Ольга шиманова




Сторінка10/10
Дата конвертації26.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Додаток 4
СПОРТИВНА ХАРТІЯ ЄВРОПИ
(прийнята в травні 1992 року) Міністри спорту держав Європи, зібравшись на 7 конференції 14-15 травня (1992 р) на Родосі, пропонують наступне рішення.
1. Враховуючи, що міністри спорту з усіх європейських держав взяли участь в роботі конференції уперше
2. Враховуючи, що завдання Ради Європи – це досягнення більшої єдності її членів, з метою збереження і реалізації ідеалів і принципів, що є їхнім загальним спадком, і сприяння їхньому економічному і соціальному прогресу
3. Зважаючи на Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свободі, особливо, права на свободу мирних зборів і на свободу об'єднання з іншими, а також про використання прав без дискримінації на будь-якій основі, як, наприклад, за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, віросповідання, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, що асоціюються з національною меншістю, майновим положенням, походженням або іншим статусом
4. Приймаючи до уваги прийняту Комітетом Міністрів Європейської Ради резолюцію про Принципи політики Спорту для всіх, встановлені міністрами спорту європейських державна їхній конференції в 1975 році в документі під назвою Європейська хартія по спорту для усіх і що ця Хартія створила основу для урядової політики у сфері спорту і дозволила багатьом інвалідам використовувати своє право на заняття спортом
5. Зважаючи, що в рекомендаціях NR (80) про спорті телебачення, NR
(81)6 з спорту та фізичної активності і охорони природи у внутрішніх водах країн, NR (83)6 про заходи енергозабезпечення на спортивних спорудах, NR (86)18 про Спорт для всіх інваліди, NR (87)9 протести
«Єврофіт», що стосуються оцінки фізичної підготовленості, NR (88)8 про Спорту для усіх літні люди, Комітет міністрів Європейської Ради прийняв тексти про проведення політики у сфері Спорту для всіх
6. Враховуючи, що спорт є соціально-культурною діяльністю, заснованою на добровільному її виборі, яка сприяє встановленню контактів між державами і громадянами Європи і відіграє фундаментальну роль в реалізації мети Європейської Ради за допомогою зміцнення взаєморозуміння між людьми
7. Бажаючи повнішої реалізації потенціалу спорту для особистісного і соціального розвитку за допомогою занять під час відпочинку і пам'ятаючи, що фізичні вправи сприяють поліпшенню фізичного і розумового здоров'я інвалідів

120 8. Зважаючи на політичні, економічні, соціальні та інші змінив Європі, починаючи з 1976 року, швидкий їхній темпі вплив на спорт, а також те, що нова Спортивна хартія Європи потрібна для відображення цих змін
9. Зважаючи на тісний зв'язок між здоровим довкіллям і заняттями спортом, а також необхідність інтегрувати знання про вплив довкілля на людину і принцип розвитку здатності до стійкого протистояння йому в спорті
10. Зважаючи на необхідність йти в ногу з Європейською конвенцією про насильство і негідну поведінку глядачів на спортивних змаганнях і, особливо на футбольних матчах, із Конвенцією з антидопінгу, які вже зробили свій внесок в збереження цінностей спорту
11. Визнаючи, що державні органи повинні налагодити взаємну співпрацю із спортивним рухом з метою підтримки цінностей і переваг спорту, і що в багатьох країнах Європи уряди приймають заходи у сфері спорту на додаток і підтримку діяльності цього руху
12. Враховуючи, що існує необхідність домовитися про загальну європейську структуру розвитку спорту в Європі, засновану на поняттях плюралістичної демократії, нормах права, правах людини і етичних принципах, встановлених в прийнятому на конференції Кодексі спортивної етики, пропонуємо
I. Прийняти основні принципи спортивної політики, викладені в Спортивній хартії Європи, що додається до цього документу. І гарантувати їх дотримання і виконання в тій мірі, в якій це дозволяють їхні повноваження
II. Схилити Комітет міністрів Ради Європи прийняти ці принципи як рекомендації урядам
III. Схилити Комітет міністрів покласти на С відповідальність з моніторингу за застосуванням цієї Хартії, забезпечуючи націй основі необхідну співпрацю в Європі.
Стаття 1. Мета Хартії З метою сприяння спорту як важливого чинника в розвитку людини уряди повинні зробити необхідні кроки для реалізації положень Хартії відповідно до принципів, викладених в Кодексі спортивної етики, щоб
1) дозволити кожному індивідові займатися спортом і, особливо а) гарантувати всім молодим людям можливість отримувати знання з фізичного виховання і опановувати основні фізичні навички в) гарантувати можливість займатися спортом і фізичною активністю в безпечних для здоров'я умовах с) гарантувати кожному, хто виявляє цікавість і має здібності, можливість покращувати свої показники в спорті

121 2) захищати і розвивати моральну і етичну базу спорту, людську гідність і безпеку, створити гарантії спортсменам і спортсменкам від їхньої експлуатації з метою політичної, комерційної і фінансової наживи.
Стаття 2. Визначення меж Хартії У межах Хартії спорт означає усі форми фізичної активності, які через епізодичну або організовану участь, спрямовані на вираження або вдосконалення фізичного і розумового стану, формування соціальних відносин або досягнення результатів в змаганнях усіх рівнів. Хартія доповнює етичні принципи і політичні директиви, викладені в наступних документах 1) Європейська конвенція про насильство і негідну поведінку на спортивних змаганнях і, особливо, на футбольних матчах 2) Конвенція з антидопінгу.
Стаття 3. Спортивний рух
1. Роль державних органів полягає передусім в підтримці спортивного руху. Отже, тісна кооперація з неурядовими спортивними організаціями сприяє здійсненню цілей цієї Хартії, включаючи створення структур з розвитку і координації у сфері спорту.
2. У спортивному русі повинен широко впроваджуватися принцип добровільності.
3. Добровільні спортивні організації мають право самостійно приймати рішення в межах закону. Як урядові, такі спортивні організації повинні визнавати необхідність взаємної пошани їх рішень.
4. Здійснення деяких положень Хартії може бути доручене урядовим або неурядовим спортивним органам або спортивним організаціям.
5. Слід заохочувати встановлення взаємовигідних угод спортивних організацій між собою із засобами масової інформації із комерційними структурами.
Стаття 4. Спортивні споруди і заняття спортом
1. У доступі до спортивних споруд або до занять спортом не може бути будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, віросповідання, за політичними або іншими переконаннями, національним або соціальним походженням, майновим положенням.
2. Слід прийняти заходи, що забезпечують можливості для занять спортом усім громадянам і там, де необхідно, створити умови для юних талантів і осіб з фізичними недоліками або інвалідністю.
3. Оскільки масштабність занять спортом залежить частково від розміру, різноманіття і доступності спортивних споруд, то їх генеральне планування повинне вважатися справою державних органів. Діапазон планованих споруд повинен враховувати цілий ряд вимог – громадських, приватних, локальних і включати все необхідне для хорошого менеджменту і їх безпечного і повного використання.

122 4. Власники спортивних споруд повинні зробити відповідні кроки із забезпечення доступу до таких споруд осіб з фізичними і розумовими недоліками.
Стаття 5. Про основи фізичної підготовленості Серйозні зусилля необхідно спрямувати на вдосконалення фізичної підготовленості і набуття основних фізичних навичок, для цього
1) гарантуючи доступність програмі спортивних споруд для усіх людей, з врахуванням відповідного часу для занять
2) гарантуючи підготовку висококваліфікованих педагогів в цій сфері в усіх навчальних закладах
3) гарантуючи відповідні можливості для продовження занять спортом
4) заохочуючи розвиток зв'язків між школами або іншими навчальними закладами, шкільними спортивними клубами і місцевими спортивними клубами
5) впливаючи на громадську думку, з тим, щоб батьки, тренери, педагоги і керівники стимулювали молодь до регулярних фізичних вправ
6) сполучаючи заняття спортом і моральне виховання учнів.
Стаття 6. Вдосконалення системи залучення до спорту
1. Заняття спортом з метою проведення дозвілля або отримання задоволення, зміцнення здоров'я або підвищення спортивної майстерності, повинні заохочуватися серед усіх груп населення шляхом надання відповідних споруді програм усіх типів, а також послуг кваліфікованих інструкторів і керівників.
2. Створення умов для фізичних вправна робочому місці повинно розглядатись як складова частина збалансованої політики у сфері спорту.
Стаття 7. Вдосконалення майстерності Заняття спортом повинні підтримуватися в кооперації з відповідними спортивними організаціями. Упор має бути зроблений на виявленні дарувань, наданні потрібного устаткування, організації допомоги збоку медицини і спортивної науки, на науковому забезпеченні тренувань і навчанні тренерській роботі і іншим функціям керівництва.
Стаття 8. Допомога спорту вищих досягнень і професійному спорту
1. Способи надання прямої або непрямої допомоги спортсменам і спортсменкам, що виявили виняткові спортивні здібності, повинні розроблятися в кооперації із спортивними організаціями з метою повнішого розкриття ними своїх спортивних і людських здібностей при повазі до кожної особи в єдності фізичних і моральних якостей. Така допомога здійснюватиметься на етапі здобуття освітив період спортивної підготовки, поступовій інтеграції в суспільство після завершення спортивної кар'єри.

123 2. Слід сприяти в організації і менеджменті професійному спорту відповідними компетентними органами. Спортсмени-професіонали мають бути забезпечені відповідним соціальним статусом і захистом, а також етичними гарантіями проти усіх форм експлуатації.
Стаття 9. Трудові ресурси
1. Слід заохочувати створення курсів підготовки, присвоєння дипломів і кваліфікації, враховуючи всі аспекти просування по службі в спорті. Такі курси повинні відповідати потребам тих, хто займається різними видами спорту і фізичної активності нарізному рівні, призначатися для тих, хто працює в спорті на добровільній або професійній основі (керівники, тренери, менеджери, судді, лікарі, архітектори, інженери і т. п.
2. Особи, пов'язані з керівництвом або методичною роботою в спорті, повинні мати відповідну кваліфікацію, пам'ятаючи про захист безпеки і здоров'я людей, що знаходяться під їхньою опікою.
Стаття 10. Спорті довкілля Піклуючись про поліпшення фізичного, соціального і психічного здоров'я людей, необхідно наслідувати принцип, щоб заняття спортом, утому числі в умовах міста, на відкритій сільській і водній місцевості, узгоджувалися з обмеженими джерелами планети і проводилися в межах збалансованого управління навколишнім середовищем, а саме
- врахування цінності природи і довкілля при плануванні і будівництві спортивних споруд
- підтримка і стимулювання спортивних організацій в їх прагненні до збереження природи і довкілля
- підвищення знань людей і усвідомлення ними зв'язку між спортом і екологічною ситуацією.
Стаття 11. Інформація і наукові дослідження
Повинні бути створені структури із збору і поширення інформації про спорт в різних напрямах. Слід заохочувати і проведення наукових досліджень усіх аспектів спорту. Потрібно досягнути домовленостей про поширення і обмін такою інформацією і результатами подібних наукових досліджень на локальному, регіональному, національному або інтернаціональному рівнях.
Стаття 12. Фінанси Слід зробити доступними ресурси з державних фондів (тобто централізованих, регіональних і локальних) з метою виконання завдань і цілей цієї Хартії.
Стаття 13. Внутрішня і міжнародна співпраця Слід створити відповідні структури для належної координації розвитку і сприяння спорту як між різними державними органами і агентствами, пов'язаними з проблемами спорту, такі громадськими

124 організаціями на центральному, регіональному і локальному рівнях для досягнення цілей Хартії.

125
Додаток 5
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ МАНІФЕСТ МОЛОДІ ЛЮДИ І СПОРТ
(прийнятий в травні 1995 року з метою доповнення і розширення принципів ст. 5 Спортивної Хартії Європи)
I. Європейські міністри, що відповідають за спорт, на своїй 8 конференцій в Лісабоні 17-18 травня 1995 року :
1) повертаючись до резолюцій з питання Молоді люди і спорт, прийнятих на їхніх попередніх конференціях
2) вважаючи, щозміни в сторону малорухомого образу життя, що відбуваються у всій Європі, скорочують час, що приділяється фізичній активності і фізичній діяльності, природну схильність, якою володіють молоді люди
3) вважаючи, що виховання якостей, що гармонізують фізичний, інтелектуальний і художній розвиток, є основою становлення кожної особи
4) підкреслюючи значення внеску виховання через спорті втілення вжиття цілей Віденської Декларації, в здійснення соціальної інтеграції, в охорону здоров'я, у виховання особи, в пропаганду етичних норм, в охорону довкілля, у виховання терпимості і розуміння між народами
5) повертаючись до Резолюції 72(30) Комітету міністрів з питання гігієни спортивних споруді Рекомендації NR 87(9) щодо досліджень фізичної підготовленості молодих людей шкільного віку Єврофіт;
6) вважаючи, що надання суспільством можливості молодим людям займатися фізичною культурою повинно привести не лише до конструктивного використання вільного часу, але ідо вирішення таких соціальних проблем, як нетерпимість, агресивність, алкоголізм, до лікування інших хвороб суспільства
7) з жалем визнаючи, що час, що відводиться для занять фізичною культурою, в багатьох школах недостатній для того, щоб школярі мали можливість отримувати необхідну вигоду з освітніх програмі що молоді люди, не залучені до занять фізкультурою і спортом, мають низький рівень фізичної підготовки
8) маючи намір заохочувати встановлення у своїх країнах нових партнерських стосунків для того, щоб залучити молодих людей в процеси самоосвіти, самовдосконалення і самовираження через спорт
9) повертаючись до Конвенції ООН 1989 року про права дитини, зокрема, до статей 29 і 31;
10) посилаючись на Спортивну Хартію Європи, зокрема, на статтю 5 Про основи фізичної підготовки, і на Кодекс спортивної етики, які дають вказівки зведення занять фізичною культурою і спортом з молодими людьми і які були прийняті Комітетом міністрів як рекомендації NR (92) 13 і NR (92)14;

126 11) зважаючи роботу, виконану іншими європейськими організаціями в галузі молодіжного спорту, і виражаючи вдячність неурядовим організаціям за унікальний внесок в створення молодим людям умов для занять спортом
12) повертаючись до своєї Декларації про соціальну значущість спорту, прийнятої на черговій конференції, і визнаючи очевидність громадської ролі фізичної культури і спорту і їх позитивний вплив на здоров'я
II. 1) Приймають європейський маніфест Молоді люди і спорт, що додається далі, для доповнення і розширення принципів, викладених у статті 5 Спортивної хартії Європи
2) Виражають готовність брати участь в його поширенні серед усіх зацікавлених осіб.
III. Рекомендують Комітету Міністрів
- розглянути Маніфест з наступним прийняттям його в якості рекомендації всім країнам-учасницям угоди
- просити Комітет з розвитку спорту виступити спостерігачем за втіленням вжиття ідей, викладених в цьому Маніфесті. Діти і молодь мають право на ігри і дозвілля. Суспільство зобов'язане забезпечити, щоб це право могло реалізовуватися через заняття фізичною культурою і спортом.
Стаття 1. Мета
1. Мета цього Маніфесту – сприяти політиці, яка виробляла б у молодих людей позитивне ставлення до занять фізкультурою і спортом, відповідно до Спортивної Хартії Європи і Європейського Етичного кодексу, і закладати таким чином основи для занять фізичною активністю впродовж усього життя.
2. Суспільство загалом, в співпраці з усіма зацікавленими організаціями, повинно надати молодим людям можливість досягнення цієї мети. Для цього
2.1. громадська влада спільно з відповідними спортивними організаціями відповідає за необхідне керівництво в проведенні спортивної політики на користь молодих людей
2.2. громадська влада на усіх рівнях відповідає за створення різноманітних можливостей за допомогою фінансової підтримки на законодавчому і інших рівнях.
Стаття 2. Тлумачення
1. Спортивна Хартія Європи визначає спорт як усі форми фізичної активності, які через епізодичну або організовану участь спрямовані на вираження або вдосконалення фізичного і розумового стану, формування соціальних відносин або досягнення результатів в змаганнях усіх рівнів.

127 2. Спорт в цьому Маніфесті розглядається з позицій гуманізму і терпимості, ідеалам яких служить Рада Європи.
3. Поняття Молоді люди в цьому Маніфесті відноситься до усіх осіб, що не досягли повноліття за національним законодавством.
Стаття 3. Межі
1. Спорт в усіх формах має бути доступний для всіх молодих людей, не допускаючи дискримінації повинен надавати рівні можливості хлопцям і дівчатам, враховувати спеціальні вимоги до кожної вікової групи і групи із спеціальними потребами.
2. Фізична активність є для молодих людей природною формою руху, заснованою на елементах гри.
3. Заняття спортом мають бути спрямовані на
3.1. розвиток психічних, фізичних і соціальних якостей
3.2. навчання моральним цінностям, справедливості, дисциплінованості
3.3. виховання пошани до себе і інших людей, утому числі до груп меншості
3.4. навчання терпимості і відповідальності, як передумови життя в демократичному суспільстві
3.5. виховання самоконтролю і розвиток позитивних якостей особи
3.6. пропаганду здорового способу життя.
4. Благоденство молоді – першочергова кожному має бути надана допомога в реалізації свого потенціалу роль тренувань і змагань має бути визначена у відповідній пропорції.
Стаття 4. Основи сім'я і школа
1. Дімі сім'я – первинний осередок соціалізації для дітей. Дому і сім'ї належить унікальна роль в пропаганді активного, здорового способу життя.
2. Школі належить вирішити життєво важливе завдання – закласти через фізичну культуру і спорт основи здорового балансу між фізичною і розумовою діяльністю. Спорт може зробити внесок в покращення якості шкільного життя в цілому.
2.1. Усі молоді люди повинні отримати фізичне виховання і набути основні спортивні навички. Таким чином, вони мають бути залучені – у межах або за межами шкільної програми – до занять спортом і щоденних фізичних вправ.
2.2. Школа повинна надати безпечні і здорові умови для занять фізичною культурою і спортом.
2.3. Школа повинна стежити в міру можливості за новими тенденціями в спортивному русі і роз'яснювати їх молодим людям.
Стаття 5. До занять завдовжки вжиття. Щоб забезпечити залучення до безперервних занять фізкультурою і спортом, потрібне встановлення партнерських стосунків із зацікавленими організаціями. Громадська влада повинна сприяти встановленню цих стосунків.
2. Життєво важлива роль в наданні молодим людям можливості покращувати свої досягнення через тренування і змагання і роль в створенні умов для безперервних занять фізкультурою належить спортивним клубам і спортивним організаціям, включаючи асоціації шкільного спорту.
3. Подальші важливі засоби залучення інтересу молодих людей до спорту повинні шукати інші добровільні і громадські організації.
4. Комерційні організації, що щиро піклуються про інтереси молодих людей, можуть надати молодим людям додаткові можливості застосування їхніх сил в різних сферах фізичної активності, доповнюючи таким чином зусилля офіційного і добровольчого секторів.
Стаття 6. Програми
1. Потрібне створення продуманих і добре збалансованих програм, що відкривають молодим людям доступ до занять фізичною культурою і спортом. Програми мають бути спрямовані на гармонізацію фізіологічного і психічного розвитку.
2. Програми повинні відображати потреби і враховувати можливості всіх молодих людей різного віку і рівня розвитку, диференційовано підходячи до кожного з них.
3. Програми повинні передбачати можливості контактів між молодими людьми різних регіонів і країн через спорт.
Стаття 7. Керівництво
1. Заняттями спортом на усіх рівнях – в стінах або за стінами школи – повинні керувати кваліфіковані і підготовлені керівники, учителі, тренери, незалежно від того, працюють вони на добровільній чи професійній основі. Вони повинні з відповідальністю підходити до виконання своїх зобов'язань, знати про специфічні потреби молодих людей.
2. Керівники повинні ставитись до молодих людей з повагою, вчити їх терпимості і чесності, залучати їх до процесу ухвалення рішень, що стосуються організацій, в яких вони займаються, зацікавлювати їх в набутті керівного досвіду.
3. Компетентна влада повинна робити необхідні кроки, щоб учителі, тренери, керівники підвищували свою кваліфікацію на робочих місцях.
Стаття 8. Споруди і устаткування
1. Усі школи повинні мати необхідне устаткування для занять фізкультурою і спортом.
2. У відповідних і необхідних об'ємах повинні використовуватись шкільні і громадські споруди і устаткування.

129 3. Має бути відкритий доступ до спортивних майданчиків і споруд на відкритому повітрі як в міських, такі в сільських районах, проте, їх використання допустиме тільки при дотриманні норм поваги до довкілля.
4. Усі молоді люди повинні мати вільний доступ до спортивних споруду тому числі інваліди і діти з іншими особливими потребами.
5. Проектувальники, дизайнери і керівники спортивних споруд повинні отримувати необхідну підготовку, щоб їхня робота задовольняла запити і потреби молодих людей.
Стаття 9. Засоби Уряди повинні гарантувати необхідну підтримку і надання засобів з громадських фондів, залучати інших партнерів до співпраці для досягнення цілей цього Маніфесту.

130
Додаток 6
РЕКОМЕНДАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РАДИ
«МОЛОДЬ І СПОРТ ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬ» прийнята в 1996 році N 1292)
1. Асамблея стурбована заняттями молоді спортом вищих досягнень в дуже ранньому віці.
2. Спорт відіграє особливу роль яку фізичному, такі в розумовому розвитку дітей і молоді і повинен, таким чином, бути невід'ємною частиною загального процесу виховання в демократичному суспільстві.
3. Елітний же спорт орієнтований лишена спортивні досягнення найвищого рівня, яких може досягти лише невелика кількість людей, а також приховує в собі додаткові ризики
- фізичний ризик (такий, як перевантаження дихальної, серцево- судинної та ін. систем організму
- психологічний ризик (такий, як напруга, породжена спрямованістю думок лишена перемогу будь-якою і безпорадним станом, що є наслідком інтенсивних тренувань, початих в ранньому віці
- гірші можливості для дітей, що тренуються, нормально вчитися, зокрема, під час участі в змаганнях.
4. Деякі міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються молоді і спорту, констатують необхідність захищати молодь, не формулюючи в той же час точних рекомендацій. Так, прийнятий в травні 1995 року Європейський Маніфест Молоді люди і спорт лише підкреслює, що рівень і інтенсивність тренувань і змагань мають бути адаптованими довіку, фізичного і розумового розвитку дитини.
5. Деякі спортивні федерації стурбовані раннім віком, в якому діти починають брати участь в змаганнях, і приймають заходи для того, щоб підняти мінімально необхідний вік (наприклад, Міжнародна федерація гімнастики та ін.). Асамблея вітає такі ініціативи і запрошує спортивні федерації і Міжнародний олімпійський комітет переглянути національні і міжнародні системи молодіжних змагань, з тим, щоб збільшити мінімально необхідний вік або ввести фіксований ліміт.
6. Асамблея бачить користь втому, щоб внести ясність у розмежування таких категорій учасників змагань, як хлопці і дорослі. Для цього ліміти віку можуть бути підняті до 16 або 18 років для деяких змагань залежно від виду спорту і, особливо, для міжнародних змагань.
7. Асамблея бере також до уваги, що законодавство про основні права дітей має бути переглянуте в деяких країнах з тим, щоб потурбуватися проте, щоб спорт був частиною нормального розвитку дітей, і щоб юні спортсмени були краще захищені від надмірно інтенсивних тренувань. Асамблея наполягає на відповідальності батьків і сім'ї в цьому питанні.

131 8. Асамблея рекомендує Комітету Міністрів запропонувати усім урядам в співпраці із спортивними клубами і федераціями :
- чітко розрізняти спорт для молоді (спорт для всіх) і елітний спорт спорт вищих досягнень
- підтримати вироблення головних принципів, що приймаються в міжнародному масштабі і видозмінюються залежно від статі, і встановлення мінімального віку щодо методів тренування, регламентацій і обмежень для молодів окремих видах спорту, зокрема таких, в яких можливе досягнення змагального рівняв дуже ранньому віці (гімнастика, плавання, стрибки на лижах з трампліну та ін.), і в небезпечних видах спорту (бокс та ін.);
- ввести фіксований мінімальний вік, особливо для участі в міжнародних змаганнях, з 16-18 років, залежно від виду спорту
- потурбуватися проте, щоб особливо обдаровані юні спортсмени здобували достатню базову освіту, підпорядковували тренування і участь в змаганнях розумному темпу, щоб їм було надано право поводитися як дітям і рости так само, як інші члени суспільства, які мають можливість розвивати інші здібності
- звертати більше уваги на підготовку тренерів втому, що стосується технічних питань і їхньої моральної відповідальності в широкому значенні цього слова, їхньої компетенції, що має бути гарантована національними спортивними організаціями і, на локальному рівні, муніципалітетами і спортивними клубами.
9. Асамблея рекомендує також Комітету Міністрів :
- заохочувати продовження дослідницької роботи з питань занять молодими людьми спортом вищих досягнень з тим, щоб бутив змозі оцінити еволюцію тих видів спорту, якими займається юнацтво в Європі і, особливо, деяких з них
- збирати і поширювати інформацію з цих питань, а також з питань молодіжних спортивних програмі молодіжних спортивних структур, використовуючи відповідні канали.

132
Навчальне видання


Шиманова О.

ЕТИКА І ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА

Навчально-методичний посібник






Підписано до друку 05.09.2013. Формат х. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Times. Ум. друк. арк. 7,7. Фіз. друк. арк. 8,3. Наклад 100 примірників. Зам. № 156

Видавець Приватний підприємець Сорока Тарас Богданович
79060, м. Львів, вул. Наукова, 41/18 Свідоцтво державного реєстру серія ЛВ №17 soroka@soroka.lviv.ua




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал