моральності.
Чесна гра (Fair play) – це сукупність етичних і моральних законів, що базуються на внутрішньому переконанні індивіда про справедливість і благородство в спорті. До базових принципів чесної гри належать повага до суперника, повага до правилі суддівських рішень, відмова від використання допінгу та інших штучних стимуляторів, рівність шансів у змагальній діяльності.
Честь – це етична категорія, що полягає в усвідомленні індивідом свого суспільного значення та визнання цього значення референтною групою, до якої цей індивід належить.
Щастя – це етична категорія, якою позначається ідеальний стан вищого задоволення життям.

92
6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова:
1. Апресян Р. Г. Этика : Учебник / Гусейнов А. А, Апресян Р. Г. – М. :
Гардарики, 2000. – 472 с.
2. Бралатан В. П. Професійна етика : навч. посібник / В. П. Бралатан, І. В. Гуцаленко, Н. Г. Здирко. – К. : Центр учбової літератури, 2011. –
251 с.
3. Всемирный антидопинговый кодекс 2009 : Всемирное антидопинговое агентство. – М. : ТранЛит, 2009. – 128 с.
4. Горбачев А. Л. Проблема допинга в современном спорте / А. Л. Горбачев, ВВ. Кривицкий, И. В. Кубей // Северо-восточный научный журнал. – 2011. – № 1. – С. 71–79.
5. Дедюлина М. А. Этика : Учебно-методическое пособие / М. А. Дедюлина. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2005. – 100 с.
6. Джунь ВВ. Принципи гідності особи в спортивній деонтології /
Джунь ВВ, Коваленко А. І. // Здоровий спосіб життя : Зб. наук. ст. – Львів, 2006. – Вип. 9. – С. 15–17.
7. Джунь ВВ. Принципи справедливості в спортивній деонтології /
Джунь ВВ, Коваленко А. І. // Здоровий спосіб життя : Зб. наук. ст. – Львів, 2006. – Вип. 11. – С. 16–18.
8. Джунь ВВ. Принципи цілісності в спортивній деонтології /
Джунь ВВ, Коваленко А. І. // Здоровий спосіб життя Зб. наук. ст. – Львів, 2006. – Вип. 10. – С. 17–20.
9. Егорова Л. И. Педагогический принцип индивидуализации в системе спорта высших достижений / А. А Нестеров, Л. И Егорова //
Научно-теоретический журнал «Ученые записки. – 2007. – № 4 (26). – С. 52–56.
10. Загальна декларація прав людини (10.12.1948) // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 93.
11. Замышляев ВИ. Транснационализм и коммерциализация спорта в условиях глобализации / ВИ. Замышляев, Ю. И. Ямщиков // Вестник
Сибирского государственного аэрокосмического университета им. академика М. Ф. Решетнева. – 2007. – № 2. – С. 185–187.
12. История этических учений : Учебник / Под ред. А. А. Гусейнова. – М Гардарики, 2003. – 911 с.
13. Карабут І. І. Етичні аспекти проблем сучасного спорту /
Карабут І. І, Кружило Г. Г. // Спортивна наука України. – 2010. – № 2. – С. 105–115.

93 14. Коваленко А. І. До питання про етику спорту як прикладну дисципліну : спроба визначення предмета // Здоровий спосіб життя. – Л,
2004.
15. Когут И. Проблема этики в современном олимпийском спорте /
Ирина Когут, Сергей Матвеев, Лидия Радченко // Наука в олимпийском спорте. – 2007. – С. 126–132.
16. Колобаев Д. Проблемы современного спорта / Денис Колобаев //
Обозреватель–OBSERVER. – 2009. – № 9. – С. 111–115.
17. Королёв Г. И. Современные принципы системы подготовки в спорте / Г. И. Королёв // Вестник спортивной науки. – 2006. – № 4. – С. 21–23.
18. Ленк Х. Этика спорта как культура честной игры. Честное соревнование и структурная дилемма / Ханс Ленк // Неприкосновенный запас. – 2004. – №3. – С. 88–94.
19. Лозовой В. О. Етика : Навч. посіб. / В. О. Лозовой, МІ. Панов, O.
A. Стасевська та ін.; За ред. проф. В. О. Лозового. – К. : Юрінком Інтер,
2002. – 224 с.
20. Мамедов О. Ю. Невидимые тени «олимпийского солнышка» / О. Ю. Мамедов // Экономический вестник Ростовского государственного университета. – 2008. – Т. № 3. – С. 65–69.
21. Матвеев П. Е. Этика. Основы общей теории морали : Курс лекций. Ч. 1 / П. Е. Матвеев. – Владим. гос. унт. – Владимир, 2002. –
51 с.
22. Матвеев П. Е. Этика. Основы хозяйственной этики: Курс лекций. Ч. 2 / П. Е. Матвеев. – Владим. гос. унт. – Владимир, 2003. – 64 с.
23. Малахов В. А. Етика : Курс лекцій : Навч. посібник / Віктор
Малахов. – К. : Либідь, 2001. – 384 с.
24. Мовчан В. С. Етика : Навч. посібник / В. С. Мовчан. – 3-тє вид, випр. і доп. – К. : Знання, 2007. – 483 с.
25. Момот М. О. Концепції справедливості в античній філософії права та їх сучасна інтерпретація / М. О. Момот // Адвокат. – 2009. – № 3 (102).
– С. 34–38.
26. Олімпійська хартія. Міжнародний олімпійський комітет. – К. : Олімпійська література, 1999. – 95 с.
27. Сараф М. Я. Профессионализация спорта и спортивная этика / М. Я. Сараф // Теория и практика физической культуры. – 2001. – №7. – С. 32–33.
28. Сучилин А. А. Идеалы Пьера де Кубертена и современное олимпийское движение / А. А. Сучилин // Известия ВГПУ. – 2012. –№ 68.
– С. 68–71.
29. Тофтул М. Г. Етика : навч. посіб. / М. Г. Тофтул. – К. : ВЦ Академія, 2006. – 416 с.

94


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал